Реферат: Конституційний суд України

План

Завдання, принципи діяльності і структура конституційногосуду україни

Повноваження конституційного суду України

Конституційне провадження

Використана література


Народження нового для нашої країни державногооргану — Конституційного Суду України безпосередньо пов'язане з прийняттямнової Конституції України. У розділі «Перехідні положення» записано,що «Конституційний Суд України формується відповідно до цієї Конституціїпротягом трьох місяців після набуття нею чинності».18 жовтня 1996 р. напленарному засіданні Верховної Ради України шістнадцять суддів КонституційногоСуду склали присягу. Цей день є початком діяльності Конституційного Суду.

Шлях до цього був і тривалим, і непростим. Мине мали власного досвіду у цій справі. Тому в кінці 80-х і на початку 90-хроків наша теорія і практика звернулися до досвіду зарубіжних країн у питанняхорганізації конституційного контролю.

Вперше інститут конституційної юстиціїзародився у Сполучених Штатах Америки. Особливістю цього інституту було те, щовін виник на основі не конституції, а судових прецедентів. Його доктрина буланайбільш чітко сформульована головним суддею Верховного суду США Дж. Маршаллому відомому рішенні 1803 р. у справі Марбері проти Медісона: «Саме судовавлада має право і зобов'язана сказати, що є закон». Цей прецедент заклавоснови так званої американської моделі конституційного правосуддя, головноюрисою якої є здійснення конституційного контролю судами загальної юрисдикції.

Пізніше виникає принципово нова, європейськамодель, концепція якої була запропонована австрійськими вченими Г. Кельзеном іК. Ейзенманом. Її головна ознака в тому, що конструкційне правосуддяздійснюється не судами загальної юрисдикції, а спеціалізованим органом — конституційним судом. Впроваджена у життя спочатку в Австрії, Чехословаччині (1920р)та Іспанії (1931), пізніше ця модель одержала значне поширення в багатьохкраїнах світу.

У соціалістичних країнах органиконституційного правосуддя почали утворюватись на початку кризи тоталітарноїсистеми. Вони виникли у 70х роках в Югославії, а потім в Угорщині, Польщі тощо.У 80 — 90 роках цей процес став характерним практично для всіх країн СхідноїЄвропи і республік колишнього СРСР. Утворення у них конституційних судів сталопевною реакцією на правовий нігілізм, що мав місце у цих державах. Поступовостала утверджуватись загальновизнана ідея правової держави, в якій визнаються ізабезпечуються верховенство права, верховенство конституції, права і свободилюдини.

Питання утворення спеціальногоконтрольно-наглядового органу за додержанням Конституції в нашій країні реальнопостало у другій половині 80-х років у процесі перебудови і демократизації усіхсфер суспільного життя.27 жовтня 1989 р. Верховна Рада УРСР внесла зміни ідоповнення до ст.112 Конституції, передбачивши утворення Комітетуконституційного нагляду Української РСР. На той час вже існував відповіднийкомітет на союзному рівні.

За Конституцією УРСР Комітет конституційногонагляду Української РСР мав обиратися Верховною Радою республіки строком на 10років з числа спеціалістів у галузі політики і права у складі голови,заступника голови і 7 членів. За дорученням Верховної Ради, або з власноїініціативи Комітет мав надавати Верховній Раді висновки про відповідністьКонституції проектів законів; здійснювати нагляд за відповідністю Конституції ізаконам постанов і розпоряджень Ради Міністрів УРСР; давати висновки провідповідність Конституції актів місцевих Рад народних депутатів, іншихдержавних органів і громадських організацій республіки.

При виявленні суперечностей акту, або йогоокремих положень, Конституції чи законам Комітет мав надсилати органові, якийвидав акт, свій висновок для усунення порушення. З прийняттям висновкувиконання акту, або його окремих положень, що суперечили Конституції чизаконам, зупинялось. Комітетові надавалося право входити з поданням доВерховної Ради або до Ради Міністрів про скасування актів підзвітних їморганів, а також службових осіб, що суперечили Конституції чи закону. СамКомітет не наділявся повноваженнями скасовувати такі акти. Він не мав праваофіційного тлумачення Конституції чи законів республіки.

