Реферат: Подходы к экономическому районированию Украины

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА РОЗВИТКУ ТА РОЗМІЩЕННЯ

ПРОДУКТИВНИХ СИЛ

Реферат

з дисципліни: «Розміщення продуктивних сил Українита     закордонних країн»

на тему:

Підходидо економічного районування України

студентки I курсу

обліково-фінансового факультету

спеціальність фінанси

денного відділення

групи 0104а

Кузнецової Наталії Олексіївни

Консультант:

ЧерноівановаОлена Миколаївна

Донецьк 1999

Зміст.

I.      Вступ….… .3II.   Основна частина  ….… .31.   Проблема регіоналізації. ….… .32. Схемиекономічного районування України… .33. Сучаснеекономічне районування… .4III. Висновок….… 5

IV.Додаток….… .5

Списоквикористаної літератури… .8
I. Вступ

Створення незалежної української держависупроводжується помітними змінами в галузевій структурі виробництва ірозміщення продуктивних сил, розселенні населення і розвитку міст, впереорієнтації колишніх загальносоюзних зв’зків на внутрі- і міжреспубліканські. На руїнах колишнього СРСР почали формуватися територіально-виробничі комплексибагатьох держав, у тому числі і територіально-виробничі комплекс України.Посилюється увага до збалансованості розв’язання цілого ряду нових наукових і прикладнихпроблем, серед яких одне з центральних місць займає проблема вдосконаленняадміністративно-територіального устрою та економічного районування. Самимпоширеним на наш час є розмежування України на дев′ять економічнихрайонів (Картосхема №1).

1.Проблема регіоналізації.

Актуальність обгрунтованого розв’язання даноїпроблеми зростає насамперед у зв’язку з необхідністю звільнитися віднашарування старих ланок територіального управліня, підвищити йогоефективність. Слід зважати на те, що адміністративно-територіальний устрій таекономічне районування України вже давно не переглядувались і в ряді випадківстворюють певні труднощі для територіального прогнозування і дійовогоуправління на регіональному рівні.

Формування адміністративно-територіальногоустрою та економічного районування – динамічний процес, який на сучаснійтериторії України і на прилеглих до неї українських етнічних землях почався зачасів Київської та Галицької Русі.

Встановим, що ж таке економічний район іекономічне районування взагалі.

Економічний район – це економічно цілісна частина території країни,якій властиві такі ознаки, як спеціалізація і комплексність господарства.

Економічне районування – це науково обгрунтований поділ країни наекономічні райони, що вклалися історично або формуються в процесі розвиткупродуктивних сил на основі суспільного поділу праці. Економічне районуваннясприяє раціональній територіальній організації господарства. Загальноекономічнерайонування України показане у Схемі №1.

2. Схемиекономічного районування України.

Існує багато схем регіоналізації України.Наприклад, ще в кінці XIX століття Михайло Драгманов, а в 1926 році Степан Рудницький поділилиУкраїну на Правобережжя, Лівоббережжя та Южну частину. Тут регіоналізація булапроведена на основі історіко-географічного принципу.

Напередодні першої світової війни на територіїУкраїни, яка надлежала до Російської імперії, було 9 губерній: Київська,Харківська, Чернігівська, Полтавська, Волинська, Подільська, Катеринославська,Херсонська і Таврійстка.

Згідно із законом “Про дальше вдосконаленняуправління промисловістю і будівництвом в УРСР”, прийнятим сесією ВерховноїРади Української РСР 31 травня 1957 року, у республиці було створено 11економічних адміністративних районів у складі: Сталинського (Сталинська обл.),Луганського ( Луганська обл.), Дніпропетровського (Дніпропетровська обл.),Запорізького ( Запорізька обл.), Київського (Київська, Житомирська,Кіровоградська, Черкаська, Чернігівська обл. та м. Київ), Харківська(Харківська, Полтавська і Сумська обл.), Херсонського (Херсонська, Кримська,Миколаївська обл. і м. Севастополь), Львівського (Львівська, Волинська,Рівненська, Тернопольська обл.), Станіславського (Станіславська, Дрогобитська,Закарпатська, Черніговська). На початок 1961 року у республиці існувало 14економічних адміністративних районів.

У наступні роки мережа внутрішніх економічнихрайонів уточнювалася.

3. Сучаснеекономічне районування.Донедавнаекономічне районування в Україні грунтувалося на інтересах колишнього Союзу. Наоснові цього поділу (Донецько-Приднепровський, Південно-Західний, Південний)складали п′ятирічні плани, які мали другорядне значення івикористовувалися численними міністерствами і відомствами для задоволення своїхінтересів. Тепер виникла потреба формувати внутрішньодержавний поділ праці,поглиблювати вироблення економічних аспектів територіально-виробничихкомплексів, формувати зони вільного економічного підприємництва, ринковихструктур та ін.

