Реферат: Адвокатура України

Адвокатура України


План

1. Поняття, основні засади та гарантії адвокатськоїдіяльності

2. Статус адвоката

3. Процесуально-правове положення та права адвоката укримінальному процесі

4. Участь адвоката у цивільному процесі

Висновки

Література


1. Поняття, основні засади тагарантії адвокатської діяльності

Згідно закону,адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням,покликаним сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтересигромадян України, іноземців, ociб без громадянства, юридичних ociб, надавати їмрізноманітну юридичну допомогу.

Таке визначенняпоняття адвокатури як правового інституту є значним кроком у напрямку визнанняадвокатури як громадської організації, адже до цього часу в законодавстві неробилося акцентування на цю важливу ознаку юридичної природи адвокатури. Засвоєю природою вона є вільною професією, а звідси й має громадський характер. АдвокатураУкраїни здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону,незалежності, демократизму, гуманізму i конфіденційності. Закон про адвокатуруокремо закріплює норму, яка стосується гарантій адвокатської діяльності. Неювстановлено, що професійні права, честь i гідність адвоката охороняютьсязаконом; забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вимаганнявід адвоката, його помічника, посадових oci6 i технічних працівниківадвокатських об'єднань відомостей, що становлять адвокатську таємницю.3 цихпитань вони також не можуть допитуватись як свідки. Документи, пов'язані звиконанням адвокатом доручення не підлягають огляду, розголошенню чи вилученнюбез його згоди. Забороняється прослуховування телефонних розмов адвокатів безсанкції органів прокуратури. Не допускається офіційне негативне реагування збоку правоохоронних органів (дізнання, слідства, суду) на правову позиціюадвоката у справі. Адвокату гарантується рівність прав з іншими учасникамипроцесу. Кримінальна справа проти адвоката може бути порушена тількиГенеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами АвтономноїРеспубліки Крим, областей, міста Києва. Адвоката не можна притягнути докримінальної, матеріальної та іншої відповідальності або погрожувати їїзастосуванням у зв'язку з наданням юридичної допомоги громадянам таорганізаціям. Адвокатом, за Законом України “Про адвокатуру”, може бутигромадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністююриста не менше двох років, котрий склав кваліфікаційні іспити, одержавсвідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. Biн не може працюватив суді, прокуратурі, нотаріаті, органах внутрішніх справ, національної безпеки,органах державного управління. Для визначення рівня професійних знань ociб, щомають намір займатися адвокатською діяльністю, створюються (у АвтономнійРеспубліці Крим, областях, містах Києві та Севастополі) кваліфікаційно — дисциплінарнікомiciї адвокатури, Положення про які затверджені Указом Президента України від5 травня 1993 р. Ці комiciї діють у складі двох палат — атестаційної тадисциплінарної.

Організаційніформи діяльності адвокатури. Особа, що одержала свідоцтво про право на зайняттяадвокатською діяльністю, має право практикувати індивідуально або відкрити своєадвокатське бюро, або об'єднуватись з іншими адвокатами в колегії, фірми,контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до Закону “Проадвокатуру” i своїх статутів.

Діяльністьадвокатських о6'єднань ґрунтується на засадах добровільності, самоврядування,колегіальності та гласності. Вони реєструються в Miніcтepcтвi юстиції України,після чого повідомляють місцевим органам влади про свою реєстрацію, а адвокати- про одержання свідоцтва на право займатися адвокатською діяльністю. Адвокатськібюро, колегії, фірми, контори тощо є юридичними особами, вони, як i адвокати,що приватно практикують, мають рахунки у банках на території України (а увстановленому чинним законодавством порядку — i в іноземних банках), печатку iштамп iз своїм найменуванням.3акон визначає відносини адвокатури з державнимиструктурами, гарантуючи при цьому її самостійність та незалежність. Зокрема,Міністерство юстиції забезпечує фінансування оплати пpaці адвокатів за рахунокдержави у разі участі адвоката в кримінальній справі за призначенням та призвільнені громадян від оплати юридичної допомоги, узагальнює статистичнузвітність про адвокатську діяльність, сприяє здійсненню заходів щодо підвищенняпрофесійного рівня адвокатів. Адвокати України виконують за законом такіфункції: дають консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні i письмовідовідки щодо законодавства; складають заяви, скарги та інші документи правовогохарактеру; посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть; здійснюютьпредставництво в суді, інших державних органах;

надають юридичнудопомогу підприємствам, установам, організаціям;

здійснюють правовезабезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян iюридичних ociб; виконують свої обов'язки, передбачені кримінально-процесуальнимзаконодавством у процесі дізнання та на досудовому слідстві. Разом з тимадвокату надається можливість здійснювати згідно з законом й інші видиюридичної допомоги.

