Реферат: Валютний ризик в діяльності банківської системи

Валютний ризик в діяльності банківської системи

Доповідь на студентську конференцію виконав: ст. гр. ФК-21 СтефанюкД.В.

Міністерство Освіти України

Луцький Державний Технічний Університет

Луцьк 2000

Вступ

Ризик- це характерна ознака діяльності будь-якого виробника, у тому числі банку, щовідбиває можливі несприятливі наслідки у випадку неуспіху. Ризик виражаєтьсяможливістю одержання таких небажаних результатів, як втрата прибутку абовиникнення збитків.

Доризику схильні практично усі види банківських операцій.

Аналізуючиризики комерційних банків на сучасному етапі, потрібно враховувати:

— кризовий стан економіки перехідного періоду, що виражається не тільки падіннямвиробництва, фінансовою нестійкістю багатьох організацій, але і знищенням рядугосподарських зв'язків; політичною нестійкістю;

— незавершеність формування банківської системи;

— відсутність або недосконалість деяких основних законодавчих актів,невідповідність між правовою базою і реально існуючою ситуацією;

— інфляцію, що переходить у гіперінфляцію та ін.

Ризикивиникають у зв'язку з рухом фінансових потоків і виявляються на ринкахфінансових ресурсів в основному у вигляді процентних, валютних, кредитних,комерційних, інвестиційних ризиків.

Поняття валютного ризику

Валютніризики є частиною комерційних ризиків, до яких схильні учасники міжнароднихекономічних відносин.

Валютнийризик — це ризик втрат при купівлі-продажі іноземної валюти за різними курсами.

Данийризик, або ризик курсових втрат, пов'язаний з інтернаціоналізацією ринкубанківських операцій, створенням транснаціональних (спільних) підприємств табанківських організацій і диверсифікацією їхньої діяльності, і являє собоюможливість грошових втрат у результаті коливань валютних курсів.

Прицьому зміна курсів валют по відношенню один до одного відбувається в силучисленних чинників, наприклад: у зв'язку зі зміною внутрішньої вартості валют,постійним переливом грошових потоків із країни в країну, спекуляцією і т.д.Ключовим чинником, що характеризує будь-яку валюту є ступінь довіри до валютирезидентів і нерезидентів. Довіра до валюти — складний багатофакторнийкритерій, що складається із кількох показників, наприклад: показник довіри дополітичного режиму, ступеня відкритості країни, лібералізації економіки ірежиму обмінного курсу, експортно-імпортного балансу країни, базовихмакроекономічних показників і віри інвесторів у стабільність розвитку країни вмайбутньому.

Насьогоднішній день у світовій практиці існує кілька типів режимів валютнихкурсів в залежності від специфіки кожної конкретної країни. Тип валютної системиможна умовно визначити за деяких характеристиками :

1)Тип країни з закритим ринком має такі характеристики: тенденцію до закритостіекономіки й економічної інформації, жорсткі обмеження для інвесторів іекспортно-імпортних операцій, переважно державну форму економіки, директивнуформу визначення режиму валютного курсу. Курс валюти такої країнинепередбачуваний, інвестори й імпортери звичайно намагаються уникати угод втакій валюті, реальні розрахунки по товарообігу проводяться у валюті третіхкраїн. Ринок подібних валют звичайно дуже вузький (або взагалі не існує).

2)Країни з пріоритетом фіксованого курсу при значному економічному потенціалі.Звичайно курси валют таких країн жорстко фіксовані стосовно «авторитетної»валюти і є підходящими для здійснення експортно-імпортних операцій іінвестицій. Макроекономічні показники звичайно не впливають або дуже слабовпливають на курс національної валюти таких країн.

3)Існує також дуже широке коло країн із порівняно вільною але не стабільноюекономікою, курс валют таких країн важко прогнозований і може залежати відвипадкових чинників: політичної нестабільності, непередбаченої економічноїполітики уряду, міжнародної неконкурентноздатності, інфляційне фінансуваннядефіциту держбюджету, недостатності рівня валютних резервів у тому числі і відмакроекономічних показників. Інвестування в подібну валюту звичайно ризикованийзахід і імпортери схильні використовувати валюту третіх країн у розрахунках потоварообігу з такими країнами.

