Реферат: Аграрне право України

Міністерство освіти інауки України

Одеський державнийуніверситет

Контрольна робота зАграрного права

Виконала студентка

__________________________

__________________________

                 

Науковий керівник

__________________________

Реєстраційний номер_________

Дата ______________________

Підпис_____________________

                         

Одеса 2005


Зміст

Вступ. 3

1 Поняття та предмет аграрного права. 5

2 Припинення діяльності фермерського господарства. 8

3 Види зовнішньоекономічної діяльності 9

Загальні висновки. 15

Використана література. 17


/>/>/>/>/>/>/>Вступ

Україна — одна з найбагатших держав світу наблагодатну землю сільськогосподарського призначення. Сільське господарствоУкраїни характеризується певними суспільними, політичними, економічними,управлінськими, майновими, трудовими, соціальними відносинами, які регулюютьсянормами Конституції України, законами, підзаконними та локально-правовими актами.Україна має власну аграрну політику, аграрну економіку та аграрне право.

Аграрне право є галуззю права України, становитьскладову і невід’ємну частину правової системи України. Як галузь права вонохарактеризується власним предметом, принципами і методами правовогорегулювання. За допомогою аграрно-правових норм визначається правове становищевсіх виробників сільськогосподарської продукції, регулюються їхнявиробничо-господарська діяльність, суспільно-організаційні, майнові,управлінські, членські, трудові, соціальні, господарчо-договірні та іншіаграрні відносини. Правові норми цієї галузі права залежно від особливостейпредметів регулювання та правового забезпечення об’єднуються у відповідніправові інститути аграрного права. Ці норми в процесі виконання вимог закону іправозастосування зумовлюють виникнення, зміну або припинення аграрнихправовідносин. Через систему аграрних правовідносин відбувається залученняправових норм, фінансового, земельного, адміністративного, цивільного,торговельно-підприємницького, трудового та інших галузей права. Таке поєднаннянорм ряду галузей права є закономірним правовим явищем, спрямованим надосягнення ефективного використання правових засобів регулювання специфічнихаграрних відносин, реалізації правосуб’єктності учасниківсільськогосподарського виробництва, правоохоронного і юридичного захисту їхніхмайнових, земельних, трудових, аграрно-договірних, управлінських, соціальних таінших прав.

Аграрне право України як правова наука є галуззюнауки права України. Це — сума знань про аграрне законодавство, аграрно-правовінорми, аграрні правовідносини, які функціонують в аграрному секторі народногогосподарства. Це — вчення про історію виникнення аграрного законодавства,ефективність аграрних правовідносин, про теоретично-практичні засади таособливості порівняльного аграрного права. Це — теоретично-практичні проектиаграрної законотворчості, правозастосування та перспективи розвитку цієї галузіправа і науки права України в цілому.

Все це свідчить про важливість вивчення та розуміннятакої специфічної галузі українського права, як аграрне право та обумовлюєактуальність цієї контрольної роботи.


1 Поняття тапредмет аграрного права

Аграрне право України характеризується своєріднимпредметом правового регулювання. Це є аграрні правовідносини, які, по-перше,випливають із спеціальної правосуб’єктності суб’єктів аграрного права, ізспецифіки їхніх завдань та предмета діяльності; по-друге, складаються в сферівиробництва продуктів харчування, продовольства і сировини рослинного ітваринного походження, переробки і реалізації останньої суб’єктами аграрноїпідприємницької діяльності. Аграрні правовідносини як предмет аграрного праваявляють собою взаємопов’язані інтегровані відносини майнового, земельного,членського, учасницького, корпоративного, управлінського й трудового характерув усій багатогранності їх прояву в процесі здійснення завдань діяльностісуб’єктів аграрного підприємництва.

Їм притаманний певний суб’єктний склад, наділенийспеціальною правосуб’єктністю, а також об’єктний склад, тобто засобивиробництва продуктів харчування, сировини й продовольства рослинного ітваринного походження. Тому особливістю діяльності суб’єктів аграрногопідприємництва і властивостями об’єктів аграрного права визначаєтьсясвоєрідність предмета аграрного права як галузі національного права. Насвоєрідність цього предмета впливає також притаманне українському аграрномуправу визначення й здійснення соціально-економічної діяльності колективних,кооперативних, корпоративних (по суті — приватних) та державних виробниківтоварної маси продовольства, продуктів харчування і сировини рослинного ітваринного походження.

