Реферат: Право інтелектуальної власності

На Петриківськомупідприємстві майстром Шуміною було розроблено нову модель таці. У зв'язку знаступним запуском моделі у виробництво виникло питання про необхідністьзабезпечення охорони прав підприємства та майстра-художника Юридична фірманадала консультацію стосовно того, що найкращим засобом було б визнання цієїмоделі промисловим зразком, але одержати патент на таке рішення неможливе черезте, що художньо-конструктивне вирішення зовнішнього вигляду виробу не маєпромислової придатності, оскільки передбачає ручний розпис кожного виробу.

Дайтехарактеристику промислової придатності як ознаки патентоздатності промисловогозразка.

В чому полягаєвідмінність між корисною моделлю та промисловим зразком?

Чи вірною єконсультація, надана юридичною фірмою?

Рішення:

Третім критеріємпатентоздатності є придатність для промислового використання.

Відповідно до ст.7(8) Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» винахідвизнають придатним для промислового використання, якщо його можна використати упромисловості або в іншій сфері діяльності.

Патентоздатнийвинахід має бути придатний для використання із практичною метою. Рішення, щопропонують, не може бути суто теоретичним. Якщо винахід стосується виробу абочастини виробу, має існувати можливість виготовлення цього виробу, а якщостосується процесу (способу) або частини процесу (способу) — можливістьреалізації цього процесу, чи, як зазвичай кажуть, застосування на практиці.

Зв'язок міжпридатністю для промислового використання та рівнем техніки й датоювстановлення пріоритету. На відміну від новизни та винахідницького рівня критерійпридатності для промислового використання прямо не пов'язаний законом із рівнемтехніки і датою встановлення пріоритету. Разом із тим такий зв'язок існує, хочапідхід до використання відомих знань, охоплюваних поняттям «рівень техніки»,зовсім інший.

Якщо з поглядуновизни та винахідницького рівня заявлений винахід не має повторювати те, щомістить рівень техніки, або слідує з нього, тобто обов'язково має вийти за межірівня техніки, то при перевірці придатності для промислового використання дляоцінки достатності наявних у заявці відомостей може бути залучене тільки те, щовже увійшло до рівня техніки.

Якщо з'ясується,що наявних у заявці відомостей із врахуванням відомих знань недостатньо іздійснення розробки можливе лише за допомогою відомостей, відсутніх у рівнітехніки і вперше поданих лише в додаткових матеріалах, то такі матеріалипідтверджують невідповідність винаходу в тому вигляді, у якому його булозаявлено й описано, вимозі придатності для промислового використання.

Відмінністьпридатності для промислового використання від новизни та винахідницького рівня.На відміну від ознак новизни та винахідницького рівня, які може винахідвтратити, ознака придатності для промислового використання, навпаки, може вданий момент бути відсутньою, а потім з'явитися. У таких умовах доцільне чіткевизначення дати, на яку встановлюють новизну та винахідницький рівень винаходу,і недоцільна жорстка регламентація моменту визначення придатності дляпромислового використання.

Відповідністьзаявленого винаходу вимозі придатності для промислового використання. Оцінкавідповідності заявленого винаходу вимозі придатності для промисловоговикористання включає перевірку на таку сукупність умов:

засіб призначенийдля використання у промисловості, сільському господарстві, охороні здоров'я таінших галузях діяльності;

щодо заявленоговинаходу в тому вигляді, у якому він представлений у незалежному пунктіприйнятої до розгляду формули винаходу, підтверджена можливість його здійсненняза допомогою описаних у заявці або відомих до дати встановлення пріоритетузасобів і методів;

засіб, що втілюєзаявлений винахід при його здійсненні, здатний забезпечити передбачуванийзаявником технічний результат.

ЦК не міститьвизначення поняття «корисна модель», а лише перераховує умови їїпатентоздатності. Згідно зі ст.460 (1)«корисна модель вважається придатноюдля набуття права інтелектуальної власності на неї, якщо вона, відповідно дозакону, є новою і придатною для промислового використання».

Відповідно до ст.7(2) Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» кориснамодель вважається придатною для набуття права на неї, якщо вона є новою іпридатною для промислового використання.

Корисною моделлю єрезультат творчої діяльності людини в галузі технології, пов'язаний ізконструктивним використанням пристрою. Як корисні моделі охороняють нові іпромислово застосовні рішення. Промислова придатність корисної моделі має бутитакою самою, як і промислова придатність винаходу.

Глава 39 «Правоінтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок» ЦКне містить визначення поняття «корисна модель», а лише перераховуєумови її патентоздатності. Згідно зі ст.460 (1)«корисна модель вважаєтьсяпридатною для набуття права інтелектуальної власності на неї, якщо вона,відповідно до закону, є новою і придатною для промислового використання».

Відповідно до ст.7(2) Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» кориснамодель вважається придатною для набуття права на неї, якщо вона є новою іпридатною для промислового використання.

Корисною моделлю єрезультат творчої діяльності людини в галузі технології, пов'язаний ізконструктивним використанням пристрою. Як корисні моделі охороняють нові іпромислово застосовні рішення. Промислова придатність корисної моделі має бутитакою самою, як і промислова придатність винаходу.

Корисна модельблизька до винаходу. Раніше поняття корисної моделі охоплювалося поняттямвинаходу. Тепер це окремі об'єкти патентного права. Якщо до винаходу належатьпродукти, способи і використання відомих рішень за новим призначенням, то докорисних моделей — конструктивне використання пристрою.

Корисні моделівідрізняють від винаходів передусім два аспекти: корисна модель не повинна мативинахідницький рівень; максимальний рівень охорони, передбаченийзаконодавством, менший за строк охорони винаходів.

Відрізняютьсякорисні моделі і від промислових зразків. Корисна модель — це внутрішнєрозташування елементів, з яких складається сам пристрій, та зв'язок між ними. Промисловийзразок є зовнішньою формою промислового виробу (пристрою).

Із вищесказаноговипливає, що консультація юридичної фірми є правильною.

