Реферат: Норма права

Реферат

Теоріядержави і права

Натему:

Поняттяі визначення норми права. Правотворчість


ЗМІСТ

1. Норма права.

2.Правотворчість

Список літератури


1. Норма права

Поняття і класифікаціясоціальних норм. Соціальні норми – загальні правила поведінки людей,колективів, соціальних груп; правила поведінки в суспільстві.

Класифікація соціальнихнорм:

I.         Заспособом встановлення і забезпечення.

Норми моралі – правилаповедінки, засновані на уявах про справедливість, несправедливість, добро, зло,честь, совість, які виникнули в суспільстві і були забезпечені силою суспільноїдумки.

Звичаї – правила поведінки,що склалися історично і дотримувались у силу звички (традиції, етикет).

Норми права – встановленіабо санкціоновані державою загальнообов'язкові, формально-визначені, типізованіправила поведінки, що дають учасникам регульованих відносин суб'єктивні права іюридичні обов'язки, що покладені на них.

Корпоративні норми – норми,вироблені організаціями корпоративного типу (партіями, громадськимиорганізаціями) і підтримані владою суспільних об'єднань.

Релігійні норми – правила,встановлені різними віросповіданнями й обов'язкові для віруючих (Старий Завіт,Новий Завіт, Коран, Сунна, Талмуд, Авеста, релігійні книги буддистів, даосівтощо).

II.       Зазмістом сфери регульованих відносин.

1.              Політичнінорми – норми у сфері політики, тобто правила боротьби за владу.

2.              Організаційнінорми – регулюють організаційні питання.

3.              Естетичнінорми – норми, що регулюють поняття краси.

III.      Заспособом утворення.

Норми, що носять стихійнийхарактер.

Норми, що носять свідомийхарактер.

IV.     Заспособом закріплення і вираження.

Усні норми.

Письмові норми.

Поняття норми права. Піднормою права розуміється загальнообов'язкове формально-визначене правилоповедінки, встановлене і забезпечене суспільством і державою, закріплене йопубліковане в офіційних актах, спрямоване на регулювання суспільних відносиншляхом визначення прав і обов'язків їхніх учасників.

Ознаки норми права:

1.    Нормаправа закріплює міру свободи волевиявлення і поведінки людини.

2.    Цеформа визначення і закріплення прав і обов'язків.

3.    Нормаявляє собою правило поведінки загальнообов'язкового характеру.

4.    Цеформально-визначене правило поведінки.

5.    Нормаправа є правило поведінки, гарантоване державою.

6.    Вонамає якість системності.

Співвідношення права іморалі. Загальні риси права і моралі:

1.   Є надбудовою надекономічним базисом.

2.   Мають нормативний зміст.

3.   Є регулятором суспільнихвідносин.

4.   Реалізуються в більшостівипадків добровільно.

5.   Внутрішній гарантреалізації – совість людини.

Відмінні риси права іморалі:

Право виникає разом іздержавою, а мораль виникла раніш права.

Право складається з норм(правил поведінки), а мораль має більш складну структуру.

Право характеризуєтьсяконкретністю, визначеністю, а мораль – більш широким змістом.

Право забезпечуєтьсяможливістю державного примусу, а мораль – звичкою або силою суспільної думки.

Правом заздалегідьреґламентовані конкретно міри і форми примусу, чого немає в моралі.

Право надає всебічну оцінкуповедінки лише правопорушника, а мораль – будь-яку поведінку людини.

Право відмирає разом іздержавою, а мораль залишається в будь-якому суспільстві.

Структура норми права. Структуранорми права є логічно погоджений її внутрішній зміст, обумовлений фактичнимисуспільними відносинами, що характеризується наявністю взаємозалежних івзаємодіючих елементів, реально виражених у нормативно-правових актах.

Структура норми праваскладається з трьох елементів:

Гіпотеза – елементструктури, що вказує на конкретні життєві обставини (умови) при наявності абовідсутності котрих і реалізується норма.

Диспозиція – елементструктури, що містить саме правило поведінки, відповідно до якого повинні діятиучасники правовідносин.

Санкція – елементструктури, що вказує на несприятливі наслідки, що виникають у результатіпорушення диспозиції норми права.

