Реферат: Вплив антропогенного забруднення р. Десна на втрату ролі судноплавної артерії

/>Зміст

Вступ. 2

Розділ 1. Екологічний стан басейну р.Десна. 6

1.1 Фізико-географічна характеристикар.Десна. 6

1.2 Антропогенне навантаження на басейнр.Десна. 8

Розділ 2. Результати спостережень задовготривалими змінами клімату Європи  22

2.1 Характер кліматичних циклів протягомголоцену. 22

2.2 Результати спостережень за кліматичнимита гідрологічними умовами зони водозбору річки Дніпр. 27

Розділ 3. Екологічний та гідрологічний станр. Десна. 30

3.1 Аналіз характеру змін опадів пометеостанції Семенівна. 30

3.2 Аналіз характеру змін стоку річки Десназа багаторічний період. 33

Розділ 4. Организаційний, та виробничийбазис для екологічно-безпечного користування природними здібностями річки Десна. 45

4.1 Основні положення Водного КодексуУкраїни. 45

4.2 Загальні положення про екологічнебезпечну організаційну форму виробничої діяльності річкового транспорту України. 47

4.3 Загальні відомості про технічнуоснащеність ВАТ „Чернігівський річковий порт” та пропозиції про більш вигіднезастосування його можливостей в умовах фінансової кризи  50

Висновки. 56

Список використаних джерел. 58

/>Вступ

Гідросфера, або водяна оболонка Землі, – цеїї моря й океани, крижані шапки приполярних районів, річки, озера та підземніводи. Запаси води на Землі величезні — 1,46*109 км3 (0,025 % її маси). Але цепереважно гірко-солона морська вода, непридатна для пиття й технологічноговикористання. Прісна вода становить усього 2 % її загальної кількості напланеті, причому 85 % її зосереджено в льодовикових щитах Гренландії таАнтарктиди, айсбергах і гірських льодовиках. І лише 1 % прісної води містять річки,озера й підземні води; саме ці джерела й використовує людство для своїх потреб.Необхідне відзначити, що без прісної води життя взагалі існувати не може. Томурічки це найважливіша державна цінність, а проблема збереження і раціональноговикористання чистою води на планеті є най важливим питанням, оскільки вода цеджерело життя всіх організмів.

Звісно, що цивілізація людства зародиласябіля річок які виконували роль транспортних артерій. Міські поселення здавнавиникали по берегах рік і озер, що служили джерелом водопостачання, анайчастіше зручним транспортним шляхом. Одночасно ріки використовувалися длявидалення рідких і твердих відходів життєдіяльності людей і домашньої худоби,що приводило до їхнього забруднення, обмежуючи розташовані нижче за течієюнаселені пункти можливості користуватися ними для питного водопостачання. Рікиставали рознощиками збудників інспекційних захворювань, таких як холера,дизентерія, черевний тиф і ін. Знадобилося не одне тисячоріччя, поки людинавчилися запобігати забрудненню водних об'єктів, очищати і знезаражуватистічні води.

З ростом благоустрою міст розташовані вміській рисі водойми і водотоки здобувають усе більш важливеархітектурно-планувальне, рекреаційне і естетичне значення, Завдяки комфортномумікрокліматові і привабливій естетиці міські набережні є найбільш престижнимрайоном розселення, улюбленим місцем прогулянок городян. Чистота воднихоб'єктів, архітектурна облаштованість, озеленення берегів і прибережної частиниє важливою турботою міської влади. Розмаїтість видів водокористування породжуєі розмаїтість вимог до води. Виходячи з цього, поняття якості води повинне бутипов'язане з її використанням. Відповідно до Водного кодексу України якість водиє характеристика складу і властивостей води, що визначає її придатність дляконкретного виду водокористування. Це накладає відповідні обмеження назастосування річок як транспортних артерій, джерело піску та води дляохолодження ядерних реакторів, система утилізації промислових та побутовихвідходів та ін., оскільки антропогенне навантаження не повинно порушуватиекосистему річок як джерела пітної води та ареалу існування відповідних видівфлори і фауни. Вищезгадане надає підстави вважати тему дипломного проектуактуальною з відповідних міркувань.

Актуальність теми

При розробці стратегії в областіраціонального використання і охорони водних ресурсів, включаючи оптимальневикористання і регулювання річкового стоку, необхідно, перш за все, матинауково-обґрунтовані оцінки змін водного режиму, що відбуваються під впливомприродних і антропогенних чинників. Складність вирішення цих питань значноюмірою обумовлена особливостями кліматичних умов останніх двох десятиліть XXсторіччя. У цей період виразно позначився процес глобального потепленняклімату, для помірних широт північної півкулі. Особливо інтенсивне підвищеннятемператури повітря спостерігається з кінця 1970-х до початку 1980-х років. Взв'язку з цим, однією з найбільш актуальних проблем екологічних досліджень євиявлення закономірностей змін водних ресурсів і водного режиму річок.

Мета і завдання досліджень

Метою досліджень є виявлення основнихзакономірностей динаміки зміни водного режиму річки Десна і оцінка можливихгідрологічних та гідродинамічних наслідків в зв’язку з глобальним потепленнямклімату.

Поставлену мету досягнуто вирішенням такихзавдань:

– на підставі аналізу загально-планетарнихтенденцій та наслідків глобального потепління здійснити скорочений всесвітнійаналіз екологічної ситуації з річковими стоками взагалі, та конкретно поДніпровське — Деснянському басейну вчасності;

– сформувати базу даних по параметрахтемператури, опадів та річкового стоку у Чернігівський області за багаторічнийперіод та здійснити математичну обробку накопиченої бази даних;

– використати отримані математичнірезультати для сумісного аналізу опадів і стоку за багаторічний період тапобудувати графіки, які ілюструють отримані об’єктивні висновки які повиннібути такими, які автоматично витікають з первинних даних.

Об’єкт дослідження – Дніпровське — Деснянська річкова система, яка охоплює територію України, Росії та Білорусії.

Предмет дослідження – взаємозв’язок міжзагально-планетарними та зональними кліматологічними та метеорологічнимизмінами, у контексті їх екологічних наслідків, у тому числі під впливомантропогенних і чинників в межах об’єкту досліджень.

Методи дослідження – поставлені завданнявиконані на основі системного підходу до вирішення складних екологічних завданьза допомогою методів статистичної обробки первинних даних. В процесі вивченнята аналізу даної проблеми використані методи графічної екстраполяції. В роботіприсутні історичні довідки та статистичні дані.

Практичне значення одержаних результатів

Отримано висновок про стабільні,довготривалі перспективи річки Десна як судноплавної артерії та структурноїоснови для розвитку “екологічного туризму”. Крім того, підтверджено, що натериторії Чернігівської області діють загально-планетарні кліматичнізакономірності.

Предметом захисту є виводи про довготривалітенденції водного режиму річки Десна як повноцінної воднотранспортної артерії.У основі дипломної роботи лежать результати багаторічних спостережень,запозичених в метеослужбі Чернігівської області. Особистий внесок авторадипломної роботи полягає в постановці завдання, зборі інформації, формуванні іобробці таблиць, узагальнення отриманих результатів і формулювання висновків.Головна мета даної роботи дати характеристику еколого-гідродинамічного стану тасудноплавним властивостям річки Десна і впливу забруднення, що відбулися, наякість води. Згідно поставленої мети були вирішені такі окремі завдання, яківідображені у відповідних розділах дипломної роботи:

– проаналізувати пов’язані з глобальнимпотеплінням загальні кліматичні тенденції та екологічний стан басейну річкиДесна;

– дати загальну характеристику річковоготранспорту та можливості перевезення вантажів судноплавною водною артерієюрічки Десна;

– обґрунтувати та розробити пропозиції накористь конкретної виробничої структури – ВАТ “Чернігівський річковий порт”.

/>Розділ 1. Екологічний стан басейну р.Десна

/>1.1 Фізико-географічна характеристика р.Десна

Десна – одна з найкрасивіших річок нашоїкраїни. Вона бере свій початок на території Смоленської області у Росії івпадає в Дніпро. Загальна довжина річки 1126 км, площа басейну перевищує 80тис. км2. На шляху від Єльні до Дніпра в неї впадає понад 20 великих і малихрічок. Основні притоки Десни: Судость, Снов, Болва, Навля, Неруса, Івотка,Сейм, Остер.