Конституційні положення про Комітетконституційного нагляду Української РСР не були реалізовані на практиці. Небуло утворено і самого Комітету. В Україні, як і у деяких інших республікахколишнього Радянського Союзу, враховуючи вади і малоефективність діяльностііснувавшого в той час Комітету конституційного нагляду СРСР, дійшли висновкупро недоцільність утворення подібного державного органу на республіканськомурівні. Все більш перспективною ставала ідея утворення Конституційного Суду. Особливоце стало помітним на початку 90-х років. Вже в Декларації про державнийсуверенітет України, прийнятий Верховною Радою України 16 липня 1990 р.,відзначалася необхідність побудови правової держави та наголошувалося, щоУкраїна забезпечує верховенство Конституції і законів на своїй території. А дляцього потрібен був спеціальний державний орган.

Практична реалізація ідеї утворенняКонституційного Суду України вперше була здійснена шляхом внесення змін тадоповнень до чинної тоді Конституції (ст.97, 103, 108, ПО, 112, 11-4.6, 114-9).Конституція регламентувала завдання і порядок формування цього органу, йогокількісний склад, вимоги до осіб, що мали обиратися до Конституційного Суду,деякі інші питання. Ця регламентація, проте, виявилася недосконалою. Не були, зокрема,визначені права Президента України у формуванні складу Конституційного Суду. Передбачаласязанадто велика чисельність суду: голова; заступник голови і 23 члени суду. ВКонституції були відсутні норми, які б гарантували своєчасне утворенняКонституційного Суду, що певною мірою обумовило і фактичне зволікання зформуванням цього органу.

Конституційний Суд не одержав ряду властивихйому повноважень. Чимало повноважень нагляду за конституційністю актівзалишалося за іншими державними органами. До виключного відання парламентувходило також накладання вето на укази Президента та постанови КабінетуМіністрів у разі, якщо вони суперечили Конституції та законам України, ізупинення дії правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим з тих жемотивів, а також скасування цих актів, коли Верховна Рада Автономної РеспублікиКрим не привела їх у відповідність з Конституцією і законами України,скасування рішень місцевих Рад народних депутатів, якщо вони були прийняті зпорушенням Конституції і законів України.

Кабінет Міністрів, реалізуючи делеговані йомуВерховною Радою повноваження ухвалювати декрети, які мали силу закону, міг цимидекретами зупиняти дію конкретних законодавчих актів, або вносити до них зміниі доповнення.

Голова Верховної Ради мав право зупиняти діюактів Кабінету Міністрів, міністрів, інших підвідомчих Кабінету Міністріворганів у разі невідповідності цих актів Конституції і законам України зодночасною постановкою перед Верховною Радою або Кабінетом Міністрів питанняпро їх скасування. Таким чином, забезпечення конституційності правових актівбуло прерогативою не тільки Конституційного Суду, а у багатьох випадках іВерховної Ради та Кабінету Міністрів.

За Конституційним Судом закріплювалося правозаконодавчої ініціативи, яке не узгоджувалося з призначенням цього державногооргану.

Більш повно повноваження і структураКонституційного Суду були визначені прийнятим 3 червня 1992 р. Верховною РадоюЗаконом «Про Конституційний Суд України». Відповідно до цього Законуосновною метою діяльності Конституційного Суду визнавалося забезпеченняконституційної законності і верховенства Конституції України. КонституційнийСуд визначався як незалежний орган в системі судової влади, покликанийзабезпечувати відповідність законів, інших нормативних актів органівзаконодавчої і виконавчої влади Конституції, охорону конституційних прав ісвобод особи. Він мав здійснювати свої повноваження шляхом розгляду в судовомузасіданні відповідних справ, а також давати висновки з питань, передбаченихКонституцією і Законом «Про Конституційний Суд України». Діяльністьсуду мала будуватися на принципах законності, незалежності, колегіальності,змагальності, гласності, повноти розгляду справ та обґрунтованості прийнятихрішень.

Закон «Про Конституційний Суд України»не регулював в повному обсязі процедурних питань здійснення судочинства. Передбачалося,що з цього питання будуть прийняті окремий Закон «Проконституційнесудочинство» та Регламент Конституційного Суду України.

Склад Конституційного Суду передбачався укількості 15 суддів, в тому числі голова і два заступники голови, що обираютьсяВерховною Радою України в індивідуальному порядку, шляхом таємного голосуваннястроком на 10 років. Пропозиції щодо персонального складу суддів малиподаватись Головою Верховної Ради України та Президентом України у рівнійкількості. Кандидатура голови Конституційного Суду погоджувалась між ГоловоюВерховної Ради і Президентом. Кандидатури суддів мали попередньо обговорюватисяна засіданнях постійних комісій Верховної Ради України.

