Реферат: Шпоры "Агробизнес"

2/ У 50.роки XX ст. в індустріально розвинутих країнах відбулася такзвана «зелена ре­волюція.» Вона проявилась у різкому підвищенніурожайності сільсь­когосподарських культур і продуктивності тварин, щовідбулося в ре­зультаті стрибкоподібного зростання продуктивності праці,зумовле­ного широким проникненням науково-технічної революції у сільськегосподарство.Уряді країн /наприклад, ФРН, Франції, Італії/ приймались так звані «зеленіплани». Це були спеціальні законодавчі акти окремих держав, які визначалиумови, норми і характер державного втручання у сільське господарство, а також довгострокові плани його розвитку.Конкретизуються «зелені плани» вдовгострокових і річних планах, у яких визначаються розміри державнихасигнувань на сільське госпо­дарство, розподіл їх за видами витрат, специфічнідля кожної краї­ни конкретні форми державного втручання та впливу насільськогосподарське виробництво. «Зелені плани» передбачають основнінапрямки державних капіталовкладень.Для здійснення «зелених планів» із держбюджетіввідповідних країн виділялись значні кошти на іригацію, меліорацію, боротьбу зерозією грунту і створення інфраструктури. Податкові пільги, дотації на купівлюпального, сільськогосподарських машин та добрив сприяли економічномустимулюванню життєздатних господарств. «Зелена революція» привела доліквідації класу селянства у цих І країнах, його місце зайняв класфермерів-підприємців.

3. В економіці і індустріально розвинутих країн утворюється комплексвзазмопов'язаних виробництв, який складаються з трьох основних груп галузей абосфер:І. Галузі, які виробляють засоби виробництва для сільського гос­подарства,переробної промисловості, заготівель;2. Власне сільське господарство та йоговиробнича і соціальна інфраструктура.3. Галузі та виробництва, які забезпечують заготівлю, зберігання,транспортування, переробку сільськогосподарської сировини і реа­лізаційвиробленої з неї продукції. Система виробничо-економічних відносин між цимисферами утворює агропромисловий комплекс — АПК.Виробничі агропромисловіформування складають мікроструктуру АПК. Макроструктуру АПК складають галузі ісфери діяльності в масштабі країни, супермакроструктуру — у міжнародномумасштабі.

4. Всі передумови формування міжнародної системи агро бізнесу можнарозділити на дві групи: об'єктивні і суб'єктивні.  До об'єктивних передумов відносяться природніумови, які виз­начають можливість та спеціалізацію веденнясільськогосподарського виробництва.Перша природна умова — наявність земельних фондів, придатних длявирощування певних сільськогосподарських культур та для па­совищногоскотарства.Земельніфонди розподілені  на земній кулінерівномірно. Так, на долю Євразії припадає 60% оброблюваних земель світу. Алезабез­печеність земельними фондами визначається з розрахунку їх кількості, якаприпадає на душу населення. І тоді виявляється, що найменш забезпеченимисільськогосподарськими землями є країни Європи і Азії. До іншої об'єктивноїпередумови слід віднести нерівномірність розподілу населення по території земної кулі. Землезабезпеченість ікількість населення в окремих регіонах світу та окремих країнах не завждиспівпадають. Крім того, певні сільськогосподарські культури вимагаютьвідповідної якості землі і відповідного клімату, а тому можуть бути вирощенітільки у від­повідних агрокліматичних умовах /напр, цитрусові, чай, кава таінш/. А тому виникав необхідність доставки такої продукції до місць споживанняу міжнародному масштабі.Суб'єктивні передумови визначаються технічним рівнем сільсько­господарськоговиробництва і формами його організації, наявністю ринкового середовища тавідповідного законодавства.Транспортний фактор особливо важливий коли необхідно реалізовуватипродукцію, яка швидко псується. Важливою передумовою формування міжнародноїсистеми агробізнесу є формиорганізації сільськогосподарського виробництва. Від того, як організуєтьсяведення сільськогосподарського виробництва в певній мірі залежить рівень йоготоварності.                    