Об’єктом дослідження є р. Десна та їїпритоки в межах Чернігівської області, а головною метою – аналіз використанняїї водних ресурсів та якості води [7].

Десна – ліва притока 1-го порядку р.Дніпро, її довжина в межах України становить 591 км. Більша частина рікипротікає в межах Чернігівської області (552 км), лише її нижня частиназнаходиться в Київський області. Десна – рівнинна річка з широкою (до 15 км)долиною, заплава річки заболочена, з чисельними протоками та озерами.

Гідрологічний режим визначається весняноюповінню та низькою літньою меженню. Швидкість течії незначна, найбільша (0,95м/сек) припадає на квітень, у меженний період вона становить 0,4 – 0,7 м/сек.

Середній багаторічний об’єм стоку Десниоцінюється в 10,2 куб. км на рік. Найбільші притоки Десни на територіїЧернігівської області – це Снов, Убідь, Мена, Білоус (праві), Сейм, Остер, Дочь(ліві).

Більша частина басейну р. Десни за схемоюфізико-географічного районування України розташована в межах зони мішаних лісів(Чернігівське Полісся, Новгород-Сіверське Полісся), лише південно-східна – умежах лісостепової зони (Північна область Дніпровської терасової рівнини).

Десна – судноплавна річка, здавна відома якважлива транспортна магістраль. В ІХ-ХІ сторіччях вона була боковимвідгалуженням стародавнього торгівельного шляху “з варяг у греки”.

Пасажирське сполучення по Десніздійснюється протягом 206 км.

Обрамлена прекрасними лісами, квітучимилуками, заростями верболозу, несе свої води зачарована Десна. Такою вонавступає на територію України, такою впадає в Дніпро. І на кожному кілометрішляху перед мандрівниками відкриваються дедалі прекрасніші картини. На початкусвого шляху по Україні Десні приймає притоки Судость і Зноб і тече вздовжкордону між Сумською і Чернігівською областями. Під Новгород-Сіверським вонапроходить біля самого підніжжя городища князя Ігоря і старовинногоСпасо-Преображенського монастиря. Приймаючи з водою Сейму і його неспокійнусилу, Десна закручує таку карусель, що часом промиває вирву завглибшки до 28 м.

Колись по берегах Десни стіною стоялипрадавні непролазні хащі. Нині придеснянські ліси, зрозуміло, дуже поріділи,але й дотепер збереглися численні лісові масиви, які є одною з найбільших окрасДесни. Від Журавки до Білої Берізки шумлять легендарні Брянські ліси. Напівночі вони поступово переходять у соснові гаї, а спускаючись далі на південь,височать над Десною численними урочищами [12].

Долина р.Десна становить так званийДеснянський екологічний коридор в рамках Національної екологічної мережіУкраїни і Всеєвропейській екологічній мережі. Справа в тому, що вздовж Деснипролягає Деснянський пролітний шлях, яким мігрує багато видів європейськихперелітних птахів. Крім того, місцевих видів тварин і рослин тут також дужебагато, адже заплава зберігається в природному стані ще з часів останньогозледеніння і ніколи не освоювалась людиною. Трапляються тут і види тварин,занесені до Червоної книги України, як наприклад, чорний лелека іорлан-білохвіст. Все це надає придеснянським лукам і лісам міжнародного,транскордонного значення. Крім цього, частину заплави науковці пропонуютьвключити до переліку водно-болотних угідь міжнародного значення. Таківодно-болотні угіддя знаходяться під охороною ратифікованої УкраїноюРамсарської конвенції.

/>1.2 Антропогенне навантаження на басейн р. Десна

Антропогенне навантаження на навколишнєприродне середовище постійно зростає. Сьогодні перед людством посталанеобхідність ліквідації протиріччя між зростаючим споживанням природнихресурсів та погіршенням їх якості. Невід’ємною частиною даної проблеми є використаннята охорона водних ресурсів.

Води басейну Десни широко використовуєтьсяв господарстві області. За даними Деснянського регіонального управління водних ресурсів,забір води в 2002 р. в басейні р. Десна в межах Чернігівської області становив110,7 млн. куб. м. Порівнюючи з 2001 р. забір води зменшився на 3,83%. Загальневикористання водних ресурсів також зменшилося на 5,63%. Основними користувачамиводних ресурсів є промисловість (58,8%), житлово-комунальне господарство(27,8%), сільське господарство (3,8 %). Основні об’єми зменшення використання водизафіксовані в сільському господарстві. Це пояснюється значним зниженнямпоголів’я худоби [4].

Якість води р. Десни за останні рокисуттєво не змінилась. У 2002 році в басейн Десни підприємствами Чернігівськоїобласті було скинуто зворотних вод 85,49 млн. куб. м, що більше ніж у попередньомуроці на 3,53%. Основними забруднювачами поверхневих водних об’єктів є підприємствакомунального господарства, на які припадає до 97,6% скидів від загальногообсягу забруднених стічних вод, підприємства м’ясо-молочної промисловості – 1,4%, переробної промисловості – 0,6 %.

Важливим показником якісного стану річковихвод є кількість у воді біогенних речовин, зокрема сполук азоту (азот амонійний(NH4+ ), нітритний (NO−2 ), нітратний (NO3− )) і фосфору. Основнимиджерелами надходження біогенних речовин у річкові води є скидижитлово-комунальних та промислових підприємств, поверхневий стік із площ водозбору,зокрема сільськогосподарських угідь, та атмосферні опади.

Найменш стійкою сполукою є нітритний азот.Це – проміжний продукт біохімічного окиснення аміаку або відновлення нітратів.

Присутність у воді нітритів у великийкількості свідчить про фекальне забруднення води, потенціальну токсичність її йканцерогенність, оскільки нітрити легко трансформуються в нітрозоаміни –канцерогенні сполуки.

Амоній сольовий зустрічається в поверхневихводах переважно у невеликий кількості, його вміст у водоймах знижується приодночасному утворенні нітратів. Підвищений вміст амонію часто спостерігається вмісцях скиду стічних вод і свідчить про анаеробні умови формування хімічногоскладу води і про її незадовільну якість.

Кількість нітратів у поверхневих водах, якправило, невелика.

Головним джерелом їх надходження єґрунтовий шар, у якому нітрати накопичуються як за рахунок природних процесів,так і за рахунок внесення азотних добрив.

Фосфати потрапляють у поверхневі води восновному з комунальними стічними водами, що містять поліфосфати як компоненти миючихзасобів, фотореагенти та пом’якшувачі води. Важливим фактором є змив фосфатнихдобрив із сільськогосподарських угідь.

По течії Десни вміст біогенних речовин заперіод з 1998 по 2002 роки в цілому досить помірний. Гідрохімічний складрічкової води, яка надходить із території Росії в останні роки значнопокращивсь і вона не має помітного впливу на якість води Десни в межахЧернігівської області.

Концентрації амонію сольового коливалисявід 0,185 до 0,45 мг/л і не перевищували ГДК для водойм рибогосподарськогопризначення за винятком гирла р. Шостки (притока 1 порядку), де зафіксовано перевищенняГДК у 2007 і 2008 роках у 1,6 і 3,3 разу відповідно. Басейн р. Шосткирозташований на території Сумської області і характеризується значноюантропогенною перетвореністю: розораність басейну становить 48,8%,урбанізованість – 7,6%, забір води – 13,3 млн. куб. м, скид забруднених стічнихвод – 1,6 млн. куб.м.

Вміст нітритів по течії р. Десни задосліджуваний період не перевищував ГДК, за винятком створу на 0,1 км вищегирла р. Судость на кордоні з Брянською областю Росії, де в 2008 р. зафіксованоперевищення ГДК у 6 разів, і гирла р. Шостки, де підвищений вміст нітритів спостерігавсяпротягом усього періоду (у 2002 році 3,0 ГДК).

Концентрації нітратів по течії р. Десни неперевищували ГДК.

Фосфати у воді Десни були виявлені вкількостях, що нижче нормативних, незначне підвищення концентрації фосфатів(0,63 мг/л, 2008 рік) фіксується в нижньому створі на кордоні з Київськоюобластю [10].

Винятком є гирло р. Шостки, де вмістфосфатів підвищений (у 2008 р. 1,1 ГДК).

