Реферат: Конституційне право

План

Вступ

1.Конституційне право — провідна галузь національного праваУкраїни

2. Поняття конституційного права України як галузі права

3. Предмет конституційного права

3. Роль конституційного права України в системі праваУкраїни.

Висновки

Список використаної літератури

 
Вступ

У системі національного права Українипровідною галуззю є конституційне право України. Цій галузі притаманні риси,характерні для всієї системи права: нормативність, формальна визначеність,спрямованість на досягнення певного правового результату, можливість захиступравових приписів засобами державного впливу тощо.

Їй властиві і специфічні якісніознаки, які відрізняють її від інших підрозділів національного права України.Найбільш повно ці ознаки виявляються в особливостях таких характеристик, якпредмет і метод правового регулювання, соціальне призначення й рольконституційного права, принципи конституційного регулювання, завдання і функціїконституційного права, наявність конституційної (конституційно-правової)відповідальності.

Це – кваліфікаційні ознаки галузіконституційного права, які в сукупності дають змогу виділити дану галузь праваяк таку, відокремити її від інших підрозділів системи права, визначити її“обличчя”.

Тільки врахування всіх циххарактеристик може дати узагальнену характеристику конституційного права якгалузі права.

Отже, провідна роль конституційногоправа зумовлюється об’єктивними факторами, які визначаються характером предметайого регулювання. Насамперед конституційне право регулює серцевину політичнихвідносин, які виникають безпосередньо в процесі здійснення народовладдя вУкраїні, що виступає у двох основних формах – безпосередньої та представницькоїдемократії.

Закріплюючи повновладдя народуУкраїни, конституційне право тим самим відповідає щонайменше на два питання:кому належить влада в суспільстві і яким чином вона здійснюється, тобто якиймеханізм її реалізації. На ці питання вичерпну відповідь дає найважливішийзакон українського суспільства – Конституція України.


1.Конституційне право — провідна галузь національного праваУкраїни

Конституційнеправо України слід розглядати як галузь права і законодавства, як науку інавчальну дисципліну, що має свій предмет і метод, характеризується особливимиправовими нормами і відносинами та принципами правового регулювання.

Конституційнеправо України як галузь права і законодавства являє собою систему правових нормі нормативно-правових актів та інших джерел, що регулюють відносини, пов'язаніз основами конституційного ладу, правового статусу особи, народовладдям,територіальним устроєм суспільства і держави. Через них забезпечуєтьсяорганізаційна та функціональна єдність суспільства України як цілісної соціальноїсистеми. При цьому закріплюються основи конституційного ладу України, загальнізасади правового статусу людини і громадянина, територіальний устрій, системадержавних органів, основні положення і принципи організації місцевогосамоврядування в Україні.

Отже,предметом конституційного права України є особливе коло суспільних відносин, щовиникають у процесі організації та здійснення публічної влади в Україні,державної та місцевої (місцеве самоврядування). Ці відносини характеризуютьсяпевною специфікою, а саме: стосуються всіх найважливіших сфер життєдіяльностісуспільства; виступають як базові в політичній, економічній, духовній,соціальній та інших сферах життя суспільства. Саме тому можна стверджувати, щоструктуру предмета конституційного права України складають: відносиниполітичного характеру (наприклад, форма правління, форма державного устрою);найважливіші економічні відносини (скажімо, регламентація існуючих формвласності та механізмів її захисту); відносини, що стосуються правового статусулюдини і громадянина (громадянство, основні права, свободи, обов'язки таступінь їх гарантованості з боку держави); відносини, що складаються в процесіреалізації права народу України на самовизначення і пов'язані здержавно-територіальним устроєм України; відносини щодо організації тадіяльності державного апарату України; відносини, які визначають діяльністьорганів місцевого самоврядування.

Отже,конституційно-правові відносини — це суспільні відносини, врегульованіконституційно-правовими нормами, суб'єкти яких наділяються взаємними правами таобов'язками, згідно з котрими вони повинні функціонувати.

