Реферат: Бій у Катеринославі, 1917 рік

Реферат

з Історії Збройних сил України

на тему: “Бій у Катеринославі”(1917р.)

студента 33-ю взводу

Бонюка Олексія Петровича

Київ 1996

Наприкінці грудня 1917 року в Україні склалась вкрай напруженаполітична ситуація. Тривала ворожнеча в керівництві Центральної Ради, аЦентральна Рада та Раднарком в свою чергу конфліктували між собою. Раднаркомне міг дійти згоди із більшовиками Харкова, а харківські більшовики не хотіливизнавати     самостійність київських більшовиків.Тривала боротьба Раднаркомуз Донським урядом та білогвардійцями, ситуація на німецькому фронті буланестабільною в тилу панував розлад та анархія. За таких обставин неможливобуло вирішити кожну проблему окремо, а тому українські та радянські діячіперебували у розгубленості, оскільки  ані перші ані другі не наважувалисьбрати на себе вирішення усіх проблем .

За вирішення цих проблем взявся Раднарком, згідно з особистим наказомЛеніна була призначена особа, яка б керувала бойовими діями проти донців,білогвардійців та  “їх посібників “.Це був В.Антонов -Овсієнко.Під посібникамиЛенін мав на увазі Центральну Раду. Але завдання це було не з легких оскількиХарківські більшовики не підтримували відкриту агресію проти Центральної Ради.Але не зважаючи на це радянські війська поступово почали  переходити до бойовихдій. Яскравим прикладом можуть слугувати збройні сутички на станціях Лозовійта Синельниково  . Подальші кроки В.Антонова-Овсієнко вгадати було неважко — Харків та Кареринослав. Тим більше, що Харків уже знаходився у його руках, аКатеринослав з великою кількістю місцевої червоної гвардії в будь- який моментготовий був повстати .

Збройна сутичка у Катеринославі, на відміну від попередніх, була вжевідкритим втручанням у внутрішні справи України, служила початком війни Раднаркому з Центральною Радою.Адже попередні сутички можна було пояснити  необхідністюборотьби  з білогвардійцями Корнілова та Донським урядом  генерала Каледіна , ав цьому випадку втручання у відносини між українською владою Катеринослава табільшовицьким ревкомом було неприхованою агресією. Навіть Антонов -Овсієнко всвоїх записках наводить наказ за яким  загону Єгорова доручалось підняття вКатеринославі повстання та захоплення міста .

На той час в Катеринославі нараховувалось близько 1500 багнетів військЦентральної Ради. За спогадами Антонова -Овсієнко там знаходилось 5000червоногвардійців, полк імені Пилипа Орлика, що тяжів до останніх,нейтральна артилерія та 1500 гайдамаків. Як згадував генерал М.Омельянович-Павленко, вже восени 1917 року в Катеринославі був утворений гайдамацькийкурінь, який був єдиною місцевою військовою українською формацією.Але більшреальною виглядає інформація про наявність в місті трьох українськихугрупувань:    Катеринославського куреня “вільного козацтва”, Сердюцькогополку  імені П.Орлика та зукраїнізованого  134-го Феодосійського. Що жстановили ці військові підрозділи: гайдамацький  курінь був укомплектованийпереважно з добровольців і справляв дуже добре враження.Звичайно до ньоговступила студентська та гімназична молодь, яка не мала військової підготовки.Цей курінь знаходився під командуванням майбутнього захисника КарпатськоїУкраїни тоді старшини, а потім штабс -капітана Сергія Єфремова. Йомудопомагав теж старшина і його брат Олександр Єфремов  та комісар ЦентральноїРади інженер Іван Труба .

Другим     військовим формуванням на яке спирались місцеві представникиЦентральної Ради був 134-й Феодосівський полк. Радянські комісари у своїхспогадах писали, що цей полк під впливом агітації  офіцерів схилявся допідтримки української влади.Разом з гайдамацьким куренем Феодосійський полкнараховував   близько 1500 багнетів, але  навіть за такої чисельностівраховуючи непідготовленість студентів навряд чи він був серйозною перепоноюдля більшовиків .

Третім підрозділом, що мав відношення до військ Центральної Ради, якзазначалось був сердюцький полк імені Пилипа Орлика. Цей полк прибув  зпівночі. Цей полк був створений влітку 1917 року з вояків -українців 60-оїдивізії на Північному фронті. Переважали в полку українські кадри 240-го  російськогополку, а очолював його підполковник Липовець. Після Жовтневого перевороту уПетреграді  більшовики значно посилили вплив у цьому полку.На чолі військовоїради став українець — більшовик, який поступово почав демобілізовувати кращікадри. За таких обставин полк залишила значна кількість старшини.Підполковник Липовець втратив вплив на вояків полку, оскільки ті робили нанього замах. Незабаром майже повністю збільшовичений полк виїхав до Катеринослава. Хоча він складався з українців, але більшовицькі погляди переважали заінтересидержавницькі. Сила  полку сягала майже 1000 багнетів. Не зважаючи нате, що і самі більшовики висловлювали побоювання щодо прихильності даного полку, але врешті під час вуличних боїв він виступив на боці більшовиків.