На території Чернігівської області вагомимджерелом забруднення річкових вод Десни є житлово-промисловий комплекс містаНовгород-Сіверського. Ця територія знаходиться в межах Новгород-Сіверського Полісся,де переважають ландшафти моренно-зандрових, зандрових терасових рівнин ізпіщаними і супіщаними ґрунтами, і вирізняється незначним аграрнимнавантаженням. Розораність у межах Новгород-Сіверського адміністративногорайону становить 39,5%, але у ландшафтній структурі району переважаютьмісцевості лесових “островів” з еродованими сірими лісовими ґрунтами, для яких характернийважкий механічний склад, а значить і більший розвиток процесів поверхневогостоку і, як наслідок, більше надходження шкідливих речовин, які входять доскладу добрив, у поверхневі води. Тут спостерігається збільшення вмісту у водіазоту амонійного, нітритів і нітратів, фосфатів. Після впадіння в Десну р.Шостки концентрація цих біогенних речовин значно зростає. Таке становищезберігається до впадіння річки Сейм. Води р. Сейм не мають істотного впливу наякісний стан Десни.

Наступним джерелом забруднення є житлово-промисловийкомплекс м. Чернігова. Чернігів – найбільший промисловий центр області, тутзосереджена значна кількість промислових підприємств. Крім того, у Черніговідуже висока щільність населення – 5276 чол./кв.км. Це обумовлює значний скидстічних вод у р. Десну. Про це свідчать, наприклад, середні річні дані за 2008р. по двох створах на р. Десні – за 1 км вище міста і за 5 км нижче міста.Вміст амонію сольового становить 0,42 і 0,46 мг/л, нітритів – 0,028 і 0,032мг/л, фосфатів – 0,51 і 0,85 мг/л відповідно. Хоча відмічається локальне, більшконцентроване, джерело забруднення в місті скидання не досить очищених стічнихвод КП “Чернігівводоканал” через р. Білоус. Для порівняння в таблиці наведено даніпро вміст біогенних речовин у р. Білоус за 2008 р.

В останні роки погіршився стан р. Остер(притока 1-го порядку). Відчутний негативний вплив житлово-промисловогокомплексу м. Ніжина на воду в р. В’юниця, а далі і р. Остер. Ніжин є другим зачислом жителів місто області, вирізняється значною щільністю населення – 1916 чол./кв.км.У Ніжині зосереджена велика кількість промислових підприємств. На створах річкиВ’юниця, нижче очисних споруд міста Ніжина, і в річці Остер, після впадіння внеї р. В’юниця, фіксується наднормативний вміст амонію сольового, нітритів. Ніжинськийрайон має мозаїчну ландшафтну структуру. І якщо північна частина району розташованав Чернігівському Поліссі, де ландшафти мають високий потенціал самоочищення, топівденна частина району знаходиться в лісостеповій зоні (Північна областьДніпровської терасової рівнини) і тут переважають ландшафти терасових рівнин ізчорноземами типовими та лучно-чорноземними ґрунтами, які мають низьку здатністьдо самоочищення. Це сприяє забрудненню поверхневих вод нітратами і фосфатами,які змиваються із сільськогосподарських угідь. Значна кількість біогеннихречовин потрапляє в р.Остер зі стічними водами Козелецького ВУЖКГ. РічкиВ’юниця, Остер мають низький потенціал самоочищення. У гирлі р. Остер у 2008р., у порівнянні з минулими роками, зросла кількість амонію сольового в 3,3рази, нітратів у 3 рази, фосфатів в 1,16 рази.

У південно-східній частині басейну Деснизнаходиться ще одне вагоме джерело забруднення річкових вод –житлово-комунальний комплекс м. Бахмача. Концентрація в місті підприємствм’ясо-молочної промисловості, міського населення, розташування у межахПівнічної області Дніпровської терасової рівнини, де домінують лісостепові ландшафтирозчленованих лесових рівнин з чорноземами типовими, які мають низьку здатністьдо самоочищення, спричинюють значне забруднення біогенними речовинами води р.Борзенка, а далі – р.Дочь (притока 1-го порядку).

Крім того, значне занепокоєння викликаєекологічний стан малих річок басейну Десни. Малі річки за своїми гідрологічнимипараметрами (малий об’єм стоку, низькі рівні води, повільна течія) часто не справляютьсяіз забруднюючими речовинами, які потрапляють у води. Це такі річки як: Бабка,Мена, Парасючка, Іченька, Бистриця, Борзна, Борзенка, Безіменний струмок (м.Щорс), Стрижень. За досліджуваний період майже в усіх створах по цих водоймах,а особливо у створах нижче скиду очисних споруд, фіксується перевищення ГДК дляводойм рибогосподарського призначення по амонію сольовому, нітритах [17].

Таким чином, на території Чернігівськоїобласті в басейні Десни можна виділити чотири екологічні зони зі значнимантропогенним тиском: міста Новгород-Сіверський, Чернігів, р. Остер (м. Ніжин),р. Дочь (м. Бахмач). Переважання у ландшафтній структурі цих регіонів ландшафтівіз низьким потенціалом самоочищення сприяє надходженню у водойми нітратів іфосфатів із сільськогосподарських угідь. Крім того, на якість води р. Деснизначний вплив мають водокористувачі суміжних територій, особливо Сумськоїобласті (р. Шостка). Незначна відмінність концентрацій сполук азоту та фосфоруміж верхнім (на кордоні з Росією) і нижнім (на кордоні з Київською областю)створами свідчить про значний потенціал самоочищення р. Десни. Але зафіксованеперевищення вмісту біогенних сполук вказує на необхідність оздоровленняекологічної ситуації в басейні Десни.

На території Чернігівської областіголовними джерелами забруднення поверхневих водних об'єктів басейну Десни єпідприємства комунального господарства, що становить 97,7 % від загальногообсягу забруднення стічних вод. Також скид забруднених стічних вод здійснюютьпідприємства м'ясо-молочної промисловості, переробної промисловості тощо.

У 2008 році в поверхневі водні об'єктибасейну Десни скинуто 125,5 млн. м3 (2007 р. — 112,4 млн. м3) зворотних вод, зяких 30,5 млн. м3 (2007 р, — 32,3 млн. м3) нeдocтатньо очищених, що становить24,3 % від їх загального об'єму. Порівняно з 2007 роком, кількість забрудненихзворотних вод зменшилась на 1,8 млн. м3, або на 5,6 %.

Основними водокористувачами тазабруднювачами басейну річки Десна є КП «Чернігівводоканал», м.Чернігів, КП«Бахмач-водсервіс», м.Бахмач, ТОВ «Бахмач-м’ясо», м. Бахмач, ЗАТ«Новгород-Сіверський сирзавод», м.Новгород-Сіверський.

За оцінкою антропогенних навантажень заступенем скидання забруднених недостатньо очищених зворотних та зливових вод,найбільшого навантаження зазнають малі річки басейну Десни – р.Білоус ір.Стрижень в м. Чернігів.

Втім, за інформацією Деснянськогобасейнового управління водних ресурсів, на екологічному стані річки Десна цесуттєво не позначається.

На території Сумської області до басейну р.Десна належать 70 річок, довжиною більше 10 км. За даними форми статистичноїзвітності 2- ТП (водгосп) за 2008 рік в басейн р. Десна було скинуто 9,657 млн.м3 стічних вод: з них нормативно очищених на очисних спорудах 6,223 млн. м3,недостатньо-очищених 3,385 млн. м3 та без очистки скидається 0.049 млн. м3.Основними забруднювачами вод басейну р. Десна є підприємстважитлово-комунального господарства, які скидають до 86.0% недостатньо-очищенихта неочищених стічних вод, в першу чергу це КП ВУВКГ м. Конотоп який скидає вр. Езуч до 3,0 млн. м3 (НДО), ДП МОУ «Конотопський авіаремонтний завод«Авіакон» 0,144 млн. м3 (НДО), КП «Водоканал» м. Білопілля скидає в р. Вір 0,2млн. м3 (НДО), КП «Аква-сервіс» м. Ямпіль в р. Івотка скидає 0,071 млн. м3 (НДО),КП «Буринь-аква» в р. Чаша скидає 0,081 млн. м3 (НДО), ПП «Водо-сервіс» м.Середино Буда скидають в р. Бобрик 0,049 млн. м3 неочищених стічних вод.