Працівникитехнологічної лабораторії НДІ сільського господарства Петренко та Кучеренко увстановленому законом порядку визнані авторами винаходу — нового хімічногозасобу для боротьби із шкідниками рослин, що був ними розроблений під часроботи в лабораторії. В суд надійшли позови від завідувача лабораторіїІванченка та співробітника цієї ж лабораторії Грищенка, які вимагати включенняїх до числа співавторів. В позовній заяві Іванченка зазначалося, що ним якзавідувачем лабораторії здійснювалося загальне керівництво всіма дослідами, якіі завершилися створенням нової речовини. В позові Грищенко зазначалося, що самевін підказав Петренку і Кучеренку головну ідею винаходу, оскільки саме вінпровів велику роботу з пошуку та аналізу аналогів винаходу, результати якої вінпередав відповідачам.

Чи підлягаютьзадоволенню позовні вимоги?

Рішення:

Якщо у створенніоб'єкта патентного права брали участь кілька фізичних осіб, всі вони вважаютьсяйого авторами.

Підставою длявиникнення співавторства є спільна творча праця кількох осіб, втілена увирішенні задачі. Співавторство може виникати протягом усього творчого шляху,мати найрізноманітніші форми — необхідно лише, щоб кожний зі співавторів зробивсвій творчий внесок у спільну роботу.

Співавторами невизнають осіб, які надали автору тільки технічну, організаційну або матеріальнудопомогу, а також осіб, які здійснювали лише загальне керівництворозроблюваними темами, але не брали творчої участі у створенні винаходу,корисної моделі, промислового зразка.

У деяких випадкахнавіть творча участь у спільній роботі над пропозицією є недостатньою підставоюдля співавторства. Так, постановка задачі (формування винахідницького задуму) іодержання проміжних результатів є складовими частинами творчого процесу, алевідносин співавторства не породжують.

Спільну творчудіяльність, що призводить до співавторства, можна здійснювати на підставі попередньоїугоди між всіма учасниками творчого процесу про об'єднання зусиль для вирішенняконкретної задачі. Разом із тим для виникнення співавторства досить самогооб'єктивного факту того, що винахід, корисна модель чи промисловий зразокстворені внаслідок творчих зусиль кількох осіб.

Якщо до складуспівавторів не включений хтось із осіб, які зробили творчий внесок у створенняоб'єкта патентного права, або, навпаки, включена особа, яка не брала творчоїучасті в зазначеній роботі, і нема спору з цього приводу, склад співавторівможе бути змінений за клопотанням заявників, які повинні пояснити причинунеправильного зазначення кількості авторів.

Порядоккористування правами, належними співавторам, визначає угода між ними.

Таким чином,позови Іванченка та Грищенка повинні бути незадоволені, що випливає із ЗаконуУкраїни «Про авторське право та суміжні права», а саме: співавторамине визнають осіб, які надали автору тільки технічну, організаційну абоматеріальну допомогу, а також осіб, які здійснювали лише загальне керівництворозроблюваними темами, але не брали творчої участі у створенні винаходу,корисної моделі, промислового зразка.

До ДержпатентуУкраїни 20 вересня 1998 року із заявкою на видачу свідоцтва України на знак длятоварів звернулося ТОВ «Меридіан». У заяві про реєстрацію знаказаявником було названо ТОВ «Меридіан» та вказано йогомісцезнаходження. 16 грудня 1998 року до Держпатенту було подано уточнення дозаявки, які стосувалися того, що заявником слід вважати директора ТОВ «Меридіан»Морозова П.І. Свідоцтво на товарний знак було видано 15 квітня 2000 року наім'я Морозова П.І., який на цей час припинив і рулоні правовідносини із ТОВ ізаснував власне підприємство, передавши право на використання знака у йогостатутний фонд. ТОВ «Меридіан» звернулося до суду із заявою провизнання свідоцтва на товарний знак, виданого на ім'я Морозова П.І. недійсним.

Яке рішення маєвинести суд?

Рішення:

Особа, яка бажаєодержати свідоцтво, подає до патентного відомства України заявку на видачусвідоцтва на знак для товарів і послуг. Заявка може бути подана особистозаявником або через представника у справах інтелектуальної власності, або іншудовірену особу. Іноземні громадяни та юридичні особи, які проживають чи маютьпостійне місцеперебування поза межами України, у відносинах з патентнимвідомством реалізують права через представників у справах інтелектуальноївласності.

Отже, право наодержання свідоцтва можуть мати будь-яка особа, об'єднання осіб або їхправонаступники за умови правильного оформлення заявочних матеріалів. Правиласкладання та подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів іпослуг. Якщо заявку на одне й те саме або тотожне позначення подали дві чибільше осіб, то право на одержання свідоцтва має заявник, заявка якого маєбільш ранню дату подання, або якщо заявлено пріоритет, більш ранню датупріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, невідкликана або не відхилена.

Заявка складаєтьсяукраїнською мовою і повинна стосуватися лише одного знака. Вона має містититакі документи: а) заяву про реєстрацію знака; б) зображення позначення, щозаявляється; в) перелік товарів і послуг, для яких заявник проситьзареєструвати знак, згрупованих за Міжнародною класифікацією товарів і послугдля реєстрації знаків.

У заявізазначаються прізвище, ім'я та по батькові заявника (заявників), якщо заявкуподає громадянин. Якщо заявка подається від імені юридичної особи, то в заявізазначається її адреса.

Знак для товарів іпослуг може бути заявлений у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів. У такомуразі в заяві має бути вказаний колір чи поєднання кольорів, охорону якихзаявник просить. До заяви в такому разі мають бути додані кольорові зображеннязазначеного знака в кількості примірників, що визначається Установою [32, с.271].

Назви у знаках длятоварів і послуг подаються українськими заявниками українською мовою, якщотовари реалізуються, а послуги надаються виключно на території України (ч.3 ст.36Закону УРСР «Про мови в Українській РСР»).

За подання заявкисплачується збір. Документ про сплату збору повинен надійти до Установи разоміз заявкою або протягом двох місяців від дати подання заявки.

