Реферат: Бандитизм

ПЛАН

Вступ...........................................................................................................3– 4;

1. Поняття та сутністьбандитизму.........................................................5 – 7;

1.1. Об’єкт та об’єктивнасторона бандитизму.....................................8 – 12;

1.2. Суб’єкт та суб’єктивнасторона бандитизму........................................13;

2. Розмежування банди, злочинноїорганізації та інших форм та видівспівучасті..........................................................................................14– 17;

3. Боротьба з бандитизмом................................................................18– 21;

4. Покарання за злочин (бандитизм)..................................................22– 23;

5. Задача №1.................................................................................................24– 25;

6. Задача №2.................................................................................................26– 29;

Висновки........................................................................................................30- 31;

Список використанихджерел.....................................................................32 — 33   .


ВСТУП

Організованазлочинність становить небезпеку як для життя та здоров’я громадян, їх майна такі для держави в цілому. Банда є одним із різновидів злочинної організації, вонакрім загальних ознак злочинної організації, містить ще й специфічні риси, такіяк: озброєність та мету нападу на підприємства, установи, організації чи наокремих громадян.

Бандитизм (ст.257 КК) в Україні є небезпечним для економічного та соціального розвиткуукраїнського суспільства. Бандитизм, є небезпечним, як для особистої безпекигромадян так і для їх майна, крім того, для нормального функціонуваннядержавних, комерційних чи інших організацій.

Актуальністьтеми, моєї курсової роботи полягає у тому, що кримінально-правоверегламентування відповідальності за такий вид злочину, як бандитизм такримінологічний зміст його розуміння були, і деякою мірою залишаються й натепер, недостатньо чіткими й прозорими для одноманітного тлумачення тапрактичного застосування правоохоронними органами. Особливу суспільну небезпекустановлять злочини, які здійснюються організованими, стійкими, озброєнимигрупами – бандами: вбивства, в тому числі за наймом, захоплення заручників,викрадення людей, вимагання, розбійні напади.

При цьому, взаконодавчій практиці подібні справи викликають досить велику кількістьсуперечок та труднощів, оскільки, в більшості випадків ці справи містять багатоепізодів, велику кількість учасників банди, вимагають виконання великоїкількості слідчих дій, призначення та виконання складних експертних досліджень.Проаналізувавши слідчу та судову практику в Рівненській області, по справах пробандитизм, я зробила висновок, що нерідко в процесі попереднього слідства тарозгляду справи у суді виникають складнощі при кваліфікації злочинів,відмежування бандитизму від суміжних складів злочинів. На підтвердження вищенаведеного, данні, які були мені наданні в Управлінні по боротьбі зорганізованою злочинністю в Рівненській області, свідчать про те, що за останнійрік в Рівненській області не було порушено жодної кримінальної справи застаттею 257 КК (Бандитизм). А за офіційною статистикою Міністерства внутрішніхсправ України за 2006-2007 роки, загалом по Україні було розкрито у 2006 році — 17, а у 2007 році — 27 кримінальних справ за статтею 257 КК (Бандитизм). [6]


1.ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ БАНДИТИЗМУ

Стаття 257Кримінального кодексу України: організація озброєної банди з метою нападу напідприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такійбанді або у вчинюваною нею нападі.

Крім ст. 257, Кримінальний кодекс України містить декілька іншихоб’єктивно схожі за своїм кримінально-правовим змістом статті, що такожрегулюють питання відповідальності за створення і участь у визначенихорганізаціях, групах, формуваннях. Це призводить до конкретизації змісту статтістосовно регулювання бандитизму, більш чіткого відокремлення бандитськихнападів з сукупності подібних до них злочинів таких, як п. 4 ст. 258 –Створення терористичної групи, ст. 255 – Створення злочинної організації, ст.260 – Створення не передбачених законом воєнізованих та збройних формувань.

Постанова Пленум Верховного Суду України за № 13 від 23 грудня 2005 року „Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями”, дає наступне визначення у п.17 — „Бандою необхідно визнавати озброєну організовану групу або злочинну організацію, яка попередньо створена з метою вчинення кількох нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб або одного такого нападу, який потребує ретельної, довготривалої підготовки.

Банду слід вважати створеною з моменту досягнення її учасниками згоди щодо вчинення першого нападу за наявності планів, щодо подальшої спільної злочинної діяльності такого ж характеру та за умови, що об'єднання набуло всіх обов'язкових ознак банди. При цьому не має значення, передувала створенню банди стадія існування об'єднання як організованої групи або злочинної організації чи банда одразу була створена як така.

Якщо перший, а також наступні злочини були вчинені до набуття об'єднанням усіх обов'язкових ознак банди, ці злочини за наявності до того, підстав, необхідно визнавати такими, що вчинені організованою групою чи злочинною організацією. [4]

Оскільки ст. 257 КК, передбачено відповідальність за організацію банди, а не за організаційну діяльність щодо її створення, дії обвинувачених можна кваліфікувати як закінчений бандитизм лише у випадках, коли банду дійсно було організовано. Організаційна ж діяльність, яка не дала такого результату, може розцінюватись як замах на бандитизм.

Назва«організація» (фр. Organization — будова, структура чогось) — дія зазначенням організовувати, організувати і організуватися, організовуватися:

1) об’єднаннялюдей, суспільних груп, держав на базі спільності інтересів, мети, програми дійі т. ін.;

2) особливостібудови чого-небудь, структура;

3) фізичні тапсихічні особливості окремої особи [3, с. 739].

Термін«організовувати» означає:

1) створювати,заснувати що-небудь, залучаючи до цього інших, спираючись на них;

2) здійснюватипевні заходи громадського значення, розробляючи їх підготовку і проведення(забезпечувати, влаштовувати що-небудь, вишукуючи для цього необхідніможливості) роздобувати, діставати або готувати що-небудь для когось;

3) згуртувати,об’єднувати кого-небудь з певною метою (зосереджувати, мобілізувати, спрямуватикогось на що-небудь);

4) чітконалагоджувати, належно впорядковувати що-небудь [3, с. 740].