Також потужний вплив на її стан можутьспричиняти такі підприємства КП ШКЗ «Зірка» м. Шостка, КП ВУВКГ м. Шостка, КП«Аква-Сервіс» м. Ямпіль, КП ВУВКГ м. Глухів, КП «Водоканал-Білопілля», ТОВ НВО«Червоний металіст» м. Конотоп, тов «Мотордеталь-Конотоп», ВАТ «Сумирибгосп» м.Конотоп та м. Глухів, Буринський завод СОМ м. Буринь, Кролевецький КХПм.Кролевець, ВАТ «Шосткинський завод хімічних реактивів» м. Шостка, ТОВ ЮВѫ³ринський цукровий завод» смт. Жовтневе (Білопільський район) [10].

Потужний вплив на навколишнє природнесередовище становлять місця зберігання з непридатними та забороненими довикористання пестицидами (НЗП).

Розгерметизація контейнерів та зберіганняпестицидів насипом є причиною самовиникнення хімічних реакцій з виділеннямтоксичних газів, що веде до забруднення атмосферного повітря і становитьзагрозу здоров'ю людей, які проживають в даному регіоні, а також потенційнузагрозу забруднення всіх компонентів довкілля високотоксичними сполуками.

Одними з найбільших місць накопичення НЗП єстанція «Побєда» Середино-Будського району в кількості 940 тон та складколишнього ВАТ «Ямпільський «Агрохім» (смт Свеса Ямпільського району), у якомузгідно матеріалів останньої інвентаризації зберігається 84,401 т непридатнихпестицидів. Зазначений склад розташований у безпосередній близькості дожитлової забудови і знаходиться у напівзруйнованому стані. Пестицидизберігаються насипом у порушеній тарі, і становлять значну загрозунавколишньому середовищу.

За останній рік забір води по басейну р.Десна зменшився на 18,7 млн.м3 проти попереднього року (134,7 млн. м3) істановив 116,0 млн. м3. Використання води зменшено, проти 2007 року, на 18,1млн. м3, що становить 109,7 млн. м3. Зменшення використання води відбулося, зарахунок КЕП «Чернігівська ТЕЦ» ТОВ фірми «ТехНова», наякому зменшено виробництво електричної енергії, та комунально-побутовогогосподарства, що пов’язано із встановленням приладів обліку та економнішимвикористанням води.

Загальний скид стічних вод у 2008 роцізменшився проти минулого року на 13,2 млн. м3, або 10,4 %, і становить 114,24млн. м3.

Головні джерела забруднення поверхневихводних об’єктів — це підприємства комунального господарства — 98,5 % скидів відзагального обсягу забруднених стічних вод. З 26 споруд, які експлуатуються укомунальному господарстві, 3 — повністю замортизовані, 12 — потребують значнихкоштів на ремонт або реконструкцію. Каналізаційні мережі мають 15 міст, 14селищ міського типу та 11 сіл області.

Скид недостатньо очищених стічних водзменшився, в порівнянні з 2007 роком, на 1,29 млн. м3, або 4,3 %, і становить28,69 млн. м3.

Найбільше навантаження зворотних вод маєбасейн р. Десна. Проте, у 2008 році скиди в басейні зменшились з 112,7 млн. м3у 2007 році до 93,05 млн. м3, або на 19,65 млн. м3 (17,44 %) (рис. 1.).

/>

Рис. 1. Динаміка скиду зворотних вод убасейн р. Десна

Перелік підприємств-забруднювачів, типиочищення у розрізі річкових басейнів та скидання зворотних вод і забруднюючихречовин у поверхневі водні об’єкти наведено в табл. 1.2.

/>Таблиця 1.1

/>Забір і використання води р. Десна за 2008 – 2008 роки, млн. куб. м. на рік

Роки Забрано води Використано води З поверхневих джерел З підземних джерел Всього Промисловість Сільське господарство в т.ч. риборозведення Комунгосп Зрошення Інші галузі Всього 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 2006 88,16 53,49 141,6 95,74 6,322 0,072 29,96 - 3,478 135,5 2007 83,42 51,24 134,7 91,07 4,960 0,004 28,36 - 3,405 127,8 2008 66,75 49,29 116,0 73,43 4,741 - 27,97 - 3,559 109,7

Таблиця 1.2

Перелік основнихводокористувачів-забруднювачів водних об’єктів р. Десна

Підприємство-забруднювач Відомча належність Водний об’єкт Об’єм скидання, млн. куб. м Обсяг забруднюючих речовин, що скидаються, тонн/рік Всього НО НДО 1 2 3 4 5 6 7

1. ЗАТ «Новгород-Сіверський сирзавод»

2007 рік

2008 рік

Національна асоціація «Укрмолоко» р. Десна

0,1816

0,1568

-

-

0,1816

0,1568

404,90

502,23

2. ВАТ «Новгород-Сіверський м’ясокомбінат»

2007 рік

2008 рік

Концерн «Укрм’ясо» р. Десна

0,0083

-

-

-

0,0083

-

10,54

-

3. Сізо № 32

м. Новгород-Сіверський"

2007 рік

2008 рік

Державний департамент України з виконання покарань р. Десна

0,0089

0,008

-

-

0,0089

0,008

8,22

4,72

Відділ аналітконтролю та моніторингупроводить лабораторний контроль якості води в р. Десна по 18 створах,враховуючи транскордонні. Традиційним залишається для річок Полісся підвищенийвміст заліза загального, фосфатів та марганцю.

Гідрохімічний стан води річок-притоківДесни Сейму та Судості залишається на рівні минулорічних показників ітримається в межах ГДК для водойм рибогосподарського призначення [14].

Спостереження за станом забруднення р.Десна в районі м. Чернігів проводились в 2-х створах:

а)1 км вище міста;

б)в межах міста.

Водність річки Десна була дещо вищаводності попереднього року і середньої багаторічної (К=1,23 ).

За даними гідрохімічних спостереженьсередньорічний вміст розчиненого у воді кисню був задовільним — на рівні10,18-10,34 мг О2/дм3.

Перевищення граничнодопустимих концентрацій(ГДК) спостерігалось по азоту нітритному та сполуках важких металів.

Середній вміст азоту нітритного перевищувавГДК в 1,1 рази в обох створах спостережень. Концентрації по сполуках залізазагального були на рівні З ГДК, по сполуках марганцю — 5-6, хромушестивалентного — 7-8, міді — 12-18 ГДК.

В цілому, стан планктонного ценозу р. Деснана ділянці м. Чернігова відповідав ІІ-ІІІ класу, 3-4 категорії якості водβ-мезосапробної зони. На створі в межах міста стан планктонних угрупованьсвідчив про більш високий рівень забруднення вод річки.

Чернігівська обласнасанітарно-епідеміологічна станція проводить спостереження за станом водногобасейну по кількість постійних створів водойм 59, в т.ч.водойм І категорії – 12 створів, водойм ІІ категорії – 47 створів.

Місця розташування мереж постійних точокспостережень за станом навколишнього природного середовища

№ п/п Населений пункт, водний об’єкт Контрольоване середовище Показники, що контролюються 1. р. Десна, кордон України з Росією, Н.-Сіверський район Вода відкритих водоймищ Санітарно-хімічні, бактеріологічні, радіологічні, згідно Санітарних правил та норм “Охорони поверхневих вод від забруднень” 2. р. Судость, с. Грем’яч, в межах села, Н.-Сіверський район 3. р. Десна, м. Н.-Сіверський, 1 км вище ЛТП 4. р. Десна, м. Н.-Сіверський, нижче на 1 км 5. р. Десна, с. Пекарев, вище впадіння р. Сейм на 500 м, Сосницький район 6. р. Сейм, вище гирла на 500 м, Сосницький район 7. р. Десна, нижче гирла р. Сейм на 1 км с. В.Устя Сосницького району 8. р. Десна, с. Боромики вище на 3 км м. Чернігова 9. р. Снов, гирло (під мостом), Чернігівський район 10. р. Десна, нижче гирла р. Снов на 1 км, с. Брусилов 11. р. Десна, м/р Бобровиця вище міста Чернігова 12. р. Десна, с. Шестовиця нижче кордону м. Чернігова 13. р. Десна, с. Максим, Козелецький район 14. р. Десна, вище гирла р. Остер, Козелецький район

Із 679 проб не відповідають санітарнимвимогам за санітарно-хімічними показниками 196 проб (28,2 %), з 598 проб невідповідають санітарним вимогам за мікробіологічними показниками 165 проб (27,6%).