2. Статус адвоката

До професійнихправ адвоката Закон відносить: представництво, захист прав та законнихінтересів громадян i юридичних ociб за їx дорученнями в ycix органах,установах, організаціях; збирання відомостей про факти, які можуть бутивикористані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах iсправах про адміністративні правопорушення. Отже, адвокату надано право збиратидокази для подання їх у органи дізнання, слідства, прокуратуру, загальні таарбітражні суди. Перелік прав адвоката при збиранні доказів не є вичерпним. Зокрема,він може: запитувати i отримувати документи або їx копії від підприємств,установ, організацій, о6'єднань, а від громадян — за їx згодою; ознайомлюватисяна підприємствах, в установах, організаціях з необхідними для виконаннядоручення документами, отримувати письмові висновки фахівців з питань, щопотребують спеціальних знань.

При здійсненнісвоїх професійних обов'язків адвокат зобов'язаний діяти відповідно до вимогзакону, використовувати лише передбачені ним засоби захисту прав i законнихінтересів громадян та юридичних ociб, та інші, що не суперечать закону. Адвокатне вправі використовувати свої повноваження на шкоду ocoбi, інтереси якої вінпредставляє, а також відмовитись від прийнятого на себе захисту. Використовуватиданні, одержані адвокатом у зв'язку з його професійною діяльністю, можна лишедля захисту клієнта.

Якщо підозрюваний,обвинувачений, підсудний визнає свою вину у вчиненні злочину, адвокат, занаявності підстав для цього, має одстоювати перед судом, слідчим, прокуроромйого невинність. При цьому він зобов'язаний погодити свою позицію зпідзахисним, оскільки колізія між позиціями адвоката i підзахисного єнеприйнятною. Адвокат не може визнавати доведеною вину свого підзахисного, якщоостанній її заперечує.

Адвокат не вправіприйняти доручення про надання юридичної допомоги, якщо він надавав чи надаєтаку допомогу у цій або іншій, пов'язаній з нею справі, особам з протилежнимиінтересами, що може зашкодити особі, яка звернулася по юридичну допомогу. Слідзазначити, що адвокат не може виступати як захисник чи представляти інтересидекількох oci6, якщо ці інтереси не збігаються чи істотно відрізняються. Адвокатзобов'язаний зберігати адвокатську таємницю, предметом i змістом якої єобставини, котрі вимусили громадянина або юридичну особу звернутися доадвоката, а також суть консультацій, порад, роз'яснень та інших відомостей,одержаних адвокатом під час здійснення професійних обов'язк1в.

Оплата пpaцiадвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином (юридичною особою) iадвокатським о6'єднанням або адвокатом. У разі участi останнього у кримінальнійсправі за призначенням та при звільненні громадянина від оплати юридичноїдопомоги через його малозабезпеченicть оплата пpaцi адвоката здійснюється зарахунок держави. Коли договір розривається достроково, оплата пpaцi провадитьсяза фактично виконану роботу. При неналежному виконанні доручення громадянинуабо юридичній ocoбi внесена плата повертається повністю або частково, а привиникненні спору — за рішенням суду. Дисциплінарне провадження проти адвокатівздійснюється дисциплінарною палатою, яка, як вже зазначалося, створюється прикваліфікаційно-дисциплінарних комісіях у складі 9 членів: п'яти адвокатів, двохсуддів, по одному представнику від управління юстиції, Ради міністрівАвтономної Республіки Крим, обласної, Київської i Севастопольської міськихдержавних адміністрацій, відділення Спілки адвокатів України. До адвокатаможуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення: попередження; зупиненняна строк до одного року дії свідоцтва про право на зайняття адвокатськоюдіяльністю, його анулювання. Закон про адвокатуру обмежує випадки, колиадвокатська діяльність може бути припинена рішеннямкваліфікаційно-дисциплінарної комісії, а видане свідоцтво анульоване, а саме: увипадку засудження адвоката за вчинення злочину (після набрання вирокомчинності), обмеження судом дієздатності або визнання адвоката недієздатним,втрати громадянства України, грубого порушення Закону про адвокатуру, іншихактів законодавства, що peгулюють діяльність адвокатури, а також Присягиадвоката. Адвокат може бути підданий дисциплінарному стягненню не пізнішеодного місяця з дня виявлення проступку, і воно не може бути накладене пізнішешести місяців від дня його вчинення. Дисциплінарна справа має бути розглянута умісячний строк. Під час її розгляду участь адвоката, є обов'язковою.

