Реферат: НЕУСТОЙКА В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ
НЕУСТОЙКАВЦИВІЛЬНОМУПРАВІ
ПЛАН
Вступ
Глава I. Загальнахарактеристика забезпечення виконання зобов’язань.
1. Поняття забезпечення виконання зобов’язань.
2. Способи забезпечення виконання зобов’язань.
3. Окремі способи забезпечення виконання зобов’язань.
Глава II.Неустойкаякспосібзабезпеченнявиконаннязобов’язань.
1. Поняття та функції неустойки.
2. Форми неустойки.
3. Види неустойки.
4. Шляхи встановлення неустойки.
5. Застосування неустойки.
Глава III.Цивільно-правоверегулюваннянеустойкивзарубіжномузаконодавстві.
1. Цивільно-правове регулювання неустойки вкраїнах Європи.
2. Цивільно-правове регулювання неустойки в англо-американськихкраїнах.
Заключніположення.
Вступ
Ця праця має за мету дослідити сучасні положення одного із інститутівцивільного права — інституту неустойки.
В нинішнх умовах докорінної перебудови економіки учасники цивільного і торгового обігу зацікавлені в застосуванні різного роду гарантій виконання зобов'язань, значення яких непомірно зростає. Для чого в практиці сучасногообігу розроблено складну і бататоманітну систему забезпечення виконання зобов’язань.Виконання цивільноправових обов'язків — це та договірна дисципліна, яканеобхідна не лише для економіки, а й для суспільства в цілому. Власне задопомогою їх виконання створюються атмосфера поваги до вимог законодавства, правта інтересів громадян, організацій. Неустойка є одним із найпоширенішихспособів забезпечення виконання зобов’язань і її функціональне призаначення уринковій економіці важко переоцінити. Саме цей момент, а також та мала увага,яка приділялась інституту неустойки, порівнянно з ведучими інститутамицивільного права (як, наприклад, юридичних осіб чи державної власності), вплинули на вибір теми серед запропонованих.
Глава I. Загальнахарактеристика забезпечення виконання зобов’язань.
1. Поняттязабезпеченнявиконаннязобов’язань.
Вумовахринковогогосподарстваіснуєвеликаймовірністьневиконанняборжникомсвоїхзобов’язань.Цеможевідбутисьякчерезнедобросовіснуповедінкусамогоборжника,так і вразійогонеплатоспроможності.ШершеневичГ.Ф.стверджує:“Зобов’язаннядаєправовимагати,але не примушуватидовиконаннядії,обіцяну боржником.Якщозісторониборжниканемаєінеможебутиніякоїгарантіївтому,що встановленезобов’язаннябудеточновиконано,то, хоча б, необхіднозабезпечитикредиторутоймайновийінтерес,який для ньогопоєднуєтьсяззобов’язанням.Дійсно,все майно боржникавідповідаєзайоговиконання,і якщо боржникухиляєтьсявідвиконаннязобов’язання,то інтерес кредитора,що пов’язанийзцимзобов’язанням,може бути здійсненопримусовозмайнаборжника:частинацьогомайна,а якщо необхідно,і все майно, будереалізованесуспільноювладоюіотриманікоштипідутьназадоволенняінтересукредитора”[1]
Отжедоборжника,який не виконуєабоненалежнимчиномвиконуєзобов’язаннязастосовуютьпевні,передбаченні закономзаходипримусу,які називаютьсясанкціямизобов’язання.Наприклад,відібрання речіуборжника,стягнення збитків, якихзазнавкредитор.Однакнезважаючинаможливістьукожномувипадку,коли боржник невиконуєабоненалежнимчиномвиконуєзобов’язання,застосувати доньогозазначенізасобипримусу,інтереси кредитораможутьзалишатисьнезадоволеними.Справаутому,що іноді важко,а то йнеможливодовестинаявністьтарозмірзбитків,яких зазнав кредиторвнаслідокневиконаннячиненалежноговиконаннязобов’язання.
Крімтого,інтереси кредитораможутьзалишатисьнезадоволенимизіншихпричин,зокрема черезвідсутністьуборжникамайна,на яке можебутизверненостягненнязапозовомкредитора.Томувсучасномуправірозробленасистемазасобів(способів),покликаних зробитиположеннякредиторабільшнадійним,в певній мірізабезпечитивиконаннязобов’язанняборжником.Вониполягаютьвпокладенінаборжникадодатковихобтяженьнавипадокневиконаннячиненалежноговиконаннязобов’язання,або в притягненідовиконаннязобов’язанняпорядзборжникомтретіхосіб,як це відбуваєтьсяприпоручительстві,або в резервуваннімайна,за рахунок якогоможебутидосягнутовиконаннязобов’язання(завдаток, застава),або в видачізобов’язанняуповноважениминатеорганамиоплатитивизначенугрошовусуму(банківська гарантія).
Способи, що стимулюютьналежневиконаннясторонамипокладенихнанихзобов’язань,визначаються законодавствомабовстановлюютьсяугодоюсторін.Більшістьізспособівзабезпеченнявиконаннязобов’язаньмаєзалежнийвідосновногозобов’язанняхарактеріпринедійсностіосновногозобов’язання,чи припиненійогодіїприпиняютьсвоєіснування.Алезаконодавствомпередбаченіітакіспособизабезпечення,які можуть бутисамостійними,наприклад, банківська гарантія.
Способи, що забезпечуютьвиконаннязобов’язань,встановлюються вінтересахкредитора.Хочаневсіспособизабезпеченнявідносятьсядосанкцій,але всі прямочиопосередкованостворюютьдодатковіобтяженнядляборжника.Так,при заставі кредиторзарахунокзаставленогомайнаборжникамаєправопогаситисвоїпретензіїдонього.Зарахунокцьогожмайнаможутьбутипогашеніідодатковівимогикредиторапосплатінеустойки,відшкодуванню збитківтаін.