Із 7561 проби питної води централізованоговодопостачання не відповідають вимогам ГОСТу 2874-82 “Вода питьевая” засанітарно-хімічними показниками 548 проб (7,9 %), з 11975 проб – забактеріологічними показниками 277 (2,3 %).

З 5920 проб води децентралізованоговодопостачання не відповідають санітарним вимогам за санітарно-хімічнимипоказниками 2873 проби (48,4 %), з 5977 проб – за бактеріологічними показниками1745 (29,2 %).

Випадків виникнення інфекційних захворюваньсеред населення області водним факторам передачі не зафіксовано [20].

Деснянським регіональним управлінням воднихресурсів відповідно Плану гідрохімічного моніторингу відібрано 84 проби (2352аналізів) води у створах річок та 8 проб (224 аналізи) із діючих колодязів, якірозташовані неподалік транскордонних створів. Проби води контролювались за 28показниками.

Додатково, для спостереження за воднимиоб’єктами, у які підприємствами-водокористувачами у 2008 році були допущеніскиди недостатньо очищених стічних вод у відкриті водойми та контролюефективності роботи очисних споруд підприємств (на основі дотримання ГДСзабруднювачів), було відібрано 104 проби води (1456 аналізів). При цьому булоперевірено 27 підприємств області (42 проби – 588 аналізів) та водні об’єкти, уякі здійснюються скиди стічних вод (62 проби – 866 аналізів). Пробиперевірялись за 14 показниками.

Результати гідрохімічного моніторингуповерхневих водних об’єктів свідчать, що екологічний стан основної водноїартерії Чернігівської області р. Десна, у порівнянні з минулим роком, не набувсуттєвих змін.

Якість деснянської води в основномувідповідає граничнодопустимим концентраціям (ГДК) речовин для водоймрибогосподарського призначення. Лише в окремих випадках фіксувалось перевищенняГДК по БСК (1,05 ÷ 1,20 ГДК в середньому за рік 1,20 ГДК), залізузагальному (1,6 ÷ 2,5 ГДК в середньому за рік 2,1 ГДК), амонію сольовому(1,06 ГДК в середньому за рік 1,44 мг/дм3 при ГДК 0,5 мг/дм3), марганцю (2,1÷ 3,1 ГДК в середньому за рік 2,6 ГДК).

Перевищення ГДК цих показників пояснюєтьсяпереважно природними, а не антропогенними факторами. Річка Десна бере початок взаболоченій і лісистій місцевості і її русло проходить крізь болота, піски іглини, які складають більше 21 % басейну річки.

Антропогенними джерелами забрудненняповерхневих водних об’єктів залишаються підприємства комунального господарства,м’ясомолочної промисловості та сільського господарства .

Для вирішення проблеми забезпеченнянаселення м. Чернігова питною водою належної якості розроблені заходи подоведенню якості питної води до вимог ГОСТу 2874-82 „Вода питьевая” на період1998 – 2010 рр. Основні з них: буріння свердловин Нижньокрейдяного горизонту №24 – ВНС-4 „Полуботки”, № 59-ВНС-2 „Подусівка”, артсвердловини в селищі„Зарічний”; реконструкція діючих свердловин; заміна аварійних ділянокводопровідної мережі; демонтаж тупикових ВРК; відновлення стальних водогонівшляхом внутрішньої цементації (санації); будівництво РЧВ на ВНС-1 на 600 м3.

В 2008 році Чернігівською гідрогеологомеліоративноюекспедицією продовжені роботи по нагляду за якістю дренажних вод на 12осушувальних еталонних системах в Чернігівській області згідно з вимогами“Керівництва по здійсненню моніторингу меліорованих і прилеглих до них земель”(ВНД 33-5,5-04-98).

Розміщення точок відбору в місцях кінцевихскидів дренажних вод в водоприймачі дає змогу контролювати якість вод всьоговодозбору системи. Хімічні лабораторні визначення проводилися з метою отриманняпоказників хімічного складу дренажних вод, а також виявлення та якісної оцінкиречовин-забруднювачів, таких як нітритний азот, нітратний азот, аміаковий азот,хлориди, Fe2O3, важкі метали (Cu, Mn, Cr+4, Cr+6, Ni) [27].

Згідно з матеріалами досліджень на якіснийсклад дренажних вод впливає ряд чинників: антропогенні (літні табори для випасухудоби, несанкціоновані сміттєзвалища, залишки складів мінеральних добрив тапестицидів), природні (нітрифікація, амонітизація, мінералізація доннихвідкладень), техногенні (незадовільний технічний стан систем і т. д.).

Джерелом аміакових сполук в дренажних водахє азотовміщуючі речовини, що потрапляють в поверхневі і дренажні води різнимишляхами: з накопичених твердих відходів несанкціонованих сміттєзвалищ,накопичених органічних відходів життєдіяльності сільськогосподарських тварин, залишківскладів мінеральних добрив та пестицидів, мінералізації донних відкладеньканалів. Утворення нітритів і нітратів (нітрифікація) зумовлено наступнимокисленням аміакових сполук.

Вміст нітритного азоту в звітному році зааналітичними даними складає 0,0006-0,1065 мг/дм3 (І-ІІ клас якості), щоприблизно відповідає значенням минулого року. Кількісний вміст такогозабруднювача як нітратний азот в 2008 році збільшився і становить — 0,00-1,26мг/дм3 (І-ІV клас якості ). Аміаковий азот складає — 0,00-2,16 мг/дм3 (І-ІVклас якості), що менше, ніж в минулому році в 1,7 рази. На о/с Калита-Галовміст аміакового азоту на середину вегетаційного періоду становить 2,16 мг/дм3,це складає 1,35 ГДК. На решті осушувальних систем даний показник знаходиться вмежах норми. Нітритний і нітратний азот не перевищують граничнодопустиміконцентрації.

Розділ 2.Результати спостережень за довготривалими змінами клімату Європи

2.1 Характеркліматичних циклів протягом голоцену

Гідрологічні розрахунки показують, що рольрік у водному балансі океанів і морів (особливо великих) не дуже значна.Функціонуючий під кожною видимою рікою підземний стік складає звичайно близько2 % від річкового і також великого значення у водному балансі морів не має.Наприклад, середньорічна величина втрат на випар з поверхні Середземного моряза 1900 — 1964 р. складає 3430 км3. У той же час поверхневий і підземний стікразом з атмосферними опадами дає Середземномор'ю в 2 рази менше — тільки 1734км3. Таким чином, найбільш обжита водойма земної кулі давно повинен був бизникнути, якби не приплив води через Гібралтар зі Світового океану. Якз'ясувалися і ріки і дощі також не створюють великого впливу на зміну рівняводи в морях і океанах. У результаті випару з водної поверхні в буквальномузначенні «викидається на вітер» фактично усе, що приносять ріки,атмосферні опади і підземний стік.

Коливання рівня води внутрішніх морівзалежать головним чином від водообміну через протоки. Наприклад, для того жСередземного моря середньорічний приплив води з Атлантичного океану через Гібралтарскладає за той же період часу 42320 км3, а відтік — 40800 км3. Ці величини, якбачимо, більш ніж у 13 разів перевищують випаровування з водної поверхні іскладають понад 90 % як видаткової, так і прибуткової частини водного балансу.Якби приплив і відтік через Гібралтар діяли окремо один від іншого, то підйомабо падіння рівня води в Середземному морі досягли 17 м. Виникає питання — відкіля заповнюється дефіцит води у світовому океані [2].

Відповідно до уявлень академіка. В.І.Вернадского,із земної мантії виділяються ювенільні (незаймані) водні розчини, щопіднімаються нагору і накопичуються в земній корі і на її поверхні. Саме вокеані, де відсутній гранітний шар, а базальтова товща відносно мала, шлях дляювенільної води самий короткий. Локальні еманації гарячих вод у виді«підвідних ключів» (гідротерм) виявляються на багатьох ділянкахпрогинів океанічного дна. Прикладом можуть служити «білі і чорнікурці» серединно-океанічних хребтів, рифтові западини Червоного моря, де здна б'ють фонтани насичених водних розчинів з температурою порядку 56°С, імінералізацією до 360 г/л (у 10 разів більше чим морської води). Аналогічнігідротерми, що пробилися через пухкі шари осадових порід, що лежать набазальтовій корі, знайдені в Каспійському морі півострова Челекен, на дні озераСолтон-Сі в Каліфорнії й в інших місцях Земної кулі.