Виходячиз цього, а також із викладеного вище можна стверджувати, що вони маютьспецифічний, тільки їм притаманний, зміст; характеризуються особливими суб'єктами,тобто певні їх учасники не можуть вступати в деякі інші види правовідносин.Так, приміром, Президент України не може мати іншого представницького мандата,обіймати посаду в органах державної влади або в об'єднаннях громадян, а такожздійснювати іншу оплачувану чи підприємницьку діяльність або входити до складукерівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержанняприбутку. Такі відносини порівняно з іншими галузевими правовідносинами маютьнайбільш загальний характер.

Підпринципами конституційно-правового регулювання розуміють найзагальнішінормативно-регулятивні правила поведінки, в яких відображаються сутність ісоціальне призначення конституційного регулювання суспільних відносин.

Доних відносять принципи: верховенства права; верховенства і прямої діїКонституції та законів у системі нормативно-правових актів; загальноїдемократії; політичного, економічного та ідеологічного плюралізму; поділувлади; гуманізму; пріоритетності норм і принципів міжнародного права порівняно звітчизняним законодавством; державного та іншого гарантування прав, свобод іобов'язків людини і громадянина, народовладдя, захисту суверенітету йтериторіальної цілісності України і т. д.

Конституційно-правованорма — цезагальнообов'язкове правило поведінки, встановлене чи санкціоноване державою зметою регулювання та охорони певних суспільних відносин, які становлять предметконституційного права, їхніми специфічними ознаками є те, що вони:

а)регулюють особливе, з огляду на його важливість, коло суспільних відносин, щобезпосередньо стосується здійснення народовладдя;

б)встановлюють порядок створення інших правових норм, який є обов’язковим дляінших галузей права;

в)мають вищу юридичну силу щодо інших правових норм;

г)відрізняються особливою структурою в тому розумінні, що для них не єхарактерною тричленна структура (гіпотеза, диспозиція та санкція). Деякіконституційно-правові норми (норми-принципи, норми-декларації) взагалі маютьлише диспозицію.

Методконституційно-правового регулювання — це сукупність способів і засобів, з допомогою якихупорядковуються суспільні відносини, що становлять предмет конституційногоправа. Він характеризується: найбільшою загальністю; максимально високимюридичним рівнем; імперативністю; універсальністю; доцільністю; поєднаннямпрямого й опосередкованого регулювання.

Відповіднодо конституційно-правового регулювання існує наука конституційного права, їїможна визначити як галузеву юридичну науку, що являє собою систему знань проконституційно-правові норми, відносини та інститути, конституційно-правоверегулювання загалом. Предметом цієї науки є: власне галузь конституційногоправа; суспільні відносини, що підлягають конституційно-правовому регулюванню;історія (іноземна й вітчизняна) становлення галузі конституційного права. Аджерелами науки конституційного права слід визнати: праці вітчизняних ізакордонних учених, які безпосередньо чи опосередковано стосуються її проблем;правові акти (чинні й такі, що вже втратили чинність), які містятьконституційно-правові норми. Наука конституційного права має і свої методи,основними з яких є історичний, порівняльний, системний, статистичний,структурно-функціональний і конкретно-соціологічний.

2. Поняттяконституційного права України як галузі права

Традиційно конституційне право розглядається у правознавстві як галузьнаціонального права, як наука і як навчальна дисципліна (курс).

З прийняттям Акта проголошення незалежності 24 серпня 1991 р. Українастала самостійною, суверенною державою, розвиток якої потребував перш за всеправового закріплення. Це завдання було покликано виконати, перш за все,конституційне право як провідна галузь системи національного права, щоконституює державу. Проте воно ускладнювалося тим, що не можна було автоматичнопереносити положення конституційного права колишнього Радянського Союзу в новудобу розбудови української державності. Потрібно було на засадах принциповонових концептуальних підстав створити конституційне право України іконституційно-правову ідеологію, які грунтувалися б на досвідіконституціоналізму демократичних країн світу, який, на жаль, не брався до увагив період існування СРСР.

Зокрема, не враховувалися найважливіші принципи буржуазної наукиконституційного права, які здобули своє втілення у багатьох конституціях світу:

— ідея народного суверенітету як джерела конституції, інших галузей правата державної влади;

— принцип верховенства закону над іншими нормативними актами;

— принцип розподілу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову;

— принцип народного представництва і верховенства парламенту;

— рівність усіх перед законом;

— пріоритет природних прав людини над державою та її органами.