5. У будь-якій підприємницькій діяльності наявні суб'єкти цієїдіяльності та певні економічні відносини, які виникають між ними. Суб'єктамиміжнародного агробізнесу є окремі країни, одні з яких експортуютьсільськогосподарську продукцію і продовольство, а інші — імнортують; окреміміжнародні продовольчі компанії, які займають відповідні позиції на світовихринках. Між цими суб'єктами міжнародного агробізнесу в процесі їх під­приємницької діяльностівиникають певні економічні відносини, які проявляються у здійсненні актівпродажу — купівлі тих чи інших видів продукції. У більшості випадків цездійснюється на міжнародних біржах сільськогосподарської продукції тапродовольства. При цьому мо­жуть укладатися договори контрактації на поставки ізакупки про­дукції.Сутністьконтрактації полягає в тому, що це — тимчасові зобо­в'язання однієї незалежноїкомпанії виробити або купити певну продукцію у іншої незалежної компанії.Вирішальним моментом цихвідносин є процес ціноутворення на світовому ринку, який регулюється попитом іпропозицією. Але тут виникають протиріччя між продавцями і покупцями, їхінтереси не завжди, співпадають.

6.Виходячі звизначення сутності агробізнесу, можна встановити предмет і задачі вивченняданого спецкурсу.Предметомспецкурсу «Основи агробізнесу» е система економіч­них відносин міжсферами агропромислового комплексу. Ця система складається з двох різновидівекономічних відносин: а) відносини між двома сферами АПК;б) відносини між всіма сферами та ланками, що утворюють са­му систему.Так, наприклад, до предмету спецкурсу відносяться економічні відносини, яківиникають між виробниками сільськогосподарської техніки та її споживачами.Разом з тим, до предмету даного курсу відноситься вся система економічнихвідносин АПК, починаючи від вирощування сільськогосподарської сировини ізакінчуючи продажем виробленої з неї готової продукції.Характер економічних відносин в АПК визначається їх цільо­воюфункцією, яка полягає в отриманні прибутку в результаті реалізації продукціїкожної з його сфер.У предметіданого курсу можна розрізняти його теоретичні основи і визначення прикладногохарактеру, які взаємно поєднують­ся. Так, узагальнення досвіду функціонуванняАПК дозволяє зроби­ти певні теоретичні висновки, які потім можуть бути кориснідля практики агробізнесу. Вивчення практики дає можливість формувати теоретичніположення.Основи агробізнесу відносятьсядо спеціальних економічних дисциплін і вивчаються на другому етапі вищоїосвіти. Для ово­лодіння цією дисципліноюнеобхідні знання таких фундаментальних дисциплін як основи загальноїекономічної теорії, загальної теорії бізнесу і маркетингу, макро- імікроекономіки, галузевих економік, економіки регіонів та ін.

7.Система агробизнеса функционирует в результатесоединения процессов производства с/х сырья, егопереработке, сохранения, транспортирования и доведения до потребителя. Разныевиды предпринимательской деятельности, способствующие такому соединению,создают комплекс экономических отношений, который получил названиепродовольственного маркетинга. Система продовольственного маркетинга состоит изальтернативных фирм-посредников и многочисленных видов предпринимательскойдеятельности, которые представляют различные функции маркетингу. Системапродовольственного маркетинга состоит из двух главных типов деятельности. Одиниз них касается физического манипулирования (сбор, погрузка, разгрузка,транспортировка), сохранение, переработка и передача сырья и готовой продукцииво время их движения от производителей к потребителям. Другой тип деятельностикасается процессов обмена и ценообразования в рыночной системе.

9/ Цільова функція агробізнесу здійснюється з урахуванням трьохосновних факторів: фізіологічної потреби у продуктах харчуванняплатоспроможного попиту населення і товарної пропозиції виробників.Фізіологічна потреба у продуктах харчування або попросту потребау їжі відрізняється від багатьох інших потреб людини. Ця відміна полягає утому, що така потреба повинна бути задоволена безумовно; задоволення цієїпотреби не може бути замінене іншим способом. Существуетопределенная ограниченность в потреблении. Удовлетворение потребности в еде ограничеваются платежеспособностью потребителя товарногопредложения: продукт, который находится на рынке или может быть на негодоставлен. Все продукты можно поделить на: продукты ежедневного спроса,продукты длительного потребления. Чтобы определить объем товарного предложениянужно знать объем однодневного розничного товарооборота и его колебание повременам года. Чтобы удовлетворить потребности потребителей нужно иметьтоварные запасы. Реализация товарного предложения зависит от цены товара,покупатель готов платить больше за лучшее качество. Проблемы: -рац.потребления продуктов. В мире увеличилась мода наздоровый образ жизни. –Требования к рекламе (содержание, адрес, рецепт). –вкаком виде реализуется продукт, в какой расфасовке. –экологическая чистотапродуктов питания.