Одним з переконливих доказів вірогідностігіпотези мантійного походження вод Світового океану може служити те, щовулканічна волога, що надходить при виверженнях із земних надр, дуже близька посвоєму складі до морської води і містить ті ж хлориди кальцію, натрію, калію йінших з'єднань. До речі, якби всі розчинені в морській воді хімічні елементираптом випали в осад, то на дні океану утворився б шар висотою 30 м.

Іншим важливим підтвердженням появиювенільних розчинів на морському дні можуть служити загадковими масиви, щовважалися довгий час, солей, виявлені в осадових породах і прямо на поверхнідна Світового океану. Величезні соляні подушки і соляні діапіри знайдені на дніКарибського моря, Біскайської затоки, Середземного і Північного морів,Атлантичного океану, а також у надрах Прикаспійської западини, Дніпровсько-Донецькоїзападини й інших осадових товщ. Сьогодні їх походження прямо пов'язують ізшарами, що утворилися при охолодженні ювенільних розчинів масивними солями, щоспочатку заповнює низинні ділянки морського дна. Далі випалі і похованімінеральними опадами шари солей трансформуються в куполи і подушки за рахуноксоляного тектогенезу. Таким чином, збільшення кількості води на Землі ізаповнення убули дисоційовану води в космос у зоні іоносфери Землі можевідбуватися й у результаті безперервного утворення нових мас водних розчинів унадрах нашої планети. У зв’язку з наявністю значної кількості соляних діапіріву Дніпровсько-Донецькій западині, які здатні формувати в зонах розламівфлюїдопровідні канали, не виключається варіант постійного глибинного підживленнямінеральних вод України, концентрація яких зменшується за рахунок поглинанняметеорних вод [22].

Якщо для океанів річковий стік не граєістотної ролі, то для внутрішніх морів, таких як Азовське і Чорне море,річковий стік може відігравати помітну роль. Необхідно відзначити, що усерединіСередньоземноморського басейну розподіл припливу і відтоку через протоки носитьдосить складний характер. Наприклад, проведене в 1950 — 1970 р. вивченняводообміну через Керченську протоку, показало, що приплив і відтік з Азовськогоморя в Чорне значно змінюється від сезону до сезону і щорічно. Установлено, щоза останні 40 — 50 років стік з Чернова моря в Середземному морі помітноскоротився, що зв'язано з підвищенням водовідбору з Дону і Кубані. У 1978 р. з43 км3 прісної води, що надходила за рік в Азовське море, на зрошеннязабиралося не більш 11 км3, а до 1985 року на ці мети уже витрачалося не менш15 км3.

Як відомо при підвищенні мінералізації водирозчинність газу падає. Так, при 0°С розчинність кисню в 1 л води змінералізацією менш 1 г/л складає 49 мл, а при мінералізації 30 г/л — тільки 15мл, тобто майже в три рази менше. І навпаки — підвищення тиску спричиняєзбільшення розчинності газів. Наприклад, при тиску в 1 л води розчиняєтьсявуглекислого газу 16,3 л, а при 53 атм. -26,9 л. Якщо солоність Чорного моря взв'язку з недостатнім надходженням прісної води підвищиться, при збереженомузастійному режимі зони сірководневого забруднення підтримуваного надходженняммантійних вод, то розчинність вуглекислого газу зменшиться. Це послужитьпричиною різкого зменшення популяції фітопланктону і, відповідно, значногозниження уловів риби. Ситуація ще більш збільшиться якщо відбудеться руйнуванняЧорноморських газогідратів.

Річковий стік за рік є основним показникомповноводості ріки. Сама повноводна ріка світу це Амазонка, стік якої складає6903 км. Для порівняння річний стік ріки Янцзи, 1080 км, Єнісею 624 км?, Волги251 км. В останні десятиліття спостерігається ріст кількості опадів у середніхі високих широтах. Це приводить до збільшення річного стоку рік.Спостерігається зсув піка весняного повіддя на більш ранні терміни, щопов'язано зі збільшенням частки дощів у загальній кількості опадів холодногоперіоду року. Багаторічні коливання стоку зв'язані з географічними процесами,обумовленими циклічним характером сонячної активності і зв'язаної з неюзагальною циркуляцією атмосфери і зволоження території. Вплив сонячноїактивності на атмосферу виявляється, насамперед, у зміні циркуляції повітрянихмас, що і впливає на погоду і клімат. Навіть просте зіставлення річного стокурік у Середній Азії і Сибіру із сонячною активністю показало, що між нимиспостерігається явно виражена залежність.

Гіпотеза про циклічні зміни клімату, тобточергуванні прохолодних-вологих і тепло-сухих періодів за інтервал 35-45 років,висунута ще наприкінці XІ в. росіянами вченими Е.А.Брикнером [29] і А.І.Воейковим[7]. У наслідку ці наукові положення були розвиті А.В.Шнітниковим [28] іоформлені у виді теорії про внутрішньовікову і багатовікову мінливість кліматуПівнічної півкулі. По А.В.Шнитникову [7] тривалість окремих внутрішньовікових«брикнеровських» кліматичних циклів коливається від 20-30 до 45-47років, на тлі яких розвиваються цикли тривалістю в 7-11 років. Установлено, щов зв'язку з перерозподілом повітряних мас росту (підвищенню) атмосферного водній частині Земної кулі завжди відповідає падіння (спад) тиску в іншій зоніЗемної кулі, оскільки сумарна маса всієї атмосфери Землі є величиною приблизнопостійної [28].

При обґрунтуванні багатовікової мінливостіклімату А.В.Шнітниковим показано, що з моменту закінчення льодовикового періодупочався період потеплення названий «голоцен», і наступні 12 тис.років загальна зволоженість материків Північної півкулі змінювалися циклічно, зінтервалом 1500-2100 років. Усього за голоцен виділено 6 макрокліматичнихциклів, у кожнім з яких прохолодна-волога епоха займала 300-500 років ізмінюючись тепло-сухою епохою тривалістю 600-800 років. За даними прогальмування штучних супутників в атмосфері Землі встановлено, що з ростомсонячної активності збільшується щільність атмосферного газу у верхнійатмосфері, тобто іоносфера розігрівається й активніше розсіюється в космічномупросторі. Сучасний багатовіковий тренд потеплення особливо помітно проявився в70-і роки XІ століття й у 30-і роки ХХ століття. Річковий стік і рівнінаповнення безстічних водойм як похідні клімату, змінюються також у циклічномурежимі. Реконструйована картина внутрішньовікової мінливості гідрологічногорежиму ряду водойм Північної Євразії [16], ілюструє розвиток з кінця XІ сторіччяповних двох «брикнеровських» циклів клімату і початок третього.

/>

Малюнок 2.1.1. Встановлена закономірністьчергування тепло-сухих і прохолодо-вологих кліматів (кліматичні циклі)

Перший цикл охопив час 1899-1940 роки,склавши 40 років. Він проявився регресією водойм у 1899-1909 р., за якої в1910-1929 р. пішло високе обводнювання, що перемінилося тепло-сухим періодом1930-1940 р. Останній яскраво виражений тепло-сухий період по силі прояву буврозцінений як віковий.

Другий цикл розвивався в інтервалі1941-1972 р., склавши 32 року. Ознаменувався він прохолодною-вологою фазою1941-1950 р., потім — перехідним по зволоженню періодом 1952-1959 р., за якимпішли найбільш посушливі 1960-1968р. Після цього наступила короткочасна, алемогутня фаза підвищеної зволоженості, що охопила в 1969-1970 р.

Третій цикл почався з тепло-сухої фази1973-1979 рр. C 1979-1980р. почався розвиток вікової прохолодної-вологої фази,що продовжується дотепер і приблизно закінчиться в 2005-2007 р. Орієнтованатривалість циклу — 30-34 року. Прохолодна-волога фаза по силі проявурозцінюється як вікова. Її розвиток яскравий ілюструє рівень Каспію, що заостанні 20 років підвищився на 2,3 м. За цей же час річний стік Волги зріс до307 куб. км, у порівнянні з 200 куб. км у сухі 60-і — 70-і рр. Це максимальновідома величина стоку Волги в ХХ в. Одночасно істотно наповнилися озерастепової і лісостепової зон. Повені останніх років на Лені, Кубані, ряді рікЗахідної Європи, а також зимової погодної аномалії в Північній Америці ібагатьох інших країнах світу — також яскраве підтвердження прояву сучасноївікової прохолодної-вологої фази клімату [30].