Як відомо, право регулює різні за змістом суспільні відносини, які маютьсвою специфіку, з урахуванням того, що виникає об'єктивна необхідністьдиференціації норм права на окремі частини (галузі) єдиної, в даному разі,системи національного права України, які являють собою сукупність правовихнорм, що регулюють певну групу суспільних відносин.

Приступаючи до вивчення нового суспільного явища звичайно з'ясовується,що саме досліджується і як, яким чином це дослідження здійснюється стосовноправових явищ, зокрема для з'ясування питання щодо критеріїв виділеннявідповідних норм права у відповідну галузь. Відповідь на перше питаннястановить предмет правового регулювання, а на друге — метод правовогорегулювання, іноді виділяють мету правового регулювання, характер санкцій,об'єкт правовідносин тощо, які також мають певне значення для виділеннявідповідних галузей права.

Але цього замало.

Необхідним і, мабуть, головним є такий елемент з'ясування сутностівідповідної галузі, як юридичний режим. (Режим (франц. regime, від лат. regimen— правління) — форма правління, метод правління, державний устрій.) Саме задопомогою юридичного режиму з'ясовуються основні напрями дії всієї сукупностінорм певної галузі.

Стосовно галузі конституційного права за допомогою юридичного режимуз'ясовуються основні об'єкти дії норм конституційного права — права і свободиособи; державний устрій; влада та форми її здійснення; організація таздійснення державної влади на підставі принципу її розподілу; місцевесамоврядування; територіальна організація України.

Предмет же галузі конституційного права дає можливість диференційовановиділити окремі елементи, які у сукупності дають цілісне уявлення про йогозміст.

конституційний право україна

3. Предметконституційного права

Кожна галузь права, в тому числі конституційне право, регулюютьвідповідний вид суспільних відносин, які вимагають правового регулювання.Природно, що вони об'єктивно не можуть бути однакові для всіх галузей права.Наприклад, у цивільному праві для них характерне перш за все те, що учасникиправовідносин мають рівні права, іншим галузям притаманні інші особливості.Специфічним є й предмет конституційного права. Ідеально він повинен включатитакі складові: — людина — громадянське суспільство — влада як основна ознакадержави — економічні, соціальні, політичні, духовні сфери життєдіяльностісуспільства в демократичній державі — територіальна організація держави.

На жаль, така складова як громадянське суспільство, поки що знаходитьсялише на стадії закладення правових засад його утворення і розвитку.

Досить близькі до згаданої схеми складових предмета конституційногоправа, але не безспірні, є погляди деяких учених. Зокрема, М. В. Баглай і Б. Н.Габричидзе вважають, що до предмета цієї галузі належать суспільні відносини зприводу охорони прав і свобод людини (відносини між людиною і державою, устроємдержави і державною владою).

Уявляється, що до предмета конституційного права України слід віднестиполітичні відносини і політичну діяльність у суспільстві.

Відомо, що будь-які суспільні відносини, які врегульовано правом,набувають у кінцевому підсумку політичного аспекту. Конституційне право маєбільш вузьку, специфічну сферу регулювання — сферу відносин безпосередньополітичного характеру. Проте, враховуючи різноманітність цих відносин та їхсуб'єктів, доцільно виходити у першу чергу зі змісту найбільш загального об'єктаполітики — людини, життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність ібезпека якої визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Саме права ісвободи людини та їх гарантії становлять зміст і спрямованість держави, якавідповідає перед людиною за свою діяльність.

У процесі визначення змісту предмета конституційного права України слідвиходити, на наш погляд, із загальновизнаних конституційною практикою країнсвіту концептуальних підходів щодо вихідних ідей, які мають бути закладені уконституції.

