Реферат: Механізм економічного зростання в ринковій економіці
Міністерство аграрної політики України
СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра економічної теорії
Курсова робота з економічної теорії
на тему:
«МЕХАНІЗМ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ В РИНКОВІЙЕКОНОМІЦІ»
Виконав:студент
Науковий керівник:доцент Пушкаренко П.І.
Суми2000 р.
ПЛАН:
<span Arial",«sans-serif»; font-variant:small-caps;text-transform:none;mso-ansi-language:UK"> TOC o «1-1» h z
<span Arial",«sans-serif»;mso-no-proof:yes">ВСТУП… PAGEREF _Toc499274074 h 3<span Arial",«sans-serif»;text-transform:none; font-weight:normal;mso-no-proof:yes"><span Arial",«sans-serif»;mso-no-proof:yes">1. ТЕОРЕТИЧНІАСПЕКТИ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ… PAGEREF _Toc499274075 h 6
<span Arial",«sans-serif»;text-transform:none; font-weight:normal;mso-no-proof:yes"><span Arial",«sans-serif»;mso-no-proof:yes">2. ФАКТОРИЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ… PAGEREF _Toc499274076 h 18
<span Arial",«sans-serif»;text-transform:none; font-weight:normal;mso-no-proof:yes"><span Arial",«sans-serif»;mso-no-proof:yes">3. ТЕОРІЯВИРОБНИЧОЇ ФУНКЦІЇPAGEREF_Toc499274077 h 22
<span Arial",«sans-serif»;text-transform:none; font-weight:normal;mso-no-proof:yes"><span Arial",«sans-serif»;mso-no-proof:yes">4. ЕФЕКТ МУЛЬТИПЛІКАТОРА… PAGEREF _Toc499274078 h 25
<span Arial",«sans-serif»;text-transform:none; font-weight:normal;mso-no-proof:yes"><span Arial",«sans-serif»;mso-no-proof:yes">5. ЕФЕКТ АКСЕЛЕРАТОРА… PAGEREF _Toc499274079 h 29
<span Arial",«sans-serif»;text-transform:none; font-weight:normal;mso-no-proof:yes"><span Arial",«sans-serif»;mso-no-proof:yes">6. НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС – ОСНОВА ЕКОНОМІЧНОГОЗРОСТАННЯ PAGEREF _Toc499274080 h 30
<span Arial",«sans-serif»;text-transform:none; font-weight:normal;mso-no-proof:yes"><span Arial",«sans-serif»;mso-no-proof:yes">ВИСНОВОК… PAGEREF _Toc499274081 h 33
<span Arial",«sans-serif»;text-transform:none; font-weight:normal;mso-no-proof:yes"><span Arial",«sans-serif»;mso-no-proof:yes">СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ… PAGEREF _Toc499274082 h 36
<span Arial",«sans-serif»;text-transform:none; font-weight:normal;mso-no-proof:yes"><span Arial",«sans-serif»; mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;mso-bidi-font-family:«Times New Roman»; mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language:AR-SA">ВСТУП
Задосить короткий проміжок часу, що минув з моменту оголошення України незалежноюдержавою, вона стикнулася з безліччю проблем, що зачепили практично усі сферисуспільного життя країни. Та найголовнішою проблемою сучасної України, явважаю, є її теперішній економічний стан.
Макроекономічна стабільність, рівновага, достатні темпи економічногозростання належать до найважливіших суспільних благ, що їх спроможнийстворити для своїх громадян уряд країни.
На сьогодні рівень цих благ в Україні надзвичайно низький. Адже упродовж90-х років у країні наростала тотальна розбалансованість: невідповідністьресурсів і обсягів виробництва, загальних доходів і витрат, надходжень івидатків бюджету, обсягів товарів і грошової маси, експорту та імпорту тощо. Такийстан, крім усього іншого, зумовлений і ілюзією щодо простоти макроекономічного регулювання.Вражає швидкість, з якою пропонувалися, приймалися і безслідно зникалипрограми виведення економіки з кризи. Лише протягом 1993 року було прийнятотри такі урядові програми. Безліч політичних діячів, вищих урядовців,кандидатів у народні депутати вважають за необхідне і можливе мати свою особисту, ні на які інші несхожу програму макрорегулювання економіки.