10. Фізіологічна потреба у продуктах харчування або попроступотреба у їжі відрізняється від багатьох інших потреб людини. Ця відмінаполягає у тому, що така потреба повинна бути задоволена безумовно; задоволенняцієї потреби не може бути замінене іншим способом, наприклад, людина можеобійтись без автомобіля або телевізора. У першому випадку вона можескористатися громадським транспортом, велосипедом і т. п.; у другому —послухати радіо, відвідати кінотеатр. Разом з тим, потреба у їжі обмеженафізіологічними потребами людського організму. Людина споживає їжі стількискількипотрібно для підтриманняжиттєвих функцій організму. Ця потреба не може бути задоволена взапас. Однак вумовах товарного виробництва і ринку можливість задоволення потреби у їжіобмежується платоспроможністю споживача. В результаті виникає таке поняття якплатоспроможний попит населення.

11. Вумовах товарного виробництва і ринку можливість задоволенняпотреби у їжі обмежується платоспроможністю споживача. В результаті виникаєтаке поняття як платоспроможний попит населення. Він характеризується тієюсумою грошових коштів, яку споживач може витратитина купівлю продуктів харчування. На такій основі відбувається перетворенняплатоспроможного попиту в купівельну спроможність населення — здатністькупувати продукти харчування у відповідності з наявністю у споживача грошовихкоштів. Однак реалізація цієї здатності і купівельного попиту залежить також івід таких категорій як товарне пропонування і ціна продукту. Платежныйспрос итоварное предложение входят в состав основных факторов целевой функции агробизнеса. Товарное предложение- продукт, которыйнаходиться на рынке или может быть на него доставлен. Все продукты можно поделитьна: продукты ежедневного спроса и продукты долгосрочного потребления. Чтобыопределить объем товарного предлдожения нужно знатьобъем однодневного розничного товарооборота и его колебания по времени года.Чтобы удовлетворить потребности потребителя нужно иметь товарные запасы.Реализация товарного предложения зависит от цены товара, покупатель готовплатить больше за лучшее качество.                    

12. Чутливість продовольчого споживання відносно підвищеннядоходів називається гнучкістю доходу.Чим більш чутливе споживання щодо зміни доходів, тим вище гнучкість доходу.Якщо кількість їжі збільшується разом із зростанням доходів то продукткваліфікують як нормальний товар. Якщо його кількість зменшується з ростомдоходів, то продукт харчування називається низько-сортним, низькоякіснимтоваром. У цілому продукти харчування мають більш низьку гнучкістьдоходу, ніжінші споживчі товари. Як показали дослідження, чим вище доход, тим«краще» раціон. Але на якість харчування впливають і інші фактори, івисокий доход ще не забезпечує кращого раціону. По-перше, споживачі не купуютьнабагато більше їжі при збільшенні доходів, а покращують раціон. По-друге, призростанні доходів падає їх доля, яка використовується на харчування. Витрати напродовольство не збільшуються так жешвидко, як і доходи. Із зростанням доходу доля витрат у ньому на харчування знижується. Це закон Енгеля — німецькогостатистика, який першим звернув увагу на цю тенденцію у Європі середині XIX ст.Третій наслідок підвищення доходів — розширення продовольчої«зв'язки» атрибутів, важливих для споживача. При підвищенні доходівспоживачі до бажаного набору продовольчих атрибутів додають якість,різноманітність, зручність вживання та сервіс.      

