Реферат: Аудит фінансової звітності

Зміст

Вступ

І. Фінансова звітність, як основний об’єктаудиторської перевірки

ІІ. Мета і завдання аудиту фінансовоїзвітності

ІІІ. Порядок проведення аудиту фінансовоїзвітності

Висновки

Список використаних джерел та літератури


Вступ

Світоваекономічна наука та практика виробила універсальне джерело інформації профінансовий стан підприємства – фінансову (бухгалтерську звітність), якаскладається на основі даних бухгалтерського обліку. Інформація фінансовихзвітів адресована акціонерам, банкам, діловим партнерам, державним органамвлади, трудовим колективам. Фінансова звітність є важливим інструментом тазасобом взаємодії підприємства з навколишнім середовищем. Оскільки інтересигруп користувачів фінансової інформації можуть бути досить різними і, навіть,протилежними, міжнародними та національними стандартами фінансової звітностісформульовані вимоги до фінансової звітності, основними з яких є:достовірність, доречність, порівнянність, зрозумілість. Такі самі вимогивисуваються до якості облікової інформації, і їх виконання має забезпечитиправдивий, повний і корисний звіт про діяльність підприємства. Протилежність тарізноплановість інтересів користувачів фінансової інформації привели довиникнення та розвитку аудиторського контролю фінансової звітності, завданнямякого є визначення та засвідчення ступеня відповідності звітної інформаціївстановленим критеріям. Але не секрет, особливо для фахівців з бухгалтерськогообліку та аудиту, що проблема досягнення достовірності фінансової звітностісьогодні є дуже гострою.


І.Фінансова звітність, як основний об’єкт аудиторської перевірки

Відповідно до П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, яка відображує фінансовийстан підприємства та результати його діяльності за звітний період. Згідно ізст. 14 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” від 16липня 1999 р. фінансова звітність не є комерційною таємницею, крім випадків,передбачених законодавством. Метою такої звітності є забезпечення загальнихінформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як наосновне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень.

Державні органи управління тепер стали одним із користувачів, а нетим єдиним, що постійно диктував свої вимоги, змінюючи їх на потребуподаткового законодавства. Це є визнання того факту, що врахування потребінвестора (власника) та інших сторін, які беруть участь у підприємницькійдіяльності, не менш важливе, ніж інтереси держави в отриманні податків, аджеякщо ніхто не вкладатиме свої кошти у бізнес, то й нікому буде сплачуватиподатки.

Для прийняття економічних рішень користувачам фінансових звітівпотрібна інформація про фінансовий стан, результати діяльності та зміни уфінансовому стані підприємства. Зазначені інформаційні потреби зумовили складфінансової звітності. Відповідно до П(С)БО №1 до неї належать:

1)Баланс;

2)Звіт про фінансові результати;

3)Звіт про рух грошових коштів;

4)Звіт про власний капітал;

5)Примітки до звітів.

Компоненти фінансової звітності відображують різні аспектигосподарських операцій і подій за звітний період, відповідну інформаціюпопереднього звітного періоду, розкриття облікової політики та її зміни, що даєзмогу зробити ретроспективний та перспективний аналіз діяльності підприємства.Форми, перелік статей фінансових звітів встановлені П(С)БО № 2-5. Проте існуєзагальне правило відображення інформації у фінансовій звітності. Підприємствозаносить інформацію до тієї чи іншої статті відповідного фінансового звітутільки тоді, коли:

- існує ймовірність збільшення або зменшення майбутніх економічнихвигід, пов’язаних із цією статтею;

- оцінка статті може бути достовірно визначена.

Під час складання фінансової звітності завжди маєвраховуватися чинник імовірності надходження або втрати економічних вигід, аджеситуація на ринку стрімко змінюється, і на дату балансу вона може оцінюватисяпо-іншому, ніж на момент здійснення господарської операції.

Фінансова звітність повинна надавати дохідливу, доречну,достовірну інформацію щодо фінансового стану, результатів діяльностіпідприємства, руху його грошових коштів, змін у складі власного капіталу.