Крім того в місті знаходились 228-й та 271-й запасні полки, запаснийгарматний дивізіон та  запасний уланський ескадрон. Піхотні підрозділиоголосили підтримку більшовиків, але були роззброєні і не становили серйозноївійськової сили. Гармаші ж підтримували війська ЦР. Уже під час боїв деякачастина солдатів хнову була озброєна  більшовиками та брала участь в подіях наїхньому боці.

Досить чисельною була червона гвардія Катеринослава. Однак справжня їїчисельність була набагато меншою ніж писав Антонов -Овсієнко. Загаломчисельність  червоної гвардії  доходила до 2000 багнетів, які отримали 10000квинтівок, 10 мільйонів патронів, десять кулеметів та кількасот наганів  задопомогою Леніна.З такими силами можна було виступати проти військ ЦР.

Незабаром було знайдено і привід до повстання. Ним став броньовик  ,   який  24   грудня    гайдамаки   привезли  з Олександрівська  і кілька разівпрїхали на  ньому по проспекту. Споївши охорону броньовика вином, більшовикививезли його на подвір”я Брянського заводу. На ранок 26 грудня представникиукраїнської влади прибули на завод з умовою повернути броньовик до 14-00.Звичайно, що червоногвардійці броньовик не повернули, а тому 8 січня уКатеринославі було розпочато вуличні бої. Розташована біля монастирського лісуартилерія почала обстріл Брянського заводу .

Украйнські підрозділи  міцно закріпились на околиці міста, дезнаходились їхні казарми і вжили  заходи  для розміщення посилених загонів настанції та на вокзалі  Катеринослава.  Крім того, в центрі міста, на поштібули зібрані потужні сили для штурму  Ради  робітничих та солдатськихдепутатів, де знаходився  Ревком   з великим  червоногвардійським загоном.Поруч  із Озерним  базаром розташовувалися резерви військ ЦР. Полк ім.  Орлика, що перебував у казармах, оголосив про свій нейтралітет. Про це оголосили і228-й  та 271-й запасні полки.

Головні сили червоногвардійців дислокувались на Брянському  заводі. Зрозробленим планом більшовики створили кілька ударних груп, які направили в різні кінці міста. Але вжиті ними заходи виявились недостатніми. Увечері 26грудня  українські підрозділи майже повністю оволоділи ситуацією і в приміщенніміської думи  розпочалися мирні переговори. Звичайно для більшовиків  ціпереговори були зволіканням часу, оскільки за наказом Антонова-Овсієнко їм надопомогу вирушив загін червоногвардійців на чолі з Єгоровим, крім того вонивсіма засобами намагались  притягнути на свій бік нейтральні полки. 27 грудня взв”язку з переговорами  вся перша половина дня минула в спокої, але це далозмогу більшовикам оговтатись та мобілізувати свої сили:  до будинку Радпідійшло солідне підкріплення — червоногвардійці Амурського та Брянськогозаводів і  частина полку ім. Орлика згодилась виступити на їх боці. Цей полкзахопив батарею, що обстрілювала Брянський завод  і вибив підрозділи ЦР звокзалу. Розуміючи важливість  захоплення будинку Рад, українські частини в нічз 27 на 28 грудня пішли в наступ, але ця атака закінчилась невдачею. Тією жніччю на станцїю Ігрень, що поруч з Катеринославом, прибув загін Єгорова, вякому був навїть бронепоїзд.  В місті продовжував майоріти жовтоблакитнийпрапор лише над однією будівлею — поштою. У ніч на 29 грудня російський загін зтилу ввірвався на пошту, пудкріплений атакою катеринославців. О 12 годині ночіукраїнські представники підписали акт капітуляції.В результаті боїв російськічервоногвардійці втратили  10 чоловік убитими та 20 пораненими, акатеринославці — 11 убитими і кілька десятків поранених. На жаль даних провтрати українських підрозділів  немає. Частини решток військ Центральної Ради відійшли до Олександрійська. Один загін гайдамаків виїхав до Києва, де згодом бравучасть  в обороні столиці від   радянських військ.  

Піля бою в Катеринославіможна було вже сказати. Що більшовицький урядпочав вести відкриті бойові   дії проти Центральної Ради.  Отже, розпочаласьукраїнсько-більшовицька війна. Україна була втягнута в громадянську війну,початок якій поклав  похід Антонова-Овсієнка   проти білогвардійців .                       

Література:

1.Революція на Україні, К.1930

2.Новіков А.Катеринославський жовтень. К.87

3.Д.Дорошенко.Історія України.

4.ПотаповМ.ЧервонаГвардіяКатеринослава.К.875.Я.Тинченко. Перша українсько-більшовицька війна (грудень 1917-березень1918).К96

 

еще рефераты
Еще работы по истории