Реферат: Аудит статутного капіталу
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. Теоретичні аспекти організації аудиту статутногокапіталу
1.1. Аналіз основних понять і наукових напрямів з аудиту статутного капіталу
1.1.1. Зміст основних понять з аудиту статутногокапіталу в літературних джерелах
1.1.2. Зміст основних понять з аудиту статутного капіталу в нормативних документах
1.2. Розробка методики аудиту статутного капіталу
РОЗДІЛ 2. Аудит статутногокапіталу на підготовчому етапі перевірки
2.1. Застосування процедури схвалення клієнта. Порядокукладання договору на проведення аудиту
2.2. Визначення системи внутрішнього контролю тасистеми обліку. Встановлення ступеня ризику контролю
2.3. Підготовка плану і програми перевірки
РОЗДІЛ 3. Аудит нематеріальних активів підприємства
3.1. Методи перевірки і контрольні процедури з аудиту статутного капіталу
3.2. Етапи аудиту статутного капіталу
3.3. Формування робочих документів аудитора
3.4. Підготовка підсумкової документації з аудиту статутного капіталу
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Економічною (таправовою) базою функціонування підприємства є статутний капітал, який уподальшій діяльності стає правовим регулятором по зобов’язаннях товариства тайого учасників, а також економічним гарантом платоспроможності.
На сьогодні вУкраїні операції зі статутним капіталом є недостатньо врегульованими.Неузгодженість норм чинного законодавства, нормативних документівбухгалтерського і податкового обліку, відсутність методичного забезпечення оцінкирозміру статутного капіталу за критеріями справедливої вартості і вартостічистих активів актуалізують вибір теми дослідження. Найбільшої уваги вдослідженні приділено проблемам аудиту операцій по формуванню і зміні статутного капіталу відкритого акціонерного товариств, неупередженепідтвердження достовірності оцінки капіталу незалежним аудитом, що єобов’язковим для відкритих акціонерних товариств.
Метою курсової роботи є систематизація і закріплення теоретичних і практичних знань з аудиту статутного капіталу, а також розробка рекомендацій тапропозицій щодо удосконалення методології й організації бухгалтерського обліку,зовнішнього та внутрішнього аудиту статутного капіталу і операцій з ним усистемі управління відкритим акціонерним товариством.
Для реалізації дослідження і досягнення його мети в роботіслід було вирішити такі завдання:
визначити місце статутного капіталу в процесі аудиторськоїперевірки фінансової звітності;
оцінити стан обліку статутного капіталу на відкритомуакціонерному товаристві;
розробити методику та організацію процедур зовнішнього івнутрішнього аудиту статутного капіталу;
удосконалити методологію обліку і аудиту статутного капіталута операцій з ним.
Об’єкт дослідження - ВАТ «Житомирпиво».
Предметом дослідження є організація і методологіябухгалтерського обліку й аудиту статутного капіталу та операцій з ним.
Під час дослідження використовувались наступні методи:порівняння – для визначення спільних рис та відмінностей норм законодавства, окремихвизначень і положень бухгалтерського обліку й аудиту, відповідних методик тастандартів; конкретизації – для розробки процедур обліку й аудиту статутногокапіталу; абстрагування – для визначення облікових і контрольних моделейстатутного капіталу.
Аудит статутного капіталу на підприємстві проводився аудиторською фірмою “Аудит-Консалтинг”.
РОЗДІЛ І.Теоретичні аспекти організації аудиту статутного
капіталу
1.1. Аналіз основних понять і наукових напрямів з аудиту
статутногокапіталу
1.1.1. Зміст основних понять з аудиту статутного капіталу в
літературних джерелах
Суб’єктигосподарювання починають свою підприємницьку діяльність при первинномунакопиченні власного капіталу для забезпечення господарської діяльності.
Власний капітал —це загальна вартість активів підприємства (матеріальних цінностей, грошовихкоштів, фінансових інвестицій тощо), які належать йому на правах власності івикористовуються в процесі виробничої та іншої підприємницької діяльності.
