Реферат: Виды конкуренции

Зміст

 TOC o «1-3» Вступ… PAGEREF _Toc464223003 h 2

1.Суть і функції економічноїконкуренції.… PAGEREF _Toc464223004 h 4

2. Форми економічної конкуренції.… PAGEREF _Toc464223005 h 8

2.1. Загальне поняття про види економічної конкуренції.… PAGEREF _Toc464223006 h 8

2.2. Досконала та недосконала конкуренція.… PAGEREF _Toc464223007 h 10

2.2.1. Досконала конкуренція.… PAGEREF _Toc464223008 h 10

2.2.2. Недосконала конкуренція.… PAGEREF _Toc464223009 h 12

2.3.Цінова та нецінова конкуренція… PAGEREF _Toc464223010 h 16

2.3.1.Цінова конкуренція… PAGEREF _Toc464223011 h 16

2.3.2.Нецінова конкуренція… PAGEREF _Toc464223012 h 16

2.4.Сумлінна та несумлінна конкуренція… PAGEREF _Toc464223013 h 19

2.4.1.Сумлінна конкуренція… PAGEREF _Toc464223014 h 19

2.4.2.Несумлінна конкуренція.… PAGEREF _Toc464223015 h 19

Висновки… PAGEREF _Toc464223016 h 30

Список літератури… PAGEREF _Toc464223017 h 32

Вступ

Сучасна ринкова економіка являє собою складнийорганізм, що складається з різноманітних виробничих, комерційних, фінансових таінформаційних структур, які взаємодіють на тлі розгалуженої системи правовихнорм, і об’єднуютьсяєдиним поняттям — ринок.

За визначенням ринок — це організована структура, де «зустрічаються»виробники і споживачі, продавці і покупці, де в результаті взаємодії попитуспоживачів (попитом називаеться кількість товару, яку споживачі можуть купити за певною ціною) іпропозиції виробників (пропозиція — це кількість товару, яку виробники продаютьза певною ціною) встановлюються і ціни товарів, і обсяги продаж. При розглядіструктурної організації ринку визначальне значення має кількість виробників(продавців) і кількість споживачів (покупців), що беруть участь у процесіобміну загального еквіваленту вартості (грошей) на якийсь товар. Ця кількістьвиробників і споживачів, характер і структура відносин між ними визначаютьвзаємодію попиту і пропозиції.[4,5]

Центральним поняттям, що виражає сутністьринкових відносин є поняття конкуренції(competition). Конкуренція — це найважливіша ланка всієї системи ринковогогосподарства. Стимулом, що спонукає людину до конкурентної боротьби, єпрагнення перевершити інших. Предметом конкурентного суперництва на ринках єчастки ринку, контрольовані тими чи іншими товаровиробникамиі. Конкурентнаборотьба — це динамічний процесс. Он сприяє ліпшому забезпеченню ринкутоварами.

В якості засобів в конкурентній боротьбі дляполіпшення своїх позицій на ринку компанії використовують, зокрема, якістьвиробів, ціну, сервісне обслуговування, асортимент, умови поставок і платежів,рекламу.

Створення конкурентного середовища й подоланнямонополізму є одним з найважливіших напрямів економічної реформи в Україні. Щев Законі про економічну самостійність України (серпень 1990 р.) та в постановіВерховної Ради “Про проекти концепції та програми переходу Української РСР доринкової економіки” (листопад 1990 р.) “передбачалося провести роздержавлення іприватизацію, створивши справжнє підприємницьке середовище і ринкову конкуренцію”[9,363].  Проте  здійснена в Україні приватизаціяще не призвела до створення сприятливого для економічного зростанняконкурентного середовища. Схоже на те, що “обмеженнядіяльності підприємств-монополістів для цього недостатньо, позаяк в наш час більшеполовини великих підприємств є монополістами у своїх галузях, і тому тількиприватизація, розкрупнення там, де це можливо, й зацікавленість у розвиткуальтернативних недержавних виробництв може забезпечити нормальну конкуренцію наукраїнському ринку» [3,8-9].