Конкретнийнормативно-правовий акт не завжди містить усі три елементи структури одночасно.Так, у цивільно-правових актах є гіпотеза і диспозиція, а санкції складаютьокремі нормативно-правові акти; кримінально-правові акти містять диспозицію ісанкцію, а гіпотеза – доля Загальної частини КК.

Види правових норм.

За суб'єктамиправотворчості.

1.              Нормиправа, що виходять від держави (від вищих і місцевих органів державної влади іуправління).

2.              Нормиправа, що виходять безпосередньо від громадянського суспільства (рішення,прийняті на референдумі).

За соціальним призначеннямі роллю в правовій системі.

Установчі – норми-принципи(конституційні норми).

Регулятивні – норми-правилаповедінки.

а) управомочуючі – надаютьсвоїм адресатам право на здійснення будь-яких дій.

б) зобов'язуючі – обов'язокзробити якісь дії.

в) забороняючі – заборонана скоєння будь-яких дій.

Охоронні – норми-стражіпорядку.

Забезпечувальні –норми-гарантії.

Декларативні –норми-оголошення.

Дефінітивні –норми-визначення.

Колізійні – норми-арбітри.

Оперативні –норми-інструменти.

За методом правовогорегулювання.

1.                 Імперативні– мають сугубо суворий, владний-категоричний характер, не допускають відхиленьу регульованій поведінці (кримінальне, адміністративне право).

2.                 Диспозитивні– є присутнім автономний характер, що дозволяє учасникам самим домовитися побудь-якому питанню (цивільне, сімейне право).

3.                 Рекомендаційнінорми – встановлюють варіанти бажаної для держави поведінки.

За сферою дії.

Норми загальної дії –поширюються на всіх і на всю територію.

Норми обмеженої дії – маютьмежі, обумовлені територією, часом, суб'єктами.

Локальні нормативнірозпорядження – діють у рамках окремих державних, суспільних або приватнихструктур

За часом.

Постійні (КонституціяУкраїни).

Тимчасові (Закон проДержавний бюджет України на 2000 рік).

За колом осіб.

1.              Діютьна усіх, хто підпадає під їхню дію (Конституція України поширюється на всіхгромадян України).

2.              Діютьна чітко позначену групу суб'єктів (Закон про загальний військовий обов’язок вУкраїні поширюється лише на осіб чоловічої статі).

Характеристика правовогорегулювання суспільних відносин. Можна сказати, що правове регулювання – цеврегулювання нормами права певних суспільних відносин. З цього витікає, щопредметом правового регулювання є те, що регулює право (трудове право регулюєтрудові відносини). Як правило право регулює певну сферу суспільних відносин.

Предмет правовогорегулювання – це певні групи суспільних відносин, що входять у сферу правовогорегулювання. До них відносяться:

Відносини людей щодо обмінуцінностями.

Відносини щодо владногоуправління суспільством.

Відносини щодо забезпеченняправопорядку.

Інші правовідносини.

Метод правового регулювання– сукупність прийомів і способів, за допомогою яких право регулює суспільнівідносини.

Методи буваютьімперативними (характеризується точним дотриманням та субординацією) тадиспозитивними (характеризуються можливістю вибору та рівноправністю сторін).

Способи: заборона (не можнаробити: вбивати, красти тощо), дозвіл (можна робити: працювати, відпочиватитощо), зобов’язання (повинен робити: берегти природу, платити податки тощо),рекомендування (порада: що і як варто зробити).

Типи: загальнодозвільний(дозволене усе, крім…) і дозвільний (заборонено усе, крім…).

Правовий режим – цеособливий порядок правового регулювання, що виражається у певному поєднанніюридичних засобів і створює бажаний соціальний стан і конкретний ступіньсприятливості або несприятливості для задоволення інтересів суб'єктів права

Прикладами правових режимівє протекціонізм, режим найбільшого сприяння тощо.

Методи, способи і типиправового регулювання, а також правові режими є правовими засобами, задопомогою яких держава здійснює цілеспрямований вплив на поведінку людей ісуспільні відносини.

Правове регулювання – цецілеспрямований вплив на поведінку людей і суспільні відносини за допомогоюправових засобів.

2. Правотворчість

Форма права – це спосібвираження зовні державної волі, юридичних правил поведінки, спосіб об’єктуванняправових норм.

