Реферат: История Крыма

Крим уперіод нового часу.

       Для кожної країни або області нова епоханаступає у свій час, що обумовлено її історичним, економічним, політичним абокультурним розвитком. Визначальними подіями при цьому переході з однієї епохи внаступну, більш досконалу, є найчастіше революції, що призводять до змінивлади, економічні удосконалення, що значно впливають на матеріальне становищедержави, або війни, що мають вирішальне значення  для світової історії.  Такоюподієї для Криму стала російсько-турецька війна 1768 – 1774  рр.., що призвеладо переходу території Кримського півострова від Туреччини до Росії. За умовамиКючук-Кайнарджийського мирного договору (1774 р.) держава, що тут існувала (Кримське ханство) оголосила свою незалежність від Туреччини і відійшла підпротекторат Російської імперії. В 1783 році Кримське ханство остаточноприєдналось до Росії.  Цією подією і визначився перехід Криму до епохи новогочасу. Всю цю епоху населення Криму провело під імперським центром –Санкт-Петербургом.  Тут відбувалась досить потужна асиміляція, особливоросійським народом, татарський народ виселявся з 1944 р., тому корінногонаселення зараз залишилось зовсім небагато – близько 225 тис. чол…

       ПриєднанняКриму до Росії позитивно позначилось на стані українського народу, аджеприпинились постійні набіги татарських і турецьких орд на Україну. Але, зіншого боку,  російська імператриця ліквідувала Запорозьку Січ, адже захищатипівденний кордон держави не було від кого (а  для України скасування Січі буловкрай негативним). В 1784 році Крим став частиною Таврійської області (з 1787р. – губернії) з центром у Сімферополі; протягом 1797 – 1802 рр… входив доскладу Новоросійської губернії, з якої у 1802 р. знову виділився у Таврійськугубернію.  Приєднання Криму до Росії  мало прогресивне значення для півострова.Входження до всеросійського ринку прискорило ріст виробничих сил, набулирозвитку вівчарство, вирощування зернових культур, садівництво, виноградарство,тютюнова промисловість, ремісничі та кустарні промисли (особливо соляний).Будувались нові міста. У 1783 р. було закладено Севастополь, що на початку XIXст. став найголовнішим воєнним чорноморським портом Російської імперії. Здругої половини ХІХ ст. Південний берег Криму став використовуватись як курорт.Члени царської родини, а з     70-тих років і представники великої буржуазіїбудували тут свої літні резиденції.