14/ Саме на фермі повинні розпочинатися процеси концентраці усфері маркетингу. Фермерам необхідно краще розуміти продовольчий маркетинг таспоживача продовольства, в той час як споживачі і працівники продовольчого  маркетингу повинні  усвідомлювати  проблеми сільського господарства і фермерів.Зростає інтерес фермерів до маркетингу. У порівнянні з більшістю товарів дляс/г продуктів характерні підвищена громіздкість та схильність до швидкогопсування. Через швидке псування необхідні термінове навантаження, доставка,розвантаження і, можливо, спеціальне охолодження. Контроль і збереження якостінерідко стають реальною та дорогою проблемою. А тому кращий вихід для фермера —швидка реалізація. Обсяг  виробленої  продукції фермерського- господарства змінюється з року в рік, що зумовленореакцією фермерів на ціни, урядові заходи, а також такими факторами, як погодаі хвороби. Ці зміни в обсягах випуску продукції впливають на процеспродовольчого маркетингу. Зміни у поставках продукції з ферм мають істотнийвплив на закупівельні ціни, потреби у місткостях сховищ та ступінь завантаженнявиробничих потужностей переробки, які належать фірмам продовольчого маркетингу.Прагнення зменшити ризик та невизначеність, які спричиняються коливаннямипоставок продукції з ферм— одна з рушійних сил, що створюють більш тісні договірні,контрактні зв'язки між маркетинговими агентствами і фермерами. Інша сторонапроблеми фермерського маркетингу полягає у дуже малому розриві між ціноюреалізації і собівартістю. Умови конкуренції у сільському господарстві звичайноутримують фермерські ціни близько до собівартості продукції.

14a/ Знаннямаркетингу та його проблем допомагає фермеру приймати важливі господарськірішення, які дають відповіді на такі питання: 1. Що виробляти і якпідготовлювати продукцію для продажу? 2. Коли і де купувати і продавати? 3. Якучастину роботи з маркетингу повинен виконувати сам фермер індивідуально або ускладі групи? 4. Що можна зробити для розширення ринків? 5. Які угоди та заходиз маркетингу бажані?6. Яквиправити небажані результати дій? Весь комплекс цілей, стратегій і тактики,які допомагають фермеру розробляти і приймати рішення щодо виробництва імаркетингу — це так званий фермерський план маркетингу. Методика розробки планумаркетингу на підприємствах АПК буде розглянута у наступній темі. Фермерикеруються цілим рядом цілей: розширення господарства; підвищення виробничоїефективності; збереження сімейної ферми; досягнення економічної незалежності ісвободи ринкових І   відносин;стабільність виробництва; забезпечення якісного життя та ін. Кожний фермерробить вибір з цих цілей або надає їм різну, ступінь важливості, що, в своючергу, визначає усі його маркетингові, а також виробничі рішення.

18/ На звичайному підприємстві у агропромисловому виробництвіпроцес впровадження маркетингової діяльності здійснюється поступово і, якправило, проходить п'ять стадій. Напершій стадії маркетинг розглядається під кутом зору таких понять, якреклама і стимулювання збуту. На другійстадії формується більш широкий підхід до управління маркетингом: основнаціль — щоб покупець був задоволений придбанням продукції, після реалізаційнимобслуговуванням та ін. При цьому запити і потреби споживачів можутьзмінюватися, що необхідно враховувати при виробництві і збуті продукції. А томуна третій стадії слід постійнооновлювати виробництво та підвищувати якість пропонованих послуг. На четвертій стадії впровадженнямаркетингу підприємство по­винно вивчити наявні можливості і зайняти певнеположення на рин­ку. Це означає — спробувати виділитись на фоні іншихпідприємств, які виробляють аналогічну продукцію для ринкового сектору.Останній, п'ятій стадії впровадженнямаркетингу відповідає ви­конання усіх функції щодо аналізу ринків та потреб,плануванню, обліку і регулюванню роботи у галузі освоєння ринків збуту.

19.При усій різноманітності конкретних схем маркетингу усі вони грунтуються насукупності загальних принципів, а саме: — вивчення стану та динамікиспоживацького попиту і використання одержаних даних у процесі розробки іприйняття господарських рішень; — максимальне пристосування виробництва допотреб ринку з метою підвищення ефективності функціонування підприємства,критерієм чого виступає значення узагальнюючого показника його діяльності —прибутку; — вплив на ринок і споживацький попит за допомогою таких засобів, як реклама,стимулювання збуту з метою формування їх у необхідному для підприємстванапрямку.