Іноді форми зовнішньоговираження норм права називають джерелами права, тим самим ототожнюючи поняття«форми» і «джерела» права. Однак, виходячи з загальноприйнятого значення слова«джерело», як «усякого початку або підстави, кореня і причини, вихідної точки»,цей погляд не зовсім вірний, тому що друге поняття ширше першого.

Класифікація джерел права:

Виділяються наступніджерела права:

У матеріальному сенсі –матеріальні умови життя суспільства, що об'єктивно викликають виникнення права,необхідність правового регулювання і певної державної влади.

1.              Матеріальніумови життя суспільства.

2.              Формивласності.

3.              Інтересилюдей.

Як джерело пізнання –історичні документи, релігійні погляди, що дійшли до цього часу.

Тексти законів минулого.

Літописи.

Історичні хроніки.

В ідеологічному сенсі.

Правосвідомість.

Правові вчення.

Юридичні доктрини.

Погляди й ідеї.

У формальному сенсі –сукупність способів зведення в закон волі політичних сил, що знаходяться привладі.

Нормативно-правовий акт.

Правовий звичай.

Юридичний прецедент.

Нормативний договір.

Характеристика окремих формправа. Правовий звичай.

Історично першою формоюправа був правовий звичай.

Правовий звичай – цесанкціоноване державою історично сформоване правило поведінки, що міститься усвідомості людей і ввійшло до звички в результаті багатократного повторення тихсамих дій і вчинків, що призводять до правових наслідків.

Державне санкціонуваннявідбувається двома способами:

1.   Відсилання до звичаю –шляхом указівки на звичай у нормативно-правовому акті.

2.   Використанням звичаю вякості нормативної основи судового рішення.

В українській правовійсистемі роль правового звичаю, як джерела права, незначна.

Юридичний прецедент.

Як джерело права буввідомий ще в Стародавньому Римі – т.зв. «преторське право». Суть його зводиласядо того, що воля спеціальної посадової особи (претора) була здатна переборотиперешкоди, встановлені Законами XII таблиць («квирітське право»). Претор мігскасувати або змінити будь-який із законів квирітського права.

У сучасних умовах юридичнийпрецедент – судове або адміністративне рішення з конкретної юридичної справи,якому надається сила норми права, і яким керуються при розгляді схожих справ.

Розрізняються наступні видиюридичних прецедентів:

Адміністративний прецедент– джерело права в сфері управлінської діяльності.

Судовий прецедент – джерелоправа, що означає визнання в суду правотворчої функції.

Юридичний прецедентпоширений переважно в країнах загального права – Великобританії, США, Канаді,Австралії, Нової Зеландії й ін.

Нормативний договір.

Ще одним джерелом права єнормативний договір.

Нормативний договір – угодаміж правотворчими суб'єктами, у результаті якої виникає нова норма права.

Значення нормовстановлюючихдоговорів признається у всіх правових системах. Однак, на відміну віддоговорів-угод, дані угоди не носять персоніфікованого, індивідуально-разовогохарактеру, їх зміст складає загальні правила поведінки (норми). На відміну жвід нормативно-правових актів, дані договори – результат угоди рівноправнихсуб'єктів з приводу діяльності, що представляє їх загальний інтерес. Найбільшезначення нормативний договір має для міжнародного і конституційного права.

Поняття і видинормативно-правових актів. Норма права закріплюється в нормативно-правовомуакті, що є основним джерелом права в Україні, Росії, Туреччині і країнахконтинентальної правової сім’ї.

Нормативно-правовий актможна визначити як офіційний письмовий акт-документ, що приймається у певнійпроцедурній формі компетентним органом у порядку делегованого законодавства абореферендуму і містить у собі норми права.

Ознаки нормативно-правовогоакту:

Видається компетентниморганом держави або приймається безпосередньо на референдумі.

Містить норми права,установлює, скасовує або змінює їх.

Володіє юридичною чинністю,що охороняється і забезпечується державою.

Має вигляд письмовогодокументу з установленою структурою (розділи, глави, статті, параграфи, пункти)і необхідними атрибутами. До необхідних атрибутів відноситься назва видунормативно-правового акту (закон, постанова тощо), назва самогонормативно-правового акту (Закон про вибори Президента), дата його вступу всилу тощо. Основним елементом структури є стаття.

Класифікаціянормативно-правових актів за їх юридичною чинністю:

I.         Закони.

Конституційні закони.

а) Конституція.

б) Закони, що вносять зміниі доповнення до Конституції.