Власний капіталмає складну структуру, яка залежить від організаційно — правового статусусуб’єкта господарювання.
Одним із джерел власного капіталу виступає статутний капітал.
Статутний капітал— це сукупність в грошовому еквіваленті внесків засновників в майно пристворенні підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах, визначенимизасновницькими документами.
У відповідності здіючим законодавством України залежно від діяльності підприємства встановленорозміри статутного капіталу господарських товариств (табл.1.1).
Порядокформування та зміни статутного капіталу залежить від форми та виду діяльностіпідприємства. Найбільш розповсюдженою формою підприємницької діяльності єгосподарські товариства, які утворюються та діють відповідно до Закону України„Про господарські товариства” № 1577-12 від 19.09.91р., зі змінами тадоповненнями.
Таблиця1.1.
Розміри статутного капіталу господарських товариств
Суб’єкти господарської діяльності Розмір статутного капіталу. Акціонерне товариство Статутний капітал не може бути менше 1250 мінімальних заробітних плат (виходячи з розміру заробітної плати на момент створення товариства). Засновники акціонерного товариства можуть мати акції товариства на суму не менше 25% і строком не менше двох років. Товариство з обмеженою відповідальністю Розмір статутного капіталу не може бути менший суми, еквівалентній 625 мінімальним заробітним платам (виходячи з розміру заробітної плати на момент створення товариства). Товариство з додатковою відповідальністю Статутний капітал розділено на частки, передбачені статутними документами Повне товариство Конкретний розмір статутного капіталу не встановлено. Інвестиційна компанія Статутний капітал повинен бути не менше 50 тис. мінімальних заробітних плат (виходячи з розміру заробітної плати на момент створення компанії). Підприємства з іноземними інвестиціями Іноземна інвестиція в статутному капіталі повинна складати не менше 10%Акціонернетовариство випускає цінні папери відповідно до вимог Державної комісії з ціннихпаперів та фондового ринку. Закрите акціонерне товариство випускає лише іменніакції. Акціонерне товариство не пізніше, ніж через 6 місяців після реєстраціївипуску акцій повинно видати акції акціонерам.
Акціонернетовариство в процесі створення може розповсюджувати свої акції шляхом відкритоїпідписи. Засновники відкритого акціонерного товариства повинні в цьому випадкутримати акцій на суму не менше 25% статутного капіталу і строком не менше 2років. Строк відкритої підписки на акції не може перевищувати 6 місяців. Особи,що підписалися на акції, повинні внести на рахунок засновників не менше 10%вартості акцій, на які вони підписалися. Акціонер в строки, встановленізасновницькими зборами, але не пізніше року після реєстрації товариства,повинен оплатити повну вартість акцій.
Відповідно додіючого законодавства (ст.13 Закону України „Про господарські товариства”)засновники акціонерного товариства самостійно проводять оцінку внесків достатутного капіталу.
Акціонернетовариство, яке відповідно то постанови Кабінету Міністрів України провелоіндексацію балансової вартості основних засобів, має право збільшити статутнийкапітал на суму, що не перевищує суму індексації балансової вартості основнихзасобів, зменшену на суму індексації по ним, шляхом емісії акцій новоїномінальної вартості або додаткової кількості акцій існуючої номінальноївартості. При випуску акцій в зв’язку зі збільшенням статутного капіталу продажакцій не здійснюється.
Відповідно дост.38 Закону України „Про господарські товариства” збільшення статутногокапіталу акціонерного товариства здійснюється шляхом випуску нових акцій,обміну облігацій на акції або збільшення номінальної вартості акцій. зменшеннястатутного капіталу здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акційабо зменшення числа акцій у їх власників з метою анулювання.