Рішення пронакладання дисциплінарного стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяцівдо Вищої кваліфікаційної комісії або в судовому порядку.

Якщо адвокатапротягом року від дня накладення на нього дисциплінарного стягнення не будепіддано новому, він вважається таким, що не піддавався заходу впливу. Черезшість місяців від дня накладання стягнення дисциплінарна палата може зняти йогодостроково при бездоганній поведінці адвоката i сумлінному ставленні довиконання обов'язків.

3. Процесуально-правове положення таправа адвоката у кримінальному процесі

Згідно з ст.2 КПКУкраїни, завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних iнтepeciвфізичних i юридичних oci6, які беруть участь у ньому, а також швидке i повнерозкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосуваннязакону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий довідповідальності i жоден невинний не був покараний.

Сфера цьогосудочинства поширюється на різні суб'єкти кримінально-процесуальної діяльності,що мають особистий інтepec у справі, — підозрюваного, обвинуваченого,підсудного, пoтepпiлoгo, цивільного позивача і цивільного відповідача, якімають право на захист своїх законних інтересів. В юридичних питаннях вони, якправило, не мають знань i досвіду, тому відстоювання їx прав та законнихiнтepeciв покладається на професійних юристів — адвокатів. Стаття 156Конституції України забезпечує кожному обвинуваченому право на захист. Укримінальному пpoцeci України обвинувачений має такі права: знати, в чому йогообвинувачують i давати пояснення по пред'явленому обвинуваченню; подаватидокази; заявляти клопотання; ознайомлюватися після закінчення попередньогослідства або дізнання з усіма матеріалами справи; брати участь у її розгляді вcyдi першої інстанції та інші. У своїй сукупності вони утворюють правообвинуваченого на захист, гарантувати яке повинна держава. Існує й рядспеціальних кримінально-процесуальних гарантій, в основу яких покладенопрезумпцію невинності, котра на відміну від презумпції істинності вироку єневід'ємною i необхідною умовою здійснення обвинуваченим свого права на захист.Вона знайшла своє відображення в Загальній декларації прав людини (ст.11), i вМіжнародному пакті про громадянські та політичні права (ст.14).

На відміну відзагальногромадянських прав (трудових, житлових та ін) обмеженнякримінально-процесуальних прав є неприпустимим. У такому разі дії й рішенняорганів кримінального судочинства неминуче обмежуватимуть право на захист i,отже, перешкоджатимуть суду всебічно, повно i об'єктивно розглянути справу iвинести законний i обґрунтований вирок. Цi порушення кримінально-процесуальногозакону є істотними i складають підстави для скасування вироку, як i розглядсправи у відсутності захисника, коли за законом його участь є обов'язковою (ст.370КПК).

Участь у справізахисника, насамперед адвоката, є однією з найважливіших гарантій права назахист. Згідно з ст.48 КПК захисник зобов'язаний використовувати yci законнізасоби i способи для з'ясування обставин, що виправдовують обвинуваченого (підозрюваного)або пом'якшують його відповідальність, i надавати обвинуваченому (підозрюваному)необхідну юридичну допомогу. Захисників запрошують самі підозрювані,обвинувачені чи підсудні, a їx законні представники, родичі або інші особи — тількиза їx дорученням або на їx прохання. Замінюється один адвокат іншим лише наклопотання або за згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. У тихвипадках, коли участь захисника, якого обрав обвинувачений (підозрюваний), єнеможливою, орган дізнання, слідчий, суддя можуть запропонувати йому запроситиіншого захисника або призначити останнього через колегію адвокатів.