в) Закони, необхідністьприйняття яких передбачена самою Конституцією.

Звичайні закони.

а) Кодифіковані (Кодекси,Основи законодавства).

б) Поточні.

II.       Підзаконнінормативні акти. В Україні вони такі:

1.              УказиПрезидента України.

2.              ПостановиКабінету Міністрів.

3.              Наказий інструкції міністерств і відомств.

4.              Рішенняорганів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади.

Ознаки закону:

1.                Видаєтьсятільки вищим представницьким органом державної влади (Верховна Рада) абоприймається шляхом референдуму.

2.                Регулюєнайбільш важливі суспільні відносини в сфері економіки, політики, культуритощо.

3.                Законмає вищу юридичну чинність, що забезпечує його верховенство в системінормативно-правових актів.

4.                Закон –це акт, прийнятий в особливому порядку.

Варіанти співвідношеннястатті нормативно-правового акту і норми права:

1.   Норма права і статтянормативно-правового акту збігаються.

2.   Декілька норм прававключені в одну статтю.

3.   Розташування однієї норми вдекількох статтях.

Межі діїнормативно-правових актів. Існує три різновиди меж дії нормативно-правовихактів:

1.   У часі.

2.   У просторі.

3.   За колом осіб.

Говорячи про діюнормативно-правових актів у часі, слід мати на увазі наступне:

Закон зворотної сили, якправило, не має. Виключення складає кримінальне законодавство, де зворотна силазакону має місце у випадку, якщо новий закон установлює більш м'яке покаранняза злочин, ніж закон, що діяв дотепер.

Нормативно-правовий актможе втратити силу, але окремі його положення, норми права можутьзастосовуватися до фактів, що мали місце під час його дії ( триваючіправовідносини).

Дія нормативно-правовогоакту в часі означає, що нормативно-правовий акт набирає чинності з певного часу(після підписання, після опублікування, через певний термін) і припиняє діяти упевний час (після прийняття нового нормативно-правового акту, після закінченняпевного терміна дії або при виконанні певної дії).

В залежності від діїнормативно-правового акту в часі, виділяються його наступні категорії:

Нормативно-правовий акт,виданий на невизначений термін (Конституція).

Нормативно-правовий акт,виданий на певний термін (Закон про Державний бюджет України).

Дія нормативно-правовогоакту в просторі означає територіальне обмеження його дії, колинормативно-правовий акт застосовується на тій території, на яку поширюєтьсясуверенітет держави або компетенція відповідних органів.

За дією в просторірозрізняються наступні види нормативно-правових актів:

1.   Нормативно-правові акти, щодіють на всій території держави (включаючи право екстериторіальності, тобтоправо на територію посольств).

2.   Нормативно-правові акти, щодіють на визначеній території (суб'єкти федерації, адміністративно-територіальніодиниці).

3.   Локальні нормативні акти(діють на рівні міст, селищ, сіл тощо).

Дія нормативно-правовихактів за колом осіб означає, що нормативно-правовий акт поширюється на певнукатегорію громадян.

Існує дві класифікаціїданої категорії актів:

Дана в міжнародному праві.

1.    Право ґрунту – поширюютьсяна всіх (громадян держави, іноземних громадян і осіб без громадянства)

2.    Право крові – поширюютьсялише на громадян держави (наприклад, України).

Дана в національному праві.

1.    Поширюється на усіх.

2.    Поширюється на окремікатегорії осіб.

Поняття правотворчості. Правотворчість– це організаційно оформлена, установлена процедурна діяльність державнихорганів по створенню норм права або по визнанню правовими сформованих правилповедінки, діючих у суспільстві.

Принципи правотворчості –це основні засади здійснення правотворчої діяльності.

Сучасні принципиправотворчості:

Принцип законності –розробка і прийняття нормативно-правових актів із дотриманням правовоїпроцедури, що не виходить за межі компетенції органів, які їх приймають, атакож відповідність нормативних актів конституції країни і чинномузаконодавству.

Принцип науковості –підготовка і прийняття проекту нормативно-правового акту здійснюється за участюпредставників різних наук.

Принцип використанняправового досвіду – будь-який розроблений нормативний акт повинен спиратися науже відомий позитивний досвід держави і цивілізації в цілому.

Принцип демократизму –виявляє прагнення і волю народу (референдум).

