Реферат: Прибыль комерческого банка

Зміст.

Вступ....................................................

Розділ І. Сутність та джерела фрмування банківського прибутку

1.1. Банк як суб’єкт підприємницької діяльності................

1.2. Сутність та значення прибутку для діяльності комерційного банку.....................................................

1.3. Джерела формування банківського прибутку................

Розділ ІІ. Аналіз формування і використання прибутку комерційного банку

2.1. Аналіз дохідності комерційного банку.....................

2.2. Напрямки зростання доходів банку від здійснення банківських операцій..................................................

2.3. Аналіз використання прибутку комерційного банку..........

Розділ ІІІ. Шляхи підвищення ефективності діяльності комерційних банків та їх фінансової стійкості............... .

Висновки.................................................

Використана література...................................

Додатки................................................. .

Вступ.

У теперішній час в Україні відбувається процесстановлення ринкової економіки. Така економіка, на відміну від існуючоїкомандно-адміністративної, передбачає нові принципи функціонуваннягосподарюючих суб"єктів. Головний серед них — принцип прибутковогогосподарювання, досягнення великого прибутку. Дохідність, прибутковість якпринцип означає те, від чого господарюючий суб"єкт не може існувати, безчого він втрачає зміст своєї економічної діяльності. Цей принцип має неминучийпостійний характер. Відтак прибуток не повинен бути тільки рушійним мотивомдіяльності. Він також є джерелом розвитку як самого суб"єкта, так ісуспільства в цілому.

Комерційний банк як і будь-яке підприємство є такимже самостійним господарюючим суб"єктом. Мало чим відрізняються і завдання комерційного банку як підприємтва —він вирішує питання, пов«язані із зідоволенням суспільних потреб в своїйпродукції і послугах, реалізацією на підставі отриманого прибутку, соціальних іекономічних інтересів як членів його колективу, так і інтересів власника майнабанку. Його відрізняють лише специфіка діяльності і пов’язані з цим особливостіформування і використання прибутку.

Економічна криза, що відбувається в країні, зграничною ясністю показала роль банків як опорних пунктів платіжного оборотународного господарства. Однак на даному етапі розвитку банківської системикомерційні банки переживають важкі часи становлення. Багато з них цікавлятьсяне прибутком, а яким чином вистояти та не поповнити ряди банкрутів. Це зв’язаноне тільки з економічною нестабільністю в Україні, але й з тим, що діяльністьбанків пов’язана з великим ризиком, яким необхідно вміло управляти.

Банк можна назвати “лакмусовим папірцем”функціонування народного господарства в цілому. При сприятливих умовах танормальних темпах розвитку народногосподарського комплексу в цілому добрерозвиваються і банківські установи; а увипадку погіршення фінансового стану підприємств, дефіциту фінансів держави, всфері фінансово-кредитних установ з’являються проблеми з вільними грошовимикоштами, збільшується контроль з боку Національного банку та інших дежавнихорганів, що зменшує ініціативу і в кінцевому результаті впливає на наслідкироботи банківської установи, тобто прибуток. Тому проблеми розвитку банківськоїсистеми — це в першу чергу проблеми розвитку екноміки в цілому.

Вибір даної теми обумовлюється тим, що в сучаснихумовах питання формування та розподілу прибутку банків і забезпечення їхстабільності набувають особливої гостроти та потребують серйозного їх вивчення.

Метою даної роботи є дослідження сучасного станупроцесів формування і використання прибутку комерційних банків України,виявлення основних проблем та недоліків в діяльності банків та пошук шляхів їхусунення.

Таким чином, об’єктом дослідження даної роботи єприбуток, а предметом — особливості його формування в комерційних банках.

Згідно з цією метою роботи була визначена наступнаструктура даної роботи:

*

Розділ І — розкриває особливостідіяльності банку як суб’єкта підприємницької діяльності, визначає сутність тазначення поняття «прибуток» та джерела формування прибуткукомерційного банку з наданням стислої характеристики істотним банківськимдоходам і витратам.

*

Розділ ІІ — Розкриває механізмздійснення аналізу прибутку комерційного банку на прикладі двох умовних банків:банку 1 та банку 2. Виявляє напрямкизростання доходів банку з їх характеристикою. Також розглядаються принципирозподілу банківського прибутку, питання вірного використання прибутку ззадоволенням потреб усіх зацікавлених осіб в прибутку. В якості прикладу дляостанніх виступають АБ “Еліта” та його київська філія.