Закон передбачаєряд випадків обов'язкової участі захисника у справі:

у справах прозлочини неповнолітніх, німих, глухих, сліпих та інших oci6, які внаслідок своїхфізичних або психічних вад не можуть самостійно захищати своє право на захист,а також осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство та ін. Адвокатвправі збирати відомості про факти, які можутъ бути використані як докази укримінальній справі, насамперед шляхом запитування документів від підприємств,установ, організацій, об'єднань i окремих громадян, ознайомлюватися з цимидокументами, отримувати письмові висновки фахівців з питань, які потребуютьспеціальних знань (ст.6 Закону про адвокатуру). Позиція захисника вкримінальній справі — це його позиція щодо обвинувачення. Вона починаєформуватися після ознайомлення з матеріалами справи i бесіди з підзахисним iвикладається у повному обсязі в захисній промові під час судових дебатів, девисновок захисника має бути цілком визначеним, однозначним, сприятливим дляпідзахисного.

Якщо обвинуваченийвизнає себе винним i докази підтверджують це, то захисник, просить судпом'якшити покарання, або одстоює наявність обставин, що виключають провадженняв справі, наполягаючи на невинності обвинуваченого, якщо ж він у цьомупереконаний він доводить суду, що його підзахисний себе самообмовлює. Коли жобвинувачений не визнає себе винним, то в цьому разі захисник зв'язанийпозицією клієнта. Він не може доводити судові, що його підзахисний є винним,оскільки в цій ситуації адвокат опиняється на невластивій захисникуобвинувальній позиції.

Участьадвоката-захисника в стадії попереднього розслідування дисциплінує слідчого йособу, що провадить дізнання, примушуючи їx більш уважно ставитися до збираннядоказів, більш критично підходити до їх оцінки i прийняття на їx основі рішеньв кримінальній справі. Участь адвоката робить економічним й слідче провадження,оскільки розв'язання обґрунтованих клопотань захисника в цій стадії попереджуєїx перенесення до суду, що нерідко затягує судовий розгляд, викликаючинеобхідність повернення справи на додаткове розслідування. Дуже важливою узахисті прав та законних iнтepeciв обвинуваченого є участь захисника назаключному етапі попереднього слідства (статті 218-222 КПК). При ознайомленні зyciмa його матеріалами захисник має право: робити виписки, мати побачення зобвинуваченим наодинці, роз'яснювати йому зміст обвинувачення, обговорюватипитання про заявлення клопотань, подавати докази, заявляти відводи, оскаржуватидії і рішення особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора. Активність,наполегливість i принциповість повинен виявляти адвокат протягом всьогосудового розгляду справи, де він користується разом з іншими учасниками процесурівними правами по пред'явленню доказів, участі в їх дослідженні та заявленнюклопотань Адвокат — представник потерпілого у кримінальній справі. Згідно з ч.1ст.49 КПК потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну,фізичну або матеріальну шкоду. Про визнання громадянина потерпілим особа, щопроводить дізнання, слідчий i суддя виносять постанову, а суд — ухвалу. Післяцього він набуває статусу потерпілого iз значним обсягом процесуальних прав,використовуючи які він здатний відстоювати свої законні інтереси як самостійно,так i з допомогою представника, насамперед, адвоката (ч.3 ст.49, ст.52 КПК) Зачинним законодавством адвокат бере участь у кримінальному пpoцeci тільки заугодою, тобто на запрошення потерпілого, а якщо останній є неповнолітнім,недієздатним або обмежено дієздатнім, то — його законного представника. Приприйнятті доручення на ведення справи потерпілого адвокат має переконатися втому, що рішення про визнання особи потерпілим вже прийняте. Для здійсненнязахисту законних інтересів потерпілого закон (ч.3 ст.49 КПК) надає йогопредставнику такі процесуальні права: подавати докази; заявляти клопотання; знайомитисяз усіма матеріалами справи з моменту закінчення попереднього слідства, а всправах, у яких воно не провадилося, — після віддання обвинуваченого до суду; братиучасть у судовому розгляді; заявляти відводи; оскаржувати дії особи, щопровадила дізнання, слідчого, прокурора, судді і суду, а також вироку суду чисудді, ухвалу суду чи постанову судді. Як і потерпілий, він є суб'єктом функціїобвинувачення.