Отже, можнавизнати як організацію сукупність людей, груп, об’єднаних для досягненнябудь-якої мети, вирішення поставленого завдання на основі принципу поділупраці, розподілу обов’язків та ієрархічної структури. І тоді — організованістьозначає внутрішню впорядкованість, погодженість і взаємодію складових ланоксистеми. Щодо предмета нашого обговорення організованість, з об’єктивноїсторони, може характеризуватись дуже широким комплексом ознак: обов’язковимвизначенням і формулюванням цілей спільної діяльності, ретельним продумуваннямі плануванням злочинних акцій, чітко вираженою ієрархічною структурою ірозподілом ролей між співучасниками, внутрішньою твердою дисципліною знезаперечним підпорядкуванням по вертикалі, активною діяльністю організаторів,продуманою системою матеріального забезпечення знаряддями та засобамиздійснення злочину, спеціалізацією функцій співучасників і самої злочинноїорганізації, створенням так званого «общака» для фінансової підтримкидіяльності співтовариства, відпрацьованими схемами відмивання«брудних» грошей і їхнім вкладенням у різні проекти, створеннямсистеми протидії різним заходам соціального контролю, включаючи забезпеченнябезпеки як членів співтовариства, так і співтовариства в цілому, встановленнязв’язків з корумпованими особами державного апарату тощо.

Бандитські напади найчастіше вчинюються для заволодіння майном. Протецілком можливі та відомі судовій практиці напади, поєднані із знищенням абопошкодженням майна, вбивствами, заподіюваннями тілесних пошкоджень,зґвалтуваннями, угоном транспортних засобів, пошкодженням шляхів сполучення ітранспорту тощо.

1.1 ОБ’ЄКТта ОБ’ЄКТИВНА СТОРОНА БАНДИТИЗМУ

Для встановлення складу бандитизму, необхідно насамперед з'ясуватинаявність банди.Ознаками, щохарактеризують об’єкт бандитизму є: громадська безпека (стан захищеностігромадянського суспільства, який характеризується відсутністю небезпеки дляжиття та здоров’я людей, майнових прав, нормальної діяльності підприємств,установ та організацій незалежно від їх форми власності, цілісності тазбереження матеріальних цінностей).

Об’єктивна сторона бандитизму, може існувати у трьох формах:

1). Організація озброєної банди (згідно п.18 постанови Пленуму ВерховногоСуду України „Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини,вчинені стійкими злочинними об'єднаннями” – до обов’язкових ознак, які свідчатьпро організацію банди є мета цієї діяльності, а саме вчинення нападів таозброєність її учасників або хоча б одного з них (у випадку озброєності одногоз учасників інші учасники банди мають знати про це й усвідомлювати можливістьзастосування зброї під час нападів), організація такого об’єднання утворюєсклад бандитизму не залежно від того, чи встигли його учасники здійснити хоча бодин із намічених нападів).

2). Участь у банді (згідно п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України„Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкимизлочинними об'єднаннями” – участь у банді слід розуміти не тільки якбезпосереднє здійснення нападів, а й сам факт вступу особи до неї чи вчиненнябудь-яких дій, спрямованих на створення сприятливих умов для її функціонування(надання транспортних засобів, приміщень, здійснення фінансування та матеріально-технічногозабезпечення, постачання зброї, підшукування об’єктів нападу, зберігання зброї,злочинно набутого майна, коштів тощо), пороте в будь-якому разі участь у банді(як форма бандитизму) обов’язково передбачає членство особи у цьому об’єднанні,яке набувається шляхом вступу до нього, вчинення зазначених дій особою, яка неє учасником банди, належить розцінювати як пособництво у бандитизмі).

3). Участь у нападі вчинюваному бандою (згідно п.п. 24, 25 постановиПленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами кримінальнихсправ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями” – нападомозброєної банди є дії, спрямованні на досягнення злочинного результату шляхомзастосування насильства до потерпілого чи створення загрози його застосування,напад вважається здійсненим і в тих випадках, коли члени банди не застосовувализброї, яка перебувала в їх розпорядженні. Участь у вчинюваному бандою нападіможе брати й особа, яка не входить до її складу, проте дії такої особи можнакваліфікувати за ст..257 КК тільки в тому разі, коли вона усвідомлювала, що єучасником нападу, яки вчинює банда, якщо ж зазначена особа, не бралабезпосередньої участі у нападі, а лише якимось чином сприяла у його вчиненні,її дії слід вважати пособництвом., особи, які не були учасниками банди і неусвідомлювали факту її існування, але в будь-який спосіб сприяли у вчинення неюнападу, несуть відповідальність за злочини, що охоплювався їхнім умислом.)

До обов’язкових ознак банди, згідно п.11 постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни „Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчиненістійкими злочинними об'єднаннями” – належить стійкість, яка полягає в здатностізабезпечити стабільність і безпеку свого функціонування, тобто ефективногопротидіяти факторам, що можуть її дезорганізувати, як внутрішнім (наприклад,невизнання авторитету або наказі окремих керівників, намагання окремих членівоб’єднання відокремитись чи вийти з банди), так і зовнішнім (недотриманняправил безпеки щодо дій правоохоронних органів, діяльність конкурентів позлочинному середовищу).

За критерійстійкості А.А. Герцензон, В.Д. Меншагін, А.Л. Ошерович, А.А. Піонтковськийпропонували розглядати кількість запланованих та вчинених злочинів [5, с. 128].

Російськийвчений-юрист Л.Д. Гаухман одним з елементів стійкості групи вказує наявністьорганізатора групи. Саме організатор, на його думку, — включаючикерівника, розробляє план злочинних дій, розподіляє ролі між членами групи,направляє та коригує їхні дії підтримує дисципліну в групі та інше [7, с. 154].

Термін«стійкість» також можна розкрити за допомогою інших термінів.Семантичний аналіз показує, що термін стійкість означає твердість, завзятість істабільність. При цьому, стабільність означає міцність і постійність, міцність —наявність сильних внутрішніх зв’язків, стабільність і твердість, твердість —міцність, силу, непохитність, рішучість і завзятість. Об’єднавши їх, можна датитаке визначення: стійкість злочинної організованої групи означає, що вона маєпостійний склад учасників з наявністю сильних зв’язків між ними і високоїорганізованості, а також одностайності при прийнятті рішень та послідовності уздійсненні злочинних дій [8].