Обраний сторонамиспосібзабезпеченнявиконаннязобов’язаньповиненбутиписьмовозафіксованийабовсамомузобов’язанні,на забезпеченняякоговіннаправлений,або в додатковійугоді.Деякізспособіввимагаютьнепростописьмової,а і нотаріальнозавіреноїформиїхздійсненняінавітьcпеціальної реєстрації(застава, банківська гарантія).
Всі способизабезпеченняносятьзобов’язально-правовийхарактерімаютьнаметісприятивиконаннюзобов’язання,що виявивсяпричиноюїхвстановлення.Алезасобидосягненняметиналежноговиконаннязобов’язаньрізні.Вдеякихситуаціяхбажанняуникнутивідповідальності(сплати штрафнихсанкцій)стимулюєборжникадоналежноговиконанняосновногозобов’язання,в інших, загрозавтратитимайно(застава),навіть, якщо ценеінесупроводжуєтьсяякими-небудьдодатковимиобтяженнями,спонукає боржникадотогож.
В залежностівідтого,що складає змістспособузабезпеченнявиконанняосновногозобов’язаннячитількидосягненнязйогодопомогоювиконанняосновногозобов’язаннячитакожпокладеннянаборжникадодатковогообтяженняспособизабезпеченняабовідносятьсядо“міри” відповідальності, абозатакіневизнаються.Так,неустойка відноситьсядозаходівцивільно-правовоївідповідальності,а застава, поручительство,банківська гарантіянеєміроювідповідальності.[2]
2. Способизабезпеченнявиконаннязобов’язань.
За чиннимзаконодавствомвиконаннязобов’язаньможезабезпечуватисьзавдатком,неустойкою, заставою, поручительством ігарантією(ст. 178 ЦКУкраїни).
а)Завдаток.
Завдаткомвизнаєтьсягрошовасума,що видаєтьсяоднієюздоговірнихсторінврахунокналежнихзнеїзадоговоромплатежівдругійсторонівпідтвердженняукладеннядоговоруівзабезпеченняйоговиконання(п. 1 ст.195 ЦК).
Завдаткомчастішевсьогозабезпечуютьсязобов’язанняміжгромадянами(договори орендидачнихіжилихприміщень,купівлі-продажу),хоча, нема підставдлявиключеннязавдаткаізчисласпособівзабезпеченнязобов’язань,що складуютьсяміжюридичнимиособамирізнихорганізаційно-правовихформ.
Угодапрозавдатокнезалежновідсумизавдаткаповиннабутискладенауписьмовійформі.ЦКнезазначається,що недодержанняписьмовоїформиприводитьдонедійсностіугодипрозавдаток.Отженастаютьзагальнінаслідкинедодержанняпростоїписьмовоїформиугоди,визначені ст.46 ЦК, тобто недодержанняпростоїписьмовоїформипозбавляєсторониправавразіспорупосилатисядляпідтвердженняугодинапоказаннясвідків,а у випадках,прямо зазначенихузаконі,тягне за собоюнедійсністьугоди.Маєсуттєвезначеннячіткістьскладеногодокументапрозавдаток.Задляуникненняспорусума,що передаєтьсяуякостізавдатку,повинна бутиназванавякзавдаток.
Увідносинахщодозавдаткуберутьучастьсторониосновногозобов’язання:боржник- задаткодавець такредитор- задаткоотримувач.
Завдатоквиконуєтрифункції:якзасібплатежу,посвідчення тазабезпечення.Завдатоквидаєтьсяврахунокплатежівзаосновнимзобов’язанням,тим самим виявляючисебезасобомповногочичастковоговиконанняосновногозобов’язання,способом йоговиконанняівиконуєплатіжнуфункцію.Таказдатністьдооплатиосновногоборгузближуєзавдатокзавансом,який теж виконуєплатіжніфункції.Аленавідмінувідавансузавдаткувластивійіншіфункції.Виконуючипередачеюзавдаткучастинучивсеосновнезобов’язання,боржник підтверджуєйогонаявність.Зцимпов’язанапосвідчувальнафункціязавдатку.Сума,що переданавякзавдаток,зараховується врахуноквиконанняосновногозобов’язанняівційчастинігарантує,забезпечує йоговиконаннязабезпечувальнафункціязавдатка.[3]
Завдатокможевиконуватиікомпенсаційнуфункцію,бо сторона, відповідальназаневиконаннядоговору,зобов’язана відшкодуватидругійсторонізбиткиззарахуваннямсумизавдатку,якщо в договорінепередбаченоінше(ч. 2 ст.195ЦК).
Тещовідповідальназаневиконаннядоговорусторона,яка дала завдаток,втрачає його, авинуватавневиконаннідоговорусторона,яка одержалазавдаток,повертає другійстороніподвійнусумузавдатку,зближує завдатокзсанкціями,встановленими вякостівідповідальностінавипадокневиконаннячиненалежноговиконаннязобов’язання.
Вдоговорізадаткуможеставитисьумовапрообмеженнярозмірузбитківсумоюзадатка,при якому сторонивідмовляютьсявідправанавідшкодуваннязбитків,не покритихсумоюзавдатку.Крімцього,завдаток повиненбутиповернений,якщо основне зобов’язанняприпиненодойоговиконаннязаугодоюсторін,що витікає зпохідногохарактеруспособівзабезпеченнявиконаннязобов’язань,або внаслідокнеможливостівиконанняпонезалежнимвідсторінобставинам.
б) Порука.
Навідмінувідзавдаткупорукаякспосібзабезпеченнястоїтьбезспірновище,тому що тутдовідповідальностізалучаютьсяновіособи,що обираютьсядляцієїметизоглядунаїхсплатоспроможність.ВЦКУдаєтьсянаступневизначенняпоруки.Порука- це договір,за яким поручительзобов'язуєтьсяпередкредитороміншоїособивідповідатизавиконаннянеюсвогозобов'язаннявповномуобсязіабовчастині(ст. 191 ЦКУ).
