Реферат: Виникнення писемності та історія кодування інформації

Розділ 1

1.        Виникненняписемності та історія розвитку письма.

2.        Способита засоби документування.

3.        Кодуванняінформації та класифікація знаків.

1.1 Писемність виникла напевному етапі розвитку  людства, коли продуктивні сили і суспільні відносинипочали досягати  певного, досить високого рівня. Цей рівень, за висловом Ф.Енгельса: „Починається з плавки залізної руди і переходить у цивілізацію врезультаті винаходу буквеного письма і застосування словесної творчості.”

Причини, щозумовили появу писемності, всюди були більш-менш однакові. Письмо, що передаєзвукову мову, з’являється в пенріод формування держави. Але різні народи не одночасно досягали однаковогорівня суспільного розвитку, тому писемність  з’являється в різних народів в різнічаси. Щоб зрозуміти, вивчити шлях розвитку  тієї чи іншої  писемності, треба знати історію народу, який її створив.

[Наприклад египетськаписемність, яка виникла  десь у глибині  IV тисячоліття  до нашої ери, спочаткубула піктограічною, тобто малюнковою. „Під час виникнення египетськоїцівілізації перша писемність, яка почала вживатися, полягала… у простомузамальовуванні предметів, ” писав Шампольйон. 6ст.83]

На світанкурозвитку будь-якої культури найпершим  і найбільшим її досягненням є народженняписемності,  всюди, — на будь-якому континенті, у будь-якій країні, — першимспособом закріплення думки на відстані: в часі, перим способом обміну йзбереження знань та досвіду людей був малюнок. Так і було в Єгипті.

У піктограмікількість  знаків залежала від фантазії людини, що її малювала, від ступеня і „малюнкової говіркості”. Але на початку  III тисячоліття  до нашої ери  в Єгипті становище змінюється. Кількість знаків обмежується, звужується значення кожногоокремого зображення, стандартизується їхня форма. Кожен знак  тепер точноозначає  певне слово. Оскільки цей вид писемності передавав не лише назвипредметів, а й цілі слова, поняття , ідеї, його називають ідеографією.Ідеографія  — перехідний ступінь від піктографії до звукової, мовної графікі.

[«Піктографія  — це недосконала система, яка поступовоупорядкувалася, майже повністюзмінилася тільки під впливом прогресулюдського розуму свій характер і утворила… ієрогліфічне письмо»   6 ст. 86]

1.2 З далеких часів дійшли донас різні види документів, за допомогою яких ми пізнаємо історію своєї країни,її героїчне минуле, з’ясовуємо особливості  побуту народу, правові форми  та етичні  нормивзаємовідності між суспільством і державою, між окремими особами, знайомимося зкультурою становлення  письмового мовлення.

До появи письмадля оформлення міжплеміних договірних відносин, а, також, для полегшення запам’ятовування предки використовувалипалиці  із зарубками. Щоб закріпити договір чи торгівельну угоду, наприклад,записки про взятий борг, на палиці  робились зарубки, а потім її розрубуваливпродовж. Кожен брав собі по половині. При поверненні боргу половинки складалиразом і перевіряли правильність розрахунків. Наскельні малюнки та  написивиконували примітивними інструментальними знаряддями ( кам’яними секирами, довбнями )  нарівних  кам’яних брилах.

З появоюписемності виникає необхідність складати документи. Вважається, щонеобхідність  в укладненні різноманітних документів (угоди, договори,тестаменти)  і зумовила появу писемності як засобу фіксації  і збереженнядержавної і приватної документації. Так, знайдені під час праскопок білая м.Сузи в 1901р. французькими вченими на поверхні кам’яного стовпа клинописні тексти булизаконами, що належали вавилонському цареві Хаммурапі, який правив  з 1792 по1750р. до н.е. Фігура бога солнця Шамаша над текстом начебто затверджувалазакони і дозволяла цареві творити  від його імені суд над усіма своїмипідданими. Всьго було близько итрьох сотень законів і всі вони, за заявоюХаммурапі, захищали слабкого від сильного.

1.3 Важко переоцінити внесквавилонян і ассирійців та інших шумеро-аккадських предків  у культурудокументування. По-перше, це  винайдення письма. Вавилонське клинописне письмо,а точніше – шумерське, з якого воно розвинулось, — найдавніше у світі.Використовували його   у різних видозмінах протягом трьох тисяч років, тобтодосше ніж сучасний латинський алфавіт. Цим письмом користувалися народи відВірменських гір до Перської затоки, від Єгипетського моря до кордонів Індії.Саме в Месопотамії виник перший великий теоретично-філософський твір „Сказанняпро Гільгамеша”. Тема цього документа -  пошуки людського безсмертя, яке можназдобути  лише корисними для людства справами – сягають справжньої філософськоїглибини і забезпечують йому почесне місце серед найвизначних робіт усих часів і народів.