У зв'язку з тим, що цикл кругообігу води єнезамкнутим (водень і кисень розсіюються в іоносфері) процес садки солей углибинах океану повинний бути стабільним у масштабі історичного часу. Якщопорушиться режим плинів типу Гольфстрім і почнуть прогріватися глибини океану,то можуть почати розчинятися донні відкладення солей і процес прийменеоборотний характер.

2.2 Результатиспостережень за кліматичними та гідрологічними умовами зони водозбору річкиДніпр

Офіційно опубліковані дані свідчать про те,що за період 1880-2000 р. підвищення середньої річної температури повітрясклало близько 1 градуса Цельсію Особливо помітне підвищення температуривідбулося в останні 25-30 років.

Особливістю гідрологічного режиму водногобасейну Дніпра, припливом якого є і Десна, є значний обсяг весняного повіддя, начастку якого приходиться більш половини річного стоку ріки.

У зв'язку з цим важливим питанням є змінависоти сніжного покриву, а також запасів води в снігу, оскільки це зв'язано зпроблемами паводків і повеней на досить великій території. До речі міжнародніспостереження підтверджуються і метеостаціями як України так і Білорусії.

В даний час спостерігаються тенденціїзменшення обсягу повіддя, а також максимальних витрат води. Одночасно з цимвідбувається збільшення стоку протягом зимової і літньої межені.

Повітряні маси, що приходять із заходу (зПівнічної Атлантики і Середземного моря через Європу), приносять у районпівночі України опади, у результаті яких водоносність Десни і Дніпразбільшується. Але якщо холодні вітри з Білорусії блокують приплив вологихзахідних повітряних мас, кількість дощів зменшується, і водність Десни падає.

Ріст середньорічної температури є доведенимфактом. На мал. 2.2.1. показано середньорічні значення температури дляПівнічної півкулі Європи за період з 1860 по 2008 роки, де зазначена залежністьчітко проглядається.

/>

Малюнок 2.2.1. Середньорічні значеннятемператури Північної півкулі для Західної і Східної Європи.

Необхідно відзначити, що басейн ріки Дніпроохоплює величезну територію зі значним промисловим потенціалом для якої як паводки,так і недолік води явище катастрофічне. Усе це вимагає скоординованої роботи системиметеорологічних станцій України, Росії і Білорусі, розміщення яких показане намал. 2.2.2. Обмін і спільний аналіз метеорологічної інформації ця неодміннаумова в підвищенні надійності прогнозів. На мал. 2.2.3. показано спільнуінтерпретацію багаторічних спостережень, що також підтверджують уже відомусвітову тенденцію росту середньорічної температури [9].

На мал. 2.2.4. показано наскільки активнознижується в часі товщина сніжного покриву по Чернігівській області, що нетільки веде до скорочення лижного сезону, але і не забезпечує харчуваннявологою заливних лугів і вкрай необхідних для України боліт.

За даними Відділення гідроакустики МГИ НАНУкраїни, м. Одеса, по проблемі кліматичної мінливості витрат рік Дунаю і Дніправ XX сторіччі відзначено, що за період 1851-2000 роки кліматична норма витративоди склала 50,5 км3/рік. Абсолютний максимум у річній величині витрати рікиДніпро приходився на 1970 р. — 98 км3/рік, а абсолютний мінімум — 23 км3/рік на1921 р. Та ж тенденція спостерігалася по стоці ріки Десна.

На малюнку 2.2.5. чітко проглядаєтьсятенденція нівелювання паводкових процесів, що погіршує очищення територіїзаплав ріки Десна від антропогенного забруднення (агрохімія, радіонукліди,побутові відходи природокористування).

Однієї з можливих причин відзначенихпорушень у витратах рік і катаклізмів у погоді і кліматі останніх десятилітьможуть бути прояву глобального явища Ель-Ниньо [8]. Глобальні процеси впливаютьне тільки на обсяг річкового стоку Дніпра, але і на склад води в ріці. Цеобумовлено антропогенним впливом на склад атмосферних опадів, що випадають наводозбірних територіях. Зокрема, мінералізація води в атмосферних опадах уданий час вище, ніж кілька десятиліть назад [15].

 

Розділ 3. Екологічний та гідрологічний станр. Десна

У розділі 3 узагальнені результаті власнихдосліджень автора дипломного проекту, які розпочались зі збору інформації ізавершились формуванням бази даних та її обробкою.

3.1 Аналізхарактеру змін опадів по метеостанції Семенівна

У якості пункту спостережень була обранаметеостанції Семенівка, яка знаходиться приблизно у центрі водозбору річкиДесна.

У таблиці 3.1.1. наведено показники опадів,а у таблиці 3.1.2. показники температури по метеостанції Семенівка.

Таблиця 3.1.1.

Сума опадів за місяцями по метеостанції Семенівка

Роки Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень За рік 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 1971 33,8 30,1 46,7 33,7 63,9 101,8 86,5 20,2 109,5 50,2 60,8 51,6 680,8 1972 4,1 3,2 12,8 32,7 60,9 67,7 82,6 38,8 17,1 42,1 64,2 13,8 440,0 1973 19,9 30,0 20,2 79,3 79,5 60,1 95,8 32,8 53,4 81,6 55,1 38,7 646,4 1974 11,2 13,3 4,2 14,0 83,9 189,2 115,0 17,5 12,8 54,1 77,6 51,9 644,7 1975 28,8 14,6 35,2 31,1 40,8 83,4 52,8 37,5 7,5 25,1 9,9 41,7 409,4 1976 36,6 6,6 71,4 35,8 45,7 46,9 65,5 85,4 35,6 35,6 21,9 4,6 527,6 1977 45,4 53,1 23,3 39,6 70,7 113,0 70,6 117,7 38,2 24,2 90,2 25,7 711,7 1978 16,3 35,1 53,6 22,3 52,5 57,0 168,8 52,5 122,8 37,0 15,5 34,9 678,3 1979 53,3 36,5 47,5 48,7 12,3 20,0 174,6 80,6 63,2 22,5 68,0 54,6 681,8 1980 49,2 25,6 26,1 58,7 68,3 118,1 83,9 90,0 43,7 45,7 47,4 53,7 710,4 1981 34,0 51,1 34,0 40,8 18,9 83,1 43,1 75,9 27,0 123,6 80,0 88,3 699,8 1982 32,9 21,8 18,4 79,8 22,9 66,5 166,7 40,7 19,8 34,1 53,4 56,7 613,7 1983 50,7 52,9 52,6 52,0 54,6 47,3 117,8 22,3 8,8 39,2 54,7 23,7 576,6 1984 45,3 9,6 29,4 7,9 78,5 122,3 187,7 32,9 79,4 37,5 33,6 37,8 701,9 1985 63,0 28,6 8,1 40,4 35,8 76,4 113,9 117,8 140,5 19,5 53,8 44,4 742,2 1986 49,8 19,8 13,3 44,2 20,0 107,2 128,0 160,6 45,1 24,1 25,4 40,2 677,7 1987 45,0 27,7 20,6 19,8 64,5 133,2 41,4 116,6 86,5 0,3 54,1 52,5 662,2 1988 20,4 42,1 63,1 11,1 53,2 88,3 77,9 107,4 110,3 20,2 44,3 66,0 704,3 1989 30,3 29,3 50,1 27,9 53,3 68,2 68,0 30,3 30,4 68,2 34,6 56,8 547,4 1990 57,7 41,7 27,3 132,1 60,1 84,4 85,4 52,2 109,1 42,9 80,3 28,9 802,1 1991 26,2 39,4 8,5 15,9 109,8 141,1 62,1 54,0 26,0 82,9 42,0 30,1 638,0 1992 25,2 34,0 42,4 44,4 25,1 100,4 35,7 16,2 48,7 70,8 84,6 9,9 537,4 1993 44,0 20,9 29,8 35,9 40,0 85,8 138,0 36,3 94,5 34,7 14,1 72,8 649,5 1994 41,6 17,5 52,5 23,0 71,6 62,5 37,4 78,4 21,7 49,8 47,2 44,7 547,9 1995 39,5 52,1 26,0 71,5 102,4 94,8 15,3 92,8 141,2 9,6 39,4 19,1 703,7 1996 24,2 26,6 33,3 7,6 44,6 46,6 54,0 34,0 122,0 38,5 50,3 28,6 510,3 1997 9,0 32,0 30,6 65,9 42,3 78,4 44,0 25,5 72,0 85,2 37,4 41,7 564,0 1998 32,0 22,6 63,7 105,8 53,9 41,3 107,7 72,2 67,3 71,0 52,8 19,9 710,2 1999 23,5 49,7 26,6 23,3 99,7 9,2 115,2 91,2 61,7 64,6 55,8 49,2 669,7 2000 27,7 56,2 48,0 29,9 70,7 55,5 197,1 18,2 103,7 5,7 90,3 56,5 759,5 2001 51,0 48,0 44,2 31,9 55,6 94,9 89,6 35,7 49,7 56,5 59,3 41,5 657,9 2002 37,8 49,5 10,1 40,1 66,6 25,5 19,7 58,6 132,1 21,3 53,7 24,5 609,5 2003 21,7 11,8 28,6 32,6 61,6 25,1 96,0 70,3 65,2 96,4 17,9 27,6 554,8 2004 84,0 68,9 41,8 35,5 42,7 30,6 71,3 21,2 49,8 25,9 37,6 41,8 551,1 2005 61,3 50,2 26,7 39,4 56,8 189,7 36,5 133,0 19,0 58,1 64,1 56,0 790,8 2006 16,2 33,9 48,0 60,5 99,1 73,2 43,7 150,9 63,2 114,7 25,5 12,1 741,0 2007 70,4 53,9 26,0 20,1 47,0 56,3 134,7 36,6 63,4 47,4 81,6 17,9 655,3 2008 39,1 29,0 50,4 72,3 32,9 18,0 107,4 62,5 54,0 34,9 63,3 41,6 635,2 2009 49,7 49,9

