Реферат: Конституційний контроль

МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

РЕФЕРАТНА ТЕМУ:

Конституційнийконтроль

Виконав студент

2010 групи

Денної форми навчання

Юридичного факультету

Гінгуляк Олександр

Викладач:

Чепель Ольга Дмитрівна

Чернівці2010

Вступ

У Вступі обґрунтовується актуальністьтеми дослідження, визначаються його мета та завдання, методологія, на основіякої здійснюється науковий аналіз, формулюються конкретні положення,підкреслюється теоретична та практична значущість роботи. Наводяться дані проапробацію наукових результатів, структуру і обсяг роботи

Актуальністьтеми дослідження — Для демократичних європейських країн характерною є підвищена уваганаукових і політичних кіл до проблем вдосконалення і зміцнення конституційногоконтролю. Це зумовлено тим, що конституційний контроль — одна з найбільших цінностейдемократичної форми організації суспільства. Його значення полягає внаступному.

По-перше,конституційний контроль— невід'ємнийелемент правової держави, важливий гарант верховенства Конституції, суттєва перепонана шляху до узурпації влади, умова і показник функціонування політико-правовогорежиму в межах Конституції.

По-друге,конституційний контроль— обов'язковийкомпонент механізму поділу влади, призначений для підтримання рівноваги; арбітру конфліктах між гілками влади — законодавчою,виконавчою і судовою, що забезпечує необхідний баланс між владними структурами.

По-третє,конституційний контроль є інструментом подолання і згладжування федеративнихсуперечностей, а також неузгодженостей між державою і територіями з місцевимсамоврядуванням.

По-четверте,конституційний контроль виконує роль найбільш ефективного механізму захистуособи від влади, є засобом забезпечення основних (конституційних) прав і свободлюдини і громадянина, фактором перетворення Конституції на чинне право.

По-п'яте,інститут конституційного контролю, особливо після Другої світової війни, — це спроба подолати суперечності міжпозитивним і природним правом, поєднати юстицію, яка застосовує закон, зюстицією, яка грунтується на нормах права справедливості, а також створити новустабільну конституційну основу влади.

З таких позиційочевидною є важливість ретельного аналізу здобутків, досягнутих конституційноюнаукою і державно-правовою практикою зарубіжних країн у справі правового регулюванняформ організації та діяльності конституційного контролю. Отже, теоретична іпрактична потреба дослідження зарубіжного конституційного контролю в йогоєвропейському варіанті є цілком очевидною.

Об'єктомдослідження є конституційно-правовівідносини у сфері конституційного контролю.

Предметдослідження — конституційний контроль унаціональних правових системах континентального права, процес його становленнята розвитку.

Мета ізавдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є здійснення комплексногопорівняльно-правового аналізу етапів становлення і функціонування сучасногооргану конституційного контролю Австрії, Іспанії, Італії, ФРН та Франції і націй основі вироблення рекомендацій щодо вдосконалення організації і діяльностіоргану конституційного контролю в Україні.

Органиконституційного контролю

Повноваженняорганів конституційного контролю за своїм обсягом різні в окремих країнах. Цезалежить як від виду даних органів, так і від об’єктів конституційногоконтролю, визначених законодавством конкретних країн.

Спільним для всіхорганів конституційного є розгляд справ про відповідність законів та іншихактів парламенту, актів президента, уряду, міністрів і деяких інших керівниківцентральних органів виконавчої влади, місцевих державних органів і місцевогосамоврядування конституції та конституційним законом.

При цьому слідзважити на те, що нормативні акти, видані навіть одним органом, теж можуть матисвою ієрархію. Наприклад, закони, що приймаються парламентом, поділяють заюридичною силою на конституційні, органічні та звичайні. Тому органиконституційного контролю перевіряють відповідність звичайних законів не тількиконституції, а й органічним і конституційним законам. Звичайно не підлягаютьконституційному контролю закони, прийняті шляхом референдуму, адже вони являютьсобою безпосередній прояв народного суверенітету.

Конституційний контроль містить не тільки розглядпитань конституційності законів та актів,а й перевірку на відповідність конституції і законам дій державних органів іпосадових осіб. Зрозуміло, що це, насамперед, стосується вищих посадових осібдержави — президента, глави і членів уряду, суддів Верховного Суду та ін.Рішення про неконституційність дій посадових осіб, як правило, спричинює їхусунення від посади за процедурою імпічменту. При цьому треба мати на увазі, щов одних країнах порушення конституції не вважається підставою для імпічменту(наприклад, США, Франція, Російська Федерація), а в інших -вважається(Німеччина, Румунія, Болгарія).

Проблемиконституційного контролю

У плані методології, наше правознавство знаходиться сьогодні в принциповоінший, в порівнянні з радянським періодом, ситуації. Формування іншихсоціальних ідеалів, офіційні стратегії на побудову ліберальної ринковоїекономіки і правової держави, конституційне закріплення прав людини, поточніреформи і тому подібне ставлять перед юридичним співтовариством ряд проблем,ефективне вирішення яких безпосередньо залежить від філософської іметодологічної спроможності правової науки. Такая состоятельность нынешнего правоведения рассматривается,главным образом, в контексте оценок методологического значения марксистскихидей в современных условиях.

Якщо перевірка конституційності ординарних федеральних законівКонституційним Судом не викликає теоретичних суперечок і швидко закріпилась напрактиці, то питання використання федеральних законів про конституційніпоправки як об'єкти федерального судового конституційного контролю в даний часносить найбільш проблемний характер.