Для досягнення дохідливості інформаціїприпускається, що користувачі мають певний рівень знань і прагнуть уважновивчити надану інформацію. Проте інколи виникають труднощі, пов’язані зрозумінням інформації, яка необхідна для прийняття економічних рішенькористувачами (наприклад, про фінансові інвестиції), але це не може вважатисяпідставою для вилучення такої інформації із фінансових звітів.

Доречність інформації характеризується її впливомна прийняття рішень користувачами та своєчасністю. На прийняття рішенькористувачами впливає тільки суттєва інформація.

Суттєвість розглядається в контексті групуваннястатей фінансових звітів: кожна суттєва стаття розкривається окремо, анесуттєві можуть бути об’єднані, виходячи з їх економічного змісту чи функцій.Тут перевага віддається якісним чинникам.

Фінансова звітність має бути підготовлена танадана користувачам у певні строки, визначені чинним законодавством. У разінадмірної затримки під час надання звітної інформації вона може втратити своюдоречність.

Дані фінансової звітності є основою не тільки дляоцінки результатів звітного періоду, а й для їх прогнозування. Так, інформаціящодо фінансового стану та результатів діяльності часто використовується якоснова для прогнозування майбутнього фінансового стану, результатів діяльності,спроможності підприємства вчасно виконати свої зобов’язання, сплатити дивідендитощо. Аналітичні потреби користувачів задовольняються завдяки відповіднійструктурі фінансових звітів (наприклад, у балансі статті розміщуються в порядкузростання їх ліквідності), наданні інформації за звітний і попередній періоди.

Тому важливо забезпечувати зіставність фінансовоїінформації як наданої одним підприємством за різні звітні періоди, так ірізними підприємствами. Зіставна інформація попередніх звітних періодів маєбути розкрита в фінансовій звітності як в описовому, так і в цифровому вигляді,якщо вона необхідна для розуміння фінансових звітів за поточний період.

Корисною для користувача може бути тількидостовірна інформація. Достовірність досягається у разі суттєвих помилок і необ’єктивних(упереджених) суджень. Як правило, керівництво підприємства прагне так надатиінформацію, щоб результати діяльності мали найпривабливіший для інвестора абокредитора вигляд. З цією метою може бути завищений фінансовий результат абовартість активів тощо. Ступінь достовірності фінансової звітності оцінюється задопомогою аудиту.

Для досягнення якісних характеристик інформації,яка міститься в фінансовій звітності, під час її формування додержують низки принципів.

Під час підготовки фінансової звітності кожнепідприємство розглядають як юридичну особу, що відокремлена від власників –фізичних осіб. Тому в фінансовій звітності (зокрема, в балансі) передбаченовідображення тільки зобов’язань власників за внесками до капіталу та розподілувласникам (у вигляді процентів, дивідендів, вилучення капіталу тощо). Такийпринцип отримав назву принципу автономності підприємства.

Фінансові звіти складаються також виходячи з принципубезперервності діяльності підприємства, тобто підприємство не має ані наміру,ані потреби ліквідуватися або суттєво зменшувати масштаби своєї діяльності, ізалишатиметься таким у подальшому (принаймні протягом наступного звітногоперіоду). В противному разі, якщо події після дати балансу свідчать про намірипідприємства припинити свою діяльність або про неможливість її продовження,підприємство не може використовувати П(С)БО як основу для підготовки своїхфінансових звітів. Тоді поділ його активів на необоротні та оборотні, а зобов’язань– на довгострокові й поточні втрачає доречність, адже підприємство має впроцесі ліквідації покрити всі свої зобов’язання (спочатку перед кредиторами, апотім перед власниками), тому всі активи стають оборотними, а зобов’язання — поточними. Переважна оцінка статей балансу за історичною собівартістю також неможе бути використана, їх слід переоцінити за ринковою вартістю. Фактичновтрачає сенс застосування майже всіх принципів формування фінансової звітностібезперервно діючого підприємства.

Принцип періодичності припускає розподіл діяльності підприємствана певні періоди часу (звітні періоди) з метою складання фінансової звітності.