Порукацедоговір,який виникає внаслідокугодиміжкредиторомтапоручителем.Встановленняпоруки,як способу забезпечення,передбачає існуванняіншого,основного зобов’язання:воновиникаєчизнимчипісля,але не раніше.
Договірпорукиукладаєтьсятількиуписьмовійформііможезабезпечуватитількидійснувимогу.Чиннецивільнезаконодавствовстановлюєпевніобмеженнядляосіб,які можуть виступатиякпоручитель.Так,не можуть бутипоручителямибюджетніорганізації,державні підприємства, заякимизакріплюєтьсямайнонаправіоперативногоуправліннятаінші.
Зупинимосьнавиникаючихзпорукивідносинміжкредиторомтаборжником,кредитором тапоручителем,поручителем таборжником.
1.Відношенняміжпоручителемтаборжникомпоголовномузобов’язаннюнезмінюєтьсявідприєднанняпоруки.Алевиконаннязобов’язаннязісторонипоручителяприпиняєправокредиторадоборжника.
2.Головнаувагазосереджуєтьсянавідношеннікредиторадопоручителя.
Кредиторвправівимагативідпоручителявсьоготого,що зобов’язанийбуввиконатиборжник,якщо тільки поруканебулачастковою.ЦКпередбачає,що поручительвідповідаєвтомужобсязі,як і боржник.Так,якщо інше невстановленодоговоромпоруки,поручитель зобов’язанийсплатитикредиторупроцентизакористуваннякредитом,відшкодувати збитки, сплатитинеустойку(ч. 2 ст.192 ЦК).
Боржникіпоручительнесутьсолідарнувідповідальністьпередкредитором,якщо інше непередбаченодоговоромпоруки(ст 192 ЦК).Солідарновідповідаютьпередкредитороміособи,що разом далипоручительство.Сумісніпоручителінесутьсолідарнувідповідальністьнетількиодинзодним,але і зборжником.
Об’єміхарактервідповідальностіпоручителязалежитьвідзмістудоговорупоруки.Наприклад,поручитель вправіобумовити,що він поручаєтьсязаповерненняборжникомлишеосновноїсумибезвідшкодуваннянеустойкитазбитків.Увипадкупред’явленнядопоручителявимогкредиторапоручительвправівисуватипротивимогкредиторазаперечення.Повиконаннюпоручителемзобов’язанняборжникакредиторзобов’язанийвручитипоручителюдокументи,що засвідчуютьвимогукредиторатапередатиправа,які забезпечуютьцювимогу,наприклад правозастави.
Зобов’язанняпоручителявідповідатизавиконаннязобов’язанняборжникомнеозначає,що поручительприймаєнасебезобов’язанняпредставитите,щодо чого зобов’язувавсяборжник.Вінможебутипростонездатенпооб’єктивнимпричинамвиконатице.Томупоручительпозагальномуправилунесеобов’язоквідшкодувативгрошовійформіневиконанеборжником.Якразтомунайбільшерозповсюдженняпоручительствоотрималовгрошовихзобов’язальнихвідносинах.
3.Відносиниміжпоручителемтаборжникомзводятьсядотого,що поручитель, виконавшизаборжникайогозобов'язання,отримує правакредиторазацимзобов’язанням.Поручительотримуєправовимагативідборжникавиконаннязобов’язанняутомуоб’ємі,в якому вінсамвиконаввимогукредитора.[4]
НормиЦКпропоруку- диспозитивні, тому договір,також, як спеціальніправовіакти,може передбачатиіншийрозподілправіобов’язківсторінподоговорупоруки.
Припиненняпорукинастаєзпричин,які мали силуприйоговстановленнічивнаслідокнаступнихобставин.Порукаприпиняється:а)завзаємноюдомовленістюкредитораіпоручителя,б) в разіприпиненняосновногозобов’язання,в) в силузлиттяводнійособікредитораіпоручителя,поручителя іборжника,г) крім того,якщо кредиторпротягомтрьохмісяцівзднянастаннястрокузобов'язаннянепред'явитьпозовудопоручителя.Якщостроквиконаннязобов'язаннянезазначений,або визначениймоментомвимоги,то при відсутностііншоїугодивідповідальністьпоручителяприпиняєтьсяпіслязакінченняодногорокуздняукладеннядоговорупоруки.
Увідносинах між організаціями застосовується особливий вид поруки — так званагарантія.
в) Гарантія.
Задоговором гарантії вищестояча організація (гарант ) зобов’язуєтьсявідповідати перед кредитором підлеглої організації по взятих останньою на себеобов’язках.
Засвоєю суттю гарантія є порукою, але з рядом специфічних особливостей:
1.Гарантія застосовується лише у відносинах між організаціями, тоді як порукаможе мати місце у відносинах з участю громадян.Гарантом, як правило, євищестояча організація по відношенню до боржника, яка зобов’язана впливати напідприємство, вживати заходів до усунення недоліків у господарській тафінансовій діялбності, сприяти виконанню зобов’язань перед кредитором.
2.Гарантійне зобов’язання надається вищестоячоюорганізацією тільки у межах коштів, що їх бракує у боржника для того, щобсамостійно виконати зобов’язання, у той час як задоговором поруки поручитель може взяти на себе відповідальність за виконанняборжником зобов’язань у повному обсязі.
3.Гарант завжди несе перед кредитором додаткому, субсидіарну (щодовідповідальності боржника) відповідальність .
4.Гарант, який виконав за боржника зобов’язання,не має права зворотної вимоги до останнього.
Відповіднодо ст. ст. 194, 196 ЦК України гарантія припиняється з припиненнямзабезпечувального нею зобов’язання, а також у зв’язкуіз непред’явленням кредитором позову до гаранта устроки, передбачені ст. 194 ЦК України.
Гарантіяшироко застосовується для забезпечення позичок, які видаються організаціямбанками.Так, кредитування по всіх видах позичок підприємств, що погано працюють,банки здійснюють, як правило лише за умови надання вищестоячими організаціямигарантійних зобов’язань про погашення позичок увстановлені строки.