*

Розділ ІІІ — Розглядає сучасний станбанківської системи та українських комерційних банків зокрема з висвітленнямпроблем, що безпосередньо стосуються діяльності комерційних банків на Україні.Також пропонує напрямки підвищення ефективності діяльності комерційних банківта їх фінансової стійкості.

На завершенні роботи зроблені висновки в процесідослідження питання формування і використання прибутку комерційних банків.

При виконанні даної роботи були використані різніметоди економічних досліджень як загальнонаучні, так і специфічні. До перших відносятьсяметоди формального і діалектичної логіки, до других — статистичні методи.

Дослідженняданої теми здійснювалось на підставі фактичних даних, представлених вДепартаментом банківського нагляду та Департаментом бухгалтерського обліку тарозрахунків, в акціонерному банку “Еліта” планово-економічним управлінням,управлінням ресурсної діяльності, департаментом інформаціно-комунікаційнихсистем, кредитним відділом.

РОЗДІЛ І. Сутність та джерелаформування банківського прибутку.

1.1. Банк як суб"єкт підприємницької діяльності.

Перш ніж розглядати комерційний банкяк суб’єкт підприємницької діяльності, необхідно визначити його сутність.

У теперішній час, враховуючи важливуроль банків в розвитку економіки та перш за все результати їх діяльності, всвітовій практиці віддають перевагу характеристиці банків як підприємств. Так,достатньо широке визнання одержало поняття «банківськапромисловість», яке підкреслює виробничий характер банківської діяльності.

Нерідко банк характеризується яккредитна установа, що представляється декілька обмеженним, оскільки зводитьдіяльність банку до здійснення головним чином кредитних операцій. В реальностібанки займаються більш широким колом різних операцій причому, їх спектр розширюється. При цьому відносно знижуєтьсядоля кредитних операцій. В останні роки все ширше, особливо за кордоном,розповсюджується девіз — менше кредиту, більше послуг. Все це дозволяє вважати,що характеристика банка як кредитної установи є недостатньо повною.

Разом з тим, не можна не приймати доуваги, що багато з операцій, що відносяться до банківських, виконують не тількибанки. Так, кошти позичаються і при комерційному та при взаємному кредитуваннююридичних і фізичних осіб. Ряд послуг кредитного характеру надають трастовікомпанії і т. п. Специфічними, характерними тільки для банків, є створенняплатіжних коштів для готівкового та безготівкого грошового оборотів, постачанняними господарчого обороту та вилучення таких коштів з обороту. Саме в цьомуполягає важлива особливість діяльності банків.

Якщо звернутися до України, а саме до Закону України«Про банки та баківську діяльність» від 20.03.91 року, то в ньому мизнайдемо таке визначення: «банки — це установи, функцією яких єкредитування суб»єктів підприємницької діяльності та громадян за рахунокзалучення коштів підприємств, установ, організацій, населення і кредитнихресурсів, касове та розрахункове обслуговування народного господарства,виконання валютних та інших банківських операцій, передбачених цимЗаконом".

Тут же виділені операції, які можутьвиконувати комерційні банки, а саме:

1)залучення та розміщення грошових вкладів і кредитів;

2)здійснення розрахунків згідно розпорядження клієнтів, банків-кореспондентів таїх касове обслуговування;

3)ведення розрахунків клієнтів та банків-кореспондентів;

4)фінансування капітальних вкладень за розпорядженням власників чи розпорядниківінвестиційних коштів;

5)випуск платіжних документів та цінних паперів (чеків, акредитивів, акцій,облігацій, векселів і т.п.);

6)купівля, продаж та збереження платіжних документів, цінних паперів, а такожоперації з ними;

7)видача порук, гарантій та інших зобов«язань за третіх осіб, що передбачаєїх виконання у грошовій формі;

8)придбання права вимоги з поставки товарів та надання послуг, прийняття ризикувиконання таких вимог та інкасація цих вимог (факторинг);

9)придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду(лізинг);

10)купівля у організації і громадян та продаж їм іноземної валюти готівкою івалюти, що знаходиться на рахунках і вкладах;

11)купівля та продаж в Україні і за кордоном монетарних металів;

12)залучення та розміщення дорогоцінних металів на рахунки і вклади та іншіоперації з цими цінностями відповідно до міжнародної банківської практики;

13)довірчі операції за розпорядженням клієнтів;

14)надання консультаційних послуг;

15)проведення операцій по касовому виконанню державного бюджета за дорученням НБУ;

16)здійснення інших банківських операцій з дозволу НБУ.