<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language:AR-SA">
1.Суть і функції економічної конкуренції.

Конкуренція між виробниками являє собою типвзаємовідносин між виробниками з приводу встановлення цін і обсягів пропозиціїтоварів на ринку. Аналогично можна визначити конкуренцію між споживачами якїхні  взаємовідносини з приводуформування цін і обсягу попиту на ринку.[2,43].

Слово “сoncurrentia”в перекладі з латинської мовиозначає “змагання, суперництво”. ” Як економічна категорія конкуренція – це боротьба міжтоваровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів і послуг,за привласнення найбільших прибутків”[5,182]. Конкуренція виконує роль регулятора темпів іобсягів виробництва, спонукаючи виробника запроваджувати науково-технічнідосягнення, підвищувати продуктивність праці, вдосконалювати технологію,організацію праці тощо.

Конкуренція є визначальним факторомвпорядкування цін, стимулом інноваційних процесів (запровадження в виробництвонових винаходів та технологій). Вона сприяє витісненню з виробництванеефективних підприємств, раціональному використанню ресурсів, забопігаєдиктату виробників-монополістів по відношенню до споживача.

Конкуренція виконує в ринковійекономіці наступні функції:

ü<span Times New Roman"">

функція регулювання;

ü<span Times New Roman"">

функція мотивації;

ü<span Times New Roman"">

функція розподілу;

ü<span Times New Roman"">

функція контролю.

Функція регулювання.   Для того, щоби утриматися вборотьбі, підприємець має пропонувати вироби, яким віддає перевагу споживач.Отже і фактори виробництва під впливом ціны спрямовуються в ті галузі, де в нихвідчувається найбільша потреба.

Функція мотивації.   Для підприємця конкуренціяозначає шанс та ризик одночасно:

ü<span Times New Roman"">

підприємства, які пропонують ліпшу за якістю продукцію або виробляють їїз меншими виробничими витратами, отримують винагороду в вигляді прибутку(позитивні санкції). Це стимулює технічний прогрес;

ü<span Times New Roman"">

підприємства, які не реагують на побажання клієнтів або порушення правилконкуренції своїми суперниками на ринку, отримують покарання в вигляді збитківабо витісняються з ринку (негативні санкції).

Функція розподілу.   Конкуренція не тільки включаєстимули до вищої продуктивності, але і дозволяє розподіляти доход середпідприємств і  домашніх господарств увідповідності з їхнім ефективним внеском. Це відповідає панівному вконкурентній боротьбі  принципувознаграждения за результатами.

Функція контролю.   Конкуренція обмежує й  контролює економічну потужність кожногопідприємства. Наприклад, якщо монополіст може призначати єдино можливу ціну, токонкуренція надає покупцеві можливість вибору серед декільох продавців. Чим досконалішеконкуренція, тим справедливіше ціна.

Политика держави в області конкуренціїспрямована на те, щоби конкуренція могла виконувати свої функції. Керівнийпринцип «оптимальної інтенсивності конкуренції» в якості цілейполітики в області конкуренції передбачає, що:

ü<span Times New Roman"">

технічний прогрес швидко поширюється щодо виробництва (інновація підтиском  конкуренції);    

ü<span Times New Roman"">

підприємства гнучко адаптуються до зміни умов, наприклад, до потреб споживачів (адаптація під тискомконкуренції).

Масштаб інтенсивності конкуренції визначаєтьсятим, наскільки швидко переваги в прибутку втрачаються в результаті успішноговідтворення інновацій конкурентами.В першу чергу це залежить від того, наскількишвидко конкуренти реагують на ривок вперед підприємства-піонера і наскількидинамічним є попит.

У відповідності з керівним принципомоптимальної інтенсивної конкуренції сприятливі умови для нормальногофункціонування суперництва з`являються тоді, коли в економіці існує «широка» олігополія з«помірною» індивідуалізацією продукції. «Вузька» олігополіяіз сильною індивидуалізацією продукції, навпаки, зменшує інтенсивністьконкуренції.