Предметом аграрного права є ті суспільні (в томучислі виробничі, підприємницькі та соціального спрямування) відносини, щовиникають у зв’язку з утворенням (заснуванням) і статутною діяльністю суб’єктіваграрного підприємництва всіх форм власності та легальнихорганізаційно-правових форм господарювання. Вони являють собою складнийкомплекс відносин як за складом суб’єктів (зокрема громадян, які беруть участьі є членами чи акціонерами або учасниками суб’єктів аграрного підприємництва,кооперативного чи корпоративного типів), так і за предметом та змістом.Суб’єктами цих відносин є кожний аграрний підприємець зі статусом юридичноїособи приватного права кооперативного чи корпоративного типів і відповідно йогочлени чи акціонери або учасники. У підприємствах кооперативного типу між цієююридичною особою (кооперативом) та його членами виникають складні, засновані направі членства, внутрішньогосподарські трудові, управлінські, майнові таземельні правовідносини. Як родове поняття всі вони складаються з окремих видіві зумовлюються характером виробничо-господарської, фінансової,соціально-побутової діяльності аграрного суб’єкта підприємництва. Кожний звидів цих відносин має притаманний йому суб’єктний склад (наприклад, органуправління), об’єкт та зміст правового регулювання. Майнові відносини, щоскладаються при цьому, своєю соціально-економічною основою мають власність іправо власності, засноване на членстві. Останнє позначається як на характерітрудових, управлінських відносин, так і на сутності майнових відносин, Щовиникають при розподілі прибутків між членами утворення, зокрема при одержаннічленами колективного сільськогосподарського підприємства,сільськогосподарського виробничого кооперативу чи спілки селян свого паю в разівиходу зі складу такої юридичної особи. Усі ці відносини за своїм предметом ісуттю є аграрними.

Самостійним видом аграрних відносин як різновидупредмета аграрного права є відносини, що виникають внаслідок утворенняміжгосподарських підприємств (об’єднань). Предметом аграрного права в даномуразі є відносини щодо створення цих державно-колективних суб’єктівпідприємництва, майнові відносини щодо утворення їх статутного фонду,визначення правового режиму майнових фондів, розподілу одержаних прибутків, атакож визначення правового становища часток учасників як суб’єктів праваспільної часткової власності. За своєю правовою природою є аграрними іуправлінські відносини, що утворюються в процесі управління ними на засадахсамоврядування і демократії.

З впровадженням і функціонуванням у сільськомугосподарстві внутрішньогосподарської та інших видів оренди виникли новімайнові, трудові, земельні й відповідно — організаційно-управлінські,виробничо-господарські відносини, які за своїм характером і змістом є аграрнимиі являють собою предмет аграрного права.

Усі ці вищенаведені суспільні відносини функціонуютьпротягом усієї діяльності, починаючи з планування і вибору видів прибутковоїпродукції, організації самого виробництва і закінчуючи транспортуванням,зберіганням та реалізацією продуктів харчування, зокрема сільськогосподарськоїпродукції і сировини, в тому числі й у переробленому вигляді. Зазначенівідносини є сільськогосподарськими, оскільки вони складаються в повсякденнійдіяльності аграрних товаровиробників і функціонують у системі АПК України.Наведені відносини регулюються як загальними нормами традиційних галузей права(цивільного і трудового), так і нормами виключно або переважно аграрного права.Це, зокрема, норми законів „Про селянське (фермерське) господарство”, „Просільськогосподарську кооперацію”, „Про колективне сільськогосподарськепідприємство”, „Про насіння”, „Про племінне тваринництво”, „Про карантинрослин”, „Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”,деякі норми статей Земельного кодексу України тощо.

Підсумуємо: предметом аграрного права є урегульованінормами аграрного законодавства, засновані на багатоукладності форм власностіта господарювання реальні суспільні, членські, майнові, управлінські, трудові,соціальні, господарчо-підприємницькі відносини щодо правового становищасуб’єктів аграрного підприємництва, їхньої виробничо-господарської діяльності здодержанням ринково-економічних закономірностей.