Таким чином сучасний комерційний банквиконує достатньо широке коло функцій.

Таким чином, в основі діяльностібанка є ідея його функціонування як специфічного підприємства. Банки можутьбути при цьому самими різноманітними. На 1 січня 1998 р. в Українізареєстровано 227 банків, що мають 2015 банківських установ. Це достатньовелике число якщо його порівнювати із світовою практикою. В Японії, наприклад,26 банків всього, але вони мають сотні філій.

Якщо класіфікувати банки за ознакоювласності, то вони можуть бути: державними, акціонерними, кооперативними,приватними, муніціпальними та змішаними.

На Україні у теперішній час взагальній масі нараховується всього два державних банки — Ексімбанк таОщадбанк. Найбільш розповсюджений організаційно-правовою формою сталиакціонерні товариства (159), що складає 70,0 % всіх банківських установ. Середакціонерних банків: 96 відкритих та 63 закритих акціонерних товариств.

Майже кожний третій банк (65) —товариства з обмеженою відповідальністю.

В банках державного типу ознакадержавності розглядається з позиції власності на банківський капітал. Головнимв діяльності таких банків є його підпорядкованість державним національнимінтересам.

Як вже вказувалось раніше, найбільшрозповсюдженою формою власності в сучасній банківській справі є акціонерна.Акціонерами банку можуть виступати різноманітні юридичні і фізичні особи, задеяким винятком. Зокрема, згідно Закону України «Про банки та банківськудіяльність» засновниками, акціонерами комерційних банків не можуть бутиРади Народних депутатів всіх рівнів, їх виконавчих органів, політичні тапрофспілкові організації, спілки та партії, суспільні фонди. Так, значначастина акціонерного капіталу трьох найбільших комерційних банків України(Промінвестбанку, АКБ “Україна”, Укрсоцбанку) належать державі, а середакціонерів переважають фізичні особи, зокрема працівники цих банків.Встановлені також обмеження на участь в статутному капіталі банку і долябудь-кого з засновників, акціонерів не повинна перевищувати 35 % від статутногофонду банка.

Крім різноманітності типів банків таїх рівноправності, необхідно також, щоб банк був автономним підприємством.Комерційні банки повинні працювати на власних ресурсах, що мобілізуються напотреби кредитування народного господарства, в межах економічних нормативів аленезалежно від політичних вказівок центральної місцевої влади, що невідповідають економічним цілям комерційного банку.

Як було зазначено раніше, банк якпідприємство виробляє свій продукт. Оскільки банк виступає в ролі економічногопідприємства, тому його продукт носить вартісний характер. Продуктом банкуслугують платіжні кошти, що разом з кредитом входять в грошовий оборот. Продуктом банку є певного роду послуги. Доних відносяться як традиційні види послуг — організація розрахунків (в готівковійта безготівковій формах), вкладів, кредитування, так і нетрадиційні — наданнягарантій, доручень, консультацій і т. п. На відміну від ряду інших підприємствпродукт банку не підлягає складуванню, хоча, як правило, носить матеріальнийхарактер. Звичайно, його не завжди можливо відчути фізично, але це завждидіяльність, що має в основі суспільні витрати. Особливість банківських послугполягає в тому, що вони носять не тільки грошовий відтінок, скільки маютьвластивість самозростаючої вартості. Ресурси, одержані від вкладників, небезкоштовні для кредитної установи, тому вони повинні бути використані так, щобне тільки повернути їх власникам, але і одержати приріст, достатній для сплативідсотків по вкадах, компенсації витрат та одержання хоча б мінімальногоприбутку. Банк зобов’язаний використовувати акумульовані ресурси, направити їхпозичальникам, які в них мають потребу, у вигляді кредитів таким чином, щобйого послуга так чи інакше сприяла примноженню благ, а значить, самозростаючоївартості, випущеної в обіг за допомогою банківської діяльності.

Банк як економічне підприємство,завжди є господарюючим суб’єктом. Його засновники, акціонери складають своїресурси, акумулюють вільні кошти заради економічної вигоди. Банк є породженнямгосподарства, його інтересів, його діяльність обслуговує народногосподарськіекономічні потреби.