Суддями Конституційного Суду могли бути лишегромадяни України, які мають виборчі права, досягли на день обрання не менше 40і не більше 65 років, з вищою юридичною освітою, зі стажем практичної, науковоїабо педагогічної діяльності в галузі права не менш як 15 років. Особи, обранісуддями Конституційного Суду, мали приносити присягу на пленарному засіданніВерховної Ради України.

Конституційні судді не могли бути народнимидепутатами України, належати до будь-яких політичних партій і рухів, входити доскладу органів державної виконавчої влади, інших державних органів, займатисяпідприємницькою та іншою діяльністю, крім викладацької і наукової у вільний відроботи час. Закон визначав повноваження Конституційного Суду, його голови,заступників голови, секретаря та суддів.

Регламентувалися також порядок діяльностіКонституційного Суду, прийняття ним рішень і висновків, а також питанняорганізації роботи Суду, гарантій діяльності суддів, зокрема їх незалежності,недоторканності, соціального і побутового забезпечення тощо.

Про компетенцію Конституційного Суду, порядокйого утворення йшлося також у Конституційному Договорі, укладеному 8 червня 1995 р. між Верховною Радою та ПрезидентомУкраїни, щодо основних засад організації та функціонування державної влади імісцевого самоврядування на період до прийняття нової Конституції України.

Таким чином, в останні роки в цілому булистворені законодавчі передумови для формування Конституційного Суду України. Булообрано і голову Конституційного Суду. Ним став професор Л.П. Юзькою. Але вцілому формування нового державного органу відбувалося повільно. Верховна Рададванадцятого скликання зробила кілька спроб, але так і не спромоглася обратизаступника голови та суддів Конституційного Суду. Однією з причин цього булозагострення протистояння у ті часи між законодавчою і виконавчою владами.

Вирішенню цього питання сприяло насампередприйняття нової Конституції. Слід відзначити й подальший розвиток демократії,певну стабілізацію політичного становища в суспільстві, досягнення необхідногокомпромісу між різними фракціями і групами у Верховній Раді України звідповідного питання.

Шлях до створення Конституційного Суду,відзначав Президент Л.Д. Кучма, був складним і тривалим. Це обумовлено тим, щопошук оптимальних підходів до розбудови, формування правової системи держави — справанепроста. «Цей пошук відбувається в зіткненні різних точок зору, вборотьбі за найбільш доцільне й оптимальне розв'язання проблем та завданьдержавного становлення».


Завдання, принципи діяльності іструктура конституційного суду україни

Нова Конституція врегулювала найважливішіпитання організації і діяльності Конституційного Суду. Безпосередньо цимпитанням присвячений розділ XIIКонституції — «Конституційний Суд України», якийскладається з семи статей. Крім того, чимало норм, що стосуютьсяКонституційного Суду, містяться в інших розділах Конституції України (ст.85,92, 104, 106, 111, 124, 126-128, 137, 159), а також у розділі XV — «Перехідні положення».

Основоположні конституційні норми і принципищодо організації і діяльності Конституційного Суду конкретизовані ідеталізовані в Законі «Про Конституційний Суд України», прийнятомуВерховною Радою 16 жовтня 1996 р. Конституція і цей Закон є головними актами,якими визначаються мета, структура, повноваження, принципи, форми і методидіяльності Конституційного Суду, тобто його правовий статус у всьому комплексіпитань.

Відповідно до ст.147 Конституції України ст.1Закону «Про Конституційний Суд України» констатує: Конституційний Судє єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Це означає, що жоденінший державний орган, крім Конституційного Суду, не може здійснювати функції,покладені на цей Суд.

Головним завданням Конституційного Суду єгарантування верховенства Конституції як Основного Закону держави на всійтериторії України. На виконання цього завдання Конституційний Суд вирішуєпитання про відповідність законів та інших правових актів Конституції і даєофіційне тлумачення Конституції та законів України. До прийняття чинної Конституціїправо тлумачення Конституції та законів України мала тільки Верховна Рада.

В основу діяльності Конституційного Судупокладені вироблені теорією і практикою та закріплені в Законі «ПроКонституційний Суд України» принципи: верховенства права, незалежності,колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повноти і всебічностірозгляду Конституційним Судом справ та обґрунтованості прийнятих ним рішень (ст.4).Конституцією і Законом «Про Конституційний Суд України» складКонституційного Суду визначений у кількості 18 суддів. Така чисельність суддівКонституційного Суду для України є оптимальною. Про це свідчить і міжнароднийдосвід формування Конституційних Судів. Наприклад, Конституційний Суд Югославіїнараховує 7 суддів; Румунії, Монголії — 9; Словенії, Чехії — 10; Бразилії,Угорщини — 11; Іспанії, Болгарії, Польщі — 12; Португалії, Греції — 13; Італії- 15; Німеччини — 16; Росії — 19. Як бачимо, кореляції кількості суддів увказаних країнах із чисельністю населення немає. Питання полягає у тому, щобтой або інший суд міг забезпечити найбільш успішне виконання покладених нанього завдань.