д) Застава.
Сутьзастави як засобу забезпечення полягає в тому, що кредитор (заставодержатель)має право у випадку невиконання боржником забезпеченого заставою зобов’язання одержатизадоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами,за винятками, зазначеними в законодавстві (ст. 181 ЦК України).
Існуєдві підстави виникнення права застави — на основі договора та на основі законупри настанні вказаних у ньому обставин, тобто, якщо в законі передбачено, якемайно і для забезпечення якого зобов’язаннявизнається заставленим майном. Розрізняють два основних вида застави:1)застава з передачею майна у володіння заставодержателя (заклад) 2)застава,коли майно залишається у заставодавця. Як правило вид застави залежить відугоди сторін. При закладі заставлене майно переходить у володіння заставодержателя, який може ним користуватися, якщо це передбачено договором.Коли використання супроводжується отриманням доходів, то все, що отримує такимспособом заставодержатель, повинно направлятися на покриття витрат по утриманнюзаставленого або зараховуватися як повернення боргу (процентів по боргу). Призакладі можливості заставодавця, пов’язані із розпорядженням цим майном,обмежені, оскільки майно (річ) передається у володіння заставодавця абознаходиться у нього під замком, печаткою чи іншими знаками, що свідчать про те,що це майно знаходиться в закладі.
Діючезаконодавство виходить з того, що предметом застави може бути будь-яке майно,за виключенням речей, вилучених з обігу. В склад майна, яке може бутивикористано у якості застави, включається по суті все те, що має чи повинномати грошовий еквівалент (речі, гроші, цінні папери, нерухомість і т.п.).Законодавцем допускається і застава таких речей, які можуть виникнути умайбутньому, наприклад застава майбутнього врожаю, приплоду скота і т.п.
Взалежності від виду майна, що передається у заставу, застава поділяється нанаступні види: застава нерухомості; заства транспортних засобів; застава товарівв обороті; застава цінних паперів; застава майнових прав; застава грошовихкоштів.
Припередачі закладеного майна заставодержателю на нього законом чи договором можебути покладено обов’язок застрахувати це майно.Крім загального обов’язку по страхуванню майна назаставодержателя законом чи договором покладатися обов’язокпо страхуванню на випадок, якщо державними органами буде припинена йогодіяльність або здійснена конфіскація майна, що є предметом застави. Принастанні страхового випадку заставодержатель має право першочерговогозадоволення своїх вимог із страхової суми.
Накожну з сторін покладається відповідальність на випадок незабезпеченнясхоронності предмету застави. Заставодавець може вимагати достроковоговиконання забезпеченого заставою зобов’язання,якщо предмет застави вибув із володіння заставодавця, у якого його булозалишено, не у відповідності з умовами договору. Дострокове виконаннязабезпеченого заставою зобов’язання передбачено іу випадку втрати предмету застави по причинам, за які заставодержатель не несевідповідальності, якщо заставодавець не скористується правом на заміщення івідновлення предмета застави.
Заставодавуцьвправі вимагати не тільки дострокового виконання забезпеченого заставою зобов’язання,але і звернення стягнення на предмет застави у випадках недотримання обмеженьна перезаставу майна, якщо таке обмеження було встановлене законом; порушенняумов зберігання чи утримання майна, якщо ці порушення можуть привести до втратичи пошкодження майна; при наданні в аренду або здійсненні інших розпорядчих дійзаставодавця без згоди заставодержателя.
Договірзастави повинен укладатися у письмовій формі.У деяких випадках необхідненотаріальне посвідчення (договір про іпотеку).
Правозастави припиняється у разі:
а) з припиненням забезпечувального зобов’язання;
б) у разі загибелі заставленого майна;
в) з придбанням заставодержателем права власності на заставлене майно;
г) У разі примусового продажу заставленого майна
Заставаяк засіб забезпечення зобов’язання застосовується у відносинах міжгромадянами, між громадянами і організаціями, а також міжорганізаціями.Найчастіше застава застосовується у діяльності ломбардів табанків.[5]
Крімрозглянутих способів забезпечення виконання зобов’язань існють ще такі способияк утримання і банківська гарантія, які, поки що, не знайшли у насзаконодавчого закріплення.Мені здається немає необхідності дедально розглядатиці інститути, так як вищеописаних способів забезпечення виконання зобов’язаньдостатньо для правильного розуміння інституту забезпечення виконання зобов’язаньвцілому.
Глава II. Неустойкаякспосібзабезпеченнявиконаннязобов’язань.
1.Поняттятафункціїнеустойки.
Починаючирозглядатипитанняпропоняттянеустойкиминеможемонезвернутиувагинахарактерністьтавиразністьсамогонайменуванняцьогоінститутунеустойкою,та не зупинитися,хоча б коротко,на походженніцьогонайменування,що встановилосьщевперіодіснуваннядавньоруськогоправаіміцнозбереглосьвнашомуукраїнськомуправі.Вважають,що термін неустойкапоходитьвіддієслів“стоять” і“устоять”,які в рядіпам’ятниківдавньоруськогоправанаділялисьдвомазначеннями,а саме: по-перше,як категоріяфізичноїстабільності,наприклад, у фразі“устоял наногах”;по-друге, урозуміннівірностісвоїйобіцянці,вірності даномуслову;наприклад, вислів “устоятьнаслове”означаєвиконатидануобіцянку.Узв’язкузцимдругимзмістомдієслова“устоять” іменник,що утворивсявідтогожкорня,а саме, слово“устойка” означаєвиконанняобіцянки.Приприєднаннідоцихслівзаперечення(“не устоять”,“неустойка”),слова означають, щотой,хто дав обіцянкуїїневиконав,а якщо цяобіцянканосилаправовийхарактер,–невиконавприйнятогонасебезобов’язання.Зісловом“неустойка” уцьомуостанньомузначенні(невиконання чиненалежневиконанняприйнятогонасебезобов’язання)минеодноразовозустрічаємосьвюридичнихактах минулого(договорах,записах, грамотах іт.п.).Слово“неустойка” вживалидляпозначенняфактуневиконання(чи неналежноговиконання)боржникомприйнятогонасебезобов’язання,за яке невиконанняборжникнесеневигіднідляньогоправовінаслідки,наприклад, обов’язок сплатитикредиторувказанувдоговоріпевнусумугрошей.Інакшекажучи,“неустойка”означаєлишесамунесправністьборжникаувиконаннізобов’язання,а не тіправовінаслідки,які повинні настатидляборжникаузв’язкузцієюприпущеноюнесправністю.Нарівнізцим,з початку18 століття, ми починаємозустрічативзаконодавчихактахзісловом“неустойка”, щовживаєтьсязаконодавцемвженедляпозначеннятількифактуневиконаннячиненалежноговиконання,а для позначеннясамихправовихнаслідків,настання якихвикликанефактомневиконаннячиненалежноговиконаннязобов’язання.