Насамперед слід врахувати ту обставину, що генетичний початок будь-якоїконституції виходить з певних суспільних інтересів соціальних груп суспільства.Інтереси ці не збігаються. Тому між державою і сукупністю цих груп — народом уцілому утворюється певний суспільний договір. Пояснюється це тим, що особа маєвід народження природні права і свободи, які держава не може ігнорувати абовідміняти. З другого боку, держава має свої інтереси, які не завжди збігаютьсяз інтересами особи. Тому конституції, у тому числі і Конституція України, єрезультатом погоджених інтересів особи і держави, результатом консенсусу,компромісу. Іншими словами, конституційне право України основане на договірнихзасадах, а не на односторонній волі певної соціальної групи, партії або особи.Отже до предмета конституційного права України слід віднести перш за всесуспільні відносини, пов'язані зі взаємовідносинами особи і держави. Невипадково розділ, присвячений регулюванню цих відносин, посідає у КонституціїУкраїни провідне місце.

Слід врахувати і таку обставину: для того щоб записане у ст. ЗКонституції України положення відносно статусу людини в суспільстві і державістало реальністю, необхідна сила, яка б забезпечувала права і свободи людини.Такою силою завжди була і є влада. Отже, друга складова конституційного правамає включати суспільні відносини, що виникають з приводу та у зв'язку ззакріпленням у Конституції влади, а також у процесі її організації іздійснення.

Проте предмет конституційного права не охоплює повністю згадані відносини.Зокрема, до обсягу конституційно-правового регулювання включаються так званісоціально-політичні відносини владарювання, які уособлюють соціальні передумовизмісту політики, її взаємозв'язок з економічними і соціальними основамисуспільства і які регулювалися нормами радянських конституцій і визначализмістовні характеристики, на жаль, не всієї влади, а лише державної. Цівідносини звичайно не регулювалися безпосередньо конституційним правом іперебували у сфері реальної державно-політичної діяльності. В результаті уколишніх радянських конституціях існував фактор фіктивності ряду найважливішихконституційних положень, які визначали засади влади.

Нова Конституція України чіткіше окреслює частину суспільних відносин,які регулюються нормами конституційного права. Необхідно врахувати і той факт,що згадана частина істотно звузилася. Специфікою сучасного предметаконституційного права України є те, що він охоплює, в першу чергу, сферузакріплення, організації та здійснення державної влади на основі її розподілуна законодавчу, виконавчу та судову, як гарантію забезпечення громадянськихправ і свобод особи, та самоврядної влади (останньої лише у межах нормКонституції), і в той же час ця влада обмежується саме політичними відносинамиу процесі її організації та здійснення.

Конституція України досить вдало і логічно виходить із взаємовідносинлюдини і держави саме через родову і видову характеристику влади. Розкриттязмісту влади як родового поняття здійснюється за схемою — джерело влади вцілому — розподіл влади на окремі види. Згідно з цією схемою відповідно до ч. 1ст. 5 Конституції України єдиним джерелом влади є лише народ як певнасукупність людей, і саме народ здійснює владу: безпосередньо (народневолевиявлення); через органи державної влади; через органи місцевої влади(місцевого самоврядування).

Безумовно, суспільні відносини, що виникають з приводу здійсненнянародовладдя, відіграють визначальну роль в організації державної влади. Томупредмет конституційного права повинен включати і суспільні відносини, щовиникають з приводу та у зв'язку з формуванням на підставі основних формнародного волевиявлення державної влади, яка покликана виконувати службову рольне лише щодо людини як вищої соціальної цінності, а й забезпечувати охоронусуверенітету і територіальної цілісності держави, здійснювати державнеуправління усіма сферами державного і суспільного життя, приватним і державнимсекторами економіки тощо.

Виконання цих завдань можливо на основі організації і здійсненнядержавної влади на демократичних засадах її поділу на законодавчу, виконавчу тасудову. При цьому органи законодавчої, виконавчої та судової влади повинніздійснювати свої повноваження у встановлених Конституцією межах, відповідно дозаконів України, на підставі принципу верховенства права (статті 6 і 8Конституції).

Нарешті, до предмета конституційно-правового регулювання належатьсуспільні відносини з приводу визнання і гарантування Україною місцевогосамоврядування (ст. 7 Конституції України).