22/ Для успішного просування на ринку нових виробів або послугвикористовуються шість основних видів цін: 1) «зняття вершків» наринку, тобто встановлення з самого по­чатку просування на ринку нового абовдосконаленого продукту високої ціни на нього в розрахунку на споживачів,готових купити продукт за таку ціну; 2) ціна за впровадження продукту на ринок,тобто встановлення значно більш низької ціни, ніж є на ринку на аналогічнітовари; 3) «психологічна ціна», яка встановлюється трохи нижчебудь-якої круглої суми (наприклад, 99 коп.) і створює у споживача сутопсихологічну уяву більш низької ціни; 4) ціна лідера на ринку або в галузі, якавстановлюється у від­повідності з ціною, що пропонується головним конкурентомна рин­ку звичайно провідною фірмою галузі; 5) ціна з відшкодуванням витратвиробництва, тобто визначенняцін на свою нову продукцію з урахуванням фактичнихвитрат її виробництва і середньої норми прибутку на ринку або в галузі;  6) престижна ціна, тобто ціна на вироби дужевисокої якості, які мають особливі, неперевершені якості.

24/ Існують два основних типи каналів руху товарів — прямі іпосередні. Прямі канали пов'язані зпереміщенням продукції від виробника до споживача без використання незалежнихпосередників. Цей тип каналів сільськогосподарське підприємство використовуєчерез свої торговельні точки. Посередніканали пов'язані з переміщенням продукції від виробника до незалежногоучасника руху товарів, а потім споживача. Таких посередників може бути один абодекілька. Прямі канали відносяться доканалів нульового рівня, які є характерними для реалізаціїсільськогосподарської продукції на ринку безпосередньо, або дитячим,лікувальним закладам, всередині самих сільськогосподарських підприємствробітникам і службовцям. Цей канал передбачає в основному реалізацію дрібнихпартій продукції (плоди, овочі, м'ясо, молоко). Однорівневий канал включає в себе одного посередника. Такий каналпередбачає реалізацію малих партій товару магазинам. Двохрівневий канал включає в себе двох посередників. На споживчихринках такими посередниками стають оптовий і роздрібний торговці. Для АПК цейрівень більш всього є характерним, тому що реалізація продукції відбувається ізсільськогосподарського підприємства на переробні заводи або оптово—закупочнібази і холодильники, а потім товари надходять у торгову мережу і до кінцевогоспоживача. Трьохрівиевий каналвключає в себе трьох посередників. Наприклад, на Заході у м'ясопереробній промисловостіміж оптовиками і роздрібними торговцями звичайно стоїть дрібний оптовик. Такийдрібний оптовик купує товари у крупних торговців і перепродає їх невеликимпідприємствам роздрібної торговлі, яких звичайно не обслуговують крупні оптовіфірми.

33/ Прибуток у значній мірі залежить від того, наскільки прийнятийфермером порядок вибору чо розробка нормативів задовольняє таким чотирьомосновним вимогам: 1. Економічні принципи повинні визначати аналіз і знаходитичітке відображення в його результатах. 2. Усі стандарти чи нормативи повинніточно відображати сукупність матеріальних, економічних або суспільне — правовихфакторів в їх конкретному відношенні до окремих ферм. 3. Ці нормативи, особливонормативи витрат випуску продукції, повинні взаємно узгоджуватися тавідповідати один одному. 4. Нормативи повинні обиратись чи розроблюватись здостатнім ступенем конкретності і гарантувати, що кінцеві результатизабезпечують виразне уявлення про внутрішні матеріально-технічні зв'язки чи фермерськогогосподарства в цілому. Фахівець, який займається аналізом, повинен сам вибрати або розробити нормативи, щовідтворюють умови, які за його розрахунками, можуть вплинути на виробництво. Укожній конкретній ділянці земельної площі чи одиниці поголів'я худоби нормативиповинні включати велике коло відомостей: 1. За видами матеріалів і послуг,необхідних для вирощування кожної культури, яка підлягає оцінці: насіння,добрива, отрутохімікати, кількість праці, робота тракторів і машин в годинах таін. 2. За видами матеріалів і послуг, які використовуються для вирощуваннякожного виду худоби чи виробництва продукції для її утримання,  ветеринарного обслуговування,   перевозок,   отру­тохімікатів та інших матеріалів тапослуг. 3. Про кількісні показники усіх витрат для кожної культури чи галузітваринництва, що підлягають оцінці. 4. Про купівельні ціни чи розмір витрат дляусіх видів затрат, матеріалів та послуг. 5. Про розміри продукції кожного видувиробництва. 6. Про продажні ціни продуктів. Першою важливою вимогою у виборічи розробці нормативів витрати — випуск продукції для економічної оцінкивиробничої оди­ниці і бюджетного аналізу е гарантія повної відповідностінормативів земельному фондові, кліматичним умовам і, якщо на фермі буде введенозрошення, забезпечення системи зрошення водою. Нормативи, які використовуютьсяпри плануванні, повинні відповідати усім наявним у фермерському господарствізасобам виробництва — господарським будівлям і спорудам, тракторам ітранспортним засобам, машинам і обладнанню, продуктивній худобі, а при іригації— іригаційному обладнанню. Економічна оцінка виробничої одиниці дає лишечасткову інформацію з проблем загальної господарської діяльності ферми, якудоводиться вирішувати фермеру. Вона являє собою ефективний інструмент аналізу,який дає фермеру відомості відносно того, які види культур і породи худобивирощувати, але надає невелику допомогу у визначенні розмірів виробництва. Длявідповіді на це питання може бути ефективно використаний бюджетний аналізгосподарської діяльності ферми.