У спадоквід радянських часів Україні перейшли чорнобильська проблема; великінагромадження зброї, яку необхідно було знищити; зношені та морально застаріліосновні фонди підприємств; непристосований до праці в ринкових умовахменеджмент та непристосоване до життя в ринкових умовах населення.
Це, атакож невміла економічна політика держави і багато інших факторів зумовилипрогресування темпів падіння валового внутрішнього продукту України, що загналоїї у дуже гостру та багатогранну економічну кризу.
Зупинкабагатьох промислових підприємств і, як наслідок, збитковість науковихорганізацій, постійно зростаючий рівень безробіття, зубожіння населення,періоди девальвації національної валюти, ріст об'ємів тіньової економіки — цедалеко не повний перелік причин, що роблять актуальними досліджувані в ційкурсовій роботі питання.
Заданими Держкомстату, темпи падіння ВВП України за період з 1994 по 1997 рокибули такими:
<img src="/cache/referats/5993/image002.gif" v:shapes="_x0000_i1025">
Основноюметою курсової роботи є визначення механізму економічного зростання в умовахринкових відносин.
Економічнезростання можна визначити як збільшення виробництва товарів і послуг в масштабіусього національного господарства. Воно входить до числа найважливіших проблемсуспільного розвитку.
Віднього залежить можливість будь-якої держави забезпечити достатній життєвийрівень свого народу. Тому економічне зростання повинно розглядатися як важливаекономічна мета.[1,стор.132]
Лишезростаюча економіка може збільшити рівень задоволення необмежених потреб ірозв'язати соціально-економічні проблеми як всередині країни, так і наміжнародному рівні.
Економічнезростання дозволяє здійснювати нові програми з питань боротьби з бідністю ізабрудненням навколишнього середовища без падіння існуючого рівня споживання,скорочення обсягів інвестицій і виробництва суспільних благ. Економічнезростання полегшує вирішення проблеми обмеженості ресурсів.
Економіка,що динамічно розвивається, на противагу статичній економіці знімає перепони,породжені обмеженістю обсягів виробництва і дозволяє суспільству повнішереалізовувати поставлені економічні цілі та здійснювати нові широкомасштабні програми.
Практикапромислово розвинутих країн показує, що економічне зростання проходило там нестільки за рахунок збільшення трудозатрат, скільки за рахунок підвищенняпродуктивності праці. Її підвищення відбувається головним чином завдякитехнічному прогресу, а також завдяки зростанню фондоозброєності, поліпшеннюякості робочої сили, переміщенню трудових ресурсів із низькопродуктивних увисокопродуктивні галузі, а також завдяки цілому ряду інших чинників.
Економічнезростання завжди пом'якшує суперечність міжнеобмеженими потребами та вкрай обмеженими ресурсами.
В умовахекономічного зростання вибір соціальних цілей стає менш болісним і веде дозменшення суперечностей між різними групами населення, що мають різні тапротилежні інтереси. В цих умовах набагато легше вирішувати соціальнінегаразди, що є у будь-якому суспільстві, дбати про культурні цінності народу,створювати нові освітні заклади та вдосконалювати існуючі, вдосконалюватиінфраструктуру країни, реалізовувати житлові програми та ще багато чого корисного.Таким чином, значно покращуються умови життя населення, та… створюються умовидля подальшого економічного зростання.