Дата поданнязаявки визначається за днем надходження до Установи заявочних матеріалів. Протедопускається, з метою закріплення зазначеної дати за заявником, подання заявкив неповному складі. Установа може визначити дату подання заявки за днем їїнадходження, якщо в її складі будуть, принаймні, такі матеріали: а) клопотанняв довільній формі про реєстрацію знака, викладене українською мовою; б) відомостіщодо заявника та його адреси, викладені українською мовою; в) частина, яказовнішньо нагадує позначення, що може бути знаком; г) відомості щодо перелікутоварів і послуг, для яких заявляється знак.

Якщо заявку поданодо Установи не в повному складі, то вона може бути доповнена протягом двохмісяців від дати одержання заявником повідомлення установи. Якщо протягомзазначеного строку заявка не буде приведена у відповідність до вимог закону, тодатою подання заявки вважатиметься дата одержання установою повністю оформленоївідповідно до вимог закону заявки. Якщо цього не буде зроблено, заявкавважається неподаною, про що заявникові надсилається повідомлення.

Рішення установипро встановлення дати подання заявки надсилається заявникові після надходженнядокумента про сплату збору за подання заявки. В іншому разі рішення заявнику ненадсилається, а сама заявка вважається відкликаною [72, с.4].

Проте слід мати наувазі, що заявник може скористатися правом на пріоритет попередньої заявки натакий самий знак протягом шести місяців від дати подання попередньої заявки допатентного відомства чи до відповідного органу держави — учасниці Паризькоїконвенції про охорону промислової власності.

Пріоритет знакаможе бути визначений також за датою відкриття офіційних або офіційно визнанихміжнародних виставок, якщо знак був використаний в експонаті, що демонструвавсяна зазначених виставках. Проте для визнання пріоритету знака за цією датоюнеобхідні дві неодмінні умови:

1) виставкапроведена на території держави — учасниці Паризької конвенції про охоронупромислової власності;

2) заявка надійшладо установи не пізніше шести місяців від дати відкриття зазначеної виставки.

Правом пріоритетуможна скористатися за умови, що заява про це надійшла до установи не пізнішетрьох місяців від дати подання заявки. В заяві має бути зазначено дату поданняі номер попередньої заявки та додано копію заявки в перекладі українською мовою.Якщо ж йдеться про виставочний пріоритет, то має бути поданий документ, якийпідтверджує показ зазначеного знака на виставці. Право на пріоритетвтрачається, якщо у встановлені строки не будуть представлені зазначеніматеріали.

До дати прийняттярішення про реєстрацію знака заявник має право в будь-який час відкликати своюзаявку.

Після прийняттярішення про реєстрацію знака Установа у своєму офіційному бюлетені публікуєвідомості про видачу свідоцтва. Така публікація можлива лише за наявностідокумента про сплату збору за видачу свідоцтва. Якщо ж такого документа немає іпротягом трьох місяців від дати надходження до заявника рішення про видачусвідоцтва він не надійде до Установи, публікація не проводиться, а заявкавважається відкликаною [43, с.269].

На підставіпублікації відомостей про видачу свідоцтва будь-яка особа має правоознайомитися з матеріалами заявки.

Водночас зпублікацією відомостей про видачу свідоцтва Установа здійснює державнуреєстрацію знака. Після внесення до реєстру відомостей про знак будь-яка особамає право ознайомитися з ними.

На підставі державноїреєстрації знака Установа України в місячний строк після цього видає заявникусвідоцтво. Якщо право на одержання свідоцтва мають кілька осіб, їм видаєтьсяодне свідоцтво.

Будь-яке рішенняУстанови за заявкою на знак може бути оскаржене заявником протягом трьохмісяців від дати одержання рішення. Рішення може бути оскаржене до Апеляційноїпалати Установи. Скарга має бути розглянута Апеляційною палатою протягомчотирьох місяців від дати її одержання. Скарга розглядається у межах мотивів,викладених у ній.

Свідоцтво надаєйого власникові виключне право користуватися і розпоряджатися знаком на свійрозсуд.

Знак для товарів іпослуг може бути використаний будь-яким способом, що не суперечить чинномузаконодавству. Це може бути застосування на товарах і при наданні послуг, дляяких зареєстровано знак, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях,на вивісках, під час демонстрації експонатів на виставках, ярмарках, щопроводяться в Україні, в проспектах, рахунках, на бланках та іншійдокументації, пов'язаній із запровадженням зазначених товарів і послуг угосподарський оборот.

Якщо знак належитькільком власникам, то користування ним визначається угодою між ними. У разівідсутності такої угоди кожний із співвласників має право користуватися знакомна свій розсуд. Але жоден з них не має права видавати дозвіл (видавати ліцензію)на використання знака та передавати право власності іншій особі без згоди іншихспіввласників свідоцтва.

Власник свідоцтвамає право забороняти іншим особам використовувати зареєстрований знак без йогодозволу.

Правоінтелектуальної власності на знак на підставі договору може бути переданобудь-якій іншій особі, яка стає правонаступником власника свідоцтва. Протепередача права власності на знак не допускається, якщо така передача можеввести в оману споживача щодо товару і послуг або щодо особи, яка виробляєтовар чи надає послуги. Суб'єкту права власності на знак належить правовидавати дозвіл (видавати ліцензію) будь-якій іншій особі на використання знакана підставі ліцензійного договору. В ліцензійному договорі має бути обов'язковопередбачена умова, за якою ліцензіат бере на себе зобов'язання ні в якому разіне допустити зниження якості товарів і послуг. Ліцензіар зобов'язанийздійснювати контроль за додержанням цієї умови [94, с.14].

Договір пропередачу права власності на знак та ліцензійний договір під загрозою їхнедійсності мають бути зареєстровані в Установі України. Для будь-яких третіхосіб зазначені договори набувають чинності лише після їх реєстрації.

Іноді поставляннязнака на товарах буває недостатньо для його охорони. У такому разі власниксвідоцтва має право поряд із знаком проставляти попереджувальне маркування, якезастерігає потенційних порушників про те, що знак зареєстрований. Особи, щоздійснюють посередницьку діяльність і мають свій знак, на підставі договору звиробником товару або особою, що надає послуги, поряд із знаком зазначених осібможуть проставляти свій знак або замість їх знаку.

