Реферат: Основні методи боротьби з інфляцією
Група: 4 – 10 – 98 БУБ
студент: Заболотний
Олександр Едуардовичадрес: м. Запоріжжя,
вул. Миру, б. 10, кв. 18
телефон: 33 – 16 – 77
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни: державне регулювання економіки
за темою:основні методи боротьби з інфляцією
факультет: дистанційне навчання
спеціальність: БУБ
відділення: бакалаврат
Викладач консультант: Бугай В. З.
МАУП 2000.
Тема: Основні методи боротьби зінфляцієюЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………………….……3
1. Сутність та ознаки інфляції
1.1 Сутністьінфляції...............………..............…………………….…….4
1.2 Причиниінфляції……………...................................………...........5
1.3 Особливості кризи вУкраїні………………………………………………6
2. Антиiнфляцiйна полiтика держави, методи боротьби з інфляцією
2.1 Методиантиiнфляцiйногооподаткування……………………….…….7
2.2 Скорочення податкiв у свiтi “концепцiї пропозицiї”…………………9
2.3 Регулювання цiн в умовах iнфляцiйноiнестабiльностi……….….10
3. Антиiнфляцiйнаполiтика України…………………………………………..13
Висновок...................................................................……….…………14
Список літератури…………………………………………………………….……15
Вступ<span Arial",«sans-serif»;mso-bidi-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:1.0pt;mso-font-kerning:12.0pt">Найефективнішим індикатором«здоров’я» економіки країни є її фінансовий стан. Адже фінансова система нелише забезпечує необхідні взаємозв’язки в економіці, вона є одним знайвпливовіших важелів макроекономічного регулювання, інструментом, задопомогою якого уряди мають змогу регулювати економічний розвиток. Саме тому діяльністьвиконавчої влади кожної країни спрямована на забезпечення стабільності фінансово-кредитноїсистеми та фінансового стану в цілому. Запорукою цього, серед іншого, має бутистан “керованості” інфляційними процесами. Необхідність у цьому викликана тим,що інфляція не лише призводить до тяжких соціально-економічних наслідків – заумов інфляції втрачається ефективність дії та відбувається деформація інструментівмакроекономічного регулювання.
Особливовиразно деформація економічних механізмів проявляється в умовах гіперінфляції.В економічній науці вважається, що інфляція переходить в гіперстадію за умовперевищення швидкості росту цін 50% на місяць. Прикладом того є Німеччина1920-1923 рр., Австрія 1921-1923 рр., СРСР 1921-1924 рр., Грeція 1943-1944 рр.,Латиноамериканські країни 1970-1980 рр. Інфляція в Угорщині після ІІ Світовоївійни була найвищою з усіх, відомих в історії світової економіки.
Iсторичносклалося так, що одна з нових й, у деякому вiдношеннi,найважливiша функцiя уряду полягає в тому, щоб стабiлiзувати економiку,тобто допомагати їйзабезпечувати повну зайнятiсть ресурсiв i стабiльнийрiвень цiн. Перед вченими – економiстами стоїть завдання глибоко й конкретно вивчатиявища i тенденцiї у розвитку свiтової економiки. Одно з перших мiсць посiдає аналiз iнфляцiїта факторiв, що її обумовлюють.
У процесi розвитку сучасноїзмiшаної економiки ступiнь державного втручання, а у рамкахостаннього – вибiрадекватної макроекономiчної полiтики, що дозволяє запобiгти зростанню iнфляцiї мають особливе значення.
Макроекономiчна теорiядає достатньо чiткi рекомендацiї вiдносно умов й наслiдкiв подiбних рiшень.
Жодна з вiдомих нинiринкових економiчнихсистем не функцiонуєстихiйно. Всi вони являються об’єктами державного регулювання.При цьому напрямок й форми державного втручання змiнюються вiдповiдно до ситуацiї,що склалася у економiчнiй системi.