Кожнесуспільство прагне досягти економічного зростання та постійно жити в часиповної зайнятості, технічного прогресу, швидкого збільшення виробничихпотужностей і неухильного підвищення життєвого рівня народу. Але, як показуєсвітовий досвід, будь-яке економічне зростання не є рівномірним, апереривається періодами нестабільності.[1,стор. 149]
Завданнякурсової роботи:
1.<span Times New Roman"">
Визначити теоретичні аспекти економічного зростання.2.<span Times New Roman"">
розглянути фактори економічного зростання.3.<span Times New Roman"">
дослідити теорію виробничої функції, ефектимультиплікатора та акселератора.4.<span Times New Roman"">
Розглянути науково-технічний прогрес як основний чинникекономічного зростання.5.<span Times New Roman"">
Зробити висновки. <span Arial",«sans-serif»;mso-fareast-font-family: «Times New Roman»;mso-font-kerning:14.0pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language: RU;mso-bidi-language:AR-SA">1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ
Головне питання, на яке прагне відповісти теоріяекономічного зростання, зводиться до того, яким чином можна збільшити реальнийобсяг номінального продукту в довгостроковому періоді, тобто в умовах повноїзайнятості. Відповідь на це питання має практичне значення, так як йоговирішення дозволяє подолати обмеженість ресурсів і, отже, розширити можливостіекономіки задовольняти потреби суспільства. Незважаючи на те, що економічнезростання — це лише один з критеріїв економічного розвитку, в макроекономіцічастіше за все аналізують саме його, так як при вимірюванні процесуекономічного розвитку виникають труднощі.
Під економічним зростанням національного господарствамається на увазі такий його розвиток, приякому збільшується реальний національний прибуток.Економічний зростання — це характернаособливість сучасного світу. Країни зростали по чисельності населення, за загальними масштабами виробництва ізайнятості; по реальному національному продукту; по рівню життя типової сім'ї вцей час в порівнянні з рівнем життя; по кількості вільного часу після роботи;по мірі полегшення важкого, втомливоготруда, який раніше був долею людини,що заробляє на життя. Все це, окремо, і в цілому, — аспекти економічного зростання.
Длятого, щоб суспільство могло жити сьогодні й у майбутньому, процес виробництваповинен постійно повторюватися, відновлюватися, тобто необхідний процесвідтворення. При здійсненні останнього виникають певні економічні закони.Навіть у визначенні сутності категорії «закон» виділялась така його риса, якпостійна повторюваність, сталість. Щоб дія економічного закону моглапроявитися, необхідно не менше 5-7 років.У процесі відтворення виникають закони розвитку й функціонуваннятехнологічного способу виробництва (у тому числі закони розвитку продуктивнихсил та їх речової форми), закони розвитку виробничих відносин, або відносинвласності, а також закони, властиві всьому суспільному способу виробництва(наприклад закон відповідності виробничих відносин характеру і рівню розвиткупродуктивних сил).
Відтворення сучасної системи продуктивних сил здійснюєтьсяу результаті взаємодії таких її основних складових елементів, як робоча сила,засоби та предмети праці, наука, використовувані людьми сили природи, форми йметоди організації виробництва, а також інформація. Найважливішим у цій системіє постійне відтворення складної робочої сили, тобто такої робочої сили, яка маєвисокий рівень освіти, кваліфікації, культури, прагне постійно вдосконалюватиїх. Важливою умовою відтворення за сучасних умов є необхідність випередженняробочою силою рівня техніки, форм і методів організації праці тощо. Лишеза таких умов робітник може швидко пристосовуватися до появи нової техніки, донестандартних ситуацій, що виникають у процесі виробництва. Інакше при появібільш досконалої та складної техніки остання не буде використовуватися до тогочасу, поки не будуть підготовлені робітники належної кваліфікації, освіти.[2]
Економічне зростання є процесом збільшення потенційного іреального валового національного продукту, зміцнення економічної могутностікраїни. Теорія економічного зростання аналізує чинники, або процеси, щозабезпечують зростання, та сили, які зумовлюють швидке зростання могутностікраїни чи навпаки. [1,стор.132]
Економічне зростання може визначатися та вимірюватисядвома взаємозв'язанимиспособами:
§<span Times New Roman"">
якзбільшення реального ВНП чи ЧНП протягом певного часу;§<span Times New Roman"">
якзбільшення за той же період реального ВНП чи ЧНП на душу населення.Зростаючаекономіка характеризується приростом річного реального продукту, що може бутивикористаний для ефективнішого задоволення існуючих потреб або для розробкинових програм. Збільшення реальних заробітків розширює можливості будь-якоїсім'ї без обмеження можливостей і благ для інших.