Сучасні банки не випадково маютьназву комерційні. Пояснення цьому закладено в самому слові«комерція», яке означає не що інше, як торгівля. Комерсантом здавнаназивали торгову людину. Назва, яку здобув банк, точно зв’язано з тим справжнімзмістом, який повинен бути вкладений в банківську діяльність.

Комерція в банківській сфері базується на визначенихпринципах. Головний серед них — принцип прибуткового господарювання, досягненняякомога більшого прибутку. Широко відоме припущення про те, що головниммотивом, рушійною силою в діяльності банку є одержання прибутку. Показникприбутку офіційно став головним показником діяльності банку. Одержанняприбутку, однак, це більше ніж показник. Доходність, прибутковість як принципозначає те, без чого банк не може існувати, без чого втрачається зміст йогоекономічного обслуговування.

Другий принцип банківської комерції,що входить до складу формули: «дешевше купити — дорожче продати». Алецей принцип повинен носити «цивільний характер». Він повиненопиратися на законодавство, не протирічити йому; передбачається, що дляздійснення комерції кожний банк при цьому має рівні інформаційні можливостістосовно ринку. Біржа з її котировкою цінних паперів, інформація про ринок тогочи іншого продукту, аналіз тенденцій в розвитку галузей народного господарстваможуть дати кожному рівні можливості робити свій бізнес. Рівні можливостіповинні бути побудовані і в створенні продукту. Тільки в цьому випадку, якщокожний банк має можливість запропонувати свою послугу, реалізувати її в рамкахзаконодавства, можна говорити про дійсно цивілізовану діяльність кожного банку.

Для комерційного банку небайдуже,якою ціною досягнутий прибуток. Принцип банківської комерції передбачаєодержання більшого прибутку при менших інвестиціях. Небайдужа для банку і йоговласна доля в ресурсах, за допомогою яких формується дохід. Кожному банкувідомо, що ефект буде тим кращий, чим більший прибуток отримано при меншій йоговласній долі в пасивах.

Передумовою реалізації цілей банківської комерції єбезпека банківської діяльності. При інших рівних умовах прибуток банку тимвище, чим вища безпека банку і менший ризик. Однак банк — це ризикованепідприємство. Не дарма кажуть, що комерційний банк — це ризик, потім період очікування, потімприбуток чи збиток. З іншого боку банківська комерція не повинна спиратися напринцип випадковості, а діяти під девізом: «Все для клієнта!» Цеозначає, що перш за все прибуток клієнта, а потім прибуток банку. Вірно, однакі те, що прибуток клієнта — це не тільки мета, а основа для отриманнябанківського прибутку. Забезпечуючи прибуток клієнту, банк реалізує і свійвласний інтерес.

1.2. Сутнiсть та значення прибутку для діяльності комерцiйного банку.

Формуванняприбутку — основна мета діяльності комерційного банку. Банк є незалежнимгоспрозрахунковим комерцiйним пiдприємством. Одночасно маючи економiчнусамостiйнiсть, банк несе повну вiдповiдальнiсть за результати своєї дiяльностi.Ніякі органи державного управління не мають права вказувати банкам умови їхдіяльності на ринку, але з іншого боку, ніхто не відшкодовує комерційним банкамзбитки і не візьме його ризики на себе. Тому суттєво важливо, щоб комерційнібанки отримували достатній прибуток. Вiн необхiдний банку для залучення новогокапiталу, який дозволяє розширюватиобсяг та пiдвищувати якiсть послуг, що надаються клiєнтам. Якщо в банкiвськiйсправi прибуток на капiтал нижче, нiж в iнших галузях, капiтал перейде в бiльшприбутковi сфери. Важлива функцiя прибутку банкiв — забезпечення резервiв навипадок непередбачених обставин або збиткiв, можливих в банкiвськiй справi. Якi в iнших галузях, прибуток стимулює дiяльнiсть керiвництва по розширенню тавдосконаленню операцiй, зниженню витрат та пiдвищенню якостi послуг. Звищезазначеного можна зробити висновок, що прибуток є головним мотивом,рушiйною силою в дiяльностi комерцiйного банку, який отримує банк в результатікругообігу банківського капіталу, а також використання залучених і запозиченихкоштів.