Сторінки історії,на жаль, і доси рясніють „білими плямами”. Навіть, про те, що вже, здаєьбся,вивчене, інколи ховає чимало цікавих таємниць.

1.4 Вивчення слов янськоїписемності почалося давно.  Х сторіччям датується перша філологічна  ровідка зцього питання – „Сказання про письмена”Чорноризця Храбра. Довгий часвважалося, особливо наполегали на цьому буржуазні історики, що наші предки,східні слов’яне, одержали писемністьтільки після 988 року, після хрещення Русі. Тоді до них прийшла, писемність –богослужбові книжки, написані тією слов’янською абеткою, яку 863 рокустворили вчені просветителі  Кирил та Мефодій.

З Болгарії таВізантиї у Кіївську Русь приходило свого часу чимало книжок, насампередрелігійних. Але не писемність – не іспортний  товар,  і завезти її не можливо –Писемна система народжується на певному етапі розвитку суспільства, коли вонастає для цього суспільства необхідною.

У Давній Русі,ще до її хрещення, суспільні відносини досягли такого рівня розвитку, що безписемності Русь не могла обійтися  і тому на теріторії, де жили східні слов’яне, археологи не раз натрапляли напредмети, вкриті таємничими, ієрогліфічними знаками. І часом ці знаки дужескладалися на літери якогось невідомого нам алфавіту. Можливо, це не знаки, алітери кількох окремих абеток. Ними користувались різні слов’янські племена, коли в них зароджувалася державність, розвивалася  торгівля, з’явилися перші паростки дипломатичнихстосунків.

Також булостворено кирилицю та глаголицю.

Кирилицяскладалась з сорока трьох писемних знаків, вона мала всі літери, потрібні дляпередачі звуків старослов’янської мови. Навять більше, ніж потрібно. Зайві знаки протягом ХVIII-XX сторіч були вилучені за слов’янських абеток.

Глаголиця маласорок літер. Їхня форма дуже складна й химерна. Якщо уважно придивитись, деякізнаки глаголиці схожі на перкинуті або перекручені  літери кириллиці. Тільки щей ускладнені, прикрашені завитками та кружальцями .

В Х сторіччі, уБолгарії народжується нова, зручніша абетка, — прямий нащадок візантійськогоуставу. І на честь першонавчителя слов’ян  її назвали кирилицею. Кирил і Мефодій боролись не тількиза те. щоб  у слов’янськихкраїнах правили церковну службу рідною мовою. Вони присвятили своє життяблагородній справі „вищої мети”., брати прагнули відстояти самобутність слов’янської культури.

Вони рохгорнуливеличезну просвітительську діяльність. Кирилові  й Мефодію всіляко допомогаливірні учні  — Горазд, Лаврентій, Наум, Ангеларій, Климент.

Та католицькацерква залишилася вірною собі. Лише на короткий час, із дипломатичнихміркувань, папа римський Адріан II дозволив церковні віправи слов’янською мовою.

Найдавніші пам’ятки слов’янського письма (IX – X сторіччя) – це три написи на стінахцеркви болгарського царевича  Самуїла, в  Македонії.

Починаючи  з XI століття, написи кирилицею, які досизустрічаються лише на пам’ятниках та в богослужебних книгах, иожна побачити й на предметах побуту.

2.1 Засоби  — інструменти, задопомогою яких документують інформацію.

Технічний ітекстові способи документування  є найдавнішими.

Писемність єзасобом для текстового способу .

Вона з’являється тоді, коли виникає потребапередавати інформацію через час і простір.

Піктографічнеписьмо (рисункове письмо) – перший етап еволюції писемності, перший спосібвираження почуттів, але малюнок можна лише трактувати, дослівно його прочитатинеможливо.

Писемністьвиникла у VIII тисячолітті до н.е. Писемністьслугувала для передачі соціального досвідунащадкам, але життеве сприйняттяслідуючого покоління змінються і уутруднює прочитання.

Логограмма абоієрогліфи – передача – передача інформації зазасобами схем.

Слогове письмо(шумерське) – письмо за засобами символів, але симовл позначае не слово, асклад.

Літеро-звуковеписьмо (гречеський алфавіт).

Грекі рочленувалислово на літери, літери на звуки і створили алфавіт.