Манiпулюванняподатками й розмiрамивидаткiв бюджету, контрольза цiнами є одними зголовнихiнструментiв, за допомогою яких урядможе сприяти подоланню iнфляцiї.
В данiйроботi розглядаютьсяпитання, пов’язанiiз стримуванням iнфляцiйних процесiв в економiцi, а саме: питання державного регулювання й контролю за цiнами та антиiнфляцiйного пiдходу до оподаткування.
За своiм змiстомробота роздiлена на такi частини: у першому розділіаналiз зосереджений намеханiзмiiнфляцiї та на її наслiдках як у соцiальнiй, так iв економiчнiй сферах; другий розділплану присвячено розгляду методiвдержавного регулювання цiнта стримування iнфляцiї за допомогою податкової системи країни; в останньому – третьомурозділі дана характеристика реалiзацiї антиiнфляцiйної полiтики в Українi.
1. Сутність та ознаки інфляції
1.1 Сутність інфляції
Від чого ж залежить кількість грошей, необхідна для забезпечення товарногообігу? Передусім від суми цін товарів, що підлягають реалізації протягомпевного періоду, скажімо року. Що більше товарів, тим більше потрібно грошовиходиниць для їх реалізації.
Кількість грошей в обігу залежить далі від швидкості обігу кожноїгрошової одиниці. Це пов'язане із тим, що одна і та ж сума грошей можеобслугувати більше чи менше число актів куплi — продажу.
Перевищення кількості грошових одиниць, що знаходяться в обігу, над сумоютоварних цін і поява внаслідок цього грошей, не забезпечених товарами, означаєінфляцію. Вона призводить до зростання цін на товари (явному чи прихованому).Тому індекс цін — це один із головних і найбільш наочних показників наявностічи відсутності інфляції, її глибини. Інфляція може бути викликана різнимичинниками. Це і випуск зайвої кількості грошових одиниць, і відставання виробництватоварів від зростання платіжездатного попиту, і надходження на ринок товарів,що не користуються попитом.
Інфляція — це переповнення фінансових каналів паперовими грошима, що призводитьдо їх знецінювання. Інфляція — це грошове явище, але вона не обмежуєтьсязнецінюванням грошей. Вона проникає у всі сфери економічного життя і починає руйнуватиці сфери. Від неї страждає держава, виробництво, фінансовий ринок, але більшеза все страждають люди. Під час інфляції має місце:
1.
2.
3.
Ще одне визначення інфляції ми можемо прочитати в сучасних американськихпідручниках:
«Інфляція — це підвищеннязагального рівня цін. Це, зрозуміло, не означає, що підвищуються обов’язкововсі ціни. Навіть в періоди досить швидкого зростання інфляції деякі ціни можутьзалишатися відносно стабільними, а інші падати. Одне із головних хворих місць — це те, що ціни мають тенденцію підійматися дуже нерівномірно. Першіпідстрибують, другі підіймаються понад помірними темпами, а треті зовсім непідіймаються.»
Інфляція вимірюється за допомогою індексу цін. Згадаємо, що індекс цінвизначає їх загальний рівень по відношенню до базового періоду.
Темп інфляції для наданого року можна обчислити таким чином: віднятиіндекс цін минулого року із індексу цін цього року, поділити цю різницю наіндекс минулого року, а після цього помножити на 100.
Індексцін Індекс цін
цього року – минулого року
Темп інфляції = — х 100%
Індекс цін минулого року
Для того, щоб економіка не переживала інфляційних криз:
1.
2.
3.
4. психологією, люди, позбавлені інфляційних очікувань.
1.2 Причини інфляції.Зростання цін може бути пов'язане з перевищенням попиту над пропозицієютоварів, проте така диспропорція між попитом і пропозицією в багатьох випадкахне є інфляцією. Приклад: енергетичнакриза 70х в США, коли нафтовидобуваючі країни підняли ціни на нафту в десяткиразів, а на інші товари й послуги ціни зросли в одночас на 7-9%.