Під час визначення оцінки активів у балансі пріоритет віддаєтьсяїх історичній собівартості, яка складається з витрат на виробництво абопридбання.

Принцип нарахування полягає в тому, що результати господарськихоперацій визнаються, якщо вони відбуваються (а не тоді, коли отримуються абосплачуються грошові кошти), і відображуються в бухгалтерському обліку тафінансових звітах тих періодів, до яких вони належать. Завдяки цьомукористувачі отримують інформацію не тільки про минулі операції, пов’язані звиплатою та отриманням грошових коштів, а й про зобов’язання сплатити грошовікошти в майбутньому та про ресурси, які мають надійти у майбутньому.

Відповідно до П(С)БО №1 принцип нарахування має застосовуватисяодночасно з принципом відповідності, за яким витрати визнаються у Звіті профінансові результати на основі прямого зв’язку між ними та отриманими доходами.

Для забезпечення достовірності інформація у фінансових звітах маєтакож бути повною, зважаючи на її важливість для користувача та витрати, пов’язаніз її отриманням.

Для того щоб скласти фінансову звітність, керівництво підприємстваформує облікову політику, тобто обирає принципи, методи й процедури обліку так,щоб достовірно відобразити фінансовий стан і результати діяльності підприємствата забезпечити зіставність фінансових звітів.

Надання користувачам інформації про політику бухгалтерськогообліку, яку підприємство має використовувати постійно при складанні фінансовихзвітів, про будь-які зімни у цій політиці та впливу таких змін на показникифінансових звітів є вимогою принципу послідовності. Додержання цього принципу єпередумовою зіставності фінансових звітів, адже користувачі отримуютьможливість визначати відмінні риси різних політик бухгалтерського обліку щодоподібних операцій та інших подій, які використовуються і тим самимпідприємством або різними підприємствами протягом певних звітних періодів.

Ціла низка господарських операцій, таких як погашення сумнівноїдебіторської заборгованості та визначення можливого строку корисноговикористання основних засобів тощо, супроводжуються певною невизначеністю йпотребують професійного судження. Тому при складанні фінансових звітів слідзастосовувати принцип обачності, щоб активи або дохід не були завищеними, азобов’язання чи витрати – заниженими.

Сутність операцій або інших подій не завжди відповідає тому, щовипливає з їх юридичної форми. Наприклад, підприємство може передати актив іншійстороні так, що подальше використання майбутніх економічних вигід, втілених уцьому активі, залишиться за цим підприємством. За таких обставин відображенняцієї операції як продажу не відповідатиме її суті. Тому керівництво повиннонадавати перевагу економічному змісту господарської операції над її юридичноюформою.

Принцип єдиного грошового вимірника передбачає вимірювання таузагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності. Під часскладання фінансової звітності потрібно прагнути збалансувати усі переліченіпринципи так, щоб досягти якісних характеристик фінансової звітності.

Порядок подання фінансової звітності регулюється відповідноюпостановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419. Звітнийперіод становить календарний рік. Проте для новоствореного підприємства абопідприємства, яке ліквідується, тривалість звітного періоду може бути іншою.

Існує також проміжна квартальна звітність, яка складається тількиз Балансу та Звіту про фінансові результати.

Квартальна фінансова звітність подається не пізніше 25-го числамісяця, наступного за звітним кварталом, а річна – не пізніше 20 лютогонаступного за звітним роком. Відкриті акціонерні товариства (серед іншихпідприємств, визначених ст. 14 Закону України “Про бухгалтерський облік тафінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 р. № 996-XIV ) повинні непізніше 1 червня наступного за звітним роком оприлюднити фінансову звітністьчерез публікацію в періодичних виданнях або розповсюдження у вигляді окремихдрукованих видань.

ІІ.Мета і завдання аудиту фінансової звітності

Відповідно до МСА № 3 “Мета та загальні принципи аудиту фінансовоїзвітності”, мета аудиту фінансової звітності – це висловлення аудитором думкипро те, чи відповідає фінансова звітність у всіх суттєвих аспектах інструкціям,які регламентують порядок підготовки і подання фінансових звітів.