Звукове письмослугувало основою стенографії – запису  інформації зазасобами значків.

Знак позначає неслово, не літеру, а цілі фрази та устойчиві словосполучення.

На початку нашоїери існували два основних алфавита – грецький і латинський.

До VI століття н.е. слов’янськи племена використовуваличорно-розовий алфавіт (...)

З V століття з’являється протокирилиця(відрізняється від грецького алфавіту лише тим, що відсутня частина букв.)

На базі цьогоалфавіту у IX столітті з’являються два алфавіти – глаголиця такирилиця. Глаголиця стала називатися  вяз’ю і використовуватися як параднеписьмо, для написання дорогих книг і т.д.

У розвиткушприфту виділяють три етапи:

1.   статут (чітка геометрія,рівні літери)

2.   півстатут (на відміну відстатуту  — наклонні літери, немає чіткої геометрії)

3.   скоропис 15-16 ст. (інодівикидаються гласні літери, зливаються слова. Самий тяжкочитаємий шрифт.)

Петр I  у XVII  столітті ввів гражданський шрифт.

У 1735,1738, 1758рр. – реформи Російської Академії Наук, які модернизували алфавіт. Вперше з’являється руський національнийалфавіт.

Ленін видаєдекрети 1917-1918рр. о реорганізації руської мови, створюється сучасний руськийалфавіт. У 1931 р. цей алфавіт поповнюють лише двома літерами – и, й.

До середини XIX сторіччя писемність була рукописною,потім з’являються  перші машинописніприлади (машини).

Технічний спосібдокументування.

Малювали на самихспорудах. Малюнки містять в собі техічну інформацію, вміщують свідчення отехнічних знаннях. Технічний малюнок виникає, коли виникає патріархальнегосподарство, воно з’єднане зхарактером виробництва, коли потребуються більш точні засоби реалізаціїінформації. Коли людина починає робити щось сама, виникає технічна інформація.

Один спосіб  — малюнок.

На Русі малюнкиробили прямо на землі.

Виникаєдиференціація сільського господарства, виникають нові методи документування. З’являються перші наукові писання,метеозаписи, перші земельні плани.

Ремесленевиробництво з’являеться з потребою вописанні заказів, товари на обмін – технічне описування виробу, моделі абообразець.

Розвиваєтьсяторгівля. Торговці були створювальниками карти. Разом з нею з’являються перші наукові щрденникидемографічного змісту.

На змінуремесленому засобу виробництва приходить мануфакутрне (серійне виробництво). Цевиробництво вимагало більш точного зображення самого предмета. Конструкторськадокументація виникає у зв’язку з розвитком механіки, судобудівництва, машинобудівництва.

У XVII-XVIIIст. починається типовебудівництво. З’являється проект, проектнадокументація.

Машиний характервиробництва відрізняється від мануактурного технологією, предполагають,використання кваліфікованих спеціалістів. Виникає технологічна документація,технологічна карта.

У виробництвовходить  наука. З’являєтьсянаукова документація. З’являеться держстандарт.

Вводиться різницяміж часною та державною інтелектуальною власністю.

З’являються звіти, рецензії таукладнення.

На сьогоднішнійдень ми маємо технічний комплекс научної документації, який складався у всіхсферах життя.

Графічнадокументація: плани, креслення, схеми.

Текстовадокументація: держстандарти, технічні описання, технчні умови і т.д.

Картографічна ігідрографічна: карти, географічні, геодезичні і т.д.

Основний засіб  — технічна графіка.

У IV столітті до н.е. Євклід створив працб„Оптика”, де вперше формулює правила виготовлення точного технічного малюнка,створення малюнка на площині.

У XVI ст. Декарт і Ферма розробляютьтеорію аналітичної геометрії.

З’являються методи проектногозображення предметів.

Схематичні планизалишаються кресленими, вони відрізняються більшою точністю зображення.

В кожній галузівиникають креслені майстерні (18-19ст.) 1798р. — рік народження інженерноїграфіки.

Французьськийавантюрист Гаспар Май видав книгу „Нарисна геометрія”, написану за гратами.

У XIX столітті  розробляється методичкарельєфного зображення на площині (М. Ферог)

Він ввівтехнолгогію виготовлення документів з рельєфним зображенням предметів.

Створюєтьсякомпьютерна графіка.

2.2 Документування  — цестворення документа з виконанням різних методів, способів, засобів фксуватиінформації на матеріальні носії.

Методдокументування  — це захід або сутність прийомів фіксування інформації наматеріальному носії   за допомогою знакових систем.