При збільшенністатутного капіталу шляхом емісії додаткової кількості акцій здійснюєтьсявипуск акцій тієї ж номінальної вартості, яка визначена раніше випущенимиакціями. Додаткова кількість акцій розподіляється між акціонерами пропорційноїх частці в статутному капіталі акціонерного товариства. Обмеження строкуотримання акціонерами додаткової кількості акцій не допускається.
При збільшенністатутного капіталу шляхом емісії акцій нової номінальної вартості акціїпопередніх випусків обмінюються на акції нової номінальної вартості відповіднодо кількості акцій, якими володіє акціонер. Обмеження строку обміну акцій недопускається.
Цілі та завданняаудиторської перевірки статутного капіталу визначають інформаційні пріоритетидержавних користувачів аудиторського висновку.
Метою аудитустатутного капіталу є встановлення достовірності первинних даних відносноформування та використання статутного капіталу, повноти і своєчасностівідображення інформації в зведених документах та облікових регістрах,правильності ведення обліку статутного капіталу відповідно до установчихдокументів та облікової політики, достовірності відображення статутногокапіталу у звітності підприємства.
Аналіз літературних джерел з аудиту свідчить про єдиний підхід авторів щодо визначення основних понять аудиту статутного капіталу.
Основнимизавданнями аудиту статутного капіталу є:
перевіркадостовірності відображення показників щодо власного капіталу, встановленнязаконності й правильності їх формування;
встановленняповноти формування статутного капіталу, відповідності фактичних внесківучасників умовам установчих документів, дотримання строків внесення часток достатутного капіталу;
перевірка стабільностівеличини статутного капіталу, його відповідності розміру, визначенимиустановчими документами.
1.1.2. Зміст основних понять з аудиту статутного капіталу в
нормативних документах
Аудит як формаінтелектуальної діяльності має деякі особливості організації та методикипроведення. Міжнародні асоціації бухгалтерів та аудиторів узагальнили досвідорганізації та методики обліку й аудиту в країнах з різними формами власностіта господарювання у вигляді міжнародних норм аудиту (МНА), які у визначеніймірі можуть виконувати функції стандартів з обліку та аудиту.
Стандарти аудиту— це загальні керуючі матеріали для допомоги аудиторам у виконанні їхніхобов’язків з аудиту. В них наведено професійні вимоги до якості(компетентність, незалежність, об’єктивність) аудитора та аудиторськихвисновків і доказів. Метою складання стандартів аудиту є встановлення загальнихправил аудиторської діяльності з організації та методики проведення. В практиціаудиторської діяльності в Україні необхідно користуватися міжнародними танаціональними стандартами, нормативними документами з організації таметодології бухгалтерського обліку та фінансово-господарського контролю, щовикористовуються у вітчизняній практиці.
До основнихпринципів норм аудиту належать:
– цілісність,об’єктивність та незалежність, конфіденційність, знання та компетентність;
– правилавикористання результатів роботи інших аудиторів;
– документальнеоформлення, планування, отримання доказів аудитором;
– перевіркасистем внутрішнього контролю та обліку;
– аналізвисновків аудитора та складання ним звіту.
Аудиторськапалата України з метою регламентування правил та порядку проведення аудиту івиконання аудиторських послуг розробляє національні нормативи аудиту (ННА).Вони базуються на законодавстві України про аудиторську діяльність таміжнародних нормах аудиту, а також професійній термінології, прийнятій усвітовій практиці.
Правові таорганізаційні основи аудиторської діяльності в Україні регламентуютьсязаконодавством, а також нормативними актами про сертифікацію спеціалістів заудиту та ліцензування їхньої діяльності.
При проведенніаудиторської перевірки аудитор повинен неухильно виконувати вимоги, передбаченіННА. Так, ННА № 9 передбачено основні вимоги до планування аудиторськоїперевірки. Збір аудиторських доказів регламентовано ННА № 14, а порядокнадавання аудиторського висновку затверджено ННА № 26.