Використання знакадля товарів і послуг має здійснюватися таким чином, аби це не заподіювало шкодиіншим особам. Власник свідоцтва повинен добросовісно користуватися виключнимправом, що випливає із свідоцтва.

Виключне право натоварний знак, яке набувається через його реєстрацію, можна визначити як правозаборони іншим особам використовувати цей знак для комерційних цілей. Щоозначає «для комерційних цілей»? Тут можливі два варіанти. Найпростішийвипадок порушення виключного права на товарний знак — це коли знак використовуєінше підприємство для таких самих товарів або послуг, що і сам володілець. Цеявне порушення, і немає потреби з'ясовувати, чи є в даному разі ризик обмануспоживачів.

Звичайно вважають,що «використання» знака означає відтворення його на товарах або принаданні послуг, або при рекламуванні, продажу, імпорту товарів із незаконнимвикористанням знака, або при пропозиції і наданні послуг під таким знаком. Удеяких законах згадуються також навіть підготовчі дії, зокрема накопиченнятоварів для продажу на складах [96, с.10].

Практично в усіхкраїнах визнається, що порушення має місце, якщо використання товарного знакадля аналогічних товарів вводить в оману споживача. Іншими словами, якщо рядовийспоживач вважає, що товар чи послуга, для яких відповідач використав товарнийзнак, вироблені на підприємстві володільця знака, то він уже введений в омануі, отже, володілець товарного знака має право вимагати припинення такоговикористання.

Таким чином, судне має права позбавляти Морозова П.І. права власності на товарний знак.

Компанія «RothmansCigaretten GMBN» здійснила в Україні міжнародну реєстрацію товарного знака«President». Протягом тривалого часу цей зареєстрований знак вУкраїні не використовувався.

Заінтересованіособи звернулися до Вищого господарського суду України з позовною заявою проприпинення чинності міжнародної реєстрації в зв'язку з «недостатнімвикористанням». В процесі розгляду позовної заяви з'ясувалося, що знак«President» досить широко використовується в Україні, але іншоюособою — компанією '«Papastratos» Відповідач до суду не з'явився іпояснень до позову не надав.

Що означає термін«недостатнє використання»?

Чи можуть третіособи використовувати зареєстрований знак для товарів та послуг?

Яке рішення маєвинести суд по цій справі?

Рішення:

Міжнароднареєстрація марки — це реєстрація марки, здійснена в міжнародному органіреєстрації відповідно до міжнародних угод, зокрема Мадридської угоди, Протоколудо Мадридської угоди або відповідно до обох зазначених документів.

Строк діїміжнародної реєстрації відповідно до Мадридської угоди та Протоколу доМадридської угоди становить 10 років і може бути продовжений на наступні 10років.

Реєстраціюздійснює Міжнародне бюро ВОІВ у Міжнародному реєстрі. Відомості про марки,зареєстровані в Міжнародному реєстрі, публікують у періодичному журналі, щойого видає Міжнародне бюро ВОІВ.

Згідно зМадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків дата міжнародної реєстраціїмарки — це календарна дата подання заявки на міжнародну реєстрацію торговельноїмарки у країні походження. У разі якщо заявка надійшла до Міжнародного бюроВОІВ протягом 2 місяців, датою міжнародної реєстрації вважають дату надходженнязаявки до Міжнародного бюро ВОІВ [34, с.650].

Володілецьміжнародної реєстрації марки — це фізична або юридична особа, на ім'я якоїздійснено міжнародну реєстрацію в Міжнародному реєстрі відповідно доміжнародної угоди, зокрема Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків.

Попереджувальнемаркування — це спеціальне позначення, що супроводжує торговельну марку, вказуєна факт реєстрації марки і виконує рекламно-інформаційну функцію. Застосуванняпопереджувального маркування не є обов'язковим і належить до прав володільцямарки, що їх визначає ст.5 (D) Паризької конвенції про охорону промисловоївласності, відповідно до якої для визнання прав не вимагають розміщення натоварі будь-якого позначення або вказівки на реєстрацію торговельної марки.

Попереджувальнемаркування, що має вигляд великої літери R, вписаної в коло, впершезапроваджене в США, поширилося у всьому світі, стало загальноприйнятим символомзареєстрованої торговельної марки. Нині для попереджувального маркуваннярекомендують використовувати саме цей символ.

Дляпопереджувального маркування використовують також символ «ТМ» (trademark)або «М» (mark), які засвідчують, що певне позначення є торговельноюмаркою, а іноді «reg ТМ» — «зареєстрована торговельна марка»,але використання цих позначень менш поширене.

Втрата чинностіреєстрації торговельної марки — це втрата торговельною маркою юридичноїчинності внаслідок припинення дії реєстрації.

Дія реєстраціїмарки припиняється в разі несплати встановленого законом збору за продовженнястроку дії реєстрації з першого дня періоду, за який збір не сплачено, якщоволоділець реєстрації не скористався пільговим строком для поновленняреєстрації марки.

Дія реєстраціїторговельної марки припиняється в разі відмови володільця від реєстрації віддати публікації відомостей про відмову від реєстрації марки в офіційномубюлетені патентного відомства.

Дія реєстраціїторговельної марки може бути достроково припинена також за рішенням суду узв'язку з:

невикористанняммарки протягом встановленого національним законодавством строку від датиреєстрації марки або від дати, коли використання марки було припинено;

перетвореннямзареєстрованої марки на позначення, що стало загальноприйнятим для певнихтоварів або послуг після дати подання заявки, тобто втратою торговельною маркоюрозрізняльної здатності;

використаннямколективної марки на товари або наданням послуг, що не мають єдиних якісних абоінших спільних характеристик;

ліквідацієююридичної особи — володільця реєстрації марки без призначення правонаступника.

У зазначенихвипадках дія реєстрації марки припиняється від дати винесення судом рішення. Діяреєстрації марки фактично припиняється також у разі визнання реєстраціїнедійсною.