Ще однією обов’язковою ознакою банди, є наявність в ній декількох, асаме, трьох і більше суб’єктів. (Частини 3 (організована група), 4 (злочиннаорганізація) стаття 28 КК, тому, що банда є одним із різновидів).

Спільна мета учасників банди, з метою вчинення нападів на підприємства,установи, організації та громадян, є ще однією, з обов’язкових ознак бандитизму.Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розглядусудами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочиннимиоб'єднаннями” — банду слід вважати створеною з моменту досягнення її учасникамизгоди щодо вчинення першого нападу за наявності планів щодо подальшої спільноїзлочинної діяльності такого ж характеру та за умови, що об’єднання набуло всіхобов’язкових ознак банди. При цьому не має значення, передувала створенню бандистадія існування об’єднання як організованої групи або злочинної організації чибанда одразу була створена як така.

Спосіб вчинення нападу, згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни „Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчиненістійкими злочинними об'єднаннями” – нападом озброєної банди є дії, спрямованіна досягнення злочинного результату шляхом застосування насильства допотерпілого чи створення загрози його застосування. Такий напад вважаєтьсяздійсненим і в тих випадках, коли члени банди не застосовували зброї, якаперебувала в їх розпорядженні.

Озброєність – обов’язкова ознака банди, якщо хоча б у одного з їїучасників є будь-яка вогнепальна або холодна зброя, за умови, що інші членигрупи знають про неї та розуміють, що вона може бути застосована під час нападів(п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судамикримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями”).

У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практикурозгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочиннимиоб'єднаннями” – зазначено, що навіть у випадку коли, ще не створена банда а єлише або стійке об’єднання або організована група або злочинна організація,які, щоб дістати зброю, вчиняють напади на військовослужбовців, працівниківправоохоронних органів тощо. То вже у момент нападу з метою заволодіння зброєюці об’єднання стають бандою, оскільки в такий спосіб її члени озброюються.

При вирішенні поняття зброї слід керуватись роз’ясненнями, які містятьсяу п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судамикримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями” – дезазначено, що у випадках, коли для вирішення питання про належність відповіднихпредметів до зброї, потрібні спеціальні знання, то у справі назначаютьекспертизу, яку проводять у спеціальних експертних установах. А питання пропридатність зброї до використання за цільовим призначенням вирішується за лишеза участю спеціаліста.

Принападі не обов'язково використовувати зброю, важливо, що зброя була урозпорядженні банди і могла бути застосована.

Якщозброя не була вилучена, а винні або заперечують сам факт наявності у них зброїабо заявляють, що вона була негідною (поламана або імітація), то длядоказування озброєності банди пріоритетними стають наявні матеріальні слідизастосування зброї як при нападах, так і за некримінального використання(випробування) [9].

Дляозброєння банда може використовувати напади для незаконного заволодіннявогнепальною, гладкоствольною, холодною зброєю, бойовими припасами, вибуховимиречовинами, вибуховими пристроями, радіоактивними матеріалами, тощо або бандаможе придбати, або виготовити, або відремонтувати. То відповідно, ці діїнеобхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 257 КК(бандитизм) і ст. 262 КК (викрадення, привласнення, вимагання вогнепальноїзброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів абозаволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем) абоч.1 чи ч.2 ст. 263 КК (незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами абовибуховими речовинами).

Діїучасників банди, пов’язанні з незаконним носінням, зберіганням, ремонтом тапередачею (один одному) предметів, якими вона озброєна, є складовим елементомбандитизму і додаткової кваліфікації за ст. 263 КК не потребує. [4]

1.2.СУБ’ЄКТ ТА СУБ’ЄКТИВНА СТОРОНА БАНДИТИЗМУ

Банда — це групаосіб, тобто об'єднання трьох і більше осіб, кожна з яких згідно з законом можебути суб'єктом бандитизму.

Суб¢єктом бандитизму — є особа, яка на момент вчиненнязлочину досягла 14-річного віку (ч.2 ст. 22 КК).

Обов'язковоюумовою притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчиненесуспільно-небезпечне діяння є осудність (ст. 19 КК).

Неосуднаособа внаслідок хронічного або тимчасового психічного розладу, слабоумства абоіншого хворобливого стану своєї психіки не може правильно усвідомлюватихарактер дій, що ним чиняться, або керувати ними. Тому такі особи не можутьрозглядатися як учасники банди, так як для участі в банді необхідна попередняспільна домовленість про вчинювані в майбутньому дії, адекватна їхня оцінка йусвідомлення того, що вони є суспільно небезпечними. Якщо для вчинення нападукерівник банди залучає неосудну особу, має місце опосередковане заподіянняшкоди і керівник повинний відповідати за ті конкретні дії, що були вчиненінеосудними [10].

З суб'єктивного боку бандитизм характеризується прямим умислом. Цеозначає, що свідомістю члена банди або особи, яка бере участь у бандитськомунападі, повинні охоплюватися всі зазначені вище об'єктивні ознаки банди тамісце власних дій в організації банди або участі в ній, у вчинюваних неюнападах. Бандитизм передбачає також бажання брати участь у цих діях. Якщо особабере участь у нападі, не знаючи, що напад здійснюється бандою, товідповідальність настає лише за той конкретний злочин, який вчинила ця особа.

Прямим умислом повинна охоплюватися загальна ціль створення банди — організатори й учасники банди бажають вчинювати напади на підприємства,установи, організації, громадян. Умисел же — стосовно конкретних наслідківнападу, наприклад до позбавлення життя людей, може бути як прямим, так інепрямим [11].