2 Припинення діяльності фермерськогогосподарства

Правову базу для створення та припинення існуванняфермерського господарства створює законодавство, яке можна поділити на тригрупи:

1) загальне законодавство, що діє стосовно всіхгосподарюючих суб’єктів;

2) галузеве (земельне, аграрне, цивільне, трудове,фінансове та інше) законодавство, яке закріплює певні однорідні суспільнівідносини і торкається фермерського господарства;

3) фермерське законодавство, як специфічнаспеціалізована, комплексна галузь законодавства, що лише формується як галузевеутворення і яке присвячено лише фермерському господарству.

Відповідно до Закону „Про фермерське господарство”(ст. 35) діяльність фермерського господарства припиняється у разі:

1)   реорганізації фермерського господарства;

2)   ліквідації фермерського господарства;

3)   визнання фермерського господарства неплатоспроможним (банкрутом);

4)   якщо не залишається жодного члена фермерського господарства абоспадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Рішення про припинення діяльності фермерськогогосподарства приймається (ч. 1 ст. 36):

а) власником у разі реорганізації або ліквідаціїфермерського господарства — відповідно до закону та Статуту фермерськогогосподарства;

б) у разі якщо не залишається жодного членафермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльністьгосподарства у порядку, встановленому законом; в) у разі банкрутствафермерського господарства — відповідно до закону.

Законом встановлено, що спори про припиненнядіяльності фермерського господарства вирішуються судом.

Кошти, одержані від продажу майна фермерськогогосподарства, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку,встановленому Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника абовизнання його банкрутом”.

Майно, що залишилося після задоволення вимогкредиторів, розподіляється між членами фермерського господарства відповідно дойого Статуту.

Спори щодо розподілу майна фермерського господарства,яке припинило свою діяльність, вирішуються судом.

Закон „Про фермерське господарство встановлює (ч. 3.ст. 36), що у разі припинення діяльності фермерського господарства дозакінчення терміну надання господарству податкових пільг господарство сплачуєдо бюджету за весь період його діяльності суму податку, обчислену в розмірі,встановленому для фермерського господарства, крім випадків, передбаченихчастиною четвертою статті 34 цього же Закону, та викупу земельної ділянки длясуспільних потреб чи примусового відчуження її з мотивів суспільноїнеобхідності.

3 Види зовнішньоекономічноїдіяльності

В Україні не існує чіткої наукової класифікації формекономічного співробітництва в зовнішньоекономічної сфері. На практиці та чиінша форма рідко застосовується в чистому вигляді. Як правило, частіше маютьмісце їх комбінації, кількість яких зростає у міру розвитку міжнародногоекономічного співробітництва, залучення в цю сферу нових суб’єктів, галузей,виробництв, регіонів за видами діяльності, способами отримання майна, утворенняспільного капіталу та розподілу прибутків. Найчастіше мають місце такі видиміжнародних економічних зв’язків: зовнішня торгівля; спільні підприємства(„джейнт венчурс”) на території України; спільні підприємства за кордоном;іноземні підприємства на території України; міжнародні об’єднання таорганізації; консорціуми;. підрядні співробітництва; концесії; лізинг;співробітництво на компенсаційній основі; співробітництво на умовах розподілупродукції між сторонами, які беруть участь („продакшен шеренг”) та ін.;залучення іноземної робочої сили; виробниче кооперування; науково-технічнеспівробітництво; торгівля ліцензіями і технологією; прибережна та прикордоннаторгівля; торгівля транспортними послугами; співробітництво в банківськійсфері-іноземний туризм; співробітництво у вільних економічних зонах; інші формиміжнародних зв’язків (асоціації, торговельні доми торги та ін.). Деякі з них узагальному відношенні можна охарактеризувати описаними нижче особливостями.

Спільні підприємства на території Українистворюються шляхом утворення спільного статутного фонду за участюкапіталу однієї або кількох зарубіжних країн. Розмір капіталу кожної сторони,форми внеску в нього та їх оцінка погоджуються між партнерами по СП в процесіпідготовки до його створення. Як правило, контрольний пакет капіталу маєналежати українській стороні.