Отже, в процесі аудиту фінансової звітності аудитор повинензробити висновок щодо:

1)відповідності бухгалтерського обліку та прийнятої на підприємстві облікової політикивимогам нормативних і законодавчих документів, які регламентують порядок йоговедення в Україні;

2)відповідності фінансовоїзвітності тим якісним характеристикам, принципам підготовки та подання, якіпередбачені нормативними й законодавчими документами в Україні;

3)достовірності повноти таточності відображення у звітності активів, зобов’язань, власних коштів іфінансових результатів діяльності підприємства за певний період.

Для досягнення основної мети аудитор повиненвивчити:

1)відповідність фінансовоїзвітності в цілому всім вимогам, які висуваються до її оформлення;

2)відсутність у звітностісуперечливої інформації та узгодженість різних форм між собою;

3)наявність підстав длявключення у звітність наведених у ній сум;

4)правильність таобґрунтованість методології оцінки активів і пасивів;

5)правильність підрахункуокремих статей звітності;

6)наявність підстав длявіднесення певної суми до тієї статті, до якої вона включена;

7)відображення операцій узвітних формах того звітного періоду, в якому вони були здійснені;

8)відповідність сум окремихоперацій даним, наведеним у первинних документах, регістрах аналітичного тасинтетичного обліку, відповідність їх підсумків даним, наведеним у Головнійкнизі та звітності;

9)узгодженість даних річноїфінансової звітності з даними квартальної та поточної звітності;

10)наявність можливості постійного функціонуванняпідприємства.

Отже, важливою є не тільки перевірка “формального” додержанняправил ведення бухгалтерського обліку, а й перевірка підготовки звітності так,щоб вона містила повну, достовірну та неупереджену інформацію про фінансовийстан підприємства і результати його діяльності.

ІІІ.Порядок проведення аудиту фінансової звітності

Згідно із законодавством України звітним періодом для складанняфінансової звітності є календарний рік. У складі річної звітності фінансовірезультати, отримані за звітний період, відображаються у Формі № 2 “Звіт про фінансовірезультати”. За цією формоюзвітності відображаються фінансові результати за звітний період таким чином,щоб користувачі звітної інформації мали змогу простежувати склад доходів тавитрат діяльності за певний період, а також порівняти із відповідними витратамита доходами за аналогічний період попереднього року.

Стосовно фінансового результату діяльності підприємства наконкретну дату, то тут передбачається не сума прибутку чи збитку, а загальнийфінансово-майновий стан підприємства як наслідок отриманих фінансовихрезультатів за звітними періодами та дивідендної та інвестиційної політикивласників.

Така інформація міститься у Балансі підприємства – це Форма №1 діючоїсьогодні фінансової звітності та Форма № 4 “Звіт про власний капітал”. З погляду фінансових результатів у Балансінайбільш цікавий перший розділ пасиву “Власний капітал”. Зміни у розмірі та структурі власногокапіталу підприємства свідчать про результати його діяльності, а величинавласного капіталу на конкретну звітну дату та співвідношення між сумою власногокапіталу та вартістю усіх активів підприємства говорять про його фінансовестановище. Головним джерелом приросту власного капіталу або фактором йогозменшенням прибутки чи збитки за звітними періодами діяльності, однак у балансіпідприємства відображаються не завжди ті фінансові результати, які отримані зазвітними періодами, а й, часто, нерозподілені прибутки чи непокриті збитки.Напрямки розподілу прибутку чи порядок покриття збитків зазначаються у Формі №4звітності це “Звіт про власнийкапітал”.