Отже, якщо «RothmansCigaretten GMBN» протягом 10 років не використовувала товарний знак «President»,то Вищий господарський суд України може позбавити дану компанію міжнародноїреєстрації товарного знаку.

У 1993 роцікомпанія «Hugo boss» зареєструвала в Міжнародному бюро Світовоїорганізації інтелектуальної власності знак для товарів та послуг „BaldessariniHugo boss" для товарів 34 класу Міжнародної класифікації товарів та послугТЮТЮН; приналежності для паління; сірники із строком дії міжнародної реєстрації20 років. В Україні цей знак було взято під охорону з 20 липня 1993 року, авідомості про початок його дії було опубліковано 18 жовтня 1993 року. У травні1999 року компанія Реемстметма Ситаренфабрикен Гмбл" подала позов докомпанії, «Hugo boss» (третя особа на стороні відповідача Державнепатентне відомство України) із вимогами про дострокове припинення на територіїУкраїни дії міжнародної реєстрації знака для товарів 34-го класу Міжнародноїкласифікації товарів та послуг та про зобов'язання Державною патентноювідомства України повідомити про це Міжнародне бюро Світової організаціїінтелектуальної власності. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що компанія«Hugo boss ЛГ» протягом тривалого часу не використовує в Українізареєстрований товарний знак. Власне ж реєстрацію товарного знака, на думкупозивача, було здійснено для того, щоб перешкодити використанню марки „БОСС"для тютюнових виробів.

Чи має обмеженнястрок, по закінченню якого дії свідоцтва на товарний знак, що невикористовується на території України, може бути припинено у судовому порядку? Щовважається використанням товарного знака?

Чи є правомірнимвстановлення необхідності використання власником свого майна (товарного знака)?Як у цьому контексті можна охарактеризувати дії компанії, «Hugo boss ЛГ»?

Яке рішення маєприйняти суд?

Рішення:

Зареєстрованаторговельна марка — це торговельна марка, відомості про яку внесено до реєструмарок, а якщо за національним законодавством право на марку набувають лишешляхом реєстрації марки, то зареєстрована товарна марка — це марка, якуохороняють на підставі реєстрації.

В Україніправовстановлюючим фактом набуття виключного права на марку є реєстрація маркив державному реєстрі. Після внесення марки до реєстру її володілець має правозабороняти її використання іншим особам без його дозволу.

Володілецьреєстрації торговельної марки (свідоцтва) — це фізична або юридична особа, наім'я якої зареєстровано торговельну марку в національному реєстрі торговельнихмарок відповідно до законодавства країни. Володілець реєстрації марки єволодільцем зареєстрованої торговельної марки, права на яку набуто на підставіреєстрації марки.

Відповідно доЗакону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» особу,на ім'я якої зареєстровано марку в Державному реєстрі свідоцтв України намарки, визначають як володільця свідоцтва України на торговельну марку.

Реєстрторговельних марок становить собою офіційний звід відомостей про торговельнімарки.

До Реєстру вносятьзображення торговельної марки, відомості про володільця, дату встановленняпріоритету та дату реєстрації марки, перелік товарів та послуг, для якихзареєстровано торговельну марку, інші істотні відомості, пов'язані з обсягомправової охорони, наданої торговельній марці, а також всі подальші зміни, щостосуються внесених відомостей.

Будь-яказаінтересована особа може отримати інформацію про торговельні марки, внесені доРеєстру.

Реєстр обмеженийсукупністю відомостей, що мають відношення до зареєстрованих марок, включаючисукупність відомостей про подані на розгляд заявки на реєстрацію торговельнихмарок.

Існують реєстринаціональні та регіональні, а також Міжнародний реєстр марок.

Національнийреєстр містить відомості про торговельні марки, охорона яким надана на підставінаціональної реєстрації, а регіональні til міжнародні реєстри, відповідно,відомості про марки, зареєстровані згідно з регіональною або міжнародною угодою.

Втрата чинностіреєстрації торговельної марки — це втрата торговельною маркою юридичноїчинності внаслідок припинення дії реєстрації.

Дія реєстраціїмарки припиняється в разі несплати встановленого законом збору за продовженнястроку дії реєстрації з першого дня періоду, за який збір не сплачено, якщоволоділець реєстрації не скористався пільговим строком для поновленняреєстрації марки.

Дія реєстраціїторговельної марки припиняється в разі відмови володільця від реєстрації віддати публікації відомостей про відмову від реєстрації марки в офіційномубюлетені патентного відомства.

Дія реєстраціїторговельної марки може бути достроково припинена також за рішенням суду узв'язку з:

невикористанняммарки протягом встановленого національним законодавством строку від датиреєстрації марки або від дати, коли використання марки було припинено;

перетвореннямзареєстрованої марки на позначення, що стало загальноприйнятим для певнихтоварів або послуг після дати подання заявки, тобто втратою торговельною маркоюрозрізняльної здатності;

використаннямколективної марки на товари або наданням послуг, що не мають єдиних якісних абоінших спільних характеристик;

ліквідацієююридичної особи — володільця реєстрації марки без призначення правонаступника.

У зазначенихвипадках дія реєстрації марки припиняється від дати винесення судом рішення. Діяреєстрації марки фактично припиняється також у разі визнання реєстраціїнедійсною.

Міжнароднареєстрація марки — це реєстрація марки, здійснена в міжнародному органіреєстрації відповідно до міжнародних угод, зокрема Мадридської угоди, Протоколудо Мадридської угоди або відповідно до обох зазначених документів.

Строк діїміжнародної реєстрації відповідно до Мадридської угоди та Протоколу доМадридської угоди становить 10 років і може бути продовжений на наступні 10років.

Реєстраціюздійснює Міжнародне бюро ВОІВ у Міжнародному реєстрі. Відомості про марки,зареєстровані в Міжнародному реєстрі, публікують у періодичному журналі, щойого видає Міжнародне бюро ВОІВ.

Згідно зМадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків дата міжнародної реєстраціїмарки — це календарна дата подання заявки на міжнародну реєстрацію торговельноїмарки у країні походження. У разі якщо заявка надійшла до Міжнародного бюроВОІВ протягом 2 місяців, датою міжнародної реєстрації вважають дату надходженнязаявки до Міжнародного бюро ВОІВ.