Банкiвськийприбуток важливий для всiх учасникiв економiчного процесу, кожний з нихкерується своїми мотивами. Так, акцiонери зацiкавленi в прибутку тому, що вiн являє собою дохiд наiнвестований капiтал. Прибуток є вигiдним для вкладникiв, так як завдяки збiльшеннюрезервiв i пiдвищенню якостi послуг складається бiльш стiйка, ефективна танадiйна банкiвська система. Позичальники також зацікавленi в достатньомубанкiвському прибутку, тому що здатнiсть банку надавити позички залежить вiдрозмiрiв та структури його капiталу, а прибуток — основне джерело власногокапiталу. Навiть, тi економiчнi групи, якi безпосередньо не користуютьсяпослугами комерцiйних банкiв, отримують непряму вигоду вiд банкiвськогоприбутку, так як надiйна банкiвська система означає безпечнiсть вкладiв iнаявнiсть джерел кредиту, вiд яких залежать підприємства та споживачi.

Прибуток єнайважливішим показником оцінки діяльності комерційних банків, томувикористовується аналітиками для визначення рейтингів банків на основі їхбалансів. Правильно визначені рейтинги дозволяють клієнтам вибрати ті банки,які найбільш повно відповідають їх бажанням, в які можна буде з мінімальнимризиком вкладати свої капітали. Одночасно банк повинен працювати надійно івиключати із своєї діяльності здійснення операцій з високим ступенем ризику(хоча, можлииво, дуже прибуткових), які можуть привести до серйозногопогіршення його фінансового стану. Це в першу чергу викликано тим, що банк несеекномічну відповідальність перед дуже широким колом підприємств, організацій,громадян по своїм зобов’язанням у відповідності з укладеними угодами,наприклад, в частині своєчасного і повного повернення їм грошових коштів,внесених раніше на вклади і депозити, розміщенні в цінні папери банку.

Треба такожвідмітити, що прибуток як найважливiша категорiя ринкових вiдносин виконуєпевнi функцiї.

По-перше,прибуток характеризує економiчний ефект, отриманий завдяки дiяльностi банку.Однак, усi аспекти дiяльностi банку за допомогою прибутку в якостi єдиногопоказника оцiнити неможливо. Саме тому при аналізуванні діяльностi банкувикористовується система показникiв.

Значенняприбутку полягає в тому, що вiн вiдображає кiнцевий фiнансовий результат. Разомз тим, на величину прибутку та її динаміку впливають фактори, як залежнi, так iне залежнi вiд вимог банка.

По-друге,прибуток має стимулюючу функцiю. Iї змiст в тому, що прибуток одночасно єфiнансовим результатом i основним елементом фiнансових ресурсiв пiдприємства.Реальне забезпечення принципу самофiнансування визначається отриманимприбутком.

По-третє,прибуток є одним iз джерел формування бюджетiв рiзних рiвней. Вiн надходить вбюджети у виглядi податкiв i разом з другими дохiдними надходженнямивикористовується для фiнансування задоволення спiльних суспiльних потреб,забезпечення виконання державою своїх функцiй, державних, iнвестицiйних,науково-технiчних i соцiальних програм.

Що ж такеприбуток? З часом розвитку економiчної теорiї визначення поняття«прибуток» постiйно ускладнювалось. Прибуток являє собою рiзницю,вiдхилення, залишок. В сучасностi для його калькуляцiї використовується аналiзна двох рiвнях. В данiй роботi основна увага придiляться прибутку намiкроекономiчному рiвнi.

Необхiднорозрiзняти поняття чистого i валового прибутку. Рiзниця мiж ними є в тому, що впершому не враховуються платежi до бюджету та iншi цiльовi фонди. Але так як цiплатежi не залежать вiд дiяльностi банку, то для аналiзу фiнансових результатiвчасто використовується поняття саме балансового прибутку. Для аналiзуприбутковостi банкiвської дiяльностi захiднi теоретики використовують також поняття«фiнансових потокiв», тобто вводиться доповнюючий фактор — факторчасу, таким чином показується, що грошi в даний перiод часу коштують дорожче,нiж вони будуть коштувати в майбутньому, крiм цього, якщо б вони були вкладенiв якiсь iншi види дiяльностi, який дохiд вони б приносили?

Поняттяприбутку, отриманого впродовж визначеного строку в бухгалтерськiй термiнологiївiн називається «звiтним перiодом» дуже ясно. Прибуток за звiтнийперiод визначається як рiзниця мiж доходами та витратами. Балансовий прибуток —це сума прибутку, плюс надходження від позареалізаційних операцій (від пайовоїучасті в спільних підприємствах, від надання в оренду майна, …), у тому числівід курсових різниць за іноземними операціями (як різниця між офіційним курсомі курсом купівлі-продажу іноземної валюти) та допущеним дебетовим сальдо, імінус збитки від позареалізаційних операцій.