4)Країни зі стабільною економікою, що дотримуються пріоритету вільного плаваннякурсу національної валюти. Найважливіша характеристика таких країн: розвитаринкова економіка, економічний добробут, прогнозована політика уряду, жорсткийконтроль грошової маси, процентних ставок і інфляції в країні. Інвестиції вдані валюти менш рисковані, експортно-імпортні операції відбуваються звикористанням саме цих валют. Курс валют активно реагує на змінумакроекономічних показників економіки у таких країнах.

Валютнийринок завжди характеризується своєю нестійкістю і непередбаченістю. Цепояснюється надзвичайно швидкою реакцією учасників валютного ринку на політичній економічні зміни у світі, а також значною мірою може бути пов'язане зіспекуляціями.

Валютнийризик — це ризик втрат, обумовлений несприятливою зміною курсів іноземних валюту ході здійснення угод по їхній купівлі-продажу. Валютні операції підрозділяютьна «касові» і «термінові». Ринок касових операцій потребує оплати на протязідвох робочих днів із дня виконання контракту, тому невиконання зобов'язань меншймовірне. До таких угод відносять овернайт. До термінових угод належать:форвард, ф’ючерси, опціони.

Ризикнесплати по термінових валютних операціях залежить від кредитоспроможностіінвестора і терміну контракту. Чим більший цей термін, тим вища можливістьзміни курсу і несплати.

Змісттермінових видів угод такий:

1)Форвард.

Форвардноюугодою називається така угода, при якій курс встановлюється в даний час, аобмін валютами відбувається в майбутньому.

Якщоє реальна можливість виникнення валютного ризику в майбутньому, вінпокривається форвардной угодою.

Банкзаймає форвардную позицію у випадку, якщо клієнт продає або купує іноземнувалюту по форварду, тобто з обміном валют на майбутню зафіксовану дату, атакож, якщо сам банк продає або купує іноземну валюту по форварду з метоюотримання прибутку. Проте тут є присутнім ризик зміни цін, що може призвести дозбитків банку.

2)Опціонні операції.

Опціон- це угода між покупцем і продавцем, що надає покупцю право — але незобов'язання — купувати валюту в продавця опціону або ж продавати її.

Опціонє одним із варіантів повного покриття валютних ризиків. Його можнавикористовувати як страховку, використовуючи при несприятливих змінах курсу. Упорівнянні з форвардом, опціон дає кращий захист від можливих ризиків, тому щопокупець опціону лишає за собою право вибору здійснення або нездійснення угоди.

3)Ф’ючерси.

Ф’ючерсніконтракти укладають на спеціальних біржах і, на відміну від форвардногоконтракту, ф’ючерс не передбачає реальну купівлю-продаж валюти. Позиція поф’ючерсу ліквідується за допомогою зустрічних контрактів. Ризик по ф’ючерсаммінімізується за рахунок можливості покрити зобов'язання по першому ф'ючерсномуконтракту шляхом здійснення зустрічної оберненої угоди.

Валютніризики можна структуризувати у такий спосіб:

а)кредитний ризик — ризик, обумовлений небажанням або неможливістю клієнта абоконтрпартнера розрахуватися за своїми обов'язками;

б)конверсійний ризик — ризики валютних збитків безпосередньо по конкретнихопераціях.

Управління валютним ризиком.