       Крим іособливо Севастополь дуже постраждали від Кримської війни      1853 – 56 рр.. Причинами цієї війни стали територіальні апетити Росії, які стали поширюватисьна землі занепадаючої  Османської імперії. Російські армії  поступовозахоплювали Балкани і Закавказзя, але це не влаштовувало Францію і Англію, якіборолись за розширення своїх колоній. На протязі десятиліть Санкт-Петербург з  однієїсторони, і Лондон з Парижем з іншої намагались домовитись про розділ сфервпливу, але пасивність російських дипломатів та імператорів змусила коаліціюпровокувати східну імперію на війну з Туреччиною.  Приводом до війни став “спіріз-за ключів”, що полягав у конфлікті між православним та католицькимдуховенствами (1852 р.) через володіння “святими місцями” у Палестині –Віфлєємом та Єрусалимом. Навесні 1853 р. Росія надіслала Туреччині ультиматумпро передачу влади у Віфлєємі православним священникам. Туреччину підтрималакатолицька Франція, тому вона відмовила Росії. В липні 1853 р. російськівійська вдерлись на підконтрольні Туреччині території -  Молдавію та Валахію. Микола І був впевнений, що цими діями він змусить Порту (турецький уряд) поступитись,але в  жовтні Туреччина оголосила війну Російській імперії. Війна розпочаласьна Дунайському та Кавказькому напрямах, потім англо-французькі військарозпочали бойові дії біля Кронштадту і Петропавловська-Камчатського, алеголовні бойові дії відбувались на території Криму. З осені 1854 р. коаліційнівійська намагались окупувати Крим та знищити головну чорноморськувійськово-морську базу – Севастополь. Успіхи на всіх інших театрах воєнних дійвтрачали свою значимість при поразці у Криму. 14 вересня біля Євпаторії більше300 транспортних суден під прикриттям 89 бойових суден почали висадкувеличезного коаліційного десанту: 28 тис. французів, 26 тис. англійців, 7 тис.турків. Командування військових сил Криму на чолі з Меншиковим не змоглоорганізувати  оборону півострова. Тому в першій же битві – на річці Альмі –російські війська вимушені були відійти до Севастополя, а потім – доБахчисараю, залишив Севастополь у оточенні противника.  Почалась перша героїчнаоборона “величного міста” (в перекладі з грецької мови), що тривала 349 днів,друга була протягом Великої вітчизняної війни (1941 – 1942 рр..) і тривала 250днів. Декілька  старих кораблів чорноморської ескадри були затоплені передвходом до Севастопольської бухти, що зміцнило оборону міста. 2 тис. гармат та24,5 тис. матросів з цих суден вступили до сухопутної армії. ОбороноюСевастополя керували адмірали Корнілов, Нахімов, а також військовий інженерТотлебен. Навколо міста було споруджено 8 бастіонів і велика кількість іншихукріплень та фортифікацій, при зведенні яких користувались всіма можливимипредметами. Незважаючи на заяви французького офіцера Сент-Арно про те, що вумовах штилю його десант розправиться з Севастополем за кілька годин,коаліційні війська не наважились миттєво напасти на місто, тому його оборонастала ще більш неприступною. Тому з 17 жовтня Севастополь став обстрілюватисьважкою артилерією. Бомбардування майже ні до чого не привели, але севастопольцівтратили Корнілова. Меншиков, намагаючись полегшити завдання оточених, вирішивздійснити напад на англійську базу, розташовану біля Бахчисараю. 25 жовтня 1854р. російські війська швидко вибили противника з першого ряду його оборони імогли остаточно знищити базу, але Меншиков дав наказ зупинитись   (так званаБалаклавська битва). Взагалі цей російський офіцер проявив себе у Кримськійвійні як нерішучий, поганий тактик, невдалий стратег, який спричинив надмірнікількісні втрати російської армії та програв багато важливих битв. За рахунокмобілізації російська армія збільшилась до 107 тис. чол. проти 71 тис. чол.коаліційної армії. Не вистачало лише талановитого полководця. На початкулистопада почалась жорстока битва за Інкерманські висоти. Російські полкивтратили 11 тис. чол. вбитими та пораненими, в тому числі 256 офіцерів і 6генералів, і тому вимушені були відступити. У лютому 1855 р. 19-тисячний загінгенерала Хрульова намагався захопити Євпаторію, але він не зміг перемогти35-тисячний корпус Омер-паші. На посту командуючого сухопутними та морськимивійськами Криму Меншиков був замінений на генерала Горчакова. В серпні 1855 р.російська армія програла битву на річці Чорній, втратив 7 тис. чол… Такимчином польові армії мало чим допомогли севастопольцям звільнитись від блокади.Місто зажималось все щільнішим кільцем, в липні  1855 р. було смертельнопоранено Нахімова, а бомбардування ставали дедалі частішими. Другебомбардування відбулось у квітні 1855 р. і показало величезну перевагу союниківу боєприпасах. В травні був висаджений  15-тисячний десант біля м. Керч, алевін був розбитий. Тоді ж відбулось третє бомбардування Севастополя, щодозволило союзним військам витіснити російські з передових укріплень. Післячетвертого бомбардування у червні коаліційні війська спробували увірватисьбезпосередньо до міста, але їх напад було відкинуто. В серпні та в вереснівідбулись п’яте та шостебомбардування Севастополя, після якого розпочався загальний штурм Севастополя.Союзники взяли Малахів курган, російські війська переправились наСевастопольську сторону. Кораблі були затоплені. Місто було взято. В результатівійни російська армія була дуже сильно ослаблена : гвинтівок залишилось 90тис. з 500 тис., гармат – 263 з 1500, людські втрати склали 500 тис. чол.Союзники втратили 250 тис. чол… Війна закінчилась підписанням у Парижі 30березня 1856 р. мирного договору між Росією, Англією та Францією. Росіїзаборонялось мати військові бази на Чорному морі, вона віддавала  Туреччинічастину  Бесарабії, Карс.Міжнародний престиж Росії був підірваний, показна могутність кріпацької системисамознищилась. Фактично війна наблизила кріпацьку реформу 1861 р., алепромисловість і сільське господарство регіону занепало на досить тривалий час.