3.1  Кодування інформації- цеспеціальнал вироблена система прийомів (правил)фіксування інформації. Основнимиатрибутами кодування є  знак, код, мова, за допомогою яких інформаціяфіксується і передається у просторі і часі.

Код – це   набірзнаків, які упорядковані відповідно до визначених правил тієї чи іншої мови,для передачі інформації.

Знак  — цепозначка, предмет, та позначення чогось. Наприклад, може бути цифра або літера.Коли знак  поєднується зі своїм значенням, він стає символом. Код повиненоднозначно сприйматися, відтворюватися і передаватися, тобто бути  незмінним,однотипним і визначним. Повинен бути зрозумілими відправнику і одержувачу.Кодів існує набагато більше, ніж матеріальних носіів.

Розрізняютьнаступні види кодів:

·          алфавитні– система літер;

·          цифровий - система цифр;

·          алфавитно-цифровий– змішана система алфавитних і цифрових кодів;

·          рельєфно– точковий – система випуклих точок (шифр Брайля);

·          матричний - система поглиблень або отверстій та інші.

Використовує  уякості коду ліьтери, можна фіксувати слова на різних мовах, отже використовуючирізні коди.

 Вибір кодузалежить від матеріального носія, чим коротше код, тим довше буде текст інавпаки. Наприклад, китайські ієрогліфи. Вироблення  коротких кодів  постаєодним із важливих завдань перед науковцямі.

3.2    Вивченням знаківзаймається семіотика. Семіотика (від грецького semion – знак, признак) – наука, яка вивчаєспільні якості знаків, їх системи і ситуації  у людському суспільстві.Семіотика вивчається на трьох різних  ступенях:

1)        синтактика;

2)        семантика;

3)        прагматика.

Синтактикарозглядає способи поєднань знаків, які ведуть у кінцевому результаті доформування текстів. Семантика аналізує поняття, значення і смисл. Знак нетільки позначає який-небудь предмет або явище, але має і своє смислове іекспресивне значення. Прагматика займається  відношеннями „людина — знак”.

Класикомсеміотичної науки є американський вчений Ф. де Соссюр (1857 — 1913). У нашійкраїні увага до семіотики виникла у 60-70 роки.

У широкомурозумінні знак – це будь-яке фізичне явище, яке має загальну або суб’єктивну  інтерпретацію, яка залежитьвід навколишнього середовища.

1)          вдокументознавстві знак – матеріальний, чуттєво сприйманий предмет (явище абодія), який виступає у якості представника другого предмета, якості абовідношення і використаний для фіксування, придбання, зберігання, переробки іпередачі повідомлення. Знак являє собою своєобразний „атом” соціальноїінформації. Повідомлення може складатися  з одного або совокупності знаків. Алеповідомлення менш одного знаку не може бути, бо воно не буде мати  змісту.

Знак має такі ознаки (особливості) :

1)                    матеріальневираження;

2)                    значення;

3)                    інформуєпро щось відмінне від цього;

4)                    використовуєтьсядля передачі інформації;

5)                    функціонуєу певній знаковій ситуації.

Знак ємаєзховнішню і внеутрішню структурні сторони. Зовнішня сторона – це матеріальнаоболонка знака. Предмет, який виступає у ролі знака, обов’язково володіє певною формою, щоббути сприймаємим, здатним фіксувати і передавати інформацію у просторі і часі.Жест, світло световору, морський прапорний код,  звук мовлення не можутьслугувати знаками для документа. Внутрішня сторона знаку  — це його значення.Цим відрізняється від інших матеріальних  знаків.

Між знакам іозначаємим предметом, як правило, немає спільності. Зв’ язок між знаком і предметом виконуєлюдина. Люди в юагатьох випадках условлюються у тих або інших знаків і знвковихсистем. Знак використовується для передачі і зберігання інформації,використовується засобом комунікації. І тому значення знаків повинно бутизрозуміло  усим учасникам комунікаційного процесу. Доки знаки не зрозумілі (нерозшифровані) реципієнтом, повідомлення не може бути сприйнято, а, значить,документ, не може зробити свою сущну функцію – бути джерелом інформації ізасобом комнікації.

Знак існує  упевній знаковій системі. Будучи вилученим з неї, він може втратити або помінятисвоє значення.

Класифікаціязнаків   — це їх перегрупування за певними ознаками.

Існує багатокласифікацій знаків, розроблених у семіотиці. И. С. Пірс виділив знаки – копії,знаки – ознаки і знаки –символи.