Володілецьміжнародної реєстрації марки — це фізична або юридична особа, на ім'я якоїздійснено міжнародну реєстрацію в Міжнародному реєстрі відповідно доміжнародної угоди, зокрема Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків.

В даному випадкусуд повинен задовольнити позовні вимоги компанії «РеемстметмаСитаренфабрикен Гмбл», та позбавити права власності на товарний знак длятоварів та послуг „Baldessarini Hugo boss" компанію «Hugo boss» зтієї підстави, що тривалий час компанія не використовує даний знак.

У 1995 роціп’ятеро фізичних осіб створили і зареєстрували товариство з обмеженоювідповідальністю «Арктика». Основною діяльністю товариства булаторгівля продуктами харчування дитячого асортименту. Через три роки один ізколишніх працівників товариства заснував приватне підприємство «Арктика»,яке також займалось торгівлею продуктами харчування для дітей. Місцевевідділення Антимонопольного комітету України, до якого звернулось ТОВ «Арктика»із відповідною заявою, зобов'язало ПП «Арктика» припинити дії,спрямовані на неправомірне використання фірмового найменування ТОВ та сплатитиштраф. Не погодившись із таким рішенням, ПП «Арктика» звернулось досуду.

Що входить впоняття «фірмове (комерційне) найменування»?

З яких частинскладається фірмове (комерційне) найменування юридичної особи?

Чи можна вважати іпо фірмові (комерційні) найменування вказані в задачі ідентичні?

Які органиуповноважені розглядати зазначену категорію справ?

Чи мало право ТОВ«Арктика» звернутись безпосередньо до суду, вимагаючи при цьомувідшкодування збитків?

Яке рішення маєприйняти суд?

Рішення:

В умовахконкуренції на ринку особливого значення набуває ідентифікація учасниківекономічного обороту. Учасник економічного обороту може сподіватися наформування позитивного ставлення до нього, зміцнення своєї ділової репутації,утворення певного кола клієнтів тільки якщо його контрагенти зможуть ізпевністю ідентифікувати самого суб'єкта і його діяльність в економічномуобороті. З іншого боку, не менш важливо для нього попередити недобросовісневикористання іншими особами його ділової репутації, кола клієнтів тощо.

Для забезпеченняцих завдань існують різні правові інструменти ідентифікації. Підприємстваможуть володіти і користуватися однією, кількома або багатьма торговельнимимарками, щоб відрізнити свої товари і послуги від товарів і послуг своїхконкурентів.

З цією метоюпідприємства використовують спеціальні найменування. Донедавна їх називалифірмовими найменуваннями. У ЦК їх названо комерційними найменуваннями, для чогоіснують вагомі підстави. Адже їх вживають для позначення підприємств, якізаймаються комерційною діяльністю. Термін «комерційне позначення» фігуруєу статтях 1027,1032 та ін. Цивільного кодексу Російської Федерації, узаконодавчих актах інших зарубіжних країн.

Комерційнимназивають найменування, під яким підприємець виступає в комерційному обороті іяке індивідуалізує його серед інших учасників цивільного обороту.

Це найменування єкомерційним іменем підприємства, нерозривно пов'язане з його діловою репутацією.Під цим іменем підприємець укладає угоди та здійснює інші юридичні дії, несеюридичну відповідальність, реалізує свої плани і виконує обов'язки, рекламує ізбуває вироблену ним продукцію тощо.

Комерційне найменування,що здобуло популярність у споживачів і викликає довіру в ділових партнерів,приносить підприємцеві не тільки значні дивіденди, а й належну повагу всуспільстві та визнання його заслуг.

Суб'єктами правана комерційні найменування виступають перш за все комерційні юридичні особи. Індивідуальніпідприємці зазвичай набувають і здійснюють права й обов'язки під іменамивласними, що за загальним правом є достатнім для їхньої індивідуалізації. Разоміз тим можливість володіння особливим комерційним найменуванням визнають і заіндивідуальними підприємцями.

Не можутьвиступати в цивільному обороті під самостійним комерційним найменуваннямоб'єднання юридичних осіб і прості товариства. Правом на комерційненайменування не можуть володіти філіали юридичних осіб та їхні окреміпідрозділи, які повинні використовувати комерційне найменування юридичноїособи, яка їх утворила. Установи, споживчі кооперативи, фонди та іншінекомерційні організації не мають комерційних найменувань, їхнюіндивідуалізацію забезпечує офіційне найменування.

Суть права накомерційне найменування полягає в можливості, гарантованій юридичній особі,виступати в цивільному обороті під самостійним комерційним найменуванням. Наданнятакої можливості забезпечує інтерес учасника обороту, що його захищає закон увигляді належної індивідуалізації його діяльності на ринку товарів, робіт іпослуг.

Відповідно до ст.489ЦК правову охорону надають комерційному найменуванню, якщо воно дає можливістьвирізнити певну особу з-поміж решти та не вводить в оману споживачів щодо їїсправжньої діяльності.

Правоінтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першоговикористання цього найменування та підлягає охороні без обов'язкового поданнязаявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, чи є комерційненайменування частиною торговельної марки.

Відомості прокомерційне найменування можна вносити до реєстрів, порядок ведення якихвстановлює закон.

Особи можуть матиоднакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодотоварів, які вони виробляють та (або) реалізують, а також послуг, які вонинадають.

Характеризуючиюридичну природу суб'єктивного права на комерційне найменування, необхіднозгадати кілька ознак.

Зазначенесуб'єктивне право має виключний характер. Це означає, що суб'єкт права маємонополію на реалізацію можливостей, які закладені в цьому суб'єктивному праві;ніхто, крім нього, не може здійснювати дії, які є його виключною прерогативою.

Право накомерційне найменування відносять до абсолютних прав, тобто таких прав, якідіють щодо всіх осіб, зобов'язаних утримуватися від порушення правомочностей,наданих їхнім володільцям.

Право накомерційне найменування характеризують як особисте немайнове право, якеорганічно пов'язане з діловою репутацією юридичної особи, а також правом назахист честі та гідності осіб, які є власниками підприємства.