Зв'язок із практикою.

Види правотворчості:

I.         Традиційнакласифікація.

Правотворчість компетентнихдержавних органів і посадових осіб (парламенту, уряду тощо).

Безпосередня правотворчістьнароду (рішення, прийняті на референдумі).

Санкціонування норм, приякому процес їх створення проходить поза державою (санкціонування державоюзвичаїв, рішень правлячої партії тощо).

II.       Виходячиз особливостей юридичної природи процесу створення норм права різними органамидержави.

1.    Правотворчість вищихорганів державної влади (парламенту, уряду, глави держави).

2.    Підзаконна правотворчість(губернаторів, міністерств тощо).

Правотворчий процес – цепроцес створення норм права.

Як правило, правотворчийпроцес може класифікуватися залежно від видів нормативно-правових актів: процесстворення закону (законотворчій процес), процес створення указу, постановитощо.

Законотворчий процесскладається з чотирьох етапів:

I.         Допроектнийетап – у суспільстві виявляється потреба у врегулюванні нормами правасоціальної проблеми.

II.       Проектнийетап. Він складається з наступних стадій (тобто етапів, що вирішують проміжнізавдання):

Внесення в законотворчийорган проекту закону суб'єктом законодавчої ініціативи.

Розгляд проекту закону вкомісіях і комітетах законотворчого органу з метою проаналізувати його зміст зрізних позицій і запропонувати більш надійні засоби правового впливу.

III.      Етапприйняття норми права. Він складається з наступних стадій:

Обговорення законопроектупо палатах або на спільному засіданні палат законотворчого органу чи упарламенті.

Прийняття законопроекту востаточному читанні.

IV.     Етаппідписання закону та його опублікування. Найчастіше нормативно-правовий актпідписується главою держави. Іноді – головою уряду або спікером парламенту.Щодо опублікування, то акт, що не публікується не має юридичної сили. Саме томуможе діяти презумпція знання закону: ніхто не звільняється від відповідальностіпід приводом того, що він не знав закону.

Прогалиною у позитивномуправі є повна або часткова відсутність правових умов (норм), необхідність якихобумовлена розвитком соціального життя і потребами практичного вирішення справ,основними принципами, політикою, змістом чинного законодавства, що відповідаєправовим вимогам, а також іншим проявам права, що випливає з природи речей івідносин.

Розрізняється декількакласифікацій прогалин у праві:

I.         З точкизору позитивного права взагалі.

Прогалини в позитивномуправі – це той випадок, коли немає ні закону, ні підзаконного акту, ні звичаю,ні прецеденту.

Прогалини внормативно-правовому регулюванні – відсутність норм закону і норм підзаконногоакту.

Прогалина у законодавстві(у вузькому і точному значенні цього слова) – відсутність закону (акту вищогооргану державної влади) взагалі.

Прогалина у законі –неповне врегулювання питання в даному законі.

II.       З точкизору причин виникнення прогалин у законодавстві.

Початкова прогалина – маємісце в тому випадку, коли обставини, що вимагають правового врегулювання, вжеіснували, але законодавець їх упустив, не охопивши формулюванняминормативно-правового акту.

Послідуюча прогалина – єнаслідком появи нових відносин у предметі правового регулювання в результатірозвитку регульованої соціальної сфери, тобто в тій сфері, на яку законодавецьу цілому поширив свою волю.

Існує три способи усуненняпрогалин у праві:

Виданнянормативно-правового акту, який би врегулював дані суспільні відносини.

Аналогія закону.

Аналогія права.

Так як на виданнянормативно-правового акту потрібен час, то для усунення прогалин у правівикористовуються методи аналогій, які, втім, ніколи не повинні застосовуватисьв кримінальному праві.

Аналогія закону – цезастосування до неурегульованих в конкретній нормі відносин норми закону, щорегламентує подібні відносини.

Аналогія законуприпускається при наявності певних умов:

наявність загальної правовоїурегульованості зазначеного випадку;

відсутність адекватноїюридичної норми;

існування аналогічноїнорми, тобто норми, в гіпотезі якої вказані обставини, що є аналогічними тим, зякими зустрівся суб’єкт застосування права.

Аналогія права – цезастосування до неурегульованих в конкретній нормі спірних відносин привідсутності норми, що регулює подібні відносини загальних засад і змістузаконодавства, тобто принципів права.