Структура таджерела доходів будуть більш конкретно розглянуті в наступній главі цьогорозділу. А, отже, зараз розглянемо лише збитки. Збитки являють собою крадiжки,зловживання, прорахунки та нестачi.

До сум, якісписуються в збитки, вiдносять:

1) збитки від господарської дiяльностi;

2) збитки по капітальному будiвництву;

3) прорахунки i нестачi по касовим операцiям;

4) прийнятi неплатiжнi i фальшивi грошовi бiлетита монети;

5) крадiжки, розтрати та iншi зловживання приперевозцi цiнностей;

6) крадiжки, розтрати та iншi зловживання поiншим операцiям банку;

7) крадiжки цiнностей та iншi зловживання, вяких не виннi робiтники банка або винуватцi не виявленi;

8) втрата цiнностей при пересилцi;

9) суми, що виплаченi за претензiями клiєнтiв(по гарантiям, поручительствам, тощо);

10) збитки по iноземним операцiям та iншi.

Як вжеговорилося ранiше, прибутки i збитки пiдлягають детальному аналiзу. Так, збиткипiдлягають постатейному аналiзу з подальшим винесенням пропозицiй по їх мiнiмiзацiї.

Для аналiзуприбуткiв iснує цiла система показникiв i таблиць. Аналiзом прибуткiв i збиткiвзаймаються фiнансовi служби банкiв (аналiтичнi вiддiли).

Вiдповiдно додiючої методики комерцiйнi банки визначають прибутки i збитки щоквартально,один раз в квартал. А на протязi кварталу вони враховуються з нарастаючимпiдсумком з початку кварталу.

1.3. Джерела формування банківськогоприбутку.

Отже, якзазначалося раніше прибуток — це різниця між доходамми та виратами комерційногобанку. Усі доходи і витрати банку згідноз новим планом рахунків включаються до класу 6 і 7 відповідно незалежно відпорядку оподаткування.

Доходи банку —наявність господарських операцій, крім операцій з реалізації додатковоїкількості акцій банку, які призводять або: 1) збільшення суми активівбанківської установи без відповідного збільшення суми її зобов’язань, або 2)зменшення суми зобов’язань банківської установи без відповідного зменшення сумиїї активів. (У деяких випадках положенняведення обліку вимагають у разі виникнення господарських операцій такого типуне відображати дохід, а збільшувати безпосередньо суму капіталу).

Витрати банку —наявність господарських операцій, крім операцій щодо розподілу капіталу, щопризводять або до 1) скорочення суми активів банківської установи безвідповідного скорочення суми зобов’язань, або до 2) збільшенні суми зобов’язаньбанківської установи без відповідного збільшення суми її активів. (У деякихвипадках положення ведення обліку вимагають у разі виникнення господарськихоперацій такого типу не відображати дохід, а скорочувати безпосередньо сумукапіталу).

Усі операційнідоходи і витрати діляться на банківські та небанківські.

До банківських належатьдоходи і витрати, безпосередньо пов’язані з банківською діяльністю, визначеноюЗаконом “Про банки і банківську діяльність” (див. додаток 1).

Небанківські доходиі витрати можуть включати інші доходи і витрати, які не відносяться до основноїдіяльності банку, але забезпечують здійснення банківської діяльності (див.додаток 2). Доходи, перераховані клієнтам, і витрати, які відшкодовуютьсяклієнтам, обліковуються на рахунках третього класу як кредиторська ідебіторська заборгованість відповідно.

I.Банківські доходи і витрати.

Банківські доходи(витрати) поділяються на:

*

процентні;

*

комісійні;

*

торгівельні;

*

інші банкіські операційні доходи (витрати).

Процентнідоходи (витрати)

До цієї категоріївідносяться доходи (витрати), які обчислюються пропорційно часу і сумі та єкомпенсацією банку за взятий на себе кредитний ризик. До них належать:

Доходи (витрати) за кредитом і депозитами таза іншими процентними фінансовими інструментами, в тому числі за цінними паперами з фіксованимприбутком, що так чи інакше підраховані.

Доходи (витрати) у вигляді амортизаціїдисконту (премії) за цінними паперами.