2. РОЗМЕЖУВАННЯ БАНДИ, ЗЛОЧИННОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ІНШИХФОРМ ТА ВИДІВ СПІВУЧАСТІ

 

Щодоспіввідношення схожих за своїм кримінально-правовим та кримінологічним змістомз бандитизмом таких статей КК України, як ст. 258 «Терористичний акт»та ст. 260 «Створення не передбачених законом воєнізованих або збройнихформувань». Особливо варто звернути увагу на окремі пункти цих статей, вяких йдеться про створення таких угруповань та про участь у їхній діяльності. Ідійсно, якщо врахувати всі аспекти й визначити, що бандитизмом слід вважатиорганізацію озброєної банди (тобто нападницької, озброєної, налаштованої натривалу діяльність організованої групи або злочинної організації), участь у нійі участь у вчинюваному нею нападі, то постає досить складне питання: яквідмежувати терористичну групу або незаконне воєнізоване формування від банди.Адже як ті, так і інші можуть створюватися для нападів чи інших злочинів, єозброєними, можуть бути налаштованими на тривалу злочинну діяльність, матидоволі різні рівні своєї організованості тощо. Крім того, всі вищевказаністатті щодо факту організації подібних злочинних утворень або участі у них чи вїхній діяльності, так само як і бандитизм, носять формальний характер і непотребують для своєї закінченості настання матеріальних наслідків. До речі, зцього приводу в наукових колах під час розробки проекту кримінального кодексуіснували певні сумніви. Наприклад, С.Б. Гавриш висловлював сумніви щодонеобхідності криміналізації відповідальності саме за створення терористичноїгрупи, мотивуючи це вже передбаченою відповідальністю за тероризм, вчинений запопередньою змовою групою осіб [13]. Тож, фактично єдиною ознакою, щорозмежовує ці кримінально-правові склади, є основна мета діяльності того чиіншого угруповання. Тобто і тероризм, і організація незаконних воєнізованихформувань мають за основну мету не вчинення окремих нападів як таких, а лишевикористовують ці напади чи інші злочини як спосіб (інструмент) для досягненняінших цілей (політичних, економічних, соціальних тощо), при цьому такі злочинціможуть ставити мету корисливої наживи, якщо трапиться така нагода. До того ж цяосновна мета має бути не просто будь-якою, а окремим чином законодавчовизначеною, як це, приміром, певною мірою зроблено щодо тероризму в п. 1 ст.258 КК України і, на жаль, поки що не зроблено щодо незаконних воєнізованихформувань.

Детально питаннящодо співвідношення тероризму та організованої злочинності вивчає, зокрема, В.Ліпкан [13]. Що ж до питання чіткого визначення родового об`єкта тероризму тайого класифікації, то на сьогодні з цього приводу існує дуже багато різнихдумок та науковихпропозицій.

В. Ліпкан вважає,що тероризм є багатооб`єктним злочином, який посягає й на громадську безпеку(основний об`єкт), і на життя, здоров`я та права громадян (додатковий об`єкт),і на відносини власності (теж додатковий об`єкт) тощо [14]. Звичайно, визначитивсі цілі, які могли б переслідуватися тими чи іншими терористичними групами,неможливо через надто широкий їх діапазон. Потрібно визначити цільові напрямизлочинного терористичного спрямування злочинних дій, основні орієнтовні способиїх вчинення, а решту конкретизації залишити на розсуд правоохоронців щодо тогочи іншого випадку.

Аналогічно маєвирішуватися й колізія щодо створення незаконних воєнізованих збройнихформувань через істотну змістовну ідентичність існуючих і в цьому разі проблем.Тобто основою відмежування цього кримінально-правового складу від бандитизмуслід вважати також наявність іншої основної мети (як правило, політичної) утакого воєнізованого чи збройного формування й використання ним нападів лише якспособу (інструмента) для її досягнення. Лише за допомогою цього методу можнавідрізнити збройне формування в контексті примітки № 2 до ст. 260 КК України«Створення не передбачених законом воєнізованих або збройнихформувань» від банди.

Збройний розбій(ст. 187 КК) організованою групою — це напад із застосуванням зброї абопредметів, використовуваних у якості зброї. У бандитизмі ознаки складу інші:створення стійкої озброєної групи з метою напади на громадян або організації, атакож керівництво нею або участь у такій групі.

Розбій відбандитизму відрізняється за такими ознаками: бандитизм — це завжди застосуваннязброї, а розбій може бути вчинений і без зброї; в розбої зброя повиннавикористовуватися по призначенню, для бандитизму необхідно лише наявність зброї(розбійний напад кваліфікується в тих випадках, коли зброя застосована в ходінападу, напад збройної банди вважається таким, що вчинений, і тоді, коли наявнав членів банди зброя не застосовувалася)[15]; розбій може бути вчинений однієюособою, а бандитизм — тільки збройною групою; при розбої, на відміну відбандитизму може застосовуватися не тільки зброя, але й інші предмети, щовикористовуються в такій якості; спеціальною ознакою банди є створенняозброєної групи для вчинення нападів, і на відміну від групи розбійників банда- це стійка група.

Бандитизм від організованого збройного розбою відрізняється рівнеморганізованості і згуртованості, а також більш широким діапазоном цілей.

На відміну від розбою, вчинюваного за попереднім зговором групою осіб,при організації банди ніколи не буває елементу стихійності або випадковості.Банда — це більш організоване і стійке злочинне формування: її справамизвичайно «заправляють» один або кілька організаторів, попереднійзговір учасників доповнюється розподілом ролей (включаючи періоди між вчиненнямнападів), круговою порукою, з елементами ієрархії (підлеглості й дисципліни),створенням матеріального фонду для потреб банди в цілому та окремих їїучасників (як за рахунок коштів, добутих бандою злочинним шляхом, так і зарахунок добровільних внесків її членів).

У озброєномурозбої, вчиненому організованою групою, завжди встановлюється корислива спрямованість- розкрадання чужого майна. У складі бандитизму мета діяльності ширше: напад нагромадян або організації. Сам такий напад більш небезпечно, тому що являєзагрозу не тільки для власності громадян, але і для їхньої особистої безпеки,нормального функціонування держави, комерційних або інших організацій.

Від інших організованих груп банда відрізняється своєю озброєністю ізлочинними цілями — вчинення нападів на громадян та організації.