Основні відомості про конституційний контроль Італії

Конституція проголосилаІталію демократичною республікою і встановила, що суверенітет належитьнародові. Завданням республіки було оголошено усунення перешкод економічного ісоціального характеру, які фактично обмежують свободу і рівність громадян, заважаютьповному розвитку людської особистості і дійсному участі всіх у політичному,економічному та соціальному житті країни. Зокрема, передбачалася можливістьнаціоналізації підприємств, що мають важливе суспільне значення. Ці положенняпредставляли собою юридичну базу, спираючись на яку, демократичні сили могливести боротьбу за прогресивні перетворення не тільки в політичній, а йсоціально-економічній сферах.

У Конституціїзакріплено широке коло демократичних прав і свобод громадян: рівність усіхперед законом, рівноправність громадян незалежно від соціальних, політичних,національних та інших відмінностей, свобода особи та її недоторканність,свобода зібрань, спілок, політичних партій, слова, друку. Серед соціально-економічних прав булипроголошені право на працю, право на справедливу винагороду за нього, рівністьчоловіка і жінки в економічній області, свобода профспілок і страйків, участьтрудящих в управлінні підприємствами.

Вищим органомзаконодавчої влади став двопалатний парламент. Нижня палата — палата депутатів- за виборчими законами 1948 обирається загальними і прямими виборами запропорційною виборчою системою. Верхня палата — сенат — обирається по областяхІталії за змішаною виборчою системою, яка містить елементи мажоритарної тапропорційної систем. Палати рівноправні в питаннях законодавства і контролю надурядом. Главою держави є президент, що обирається на спільному засіданні палатза участю представників від областей строком на 7 років. До повноваженьпрезидента належить верховне командування збройними силами, призначення на вищідержавні посади, право помилування, представництво республіки в міжнароднихвідносинах. Він може на один місяць затримати вступ закону в силу, в особливихвипадках видавати декрети, які мають силу закону, і має право розпускупарламенту. Акти Президента потребують контрасигнації прем'єр-міністра уряду.

Уряд Італії призначаєтьсяпрезидентом, але відповідальний перед парламентом. Конституція допускає (здеякими обмеженнями) делегацію законодавчих повноважень парламентом уряду інадає уряду право в надзвичайних обставинах видавати декрети, які мають силузакону. У системі вищих органів республіки Конституція передбачила також Вищураду магістратури — орган з керівництва судовою системою, і Конституційний суд,призначений для перевірки конституційності законів та інших актів влади. У разівизнання Конституційним судом того чи іншого акту неконституційним цей актвтрачає законну силу. Крім того, до повноважень Конституційного судувідноситься розгляд спорів між областями та республікою та справ зазвинуваченням президента і міністрів.

Італія згідно зКонституцією, ділиться на області, провінції та громади. У всіх територіальниходиницях на основі загальних виборів створюються представницькі органи — обласні та провінційні зборів та муніципалітети, які обирали або колегіальні,або одноосібні виконавчі органи. Конституція передбачила автономію областей здосить широкою компетенцією місцевих органів. Проте їхня діяльність багато вчому контролюється урядовими комісарами. Провінційні і громадські органи в щебільшому ступені залежать від призначаються урядом префектів.  В цілому можнасказати, що Конституція Італії демократична, хоча демократичні інститутиреалізовані в ній з меншою послідовністю, ніж в Конституції Франції 1946 Прогресивнісили країни прагнуть захистити демократичні інститути Конституції від спробреакції змінити їх або обмежити їхню діяльність.

Це сталонагальною завданням вже після перших виборів до парламенту, що відбулися в 1948р. В обстановці антикомуністичної компанії, розпочатої християнськимидемократами і підтриманої католицькою церквою, більше половини місць упарламенті отримала християнсько-демократична партія, тісно пов'язана зВатиканом і виражає інтереси монополістичної буржуазії і аграрії Італії.

Висновок

У даній роботізазначається, що правовий статус Конституції країни Італії характеризуєтьсянаступним: по-перше, їх статус визначається нормами Конституції і законодавствавідповідної країни, в якому закріплюються загальне призначення, мета і завданняКонституції; по-друге, створенням механізмів забезпечення незалежності органівконституційної юрисдикції цієї країни; по-третє, наявністю матеріальних іпроцесуальних норм, особливо в регламентах роботи органів конституційногоконтролю щодо взаємовідносин держави між собою і керівництвом, встановленням взаконодавстві особливих, підвищених гарантій забезпечення основоположних прав ісвобод для осіб Конституційних право відносин; по-четверте, створенням високоїматеріальної забезпеченості Конституції як особливої категорії для ролі іфункціонування держави.

Наприкінці роботизазначається, що законодавство Італії, передбачає високий рівень матеріальноївинагороди, наявність підстав для відводу Конституції, а також визначаєособливий порядок розв'язання питань про притягнення до юридичноївідповідальності, в тому числі і кримінальної.

Списоквикористаної літератури

1. Конституційний контроль:історико-правовий порівняльний аналіз // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України. — 2000. — Вип.1. — С.23-30.

2. Правові питання організації тадіяльності конституційного контролю // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки.Вип. 3. — К.: Інститут держави і праваім. В.М.Корецького НАН України; Спілка юристів України; Видавничий Дім «Юридичнакнига», 2000. — С. 122-131.

3. Органи конституційного контролю якзасіб захисту Конституції// ВісникЛьвівського інституту внутрішніх справ при НАВС України. — 2000. — Вип. 2. — С.13-18.

4. Підсумкові акти конституційної юрисдикціїзарубіжних країн і їх юридична природа // Право України — 2000. — №10. — С. 124-127.