До найважливіших iнфляційнихпричин зростання цін можна віднести наступні:
<span Times New Roman",«serif»">1.<span Times New Roman"">
Диспропорційність — незбалансованістьдержавних видатків і прибутку - т. з.дефіцит державного бюджету. Часто цей дефіцит покривається за рахунок використання«друкарського верстату», що призводить до збільшення грошової маси іяк наслідок — інфляція.<span Times New Roman",«serif»">2.<span Times New Roman"">
Iнфляційно небезпечні інвестиції — здебільшого мілітаризація економіки. Військові асигнування ведуть до утвореннядодаткового платіжездатного попиту, а як наслідок — збільшення грошової маси.Надмірні військові асигнування звичайно є головною причиною хронічного дефіцитудержавного бюджету, а також збільшення державного боргу для покриття якоговипускаються додаткові паперові гроші.<span Times New Roman",«serif»">3.<span Times New Roman"">
Відсутність чистого вільного ринку ідосконалої конкуренції як його частини. Сучасний ринок в чималій міріогополiстичний. Оскільки огополiст зацікавлений в скорочуванні виробництва і пропозиціїтоварів створюється дефіцит використовуваний їм для підтримки чи підняття цінина товар.<span Times New Roman",«serif»">4.<span Times New Roman"">
Імпортована інфляція, роль якої зростаєзі зростанням відкритостi економіки і утягнення її в світогосподарські зв'язкитієї чи іншої країни. Можливості для боротьби у держави досить-такi обмежені.Засіб ревальвації власної валюти, що інколи застосовується в таких випадках,робить імпорт більш вигідним, одночасно ускладнюючи експорт.<span Times New Roman",«serif»">5.<span Times New Roman"">
Iнфляційні очікування — виникнення вінфляції самопідтримуючого характеру. Населення і господарські суб'єкти звикаютьдо постійного підвищення рівня цін. Населення вимагає підвищення заробітноїплати і запасається товарами наперед, очікуючи на їх швидке подорожчання.Виробники ж побоюються підвищення цін з боку своїх постачальників, які водночасзакладають в ціну своїх товарів прогнозоване ними зростання цін на комплектуючіі розгойдують отим самим маховик інфляції. Живий приклад таких iнфляційнихочікувань ми можемо спостерігати у своєму повсякденному житті.Причину інфляції треба також шукати в трьох видах монополій:
1.
2.
3.
Ці три види монополій пов'язані між собою і кожна з них може порушуватибаланс попиту і пропозиції. Причини інфляції можуть знаходитись і поза держави,тоді їх треба шукати в світовій торгівлі.
Слід також зазначити, що два найважливіших джерела інфляції, зумовленоїзростанням витрат — це збільшення номінальної зарплати і цін на сировину іенергію.
1.3 Особливості кризи вУкраїніІнфляція- це своєрідний податок, яким держава шляхом випуску нічим не забезпеченихпаперових грошей обкладає грошові засоби в національній валюті юридичних іфізичних осіб. В економічній літературі використовується навіть такий термін«iнфляційний податок», це гірший з всіх видів податків, бо внаслідокйого застосування страждають передусім фізичні особи з фіксованим чи невеликимиприбутком (пенсіонери, інваліди, державні службовці, практично всі особинайманої праці).
Зростання грошової маси в Україні в 1992 г. в більш ніж 16,9 разівсвідчить про те, що гiперiнфляція в нашій країні була реальністю.
Треба визначити, що iнфляційні процеси в нашій країні викликаються нетільки економічним спадом і бюджетним дефіцитом. На протязі десятирічзакладалися народногосподарські диспропорції (між галузями промисловості, щовиробляють засоби виробництва і предмети споживання, між добувними іперероблюючими галузями економіки, між промисловим і сільськогосподарськимвиробництвом і т.і.). Сюди ж можна віднести і надзвичайну мiлiтаризаціюекономіки. Внаслідок в економічному організмі давно порушився обмін речовин.