В кожній ринковій економіці існує небезпекатого, що учасники конкурентної боротьби спробують ухилитися від обов`язкових норм і ризику, пов`язанихз вільною конкуренцією, вдаючись, наприклад,до змови про ціни чи до імітації товарних знаків. Тому держава повинна видаватинормативні документи, які регламентирують правила конкурентної боротьбиЗаСмітом сутність конкурентноїо поведінки виробників становило «чесне»-без змови – суперництво виробників завдяки, як правило, ціновому тиску наконкуренті. Не суперництво у встановленні ціни, а відсутність можливостівпливати на ціну є найважливішим моментом у сучасній трактовці поняттяконкуренції.

<span Times New Roman",«serif»; mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language: RU;mso-bidi-language:AR-SA">
2. Форми економічної конкуренції.2.1. Загальне поняття про види економічноїконкуренції.

Залежно від співвідношення між кількістювиробників і кількістю споживачів розрізняють наступні форми економічноїконкуренції:

1.<span Times New Roman""> 

Велика кількість самостійних виробників деякого однородного товару імаса відокремлених споживачів даного товару. Структура зв`язків між ними є такою, що коженспоживач може купити товар у будь-якого виробника, виходячи з власної оцінкикорисності товару, його ціни, його ціни і власних можливостей придбання даноготовару. Кожен виробник може продати товар будь-якому споживачеві, виходячитільки з власної вигоди. Жоден зі споживачів не придбаває якусь істотну часткусукупного попиту. Дана структура ринку називается поліполією і породжуєт такзвану досконалу конкуренцію.

2.<span Times New Roman""> 

Величезна чисельність відокремлених споживачів і малачисельність виробників, кожен з яких може задовольнити значну частку сукупногопопиту. Така структура называеться олігополією, і породжує так званунедосконалу конкуренцію. Граничним випадком даної структури, коли масіспоживачів протистоить єдиний виробник, здатний задовольнити загальний попитвсіх споживачів, є монополія. В разі, коли на ринку є відносно великачисельність виробників, що пропонують  гетерогенну (різнорідну) продукцію, то говорять про  монополистичну конкуренцію.

3.<span Times New Roman""> 

Єдиний споживач товару і багато самостійних виробників. При цьому єдиний споживач придбаває весь обсягпропозиції товару, який постачається всіма виробниками. Дана структура породжуєособливий тип  недоконалої конкуренції,який називають монопсонією (монополія попиту).

4.<span Times New Roman""> 

Структура взаємозв’язків, де єдиному споживачеві протистоїть єдиний виробник (двостороння монополія), взагалі не є конкурентною, алетакож не є і ринковою.<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:1.3pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">
2.2. Досконала та недосконала конкуренція.2.2.1. Досконала конкуренція.

За умов досконалої конкуренції (perfect competition)ринкова ситуація характеризується поліполією, тобто великою кількістюпродавців і покупців того самого товару. Зміни в ціні якогось продавцявикликають відповідну реакцію тільки серед покупців, але не серед інших продавців.

Ринок відкрито для кожного.Рекламні кампанії за цих умов не є надто важливими, бо для продажупропонуються тільки гомогенні (однорідні) товари, ринок є прозорим і відсутнібудь-які переваги. На ринку з подібною структурою ціна — це задана величина.

Хоча ціна й формуеться в процесі конкуренціїсеред всіх учасників ринку, але водночас кожен окремий продавець не здійснюєжодного прямого впливу на ціну. Якщо продавець заправляє більш високу ціну, всіпокупці відразу ж переходять до його конкурентів.

Якщо ж продавець заправляє більш низьку ціну,то він виявиться не в змозі задовольнити весь попит, який  буде орієнтовано на нього, через йогонезначну частку на ринку,  при цьому прямоговпливу на ціну з боку цього конкретного продавця не відбувається.