Таблиця 3.1.2.

Середньомісячна температура повітря пометеостанції Семенівка

Роки Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень За рік 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 1971 -4,9 -6,6 -3,8 5,0 14,6 16,7 17,3 18,1 11,5 5,8 0,4 -1,8 6,0 1972 -12,6 -5,1 -0,8 7,8 14,3 19,0 21,2 20,0 12,1 5,4 1,6 -1,1 6,8 1973 -9,6 -1,4 -0,4 8,5 13,4 16,9 18,4 16,3 9,2 4,8 -0,6 -4,1 6,0 1974 -8,1 -1,1 0,7 4,3 10,4 15,5 17,1 16,6 13,4 8,7 2,0 -1,2 6,5 1975 -1,6 -4,1 1,7 10,4 17,8 19,9 18,7 17,5 15,1 5,5 -2,5 -3,0 8,0 1976 -9,7 -11,8 -2,1 8,2 11,1 14,5 16,6 15,2 11,7 1,7 0,7 -2,5 4,5 1977 -9,3 -4,0 0,7 7,8 13,8 16,5 17,8 15,5 10,0 5,2 2,5 -7,4 5,8 1978 -8,6 -7,2 1,2 6,5 11,5 14,6 16,3 16,2 10,7 5,6 3,9 -10,1 5,0 1979 -8,2 -9,1 0,2 5,0 16,8 19,8 15,8 17,5 12,7 3,9 -0,1 -2,1 6,0 1980 -10,3 -8,4 -6,2 6,1 9,5 17,0 17,8 15,6 12,2 7,2 -0,6 -2,7 4,8 1981 -6,2 -4,4 -1,2 3,6 14,6 20,0 20,4 17,0 12,9 8,1 0,4 -2,0 6,9 1982 -5,3 -7,4 0,1 5,7 12,8 14,9 17,3 17,9 13,1 6,4 2,6 0,6 6,6 1983 -2,4 -4,9 -0,8 9,6 16,7 16,2 17,7 17,3 13,8 6,4 -0,6 -3,2 7,2 1984 -3,3 -7,9 -0,8 7,8 15,5 14,4 16,5 16,4 13,4 7,8 -1,8 -6,9 5,9 1985 -11,9 -16,4 -4,4 6,9 15,3 15,8 16,6 19,0 11,1 6,7 -3,2 -3,8 4,3 1986 -4,6 -12,0 -0,6 9,4 14,7 18,2 18,3 17,9 10,4 4,8 0,4 -4,9 6,0 1987 -17,5 -6,1 -7,3 3,2 13,3 17,3 17,5 15,0 10,9 5,0 -0,1 -5,8 3,8 1988 -6,9 -5,0 0,3 6,7 14,0 17,7 20,3 16,9 12,5 5,1 -3,7 -5,8 6,0 1989 -1,0 0,8 3,5 8,6 13,5 19,3 17,9 18,3 13,6 6,9 -2,0 -2,7 8,1 1990 -2,2 1,1 4,4 8,2 12,2 15,2 17,0 16,6 10,3 6,4 3,2 -3,2 7,4 1991 -3,3 -7,2 -1,3 7,5 12,6 18,4 19,3 17,8 12,9 7,6 1,1 -3,9 6,8 1992 -3,0 -3,5 2,5 5,4 12,1 17,6 18,7 20,6 12,5 4,6 -0,3 -4,6 7,0 1993 -3,0 -3,3 -0,6 7,0 15,2 15,0 17,0 015,7 9,6 5,9 -8,8 -1,8 5,7 1994 -1,0 -9,3 -1,0 9,6 11,4 15,1 19,0 17,5 16,2 6,0 -0,4 -6,6 6,4 1995 -5,4 0,4 2,7 7,9 13,5 19,3 18,8 17,5 12,9 6,7 -1,3 -7,0 7,2 1996 -9,5 -8,6 -4,0 8,2 17,0 16,8 18,7 18,2 10,6 6,5 5,5 -6,9 6,0 1997 -7,1 -3,2 -0,1 4,4 13,5 17,4 18,6 18,0 10,1 5,2 2,2 -6,5 6,1 1998 -2,6 -2,5 -1,1 7,3 13,7 19,2 19,0 16,3 12,5 6,5 -5,9 -6,7 6,3 1999 -3,5 -3,9 1,1 10,7 10,8 21,5 21,8 17,4 13,1 7,0 -2,3 -1,4 7,7 2000 -6,5 -1,6 0,2 12,1 12,8 16,3 18,3 18,2 10,8 7,8 2,6 0,1 7,6 2001 -2,3 -4,6 0,4 10,2 12,3 16,0 23,3 18,9 12,3 7,0 1,1 -8,8 7,2 2002 -4,1 1,6 3,9 8,2 14,1 17,9 23,1 19,0 12,4 5,1 1,2 -7,4 2003 -5,8 -8,6 -1,2 5,2 17,1 15,7 26,0 17,1 11,8 6,1 2,2 -2,4 2004 -5,3 -4,8 1,8 6,8 11,5 15,8 19,0 19,9 13,0 7,6 -0,2 -1,1 2005 -1,8 -7,5 -4,3 9,0 15,7 15,6 19,8 18,5 14,0 7,2 1,6 -2,4 2006 -8,5 -9,6 -2,7 7,1 12,7 17,7 19,0 18,4 13,6 8,2 1,5 1,6 2007 0,0 -7,6 4,7 6,1 16,4 18,8 19,2 20,2 12,9 7,8 -0,9 -1,2 2008 -4,4 -1,0 3,0 10,0 13,1 16,8 19,6 19,6 12,4 9,2 1,7 -2,1 2009 -4,9 -3,3

Як це видно з рис.3.1.2. тренди середнєрічних опадів і середнє річної температури практично паралельні. Отриманатенденція добре збігаються з загальнопланетарними тенденціями.

Як це видно з рис. 3.1.3. пік опадівприходиться на середину літа і частково збігається зі трендом середнє місячноїтемператури на рис. 3.1.4. Але на рис.3.1.5. показане, що з опади мають значнімісячні варіації і не мають ярко вираженого, контрастного екстремуму. Тобто кліматЧернігівської області можна віднести до помірного.

 

3.2 Аналіз характеру змін стоку річки Десназа багаторічний період

У якості пункту спостережень обрано м.Чернігів, що показане на рис.3.2.1., де також наведено дані про сніговий покрову 2008 — 2009 роках.

/>

Рисунок 3.2.1. Місцеположення пунктуконтролю рівня на води р. Десна у м. Чернігові, у межах басейну водозборуДніпро-Десна