Деякий час грошова маса в нашій країні штучно обмежувалася. Зайві грошівилучалися з обігу в основному за допомогою імпорту і алкоголю. Потім ситуаціярізко змінилася. Різко скоротилися валютні надходження і, відповідно, імпорт.Зменшився прибуток держбюджету від продажу алкогольних напоїв (кампаніяборотьби за загальну тверезість). Одночасно були розгорнуті широкі соціальніпрограми, не підкріплені реальними матеріальними ресурсами. У зв'язку з утвореннямкомерційних структур (передусім банків) став неможливим місцевий розподілгрошового обігу на наявний і безготівковий. Внаслідок накладення всіх цихчинників вкупі з директивним управлінням грошовою масою ми на рубежі 1989-1990р. р. впритул підійшли до гiперiнфляції.
Уряд був не в змозі стримати небезпечні iнфляційні явища. Вони сталинаростати як сніжний ком, підтримані спадом виробництва, все зростаючоюбюджетною емiсiєю, нестримною кредитною експансією комерційних банків (т. з.кредитна інфляція), розвалом єдиної грошової і банківської системи країни. Впідсумку ми одержали оте, що і повинні були одержати — гiперiнфляцію на фонірізкого спаду виробництва.
Перетворення в прах заощаджень населення, оборотних коштів підприємств,знецінювання банківських капіталів і активів на фоні від'ємних процентнихставок, триваюче падіння валютного курсу карбованця апотім гривні, відсутність інвестиційі інвестиційної політики у підприємств, банків, та й у держави, безперспективністьринку цінних паперів внаслідок неминучої втрати частини вкладеної в акції таоблігації вартості, витиснення з платіжного обігу гривні доларом, загрозапереходу від товарно-грошових відносин до натурального обміну — ось ці «радощі»,що несе гiперiнфляція та інфляція.
Можна казати, що застосовуючи методи боротьби з інфляцією уряд та НБУ подолалимарш гіперінфляції по Україні.
Гострота кризового стануфункціональної економіки змусила уряд та НБУ докорінно змінити свою політику.Грошово-кредитну політику було змінено з експансійної на жорстку рестрикційну.У 1994 році монетарна політику НБУбудувалася орієнтуючись на приборкання інфляції.
Ще наприкінці 1993 року булозапровадженно ряд заходів по стримуванню зростання грошової маси в обігу. Якщов IVкварталі 1993 року середньомісячні темпиінфляції становили 66,4% то в І кварталі 1994 року темпи інфляції було зниженодо 12,4%, а в ІІ кварталі – до 5%.
У 1995 році темпи інфляціїпродовжували знижуватися з 21,2% у січні до 4,6% у серпні з традиційним для Україниосіннім підвищенням у вересні до 14,1%, 9,1 % у жовтні.
Як вже зазначалося, уряд та НБУ застосовуючи методи боротьби з інфляцієюподолали марш гіперінфляції по Україні. Для підтвердження цього факту наведуіндекси споживчих цін (індекси інфляції) по Україні на лютий 2000 р.(Запорізьке обласне управління статистики):
Таблиця:Індекси споживчих цін (індекси інфляції) по Україні
Рік
1996
1997
1998
1999
Індекс за рік
139,7
110,1
120,0
119,2
За січень 2000 р. індекс інфляції становить 104,6.