Якщо продавець змушений згодитися з цінами, щопереважають на ринку, то він може пристосуватися до ринку шляхом регулюванняобсягу свого продажу. В цьому разі він визначає кількість, яку він розраховуєпродати за заданою ціною. Покупцеві також залишається тільки обрати, скількивін захоче отримати за заданою ціною.

Умови досконалої конкуренції визначаютьсянаступними параметрами:

ü<span Times New Roman"">

велика кількість продавців і покупців, жоден з яких не має помітноговпливу на рикову ціну і кількість товару;

ü<span Times New Roman"">

кожен продавець виробляє однорідний продукт, який в жодному відношенніне відрізняється від продукту інших продавців;

ü<span Times New Roman"">

бар`єри для входу на ринок в долгостроковому аспекті або мінімальні, абовзагалі відсутні;

ü<span Times New Roman"">

жодних штучних обмежень попиту, пропозиції або ціни не існує і ресурси — змінні фактори виробництва – мобильні;

ü<span Times New Roman"">

кожен продавець і покупець має повну й правильну інформацію про ціну, кількість продукту, витрати й попит наринку.

Отже, зрозуміло, що жоден реальний ринок незадовольняє всім перерахованим умовам. Тому схема досконалої конкуренції маєздебільшого теоретичне значення. Проте вона є ключем до розуміння більшреальних ринкових структур. Саме в цьому її цінність.

Для учасників ринку за умов досконалоїконкуренції ціна — це задана величина. Тому продавець може лише вирішувати, якукількість товару він захоче запропонувати за даною ціною. Це означає, що вінодночасно акцептант ціни і регулятор кількості.

2.2.2. Недосконала конкуренція.

З попереднього пункту курсової роботи видно, що“…досконально конкурентні ринки ефективно розподіляють ресурси без державноговтручання, але це не означає, що реально існуючі ринкові економіки єефективними” [10,191]. На практиціконкуренція звичайно є недосконалою.  Прикладами недосконалої конкуренції (imperfect competition) є монолістична  та олігополістична конкуренція.

Монополістична конкуренція

За умов монополістичної конкуренціївелика кількістьвиробників пропонує схожу, але не ідентичну продукцію, тобто на ринку присутнігетерогенні товари. Якщо за умов досконалої конкуренції фірми виробляютьстандартизовану (однорідну) продукцію, то за умов монополістичної конкуренціївиробляється диференційована продукція. Дифференціаціия стосується передовсімякості продукту чи послуг, завдяки чому у споживача складаються ціновіпереваги. Продукція може бути диференційована також за умовами післяпродажногообслуговування (для товарів тривалого користування), за близькістю до покупців,за інтенсивністю реклами тощо.[7,91].

Таким чином, фірми на ринку монополістичноїконкуренції вступають в суперництво не тільки (ба навіть не стільки) задопомогою цін, але й шляхом всебічної диференціації продукції й послуг.Монопольність в такій моделі полягає в тому, що кожна фірма за умовдиференціації продукції має певною мірою монопольну владу над своїм товаром; вонаможе підвищувати й знижувати ціну на нього незалежно від дій конкурентів, хочця влада і обмежується наявністю виробників аналогічних товарів. Крім того, намонополістичних ринках поряд з дрібними й середніми є досить великі фірми.

За такої моделі ринку фірми прагнуть розширятисвою область переваг шляхом індивідуалізації своєї продукції. Це відбуваєтьсяпередовсім за допомогою товарних знаків, найменувань і рекламної кампанії, якінаголошують на відмінностях товарів.

Монополістична конкуренціявідрізняється від досконалої за наступними ознаками:

ü<span Times New Roman"">

на ринку продаються не гомогенні, а гетерогенні  товари;

ü<span Times New Roman"">

для учасників ринку нема повної прозорості ринку, й вонидіють не завжди відповідно до економічних принципів;

ü<span Times New Roman"">

підприємства прагнуть розширити свою область переваг шляхоміндивідуалізації своєї продукції;

ü<span Times New Roman"">

доступ на ринок для нових продавців при монополістичній конкуренціїутруднений через наявність переваг.[8,92].Олігополістична конкуренція

Олігополія характеризуєтьсянебагато-чисельністю учасників конкуренції — коли відносно мала (в межахдесятку)  кількість фірм панує наринку  товарів чи послуг. Класичнимприкладом олігополії є  «великатрійка» в США — «Дженерал моторз», «Форд»,«Крайслер».