4. Участь адвоката у цивільномупроцесі

ЗаконодавствоУкраїни покладає на адвоката виконання в цивільному пpoцeci подвійних функцій. Відповіднодо ст.6 Закону України “Про адвокатуру", адвокати в цивільному пpoцeciвиконують одночасно функції правозаступництва й представництва. Участь адвокатав цивільному пpoцeci України полягає у здійсненні ним представництва i захистісуб'єктивних майнових i особистих немайнових прав та охоронюваних закономінтересів інших oci6 (громадян i юридичних oci6) та в сприянні суду ввсебічному, повному i об'єктивному з'ясуванні обставин справи, прав iобов'язків сторін. В процесуальному представництві адвоката поєднуються двавиди правовідносин — між адвокатом i особою, інтереси якої він представляє, міжадвокатом i судом в цивільному пpoцeci. Правовідносини між адвокатом i довірителем(стороною, третьою особою та ін) мають матеріально-правовий iпроцесуально-правовий характер. Матеріально-правові ґрунтуються на договорідоручення. Процесуально-правові зв'язки виникають з приводу оформлення iвизначення обсягу повноважень представника в цивільному процесі Процесуальнепредставництво є найбільш поширеним в судочинстві України. При здійсненніпрофесійної діяльності адвокату надано право представляти i захищати права таінтереси громадян i юридичних oci6 за їx дорученням в ycix судових органах тана стадіях цивільного судочинства.

Для ведення справив суді адвокат повинен мати певні повноваження. Повноваження дають адвокатуправо на вчинення від імені особи, яку він представляє, ycix процесуальних дій,кpiм передачі справи до товариського чи третейського суду, повну або частковувідмову від позовних вимог, на погодження з позовом, зміну предмета позову,укладення мирової угоди, передачу повноважень іншій особі (передоручення),оскарження рішення суду, подачу виконавчого листа до стягнення, на одержанняприсудженого майна або грошей. Повноваження адвоката на вчинення кожної іззазначених дій мають бути спеціально обумовлені у виданому йому дорученні. Адвокат,що займається адвокатською діяльністю індивідуально, набуває повноважень після подачісудові доручения, виданого довірителем, а також свідоцтва атестаційної комiciїпро право на зайняття адвокатською діяльністю.

Процесуально-правовестановище адвоката при веденні цивільних справ у суді першої інстанції

На підставінаданих повноважень адвокати допомагають заінтересованим особам звернутися досуду за захистом їx цивільних прав. Для цього використовуються цивільніпроцесуальні засоби — позовна заява. До подачі позову адвокат виконує значну iскладну допроцесуальну роботу по вивченню матеріалів справи i написання заяви. Матеріалисправи складаються з усних пояснень заінтересованих ociб i поданих нимидокументів — договорів, посвідчень, постанов, довідок, квитанцій, актів,ордерів, листів службового i особистого характеру, що містять відомості, якімають значення для справи. Згідно з ст.6 Закону адвокат має право збиративідомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних справах.Позовна заява складається адвокатом у письмовій формі. Суддя, до якого надійшлазаява з додатками, вирішує питання про її прийняття. Відмова у прийняттіоформлюється мотивованою ухвалою, яка може бути оскаржена адвокатом занаявності у нього відповідального повноваження. З прийняттям позовної заявивиникають цивільні процесуальні правовідносини, у яких бере участь адвокат,котрий набуває правосуб’єктність процесуального представника. Процесуальнадіяльність адвоката в стадії судового розгляду цивільних справ.

Процесуальнимзабезпеченням участі адвокатів у судовому засіданні є право на своєчасне одержаннявід суду викликів і повідомлень про день, місце і час розгляду судом спірноїсправи, а також про відкладення судом розгляду справи при відсутностівідомостей, що їм вручено повістки.

У підготовчійчастині судового засідання процесуальні представники, крім іншого, з'ясовуютьможливість розглянути справу в даному судовому засіданні, при даному судді (суддях- при колегіальному розгляді: справи) i учасниках процесу. Представники маютьможливість бути обізнаним із складом суду, а також прізвищами прокурора,експерта, перекладача, секретаря судового засідання i заявляти їм відвід занаявності для цього підстав. Представник позивача може подавати заяви про змінупредмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог,про відмову від позову; представник відповідача — про визнання позову повністючи частково. Представники сторін можуть укласти мирову угоду.

В Україні згідноіз Законом «Про адвокатуру» (1992 р) адвокатура є добровільнимпрофесійним громадським об’єднанням, покликаним згідно із Конституцією Українисприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України,іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншуюридичну допомогу.