Валютніризики управляються в банках різноманітними методами. Першим кроком доуправління валютними ризиками всередині структури банку є встановлення лімітівна валютні операції. Так, наприклад, дуже поширені такі види лімітів:

лімітина іноземні держави (встановлюються максимально можливі суми для операцій напротязі дня з клієнтами і контрпартнерами в сумі з кожної конкретної країни);

лімітина операції з контрпартнерами і клієнтами (встановлюється максимально можливасума для операцій на кожного контрпартнера, клієнта або групу клієнтів);

лімітінструментарія (встановлення обмежень по використовуваних інструментах івалютам із визначенням списку можливих до торгівлі валют і інструментівторгівлі);

лімітзбитків (встановлюється максимально можливий розмір збитків, після досягненняякого всі відкриті позиції повинні бути закриті зі збитками). У деяких банкахтакий ліміт встановлюється на кожний робочий день або окремий період часу (одинмісяць), у деяких банках він підрозділяється на окремі види інструментів, а вінших може також встановлюватися на окремих ділерів.

Крімлімітів у світовій практиці застосовуються такі методи зниження валютнихризиків :

— взаємний залік купівлі-продажу валюти по активу і пасиву, так званий метод«метчінг», де за допомогою відрахування надходження валюти з розміру її відтокубанк має можливість впливати на їхній розмір і відповідно на свої ризики.

— використання методу «неттінга», що полягає в максимальному скороченні кількостівалютних операцій за допомогою їх укрупнення. З цією метою банки створюютьпідрозділи, що координують надходження заявок на купівлю-продаж іноземноївалюти.

— придбання додаткової інформації шляхом придбання інформаційних продуктівспеціалізованих фірм у режимі реального часу валютних курсів, що відображаютьзміни і останню інформацію.

— ретельне вивчення й аналіз валютних ринків.

Також,для обмеження валютних ризиків застосовується страхування.

Страхування- це процес зменшення ризику можливих втрат. Фірма може прийняти рішеннястрахувати усі ризики, не страхувати нічого або щось вибірково.

Відсутністьстрахування може мати дві причини. По-перше, фірма може не знати про ризики абоможливості зменшення цих ризиків. По-друге, вона може вважати, що обмінні курсиабо процентні ставки будуть залишатися незмінними або змінюватися в її користь.У результаті фірма буде спекулювати: якщо її очікування виявляться правильними,вона виграє, якщо ні — вона понесе збитки.

Страхуваннявсіх ризиків — єдиний засіб їх цілком уникнути. Проте фінансові директорикомпаній віддають превагу вибірковому страхуванню. Якщо вони вважають, що курсивалют або процентних ставок зміняться несприятливо для них, то страхують ризик,а якщо зміни будуть в їхню користь — лишають ризик непокритим.

Щеодним методом управління валютним ризиком є аналіз змін курсів валют. Такийаналіз буває фундаментальним і технічним.

Фундаментальнийаналіз зміни курсів валют заснований на припущенні, що основні зміни курсіввідбуваються під дією макроекономічних чинників розвитку економік країн-емітентіввалюти. Аналітики, що прираховують себе до фундаменталістів, уважновідслідковують базові показники макроекономічного розвитку окремих країн іпрогнозують зміни курсів валют у довгостроковій перспективі.

Технічнийаналіз заснований на положенні про те, що макроекономічні показники вкороткостроковій і середньостроковій перспективі мало відбиваються на змінахкурсів валют. Більше того, курси валют можна з винятковою точністю прогнозуватитільки за допомогою методу технічного аналізу, основою якого є математичнасистема. Технічний аналіз простежує тенденцію коливань курсів валют і даєсигнали до купівлі та продажу.

Висновок

Роль комерційного банку в операціях з іноземною валютою — це бутипосередником між клієнтом і ринком іноземної валюти. Іншими словами, політиказахисту від ризику повинна поширюватися і на операції на валютному ринку.Менеджмент повинен утримуватися від ризиків, встановити ліміт денної позиції нарівні, що відбиває нормальні, необхідні для клієнтів операції. Банківськийбізнес, у найпростішій формі — це розміщення прийнятних кредитів і інвестиційта притягнення депозитів, він не включає не пов'язаний із цим ризик. Банк повинен мати ефективну системуконтролю з метою спостереження за щоденною діяльністю управління валютнимиопераціями.