Право накомерційне найменування має у принципі безстроковий характер. Це означає, що,набуваючи у встановленому порядку це право, юридична особа може користуватися нимбез обмеження будь-яким строком, тобто допоки існує саме підприємство такомерційне найменування правдиво відображає його організаційно-правовий статуста інші атрибути.

Особливістю правана користування комерційним найменуванням є те, що воно одночасно є іобов'язком юридичної особи. Це правило захищає інтереси інших учасниківцивільного обороту та споживачів, які хочуть знати, з ким мають справу.

Право накомерційне найменування охороняють на території всієї України, а також українах — членах Паризької конвенції, тобто воно має екстериторіальний характер.

Відповідно до ст.490ЦК до майнових прав на комерційне найменування належать: право на використаннякомерційного найменування; право перешкоджати іншим особам неправомірновикористовувати комерційне найменування, у тому числі забороняти такевикористання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Право накомерційне найменування може мати різні конкретні форми реалізації. Під своїмкомерційним найменуванням особа укладає цивільно-правові угоди та робить іншіюридичні дії, реалізує особисті немайнові права, захищає свої майнові абонемайнові інтереси тощо. Володілець комерційного найменування має правовикористовувати його на вивісках, бланках, рахунках, прейскурантах тощо. Комерційненайменування можна використовувати в найрізноманітніших публікаціях рекламногохарактеру, оголошеннях, анотаціях тощо.

Майнові права накомерційне найменування передають іншій особі лише разом із цілісним майновимкомплексом особи, якій ці права належать, або його відповідною частиною.

Фактично єдинимвипадком переходу права на комерційне найменування є правонаступництво в разіреорганізації володільця права на комерційне найменування. Залежно від видуреорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) правонаступництвоматиме свою специфіку.

Факт переходуправа на комерційне найменування має бути зафіксований у передавальному акті (роздільномубалансі), але засновники (учасники) реорганізованого товариства можуть вирішитине використовувати це комерційне найменування взагалі або зареєструватиреорганізоване товариство під дещо зміненою назвою.

У цьому плані вонимають великий вибір. Так, при поділі комерційне найменування можна залишити заодним із товариств, товариства можуть зареєструватися під цілком іншимикомерційними найменуваннями або вирішити змінити комерційне найменування.

Разом із тим неможна зберегти комерційне найменування «про запас». Якщо жодне зреорганізованих товариств не зареєстроване під старим комерційним найменуванням,то право на це комерційне найменування вважається припиненим.

Існує такожвипадок, коли відбувається передача дозволу на використання комерційногонайменування. Це договір комерційної концесії.

За договоромкомерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати іншійстороні (користувачеві) за винагороду на строк або без зазначення строку правовикористовувати в підприємницькій діяльності комплекс виключних прав, у томучислі на комерційне найменування правоволодаря, на комерційну інформацію, якуохороняють.

За загальнимправилом право на комерційне найменування припиняють з ліквідацією самоїюридичної особи.

Достроковеприпинення прав можливе в таких випадках:

володілецькомерційного найменування відмовився від права на користування комерційнимнайменуванням;

відбувся перехідпідприємства до нового володільця, а умови передачі не передбачають збереженняза підприємством попереднього комерційного найменування;

відбуваєтьсяреорганізація юридичної особи, під час якої вона може або повинна змінитипопереднє комерційне найменування.

Під захистом правана комерційне найменування розуміють реалізацію передбачених законом заходів,за допомогою яких володілець комерційного найменування може забезпечитивідновлення своїх порушених прав та застосувати до порушника інші санкції.

Ці заходивизначають різні акти чинного законодавства: ЦК, Закон України «Про захиствід недобросовісної конкуренції».

Так, відповідно дост.7 зазначеного Закону неправомірним є використання без дозволу уповноваженоїна те особи чужого комерційного найменування, що може призвести до сплутаннядіяльності різних господарюючих суб'єктів (підприємців), у тому числі того,який має пріоритет на його використання.

Використання вкомерційному найменуванні імені власного фізичної особи не визнаютьнеправомірним, якщо до імені власного додають який-небудь відмінний елемент, щовиключає його сплутання з найменуванням іншого господарюючого суб'єкта (підприємця).

Під формою захистусуб'єктивного цивільного права на комерційне найменування називають сукупністьорганізаційних заходів, що забезпечують застосування передбачених закономспособів захисту.

Розрізняютьюрисдикційну та неюрисдикційну форми захисту суб'єктивних прав.

Поняття «юрисдищійнаформа захисту» охоплює діяльність уповноважених державних органів іззахисту порушених або оспорюваних прав. її суть полягає в тому, що особа, праваі законні інтереси якої порушені неправомірними діями, звертається за захистомдо державних або інших компетентних органів, які уповноважені вжити необхіднихзаходів для відновлення порушеного права та припинення правопорушення.

У рамкахюрисдикційної форми захисту виділяють загальний і спеціальний порядки захиступорушеного права на комерційне найменування. За загальним правилом захист правана комерційне найменування здійснюють у судовому порядку. Спеціальним порядкомє захист в адміністративному порядку.

Поняття «неюрисдикційнаформа захисту» охоплює дії самих потерпілих із захисту порушених абооспорюваних прав, які ці особи здійснюють самостійно, без звернення по допомогудо державних або інших компетентних органів. Мова йде тільки про законні засобизахисту.

Під способомзахисту права на комерційне найменування розуміють закріплені закономматеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюютьвідновлення (визнання) порушеного (оспорюваного) права на комерційненайменування і вплив на порушника.

У сфері захиступрава на комерційне найменування можуть бути застосовані вимоги:

про визнання правана комерційне найменування;

про відновленняположення, існуючого до порушення права на комерційне найменування, і проприпинення дій, що порушують це право або створюють загрозу його порушення;

про визнаннянедійсним акта державного органу;

про відшкодуваннязавданих збитків.

Вибір конкретногоспособу захисту з цих можливих надають самому потерпілому, він залежить відхарактеру вчиненого злочину.