3. БОРОТЬБА З БАНДИТИЗМОМ

/> 

Закон України „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 30 червня 1993 року, визначає головні напрями загальнодержавної політики та організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю. [16]

Згідно з цимзаконом, основними напрямами боротьби з організованою злочинністю в Україні є:

-                створенняправової основи, організаційних, матеріально-технічних та інших умов дляефективної боротьби;

-                 організаціяміжнародного співробітництва у цій сфері;

-                виявленнята усунення або нейтралізація негативних соціальних процесів та явищ, щопороджують організовану злочинність, зокрема і бандитизм;

-                виявлення,розслідування, припинення і запобігання правопорушенням, вчинюваним учасникамиорганізованих злочинних угруповань, притягнення винних до відповідальності;

-                забезпеченнявідшкодування шкоди фізичним та юридичним особам, державі;

-                запобіганнявстановленню корумпованих зв'язків з державними службовцями та посадовимиособами, втягненню їх у злочинну діяльність;

/>-                протидія використаннюучасниками організованих злочинних угруповань у своїх інтересах об'єднань громадяні засобів масової інформації;

/>-                запобіганнялегалізації коштів, здобутих злочинним шляхом, використанню суб'єктівпідприємницької діяльності для реалізації злочинних намірів.

/>/>/>1. Систему державних органів, які здійснюють боротьбу з організованою злочинністю, становлять:

/>а) спеціально створені для боротьби з організованою злочинністю державні органи;

/>б) державні органи, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю в межах виконання покладених на них інших основних функцій.

/>2. До державних органів, спеціально створених для боротьби з організованою злочинністю, належать:

/>а) Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президенті України;

/>б) спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України;

/>в) спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України.

/>В разі необхідності Верховною Радою України на постійній або тимчасовій основі можуть бути створені й інші спеціальні органи для боротьби з організованою злочинністю.

/>3. До державних органів, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю, належать:

/>а) органи внутрішніх справ України і Служби безпеки України, крім зазначених у пункті 2 цієї статті;

/>б) органи прокуратури України;

/>в) митні органи і органи Державної прикордонної служби України; />

г) органи державної податкової служби та державної контрольно-ревізійної служби;

/>д) органи і установи виконання покарань;/>

е) розвідувальний орган Міністерства оборони України;/>

є) Служба зовнішньої розвідки України.

Для забезпечення боротьби з бандитизмом закон надає право використовувати: негласних співробітників: штатних, нештатних, які вводяться під легендою прикриття, членів організованих злочинних угруповань залучати до співробітництва на підставі письмового доручення або можливості їх часткового або повного звільнення від кримінальної відповідальності, використовувати спеціальні технічні засоби. Для прийняття ефективних заходів боротьби з бандитизмом, правоохоронні органи повинні мати можливість здійснювати систематичний збір та аналіз інформації з усіх відповідних джерел, щоб використовувати оперативні дані як у стратегічних, так і тактичних цілях. Підготовка оперативних даних потребує отримання, обробки та аналізу великого обсягу інформації про осіб та організації, які підозрюються у причетності до вчинення злочину. Методи, що застосовуються для отримання й використання такої інформації, мають бути регламентовані законодавством.

На даний час в Україні існує низка законодавчих актів, які спрямовані на боротьбу з організованою злочинністю, в тому числі і з її різновидом, бандитизмом, а саме:

·             Закон України «Проорганізаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»

·             Закон України «Прооперативно-розшукову діяльність»

·             Закон України «Про прокуратуру»

·             Закон України «Про Службу безпекиУкраїни»

·             Закон України «Про міліцію»

·             Закон України «Продержавну податкову службу в Україні»

·             Закон України «Промитну справу в Україні»

·             Закон України «Про адвокатуру»

·             Закон України «Про статус суддів»

·             Указ Президента України «Про заходищодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян»

·             Указ Президента України «Проневідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованоюзлочинністю і корупцією». Та інші.

Система нормативнихактів України щодо зазначеної проблематики концептуально поділяється на двіпідсистеми: підсистему норм прямого регулювання та підсистему нормопосередкованого регулювання.

До підсистеминорм прямого регулювання відносяться норми в яких категорія «організованазлочинність» вживаються безпосередньо. До підсистеми норм опосередкованогорегулювання відносяться норми в яких зміст зазначеної категорії розглядається вконтексті категорій «злочинність», а також випливають зі змісту норм,застосування яких, в аспектах проблематики, має профілактичний, запобіжний,попереджувальний, охоронний, комунікативний (інформаційний) характер.

В сучасномузаконодавстві України системоутворюючим нормативним актом, щодо прямогорегулювання боротьби з організованою злочинністю, як інституції публічногоправа, можна вважати Закон України «Про організаційно-правові основиборотьби з організованою злочинністю». [16]


4.ПОКАРАННЯ ЗА ЗЛОЧИН (БАНДИТИЗМ)

 

Згідно статті 257КК, організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи,організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваномунею нападі, караються позбавленням волі на строк від п’яти до п’ятнадцяти роківз конфіскацією майна.

Покаранняу виді конфіскації майна (додаткове покарання), полягає у примусовомубезоплатному вилученні майна або його частини (це майно повинно належатизасудженому) у власність держави. Якщо конфіскується частина майна, суд повинензазначити, яка саме частина конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються(ст. 59 КК).

Перелікобставин, обов'язок урахування яких покладений на судові органи при призначенніпокарання за бандитизм, встановлений кримінальним кодексом у статті 66(Обставини, які пом’якшують покарання) та у статті 67 (Обставини, які обтяжуютьпокарання).

Призастосуванні кримінального законодавства, не завжди правильно кваліфікуютьсятакі ознаки складу бандитизму, як організація банди і керівництво нею, участь убанді й участь у бандитських нападах. Недостатньо повно з'ясовуються які саме діївчинив кожний учасник банди, не встановлюються особи, що сприяють бандитськоїдіяльності. Припускаються помилки в кваліфікації нападів, що вчиняються бандоюв сукупності з іншими діяннями, ще на стадії слідства, оскільки не всі злочини,у яких взяла участь банда, охоплюються поняттям бандитизму.

Прикваліфікації злочинів, учинених бандою, суди повинні дотримуватись положень ч.1ст. 30 КК про умови відповідальності організаторів та учасників таких об’єднань.Організатор банди підлягає кримінальній відповідальності за всі злочини,вчиненні нею, при умові, що вони охоплювались його умислом. Що до учасниківбанди, то згідно ч.2 ст. 30 КК, то вони несуть відповідальність за злочини уяких вони брали участь у підготовці або у вчиненні, незалежно від тієї ролі,яку кожен з них виконував у злочинні.