Конституційний Суд формується трьома гілкамивлади — законодавчою, виконавчою і судовою. Кожна з них призначає по шістьсуддів. Така практика формування Конституційного Суду існує в ряді зарубіжнихкраїн, зокрема в Італії, Болгарії та ін. Порядок призначення суддівКонституційного Суду кожною гілкою влади має свої особливості. Так, Президентпроводить консультації з Прем'єр-міністром та Міністром юстиції щодо кандидатурна посади суддів Конституційного Суду. Призначеною на посаду суддіКонституційного Суду вважається особа, про призначення якої видано УказПрезидента України, скріплений підписами Прем'єр-міністра та Міністра юстиції. Уразіприпинення повноважень судді Конституційного Суду, який призначавсяПрезидентом, Президент у місячний строк призначає іншу особу на цю посаду. ВерховнаРада України призначає суддів Конституційного Суду таємним голосуванням шляхомподання бюлетенів. Пропозиції щодо кандидатур на посади суддів КонституційногоСуду вносить Голова Верховної Ради, а також: може вносити не менш як 1/4народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради; при цьомудепутат має право поставити підпис під пропозицією про висунення лише однієї кандидатури,і ці підписи депутатів не відкликаються. Відповідний комітет Верховній Радісвої висновки щодо кожної кандидатури на посаду судді Конституційного Суду,внесеної у встановленому порядку. Призначеними на посади суддів КонституційногоСуду вважаються кандидатури, які набрали найбільшу кількість голосів депутатів,але більше половини голосів депутатів від конституційного складу Верховної Ради.Якщо кілька кандидатів набрали однакову кількість голосів і після їхпризначення була б перевищена необхідна для призначення кількість суддів, щодоцих кандидатів проводиться повторне голосування.

У разі припинення повноважень суддіКонституційного Суду, який призначався Верховною Радою, Верховна Рада умісячній строк призначає іншу особу на цю посаду. За результатами голосуванняГоловою Верховної Ради підписуються постанови Верховної Ради України пропризначення суддів Конституційного Суду.

Від третьої — судової гілки влади право напризначення шести суддів Конституційного Суду надане з'їздові суддів України. Цейз'їзд за пропозицією його делегатів відкритим голосуванням більшістю голосівприсутніх делегатів з'їзду визначає кандидатури на посади суддівКонституційного Суду для включення в бюлетені для таємного голосування. Призначенимна посаду судді Конституційного Суду вважається кандидат, який у результатітаємного голосування одержав більшість голосів від числа обраних делегатівз'їзду суддів України. Якщо голосування проводиться щодо кандидатур, кількістьяких перевищує квоту для призначення на посаду суддів Конституційного Суду,призначеними вважаються кандидати, які за умов, визначених у частині другійцієї статті, набрали більше голосів, ніж інші кандидати на ці посади. У разіприпинення повноважень судді Конституційного Суду, який призначався з'їздом суддівУкраїни, новий з'їзд суддів України у тримісячній строк призначає іншу особу нацю посаду. За результатами голосування головуючим і секретарем з'їздупідписуються рішення з'їзду суддів України про призначення суддівКонституційного Суду. Призначення суддів Конституційного Суду різними гілкамивлади не означає, що кожний суддя буде захищати інтереси органу, який йогопризначив. Конституційний Суд — це єдиний організм, зцементований КонституцієюУкраїни. Конституція і закон мають бути визначальними для діяльності кожногосудді і Конституційного Суду в цілому. Всі судді Конституційного Суду напленарному засіданні Верховної Ради за участю Президента України,Прем'єр-міністра, Голови Верховного Суду складають присягу такого змісту:«Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати високі обов'язки суддіКонституційного Суду України, забезпечувати верховенство Конституції України,захищати конституційний лад держави, конституційні права та свободи людини ігромадянина». Конституційний Суд очолює голова Суду. Голова обирається наспеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду зі складу суддівКонституційного Суду шляхом таємного голосування на один трирічний строк (ст.148Конституції). Для організації та проведення виборів голови утворюється шляхомвиборів із суддів Конституційного Суду спеціальна комісія. ГоловоюКонституційного Суду вважається обраний кандидат, за якого проголосувало більшеполовини конституційного складу суддів Конституційного Суду.