Тимсамимслово“неустойка” отримуєтойзміст,який знайомийнамтепер,коли слово “неустойка”якюридичнийтермінодночаснопідкреслюєпрямийзв’язокправовогоінституту,що ним позначається,з фактом несправностіборжникаувиконанніприйнятогонасебезобов’язанняівказуєнаосновнийхарактерізмістцьогоінституту,а саме — якнаправовийнаслідокцієїнесправності.[6]
“Неустойкою(штрафом, пенею) визнаєтьсявизначеназакономабодоговоромгрошовасума,яку боржник повиненсплатитикредиторовівразіневиконанняабоненалежноговиконаннязобов'язання,зокрема вразіпростроченнявиконання”- таке визначеннянеустойкиданевст.179 Цивільного кодексуУкраїни.Незупиняючисьтутнадетальномуаналізіцьоговизначення,я б хотіввикористатицевизначеннятількидлятого,щоб на йогоосновідатизагальнуправовухарактеристикунеустойки,а саме, підкреслитидвавластивихнеустойцімомента:їїзабезпечувальнуідодаткову(акцесорну) природу.
Першиймоментвиражаєтьсяутому,що основна правовафункція,яку виконує неустойка,полягає вукріпленнізобов’язальнихвідносиншляхомзабезпеченняінтересукредиторапозобов’язанню,тобто належногойомуправавимоги.Цейінтерескредитора,що забезпечуєтьсянеустойкою,може проявлятисьабоувиконанніборжникомпокладенихнаньогообов’язків,або у покриттітихзбитків,які може понестикредиторвнаслідокневиконаннячиненалежноговиконанняборжникомцихобов’язків.Забезпеченняцьогоінтересудосягаєтьсяспонуканнямборжникадовиконаннясвоїхобов’язків,шляхом загрози платежунеустойки,а при їхневиконаннічиненалежномувиконаннінеустойкаслугуєпокриттямзбитків,що виникли цимневиконаннямчиненалежнимвиконанням.ЗаслуговуєнаувагудумкаГ.Ф.Шершеневича,щодо цієї функціїнеустойки:“Неустойка маєдвоякезначення,яка є нетількиспособомзабезпеченнязобов’язання,але і способомвизначитирозмірвинагородизавідступвідзобов’язання.Неустойкамаєнаувазічи1) спонукати боржникадовиконаннязобов’язання,як було зазначеновищечи2) встановити попередньорозмірспричиненоїневиконаннямшкоди,особливо колиєускладненняпридоведенніїївеличини(відшкодування збитків).Відповіднодоподвійногосвогопризначення,неустойка маєдвоякогородунаслідки:абоускладнюєтьсязобов’язальневідношення,шляхом того, щонезвільнюючиборжникавідосновногообов’язку,покладає наньогощеновийтягар;або ж змінюєпопереднєзобов’язальневідношення,перетворюючи йоговнове,альтернативне, в силуякогоборжникможеабовиконатиобумовленудіючизаплатитипевнусумугрошей.”[7]
Нашезаконодавстворозумієнеустойку,як загальнеправило,в першому йогозначенні.ЦивільнийкодексУкраїнивизначаєнеустойку,насамперед, як одинізшляхівзахистуцивільнихправ,який відповіднодост.6 ЦКУ здійснюється,зокрема, шляхом стягненнязпорушниканеустойки(штраф). Вбачаючивнеустойцілишесанкцію.Томузаконодавецьвідноситьїїтакождоодногозвидівзабезпеченнявиконанняцивільно-правовихзобов’язань(ст. 178 ЦКУкраїни).
Неустойкоюможезабезпечуватисьбудь-якецивільнезобов’язаннявгосподарськихправовідносинах,незалежно відпідставїхвиникнення(ст. 4 ЦКУкраїни).Згіднозч.2 ст. 179 цьогокодексунеустойкоюможезабезпечуватисялишедійснавимога,а тому їїзастосуванняєможливимлишеприпред’явленнітакоївимоги.
Другиймомент,а саме, акцесорнийхарактернеустойкибезпосередньовитікаєзпершогомоменту.Дійсно,якщо основна мета,функція неустойкиполягаєвтомущо,вона забезпечуєінтерескредиторапозобов’язанню,то неустойкаможливалишетамітількитам,де існує яке-небудьзобов’язання,що може бутизабезпечене,де існує правокредиторанавимогу,що належитьйомувсилузобов’язання.Отже,неустойка завждипередбачаєіснуванняякого-небудьзобов’язання,яке нею ізабезпечується.Цейдодатковийхарактернеустойкиотримуєсвійпрояв,з особливоюрельєфністюсаме,хоча б утому,що з оглядунатакузалежністьнеустойкивідголовногозобов’язаннянедійсністьостанньогонеминучепризводитьдонедійсностінеустойки.