Наведемо основнінормативно-правові акти з обліку статутного капіталу, якими повинен керуватисяв своїй роботі аудитор:
1. Закон України„Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” № 996-XIV від 16.07.99р.;
2. План рахунківбухгалтерського обліку підприємств, організацій та установ, затвердженийнаказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.99р.;
3. Закон України„Про внесення змін і доповнень до Закону України „Про оподаткування прибуткупідприємств” № 283/97-ВР від 22.05.97р., з наступними змінами і доповненнями;
4. Положення(стандарт) бухгалтерського обліку 5 „Звіт про власний капітал”, затверджененаказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99р.;
5. Закон України„Про господарські підприємства” № 1577-12 від 19.09.91р., з наступними змінамиі доповненнями;
6. Закон України„Про цінні папери та фондову біржу”;
7. Закон України„Про підприємства в Україні” від 27.03.91р., з наступними змінами ідоповненнями;
8. Положення пропорядок реєстрації випуску акцій та облігацій підприємств та інформації про їхемісію № 07-01/98;
9. Положення пропорядок збільшення статутного фонду акціонерного товариства у зв’язку з індексацієюосновних фондів № 07-04/98.
Статутний капіталвідображається на рахунку 40 „Статутний капітал”, де обліковується стан та рухстатутного капіталу підприємства. При перевірці треба мати на увазі, щовеличина статутного капіталу відповідає розміру, зареєстрованому в статутнихдокументах як вартість вкладів (часток, акцій за номінальною вартістю, пайовихвнесків) засновників (учасників) підприємства. Повнота внесення вкладівзасновників контролюється шляхом порівняння його розміру (по кредиту рахунку40) з величиною заборгованості власників (учасників) по внесках до статутногокапіталу (рахунок 46 „Несплачений капітал”). Зміна розміру статутного капіталуможлива лише після внесення відповідних змін до статутних документівпідприємства.
1.2. Розробка методики аудиту статутного капіталу
Аудиторськаперевірка повинна складатися з декількох етапів. Умовно можна виділити триетапи: планування; збір аудиторських доказів; завершення аудиту.
Відповідно до ННА№ 9 „Планування аудиту”, планування — це вироблення головної стратегії іконкретних підходів до характеру, періоду, а також часу проведення аудиту.Аудиторський план розробляється з огляду на те, що в ньому визначається часпроведення кожної конкретної аудиторської процедури.
Аудитори іаудиторські фірми України під час розробки плану аудиту та протягом тривалостіаудиту мають право самостійно визначати форми і методи аудиту на підставічинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником,професійних знань та досвіду.
Аудитор повиненпланувати свою роботу так, щоб мати можливість ефективно провести аудиторськуперевірку. Планування має ґрунтуватися на попередньому вивченні особливостейбізнесу клієнта.
Метою плануванняаудиту є звернення уваги аудитора на найважливіші напрямки аудиту, на виявленняпроблем, які слід перевірити найретельніше. Планування допоможе аудиторовіналежним чином організувати свою роботу і здійснювати нагляд за роботоюасистентів, які беруть участь у перевірці, а також координувати роботу, яказдійснюється іншими аудиторами і фахівцями інших професій.
Характерпланування залежить від організаційної форми, розміру і виду діяльностіпідприємства, виду аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ напідприємстві.
Для досягненняефективності та результативності аудиту, а також для узгодження порядкупроведення аудиторських процедур з внутрішнім розкладом роботи фахівцівпідприємства аудитор обговорює з керівництвом та співробітниками підприємстваелементи загального аудиторського плану та аудиторські процедури.
Аудиторові слідрозробити і документально оформити загальний план аудиту, визначити в ньомуістотність помилок, а потім здійснити аудит за цим планом.
Загальний планаудиту розробляється настільки детально, щоб аудитор мав можливість завдякийому підготувати програму аудиту. В свою чергу програма аудиту, її зміст ірозмір залежать від розміру, виду і специфіки підприємства, умов договору напроведення аудиту, а також особливостей методики і техніки, що їх використовуєаудитор під час перевірки.