Згідноп. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судамикримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями” – задії, які полягають у незаконному заволодінні вогнепальною зброєю, бойовимиприпасами, вибуховими речовинами, пристроями, їх придбання, виготовлення,ремонт, або в незаконному заволодінні радіоактивними матеріалами чи їхпридбанні, або у виготовленні, ремонті холодної зброї, вчинені з метоюорганізації банди, а також аналогічні дії учасників уже існуючої банди чи збутостанніми зазначених предметів належить кваліфікувати за сукупністю злочинів,передбачених ст. 257 і ст. 262 або ч.1 чи ч.2 ст. 263 КК.

Азгідно п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розглядусудами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочиннимиоб'єднаннями” – ст. 257 КК не містить якихось конкретних цілей вчинюванихбандою нападів як обов’язкової ознаки складу злочину (бандитизм), крімвідповідальності за організацію банди, тому у таких випадках суд згідно ст. 33КК, відповідно до якої за сукупністю злочинів кожен із учасників банди підлягаєкваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини.

Диференціаціявідповідальності осіб, що приймали участь у банді, здійснюється на основідотримання принципу індивідуалізації відповідальності з урахуванням всіхобставин справи. Принцип індивідуалізації покарання пов'язаний із цілямивідновлення соціальної справедливості, виправлення засудженого і запобіганнявчинення нових злочинів. Ці цілі можуть бути досягнуті тільки при призначеннідоцільного покарання з урахуванням принципу «економії репресії». Це означає, щокожному злочинцю повинно бути призначене покарання, що оптимально необхідно дляйого виправлення і який у той же час буде сприяти запобіганню злочинів нетільки з його сторони, але і з боку інших громадян.

ЗАДАЧА№1

Водій Лазько напідставі товарно-транспортної накладної перевозив сільськогосподарськупродукцію з поля у сховище. Під час виконання останньої ходки він викравсільськогосподарську продукцію на суму 250 гривень. Кваліфікуйте дії Лазька.

В діях, що вчинивводій Лазько наявний склад злочину, передбачений ч.1 ст. 191 Кримінальногокодексу “Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживанняслужбовим становищем”, а саме: привласнення чи розтрата чужого майна, яке буловвірене особі чи перебувало в її віданні.

Родовим об¢єктом Розділу VI Особливоїчастини КК “Злочини проти власності” є відносини власності, що охороняютьсякримінальним законом як частина економічних відносин, як основа економічноїсистеми держави.

В даному випадкуможливо також визначити за безпосередній об¢єкт відносини власності, пов¢язані з передачею майна увідання або ввіряння майна особі, яка до скоєння злочину здійснює повноваженнящодо такого майна на законних підставах.

Предмет злочину –майно, що було ввірене Лазькові, перевозилось ним на підставі товарно-транспортноїнакладної і було ним привласнене – сільськогосподарська продукція на суму 250гривень.

Об¢єктивна сторона: ч.1 ст. 191передбачає вчинення злочинних діянь шляхом або привласнення (незаконнебезоплатне утримання майна, ввіреного винному – саме таким способом і здійснивзлочин Лазько – або майна, яке перебуває в його віданні на законній підставі.Утримання як спосіб привласнення полягає у невиконанні вимог повернути майно упевний строк і встановленні володіння ним як своїм), або розтрати (незаконнебезоплатне відчуження, використання, витрачання майна, яке було ввіреневинуватому або перебувало в його віданні – продаж, дарування, споживання,передача іншим способом). Злочин з матеріальним складом: злочинність діянняЛазька пов¢язана з причиненням суспільно-небезпечних наслідків у виглядіматеріальної шкоди відносинам власності.

Суб¢єкт злочину спеціальний — особа, якій майно було ввірене. Суб¢єкт цього злочину за КК – особа, якадосягла 16 років. Із умови задачі видно, що Лазькові більше 18 років (він –водій, а право на керування автомобілем виникає в Україні з 18 років).

Суб¢єктивна сторона характеризуєтьсяпрямим умислом, корисливим мотивом і метою: Лазько усвідомлював, що він посягаєна чужу власність, не маючи права на неї, передбачав матеріальну шкоду власникуі бажав цього наслідку, переслідуючи мету незаконного збагачення. Мотивкорисливий – прагнення одержати матеріальну вигоду для себе.

Кваліфікуючіознаки (обтяжуючі), передбачені ст.191 в цьому складі злочину відсутні:вчинення злочину повторно (ч.3 ст.191), у великих розмірах – в 250 і більшеразів більше неоподаткованого мінімуму доходів громадян (ч.4 ст.191), уособливо великих розмірах – 600 і більше разів перевищують неоподаткованогомінімуму громадян – чи організованою групою (ч.5 ст.191).

Відмежування відсуміжних складів злочинів. Найбільш близьким складом до кваліфікації скоєногоЛазьком є крадіжка. Але крадіжка – це таємне вилучення майна із безпосередньоговолодіння власника, коли майно власником не передається нікому у відання та неввіряється нікому, а Лазько перевозив сільгосппродукцію на підставітоварно-транспортної накладної. Злочин вчинено Лазьком шляхом привласнення, ане викрадення (таємного, незаконного, безоплатного, поза волею власникавилучення) майна. Закінченою крадіжка визнається з моменту вилучення майна іотримання винним можливості хоча б початкового розпорядження вилученим(сховати, передати, викинути тощо), а дій, що вчинені Лазьком – моментневиконання вимог повернути майно у певний строк і встановленні володіння нимяк власним. Тобто є неспівпадання предмету злочину, способу скоєння злочину,моменту визнання злочину закінченим у крадіжці (ст.185) та конкретно вчиненогоЛазьком (ст.191). [19]


ЗАДАЧА№2

Охрименко та Осипенко ввечері прийшли додому доЗощенка та почали вимагати, щоб останній повернув борг у сумі 1000 гривеньсестрі Охрименка. Строк сплати боргу, згідно укладеного договору позики,закінчився 3 місяці тому. Зощенко пообіцяв через тиждень повернути борг, алеобіцянки не виконав. Охрименко та Осипенко прийшли до Зощенка та побили його,примушуючи виконати свої зобов¢язання, тобто повернути борг. Зощенкубули заподіяні легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочаснийрозлад здоров¢я. Чи є в діях Охрименка та Осипенка склад злочину?