У економічній статистиці для вивчення динамікивикористовуються коефіцієнти зростання,темпи зростання і темпи приросту.Коефіцієнт зростання kобчислюється по формулі:
<img src="/cache/referats/5993/image004.gif" v:shapes="_x0000_i1026">
де y1, y0— показники відповідно в періодах, що вивчається ібазовому. Темп же зростання рівнийкоефіцієнту зростання, помноженому на100. [3, стор. 484]
До основних чинників, що зумовлюють фізичну здатністьбудь-якої економіки до зростання, належать: кількість і якість природнихресурсів; кількість і якість трудових ресурсів; обсяг основного капіталу ітехнологія. Ці чинники економічного зростання можна об'єднатипід назвою чинників пропозиції. Саме вони роблять можливим зростаннявиробництва. Тільки доступність великої кількості кращих за якістю ресурсів,включаючи передовий технологічний потенціал, дозволяє збільшувати виробництвореального продукту.
Алеважливо розрізняти здатність до зростання і саме реальне зростання. Зростаннязалежить від чинників попиту. Для реалізації зростаючого виробничогопотенціалу економіка країни повинна забезпечити повне використання ресурсів, адля цього необхідно підвищення рівня сукупнихвидатків.
Напроцес економічного зростання впливають також чинники розподілу. Для більшраціонального використання виробничого потенціалу слід забезпечити не тількиповне залучення ресурсів в економічний оборот, але й найефективнішеїх виведення з цього обороту, тобто їхутилізацію.
Однієїлише здатності до нарощування виробництва недостатньо для розширення загальноговипуску продукції. Необхідно також реально використати зростаючий обсягресурсів та розподілити їх таким чином, щоб отримати максимальну кількістькорисної продукції.
Важливо відзначити, що чинники пропозиції і попиту, яківпливають на економічне зростання, дуже взаємозв'язані між собою. Так,низькі темпи впровадження нововведень і капіталовкладень можуть стати головноюпричиною безробіття. І навпаки, безробіття уповільнює темпи нагромадженнякапіталу, а також уповільнює зростання видатків на дослідження.
Здатність економіки повністю реалізувати свій виробничийпотенціал обмежується чинниками попиту і розподілу. Це означає, що приріствиробничого потенціалу реалізується тоді, коли сукупні видатки збільшуютьсятемпами, достатніми для підтримання повної зайнятості, і коли додаткові ресурсиефективно використовуються для того, щоб забезпечити максимально можливезбільшення випуску продукції. [1,стор.134]
З практики найбільш розвинених країн можна винести те, щоосновною запорукою економічного зростання є розвиток науки та технологій.Спочатку це був розвиток промислових технологій, потім біотехнології, а вжезараз – швидкий розвиток інформаційних технологій, які забезпечили незаперечнеекономічне та політичне лідерство цих країн у світі.
До цього привів динамічний розвиток наукових лабораторій,науково-дослідних інститутів тощо, першопричиною котрого стало прогресивнезаконодавство цих країн та зацікавленість населення.
Постійне відновлення робочої сили, засобів виробництва,науки, інформації, форм і методів організації праці, використовуваних людьмисил природи означає відтворення продуктивних сил. Разом з ними відтворюється їхречова форма— відносини спеціалізації,кооперування,комбінування виробництва,концентрації виробництва, обмін діяльністю між людьми, тобто техніко-економічнівідносини. Удосконалення цих відносинприскорює процесвідтворення ефективної взаємодії всієї системи продуктивних сил.