За умов олігополії можуть вироблятися якоднорідні, так і диференційовані товари. Однорідність найчастіше має місце наринках сировини й напівфабрикатів: руди, нафти, сталі, цементу тощо;диференціація — на ринках споживчих товарів.

Небагаточисельність фірм сприяє монополістичнимугодам між ними: щодо встановлення цін, розділу чи розподілу ринків або щодоінших способів обмеження конкуренції між ними. Доведено, що конкуренція наолігополістичному ринку тим інтенсивніше, чим нижче рівень концентраціївиробництва (велика кількість фірм), і навпаки.

Важливу роль в характері конкурентних відносинна такому ринку відіграють обсяг і структура тої інформації про конкурентів іпро умови попиту, якою фірми володіють: чим менше такої інформації, ти більшконкурентним буде поведінка фірми. Основна відмінність олігополістичного ринкувід ринку досконалої конкуренції  пов`язано з динамикою цін. Якщо задосконалої конкуренції вони пульсують безперервно й безсистемно залежно відколивань попиту й пропозиції, то за олігополії ціни мають тенденцію до стійкоїфіксації й змінюються не так часто. Типовим є т.зв. лідерство в цінах, коли їхпереважно диктує одна провідна фірма, інші ж олігополісти ідуть слідом  за лідером. Доступ до ринку новим продавцям утруднений. В разі згоди олігополістів зприводу цін, конкуренція все більше зміщується в напрямі якості, реклами ііндивідуалізації.     

<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:1.3pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">
2.3.Цінова та нецінова конкуренція 2.3.1.Ціноваконкуренція

Однією з традиційних форм конкурентної боротьбиє маніпулювання цінами - т.зв.«війна цін». Вона здійснюється багатьма способами:зниженням цін, локальними змінами цін, сезонними розпродажами, наданнямбільшого обсягу послуг за існуючими цінами, подовженням термінів споживчогокредиту тощо. Здебільшого цінова конкуренція застосовується для виштовхування зринку слабших суперників або  проникненняна вже засвоєнний ринок.

2.3.2.Нецінова конкуренція

Більш ефективною й більш сучасною формоюконкурентної боротьби є нецінова конкуренція, тобтощо пропонується на ринок.Надходження на ринок продукції більш високої якості або нової споживчоївартості утруднює відповідні заходи з боку конкурента, позаяк формування якостіпроходить тривалий цикл, що починається накопиченням економічної інауково-технічної інформації. В якості прикладу можна навести той факт, що відома японська  фірма «SONY» здійснювала розробку  відеомагнітофона одночасно по 10конкурентних  напрямах.

В наш час набули великого розвиткурізноманітні  маркетингові дослідження,що мають на меті вивчення запитів споживача, його відношення до тих чи іншихтоварів, позаяк знання виробником подібнлої інформації дозволяє йому точнішеуявляти майбутніх покупців його продукції, точніше розуміти й прогнозуватиситуацію на ринку  в результаті його дій,зменшувати ризик невдачі тощо.

Велику роль в неціновій конкуренції відіграєдо- і піосляпродажне обслуговування покупця. Передпродажне обслуговуваннявключає задоволення вимог споживачів по умовах поставок: скорочення,регулярність, ритмічність поставок (например, комплектуючих деталей і вузлів).Післепродажне обслуговування передбачає створення різних сервісних центрів зобслуговування купленої продукції, включаячи забезпечення запасними частинами,ремонт и т.і. 