44/ В останній час в світі з'явилися прогнози, які визначаютьперспективи зростання виробництва продовольства і попиту на нього.  Однією з перших робіт була книга двохамериканських вчених Г. Кана та Є. Вінера «Рік 2000». Вонирозрахували, скільки років потрібно окремим країнам для того, щоб досягнутирівня національного доходу США 1965 р., який становить 3600 доларів на душунаселення. За їх розрахунками, Канаді необхідно для цього 12 років, Швеції — 11р., Індонезії — 593 р. Основна ідея авторів полягала в тому, що періодісторичного розвитку до 2000 року буде безкризовим, без великих війн танеозброєних конфронтацій і у всіх країнах зусилля будуть зосередженні навнутрішньому розвитку. Найбільш відомою моделлю світу є робота авторів із Масачусетськоготехнологічного інституту США «Межі зростання». За розрахункамиавторів цієї моделі на початку XXI сторіччя економічне зростання наблизиться доприродної межі. На розвиток світу будуть незадовільно впливати такі фактори, якзростання забруднення навколишнього середовища, виснаження природних ресурсів,катастрофічні масштаби світового голоду та зниження народжуваності. Ця модельзазнала як ніщивної критики, так і схвалення. Потім з'явилась робота М.Масаровича і Є. Пестеля «Людство на перехресті». На відміну від«Межі зростання» робота колективу вчених під керівництвом лауреатаНобелівської премії Я. Тінбергена (доповідь так званого Римського Клубу) не маєфатальних теорій загального краху, песимістичних передбачень, а пропонує засобирішень, необхідних для уникнення небезпеки, що наближається: 1. Зниження темпівзростання попиту на продовольство шляхом регулювання народжуваності, або зарахунок використання більш ефективних методів господарювання. 2. Покращеннярозподілу продовольства, в процесі якого недоїдаючі країни отримали б більшепродуктів за рахунок тих країн, які мають надлишки продуктів харчування. 3.Збільшення'виробництва продовольства. Нарешті, був розроблений прогноз ФАО.Відносно цього про­гнозу споживання найважливіших продуктів харчування у світів 2000 році, порівняно з 1970 р. збільшиться удвічі. Попит буде змінюватися убік більш високого рівня споживання продуктів, бага­тих на білки, за рахунокповільного зростання споживання таких продуктів, яе зернові та картопляні. Втой же час буде зростати попит на фуражне зерно.