Комісійні, подібні за природою до процентів.Наприклад, доходи (витрати) від розміщення коштів у вигляді позики або зазабов’язання її надати, що визначаються пропорційно часу і сумі вимог(зобов’язання).

Наданняпозичок рiзних видiв забезпечують переважну частину доходів у багатоьхкомерцiйних банкiв. Це пояснюється тим, що банки є фінансовими посередниками,які здійснюють перерозподіл грошових коштів між тими, у кого вони вивільнилися,і тими, у кого в них з’явилася тимчасова потреба. В останнi роки майже 65%зарубiжних банкiв складали вiдсотки по позичкам. В абсолютному значеннi вонипостiйно ростуть. Це пов’язано, як iз збiльшенням масштабiв позичкових операцiй,так i з пiдвищенням норми вiдсотку. Вiдсотки можуть бути отриманi банком понаступним видам позичок:

-суб’єктамгосподарської дiяльностi;

-населенню;

-iншимкомерцiйним банкам;

-Нацiональномубанку України;

-Мiнiстерствуфiнансiв України;

на рiзнi строки:

-короткостроковi;

-середньостроковi;

-довгостроковi

як внацiональнiй, так i в iноземнiй валютi.

Розмiротриманих доходiв залежить вiд норми вiдсотку, яка в свою чергу вiд об'єктивнихi суб'єктивних факторiв. В цiлому здатнiсть банкiв надавати позички залежитьвiд рiвня надлишкових резервiв в банкiвськiй системi.

Якщо попит набанкiвський кредит залишається стабiльним, а надлишковi резерви збiльшуються,ставки процента по позичкам знижуються, тому що банки намагаються залучитидохiднi активи. Хоча якщо наявний високий попит на банкiвський кредит, анадлишковi резерви не змiнюються або ростуть повiльнiше, нiж попит, процентнiставки пiдвищаться. На ставки впливають також оцiнки економiчної ситуацiї. Якщопереважають песимiстичнi настрої, банкiри не будуть знижувати ставку настiльки, наскiльки це диктуєтьсяпропозицiєю позичкового капiталу.

Ставкизмiнюються також вiд ризику, притаманного данiй позичці, розмiру i строку погашення, витрат пооформленню позички, стану депозитного рахунку позичальника i забезпечення. Крiмцього на ставки впливають звички i традицiї, конкуренцiя мiж банками та iншимиджерелами коштiв, визначений законом розмiр максимальної процентної ставки, атакож оцiнка банкiрами i позичальниками перспектив господарського розвитку.

Тобто мибачимо, що ставки вiдсотку по банкiвським позичкам вiдрiзняються вiд рiзнихзобов'язань грошового ринку в тому вiдношеннi, що вони визначаються в процесiпереговорiв мiж банком i позичальником, а не на умовах ринку, i тому вони рiзнiв рiзних банках i за рiзними обставинами.

Разом з тимкредитні операції несуть в собі найбільшу загрозу для банків — ризикнеповернення позичок. Тому банки при наданні кредитів повинні вживати заходівщодо запобігання кредитних ризиків: ретельно перевіряти здатність позичальникаповернути позичку (його кредитоспроможність), вимагати забезпечення позички чигарантії її повернення третьою особою (банком, страховою компанією чи іншимгосподарюючи суб’єктом), створювати резервні фонди тощо.

Крім доходуздійснення кредитних операцій приносить банкам і витрати. До цих витратвiдносяться усi фактично зробленi витрати по оплатi завикористання кредитними ресурсами: по-перше, вiдшкодування по депозитах:вкладам до запитання, тобто поточним, розрахунковим, контокорентним рахункам тарахункам з правом овердрафта; термiновим та зберiгаючи вкладам; депозитнимсертифiкатам. По-друге, так званi в закордоннiй практицi, витрати,пов'язанi з придбанн

еще рефераты

Еще работы по ценным бумагам

Реферат по ценным бумагам

Операции с ценными бумагами

29 Августа 2013

Реферат по ценным бумагам

Гражданско-правовое регулирование вексельного обращения

29 Августа 2013

Реферат по ценным бумагам

Анализ работы и некоторые стратегии на рынке ГКО

29 Августа 2013

Реферат по ценным бумагам

Задача квадратичного программирования с параметром в правых частях ограничений и ее применение при формировании портфеля ценных бумаг

29 Августа 2013