Під час розробкизагального плану аудитор здійснює аналіз наступних питань:
розумінняаудитором бізнесу клієнта (головні фактори, які впливають на діяльність;характеристики діяльності підприємства, його організаційної структури; розподілобов’язків між керівництвом підприємства);
розуміння облікуі системи внутрішнього контролю (методи і принципи бухгалтерського обліку);
визначенняризиків і суттєвості (оцінка аудитором ризику внутрішнього контролю; визначенняпорогу суттєвості помилок для цілей аудиту з кожного виду операцій);
види, час іповнота процедур (вплив інформаційних технологій на аудит; можливий впливроботи внутрішніх аудиторів);
координація,керівництво, супроводження і нагляд (участь в аудиті інших аудиторів абофахівців; місцезнаходження підрозділів підприємства);
інші питання(відносини підприємства зі спорідненими сторонами).
У програмі аудитувиди, зміст та час проведення запланованих аудиторських процедур повинніспівпадати з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту.Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту та контролювати їхроботу. До аудиторської програми включається також перелік об’єктів аудиту зайого напрямками, а також час, що його необхідно витратити на кожен напрямокаудиту або аудиторську процедуру.
У програміаудитор оцінює розмір ризику внутрішнього контролю та свій особистий ризик невиявлення суттєвих помилок у звітності, який існує під час проведенняаудиторських процедур, визначає термін проведення аудиторських тестів інезалежних процедур — координує роботу всіх можливих помічників, залучених зчисла співробітників підприємства, відзначає присутність інших виконавціваудиту, якщо такі беруть участь в роботі.
Порядокпроведення процедур одержання аудиторських доказів розглянуто в ННА № 14„Аудиторські докази”. Відповідно до нього, аудитор повинен одержати такукількість аудиторських доказів, яка б забезпечила спроможність зробитинеобхідні висновки, при використанні яких буде підготовлено аудиторськийвисновок.
Аудиторські доказиодержуються в результаті належного поєднання тестів систем контролю та процедурперевірки на суттєвість. За деяких обставин докази можуть бути одержані врезультаті процедур перевірки на суттєвість.
Відповідно достатей 7 і 21 Закону України „Про аудиторську діяльність” аудитор має провестиперевірку бухгалтерської річної звітності суб’єкту господарювання з метоюнадання висновку про достовірність і реальність представленої інформації і їїпідтвердження або не підтвердження. ННА № 26 „Аудиторський висновок” регулюєосновні принципи, за якими складається аудиторський висновок. В ньомуговориться, що аудитор повинен проаналізувати й оцінити висновки, одержані наоснові отриманих аудиторських доказів, для підготовки аудиторського висновкупро перевірену фінансову звітність.
Результати аудитуоформлюються у вигляді аудиторського висновку, який повинен містити в собічітке і ясне уявлення аудитора про перевірену фінансову звітність.
Отже, наостанньому (третьому) етапі аудитор повинен:
o завершитипідготовку робочої документації у вигляді аудиторського файлу;
o підготуватиписьмову інформацію керівництву перевіреного економічного суб’єкта зарезультатами аудиту;
o сформулювати зарезультатами аудиту свою думку про достовірність фінансової звітності перевіреногоекономічного суб’єкта;
o підготувати завстановленою формою аудиторський висновок.
Така схема (як ібудь-яка інша) лише приблизно відображає процес реальної роботи аудитора.Наприклад, не всі етапи аудиту виконуються послідовно, деякі йдуть одночасно.Так, вивчення й оцінка системи внутрішнього контролю перевіряємої організаціїможе проводитися в тому числі і на стадії збору аудиторських доказів,планування аудиту може проходити не лише на початку, але й в процесі аудиту, адокументування аудиту — на всіх його етапах, але лише на заключному етапіаудиторський файл приймає закінчений вигляд.