Дляпозначеннязобов’язаньнеустойки,що носять акцесорнийповідношеннюдоосновногозобов’язанняхарактер,в законодавствівикористовуютьсярізноманітнітерміни.Воднихвипадкахмовайдепроштраф,в інших пропеню,в третіх пронеустойкуувузькомурозумінніцьогослова.Внауковійлітературібагаторазовоздійснювалисьспробирозмежуватипоняття неустойки, пені і штрафу, але вонидоуспіхунепривели.Розбіжності,здається, немає лишевтому,що пеня –цетакийвиднеустоєчногозобов’язання,яка застосовуєтьсязаневиконаннязобов’язаннявстрок.ТутдоречнопроцитуватиА.В.Венедиктова,який зазначає, щопроведенняскільки-небудьвизначеногорозмежуванняміжнеустойкоюіпенею,з одної сторони,і з штрафом,з іншої, “єважказадачаівтойжечас,саме з практичноїточкизорупозбавленаособливогозначення”[8]
2. Форминеустойки.
Вцивільнимправірозрізняютьдвіформинеустойки:штраф іпеня. Неустойкаможеобчислюватисьякпевнагрошовасума,що стягуєтьсяувідповідностіззакономчидоговоромзісторони,що не виконалачиненалежнимчиномвиконалапокладененанеїзобов’язання,і тоді вонаназиваєтьсяштрафом. Неустойкаякгрошовасума,що стягуєтьсяувідповідностіззакономчидоговоромзакожнийденьпрострочкивиконанняосновногозобов’язанняпротягомвизначеногочасучибезобмеженнявчасі,називається пенею.
Деякіправовіакти(як правило,підзаконного характеру),визначають неустойку, яксамостійнийспосібзахистуцивільнихправізабезпеченнявиконанняцивільно-правовихзобов’язань.Так,п. 57 Положенняпропоставкипродукціївиробничо-технічногопризначенняпередбачаєстягненнянеустойки,а не пенічиштрафу.Такапозиціявбачаєтьсянадуманою,оскільки штрафіпеняєдостатнімидляреалізаціїфункційнеустойки.
Якпеня,так і штрафможеобчислюватисьувідсотковомувідношенні,або у твердійставці.Причому,ст. 179 ЦК передбачаєтількигрошовуформунеустойки.УпроектіЦКУкраїнипередбачаеться,що неустойкоюможебути“встановлена удоговорімайновацінність”.
3. Видинеустойки
Залежновідспіввідношенняправанастягненнянеустойкизправомнавідшкодуваннязбитківрозрізняютьчотиривидинеустойки.Вукраїнськомузаконодавствіцезнайшлозакріпленнявст.ст.204, 253, 356ЦКУкраїни.Отже,виділяють:
–залікову,що не виключаєправавимагативідшкодуваннязбитків,але не вповномуоб’ємі,а лише вчастині,не покритійнеустойкою(ст. 356 ЦКУкраїни);
–штрафнуабо кумулятивну,при якій збиткиможутьбутистягнутівповнійсуміпонаднеустойку(ст. 253 ЦКУкраїни);
–альтернативну,коли повиборукредитораможутьбутистягнутіабонеустойка,або збитки;
–виключну,коли допускаєтьсястягненнятількинеустойки(ч. 2 ст.204 ЦК України).
Залікованеустойказастосовуєтьсявусіхвипадках,якщо законом чидоговоромнепередбаченоіншихвидівнеустойки.
4. Шляхивстановленнянеустойки.
Необхіднорозрізнятидвіправовихпідстави,в силу якихзаукраїнськимцивільнимправомможевиникнутинеустойка.Цимидвомаможливимиправовимипідставамиєзакон(чи іншийнормативнийакт)ідоговір.Узв’язкузцимрозрізняютьзаконнунеустойкуінеустойкудоговірну, щознайшлосвоєвідображеннявст.ст. 6, 178ЦКУкраїни.
Підзаконною неустойкоюварторозумітитакунеустойку,яка не тількибезпосередньовстановленадляпевнихправовідносинзаконом,що визначаютьїїрозміріумовистягненняіт.п.,але правова діяякоїнастаєбезпосередньовсилуцьогозакону,незалежно відволіконтрагентів,тобто без будь-якоїугодиміжними.Піддоговірною неустойкоюрозуміютьтакунеустойку,яка отримує своююридичнусилутількивнаслідокугодисторін.
Законпрямонезабороняєвстановленняпередбаченоїнимнеустойкивокремійугодісторін.Деякимиправовимиактамитакаможливістьпрямодопускається.Зокрема,у постановіВерховноїРадиУкраїнивід24 грудня 1993 р.“Про відповідальністьзанесвоєчасневиконаннягрошовихзобов’язань”зазначаєтьсяпростягненняпенізаумови,якщо більший їїрозмірневстановленоугодоюсторін.Томусторонимаютьправозабезпечитидоговірнізобов’язаннязаконноюнеустойкою,не змінюючиїїістотнихумов(підстав іпорядкустягнення,виду і розміру).
Отже,неустойка можебутивстановленазакономабодоговоромчизакономідоговоромодночасно.Уоднихвипадкахвстановленнязаконноїнеустойкиугодоюсторінможематилишеінформативнийхарактер,у інших —самостійний,хоча б сторониінезналипроіснуваннязаконноїнеустойки.
Законодавствонеміститьобов’язковихвимог,які мають бутидодержаніпривстановленнінеустойки.Проте,практика вирішеннясудамигосподарськихспорівміжюридичнимиособамисвідчить,що при встановленніякзаконної,так і договірноїнеустойки,повинні бутивизначеніпідставиіпорядокїїстягнення,розмір і вид.Самецівимогирозцінюютьсяякістотніумовинеустойки.