2. Антиiнфляцiйна полiтика держави, методи боротьби з інфляцією
2.1 Методи антиiнфляцiйного оподаткування
Свiтовийдосвiд виробив двi головнi концепцiї антиiнфляцiйних заходiв,що спираються на кредитно-грошову i фiскальну полiтику. Це-заходи або безкомпромiсної боротьби з iнфляцiєю, або адаптацiї,пристосування до життя в умовах iнфляцiйної нестабiльностi. Перший метод реалiзустьєя шляхом змiн у системi оподаткування (як правило пiдвищення податкiв) та введенням жорсткогодержавного контролю цiнта зарплати. Другий метод – це iндексацiя доходiв, застосування механiзму корегування процентних ставок вiдповiдно до темпiв iнфляцiїта iн. До того ж необхiдною є повна адаптацiя усiх економiчних iнституцiйдо функцiонування вумовах iнфляцiї. Адаптацiйна полiтика має своi недолiки: кошти на компенсацiйнi надбавки населенню треба брати з державного бюджету, тобтоврештi-решт через податки,або робити грошову емiсiю, що знову призведе дозростання iнфляцiї.
Як правило, в умовах боротьби з iнфляцiєю цiметоди використовуються комплексно, що дає бiльш виражений ефект, i дозволяє пом’якшититруднощi, припадаючi на долю економiки краiни.
Методи антиiнфляцiйного оподаткування.
В процесi стримуванняiнфляцiї податки вiдiграють двоїстуроль. Скорочуючи доходи, що виступають як джерела витрат для споживачiв, високi податки носять антиiнфляцiйний характер. Однак, податки можуть також збiльшувати витрати виробництва, пiдвищуючи через це рiвень цiн на товари.
Розглянемо тi спотворення в оподаткуваннi, якiвикличе неочiкувана iнфляцiя, тобтовипадок, коли цей елемент економiчної системи країнидо дiй в умовах iнфляцiї не пристосований.
У разi,якщо податкова система країнимає труднощi з адаптацiєю до iнфляцiйних процесiв,виникають такi складнi проблеми:
По-перше, iз зростанням рiвняцiн частка податковихвиплат у загальному обсязiреальних доходiв збiльшується, породжуючи, такимчином, ефект прогресивного зростання податкiв. Якщо б податки знаходилися у постiйнiй пропорцiiдо номiнальних доходiв незалежно вiд розмiру останнiх, у цьому не було б нiякої проблеми, оскiлькив такому разi людисплачували б однаковий, не залежний вiд рiвняцiн вiдсоток своїх доходiв у виглядi податкiв. Але, оскiльки, норма оподаткування привикористаннi йогопрогресивної форми має тенденцiюзростати разом з рiвнемномiнальних доходiв, то iнфляцiя, призводячи до збiльшення номiнальнихдоходiв, тим самим збiльшує й частку податкiв у складi реальних доходiв.
Друга проблема пов’язана з оподаткуванням капiталу. Ця проблема дуже складна, оскiльки зростання капiталу, пов’язане з приростом ринкової вартостi активiв, реагує на iнфляцiю бiльшоперативно, нiж реальнi прибутки на цей капiтал. Жоднiй країнi не вдалосядосягти суттєвого успiхуу нейтралiзацiї наслiдкiв впливу iнфляцiї на оподаткування капiталу. Деякi фахiвцi у сферi податкiв навiть вважають, що найбiльша шкода вiдiнфляцiї полягає саме у тому, що вона збiльшує фактичне оподаткуваннякапiталу.
Подiбнапроблема оподаткування виникає й по вiдношенню до доходiву вигдядi вiтсоткiв на капiтал. Вiзьмемо простий приклад. Припустимо, що iнфляцiя збiльшусться з 5 до 10% й вiтсотковiставки зростають разом з iнфляцiєю в пропорцiї один до одного, як це йприпускається залежнiстюФiшера. Iз збiльшенням номiнальноi вiтсотковоїставки на 5 пунктiвреальна вiтсотковаставка до сплати податкiвне змiнюється. Але,якщо номiнальний доходна вiтсоткиоподатковусться в розмiрi, скажiмо, 28%, то уряд забирає у виглядi податку 1,4 вiтсоткового пункту (0,28 5%)з сукупних п’яти пунктiв iнфляцiйноїнадбавки, скорочуючи, таким чином, реальну суму доходiв по процентах пiсля сплати податкiв, що отримують кредитори. У цьому разi кредитор фактично несезбитки в наслiдок дiїiнфляцiї, тодi як уряд має зиск. Такi умови дестимулюють кредиторiв, що й є одним з негативнихефектiв iнфляцiї.