У зв`язкузі зростанням впливу на громадськість засобівмасової інформації, преси реклама стала одним з найважливіших  методів ведіння конкурентної боротьби, позаякза допомогою реклами можна певним чином формувати думку споживачів про той чиинший товар, причому як в ліпший, так і в гірший  бік. В якості доказу  можна навести наступний приклад.

В часи існування ФРН  у західнонімецьких споживачів великим попитомкористувалося французьке пиво. Західнонімецькі споживачі робили все можливе,щоби не допустити французьке пиво на внутрішній ринок ФРН. Ні рекламанімецького пива,  ні патріотичні заклики«німці, пийте німецьке пиво», ні маніпулювання цінами ні до чого непризвели. Тоді преса ФРН стала робити наголос на тому, що французьке пиво містить різні шкідливі для здоров`я хімічні речовини, в той часяк  німецьке, мовляв, є виключно чистимпродуктом. Почалися різні акції в пресі, арбітражні суди, медичні експертизи. Врезультаті всього цього попит на французьке пиво все-таки впав — про всяквипадок німці перестали покупати французьке пиво.

<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; letter-spacing:1.3pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language: AR-SA">
2.4.Сумлінна та несумлінна конкуренція2.4.1.Сумлінна конкуренція

З огляду на засоби, якізастосовують суперники в конкурентній боротьбі конкуренцію можна умовноподілити на сумлінну й несумлінну.

Основними методами сумлінної конкуренції є:

ü<span Times New Roman"">

зниження цін («війна цін»);

ü<span Times New Roman"">

підвищення якості продукції;

ü<span Times New Roman"">

розвиток до- й післяпродажного обслуговування;

ü<span Times New Roman"">

створення нових товарів і послуг з використанням досягнень НТР тощо.2.4.2.Несумлінна конкуренція.

Але поряд з методами сумлінної конкуренціїіснують і інші,  менш законні, методиведіння конкурентної боротьби – т.зв. несумлінна конкуренція:

Основними методами несумлінної конкуренції є:

ü<span Times New Roman"">

економічне (промислове) шпигунство;

ü<span Times New Roman"">

підробка продукції конкурентів;

ü<span Times New Roman"">

підкуп і шантаж;

ü<span Times New Roman"">

обдурювання споживачів;

ü<span Times New Roman"">

махінації з діловою звітністю;

ü<span Times New Roman"">

валютні махінації;

ü<span Times New Roman"">

приховування дефектів тощо.

До цього можна також додати й науково-технічнешпигунство, позаяк будь-яка науково-технічна розробка тільки тоді є джереломприбутку, коли вона знаходить застосування в практиці, тобто колинауково-технічні ідеї втілюються на виробництві в вигляді конкретних товарівабо нових технологій.

Саме промислове шпигунство,  так би мовити, «створило» патент навинахід. Позаяк зберегти секрети виробництва не вдавалось, винахідник,витративши роки праці, міг і не одержати жодної винагороди за свій винахід,адже з результата винаходу часто користалися цілковито сторонні люди, що немали жодного відношення до винаходу.

Запобігти такій несправедливості мав патент, щопосвідчує винахід і закріпляє за власником патенту виключне право накористування результатами свого винаходу. Якщо патент використовується бездозволу  власника, власник може задопомогою суду відшкодувати збитки або припинити незаконне користування йоговинаходом. Крім того, він може видати ліцензію іншим особам на використаннязапатентованого винаходу.

Але патент, теоретично спрямований протипромислового шпигунства,  практично ставсвого роду стимулом цього явища. Один з перших законів про патенти на винахідбуло видано у Франції наприкінці XVIII століття, в ньому передбачалося, що завсяким, хто першим привезе у Францію якийсь іноземний винахід, визнаються такісамі пільги, якими б користувався його винахідник. Таким чином, за промисловимшпигуном визнаються права,  рівні правамвинахідника. [1,50]

Часто терміни «промислове шпигунство»та «економічне шпигунство» застосовують як синоніми. Але між нимиіснує певна відмінність, адже промислове шпигунство, зрештою, є частиноюекономічного. Економічне шпигунство, крім промислового, охоплює й такі сфери,як показники валового національного продукту, тобто сума доходів підприємств,організацій і населення в матеріальному й нематеріальному виробництві йамортизаційних відрахувань), його розподіл по галузях економіки, процентніставки, запаси природних ресурсів, можливі зміни в технічній політиці, проектистворення великих державних об`єктів — заводів, полігонів, магістралей тощо.