Події, описані вумові задачі, можна умовно розділити на 2 епізоди: перший, коли Охрименко таОсипенко прийшли до Зощенка в перший раз та почали вимагати повернення 1000гривень по простроченому договору позики; та другий, коли Охрименко та Осипенкоприйшли до Зощенка та побили його, примушуючи виконати свої зобов¢язання – повернути борг.

В першому епізоді діяння Охрименка таОсипенка на мають ознак злочинності, так як нічого не сказано про те, що вимогипро повернення грошей “підкріплювались” “погрозами насильства над потерпілим,його близькими родичами, погрозами обмеження прав, свобод, законних інтересівцих осіб, погрозами пошкодження чи знищення їх майна або майна, що перебуває вїхньому віданні чи під їхньою охороною, або розголошення відомостей, якіпотерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці” як того вимагаєч.1 ст.189 (вимагання) Кримінального кодексу, розкриваючи поняття вимагання.

Проте в другомуепізоді все набагато складніше. Охрименко та Осипенко, не досягнувшипоставленої мети (повернення боргу), домовились зазделегідь (до побиттяЗощенка) про спільні дії, прийшли до боржника та побили його. Тут перебіг подійзбігається з об¢єктивною стороною ч.2 ст. 189 КК – вчинення вимагання за попередньоюзмовою групою осіб. Ч.2 ст.28 КК передбачає, що злочин визнається вчиненимгрупою осіб за попередньою змовою, якщо його спільно вчинили дві або більшеосіб, які зазделегідь (до початку злочину) домовились про спільне йоговчинення.

Але дії Охрименката Осипенка потягли за собою небезпечні наслідки – легкі тілесні ушкодження, щопризвели до короткочасного розладу здоров¢я Зощенка. Відповідно, дії Охрименката Осипенка поєднані з насильством, що є небезпечним для життя та здоров¢я Зощенка. Тобто передбаченіч.3 ст. 189 КК.

Висновок: діїОхрименка та Осипенка, вчинені в рамках другого епізоду “повернення боргу”мають ознаки злочинів, передбачених різними частинами однієї статті КК (ч.ч. 2та 3 ст. 189 КК). Тому має місце сукупність злочинів, кожен з яких підлягаєкваліфікації за відповідною частиною статті Особливої частини КК (ст. 33 КК).

Родовим об¢єктом Розділу VI Особливоїчастини КК “Злочини проти власності” є відносини власності, що охороняютьсякримінальним законом як частина економічних відносин, як основа економічноїсистеми держави.

Небезпечністьзлочинів проти власності, важливість її охорони кримінально-правовими засобамивизначається тим, що вона (власність) є найвищою соціальною цінністю: нормальнефункціонування відносин власності забезпечує стабільність всієї економічноїсистеми держави.

Своїмбезпосереднім додатковим об¢єктом вимагання має відносини у сферіохорони безпеки життя та здоров¢я (як в нашому випадку), честі,гідності, особистої недоторканості потерпілих.

Предметомвимагання є майно, право на майно, а також дії майнового характеру (право намайно – документ, що дозволяє отримати у свою власність майно – наприклад, заповітна квартиру, договір дарування машини, боргова розписка тощо; дії майновогохарактеру – це, наприклад, вимога повернути борг, підвищити в посаді, надатибезкоштовну путівку на курорт тощо). В нашому випадку предмет вимагання боргрозміром в 1000 гривень, що їх Зощенко заборгував сестрі Охрипенка. Цей предметзлочину не має кваліфікуючої для вимагання ознаки, так як менше ніж визначенийзаконом великий розмір (250 і більше разів більше неоподаткованого мінімумудоходів громадян) або особливо великий розмір (600 і більше разів більшенеоподаткованого мінімуму доходів громадян).

Об¢єктивна сторона вимаганнявиражається в вимозі передачі чужого майна чи права на майно або вчинення діймайнового характеру (повернути борг) з погрозами насильства над потерпілим,його близькими родичами, погрозами обмеження прав, свобод, законних інтересівцих осіб, погрозами пошкодження чи знищення їх майна або майна, що перебуває вїхньому віданні чи під їхньою охороною, або розголошення відомостей, якіпотерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.

Спосіб вимагання– погроза насильством, вчинена групою осіб та поєднана з насильством,небезпечним для життя і здоров¢я Зощенка. В нашому випадку погрозанапевне мала місце, бо вони “побили його, вимагаючи повернути борг”. Без цьогонанесення легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров¢я мали б ознаки іншого складузлочину – ч.2 ст. 125 КК.

Суб¢єкт – загальний. Вік, з якогонаступає кримінальна відповідальність – 14 років.

Суб¢єктивна сторонахарактеризується прямим умислом. При його вчиненні винний має за мету незаконноодержати чуже індивідуальне майно – 1000 гривень. Навіть з погляду на те, щоОхрименко та Осипенко вимагали не своє майно, а майно сестри Охрименка, тобтона перший погляду не мали корисливих мотивів.

Стосовно легкихтілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров¢я, то до них психічнеставлення Охрипенка та Осипенка могло характеризуватися як умисною, так інеобережною формою вини.

Аналіз об¢єктивни та суб¢єктивних ознак вимагання і,особливо, його кваліфікованих видів, свідчить, що воно дуже схоже зі складаминасильницького грабежу (ч.2 ст.186), розбою (ст.187) і, тому, для виключенняпомилок в кваліфікації, слід виділяти ті ознаки, за якими ці злочинивідрізняються: 1) при вимаганні винний погрожує застосуванням насильства,пошкодженням або знищенням майна, розголошення відомостей, а при насильницькомуграбежі і розбої має місце погроза тільки насильством; 2) при вимаганніпогрожує вчинити насильство і вчинити дії в майбутньому, якщо не будутьвиконані вимоги, а при насильницькому грабежі і розбої – негайно; 3) привимаганні вимога стосується не тільки передачі майна, а й прав на майно абовчинення дій майнового характеру (повернути борг), а при грабежі і розбої –тільки майна; 4) при вимаганні погроза завдання шкоди теоретично існує нетільки для потерпілого, а й для його близьких родичів, а при грабежі і розбої –для особи, яка зазнала нападу; 5) реальне застосування насильства при вимаганніпереслідує підкріпити вимоги, залякування потерпілого, при грабежі і розбої –воно є способом негайної передачі майна.