Особа, котраотримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, має правозайматись індивідуально або об’єднатись з іншими адвокатами в колегії, фірми,контори та інші адвокатські об’єднання, які діють відповідно до згаданогоЗакону та своїх статутів.

Діяльністьадвокатських об’єднань грунтується на засадах добровільності, самоврядуванні,колегіальності та гласності.

Особливістюадвокатських об’єднань є те, що вони створюються адвокатами не з метоюреалізації власних прав, свобод та інтересів чи одержання прибутку, а длявиконання обов’язків, покладених на них державою.

Відповідно до ст.4Закону України «Про адвокатуру» реєстрація адвокатських об'єднаньпровадиться у Міністерстві юстиції України.

Реєстраціяадвокатських об’єднань здійснюється відповідно до Положення про порядокреєстрації адвокатських об’єднань, затвердженого постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 27 квітня 1993 р. № 302.

Для реєстраціїадвокатського об'єднання до Мін’юсту подаються:

заява, підписанауповноваженим представником об'єднання;

статутадвокатського об'єднання;

установчий договірчи протокол зборів адвокатів про створення адвокатського об'єднання;

дані прокількісний склад адвокатського об'єднання, наявність у його членів свідоцтв проправо на заняття адвокатською діяльністю;

документ, якийсвідчить про місцезнаходження адвокатського об’єднання;

документ провнесення плати за реєстрацію.

Заява прореєстрацію адвокатського об'єднання розглядається у місячний термін від днянадходження всіх необхідних документів.

За результатамирозгляду заяви можуть бути прийняті такі рішення про: реєстрацію адвокатськогооб'єднання; відмову в реєстрації адвокатського об'єднання; залишення заяви безрозгляду.

У разі реєстраціїадвокатського об'єднання йому видається свідоцтво про реєстрацію. Зареєстрованомуадвокатському об'єднанню присвоюється відповідний номер, що вноситься доРеєстру адвокатських об'єднань.

Якщо статутні абоінші документи, подані до реєстрації адвокатського об'єднання, суперечатьзаконодавству України, приймається рішення про відмову в реєстрації, яке в10-денний термін надсилається заявникові. Рішення про відмову в реєстраціїадвокатського об'єднання може бути оскаржене в порядку, передбаченомузаконодавством.

Заява прореєстрацію адвокатського об'єднання залишається без розгляду, якщо вона поданабез зазначених документів, про що Мін’юст повідомляє заявника протягом часувстановленого для розгляду заяв. У разі усунення причин, на підставі яких буловнесено рішення про залишення заяви без розгляду, заява розглядається в порядкуі термін, встановлені згаданим Положенням.

Відповідно до п.2вказаної постанови КМ України за реєстрацію адвокатських об'єднань справляєтьсяплата в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За видачуадвокатському об’єднанню дубліката свідоцтва про реєстрацію справляється плата врозмірі 50% цієї суми. Вся сума плати зараховується до державного бюджетуУкраїни.

Для реєстрації змінта доповнень до статутів адвокатських об’єднань до Мін’юсту подаєтьсявідповідна заява, до якої додаються оригінали свідоцтва про реєстраціюадвокатського об’єднання та статуту, зміни та доповнення у двох примірниках,протокол загальних зборів засновників щодо прийняття рішення про внесення змін.У разі зміни юридичної адреси додатково подається документ, який свідчить промісцезнаходження адвокатського об’єднання.

Порядок утворення,діяльності, реорганізації та ліквідації адвокатських об’єднань, структура,штати, функції, порядок витрачання коштів, права та обов’язки керівних органів,порядок їх обрання та інші питання, що належать до їхньої діяльності, регулюютьсястатутом відповідного об’єднання.

Станом на 25вересня в Україні зареєстровано 512 адвокатських об’єднань. З них 29зареєстровано протягом 9 місяців 2006 р. Торік свідоцтва про реєстраціюотримали 44 адвокатських об’єднання.33 адвокатське об’єднання виключено зРеєстру адвокатських об’єднань у зв’язку з їх ліквідацією.