У разі якщо запропоновано більше двохкандидатів на посаду голови Конституційного Суду і жодного з кандидатів не булообрано, проводиться повторне голосування щодо двох кандидатів, які отрималибільшість голосів. Уразі якщо запропоновано не більше двох кандидатівна посаду голови Конституційного Суду і жодного з кандидатів не було обрано абоголову Конституційного Суду України не було обрано при повторному голосуванні,проводяться нові вибори з висуванням інших кандидатур на посаду головиКонституційного Суду. Голова Конституційного Суду має двох заступників. У разівідсутності голови Конституційного Суду або неможливості здійснення ним своїхповноважень його обов'язки виконує заступник, який є старшим за віком. У разівідсутності обох заступників обов'язки голови Конституційного Суду виконуєнайстарший за віком суддя Конституційного Суду. Заступники головиКонституційного Суду обираються за пропозицією голови Конституційного Суду лишена один трирічний строк таємним голосуванням.

Організаційне, науково-експертне,інформаційно-довідкове та інше забезпечення діяльності Конституційного Судуздійснює секретаріат цього Суду, очолюваний керівником секретаріату, якийпризначається Конституційним Судом за поданням голови суду з громадян, якімають право на зайняття посади професійного судді. Керівник секретаріату, як ісудді, не може належати до політичних партій, мати представницький мандат,брати участь у будь-якій політичній діяльності, обіймати будь-які іншіоплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової,викладацької та творчої. Керівник та інші посадові особи секретаріатуКонституційного Суду є державними службовцями. До структури КонституційногоСуду входять також постійні і тимчасові комісії. Перші з них утворюються ізскладу суддів Конституційного Суду і є допоміжними робочими органами з питаньорганізації внутрішньої діяльності Суду. Голови цих комісій призначаютьсяголовою Конституційного Суду на строк своїх повноважень. Тимчасові комісіїутворюються на пленарних засіданнях Конституційного Суду для додатковогодослідження питань, пов'язаних з конституційним провадженням у справі, іззалученням до участі в їх роботі фахівців у відповідних галузях права. КонституційнийСуд має свій архів і бібліотеку. Передбачається й випуск у світ «ВісникаКонституційного Суду України». Він буде друкованим органом Суду. КонституційнийСуд є юридичною особою, має свою печатку із зображенням Державного гербаУкраїни та своїм найменуванням. Фінансування Суду передбачається в Державномубюджеті України окремим рядком.


Повноваження конституційного суду України

Конституційний Суд має діяти виключно у межахсвоїх повноважень, визначених ст.150 Конституції і ст.13 Закону «ПроКонституційний Суд України». Відповідно до цих статей Конституційний Судприймає рішення та дає висновки у справах щодо:

1) конституційності законів та інших правовихактів Верховної Ради, актів Президента, актів Кабінету Міністрів, правовихактів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) відповідності Конституції чиннихміжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться доВерховної Ради для надання згоди на їх обов'язковість;

3) додержання конституційної процедурирозслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста впорядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 та 151 Конституції України;

4) офіційного тлумачення Конституції тазаконів України.

Підставами для прийняття Конституційним Судомрішення щодо неконституційності правових актів повністю чи в їх окремихчастинах є: а) невідповідність Конституції; б) порушення встановленоїКонституцією процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності; в) перевищенняконституційних повноважень при їх прийнятті.

Законом «Про Конституційний Суд України»окреслені і межі повноважень Суду. Зокрема, до повноважень Конституційного Судуне належать питання щодо законності актів органів державної влади, органіввлади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а такожінші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції (ст.14).

У законодавчому порядку визначені йповноваження голови, заступників голови та суддів Конституційного Суду України.Зокрема, до повноважень голови Конституційного Суду належить:

організація роботи колегії суддівКонституційного Суду, комісій та секретаріату Конституційного Суду;

скликання і проведення засідань, пленарнихзасідань Конституційного Суду;

розпорядження бюджетними коштами на утриманняі забезпечення діяльності Конституційного Суду відповідно до кошторису,затвердженому Конституційним Судом;

здійснення інших повноважень, передбачених цимзаконом і актами Конституційного Суду, що регламентують організацію йоговнутрішньої роботи.