Слова «безпосередньо» і «через», досить вдало введенів Основний Закон України, дають можливість з'ясувати обсяг суспільних відносин,які регулюються нормами Конституції на даному етапі розвитку Українськоїдержави.

Внаслідок того, що Україна перебуває ще на етапі розбудови державності,народне волевиявлення здійснюється у досить обмежених формах безпосередньоїдемократії — виборів та референдумів. Установчу і особливо контрольну функції,на жаль, не регламентовано конституційними нормами.

У принципі народне волевиявлення ніколи не може бути за обсягом повним,оскільки слід враховувати вік людини, недієздатність певних осіб, відбуттяпокарання за вчинення злочину тощо.

Найбільший обсяг суспільних відносин регулюють органи державної влади, щопояснюється труднощами перехідного періоду розбудови держави на сучасному етапіїї розвитку.

Норми конституційного права регулюють також комплекс суспільних відносин,які визначають основні засади суспільного, політичного, економічного ладу івключають як організаційно-політичні, так і соціально-економічні відносини.

У процесі висвітлення змісту соціально-політичних відносин, якібезпосередньо впливають на складові предмета конституційно-правовогорегулювання, безумовний інтерес становлять також відносини, що виникають усамій сфері державної владності, яка виявляється у процесі її організації іздійснення. Політичний характер суспільних відносин, своєрідне коло їхучасників, специфіка об'єктів регулювання дають змогу говорити про їхособливості.

Особливістю цих відносин є те, що стороною (учасником) переважної більшостіз них виступає безпосередньо чи опосередковано Українська держава. Тому їхможна назвати державно-політичними відносинами владування. Будучи«одягнені» у правову форму, вони набувають якостіконституційно-правових відносин.

Інша особливість соціально-політичних відносин полягає у тому, щодержавно-політичні відносини владування поділяються на дві групи. Перша група —це відносини, які виникають у ході встановлення і функціонування основнихінституційних форм держави і відображають її політико-територіальнуорганізацію. По-перше, ці відносини взаємозумовлені, а їх врегулюванняконституційним правом може розглядатися як створення передумов для самогопроцесу державного владування. Друга група відносин виходить з наявностіосновних взаємозв'язків держави і особи, проте для конституційного праваістотними є відносини держави і особи з приводу користування взаємнимиюридичними можливостями, які звичайно виявляються у конструкціях громадянства іконституційних політичних правах і свободах громадян. Інші права, свободи іобов'язки громадян України є предметом конституційного регулювання лише в межахта обсязі конституційного закріплення; конкретизація ж цього інститутуздійснюється нормами інших галузей національного права.

Норми Конституції закріплюють також основні політико-правові принципи,які визначають розвиток держави, дають характеристику державної організаціїсуспільства, зокрема конституційного ладу, форми правління, основ організації іфункціонування політичної організації суспільства.

Другою складовою предмета конституційного права відносно цієї групи єсоціально-економічні відносини. Сутність цих відносин визначаєтьсяконституційним закріпленням економічних основ держави і суспільства, якібудуються на базі економічного плюралізму, різноманітності форм власності,забезпечення рівного її захисту з боку держави (статті 13 і 14 КонституціїУкраїни).

Нарешті, складовою суспільних відносин, що регулюються нормамиконституційного права, є державно-територіальна організація Україна, яка маєвизначальне значення для управління людьми, територіями, розв'язанняполітичних, соціальних та економічних питань, визначення форми територіальногоустрою держави (ст. 5 Конституції), її адміністративно-територіальної системи,встановлення взаємовідносин центру з місцями тощо.

Таким чином, предмет конституційного права України — це сукупністьполітико-правових суспільних відносин, пов'язаних з взаємовідносинами держави іособи в Україні, народним волевиявленням, організацією та здійсненням державноївлади і місцевого самоврядування, закріпленням соціально-економічних умоввладування, а також з державно-територіальною організацією України, якірегулюються нормами цієї галузі національного права.

3. Роль конституційного права України в системі праваУкраїни.

Конституційне право України є одним знайважливіших засобів забезпечення повновладдя народу України в політичній,економічній і соціально-культурній сферах його життєдіяльності. Жодна іншагалузь права не закріплює суспільні відносини, що складають основи повновладдянароду України. Це – виняткова прерогатива конституційного права.