       Імперськіреформи 60-тих років ХІХ ст. сприяли розвитку капіталістичних відносин,особливо у сільському господарстві.  Протягом 1869 – 1875 рр… було проведенозалізницю з Харкова до Севастополя, що прискорило економічний розвиток Криму. В1913 р. на долю сільського господарства припадало 55%, а в промисловостіосновними галузями були  борошномельна, тютюнова, консервна; в Криму було двапотужних заводи: металургійний у Керчі та суднобудівельний у Севастополі. Кримбув найбільшим постачальником солі для імперії: за рік тут видобувалось 300тис. тон солі, яку на північ вивозили чумаки.

       Протягом ХІХст. відбувався активний розвиток культури: у 1812 р. в 7 км від Ялти Стевензаклав відомий Нікітський ботанічний сад, у 1908 р. було створено південнийвідділ Пулківської обсерваторії на базі існуючої у Сімеїзі приватноїаматорської обсерваторії, створеної у 1900 р. В Ялті проживали і творили  такі діячі культури, як Чехов та Руданський (який став почесним громадянином Ялти);у Феодосії жив та малював відомий російський художник Айвазовський.

       На початкуХХ ст. в Криму почали з’являтись перші соціал-демократичніорганізації. Рівень урбанізації був дуже низьким (13%), тому пролетаріїв булонебагато. Комуністи керувались в-основному на солдат і матросів Чорноморськогофлоту. Під час Революції 1905 – 1907 рр… серед матросів вибухнули повстання,що ввійшло в історію як  Очаківське. В жовтні 1905 р. команда крейсера “Очаків”на чолі з лейтенантом Шмідтом заарештувала офіцерів крейсеру, вибрала делегатівдо Ради матроських, солдатських і робітничих депутатів, встановила зв’язокз повстанцями флотської дивізії, солдатами та робітниками на березі. Докрейсера приєдналось 11 дрібних суден. По повставшим кораблям був відкритийартилерійський вогонь. На більшості з них виникла пожежа, тому команди буливимушена їх покинути. Повстання було придушене. Шмідта та інших керівниківвиступу було засуджено до розстрілу, інших – кинуто до в’язниціна різні строки.

        ПісляРеволюції розгорнули свою діяльність дрібнобуржуазні татарські політичні партіїта організації, що висували гасло “Крим для кримців”. Напередодні  І світовоївійни Крим був  регіоном з багатонаціональним населенням: росіяни, татари,греки, євреї, українці. Рівень урбанізації залишився низьким та зберігласькурортно-аграрна спеціалізованість півострова.    

Крим.  Пам’ятки культури.

       Всі пам’ятки культури Криму епохи нового часу можнарозділити на військові пам’ятники, архітектурні споруди  та музеї.  Перші переважно педставлені у місті-герої Севастополі, другі – на Південному березі Криму, треті розміщені у найбільших містах півострова. Існують ще курортні пам’ятки початку ХХ ст., якими користуютьсядотепер.