Слiдвiдмiтити, що теоретично можливим є бiльш швидке зростання вiдсоткової ставки до сплати податкiв нiж збiльшення iнфляцiї, що зберiгає реальну вiдсоткову ставку постiйною.
Як бачимо, навiть очiкуванаiнфляцiя викликає втрати в економiцi, якщо iнститути влади адаптованi до неї не повнiстю. Подiбнi втрати стають особливо iстотними в умовах контролю ставки банкiвського проценту, неадекватногооподаткування доходiв йпрогресивного зростання податкових ставок, що збiльшують податковi платежi. Пiд адекватним оподаткуванням в умовах iнфляцiї мається на увазiтакий метод зтягування податкiв,за якого не оподатковується iнфляцiйний компонент приростуактивiв. Розглянутийвище негативний вплив iнфляцiї на податкову систему,змусив багато країн “iндексувати” податковi закони, щоб запобiгти збiльшенню податкiв, яке спричиняється iнфляцiєю. Так було проiндексованоу 80-х роках частину податкового кодексу США.
Використання “стримуючої” податково-бюджетної полiтики є одним iз шляхiв усунення загрози iнфляцiї.
Полiтика податкового регулювання доходiв (TIP) орiєнтованана використання податкiвi створення у фiрм та робiтникiв стимулiвне пiднiмати цiни й зарплату.
TIP– це система, при якiйза допомогою податкової системи фiрми й зайнятiна них робiтникизаохочуються або наказуються в залежностi вiд зростаннярiвня цiн й зарплати.
Розглянемо цiновий рiзновидTIP. Так, фiрмам повiдомлясться, що рiвень сплачуваних ними податкiв залежить вiд зростання цiн на їх продукцiю.Наприклад, пiдвищення цiн до 5% не викликає нiяких штрафних санкцiй, за кожний наступний вiдсотковий пункт уряд збiльшує ставку оподаткування.Податкова ставка може збiльшуватись,скажiмо на 2 пункти (з25 до 27%) за кожний вiдсотокприросту цiн на продукцiю фiрми.
За умов реалiзацiїтакої полiтики пiдвищення цiн коштуватиме фiрмам надто дорого. Отже, в них з’являється стимул недопускати значного збiльшенняцiн. Зростання цiн по всiх фiрмах, таким чином, буде меншим, й темпи iнфляцiї скоротяться. Подiбний механiзмможе бути реалiзованийй у вiдношеннi зарплати.
Згiдноз вищесказаним, фахiвцямипропонується ввести до схеми розрахунку основного податку антиiнфляцiйний коефiцiєнт. Його призначення –забезпечити зацiкавленiсть товаровиробника у вiдповiдностi темпiвзростання товарноїi грошової мас, зниженнiiснуючих темпiв iнфляцiї на внутрiшньомуринку.
Отже, можна зробити висновок, що на практицiiснує дуже тiсний взаємозв’язок мiж оподаткуванням та контролем цiн i цим користуються уряди, коли ставлятьсобi за мету поставитиу невигiдне становищетих господарюючих суб’єктiв, якi надто iнтенсивно пiднiмають цiнина товари та послуги. Такекорегування цiндержавою за допомогою податковоїсистеми вiдноситься донепрямих методiвконтролю за цiнами.Прямi методирегулювання цiн, тобтовстановлення максимумiвцiн, буде розглянутодалі.