Заступники голови Конституційного Судувиконують окремі повноваження голови за його дорученням. Суддя Конституційногосуду здійснює попередню підготовку питань для їх розгляду колегією суддівКонституційного Суду, Конституційним Судом, бере участь у розгляді справ. СуддяКонституційного Суду має право витребувати від Верховної Ради, Президента,Прем'єр-міністра, Генерального прокурора України, суддів, органів державноївлади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевогосамоврядування, посадових осіб, підприємств, установ, організацій усіх формвласності, політичних партій та інших об'єднань громадян, окремих громадяннеобхідні документи, матеріали та іншу інформацію з питань, що готуються дорозгляду колегією суддів Конституційного Суду, Конституційним Судом. Ухиленнявід дачі пояснень або відмова від надання документів, матеріалів, інформаціїсудді Конституційного Суду тягне за собою відповідальність винних осіб згідноіз законом. Суддя Конституційного Суду має право публічно висловлювати своюдумку з питань, що стосуються провадження у Конституційному Суді лише щодо тихсправ, у яких Конституційним Судом прийнято рішення чи дано висновок.


Конституційне провадження

Конституційне провадження регулюється ЗакономУкраїни «Про Конституційний Суд України» та РегламентомКонституційного Суду України (1997 р). Воно починається із звернення доКонституційного Суду. Ця процедура здійснюється у двох формах: а) конституційногоподання; б) конституційного звернення.

Конституційне подання — це письмове клопотаннядо Конституційного Суду про визнання правового акту (його окремих положень) неконституційними,про визначення конституційності міжнародного договору або про необхідністьофіційного тлумачення Конституції України та законів України. Конституційнимподанням є також звернення Верховної Ради про дачу висновку щодо додержанняконституційної процедури розслідування і розгляду справи про усуненняПрезидента з поста в порядку імпічменту.

У конституційному поданні зазначаються:

повне найменування органу, посадової особи,які направляють конституційне подання згідно з правом, наданим Конституцією тацим Законом;

відомості про представника за законом абоуповноваженого за дорученням;

повне найменування, номер, дата прийняття,джерело опублікування (у разі публікації) правового акту, конституційністьякого (окремих його положень) заперечується чи який потребує офіційного тлумачення;;

правове обґрунтування тверджень щодонеконституційності правового акту (його окремих положень) або необхідності вофіційному тлумаченні;

дані щодо інших документів і матеріалів, наякі посилаються суб'єкти конституційного подання (копії цих документів іматеріалів додаються); \

перелік матеріалів та документів, що додаються.

Ст.40 Закону «Про Конституційний СудУкраїни» визначає суб'єктів права на конституційне подання. Ними звідповідних питань можуть бути Президент, Верховна Рада, Кабінет Міністрів, неменш як сорок п'ять народних депутатів України, Уповноважений Верховної Ради зправ людини, Верховний Суд, інші органи державної влади, Верховна РадаАвтономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування.

Конституційне звернення — це письмовеклопотання до Конституційного Суду про необхідність офіційного тлумаченняКонституції та законів України з метою забезпечення реалізації чи захистуконституційних прав та свобод людини і громадянина, а також прав юридичноїособи.

У конституційному зверненні зазначаються:

прізвище, ім'я, по батькові громадянинаУкраїни, іноземця чи особи без громадянства, адреса, за якою особа проживає,або повна назва та місцеперебування юридичної особи;

відомості про представника особи за закономабо уповноваженого за дорученням;

статті (окремі положення) Конституції абоЗакону України, тлумачення яких має бути надано Конституційним Судом;

обґрунтування необхідності в офіційномутлумаченні положень Конституції або законів України;

дані щодо інших документів та матеріалів, наякі посилаються суб’єкти конституційного звернення (копії цих документів іматеріалів додаються);

перелік документів та матеріалів, що додаються.