      Севастопольські пам’ятки військовим діям переважно пов’язаніз Кримською війною 1853 – 56 рр.., і особливо з Севастопольською обороною 1854– 55 рр… Це, по-перше, пам’ятники військовим начальникам: адміралуНахімову та інженеру Тотлебену. Перший споруджено з бронзи та граніту в 1898р., відбудовано Томським та Ареф’євим у 1959 р. Другий  по проекту Більдерлінгавстановив скульптор Шредер з бронзи та каменю у 1909 р., в другій половині ХХстоліття  відновив скульптор Пісаревський. Слід зазначити, що місто повністюбуло зруйновано протягом оборони Севастополя 1941 – 42 рр… та окупації   1942– 44 років, тому всі пам’ятки, крім пам’ятника“Затопленим кораблям”, довелось відновлювати. Цю споруду було зведено  у морі вкількох десятках метрів від берега з граніту та бронзи скульптором Адамсоном у1905 році. Також було споруджено пам’ятник російськомуматросу Кошці з бронзи та граніту скульпторами Кейдуками та архітекторомПетропавловським у 1956 р.  Є також пам’ятник героїчному брігу“Меркурій” з чавуну та каменю, встановлений в 1834 році архітекторомБрюлловим.  Існують також пам’ятник учаснику революційних подій 1905 р. — Шмідту – з бронзи та каменю, що споруджений архітектором Рехлінгом у 1937 роціі відбудований ним же у 1967 р… Але найвідомішою пам’яткою,присвяченою Севастопольській обороні 1854 – 55 рр.., являється панорамаСевастопольської оборони, що стоїть у Севастополі. Сам будинок, в якомурозміщено полотно, був збудований в еклектичному стилі  протягом   1902 – 04рр. архітектороми Фельдманом та Енбергом, відбудований та реконструйований в1954 році по проекту архітектора Петропавловського.  Саме полотно написанофранцузьким художником Рубо. Мало розміри 5 метрів у висоту та 28 метрів удовжину і було розміщено вздовж круглої стіни так, що одним поглядом йогоохопити не можна. Вперше панорама була експонована у 1905 р.  В 1941 р. будинокбув зруйнований, а картина частково згоріла. В       50-тих рр. ХХ ст. полотнобуло відновлено 60 художниками під керівництвом Яковлева та Соколова-Скаля, аледеякі частини картини були втрачені назавжди. Тому зараз на між майданчиком дляогляду та самим полотном створено макети людей, гармат та інших предметів унатуральну величину і в справжньому розміщенні один відносно іншого. Ці деталіпанорами знаходяться на смузі землі завширшки 4 метри. На панорамі зображенийостанній, шостий штурм міста, що призвів до поразки севастопольців. Союзникинаступають з прибережної смуги, а серед обороняючихся поширюється паніка,багато розбитих гармат, гинуть люди. Картину зроблено так, неначе художник бувприсутній на самій битві. В будинку панорами знаходиться і музейСевастопольської оборони 1854 – 55 рр..

      Архітектурні  споруди  переважно  представлені  палацами,  розташованими наПівденному березі Криму, а також архітектурними спорудами Севастополя. Це,насамперед, Петропавловський собор, збудований у 1843 році та Графська пристань1846 р. – обидві ці пам’ятки збудовані у стилі пізнього ампіру.Визначною спорудою є також будинок, в якому розміщений музей Чорноморськогофлоту, зведений архітектором Кочетовим у стилі еклектики у 1895 р. Середпалаців Південного берега Криму найвідомішими є Воронцовський, або Алупкінськийпалац-музей, Лівадійський палац, Кореїзький, або Юсупівський палац таархітектурне диво “Ластівкіне гніздо”. Як пізній регулярний ансамбль відоматакож дача Жуковка поблизу Симеїзу, збудована на початку ХХ ст. по проектухудожника Замирайла. Будівля оздоблена мозаїками Кузнєцова та оточена садовопарковоюскульптурою Матвєєва.