Аналогія праваприпускається при наявності наступних умов:

наявність загальної правовоїурегульованості зазначеного випадку;

відсутність адекватноїюридичної норми;

відсутність аналогічноїнорми.

Систематизація нормативнихактів (систематизація законодавства) – це цілеспрямована робота законодавця поупорядкуванню і приведенню в єдину систему діючих нормативно-правових актів.

Види систематизації:

1.   Кодификація – об'єднаннянормативних актів у єдиний, логічно узгоджений акт із зміною їхнього змісту.Кодификація буває:

а) Загальною. Переробціпіддається значна частина законодавства (Звід законів Російської імперії);

б) Галузевою. Кодификаціястосується певної сфери, тобто галузі (Кримінальний кодекс);

в) Спеціальною. Кодификаціястосується норми якогось правового інституту або підгалузі (Податковий кодекс).

2.   Інкорпорація – об'єднаннянормативних актів без зміни їхнього змісту в збірник, де кожний з актівзберігає своє самостійне юридичне значення. Інкорпорація буває:

а) офіційною – зібраннязаконодавства (Відомості Верховної Ради України);

б) неофіційною – збірникинормативних матеріалів у навчальних цілях, для освіти населення тощо.

Принципи інкорпорації:

1.   Хронологічний –інкорпорація за часом прийняття актів.

2.   Тематичний – інкорпораціяза певною тематикою.

3.   Галузевий – інкорпорація повизначеній галузі.

Юридична техніка – це сукупністьприйомів, правил та засобів розроблення й оформлення нормативно-правових таіндивідуальних юридичних актів, що забезпечують їхню досконалість.

В рамках юридичної технікинеобхідно особливо виділити законодавчу техніку, що повинна забезпечити:

Логічну послідовністьвикладення.

Відсутність протирічусередині нормативного акту і, в цілому, у системі законодавства.

Компактність нормативногоматеріалу.

Ясність і доступність мовизакону.

Точність і визначеністьформулювань і термінів, уживаних у законодавстві.

Усунення множинностінормативних актів з однієї проблеми.

Рівень юридичної технікибагато в чому говорить про рівень правової культури. У першу чергу юридичнатехніка стосується питань юридичної термінології, правил розроблення,викладення і систематизації нормативно-правових актів, побудови юридичнихконструкцій (цілісних і стійких поєднань юридичних засобів).


Список литератури

1.   Барабаш Ю.Г. Державно-правовіконфлікти в теорії та практиці конституційного права: монографія / Національнаюридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х.: Право, 2008. — 220c.

2.   Васильев А. С., Иванов В. В.,Притченко Р. С., Борщевский И. В., Канзафарова И. С. Теория права игосударства: Учеб. / А.С. Васильев (общ.ред.). — Х.: ООО «Одиссей»,2006. — 479с.

3.   Гусарєв С.Д, Олійник А.Ю,Слюсаренко О.Л. Теорія права і держави: навч. посібник / Київський національнийун-т внутрішніх справ. — К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правоваєдність», 2008. — 270с.

4.   Калюжний Р.А, Тимченко С.М,Пархоменко Н.М, Легуша Сергій Михайлович. Загальна теорія держави і права:навч. посіб… — К.: Видавець Паливода А.В., 2007. — 296с.

5.    Коталейчук С.П. Теоріядержави та права: навч. посібник для підготовки до держ. іспитів. — К.: КНТ,2009.

6.   Марченко М.Н. Теория государстваи права: учебник для студ. вузов, обуч. по спец. «Юриспруденция» /Московский гос. ун-т им. М.В.Ломоносова. Юридический факультет. — Изд. 2-е,перераб. и доп. — М.: Проспект, 2007. — 637 с

7.   Пендюра М.М. Теорія держави іправа: посіб. для підгот. до іспитів / Київський національний ун-т внутрішніхсправ — К.: ТЕКСТ, 2008. — 188с.

8.   Скакун О.Ф. Теориягосударства и права: Учебник для вузов / Университет внутренних дел. — Х.:Фирма «Консум», 2000. — 704с.

9.   Хахулина К.С, Малыга В.А,Стадник И.В. Теория государства и права в схемах и определениях: учеб. пособие/ Донецкий национальный ун-т. — Донецк: Норд-Пресс, 2008. — 344c.

еще рефераты
Еще работы по государству и праву