Закон визначаєвідносини адвокатури з державними структурами, гарантуючи при цьому їїсамостійність та незалежність. Зокрема, Міністерство юстиції забезпечуєнеобхідне фінансування оплати праці адвокатів за рахунок держави у разі участіадвоката у кримінальній справі за призначенням та при звільненні громадянинавід оплати юридичної допомоги, узагальнює статистичну звітність адвокатськихоб’єднань, сприяє проведенню заходів щодо підвищення професійного рівняадвокатів.

Статутамиадвокатських об’єднань передбачається подання Мін’юсту щорічної статистичноїзвітності про роботу об’єднання. На жаль, не всі адвокатські об’єднання подаютьзазначену звітність або порушують строки її надання, тим самим порушують вимогистатуту та чинного законодавства.

Статтею 4згаданого Закону передбачено, що адвокатські об’єднання після реєстрації впорядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, повідомляють місцеві органивлади про свою реєстрацію.

Слід зазначити, щоз 1 липня 2004 р. набув чинності Закон України «Про державну реєстраціююридичних осіб та фізичних осіб — підприємців», який регулює відносини, щовиникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб — підприємців.

Дія цього Законупоширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно відорганізаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а такожфізичних осіб — підприємців.

Адвокатськіоб’єднання, як і інші об’єднання громадян, набувають статусу юридичної особилише з моменту їх державної реєстрації у порядку, встановленому цим Законом.

Виходячи зположень згаданого Закону, адвокатські об’єднання після їх реєстрації вМін’юсті звертаються до державного реєстратора для включення їх до Єдиногодержавного реєстру, при цьому подається заповнена реєстраційна картка.

На сьогодніМіністерство юстиції разом із Державним комітетом з питань регуляторноїполітики та підприємництва розроблюють Регламент передачі Мін’юстом державномуреєстратору даних про юридичних осіб, яким планується зняти проблему подвійноїреєстрації адвокатських об’єднань.


Висновки

Формуванняправової держави і громадянського суспільства в Україні неможливо без створеннягарантій захисту прав та законних інтересів людини та громадянина, беззабезпечення умов для ефективного функціонування такого специфічногодемократичного інституту, як адвокатура.

КонституціяУкраїни закріплює право кожного на захист від обвинувачення і надання правовоїдопомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах.

Організація тапринципи діяльності адвокатури визначаються Законом України «Проадвокатуру», прийнятим Верховною Радою України 19 грудня 1992 р. Цей Законвідводить адвокатурі чільне місце, маючи на меті відновити престиж цієїпрофесії, її історичні традиції, піднести роль у суспільстві як одного згаранту забезпечення конституційних прав i свобод громадян.

КонституціяУкраїни закріплює право кожного на захист від обвинувачення і надання правовоїдопомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах.

Організація тапринципи діяльності адвокатури визначаються Законом України «Проадвокатуру», прийнятим Верховною Радою України 19 грудня 1992 р. Цей Законвідводить адвокатурі чільне місце, маючи на меті відновити престиж цієїпрофесії, її історичні традиції, піднести роль у суспільстві як одного згаранту забезпечення конституційних прав i свобод громадян. Адвокатура Україниє добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним сприяти захиступрав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземців, ociббез громадянства, юридичних ociб, надавати їм різноманітну юридичну допомогу. Згіднозакону, адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням,покликаним сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтересигромадян України, іноземців, ociб без громадянства, юридичних ociб, надавати їмрізноманітну юридичну допомогу. Особа, що одержала свідоцтво про право назайняття адвокатською діяльністю, має право практикувати індивідуально абовідкрити своє адвокатське бюро, або об'єднуватись з іншими адвокатами вколегії, фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно доЗакону “Про адвокатуру” i своїх статутів.


Література

1. Конституція України.

2. Закон України “Проадвокатуру” від 18.12.1992 р.

3. Закон України “Проправові засади цивільного захисту" від 24.06.2004р.

4. Положення про Вищукваліфікаційно — дисциплінарну комісію адвокатури від 5.05.1993р.

5. Св’ятоцький О.Д. Адвокатура:історія і сучасність. — Київ “Ін Юрс”, 1997.

6. Ковальський В.С. АдвокатураУкраїни. — “Юрінком інтер", 2000.

7. Варфоломєєва Т.В. Історіяадвокатури. — Київ. — 1992р.

8. Маляренко В. Суд,правоохоронні та правозахисні органи прокуратури. — Київ. — Юрінком Інтер. — 2004р.- с.350 — 359.

еще рефераты
Еще работы по государству и праву