2.2 Скорочення податкiв у свiтi “концепцiї пропозицiї”
Як вiдомо,будь-яке втручання в функцiонуванняекономiки, що затримуєпересування кривоїсукупного попиту вгору або змушує її зсуватися вниз вiдносно кривої сукупноїпропозицiї будестримувати темпи iнфляцiї. Аналогiчного ефекту можна було б досягти, якщо б було можливо вплинутина сукупну пропозицiю.Такий пiдхiд до економiчноi практики став вiдомимяк “концепцiя пропозицiї”.
Малюнок 1 iлюструє, яким чином економiчна полiтика“концепцiї пропозицiї” мала б сприяти усуненню iнфляцiї. Економiчна система спочатку знаходиться у станi рiвноваги на довгостроковому iнтервалi в точцi E. Якщо не вiдбувається нiяких змiн з боку сил, формуючих пропозицiю в економiчнiй системi,то пересування кривоїсукупного попиту зAD доAD’ перевело б економiчну систему в точку Е — вновий стан рiвноваги накороткостроковомуiнтервалi. В економiчнiй системiвиникла б iнфляцiя.
Однак припустимо, що в той момент, колипересувається крива сукупного попиту, економiчна полiтикау рамках “концепцiїпропозицiї” досягаємети пiдвищення природногорiвня реального обсягувиробництва до Q’. Це вiдповiдало б перемiщенню кривої сукупної пропозицiї на довгостроковому iнтервалiiз положення n у положення n’. Якщо не вiдбувасться нiяких змiн в очiкуваному рiвнi цiн нафактори виробництва, то разом з нею зсунеться праворуч до AS’ й крива сукупної пропозицiї на короткостроковому iнтервалi. При умовi вказаних пересувань кривої пропозицiї, економiчна система досягне нової рiвноваги в точцi Е, запобiгши при цьому будь-якому пiдвищенню цiн.
<img src="/cache/referats/5635/image001.gif" v:shapes="_x0000_s1027"><img src="/cache/referats/5635/image002.gif" v:shapes="_x0000_s1038"><img src="/cache/referats/5635/image003.gif" v:shapes="_x0000_s1034"> P n n’ мал.1
<img src="/cache/referats/5635/image004.gif" v:shapes="_x0000_s1041 _x0000_s1045 _x0000_s1048 _x0000_s1051">
AS’
<img src="/cache/referats/5635/image005.gif" v:shapes="_x0000_s1054">
AS AD AD’
<img src="/cache/referats/5635/image006.gif" v:shapes="_x0000_s1031"> 0 Q Q' Q
Основне питання полягає в тому, якимчином здiйснити бажанезбiльшення природного рiвня реального обсягувиробництва. Прибiчники“концепцiї пропозицiї” як один iз способiв досягнення цього результатурозглядають змiнення уподатковiй полiтицi. Вони звернули увагу на те, що напротязi 70-х рокiв вiдбулося припинення зростання природногорiвня реального обсягувиробництва у США. Головною причиною такого стану речей, на думку прихильникiв “концепцiї пропозицiї”, стала дiюча в США податкова система. Вона нiяким чином не сприяларозвитку процесiвнакопичення та iнвестування,а також зацiкавленостi у високопродуктивнiй працi. Iнфляцiяще бiльш посилилапроблему. Не тiлькикорпорацiїiдуже заможнi люди страждаливiд високих податкiв. Поєднана дiя iнфляцiї, прогресивного податку на доход вводила звичайних робiтникiв, що отримують зарплату, в групи, щооподатковуються за бiльшвисокою ставкою. Основою економiчної програми прибiчникiв “концепцiї пропозицiї” стала детально обмiркована послiдовнiсть дiйпо зменшенню ставок оподаткування. По-перше, мав бути знижений податок на доходгромадян, що посилило б трудову мотивацiю робiтникiв. По-друге, планувалосяреформувати систему податкiвна доходи вiд прирiсту капiталу та ввести рiзноманiтнi податковiстимули (пiльги для пiдприсмств, що збiльшують обсяги виробництва)-цестимулювало б накопичення та iнвестицii. По-третє, практика iндексацiї мала розповсюдитись на всю податковусистему для того, щоб ставки податкiв не пiдштовхувалисьiнфляцiєю.