Разом з технологічним способом виробництва відтворюєтьсяйого суспільна форма— виробничівідносини, або відносини власності, тобто весь суспільний спосіб виробництва. Приеволюції останнього по висхідній виробничі відносини відтворюються на все більшширокій основі.
Коли суперечність між продуктивними силами і виробничимивідносинами сягає фази конфлікту, гострого протиборства,процес відтворення продуктивних сил ітехніко-економічних відносин значно сповільнюється, у межах технологічногоспособу виробництва виникають і розвиваються елементи більш розвинутого,нового суспільного способу виробництва (його речового змісту), які вимагаютьзаміни існуючих відносин власності.
Припереході від одного суспільного способу виробництва до іншого відбуваєтьсяреволюційне оновлення виробничих відносин. Разом з тим продуктивні сили ітехніко-економічні відносини забезпечують послідовність у розвитку суспільноговиробництва як цілісного історичного процесу.
Якщо відбувається висхідний розвиток технологічногоспособу виробництва і його суспільної форми, то у цьому випадку має місцеекономічне зростання. Коли ж розвиток суспільного способу виробництваздійснюється по низхідній лінії, то відбувається криза відтворювальнихпроцесів, їх занепад.
Залежновід результатів процесу відтворення розрізняють просте і розширене відтворення.
Припростомувідтворенні укожному наступному циклі відбувається відновлення виготовленого продукту унезмінних масштабах і з однаковою якістю при незмінному рівні розвиткупродуктивних сил. Весь додатковий продукт при цьому йде лише на особисте споживання.
Прирозширеному відтворенні у кожному наступному циклі здійснюєтьсякількісне й якісне зростання виготовленого продукту за умов більш високогорівня розвитку продуктивних сил. Джерелом такого прогресу останніх євикористання частини додаткового продукту для збільшення кількості й якостізасобів виробництва, вдосконалення робочої сили та інших елементів системипродуктивних сил.
Сукупнийсуспільний продукт з погляду речового змісту є масою різноманітних товарів,створених працею сукупного робітника у різних галузях виробництва. У кожнійсоціально-економічній формації він набуває специфічних соціальних форм руху.
Національне або суспільне багатство—сукупність створених і нагромаджених у країні працею всього суспільстваматеріальних благ, рівня освіти, виробничого досвіду, майстерності, творчогообдарування населення, які призначені для розширеного відтворення відповідно досистеми економічних законів певного суспільного способу виробництва і,насамперед, для досягнення основної мети даного суспільства.
Привизначенні суті національного багатства слід пам'ятати про необхідністьвикористання його складових частин для розширеного відтворення. У цьому планіджерелами для такого відтворення не можуть бути понаднормативні запаси, якілежать без руху, неякісні товари, застаріле устаткування, хоча вони включені достатистики національного багатства.[3, стор. 392]
Найважливішимискладовими частинами національного багатства у всій сукупності матеріальнихблаг, споживних вартостей є:
1)створені й нагромаджені у країні виробничіфонди, які, у свою чергу, діляться на основні й оборотні. До основних належатьзасоби праці (машини, верстати, устаткування, будівлі, споруди тощо), яківикористовуються у декількох виробничих циклах. До оборотних належать предметипраці (сировина, матеріали, паливо та ін.), які витрачаються повністю протягомодного виробничого циклу;
2)основні невиробничі фонди, тобто фонди, які функціонують у соціальнійсфері,— школи, лікарні, житлові будинки,культурно-освітні та спортивні об'єкти;
3)домашнє майно населення: житлові будинки,товари довгострокового користування, одяг тощо;
4)товарні запаси народного господарства(запаси готової продукції на складах, резерви і страхові запаси).