Відповідно до ст.229Кримінального кодексу України незаконне використання фірмового найменування (комерційногонайменування) або інше умисне порушення права на зазначений об'єкт, якщо вонозавдало матеріальної шкоди у великому розмірі, карають штрафом у розмірі від200 до 1 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виправними роботамистроком до 2 років або позбавленням волі на той самий строк із конфіскацієювідповідної продукції, а також знарядь і матеріалів, які спеціальновикористовувалися для її виготовлення.

Ті ж самі дії,якщо їх вчинено повторно або за попередньою змовою групи осіб, а також якщовони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, карають штрафомвід 1 тис. до 2 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виправнимироботами строком до 2 років або позбавленням волі строком від 2 до 5 років ізконфіскацією відповідної продукції, а також знарядь і матеріалів, якіспеціально використовували для її виготовлення.

Зазначені дії,вчинені службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглоїособи, карають штрафом у розмірі від 500 до 1 тис. неоподатковуваних мінімумівдоходів громадян або арештом строком до 2 років із позбавленням права обійматипевні посади або займатися певною діяльністю строком до 3 років.

Розмір завданоїматеріальної шкоди вважають великим, якщо він у 200 і більше разів перевищуєнеоподатковуваний мінімум доходів громадян, а особливо великим — якщо він у 1тис. і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Таким чином, ТОВ«Арктика» мало право звернутися до суду з вимогою відшкодуваннязбитків.

Комерційненайменування «Арктика» належить юридичній особі ТОВ «Арктика»,а тому, використання даного найменування іншою юридичною особою є порушеннямнорми статті 229 КК України, і відповідно до цього, суд повинен прийнятирішення про сплату відшкодування ПП «Арктика» на користь ТОВ «Арктика»збитків, а також заборонити в подальшому використання ПП «Арктика» найменування«Арктика».

До господарськогосуду звернувся Артемівський завод шампанських вин із позовом до Київськогозаводу шампанських вин про припинення незаконного використання товарного знака,зареєстрованого на ім'я позивача. В позові зазначалося, що відповідач незаконновикористовує на етикетках своєї продукції, що є аналогічною продукції позивача(ігристі вина) і також експортується до Німеччини, позначення «Krimsekt».Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що позначення «Krimsekt»слід вважати загальновідомим, оскільки німецько-українські танімецько-російські словники подають його як усталене словосполучення, щоозначає «кримські вина» або "ігристі вина".

Які знакивважаються загальновідомими і чи може бути позначення «Krimsekt» визнанетаким?

Чим відрізняютьсяпозначення загальновідомі від позначень загальновживаних?

Чи відповідаєумовам надання правової охорони позначення «Krimsekt»?

Дайте оцінкудоводам сторін і вирішите цю справу.

Рішення:

Не можуть бутизареєстровані як торговельні марки позначення, які є тотожними або схожиминастільки, що їх можна сплутати з:

торговельнимимарками, раніше зареєстрованими чи заявленими для реєстрації і призначеними длятаких самих або споріднених з ними товарів і послуг в Україні на ім'я іншоїособи;

торговельнимимарками інших осіб, якщо ці марки охороняють без реєстрації, на підставіміжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема марками, визнанимидобре відомими;

комерційниминайменуваннями, що відомі в Україні та належать іншим особам, які одержалиправо на них до дати подання до установи заявки щодо таких самих абоспоріднених з ними товарів і послуг;

кваліфікованимизазначеннями походження товарів (у тому числі спиртів та алкогольних напоїв),що охороняють відповідно до закону. Такі позначення можуть бути лишеелементами, що їх не охороняють, торговельних марок осіб, які мають правокористуватися вищезазначеними зазначеннями;

зразкамивідповідності (сертифікаційними знаками), зареєстрованими у встановленомупорядку.

Не реєструють якторговельні марки позначення, які відтворюють:

промислові зразки,права на які належать в Україні іншим особам;

назви відомих вУкраїні творів науки, літератури та мистецтва та їхніх фрагментів без згодиволодільців авторського права або їхніх правонаступників;

прізвища, імена,псевдоніми та похідні від них; портрети та факсиміле відомих в Україні осіб безїхньої згоди.

Описова марка — цепозначення, що прямо чи непрямо вказує на об'єкт, до якого це позначеннязастосовують, за допомогою однієї з характеристик, що його визначає. Такимпозначенням, як правило, правову охорону не надають. Винятками є випадки, колиописова марка на підставі тривалого використання набуває вторинного значення.

До описових мароквідносять позначення, які є загальновживаними як позначення товарів і послугпевного виду, що вказують на їхній вид, якість, кількість, властивості,призначення, цінність, на місце і час виготовлення чи збуту товарів або наданняпослуг, а також які є узвичаєними символами та термінами. Таким позначенням неможе бути надана правова охорона, оскільки по суті вони не мають розрізняльноїздатності.

Відповідно дозаконодавства України такі позначення можуть бути внесені до марки, заявленоїна реєстрацію, як елементи, що їх не охороняють, якщо вони не займаютьдомінуючого положення в зображенні марки (ст.6 Закону України «Про охоронуправ на знаки для товарів і послуг»).

Таким чином, напідставі статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів іпослуг», позовні вимоги Артемівського заводу шампанських вин мають бутизадоволені.

1.    Безсмертна Н.В., Кашинцева О.Ю., Іолкін Я.О. Підприємницьке право. — К.:Істина, 2005. — 448 с.

2.    Жук Л.А., Жук І.Л., Неживець О.М. Правові основи підприємницькоїдіяльності. — К.: Видавництво Європейського університету, 2004. — 292 с.

3.    Крупка Ю.М. Правові й організаційні основи підприємницької діяльності.- К.: Університет «Україна», 2005. — 192 с.

4.    Никонов В.О. Підприємницьке право. — К.: ДАКККіМ, 2003. — 122 с.

5.    Ніколаєва Л.В., Старцев О.В. Підприємницьке право. — К.: Істина, 2006.- 208 с.

6.    Саніахметова Н.О. Підприємницьке право. — К.: А.С.К., 2005. — 911 с.