5. Застосуваннянеустойки
Законвстановлюєобов’язокборжникасплатитинеустойку,не передбачаючиприцьомуобов’язкукредитораїїстягувати,навіть коли дляцьогоєдостатніправовіпідстави.Алекрімкредитора,право на стягненнянеустойкиналежитьсуду.ЗокремаарбітражнісудиУкраїниприприйняттірішеннязгосподарськогоспору,мають право обертатиповністюабочастковоудоходдержавипередбаченізаконодавствомсанкції,якщо позивач йнепред’явиввимогипроїхсплату(п. 2 ст.83 АПК України).Отже,для встановленнянеустойкинедостатньонаявностіфактуїївстановлення.Вирішальнезначеннямаєволевиявленнястягувача.
Необхідноюумовою для застосування неустойки є факт наявності цивільно-правового зобов’язання.Законна неустойка підлягає стягненню в усіх випадках коли існує таке зобов’язання,незалежно від підстав його виникнення ( договірних чи позадоговірних), придодержанні усіх інших умов обгрунтованості стягнення. Наявність договору, як цепередбачається ст. 180 ЦК, є обов’язковоюумовою для стягнення договірної неустойки. Враховуючи, що неустойка може бутивстановлена законом і договором одночасно, кредитор, в разі невиконання чиненалежного виконання зобов’язання, отримує правона свій розсуд вимагати від боржника стягнення законної або договірноїнеустойки.
Як вжезазначалось, при стягненні неустойки кредитор не зобов’язанийдоводити розмір завданих йому збитків. Однак, якщо належна до сплати неустойкає надмірно великою порівняно із збитками кредитора, суд вправі її зменшити (ст. 205 ЦК україни і ст. 83 АПК України ). Рішення про це може прийняти тількисуд, для чого він вправі запросити докази про розмір завданих збитків. Прицьому суд бере до уваги ступінь виконання зобов’язанняборжником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні,не тільки майнові а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.Зазаначенеправило стосується відносин у яких беруть участь громадяни. Зменшення розмірунеустойки у відносинах між організаціями може мати місце лише у виключнихвипадках.
По окремимвидам зобов’язань законом може бути обмежене правона повне відшкодування збитків (обмежена відповідальність). Так обмеженувідповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов’язаньнесуть органи зв’язку і транспорту.
Для стягненнянеустойки встановлено скорочені строки позовної давності (ст. 72 ЦК України). Унинішніх умовах було б доцільно відмовитися від цієї правової норми.[9]
Глава III.Цивільноправоверегулюваннянеустойкивзарубіжномузаконодавстві.
1. Цивільно-правоверегулюваннянеустойкивкраїнах Європи.
Неустойкаєоднимзнайбільшрозповсюдженихспособівзабезпеченнявиконаннядоговірнихзобов’язаньішироковикористовуєтьсявпрактицізовнішньоїторгівлі.Неустойка–інститут,характерний головнимчиномправукраїнконтинентальноїЄвропи;саме у цихкраїнахвонавиконуєфункціїзабезпеченнядоговірнихзобов’язань.Загальнерозуміннянеустойкиоднаковеуцихкраїнахізводитьсядонаступного:вонавизначається,як грошова сумачиіншавсиновленаудоговорімайновацінність,яку боржник зобов’язуєтьсясплатитикредиторуувипадкуневиконаннячиненалежноговиконаннязобов’язання(ст. 1226 ФГК;ст. 339 ГГУ; ст.160 ШОЗ). Неустойка–акцесорнезобов’язання,що повністюподіляєдолюголовногозобов’язання(ст.1227 ФЦК;344ГГУ;абз. 2 ст.163 ШОЗ).
Узв’язкузнеустойкоювиникаєрядпитань,що головнимчиномстосуютьсяїїспіввідношенняздійснимизбитками,які отримав кредиторврезультатідійнесправногоборжника.
Правовсіхкраїнвиходитьзтого,що основне призначеннянеустойкиполягаєвзвільненікредиторавіднеобхідностідоводитирозмірзбитків.Принастанніобставин,передбачених удоговорі,він просто можевимагативідборжникасплатисуминеустойки.Якщонаявнізбиткиперевищуютьрозмірнеустойки,то, згідно абз.2 пар. 340 ГГУіабз.2 ст. 161 ШОЗ,кредитор можедоводитиістягуватисумунаявнихзбитків.Крімтого,як ГГУ, такіШОЗнадаютьсудуправозаклопотаннямборжниказменшитирозмірнеустойки,якщо буде встановлено,що вона надмірновелика,порівняно іззбиткамикредитора(абз. 1 пар.343 ГГУ; абз. 3 ст.163 ШОЗ). Увідповідностізпар.348 ГГУ зменшеннянеустойкинезастосовуєтьсядляторговихугод.
ТрохипоіншомуцяпроблемавирішуєтьсявправіФранції.Згідност.1229 ФГК, неустойка “являєтьсявідшкодуваннямзазбитки,які кредиторнесевнаслідокневиконанняосновногозобов’язання”.Крімтого,згідно ст.1152 ФГК, “якщоугодавстановлює,що сторона, яканевиконалаїї,сплачує визначенусумувякостізбитків,то другій сторонінеможебутинаданонібільшу,ні меншу суму”.Такимчином,кредитор, в принципі, позбавленийможливостівимагативиплатибільшоїсуми,навіть, якщо наявнізбиткизначноперевищуютьнеустойку.Викладеніположеннянедаютьможливостііборжникувимагатизниженнясуминеустойки,крім випадків, колизобов’язанняневиконаночастково,а неустойкабулапередбаченазаповненевиконаннязобов’язання.(ст. 1231 ФГК).
Цісуворіідуженегнучкінормизаконубулидещопом’якшенів1975 році, коли ст.1152 ФГК буладоповненаположенням,що надавалосуддіправозмінитисумунеустойки,якщо, на йогодумку,вона надто високачинадтомала.Умовидоговору,що суперечатьційнормі,визнавались недійсними.Такимчином,французьке правотеперзблизилосьзконцепцієюнеустойки,що характернацивільномуправуНімеччинитаШвейцарії.