Значний внесок урозробку нової сітки економічних районів України зробили в останні рокиукраїнські економіко-географи, зокрема Ф.Д.Заставний і В.А.Поповкін. ТакЗаставний у книзі «Географія України» (1990) виділив дев′ять мезорайонів,що входять до складу трьох макрорайонів, які названі: Східний, Західний іПівденний. Автор вважає, що в межах України доцільно залишити старусітку макрорайонів, але ним проведена велика робота по уточненню межмезорайонів. В.А.Поповкін у роботі «Регіонально-цілісний підхід векономіці»(1993), обгрунтував поділ України на п′ять макрорайонів ідесять мезорайонів. Наукова концепция враховує природні, економічні,соціально-демографічні та історико-етнічні умови і фактори, що так або інакшевпливають на формування регіональних утворень. Він ставить за мету обгрунтуватитаку сітку макро- і мезорайонів, яка була б потрібна для регулювання основнихекономічних пропорцій, вдосконалення та прогностичних цілей. (Таблиця №1)

Останнім часом з оригінальною думкою прорегіоналізацію виступив О.І.Шаблій. Він виділив на території України шістьсоціально-економічних районів. Його райони тісно пов′язані з містами-мільйонерами,спеціалізуються на загальноукраїнському поділі та інтеграції праці тощо. Вінвиділив такі соціальноекономічні райони, як Західний, Центрально-Східний,Південно-Східний та Східний, Автономна Республіка Крим.

IV. Висновок

          Головне завдання економічного районування –прискорити ріст продуктивності суспільної праці. Економічне районування повиннонауково обгрунтовувати розвиток територіально-виробничих комплексів, встановитивсі прогресивні тенденції в розвитку географічного поділу праці, міжрайонних івнутрішньорайонних зв′язків. В Україні, на мій погляд, ще не вдосконаленеекономічне районування, але поглянувши на роботи наших вчених можна сказати, щочерез деякий час в нашій країні будуть створені комплекси підприємст на основітісних виробничих зв′язків, з врахуванням природних і трудових ресурсів,економіко-географічного положення та транспортних умов.

IV. Додаток

Схема №1. [ 2,с.139 ]

Загальноекономічне(інтегральне) районування України

/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> <td/> /> />  

 

національно-політико-                                          адміністративно- адміністративний                                                     територіальний

 устрій                                                                     поділ

економічнемакрорайонування

(основні райони)

групиадміністративних областей

/>

економічнемезорайонування

(адміністративніобласті,

/>Автономна республіка Крим)

економічнемікрорайонування

(групи низовнихадміністративних районів,

локальні господарськіутворення:

вузли, центри)

Таблиця№1 [4, с.222]

Сучасне економічне районування України

 

За М.Д. Пістуном

 

 

За Ф.Д. Заставним

 

За В.А. Поповкіним Район Області Район Області Район Області Донецький

Донецька,

Луганська

Донецький

Донецька,

Луганська

Донбас

Донецька,

Луганська

Придніпровсь

кий

Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська Придніпровський, Центрально-Польський

Дніпропетровська, Запорізька, Київ- ська, Чернігівська,

Житомирська

Запорізький,

Придніпровський, Київське Полісся

Дніпропетров-

ська, Запорізька, Житомирська, Київська, Чернігівська

Київський Київська, Чернігівська, Черкаська Північно-Східний

Полтавська,

Сумська, Харківська

Слобідська Україна Полтавська, Сумська, Харківська Північно-Східний

Полтавська,

Сумська, Харківська

Подільський

Вінницька,

Тернопільська,

Хмельницька

Поділля Вінницька, Тернопільська, Хмельницька Подільський

Вінницька,

Тернопільська,

Хмельницька

Центрально-український

Карпатський

Черкаська, Кіровоградська, Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська,

Чернівецька

Волинське Полісся Волинська, Рівненська Волинський Волинська, Житомирська, Рівненська Українські Карпати Івано-Франківська, Закарпатська, Льлвівська, Чернівецька Карпатський Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька Західно-Польський Причорно-морський Волинська, Рівненська, Миколаївська, Одеська, Херсонська, Автономна Республіка Крим Північне Причорно-мор′я та Крим Миколаївська, Одеська, Херсонська, Автономна Республіка Крим

Чорноморсь-

кий

Одеська, Миколаївська, Херсонська Середнє Подніпров′я Кіровоградська, Черкаська Кримський Автономна Республіка Крим

Картосхема №1.[4, с.218]

Список використаної літератури :

1.  Ф.Д. Заставний “ГеографіяУкраїни”.–Львів: Світ, 1994.–470 с.

2.  С.І. Іщук “Територіально-виробничікомплекси і економічне районування”.–Київ: Міністерство освіти України.Київський Універсітет ім. Тараса Шевченка. Українсько-Фінський інстітутменеджменту і бізнесу, 1995.–242с.

3.  “Социально-экономическая географияУкраины” под ред. О.И.Шаблия.–Свит,1995.–638с.

4.  “Разміщеня продуктивних силУкраїни” под ред. Є.П. Качана.–Київ: Вища школа, 1998.–374 с.