      Воронцовський палац  знаходиться в Алупці. Він будувався протягом      1828 –48 рр. Така тривалість пов’язана з тим, що над зведенням будівліпрацювало зовсім небагато кріпаків, серед яких було 10 справжніх майстрів.Палац збудований з місцевого камню діабазу, який за густиною в 2,5 разівбільший за граніт. Архітектором палацу був Блор, і він обрав для свого творінняпсевдоготичний стиль, портал же зробив у мавританському стилі. Палацскладається з 5-ти корпусів. Сама будівля двоповерхова,  перший поверхпредставлений 9-ма парадними залами: коридором біля входу, кабінетом,вітальнею,  ситцевою кімнатою, блакитною вітальнею, зимовим садом, парадноюстоловою, кімнатою для більярду та іншими. Кімнати другого поверху неекспонуються. На  півдні розташовані парадні сходи, по обох боках якихрозміщені 6 фігур  левів. Знизу і зверху палацу величезні парки  площею біля40  гектарів  з вільно переплітаючимися алеями, маленькими водоспадами, 3-маозерами та екзотичними деревами. Безпосередньо поблизу палацу – сади кипарисівта магнолій. У верхньому парку – природнє нагромадження діабазових глиб(“хаос”). Зараз у палаці знаходиться музей з колекціями меблів, посуду,живопису та книжок.

      Великий білийЛівадійський палац  розташований у невеликому поселенні Лівадія в 3 км відЯлти.  Був збудований всередині пейзажного парку, що заклав садівник Петер у1834 р.,  у стилі неоренессансу архітектором Красновим у  1910 – 11 рр…Будівля двоповерхова, всередині є 3 маленькі подвір¢я (італійське, турецьке).  До 1917 р. був літньою резиденцією імператорськоїсім’ї. Сім¢яМиколи ІІ відпочивала тут 4 рази і провела в Криму в-загальному 6 місяців.потім став приміщенням санаторію для вищих державних діячів. В 1945 році, з4-го до 11-го лютого, у палаці відбулась зустріч радянського лідера Сталіна,англійського прем’єр-міністра Черчілля та американськогопрезидента Рузвельта (так звана Ялтинська, або Кримська конференція), на якійвирішувалось питання відношення держав до Німеччини після закінчення війни,розділу військових інтересів союзників та було закладено фундамент длястворення в недалекому майбутньому Організації Об’єднанихНацій, “польське питання” (яке на цій конференції вирішити не вдалось), до тогож, в цьому палаці була резиденція американської делегації, яка провела там 3свої засідання.  В їдальні, найбільшому приміщенні палацу, відбулось 8офіційних засідань конференції.

       Юсупівськийпалац знаходиться в поселенні Кореїзі. Він був збудований ще в 20-тих рр… ХІХст… Палац переходив від одного поміщика до іншого, поки на початку ХХ ст. непотрапив до рук князя Юсупова, що збудував новий кам’янийкорпус. Після революції палац став будинком відпочинку. В 1945 р., під часКримської конференції, тут розміщувалась радянська делегація. Після війнибудівля знову стала курортом і залишається ним до сьогодення.

       Палац“Ластівкіне гніздо” розміщений на мисі Ай-Тодор, на кілька кілометрів західнішеЯлти. Він був збудований в 1912 р. на вершині скелі по проекту британськогоінженера Шервуда. Палац переніс 7-бальний землетрус в 1927 р.,  але він майжене постраждав, якщо не рахувати зламаного нижнього балкону. Приміщенняслугувало читальною залою санаторію “Перлина”, але потім його використаннязаборонили через аварійну ситуацію. В 1968 р. почалось відновлення пам’ятки.Під фундамент будівлі було підведено монолітну залізобетонну плиту, сам палацбув оточений антисейсмічними поясами. В 1971 році палац прийняв свій початковийвигляд. Він доводить нам, що архітектори початку ХХ ст. вже вміливикористовувати будь-яке місце і площу для побудови таких величних споруд.Взагалі, “Ластівкіне гніздо” стало символом Ялти і всього Криму. Палацзображується на багатьох рекламних плакатах, сувенірах. Мільйони фотокарток зйого зображенням розійшлись по світу. “Ластівкіне гніздо” символізує справжнійКрим в єднанні моря, повітря та землі.