Дані обставини визначають провіднуроль конституційного права в системі національного права України. Виконуючироль ядра системи національного права, інтегруючи його галузі в одне ціле,конституційне право проникає в кожну з таких галузей. Таке проникненнязабезпечується, насамперед, за допомогою Конституції України – основногоджерела конституційного права, яке, в свою чергу, є відправним для кожної ізгалузей національного права України.

Вихідним тут є положення загальноїтеорії права про те, що система права ділиться на дві підсистеми: публічнеправо і приватне право. У межах цієї підсистеми права формуються галузізаконодавства: в рамках публічного права – конституційне, адміністративне,кримінальне, фінансове; в рамках приватного – цивільне, сімейне, трудове таінші галузі законодавства.

З іншого боку, визначаючи статусособи, індивіда в суспільстві, конституційне право закладає підвалиниприватного права, яке регулює відносини між індивідами.

Найбільш тісний зв’язокконституційного права з адміністративним правом, яке регламентує управлінськудіяльність держави, визначає її форми і методи. Одна з функцій останнього –переведення в динаміку суспільних відносин статичних положень конституційногоправа, яке встановлює основи системи і організації виконавчої влади, юридичноївідповідальності, в тому числі адміністративної відповідальності.

Адміністративне право реалізуєможливості конституційного статусу органів управління, а його санкції в певнихвипадках здійснюють захист норм конституційного права.

Тісний зв’язок між конституційним іфінансовим правом, предметом якого є регулювання мобілізації, розподілу йвикористання державних грошових фондів. Основи такої діяльності закладені внормах конституційного права, причому це здійснюється як на рівні Конституції,так і на рівні інших джерел конституційного права. У свою чергу, нормифінансового права регулюють фінансування суб’єктів конституційного права –Верховної Ради, Конституційного Суду, органів місцевого самоврядування.

Тісний зв’язок конституційного праваіз таким різновидом публічного права, як кримінальне право, особливістю якого єте, що його норми містять заборони на певну поведінку під загрозою застосуваннярепресивного за змістом покарання. Конституція визначає зміст і принципикримінальної політики, її мету і соціальну спрямованість. У свою чергу,кримінально-правові норми здійснюють охорону багатьох конституційно правовихнорм.

Причому останнім часом взаємозв’язокміж конституційним і вказаними галузями права розширюється і змінюється.


Висновки

Розкриття змісту предмета і методу конституційного права дає можливістьсформулювати визначення конституційного права України.

Конституційне право України — основна галузь національного права. Воноявляє собою сукупність конституційних норм, які регулюють політико-правовісуспільні відносини, пов'язані з взаємовідносинами особи з Українськоюдержавою, реалізацією народного волевиявлення, організацією і здійсненнямдержавної влади та місцевого самоврядування, закріпленням соціально-економічнихоснов владування, а також з визначенням територіальної організації Українськоїдержави.


Списоквикористаної літератури

1. Конституція України. – К.: Преса України, 1996. –80 с.

2. Загальна теорія держави і права / за ред. В. В.Копейчиков. – Київ: Юрінком, 2002.

3. Конституційне право України / За ред.В.Ф.Погорілка. – К., 2001.

4. Кравченко В.В. Конституційне право України. Навч.посібник. Ч.1. – К., 2000.

5. Конституційне право України /за ред. док. юр. наукпроф. В. Ф. Погорілка. – Київ: Наук. думка, 1999.

6. Основи конституційного права України. Підруч. Вид.ІІ, доповнене / За ред. В.В.Копєйчикова. – К., 2000.

7. Основи конституційного ладу України / А.М.Колодій,В.В.Копєйчиков, С.Л.Лисенков, В.В.Медведчук. – К.: Либідь, 1997. – 206 с.

8. Конституційне право України Конспект лекцій 2-евид./ Годованець В.- 216 с. .

9.  Конституційне право України: Підручник /Фрицький О.Ф.- 536 с.-К.,2006

еще рефераты
Еще работы по государству и праву