Надзвичайноважливим компонентом національного багатства є залучені у процес виробництваприродні ресурси, котрими виступають земля,ліс, води, розвідані корисні копалини, повітря, тощо.Донематеріальної форми національного багатства належать нагромаджений виробничийдосвід людей, їхні здібності, потреби, творчі обдаровання, культурні цінності.Роль цього компоненту національного багатстваза умов НТР надзвичайно зростає.
Розподіл національного багатства у суспільстві залежитьвід форми власності на засоби виробництва, усієї системи економічних відносин,рівня розвитку продуктивних сил, соціальної структури, політичної, юридичноївлади та інших факторів. Основнучастину національного багатства становить економічний потенціал країни. Донього належать виробничі фонди, матеріальні оборотні засоби і запаси, природніресурси, сукупний робітник з його загальноосвітнім, професійним, культурнимрівнем, потребами і творчими здібностями. Від ефективності його використаннязалежить економічний та соціальний прогрес суспільства.
Елементинаціонального багатства по-різному взаємодіють в умовах певного типу економічногорозвитку (розширеного відтворення).Розрізняють екстенсивнийчи інтенсивний типи економічного розвитку.
При екстенсивному типі економічне зростання досягаєтьсяшляхом кількісного приросту всіх елементів продуктивних сил, насампередфакторів виробництва, при незмінному рівні технічної основи виробництва.Наприклад, для збільшення випуску продукції вдвічі у дію вводиться ще така жкількість машин, верстатів, устаткування і такої ж якості, застосовуєтьсявдвічі більше робочої сили такої ж кваліфікації і рівня освіти, такі ж формиорганізації праці, сировина тощо. У цьому випадку продуктивністьпраці й ефективність залишаються незмінними.
При інтенсивному типі економічного зростання збільшеннямасштабів випуску продукції досягається шляхом якісного вдосконалення всієїсистеми продуктивних сил, насамперед речових і особистих факторів виробництва. Основоюінтенсифікації є науково-технічний прогрес, а у наш час революційна форма йогорозвитку— НТР, що розгортається.
Інтенсифікація виробництва знаходить своє вираження узростанні суспільної продуктивної сили праці (тобто у збільшенні виходукінцевої продукції з кожної одиниці залучених у виробництво ресурсів, приекономії живої, уречевленої праці), у підвищенні якості продукції, ефективностівиробництва. При інтенсивному типі економічного зростанняступінь використання національного багатства, економічного потенціалусуспільства зростає, у ньому (національному багатстві) здійснюються структурніперетворення. Зокрема, змінюються співвідношення між виробничими йневиробничими фондами на користь останніх, збільшується питома вага основнихфондів і зменшується частка матеріальних оборотних засобів г запасів, зростаєчастка домашнього майна населення, особливо предметів довготривалогокористування.
У процесі розширеного відтворення відбувається поєднанняінтенсивних і екстенсивних факторів економічного зростання. Томурозрізняють переважно інтенсивний або переважно екстенсивний тип такогозростання. Оскільки більшість джерел екстенсивного зростання (земля, кориснікопалини, вільні трудові ресурси тощо) надзвичайно обмежені, а для суспільствавластиве прогресивне економічне зростання, необхідно переходити до переважноінтенсивного його типу. Це означає рішучий перехід до праце-, фондо- іресурсозаощаджуючих технологій зростання ефективності суспільного виробництва.
Можлива і інша класифікація економічного зростання: повеличині його темпів. Які темпи вигідніше? На перший погляд відповідь проста:краще мати високі темпи. У цьому випадку суспільствоотримає більше продукції і у нього буде більше можливостей задовольнитисвої потреби. Але при відповіді на це питання потрібно враховувати два моменти.
По-перше, яка якість продукції. Навряд чи можна радіти, якщо збільшення випуску, наприклад, автомобілів досягнути за рахунок машин, які потім, через недоробки, увисновках ДАІ фігурують як причина аварій або катастроф.