В ходіаудиторської перевірки статутного капталу аудитор повинен звернути увагу нанаступні питання:
1. Вбухгалтерському обліку відображається величина статутного капіталу, щозареєстрована в статутних документах економічних суб’єктів як величина вкладів(часток, пайових внесків учасників, акцій за номінальною вартістю) в грошовій,натуральній, нематеріальній формах або у вигляді цінних паперів.
2. У відповідностіз діючим законодавством України залежно від діяльності підприємства встановленорозміри статутного капіталу господарських товариств (табл.1.1).
3. Статутнийкапітал та фактична заборгованість засновників (учасників) по вкладах (внесках)до статутного капіталу обліковуються та відображаються у звітності окремо.
4. Акціїтовариства при його створенні повинні бути повністю оплачені протягом строку,визначеного статутом товариства, при цьому не менше 50% статутного капіталуповинно бути оплачено до моменту реєстрації товариства, а інша частина —протягом року з моменту його реєстрації.
5. Додатковіакції товариства повинні бути оплачені протягом строку, визначеного відповідноз рішенням про їх розміщення, але не пізніше року з моменту їх придбання(розміщення).
6. Оплата акційта інших цінних паперів акціонерного товариства може здійснюватися грошима,цінними паперами, іншими речами, майновими або іншими правами, що мають грошовуоцінку. Форма оплати акцій товариства при його створенні визначається угодою простворення товариства або статутом товариства, а додаткових акцій та іншихцінних паперів — рішенням про їх розміщення.
7. Сумастатутного капіталу збільшується або зменшується відповідно з результатамидіяльності економічного суб’єкта за рік та після перереєстрації засновницькихдокументів з внесеними до них змінами.
Після державноїреєстрації підприємства його статутний капітал в сумі внесків учасників,передбачених засновницькими документами, відображається по кредиту рахунка 40„Статутний капітал” в кореспонденції з рахунками: 10 „Основні засоби”, 11 „Іншінеоборотні активи”, 12 „Нематеріальні активи”, 20 „Виробничі запаси”, 22„Малоцінні та швидкозношувані предмети”, 28 „Товари”, 30 „Каса”, 31 „Рахунки вбанках”. Вартість акцій, не оплачена акціонерами, відображається вбухгалтерському обліку по дебету рахунка 46 „Несплачений капітал” та кредитурахунка 40 „Статутний капітал”. Таким чином, на рахунку 40 буде відображенафактична сума підписки на акції.
У випадку, якщоакції розповсюджувалися за ціною, яка перевищує їх номінальну вартість, різницяміж емісією та номінальною вартістю випущених акцій обліковується окремо нарахунку 42 „Додатковий капітал”. Ця сума не підлягає використанню аборозподілу, крім випадку реалізації акцій за ціною, нижчою від номінальноївартості.
Для облікурозрахунків із засновниками в бухгалтерському обліку використовуєтьсясинтетичний рахунок 46 „Несплачений капітал”. По дебету цього рахункавідображаються суми заборгованості засновників по внескам до статутногокапіталу, а по кредиту — погашення заборгованості по внескам.
РОЗДІЛ 2. Аудит статутного капіталу на підготовчому етапі
перевірки
2.1.Застосування процедури схвалення клієнта. Порядок
укладання договору на проведення аудиту
За попередньої усної узгодженості між ВАТ“Житомирпиво” і аудиторською фірмою “Аудит-Консалтинг”, ВАТ “Житомирпиво” виступив ініціатором проведення аудиту статутного капіталу.
Аудитор при вивченні клієнта враховує і вивчає:
· загальний стан економіки, особливості галузі;
· основні показники господарсько-фінансової діяльності в галузі;
· впливфактору сезонності на виробництво і реалізацію продукції;
· умови праці в галузі;
· структуру цін галузі;
· стан технології в галузі;
· конкурентоспроможність галузі;
· оцінює власну спроможність щодо проведення аудиту.