2.3 Регулювання цiн в умовах iнфляцiйноi нестабiльностi
Надзвичайно важливу роль грає державний контроль надцiнами, особливо вумовах кризису економiкиi виходу з нього.
Пiдконтролем над цiнамирозумiють будь-яку послiдовнiсть цiлого ряду заходiв- вiд помiрних обмежень до примусовоговстановлення верхнiхграниць зростання цiн,що проводяться у рамках економiчноi полiтики.
Одним з пiдходiв єперевiрений у свiтовiй практицi метод тимчасового заморожування цiн й надалi їх часткового перегляду. Вiн полягає у забороненнi пiдвищувати цiни вище визначеного рiвня, без спецiального на те дозволу. За граничний рiвень цiн може бути прийнятий той, що iснував на протязi базового перiоду перед “заморожуванням”.При цьому пiдвищення цiн вважасться допустимим,якщо, наприклад, воно було пов’язаноз ростом цiн на iмпортнi вироби (тобто коли збiльшення витрат неможливо контролювати);недопустимим – якщо його причиною сталоневиправдане пiдвищеннязарплати, що стимулювало пiдприємцiв самим обмежувати зростаннязаробiтної плати.
Заморожування цiн дозволяє долатиiнфляцiйнi очiкування населення, господарюючих суб’єктiв, кредитної cистеми, внести деяке заспокоєння векономiку.
В ролiальтернативи прямому державному регулюванню цiн iнодi розглядаються картельнi згоди про цiни, якi можуть зiграти позитивну роль, якщо однiєю з сторiн, що беруть в них участь буде Уряд, щозабезпечує загальну узгодженiстьцiн.
Максимальнийрівень ціни являє собою законодавчо встановлену максимальну цiну, яку продавцю дозволяєтсязапрошувати за свiй товарабо послугу.
В широких маштабах максимальнi рiвнi цiн, або загальний контроль зацiнами, застосовуютьсядля обмеження iнфляцiйних процесiв в економiцi.
Наприклад, економiчне процвiтанняобумовлює пересування кривоїпопиту на даний вид товару праворуч, так що, як показано на мал. 2, рiвноважна, або ринкова цiна дорiвнює Р. З одного боку швидке зростання цiн на товари сприяє розвитку iнфляцiї, з iншого– виключає з числа покупцiвтовару тих споживачiв,чиї грошовi доходи не встигають зашвидким зростанням цiн.
<span Courier New";mso-bidi-font-family:«Times New Roman»">
<img src="/cache/referats/5635/image007.gif" v:shapes="_x0000_s1239"><span Courier New"; mso-bidi-font-family:«Times New Roman»">
<span Courier New";mso-bidi-font-family:«Times New Roman»; mso-ansi-language:EN-US">P <span Courier New";mso-bidi-font-family:«Times New Roman»"> мал. 2<span Courier New"; mso-bidi-font-family:«Times New Roman»"><img src="/cache/referats/5635/image008.gif" v:shapes="_x0000_s1241"><span Courier New";mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language:EN-US">
<span Courier New";mso-bidi-font-family:«Times New Roman»"> <span Courier New"; mso-bidi-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language:EN-US"> <span Courier New"; mso-bidi-font-family:«Times New Roman»">А<span Courier New";mso-bidi-font-family:«Times New Roman»; mso-ansi-language:EN-US">S<span Courier New"; mso-bidi-font-family:«Times New Roman»"><span Courier New";mso-bidi-font-family:«Times New Roman»">
<img src="/cache/referats/5635/image009.gif" v:shapes="_x0000_s1245"