Суміжними длявимагання є склади злочинів, передбачених ст.ст. 262 та 308. Ці норми єспеціальними по відношенню до норми ст. 189. Відокремлення відбувається заознакою характеристики предмета злочину: ст.189 – загальна, в ст. 262 –предметом злочину є зброя, бойові припаси, вибухові речовини чи радіоактивніматеріали, в ст. 308 – наркотичні засоби, психотропні речовини, аналогинаркотичних засобів та психотропних речовин. [19]


ВИСНОВКИ

Отже, бандитизмсвоєю теоретичною не розробленістю, відсутністю слідчо-судової практики,кваліфікації за вчинення даного злочину, стосується багатьох дискусійнихпитань, оскільки діяння, які ст. 257 КК криміналізує, багатогранні і вони вимагаютьретельного вивчення, причому, в найкоротший термін, адже злочинність маєвластивість поширюватись та еволюціонувати, що потребує вчасноїй ефективної протидії з боку суспільства та держави. [17]

З метою посиленняборотьби з бандитизмом, органи внутрішніх справ повинні здійснювати заходи,серед яких необхідно виділити такі, як — створення спеціалізованихінформаційних систем на членів злочинних угруповань з їх реґіональними іміжнародними зв’язками (бандитських та інших озброєних груп, які займаютьсяконтрабандою зброї, вибухових пристроїв тощо), а також кілерів. Створювати ізабезпечувати взяття на облік у систему «Насильство», поряд з іншимитяжкими злочинами, усіх зареєстрованих (розкритих і нерозкритих) бандитськихнападів. Здійснювати заходи щодо оперативного встановлення приватних ідержавних спортивних клубів, секцій з оволодіння бойовими видами спорту,організацію постійно діючого контролю за характером і справжніми цілями їхфункціонування, складом контингенту, що тренується і безпосередньо в нихпрацює, вивчення джерел фінансування та їх походження. Своєчасно орієнтуватиоргани внутрішніх справ щодо встановленого маршруту пересування злочинних груп,членів яких затримано і заарештовано за вчинення бандитських, розбійних нападівта пограбувань. Ретельно перевіряти такі групи щодо їх причетності до нерозкритихзлочинів, здійснення перевірки всіх осіб, які займаються касовими операціями іохороняють гроші, з метою отримання оперативної інформації щодо них. Проводитивсебічний аналіз стану оперативно-розшукової роботи, передусім середнебезпечних рецидивістів — «злодіїв у законі», іншихкримінальних і антисуспільних елементів, всебічно вивчати наявні оперативніматеріали на них. Забезпечувати регулярний обмін інформацією про вчинення бандитськихта розбійних нападів та про осіб, які становлять оперативний інтерес, з метоюкоординації роботи щодо розкриття цих злочинів.

Реалізація зазначених заходів допоможе підвищитирівень розкриття бандитських нападів зменшити витрати часу і зусиль працівниківорганів внутрішніх справ.[18]


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

1.        КонституціяУкраїни (www.PRESIDENT.gov.ua)2008 р.;

2.        Кримінальнийкодекс України (Офіційнийсайт Верховної Ради України (www.zakon.rada.gov.ua) 2008 р.;

3.        Словникукраїнської мови. У 11 т. І.К. Білодід (голова) та ін. К.: Наук. думка,1970—1980;

4.        ПостановаПленум Верховного Суду України за № 13 від 23 грудня 2005 року „Про практикурозгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочиннимиоб'єднаннями” (офіційний сайт Верховного суду України www.scourt.gov.ua);

5.        ГерцензонА.А., Меньшагин В.Д., Ошерович А.Л., Пионтковский А.А. Государственныепреступления. М., 1938.;

6.        Офіційний сайт Міністерства внутрішніх справ України (www.mvs.gov.ua);

7.        Уголовноеправо. Часть общая. Часть Особенная. Учебник / Под общ. ред. проф.Л.Д. Гаухмана, проф. Л.М. Колодкина, проф. С.В. Макси­мова. М.:Юриспруденция, 1999;

8.        М. Хавронюк,М. Мельник. Ознаки і поняття організованої групи та злочинної організації(кримінально-правовий аспект) // Право України. 2000. № 4;

9.        ШутемоваТ. Особенность доказывания создания банды. // Законность – 1999. №9;

10.      ВеличкоЮ. Матеріали студентської науково-практичної конференції з правових питань.Юридичний факультет Дніпропетровського державного університету. Квітень 2002року;

11.      А.Андреева, Г. Овчинникова. Квалификация бандитизма. // Законность. 1996. №4;

12.     ГавришС., Ємельянов В. Відповідальність за створення терористичної групи читерористичної організації в проекті КК України // Право України. — 2000. — №10. — С. 42.

13.      ЛіпканВ. Проблемні питання співвідношення організованої злочинності і тероризму //Вісник Одес. ін-ту внутр. справ. — 1999. — № 4. — С. 82.

14.     Ліпкан В.Актуальні проблеми розроблення кримінально-правової норми про відповідальністьза тероризм // Право України. — 2000. — № 3. — С. 78;

15.     ГалиакбаровР. Разграничение разбоя и бандитизма. Ошибка в теории попадает в практику… //Рос. Юстиция – 2001. №7;

16.     ЗаконУкраїни „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”від 30 червня 1993 року за № 35 (Офіційний сайт Верховної Ради України (www.zakon.rada.gov.ua)2008 р.);

17.      М. Хавронюк,М. Мельник. Ознаки і поняття організованої групи та злочинної організації(кримінально-правовий аспект) // Право України. — 2000. — № 4.

18.     Д.Й.Никифорчук, В.І. Лебеденко, В.Ф. Крашениця: Організація роботи щодовиявлення осіб, схильних до вчинення бандитизму, з метою його попередження //Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2001. — №3;

19.     Кримінальнеправо України: Посіб. для підготов. до іспитів/ В.В. Кузнєцов, А.В. Савченко;за ред. д. ю. н., проф.О.М. Джужи. – 2-е вид., доповн. та перероб. – К.: Вид.Паливода А.В., 2007.

еще рефераты
Еще работы по государству и праву