Здійснюючи аудит фінансових результатів діяльності за річноюзвітністю підприємств, необхідно дослідити також і “Звіт про рух грошовихкоштів” (Форма №3).Аналіз цієї форми дасть можливість аудитору отримати додаткові свідчення тазробити відповідні висновки про порядок відображення доходів і витратдіяльності у звітності, а також структуру грошових потоків за видамидіяльності. За цією формою прослідковуються фінансові результати, визначені затак званим касовим методом, у розрізі видів діяльності. Аудитору необхіднорозглядати “Звіт про рухгрошових коштів” у взаємодії зі “Звітом про фінансові результати”, що допоможе отримати інформацію дляаналізу:

- обсягів, структури і джерел отримання грошових коштів та основних напрямківїх використання;

- спроможності підприємства розрахуватися за своїми поточними зобов’язаннями;

- достатності отриманого прибутку для обслуговування поточноїдіяльності;

- впливу надходжень і видатків грошових коштів підприємства на йогофінансову стійкість;

- достатності власних коштів підприємства для обслуговуванняінвестиційної діяльності, виплати дивідендів власникам та відсотків інвесторамі кредиторам;

- можливості грошових надходжень та платежів у майбутньому тощо.

Виходячи із наведених вище підходів до відображення фінансовихрезультатів у звітності підприємств, необхідно будувати загальний план аудитуфінансової звітності та детальні програми за напрямками перевірки.

Говорячи про методику аудиту фінансових результатів діяльностіпідприємства як складової аудиту фінансової звітності, потрібно звернути увагуна низку важливих питань, які мають відношення до формування фінансовихрезультатів у звітності. Необхідно звернутися до положень установчих документівпідприємства та уточнити напрямки та предмет діяльності у співвідношенні зорганізаційно-правовою формою підприємства, порядок формування власногокапіталу, зокрема розподілу прибутку.

Аудитор має визначити, чи відповідає чинним нормативам обліковаполітика доходів, витрат та фінансових результатів, а також з’ясувати, чидотримуються положення, визначені обліковою політикою підприємства на практиці.

Далі аудитор має здійснити досить трудоємкий комплекс робіт заудиту доходів та витрат. До цього комплексу робіт належать: перевіркаправильності класифікації, оцінки та умов визнання доходів і витрат;правильності відображення в обліку та звітності доходів від реалізації тасобівартості реалізованої продукції; складу та правильності відображення іншихопераційних доходів та витрат, а також фінансових та інвестиційних доходів івитрат. Важливу роль у перевірці достовірності фінансових результатів відіграєконтроль дотримання принципу відповідності доходів та витрат, оскільки цевпливає на структуру результатів у розрізі різних видів діяльності та розмірфінансових результатів конкретного звітного періоду. Також важливою є перевірканадзвичайних доходів та витрат, під час якої необхідно перевірити правильністьоформлення документів, що засвідчують факт надзвичайних подій та операцій, атакож відображення їх у бухгалтерському обліку. У фінансову звітність записуютьлише результати надзвичайних подій, (прибуток або втрати), тому аудиторунеобхідно детально проаналізувати порядок їх виникнення.

Після перевірки обліку доходів та витрат аудитор повиненперевірити тотожність показників фінансової звітності даним бухгалтерськогообліку, що є складовою робіт.

Наступні аудиторські процедури стосуються перевірки співставності фінансовихрезультатів звітного періоду за різними формами звітності, зокрема зі ”Звітомпро рух грошових коштів” та “Звітом про власний капітал”.

Після цього аудитору необхідно перейти до наступного етапу перевіркифінансових результатів – перевірки фінансових результатів діяльності на звітну дату заБалансом та “Звітом провласний капітал”. На цьому етапі слід дослідити правильність розподілу прибутку(покриття збитків), а саме: відповідність порядку розподілу прибутку установчимдокументам, правильність документального оформлення та відображення в обліку ізвітності. Цей етап аудиторської перевірки досить важливий з погляду формуванняаудиторського висновку, користувачами якого є власники (акціонери, учасники,пайовики) підприємства. Розподіл та використання чистого прибутку, отриманого узвітному періоді, є компетенцією та прерогативою власників. Тому аудитор маєпростежити порядок використання чистого прибутку. Як правило, у звітності за період, щоперевіряється, відображається використання прибутку за попередній звітнийперіод. Власник має знати, як виконуються його рішення щодо використання(розподілу) прибутку попереднього звітного періоду. Тому необхідно простежитипорядок формування фінансових результатів попереднього звітного періоду, заможливістю, ознайомитись із рішеннями власників стосовно розподілу(використання) прибутку минулих звітних періодів, із висновком попередньогоаудиту.

