Реферат: Відповідальність старшокласника за саморозвиток та самореалізацію своєї особистості
Потапчук Л. В., Сайчук Л.І.
Стрімкі соціально-економічні зміни нашого суспільства,трансформація цінностей та орієтирів започаткували нові виміри психічноїкультури особистості. Вони вимагають створення та впровадження нових технологійформування та розвитку особистості, «конструктивності» психолого-педагогічнихвпливів. Тому виникає необхідність в перегляді підходів до тих проблем, якітривалий час знаходяться в центрі уваги дослідників і отримали своє теоретичнета практичне вирішення в межах попередньої психолого-педагогічної системи.Однією з них є комплексна проблема відповідальності особистості.
Радянська психологія і педагогіка виходили з постулату«детермінації» відповідальності особистості, який вказує на соціальнекоріння цього явища, його детермінацію з боку суспільства загалом та конкретнихсоціальних груп, членом яких впродовж свого життя виступає людина. Низкапсихолого-педагогічних робіт присвячена виявленню основних умов, прийомів,факторів, котрі впливають на формування особистості в різні вікові періоди.
В інших дослідженнях відповідальність виступає як соціально-психологічний феномен, який залежить від рівня розвитку груп, позиційіндивіда в цих групах, характеру спільної діяльності людей. Лейтмотивом всіхцих робіт є твердження, що відповідальність, конституйована перш за все яксоціальна відповідальність, виступає показником розвитку особистості, критеріємїї зрілості. В свою чергу, зрілість виражається в потребі «самореалізації несебе в суспільстві, а себе для суспільства». Розділяючи основні положеннятакого підходу, ми разом з тим вважаємо, що самореалізація себе в суспільствіповинна розглядатись як рівноправна складова в загальній структурі взаємодіїлюдини зі світом.
Більш того, в умовах перехідного періоду, коли нові орієнтирисуспільного життя та розвитку, нові цінності недостатньо сформовані, саме цяскладова виходить на новий план. Потреба особистості в реалізації себе всуспільстві, яке динамічно, але не завжди послідовно і рівномірно змінюється,виступає в наш час як основна проблема психології та всього комплексусуспільних дисциплін.
Особливого значення ця проблема набуває в контексті особистісногота професійного самовизначення старшокласників. Раніше молоду людину готувалидо життя в певному, стабільному суспільстві, з усталеною системою цінностей,норм, правил, моделей життєвої та професійної кар'єри. Визначатися в такомусуспільстві означало перш за все обрати одну з нормативних моделей, ідентифікуватися з нею, адаптувати її до своїх індивідуальних особливостей тауподобань. Нова суспільна ситуація не створює таких нормативних засад длясамовизначення, вона вимагає від старшокласника значно більших зусиль,послідовної внутрішньої роботи, оцінки та прогнозування великої кількостізмінних. «Епіцентром» такої роботи ми вважаємо психологічну відповідальністьособистості.
Відповідальність виступає як особистісний механізм реалізаціїнеобхідності. К.О.Абульханова-Славська, опираючись на дослідження Ж.Піаже,Л.Кольберга, Р.Хайдера, в яких акцентувались когнітивні аспективідповідальності (передбачення наслідків і на цій основі своєчасна регуляціяповедінки) або моральні аспекти (автономна регуляція поведінки на основівільного вибору суб'єкта), визначає відповідальність як «гарантоване особистістю досягнення результату своїми силами при заданому самим суб'єктом рівні складності» [1989].
Відмітимо складові цього визначення:
— усвідомлене прийняття, добровільність відповідальності;
- забезпечення суб'єктом цілісності, самостійності тауспішності;
— гарантованість результату власними зусиллями навіть занесприятливих умов;
— задання самим суб'єктом «масштабу» його активності таініціатив.
Слід зазначити, шо йдеться про виший рівень розвиткувідповідальності, її найбільш концентрований вираз. Саме цей рівень за своїмимеханізмами співвідноситься з механізмами саморозвитку та самореалізапіїособистості. Саморозвиток виступає процесом цілеспрямованих, програмованихзмін особистості, детермінованих нею самою, її образом світу, образом «Я»,волею і діями. Тісно пов'язаним процесом є самореалізапія - виявлення, об'єктивація внутрішніх можливостей особистості, її здібностей та устремлінь.
Відповідальність створює психологічний простір для саморозвитку тасамореалізації, задає мотиваційно і ситуаційно вивірені орієнтири длярозгортання цих процесів. Вона визначає зони оптимального співвідношеннязовнішніх вимог шодо особистості з одного боку, та рівня домагань особистості іїї актуальних можливостей, з іншого. В цьому зрізі відповідальність виступаєяк контролюючий механізм, котрий захитає особистість, задає її стійкістьшодо зовнішніх дестабілізуючих впливів і внутрішніх невиважених ініціатив.Одним з вимірів відповідальності є суб'єктивний локус контролю особистості.