Поскількинеустойканоситьвпринципіхарактеркомпенсаціїінібитозаміщуєзбиткивідневиконаннячиненалежноговиконаннядоговору,кредитор можестягуватинеустойкуразомзвиконанням,тільки якщо вонабулавстановленанавипадокпрострочки(пар. 341; ч.2 ст. 1229 ФГК),а ШОЗ пов’язуєцекрімпрострочкизпорушеннямумовипромісцевиконаннядоговору(абз. 2 ст.160 ШОЗ).
ПравоНімеччинитаШвейцаріїдопускаєвключенняудоговірумовипроштрафнийхарактернеустойки.Уцьомувипадкунеустойкабудестягуватисьпонадзбитки.
2. Цивільноправоверегулюваннянеустойкивангло-американськихкраїнах.
Положенняангло-американськогоправапронеустойкувзначніймірівідрізняютьсявідприписівконтинентальногоправа.Насамперед,в англо-американськомуправівідсутнєєдинепоняття,ідентичне поняттюнеустойки.Таміснуєдвапоняття:попередньообчисленізбитки(liquidated damages) і штраф(penalty). Виходячи зположення,згідно якого засобицивільно-правовогозахистуможутьматитількикомпенсаційнийхарактер,а не характерпокарання,загальне правопостановило,що у випадкупорушеннядоговорустягненнюпідлягаютьпопередньообчисленізбитки,а штраф ніколинеможебутистягнуто.Питанняпрохарактервідповідноїдоговірноїумовивкожномуокремомувипадкувирішуєсуд.Длясудунемаєзначення,як назвали сторонисуму,яка підлягаєсплатіприпорушенідоговору,–liquidated damages чи penalty. Суд зобов’язанийдослідитиситуацію,яка мала місцевмоментукладеннядоговору,розглянути, наскільки встановленняданоїсумибулообгрунтовано,в якій мірісторонисамевмоментукладеннядоговорумоглиочікувати,що збитки відможливогопорушеннябудутьрівнісумі,що обумовленавдоговорі.Розмірдійснихзбитків,які були завданнікредиторовіврезультатіпорушеннядоговору,значення немає.Важливолише,наскільки очікуваннявстановленогорозмірубулообгрунтовановмоментукладеннядоговору.
Внайбільшкрайнійформіцейпринциппроводитьсяванглійськомуправі: якщовідповіднаумовадоговорубулакваліфікованасудомякпопередньообчисленізбитки,то кредиторотримаєвстановленусуму,навіть, якщо врезультатіпорушеннядоговоруйомунезавданоніякихзбитків.
ЩодоправаСША,то суди вцьомувипадкувідмовляютьвприсудженніобумовленоїсуми,тобто беретьсядоувагиіситуація,що склаласявмоментпорушеннядоговору.ЯквАнглії,так і вСША,якщо суд приймерішення,що сума встановленавільночизметоюпогрозиборжнику,відповідна умовакваліфікуєтьсяякштраф,і кредитор, щобажаєотриматизадоволення,повинен взвичайномупорядкудоводитирозмірдійснихзбитків,що йому булизавдані.ЦейпідхідотримавзаконодавчезакріпленнявСШАвст.2-718 ЕТК, згідно якійзбитки,визначені вугоді,можуть бути стягнуті,“однактількиурозмірі,який можна вважатирозумнимузв’язкузочікуваноючидійсноювтратою,що спричиненапорушеннямдоговору”.Тимсамимпрямозобов’язуєбратидоувагиситуаціющоіснуєвмоментнетількиукладення,але і виконаннядоговору.
Такимчином,неустойка вангло-американськомуправіневиконуєтихзабезпечувальнихфункцій,які властивіїйвконтинентальномуправі,оскільки увсіхвипадкахнапозивачевізалишаєтьсятягардоведенняобгрунтованостісуми,що визначенавдоговорі.Черезценеустойканеотрималавцихкраїнахвеликогопоширення.
Заключні положення.
Підчас підготовки до цієї роботи я дізнався, що таке забезпечення виконання зобов’язань,що є неустойка , і яке місце вона займає серед інших засобів виконання зобов’язань.
Дізнався,що найбільшого поширення неустойка отримала у європейських країнах, ніж вкраїнах англо-американського права, що вона має важливе побутове значення.Ішироко застосовується в усіляких угодах, що виражені у письмовій формі.
Прианалізі українського законодавства виявилось те, що понятійні рамки визначеніЦК України є недостатніми для сучасного розуміння неустойки, яке є більшшироким.І це повинно бути враховано при створенні нового цивільного кодексу.
Можназ впевненістю стверджувати, що неустойка відіграє важливу роль у забезпеченнідоговірних зобов’язань і в ринкових умовах функціональне призначення неустойкитільки підвищує її регулюючу роль.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
I.Нормативно-правовіакти
1.Цивільний кодекс Украіни від 1 січня 1964
2.Арбітражний процесуальний Кодекс України від6 листопада 1991
3.Закон України “ Про заставу ” від 2 жовтня1992
4.Постанова Верховної Ради України від 24грудня 1993 р. “ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”
5.Постанова Верховної Ради України від 25червня 1993 р. “ Про нормативи обігу платіжних документів в Україні”
6.Указ Президента України від 2 червня 1994 р.№ 276/94“ Про невідкладні заходи щодо фінансово-кредитного забезпечення формуваннядержавних продовольчих ресурсів 1994-1995 років”
II.Авторськіпраці
1. ГравеК. А., Договорная неустойка в советском праве, Москва, 1950
2. СамойленкоВ. М., Пушкін А. А., Гражданское право Украины, Київ,1994
3. СухановЄ. А., Гражданское право, Москва,1994
4. ТолстойЮ. К., Сергєєв А. П., Учебник русского гражданского права, Санкт-Петербург,1996
5.Шершеневич Г. Ф., Учебник русского гражданского права, Москва1995