Так в процесі аналізу цих факторів було встановлено, що :
1) за останні роки спостерігається зростання обсягів виробництва і реалізації продукції на 10 – 20% щороку;
2) виробництво і реалізація продукції має сезонний характер: підйом виробництва спостерігається з червня, досягає піку в липні-серпні, а з вересня спостерігається зпад виробництва, який триває до травня;
3) середня заробітна плата працюючих становить 1000 грн, режим роботи 2-змінний;
4) ціни визначаються за схемою витрати + прибуток, ціни продукції ВАТ “Житомирпиво” на 5 % нижчі ніж середні по галузі, тому рентабельність виробництва невисока: в залежності від виду пива і його упакування становить 5- 10%;
Для проведення попереднього дослідження аудитор отримуєінформацію про організаційну структуру підприємства, особливості його господарської діяльності, постачальників та покупців, курс акцій підприємства.Джерелами інформації при цьому виступають: установчі документипідприємства, бухгалтерська і статистична звітність. (табл.2.1. і табл.2.2.) .
Таблиця 2.1.
Характеристика ВАТ „Житомирпиво”
№ з Показник Характеристика 1. Форма власності Колективна 2. Галузь Харчова промисловість 3. Вид економічної діяльності виробництвоТаблиця 2.2.
Аналіз фінансово-господарської діяльності
ВАТ „Житомирпиво” за 2007 рік
Чистий прибуток, що залишився у розпорядженні підприємства, тис.грн.. Чисельність працюючих на підприємстві Залишок, тис.грн. необоротних активів оборотних активів на початок року на кінець року на початок року на кінець року на початок року на кінець року на початок року на кінець року 93,7 240,4 110 114 1937,8 2016,5 2084,5 3074,5Чистий прибуток в2007 р. зріс в порівнянні з 2006 р. на 146,7 тис. грн., або на 156%. Підйомгосподарської діяльності у 2007 році пояснюється, перш за все, зміноюорганізаційної структури та прибутковою господарською діяльністю підприємства. Крім того, зростаюча платоспроможність населення дала змогупідвищити обсяги господарської діяльності.
Після вивчення цієї інформації укладається договір на проведення аудиту (Додаток 1). Договір на проведення аудиту є основним документом, який засвідчує факт досягнення домовленості між ВАТ “Житомирпиво” і АФ “Аудит-Консалтинг” про проведення аудиту статутного капіталу, він документально стверджує, що сторони прийшли згоди з усіх умов договору. Для того, щоб уникнути неправильного розуміння сторонами взятих на себе зобов’язань, умов їх виконання та прийнятого ступеня відповідальності, в договорі максимально точно обумовлюється всі суттєві аспекти взаємовідносин, які можуть виникати в процесі аудиторської перевірки статутного капіталу підприємства. Для аудитора доцільним було включення до договору пункту, що зобов’язує керівництво підприємства надавати допомогу аудитору в процесі аудиту статутного капіталу.
2.2.Визначення системи внутрішнього контролю та системи
обліку. Встановлення ступеня ризику контролю
Тести системконтролю — це тести, що виконуються для одержання аудиторських доказів щодовідповідності структури та ефективності функціонування систем обліку тавнутрішнього контролю.
Процедуриперевірки на суттєвість — це перевірки, що виконуються для одержанняаудиторських доказів з метою виявлення суттєвих перекручень у фінансовійзвітності; такі процедури бувають двох типів: у вигляді перевірок операцій тазалишків по рахунках та проведенні аналітичних процедур.
Аудиторськідокази є більш переконуючими, якщо вони отримані з різних джерел або маютьрізноманітний характер та взаємно підтверджуються.
Основна мета вивчення і оцінки аудитором системи внутрішнього контролю підприємства - підготувати основу для планування аудиту та встановлення термінів проведення і обсягу аудиторських процедур, а також визначення рівня ризику контролю.