Відповідно до ст.43 Закону «ПроКонституційний Суд України» суб'єктами права на конституційне звернення зпитань дачі висновків Конституційним Судом є громадяни України, іноземці, особибез громадянства та юридичні особи. Відкриття провадження у справі уКонституційному Суді за конституційним поданням чи за конституційним зверненнямухвалюється колегією суддів Конституційного Суду або Конституційним Судом найого засіданні. Справа, за якого відкрито провадження, розглядається Судом найого пленарному засіданні. Дата розгляду справи визначається головоюКонституційного Суду. У складі Конституційного Суду утворюються колегії: длярозгляду питань щодо відкриття провадження у справах за конституційнимиподаннями; у справах щодо відкриття провадження за конституційним зверненням, атакож у справах щодо відкриття провадження і за конституційним поданням і зазверненням. Колегія суддів Конституційного Суду у справах за конституційнимиподаннями більшістю голосів суддів, які входять до її складу, приймаєпроцесуальну ухвалу про відкриття провадження у справі в Конституційному Судіабо про відмову у такому провадженні. У разі прийняття колегією суддівКонституційного Суду процесуальної ухвали про відкриття провадження у справі вКонституційному Суді ця справа вноситься головою Конституційного Суду нарозгляд пленарного засідання. У разі прийняття колегією суддів процесуальноїухвали про відмову у відкритті провадження у справі секретар колегії суддівнаправляє матеріали голові Конституційного Суду для розгляду справи назасіданні Конституційного Суду. У справах за конституційними зверненнямиколегія суддів Конституційного Суду приймає процесуальну ухвалу про відкриттяпровадження у справі в Конституційному Суді або про підмову у такомупровадженні. Після розгляду питання колегіями воно переноситься на розглядзасідання Конституційного Суду. Тут вирішується питання про відкриттяпровадження у справі в Конституційному Суді. Після цього відповідна справавноситься головою Конституційного Суду на розгляд пленарного засідання Суду. ПрийнятаКонституційним Судом на його засіданні процесуальна ухвала про відмову увідкритті провадження в справі у Конституційному Суді є остаточною. Інстанцією,де вирішуються справи по суті, є пленарне засідання Конституційного Суду. Нацих засіданнях Суд розглядає справи, провадження в яких відкрито законституційними поданнями та конституційними зверненнями, а також інші питання,віднесені до розгляду Конституційним Судом на його пленарних засіданнях. Пленарнезасідання Конституційного Суду є повноважним, якщо на ньому присутні не меншедванадцяти суддів. Рішення Конституційного Суду приймаються та його висновкидаються на пленарному засіданні, якщо за них проголосувало не менше десятисуддів. На пленарних засіданнях та на засіданнях Конституційного Суду головуєголова Суду. Строк провадження у справах за конституційним зверненням не маєперевищувати 6 місяців, а за конституційним поданням З місяців з часу прийняттяухвали про відкриття провадження. Однією з найважливіших стадій конституційногопровадження є прийняття рішень і дача висновків Конституційним Судом. У разіякщо в процесі розгляду справи за конституційним поданням чи конституційнимзверненням буде виявлена невідповідність Конституції України інших правовихактів, їх окремих положень, крім тих актів, щодо яких відкрито провадження усправі і які впливають на прийняття рішення чи дачу висновку у справі, Судвизнає такі акти (їх окремі положення) неконституційними. У справах з питаньпро неконституційність актів, а також офіційне тлумачення Конституції і законівУкраїни приймаються рішення. Висновки Конституційного Суду даються у справах зпитань:

про відповідність Конституції чиннихміжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться доВерховної Ради для надання згоди на їх обов'язковість;

щодо додержання конституційної процедурирозслідування і розгляду справи про усунення Президента з поста в порядкуімпічменту.