По-друге, важлива структура приросту виробництва. Якщов ньому переважають капітальні товари і, відповідно, питома вага товарів длянаселення незначна, то в цьому мало хорошого для народу. І навпаки, якщодомінують товари для теперішнього споживання, то в майбутньому така економікастикнеться з проблемами...
Нульовий темп економічного зростання на відносноневеликий час не загрожує великими негативними наслідками, оскільки можездійснюватися за рахунок зниження матеріалоємкості, підвищення фондовіддачі іпродуктивності праці.
Що стосується негативнихтемпів, які мають місце в Україні, то це — свідченнякризових процесів в національнійекономіці країни.
Для оцінки економічного зростання все більше значення придбавають такі показники добробуту, яктривалість життя, величина вільного часу і т.п.
Економічну ефективність не можна розглядати якраціональне і ефективне використання лише якогось одного з факторів виробництва(наприклад робочої сили), а всіх виробничих факторів (речові факторивиробництва, управління виробництвом тощо), що передусім залежить від їхоптимального розподілу.
Економічну ефективність далі слід зіставляти із соціально-економічноюоптимальністю. Остання передбачає проведення державою такої макроекономічноїполітики (за допомогою оподаткування кінцевих доходів, соціальних витрат,кредитно-грошової політики та ін.), яка б не гальмувала стимулів до праці, допідприємницької діяльності тощо, з одного боку, і бажання прожити лише зарахунок соціальних витрат держави— здругого.
Для постійного зростання суспільного багатстванеобхідно:
по-перше,щоб найбільш раціонально використовувалися всі засоби виробництва і робочасила;
по-друге,щоб у виробництво широко впроваджувалися найбільш передові форми і методиорганізації праці, досягнення науки, інформація;
по-третє,щоб засоби виробництва, які йдуть на заміщення й нагромадження, відповідалинайновішим досягненням науки і техніки;
по-четверте, щоб робоча сила вивільнялася із сфери матеріального виробництва іззростанням продуктивності праці й переміщувалася у сферу нематеріальноговиробництва, або сферу послуг (освіта, охорона здоров'я, культура, рекреаційніпослуги тощо);
по-п'яте, виділятизасоби для розвитку соціальної сфери (будівництво житла, шкіл, дитячих садків,медичних закладів тощо) і охорони навколишнього середовища.
Суть економічного зростання легко зрозуміти, розглянувшимодель, що відображає зв”язок між використаними ресурсами та отриманимпродуктом. Коли комбінація (поєднання) ресурсів залишається незмінною, то длязбільшення обсягів продукту необхідно залучити більшу кількість ресурсів. [4,стор. 194]
Якщоприйняти, що для створення ВНП потрібні лише два ресурси: праця та капітал, тозв”язок між ресурсом та продуктом (що фактично є виробничою функцією) матиметакий вигляд (графік 1.1):
<img src="/cache/referats/5993/image006.jpg" v:shapes="_x0000_i1027">
Графік 1.1. Співвідношення капіталу та праці при економічному зростанні.
Лініяекономічного зростання зображена прямою OY. Вона з”єднує точки А та В. Перехід від Адо В означає, що якщо не змінювати комбінацію праці та капіталу, а збільшити їхпропорційно у 2 рази, то й створений продукт зросте удвічі.
Співвідношення OA/OL1та OB/OL2називають продуктивністю праці, а співвідношення OA/OK1та OB/OK2– коефіцієнтомкапіталу, або капіталовіддачею.
Призначеннямоделі зростання – показати, скільки реального продукту може біти створено упевний час. Це, як мною було прийнято у спрощеній моделі, залежить від двохчинників: капіталу К та праці L.Теоретично визнається також існування коефіцієнта А, що відображає щільністьзв”язку між витратами (факторами) та створеним продуктом.