Знаки-копії – цевідтворювання, репродукція, більш-менш східні с означуємим (фотографії, фільми,картини, знаки піктографічної писемності).

Знаки — ознаки –пов’язані з відтворюванимипредметами, як подія зі своїми причинами (те. що інакше називається симптомом,прикметами і т.д.)

Знаки-символи усилу заключеного у них наглядного образу використовуються для вираженнядеякого, часто дуже злачного івидхильного змісту (наприклад, зображеннястародавньогрецької театральної маски, як символ сучасного театра.) Слово„символ” вживається і просто у змісті „знак”. Оскільки у документоведенівикоритовуеється поперед всього знаки, яки можуть виконати роль засобу обмінудокументної обміну інформації між людьми, найбільш прийнятною є їх групіровказа характером походження і формою існування, розробленою С.Г. Курмиловим таА.В. Соколовим.

Розрізнябть знакимовні  і немовні.

Знак мовний  - одиниця мови (людина, слово, словосполучення, пропозиція), яка слугує дляпозначення предметів або явищ дійсності, а також відношення між елементами мовиу тіксті. Знак мовленевий двосторонній, він складається з позначающого тапозначаємого.

До немовленнєвихзнаків віднесені символи, товарні знаки, музейні експонати, фотографії, звукипорід, історичні реліквії, також знарядді праці, архітектурні пам’ятники.

Частише всьогосеред немовленневих знаків використовуються знаки – зображення існуючих абоусловних об «Всемирные торговые организации и Украинское ожиданиереальной перспективы вступления»єктів, які містять їх схематичнепозначення. Вони поділяються на знаки – „пікчери”, вироблені і  речовини.

Знаки  — „пікчери” (від англійського „pikture”  — картина, малюнок, кінофільм, кадр хз фільму ) – цевитвір живопису, у тому числі графіки, художньої вишивки, художньої різьби подереву, металу, фотографії (включаючи кінофільм). Їх прийнято називатиіконічними (тобто знаками зображення) До них, крім об’єктів  живопису, які фіксують наносії, можна віднести і скульптуру, хоча вона є речовим знаком.

Емблемні знаки –різноманітня емблематика (аоена, спортивна, торгово-фірмова, міфологічна,дорожна і т.п.)

Знаки речовий(трьохмірні) – це скульптура, макети, моделі виставок,  музеїв і т.п. Середних  — різноманітна (у більшості обрідова) речоіинна символіка, яка позначаєрізні поняття (хліб і сіль – знак привітності та дружби, кільце на четвертомупальці – людина жоната – і т.п.) Таким чином, іункція і значення знаку належатьокремим предметам у конкретній ситуації. Це відноситься до суб’єктів експозицій музеїв, зоопарків,ботанічних садів, виставок і т.д. Розгляд таких об’єктів, як носіїв  визначеного знака– повідомлення можливо тільки у межах самой експозиції.

Вилучений з неїпредмет втрачає свій знаковий статус (хліб на столі поза обрядом зустрічідорогих людей або сільскогосподарчої виставки не фіксує нфякої соціальноїінформації.)

Форма знака  — символа може бути різною: буква, цифра, отверстіє, точка, лінія, рельєф та іншіспеціальні знаки або коди. Вони створені для фіксування і передачі соціальноїінформації. Одни з них подбні  зображеному, други несуть цілевий характер і несхожі на відображаємий предмет або явище.

Перші створюютьсяза допомогою більш-менш чіткого копіювання реальних об’єктів або явищ. Вони несуть іконічнінемовленеві знаки, подібні за формою назначаємим об’єктам.

Це малюнки,фотографії, кінофільми, відеофільми. На відміну від іконічного, знак-символ неповинен мати схожості з тим предметом або явищем, яке він позначає. Для тогощоб зрозуміти (розшифрувати) інформацію, людина повинна заздалнгідь вивчитизначення знаку. До документів, використовуючи мовленневи знаки – условніпозначення, відносяться  вербальні (словесні)  документи (книги, брошури,журнали, газети, бюлетені і т.д.) і ідеографічні документи (географічні карти,ноти, креслення).


Список літератури

1.   А. Н. Диденко „Сучаснеділоводство”

2.   С.В. Глущик, О.В. Дияк, С.В.Шевчук „Сучасні ділові папери”.

3.   Ю.І. Пляха „Управлянськедокументування”

4.   В.Н. Синков „Делопроизводствои менеджмент” 185 ст.

5.   Н.Н. Кулінаренко„Документоведение” 459 ст.

6.   Паола Упивська „Невмирущізнаки” 156 ст.

еще рефераты
Еще работы по делопроизводству