Закон встановлює, що рішення приймаються, ависновки даються поіменним голосуванням суддів Конституційного Суду шляхом їхопитування. Судді не мають права утримуватися від голосування. Рішення івисновки мотивуються письмово і підписуються окремо суддями, які голосували заїх прийняття і які голосували проти їх прийняття, та оприлюднюються. Рішення єостаточними і оскарженню не підлягають. Суддя Конституційного Суду післяпідписання рішення чи висновку Суду може висловити свою окрему думку, якавикладається у письмовій формі і додається до рішення чи висновку Суду. Інститутокремої думки судді Конституційного Суду служить справі забезпечення принципуйого незалежності та об'єктивності. Окрема думка може бути висловлена суддею нетільки у випадку, коли він голосував проти рішення чи висновку, а якщо вінголосував «за», але залишився у меншості при голосуванні з будь-якогоіншого питання чи мотивування прийнятого рішення. У такому випадку суддя можеписьмово викласти окрему думку про незгоду з більшістю суддів. Такий документтеж додається до рішення або висновку суду і оприлюднюється. Окрема думка суддіКонституційного Суду не має публікуватися у відриві від рішення Суду. Це можепризвести до різних політичних домислів, перекручень тощо. Рішення і висновкиКонституційного Суду підписуються не пізніше семи днів після прийняття рішення,дачі висновку і офіційно оприлюднюються наступного робочого дня після їхпідписання. Законом «Про Конституційний Суд України» встановлено, щорішення і висновки Конституційного Суду публікуються у «ВісникуКонституційного Суду України» та в інших офіційних виданнях України разомз окремою думкою суддів. Рішення і висновки Конституційного Суду рівною мірою єобов'язковими для виконання. В порядку виконання цих рішень і висновків вонинадсилаються наступного робочого дня після їх офіційного оприлюднення суб'єктаправа на конституційне подання чи конституційне звернення, з ініціативи якогорозглядалася справа, до Міністерства юстиції, а також до органу влади, щоприйняв правовий акт, який був предметом розгляду. У разі необхідностіКонституційний Суд може визначати у своєму рішенні, висновку порядок і строкиїх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодозабезпечення виконання рішення, додержання висновку. Конституційний Суд маєправо зажадати від відповідних органів письмового підтвердження виконаннярішення, додержання висновку Конституційного Суду. Невиконання рішень танедодержання висновків Конституційного Суду тягнуть за собою відповідальністьза законом. Певні категорії судових справ мають свої особливості у провадженні.Ці особливості регулюються нормами розділу 3 Закону «Про КонституційнийСуд України» (глави 9-16). Вони стосуються, зокрема, особливостей провадженняу справах щодо: конституційності законів та інших правових актів ВерховноїРади, актів Президента, актів Кабінету Міністрів, правових актів Верховної РадиАвтономної Республіки Крим; конституційності правових актів, що викликаютьсуперечки стосовно повноважень конституційних органів державної влади України,органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування; щодоконституційності актів про призначення виборів, всеукраїнською референдуму чимісцевого референдуму в Автономній Республіці Крим; відповідності положеньчинних правових актів Верховної Ради, актів Президента, актів КабінетуМіністрів, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Кримконституційним принципам і нормам стосовно прав та свобод людини і громадянина;конституційності правових актів, якими суперечливо регулюється порядокреалізації конституційних прав та свобод людини і громадянина; відповідностіКонституції чинних міжнародних договорів України, або тих міжнароднихдоговорів, що вносяться до Верховної Ради для надання згоди на їхобов'язковість; додержання конституційної процедури розслідування і розглядусправи про усунення Президента з поста в порядку імпічменту; офіційноготлумачення Конституції та законів України.

Для широкого загалу особливе значення маєостаннє з вказаних тут положень. Адже це фактично єдина можливість, коди окремалюдина безпосередньо може звернутися до Конституційного Суду.

У главі 16 Закону «Про Конституційний СудУкраїни» зазначається, що підставою для конституційного звернення щодоофіційного тлумачення Конституції та законів України є наявність неоднозначногозастосування положень Конституції та законів України судами України, іншимиорганами державної влади, якщо суб'єкт права на конституційне звернення вважає,що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав ісвобод. Розглянувши справу за таким зверненням громадянина, Конституційний Суду резолютивній частині рішення офіційно тлумачить положення Конституції тазаконів України, щодо яких, було подано конституційне звернення. Уразі якщо притлумаченні закону України (його окремих положень) була встановлена наявністьознак його невідповідності Конституції Суд у цьому ж провадженні вирішуєпитання щодо неконституційності такого закону.

Відзначимо також особливості судовогопровадження у справах щодо конституційності чинних міжнародних договорівУкраїни і міжнародних договорів України, що вносяться до Верховної Ради длянадання згоди на їх обов'язковість. Відповідно до норм глави 14 Закону «ПроКонституційний Суд України» питання щодо конституційності чинногоміжнародного договору розглядається Конституційним Судом за конституційнимподанням Президента, Кабінету Міністрів.

У разі дачі висновків про невідповідністьміжнародного договору Конституції Конституційний Суд у цьому ж провадженнівирішує також питання щодо неконституційності цього договору чи його окремихчастин.

Питання щодо конституційності міжнароднихдоговорів, що вносяться до Верховної Ради для надання згоди на їхобов'язковість, розглядаються Конституційним Судом за конституційним поданнямПрезидента, Кабінету Міністрів до прийняття Верховною Радою відповідного закону.

Відкриття конституційного провадження у цихсправах зупиняє розгляд Верховною Радою питання щодо надання згоди на їхобов'язковість. Конституційний Суд України розглянув першу свою справу. Вонастосувалася офіційного тлумачення статей 58, 78, 79, 81 Конституції України тастатей 243-21, 243-22, 243-25 Цивільно-процесуального кодексу України. Судвиніс рішення щодо несумісності депутатського мандату.

Таким чином, в особі Конституційного Суду мимаємо державний орган, від якого багато в чому залежатиме забезпеченняконституційної законності в країні, а отже, й розбудова Українськоїдемократичної правової держави.


Використана література

1. «Конституційний Суд України», Київ ін Юрс1997

2. «Правознавство». Навчальний посібник, Київ1998

еще рефераты
Еще работы по государству и праву