Запропонована вище послідовність та основні моменти аудиту фінансовихрезультатів як складової аудиту фінансової звітності доповнює наявні розробки зцього питання та може використовуватись під час складання робочої програмиаудиту доходів, витрат і фінансових результатів діяльності підприємств.Загальний план аудиту фінансової звітності та таблиця відповідності статей “Звітупро фінансові результати” даним бухгалтерського обліку можна використовувати яксвідчення здійснених аудиторських процедур. Звичайно, тільки цих документів недостатньо для забезпечення документування та контролю якості аудиту фінансовихрезультатів, але вони доповнюють наявні розробки робочих документів аудиту.

У практиці аудиту за час його функціонування в Україні створеновелику кількість документів за напрямками, що застосовуються або пропонуютьсядо застосування. Є спроби класифікації та систематизації цих документів. Дляподальшого розвитку професійної аудиторської діяльності є можливість частковоїуніфікації документів аудиту. Оскільки більшість суб’єктів господарюваннявикористовують уніфіковані форми документів для ведення бухгалтерського обліку,а також діють законодавчо закріплені форми звітності та методи розрахункузвітних показників, Спілка аудиторів України, інші професійні організаціїбухгалтерів та аудиторів можуть пропонувати на розгляд та затвердженняАудиторською палатою України певні форми робочих документів з перевірки окремихстандартних операцій, показників тощо. Це дасть змогу краще контролювати роботуаудиторів з боку професійних організацій, Аудиторської палати, що, безсумнівно,сприятиме престижу вітчизняного аудиту та якості звітної інформації. Якіснаінформація фінансової звітності, доведення до її користувачів, думки аудитора,щодо рівня достовірності фінансових результатів є досить вагомим важелем урозвитку економіки підприємства як головної ланки економіки держави.

Окремої уваги заслуговує роль фінансових результатів діяльностіпідприємства у аналітичних процедурах. Достовірні фінансові результати даютьможливість аудитору характеризувати фінансову стійкість підприємства таформулювати висновки щодо здатності подальшого функціонування.

Перевірені та засвідчені аудитором результати діяльності даютьвпевненість користувачам фінансової звітності підприємства, а, зокрема,власникам у правильності їх рішень щодо подальшого інвестування чи утриманнякапіталу в такому підприємстві.


Висновки

Отже,аудит фінансової звітності підприємства є надійною гарантією достовірностірезультатів фінансово-господарської діяльності для її оцінки за звітний періодта розробки заходів щодо її подальшого удосконалення, для задоволенняінформаційних потреб власників, а також податкових, статистичних та іншихорганів державного і господарського управління.

Тому,обов’язокаудитора — висловити думку про стан фінансової звітності в цілому у форміаудиторськоговисновку.Основна передумова аудиту — взаємна зацікавленість підприємства в особі йоговласників (акціонерів), держави в особі податкової інспекції і самого аудиторав забезпеченні реальності й достовірності фінансової звітності. Іншими словами,аудит — це незалежна експертиза фінансової звітності суб’єктів підприємницькоїдіяльності.


Списоквикористаних джерел та літератури

1. Д. Янок Аудит фінансової звітності увирішенні проблеми підвищення якості інформації про фінансові результатидіяльності підприємства//Банківська справа. – 2005. — №1. – с. 21-29

2. К.О. Редько Методологічні основи аудитуфінансової звітності господарських товариств//Статистика України. – 2002. — №2. – с. 67-68

3. Білуха М.Т. Курс аудиту: Підручник. –К.: Вища школа. – Знання, 1998. – 574 с. (с. 509-514)

4. Давидов Г.М. Аудит: Підручник. – К.:Знання, 2004. – 511 с. – (Вища освіта ХХІ століття). – (с. 355-372)

еще рефераты
Еще работы по бухгалтерскому учету и аудиту