40.Для вирішення продовольчої проблеми Організацією Об'єднанихНацій у 1945 році було створено продовольчу та сільськогосподарську організацій- ФАО. До її складу входить 169 держав і Європейський Союз. Україна не е членомФАО. Головна мета ФАО — ліквідація голоду й покращення харчування черезпідвищення продуктивності сільського господарства, рибальства й лісництва тачерез справедливий розподіл продовольства. Функції ФАО: — розробка й здійсненняпрограм допомоги сільському господарству; — надання консультацій урядам зпитань політики й планування в галузі сільського господарства; — аналіз ірозповсюдження інформації про сільське господарство й продовольчу ситуацій всвіті; — обговорення на міжурядовому рівні проблем продовольства й сільськогогосподарства. Діяльність ФАО здійсняється в двох напрямках:- регулярніпрограми, що фінансуються ФАО, спрямовані на організацій консультацій та послугчленам організації; — програми на місцях, що фінансуються національнимтрастовими фондами, ПРООН і ФАО, забезпечують надання допомоги урядам ісільському населенню. Джерелами фінансування коштів для реалізації програм е:внески держав-членів; трастові фонди членів; ПРООН; внески Світового бан­ку.Длявирішення продовольчої проблеми Організацією Об'єднаних Націй у 1945 році булостворено продовольчу та сільськогосподарську організацій — ФАО. До її складувходить 169 держав і Європейський Союз. Україна не е членом ФАО. Головна метаФАО — ліквідація голоду й покращення харчування через підвищення продуктивностісільського господарства, рибальства й лісництва та через справедливий розподілпродовольства. Функції ФАО: — розробка й здійснення програм допомоги сільськомугосподарству; — надання консультацій урядам з питань політики й планування вгалузі сільського господарства; — аналіз і розповсюдження інформації просільське господарство й продовольчу ситуацій в світі; — обговорення наміжурядовому рівні проблем продовольства й сільського господарства. ДіяльністьФАО здійсняється в двох напрямках:- регулярні програми, що фінансуються ФАО,спрямовані на організацій консультацій та послуг членам організації; — програмина місцях, що фінансуються національним трастовими фондами, ПРООН і ФАО,забезпечують надання допомоги урядам і сільському населенню. Джереламифінансування коштів для реалізації програм е: внески держав-членів; трастовіфонди членів; ПРООН; внески Світового бан­ку.

45/ Ці напрями визначаються, в основному, двома причинами;нерівномірністю розвитку виробництва продовольства в окремих країнах або групахкраїн; особливостями природних умов окремих регіонів світу, які визначаютьспеціалізація сільськогосподарського виробництва. Наявність першої причинипроявляється у тому, що домінуюче становище у світовій продовольчій системізаймають індустріально розвинуті країни. Вони вироблять і споживають понад 2/3світового продовольства /у вартісному виразі/, хоча в них проживав менше 15% населення світу, їх питомавага у світовому експорті продовольства складає біля 64% / у тому числі 65%готових Продуктів і 61% сільськогосподарської сировини/, а в 'імпорті 67%/відповідно 69 і 64%/. Імпорт набував все більаіої двлі у продовольчих системахіндустріальне розвинутих країн. На внутрішньому ринку продовольства попит тутзростав на імпортну продукція, причому не стільки на доповнюючі, скільки назаміщуючі товари. У першій половині 90-х років намітилася тенденція доскорочення частки індустріально розвинутих країн у світовій продовольчійторгівлі / у експортіготовихпродуктів — з 68 до 65%/, сільськогосподарської сировини — з 66 до 60%, а в імпорті, відповідно, з 70 до69% і з 71 до 64%/. Причина — більш високі темпи економічного зростання убільшості країн, що розвиваються. Країни, що розвиваються, в яких проживавмайже 4/5 всього населення планети, виробляють приблизно І/З всьогопродовольства, а споживають трохибільше третини його загальносвітового споживання. Питома вага цих країн усвітовому експорті продовольства складає біля 32% / у рівній мірі в експорті перероблених продуктів і сільськогосподарськоїсировини/, а в імпорті — приблизно 26% /26% імпорту готових продуктів і 29% — сировини/. Наявність другої причини — природних умов окремих регіонів світу — визначається, в основному, двома, факторами. Першій — сприятливі природні умовиокремих регіонів створюють можливість виробляти таку кількістьсільськогосподарської продукції, яка значно переважає потреби місцевогонаселення; другий — деякі сільськогосподарські культури можуть бути вирощенілише в певних агрокліматачних умовах тропічного і субтропічного поясу Це такікультури як цитрусові, чай. кава, банани, рис тощо.З усієїсільськогосподарської продукції у найбільша обсягах експортується таімпортується зерно. Щодо продукції тваринництва, то   більш жвава торгівля відбувається між країнамиЗахідної Європи. В Західній Європі відбувається жвавий зовнішньоторговельнийобмін фруктами і овочами, чому сприяє різносезонність надходвення продукції тарізноманітність її асортименту. Щодо торгівлі рисом, то вона замкнута переважнов регіональних рамках мусонної Азії: головні поставщики — Таїланд, Бірма;головні імпортери — Індонезія, Південна Корея, Індія.