Спільні підприємства України за кордоном. Мета їх створення — просування на зовнішні ринки українських товарів.Такі підприємства створюються і діють згідно із законодавством країниреєстрації. Нижня та верхня межі українського капіталу в статутному фонді СП закордоном визначаються у процесі переговорів зацікавлених сторін.

Іноземні підприємства на території Українистворюються і діють відповідно до українського законодавства. Вважається, щоіноземним є підприємство зі 100-процентним іноземним капіталом. Оскільки жбудь-яке підприємство займає певну земельну ділянку, а земля в Україні згідноіз Земельним кодексом не продається іноземцям, то в точному значенністопроцентних іноземних підприємств у нас поки що немає.

Що таке співробітництво? Співробітництво накомпенсаційній основі передбачає, по-перше, надання на умовах кредиту Цільовимпризначенням фінансових та (або) матеріально-технічних ресурсів; по-друге,створення (будівництво, розширення, модернізація) виробничих та іншихпотужностей; по-третє, погашення (компенсацію) фінансової заборгованості зарахунок виручки від продажу продукції, виробленої на створених в процесіспівробітництва потужностях. Співробітництво на умовах розподілу продукції міжсторонами, що беруть участь („продакшн шеринг”), передбачає повне або частковефінансування проекту співробітництва з повним або частковим покриттям поточнихвитрат іноземним партнером.

Пропорції розподілу продукції між вітчизняними тазарубіжними партнерами визначаються зацікавленими сторонами. Вони можуть бутивід 10 до 90% для однієї із сторін. Часто використовується співвідношення50:50.

Переробка давальницької сировини. В цьому випадку передбачається вивіз сировини в іншу країну з метоюпереробки її на готову продукцію (або напівфабрикати) з поверненням готовоїпродукції (напівфабрикату) в країну — власника сировини.

Вартість переробки давальницької сировини включаєтьсяв експорт країни, яка здійснює його переробку, та в імпорт країни — власникасировини. Кількість та вартість сировини, що вивезена, а також кількістьготової продукції (напівфабрикату), виробленої з цієї сировини, обліковуютьсяза балансом зовнішньої торгівлі.

Виробниче кооперування передбачає участь підприємстврізних країн у різних, але конструктивно та технологічно пов’язаних між собоюпроцесах праці. При цьому власність кооперантів відособлена.

Обмін продукцією між підприємствами-кооперантами можездійснюватись на безвалютній збалансованій основі за умовами бартернихоперацій.

Науково-технічне співробітництво являє собоюдомовлену діяльність суб’єктів зовнішньоекономічних зв’язків різних країн,спрямовану на прискорення науково-технічного прогресу. Основні форми такого співробітництва:взаємне планування, прогнозування, координація, кооперація та спільнездійснення наукових розробок, співробітництво в галузі науково-технічноїінформації та підготовки наукових кадрів, забезпечення науково-технічнихдосліджень апаратурою, пристроями, матеріалами.

Відповідно до ст. 4 Закону України „Прозовнішньоекономічну діяльність” суб’єкти аграрного підприємництва всіх формвласності та організаційно-правових форм господарювання можуть здійснювати таківиди зовнішньоекономічної діяльності:

— експорт та імпорт товарів, капіталів та робочоїсили;

— надання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльностіУкраїни послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності, в тому числі:виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових,експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних,управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристичних та інших, щопрямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послугіноземними суб’єктами господарської діяльності суб’єктам зовнішньоекономічноїдіяльності України;

— наукову, науково-технічну, науково-виробничу,виробничу, навчальну та іншу кооперацію з іноземними суб’єктами господарськоїдіяльності; навчання та підготовку спеціалістів на комерційній основі;

— міжнародні фінансові операції та операції з ціннимипаперами у випадках, передбачених законами України;

— кредитні та розрахункові операції між суб’єктамизовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами госрегулюваннязовнішньоекономічної діяльності; створення суб’єктами зовнішньоекономічноїдіяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України;створення іноземними суб’єктами господарської діяльності зазначених установ натериторії України у випадках, передбачених законами України;

— спільну підприємницьку діяльність між суб’єктамизовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарськоїдіяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм,проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як натериторії України, так і за її межами;