Відповідь на питання, чому в центрі увагиекономічного шпигунства виявляються вищеперелічені показники держави, полягає в тому, що багато країн даютьузагальнені дані, з яких важко встановити формування доходів і видатків тої чиіншої галузі або  всієї держави. Особливоце відноситься до таких сфер, як фінансування різного родунауково-дослідницьких робіт в області ядерної фізики й електроники, космічноїпромисловості і т.і.

Основними об’єктами уваги промислових шпигунів є патенти,креслення, секрети виробництва, технології, структура витрат; економічнешпигунство крім промислових секретів охоплює й макроекономічні показники івбирає в себе розвідку природних ресурсів, виявленне промислових запасів; у зв’язку з розвитком маркетингу великоїцінності набуває збирання інформації про смаки й доходи різлних соціальних  груп.

З розвитком промислового шпигунства  монополістичні фірми ретельно  охороняють зміст патентів, результатинауково-технічних дослідджень, проекти і ескізи будь-якої своєї продукції. Ворганізаційну структуру транснаціональних корпорацій (ТНК) входять т.зв. технічні центри,основним  завданням яких  є розробка нових товарів, підвищення якостівже існуючої продукції, розробка нових технологій тощо.

З метою підвищення прибутку ТНК прагнуть довстановлення істинної цінності власної продукції. Для цього здійснюєтьсядетальний аналіз продукції конкурентів для встановлення порівняльної якостісвоєї продукції.

Всі промислові монополії мають засекреченілабораторії, де по всіх параметрах порівнюють рівні технічних рішень, якість,продуктивність і  надійність своєїпродукції з аналогічною продукцією конкурентів. В цих лабораторіях розбираютькожен вузол і агрегат власних машин і аналогічної продукції конкурентів, щобиоб’єктивно порівняти їх і виявити дійсну цінність тої чи иншої продукції.Враховуються всі недоліки та переваги своїх і чужих товарів. Все ліпше вконкурентів переймають і  пристосовуютьдля своїх машин, механізмів і конструкцій, якшо при цьому можна обминутипатентне законодавство або якщо це вигідно фірмі.

Недоліки своєї продукції ретельно вивчаються.Потім шукаються шляхи їх усунення, якщо це виявляється вигідно. Але ніколиінформація про слабкі  сторони своєїпродукції не виходить за межі таких лабораторій і, звичайно, ніколи не доходитьдо звичайних споживачів. Саме існування таких лабораторій також не афішуеться.[6,78]

Існують різні способи здобуття конфіденційноїінформації про діяльність конкурентів, як законних, так і незаконних. Законнимизасобами вважаються збирання й аналіз інформації з офиційно опубликованихджерел, доповідей, звітів, вивчення продукції конкурентів тощо.

Основними законними шляхами збирання інформаціїпро конкурентів є: публікації конкурентів і звіти про діяльність фірм;відомості, що дади публічно колишні службовці конкурентів; щорічні фінансовізвіти; огляди ринків і доповіді інженерів-консультантів; видання, що їх видаютьконкуренти; аналіз виробів конкурентів; звіти зарубіжних філій тощо.

Позаяк кожна ТНК знає про можливі  дії проти неї конкурентів, дослідження,здійснювані ними, то в офіційних публікаціях і звітах кожна ТНК намагаєтьсядати мінімальну інформацію про свою діяльність і фінансове становище, пронауково-дослідницькі роботи. Здебільшого будь-яка велика компанія складаєдекілька варіантів звіту.