46. ЗУкраїною у більшості людей /як відмічають іноземні фахівці/ найчастішеасоціюються два слова — «хлібниця» і житниця". І це не давно,адже Україна має надзвичайно сприятливі агрокліматичні умови для виробництвазерна. Але виробництво зерна в Україні з початкупроцесу переходу до ринкової економіки різко впало. В наступніроки відбувалося подальше скороченням. В результаті Укр перетворилася з одногоз провідних експортерів зерна на його імпортера. Для того, щоб збільшити обсягивиробництва і експорту зерна для економічного добробуту України в цілому, требавжити політичних заходів: І. Необхідно лібералізувати ринок землі, ввести довгостроковуоренду та заставу землі. Прийняття нового Закону про оренду від І.І.1999 ужеприносить перші плода. 2. Терміново необхідно демонополізувати структури, щозаймаються збутом зерна. 3. Потрібно приватизувати державне підприємство«Хліб України». 4. Необхідно ліквідувати штучні адміністративнімонополії у сфері збуту зерна. 5. Потрібно поліпшити прозорість на внутрішньомуринку зерна. В майбутньому держава має проводити закупівлю зерна у конкуренціїз приватними торговцями на аграрних біржах. Це підвищить ліквідність бірж таціни виробника. 6. Необхідно не лише формально, а й фактично скасувати державнезамовлення. В перспективі лише приватне постачання ресурсів та приватнаторгівля зерном можуть дозволити Україні стати одним з головних гравців на світовихринках зерна. Нарешті, треба мати на увазі, що в сучасному світі держави, які єекспортерами зерна надають фінансову допомогу агробізнесу в цій сфері, вважаючице важливим фактором не тільки продовольчої, але й національної безпеки країни.

48/ Значні експортні можливості має лікеро-горілчана промисловістьі виноробства в Україні. Це одна з тих галузей, яка своєю діяльністю справляєзначний вплив на економічний потенціал країни. Головною сировиною длявиготовлення спирту-ректифікату є зерно, картопля, меляса і тому Україна завадазайшла одне з провідних місць з виробництва лікеро-горілчаної продукції. Однакв останні роки відбулося скорочення урожайності картоплі і спад у виробництвіцукрового буряка, що відбилося на:, -роботі лікерогорілчаних заводів. Сьогодніприблизно половина українського алкогольного ринку на лежить імпортерам тапідпільним виробникам різноманітних спиртомістких сурогатів. Критичне становищевиникло на лікерогорілчаних заводах при введенні акцизів, сягавших 75%. Українамає власні унікальні традації у виробництві високоякісних вин, прикладом чомуможе бути Масандра, яка нещодавно відмітила свій віковий ювілей / понад 100років тому князь Голіцин заклав перший підвал знаменитого виноробногопідприємства/. З 1950 року Масандра стала виходити на міжнародний ринок,переживши антиалкогольну кампанію. І це при тому, що сьогодні у світі існуєдвохрічний запас вин основних країн-виробників: Франції, Італії, Іспанії,Португалії, Німеччини. На світовий ринок вина активно вкорінюються Болгарія,Угорщина, Нова-Зеландія, Австралія, Південна Африка. Так що продавати винодосить важко. 1 все ж з підвалів Масандри щорічно виходить біля мільйона літріввисоко якісних вин, частина яких поставляється у СІІІА, Швейцарію, Японію,країни ближнього зарубіжжя. При відповідній підтримці держави, Україна те всіможливості успіиіно конкурувати на світових ринках лікерогорілчаної і винноїпродукції.

1Опыт предпринимательской деятельности в агробизнесе позволяет выделитьразличные уровни его функцион