— підприємницьку діяльність на території України,пов’язану з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та іншихнематеріальних об’єктів власності з боку іноземних суб’єктів господарськоїдіяльності; аналогічну діяльність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності замежами України;

— організацію та здійснення діяльності в галузіпроведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів таінших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участюсуб’єктів зовнішньоекономічної діяльності; організацію та здійснення оптової,консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту упередбачених законами України випадках;

— товарообмінні (бартерні) операції та іншудіяльність, побудовану на формах зустрічної торгівлі між суб’єктамизовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарськоїдіяльності;

— орендні, в тому числі лізингові, операції між суб’єктамизовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарськоїдіяльності;

— операції по придбанню, продажу та обміну валюти навалютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

— роботи на контрактній основі фізичних осіб Україниз іноземними суб’єктами господарської діяльності як на території України, так іза її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі зсуб’єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за їїінші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключнійформі законами України.


Загальні висновки

1. Аграрне право України характеризується своєріднимпредметом правового регулювання.

Це є аграрні правовідносини, які, по-перше,випливають із спеціальної правосуб’єктності суб’єктів аграрного права, ізспецифіки їхніх завдань та предмета діяльності; по-друге, складаються в сферівиробництва продуктів харчування, продовольства і сировини рослинного і тваринногопоходження, переробки і реалізації останньої суб’єктами аграрноїпідприємницької діяльності.

Аграрні правовідносини як предмет аграрного праваявляють собою взаємопов’язані інтегровані відносини майнового, земельного,членського, учасницького, корпоративного, управлінського й трудового характерув усій багатогранності їх прояву в процесі здійснення завдань діяльностісуб’єктів аграрного підприємництва.

Предметом аграрного права є урегульовані нормамиаграрного законодавства, засновані на багатоукладності форм власності тагосподарювання реальні суспільні, членські, майнові, управлінські, трудові,соціальні, господарчо-підприємницькі відносини щодо правового становищасуб’єктів аграрного підприємництва, їхньої виробничо-господарської діяльності здодержанням ринково-економічних закономірностей.

2. Правову базу для припинення існування фермерськогогосподарства створює в основному закон України про фермерське господарство,зокрема його статті 35 та 36.

Вони визначають умови припинення діяльностіфермерського господарства, хто у разі необхідності приймає рішення проприпинення діяльності фермерського господарства приймається, як розподіляєтьсязагальне майно та здійснюється матеріальна відповідальність перед кредиторами,яким чином вирішуються спори щодо розподілу майна фермерського господарства,яке припинило свою діяльність, та деякі інші питання.

3. Види зовнішньоекономічної діяльності, які могутьздійснювати суб’єкти аграрного підприємництва всіх форм власності таорганізаційно-правових форм господарювання, встановлює ст. 4 Закону України„Про зовнішньоекономічну діяльність”.


Використана література

1.  КонституціяУкраїни: Прийнята на п’ятий сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року //Голос України, 1996, 13 липня.

2.  Земельнийкодекс України // Урядовий кур’єр, 2001, № 211-212.

3.  ЗаконУкраїни про фермерське господарство від 19 червня 2003 року N 973-IV //www.rada.kiev.ua

4.  Аграрнеправо України: Підручник. / За ред. проф. В.З. Ярчука. — К., Юрінком Інтер. 2000.

5.  Вінник О.Господарські товариства і виробничі кооперативи. Правове становище. — К., 1998.

6.  ГайдуцькийП. Власність на селі // Урядовий кур’єр. 2002, № 59, 28 березня.

7.  Гутнік А.Як діє земельна конституція // Сільський час, № 11, 2001.

8.  ЗапорожецА.М. Аграрное право: Учебное пособие. — Х., Консум. 1997.

9.  Земельнеправо України: Підручник. — К., 2001.

10.        Земельнеправо: Академічний курс. За ред. В.І. Демчика. — К., ЮІЕ, 2001.

11.        Реформуваннята розвиток агропромислового виробництва / За ред. П.Т. Каблука. — К., 1999.

12.        ТитоваН.І. Фермерство в Україні. Основні правові засади. Питання та відповіді. —Львів, 1998.

еще рефераты
Еще работы по государству и праву