Звіт, що відбиває справжній стан справ, влічених примірниках подається вищим керівникам ТНК, які визначають політику істратегію корпорації.

Інший варіант звіту, з якого вилучена найбільшважлива інформація, структура виробничих витрат, подається керівникамкорпорації середнього рівня, деяким управляючим зарубіжними філіями, деякимособам з  середовища основних акціонерів.

Можливий і третій — популярний варіант звіту, вякому відсутній конкретний зміст, але присутні відмінні ілюстрації, звіт прекрасновидано тощо; такий звіт призначений для акціонерів і широкої громадськості.

Але конкурентні фірми, знаючи про можливі способи приховування інформції,збирають конфіденціальну інформацію наступними шляхами:

ü<span Times New Roman"">

різноманітні питання, що ставляться спеціалістам конкурента;

ü<span Times New Roman"">

запрошення на роботу спеціалістів конкурента;

ü<span Times New Roman"">

удавані пропозиції роботи спеціалістам із фірм-конкурентів без намірубрати їх на роботу.

Також можуть бути реалізовані наступні засоби:

ü<span Times New Roman"">

таємне спостереження за спеціалістом, відділом, лабораторією конкурента;

ü<span Times New Roman"">

использование профессиональных шпионов для получения информации;

ü<span Times New Roman"">

підкуп співробітників з основних відділовфірми-конкурента;

ü<span Times New Roman"">

впровадження «потрібних» осіб в структуру фірми-конкурента;

ü<span Times New Roman"">

підслуговування розмов тощо;

ü<span Times New Roman"">

викрадення креслень, зразків, документів;

ü<span Times New Roman"">

шантаж та інші способи тиску;

ü<span Times New Roman"">

-здобуття інформації від джерел у державних структурах;         

ü<span Times New Roman"">

збирання інформації від зарубіжних філій і від спільних постачальників.

Ще одним ефективним способом економічного шпигунства є впровадження  «своєї людини» в державні органи,покликані регулювати діяльность промислових монополій, що дозволяє одержуватинеобхідну інформацію про конкурентів, контролювати дії, пов’язаны з антимонопольною полытикоютощо. 

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок,що основним змістом  промисловогошпигунства як засобу несумлінної конкуренції є збереження своїх секретів іодержання  інформації про секретиконкурента.

Іншим засобом несумлінної конкуренції є  фальсифікація фірмової  продукції.

Ці дії також тісно пов’язані з патентуванням. Зекономічної точки зору патентування рівнозначно монополізації вигід, пов’язаних з використанням патенту.

Найчастіше патент надає реальні вигоди впродовжсеми років, що дозволяє за цей час одержувати чималий прибуток його власникові.Але з іншого боку, поява патенту, щоззабороняє використовувати  якийсь запатентований винахід безпосередньо конкурентами, спонукає їх дофорсованої розробки якихось нових технічних прийомів, технологій.

Крім того, багато важливих винаходів часто непатентуються, щоби не привертати до них увагу конкурентів. Це здебільшогостосується технологій, технічних процесів, які тяжко скопіювати, на відміну відстворення нових товарів.

Шлях від винайдення до комерційногозастосування вимагає великих фінансових, трудових і матеріальних витрат. Тому,якщо нема небезпеки, що конкурент не запровадить винахід швидше, ніж самакорпорація, то винахід не патентується, якщо ж існує ризик, що винахід будевикористано конкурентом, то його відразу ж патентують і конкурент змушений15-20 років очікувати, доки мине  строкмонопольного права. Секрети виробництва тих чи инших товарів не патентуютьсядля того, щоби по закінченні певного строку не обнародувати технологію їхвиготовлення. Наявність патенту служить потужним засобом для контролю надринком, позаяк його порушення караеться конфіскацією незаконно виробленоїпродукції, відшкодуванням збитків і сплатою порушником великих штрафів, щодосягають 10 млн. доларів. Патенти застосовуються передовсім для охорони

еще рефераты
Еще работы по экономической теории, политэкономике, макроэкономике