      Музеї Криму,збудовані протягом епохи нового часу або присвячені подіям цієї епохи,розміщені перевано в містах: Ялті, Феодосії, Севастополі  та інших. Особливемісце займає Нікітський ботанічний сад, який також можна віднести до категоріїнаукових установ. Він був закладений у 1812 р. шведським біологом Стевеном в 7км від Ялти. На початку ХХ ст. при саді було створено лабораторію по винаходу істворенню ефірних масел. Зараз сад включає в себе 3 відділення: Центральне(поблизу Ялти), Приморське (біля поселення Портеніт) та Степове (біля поселенняГвардійське). Він розташований над берегом на середній висоті 500 – 600 метрівнад рівнем Чорного моря і спускається до нього терасами. Рельєф всередині садудосить різноманітний, що пов’язано з існуванням тут різноманітних рослин, пристосованих до різних грунтів та формрельєфу. В саду є кілька водойм, які також вкриті рослинністю.  Загальнаплоща саду – більше 960 тис. гектарів. Тут зібрані більше 18 тис видів,різновидів та сортів рослин, у гербарії більше 106 тис листків з різних дикихта культурних рослин. Зараз в цьому науковому комплексі  14 наукових відділівта лабораторій. Розвинений відділ селекції нових видів рослин. Працівникамисаду виданий ряд наукових публікацій. Щорічно сад відвідують 600 тис. туристів,тут проходять практику студенти, стажуються українські та іноземніспеціалісти.  

       Взагалі вКриму знаходяться 6 музеїв, що належать до епохи нового часу :  музей героїчноїоборони та звільнення Севастополя, музей Чорноморського флоту у Севастополі,літературно-меморіальний музей Сергеєва-Ценського в Алушті, Алупкінськийпалац-музей (див. Воронцовський палац), картинна галерея Айвазовського вФеодосії та будинок-музей Чехова в Ялті.

       Картиннагалерея Айвазовського знаходиться у його рідному місті Феодосії. Сам музейрозміщений в колишньому будинку художника. Тут представлені його картини, наяких він зображував морський пейзаж, що був улюбленим жанром його творчості,зокрема, його друга по значенню та поширенню картина  “Чорне море”  (перша,“Дев’ятий вал”,  знаходиться в Державному Російському музеїу Санкт-Петербурзі.).

       В Ялтізнаходиться будинок-музей Чєхова, в якому письменник провів чотири трагічні,але повні ідейного спрямування роки свого життя. В 1898 р. Антон Павловичприїхав до Ялти в зв’язку з погіршенням стану здоров’яі побудував тут власний будинок. Навколо нього на 2400 м2 самписьменник розбив парк, в якому було 180 видів рослин. Чєхов дуже частовідвідував Льва Толстого, який приїхав до Гаспри на лікування і зупинився вмаєтку графині Паніної.  Також зустрічався з Горьким, Буніним, Купріним,Левітаном, Короленком. Тут написані його твори “Студент”, “Дама з собачкою”, “Вишневийсад” та закінчено багато інших. В 1904 році письменник виїхав до Москви, рзгодом до німецького курорту. Музей тут закладено після його смерті, в 1921р.,  з ініціативи сестри Чєхова Марії Чєхової, яка прожила в Ялті до 1960-тихрр...

       Музей Сергеєва-Ценськогознаходиться в будинку письменника в Алушті – місті, в якому він проживав з 1905р. Тут він створив свої перші відомі твори: повісті “Сад”, “Сум полів”,“Рух”,  романи “Бабаїв” та “Перевтілення”. Музей засновано після смертіписьменника з ініціативи алуштинців.

       Як мибачимо, пам’ятки культури епохи нового часу зовсім відрізняютьсявід пам’яток попередніх епох: курганів, фортець, стародавніхміст. Це пояснюється новими відкриттями, інтелектуальними та технічнимиудосконаленнями при зведенні побудов, новими героями (реальними, а неміфічними) – письменниками, воїнами, поміщиками. Це пов’язанотакож зі зміною специфіки регіону – від економічно та політично відсталого,населеного “людьми іншої релігії” – татарами – до курортного району з потужнимвійськово-морським портом Севастополем. Культура відображає прогрес людства,тому вона постійно розвивається, і культурні пам’яткиКриму  впевнили нас у цьому.

еще рефераты
Еще работы по истории