Локус контролю — це стійка стратегія людини бачити джерелоуправління своїм життям і поведінкою переважно в собі самому, або ж взовнішньому середовищі(Potter, 1966). Особистість із зовнішнім локусом контролю (екстернал) відповідальність за події, які визначають його життя, приписує, в основному,зовнішнім факторам. Інтернальна особистість (особистість із внутрішнім локусомконтролю) джерело подій власного життя вбачає перш за все в собі, відчуваєстійкий зв'язок між власними діями, зусиллями і подіями власного життя.
Локус контролю є одним з найважливіших механізмів, які визначаютьздатність і вміння людини долати життєві труднощі, забезпечуючи тим самимможливість її саморозвитку та самореалізації. Інтернальність тісно пов'язана з багатьма психологічними процесами, явищами та рисами особистості, шоутворюють її антистресовий контур. Зіткнувшись з перешкодами на шляхусаморозвитку, інтернали значно частіше виявляють пошукову активність. Такаактивність створює передумови віднайдення продуктивних шляхів подальшогорозвитку особистості. Відмова від пошукової активності може призвести до«навченої безпорадності», яка призводить до стагнації особистості, її деградації. Серед причин «навченої безпорадності» Ротенберг виділяєфрустрацію дослідницької активності, гіперопіку, авторитарне виховання (В. С.Ротенберг, 1989).
Інтернальність тісно пов'язана також з таким складним і вагомимутворенням, як соціальний інтерес. Соціальний інтерес є одним з основнихпонять в теорії особистості А.Адлера, який розглядав його як важливупередумову особистісного пристосування, взаємодії людини зі світом. В різнихконтекстах Адлер пов'язував соціальний інтерес з різними класами психологічних перемінних: когнітивними (розуміння, ідентифікація), емоційними (емпатія, симпатія), мотиваційними (устремління) та поведінковими (кооперація). Гіпотеза Адлера про те, шо соціальний інтерес в йогорозвиненій формі виступає головним фактором задоволення особистості тавідповідальної філософії життя, отримала численні експериментальніпідтвердження (Craundall,1984; Kobasa, 1974).
Встановлено також, шо соціальний інтерес породжує широку гамувнутрішніх інтересів та мотивацій особистості, стимулює її саморозвиток.
Відповідальності не можна навчити, нею не можна оволодіти лишешляхом засвоєння тих чи інших правил і значень.
Людина стає відповідальною в реальних життєвих ситуаціях таобставинах, які несуть у собі моральний конфлікт - сутичку різнихсмислових рівнів.
Це передбачає включення механізмів смислоутворення у процесіприйняття обов`язку.
По-друге, критерієм прийняття відповідальності є реалізаціяособистістю необхідного своїми силами, самостійно і згідно з вимогами,поставленими до самої себе.
Для виникненя обов'язку суб'єкт має бути здатним здійснювати самоконтроль, врахувати зміни в об'єктивних та суб'єктивних ситуаціях івідповідно до цього регулювати свою поведінку.
Дослідниками встановлено, шо відповідальність нерозривнопов'язана із самосвідомістю особистості. «Завершальне питання, яке стоїтьперед нами в плані психологічного вивчення особистості, — писав С.Л.Рубінштейн,- це питання про її самосвідомість, про особистість як «Я», котра в якостісуб'єкта свідомо присвоює собі все, шо робить людина, відносить до себе всіпсихічні (започатковані) від неї справи та вчинки і свідомо бере на себе заних відповідальність як їх автор і творець».
Теоретичний аналіз проблеми відповідальності і експериментальнедослідження дають змогу визначити відповідальність як особистісний механізмлюдини в якому інтегрують її духовні, психічні функції. Відповідальністьрозглядається як смислове утворення особистості, загальний принцип співвіднесення мотивів, цілей.
Цей смисловий принцип специфічно реалізується у кожнійконкретній ситуації життєвого простору людини.
Таким чином, психологічна відповідальність виступає інтеграторомінших механізмів саморозвитку особистості, задає контрольований простір длярозгортання самореалізації, сприяє утворенню стійкого симптомокомплексу якостей розвиненої особистості. Старший шкільний вік є сензитивним шодо системних формуючих впливів на цей процес.
Формування відповідальності старшокласника як системно-психологічного явища потребує спеціальної організаціївиховної та консультативно-психологічної роботи в школі. Методологічноюосновою її може стати концепція вчинку, яка отримала свій розвиток в працяхукраїнських психологів.
Список литературы
1. Абульханова-Славськая К.А. Активность и сознание личности каксубъекта деятельности. // Психология личности в социалистическомобшестве: Активность и развитие личности. — М.: Наука, 1989. — С.110-134.
2. Муздыбаев К. Психология ответственности. — Л.: Наука, 1983. — 240с.
3. Ротенберг В. С. Проблеми воспитания в свете психосоматической парадигмы // Вопр. психологии. -1989. — № 6. — С. 22-28.
4. Снегирёва Т. В. Личностное самоопределение в старшем школьномвозрасте // Вопр. психологии. -1989. — № 2. — С. 27-35.
5. Craundall J.E. Social interst as amoderator of life stress //Journal of Personality and Social Psychology. — 1984. - V. 47, № 1. — Р. 164-174.