Існує цілий ряд інших чинників,які значно впливають на темпи економічного зростання. Наприклад, немає ніякого сумніву, що обширні запаси різноманітних природнихресурсів, якими володіють США, внесли вагомий внесокв економічне зростання країни. Хоч велика кількість природних ресурсів ємогутнім позитивним чинникомекономічного зростання, це зовсім не означає, що країни з недостатніми запасамиприречені на невисокі темпи економічного зростання. Притому, що в Японіїприродні ресурси обмежені, темпи економічного зростання цієї країни впіслявоєнний період були значними.
Крімцього існують і такі чинникиекономічного зростання, виміряти які неможливо. Зокрема, великий позитивнийвплив на економічне зростання в США надаласоціальна, культурна і політична атмосфера в країні.
<span Arial",«sans-serif»; mso-fareast-font-family:«Times New Roman»">Для успішного економічного зростанняУкраїні потрібно значно скоротити базу оподаткування, адже
<span Arial",«sans-serif»; mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language:UK">,<span Arial",«sans-serif»"><span Arial",«sans-serif»;mso-ansi-language:UK">високі податкові ставки,забираючи у людей значну частину їх прибутку,позбавляють їх тим самим стимулу до роботи і продуктивного використанняресурсів. Особливо важлива гранична податкова ставка — частка приросту прибутку, яка йде у вигляді податку.<span Arial",«sans-serif»; mso-ansi-language:UK">Коли гранична податкова ставка зростає з рівнем прибутку,частка додаткових заробітків, яку дозволяється залишати собі, скорочується.
<span Arial",«sans-serif»">[5]<span Arial",«sans-serif»; mso-ansi-language:UK">Високі граничні податкові ставки скорочують національнийпродукт і національний прибуток потрьох причинах.
<span Arial",«sans-serif»; mso-ansi-language:UK">По-перше; вони відбивають бажання працювати з повноювіддачею і знижують продуктивність труда. Підвищення граничної податковоїставки до 55 або 60% залишає людям та підприємствам в результаті менше половинитого, що вони заробили. Той, хто не має можливості залишати собі велику частинузаробленого, втрачає прагнення багато заробляти. У деяких випадках високіподаткові ставки навіть примушують найбільш працездатних громадян виїжджати вкраїни з низькими податками. Ці зміни скорочують пропозицію труда і спричиняютьв країні зниження виробництва.
<span Arial",«sans-serif»;mso-ansi-language: UK"><span Arial",«sans-serif»; mso-ansi-language:UK">Високі податкові ставки породжують і неефективневикористання труда. Деякі люди будутьміняти заняття, прибутки від якихоподатковуються, на менш продуктивні,але не оподатковувані податком види діяльності (наприклад, працюючи вдома насамого себе). Результатом стають втрати і економічна неефективність.
<span Arial",«sans-serif»; mso-ansi-language:UK">По-друге, високі податкові ставки скорочують як масштаби,так і ефективність капіталовкладень.
<span Arial",«sans-serif»;mso-ansi-language: UK">Вони відлякують іноземнихінвесторів, а внутрішніх примушують шукати інвестиційні проекти за кордоном, де податки нижче. Це приводить до скорочення темпів оновленнякапіталу, і тим самим дестимулює економічне зростання. Крім того, внутрішні інвестори звертаються до проектів, де легше укритипоточний прибуток від податків, івідмовляються від проектів, що володіють високим рівнем прибутковості, алеменшими можливостями уникнути оподаткування. Зростає частка підприємств, що вкривають прибуткивід податкового чиновника, звітуючи фальшивими цифрами збитків. Виграючивнаслідок ухилення від податків,інвестори часто витягують вигоди з таких проектів, які насправді лишезменшують багатство. Капітал розтрачуєтьсядаремно, і ресурси відволікаються від тих сфер, де їх можна було бвикористовувати з найбільшим ефектом.<span Arial",«sans-serif»; mso-ansi-language:UK">Саме це можна побачити зараз на прикладі України, деухиляння від сплати податків можна цілком вірно назвати однією з галузейтіньової економіки.
<span Arial",«sans-serif»; mso-ansi-language:UK">По-третє, високі податкові ставки стимулюють придбання</sp