Ризик контролю - це ступінь довіри аудитора до внутрішнього контролю підприємства за формуванням економічних показників. Ризик контролю полягає в невиявленні помилок системою внутрішнього контролю підприємства і повністю залежить від діяльності адміністрації підприємства. Чим вище рівень надійності внутрішнього контролю, тим нижче ризик аудитора. Тому остаточна впевненість щодо величини ризику внутрішнього контролю досягається його тестуванням.
В додатку 4 наведено анкету вивчення стану внутрішнього контролю і системи обліку на ВАТ „Житомирпиво”. За допомогою цієї анкети вивчаються сильні і слабкі сторони внутрішнього контролю. В додатку 5 представлено суб’єкти внутрішнього контролю на підприємстві, їх характеристика і контрольні функції. З даних тестування слідує, що на підприємстві організація і здійснення внутрішньогоконтролю знаходиться на задовільному рівні, тому ризик контролю має невисокийрівень. Наступним етапом аудиторської перевірки є інвентаризація нематеріальних активів підприємства.
В додатку 6 наводяться результати тестування системи бухгалтерського обліку підприємства. Під час перевірки стану обліку на підприємстві були виявлені несуттєві помилки. Це дає підстави стверджувати, що організація та ведення бухгалтерського обліку загалом відповідають сучасним стандартам.
2.3. Підготовка плану і програми перевірки
Для того, щоб своєчасно і якісно провести аудит статутного капіталу ВАТ „Житомирпиво” чітко планується кожна перевірка. Планування базується на обізнаності щодо діяльності підприємства, на ретельному вивченні особливостей та умов економічного середовища. Планування аудиту полягає у визначенні йогостратегії і тактики, складанні загального плану аудиторської перевірки, розробці аудиторської програми і конкретних процедур, оцінці аудиторської перевірки. Аудитор розробляє та документально оформлює загальний план аудиту, визначає в ньому істотність помилок, а потім здійснює аудит за цим планом (Додаток 2).
Для виконання плану аудитор підготовлює в письмовій формі програму аудиторської перевірки. Програма аудиту - це детальний перелік змісту аудиторських процедур. Цей перелік є детальною інструкцією для асистентів аудитора та засобом контролю за якістю їх роботи. В програмі аудиту види, зміст та час проведення запланованих аудиторських процедур співпадають з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Програма аудиту статутного капіталу (Додаток 3) включає наступні об’єкти аудиту:
1. Основні відомості про ВАТ „Житомирпиво”, оцінка діючої системи обліку та внутрішнього контролю;
2. Перевірка дотримання положень облікової політики вчастині обліку статутного капіталу
3. Інвентаризація майна, внесеного засновниками до статутного капіталу підприємства
4. Перевірказасновницьких документів щодо формування статутного капіталу
5. Перевірказаконності змін у складі засновників підприємства
6. Перевіркаправильності розрахунків із засновниками
7. Перевіркадотримання строків оплати статутного капіталу
8. Перевіркаобґрунтованості змін величини статутного капіталу
9. Перевірка правильності використовуваних форм первинних документов
10. Вивченнярівності сум та узгодженості показників статутного капіталу
11. Узагальнення результатів перевірки.
РОЗДІЛ 3. Аудит нематеріальних активів підприємства
3.1. Методи перевірки і контрольні процедури з аудиту
статутного капіталу
Джерелами інформації для аудиту статутногокапіталу у ВАТ
„Житомирпиво” є:
1. Засновницькі документи;
2. Наказ про облікову політику підприємства;
2. Первинні документи з обліку статутного капіталу(накладні, ПКО, акти приймання-передачі та оцінки, розрахунки бухгалтерії,рішення власника);
3. Облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку статутного капіталу (журнал7);
4. Акти та довідки попередніх аудиторських перевірок, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю;
5. Звітність (Баланс ряд.300, Примітки до фінансовоїзвітності ряд.010-080).
Для отриманняаудиторських доказів нормативом передбачено застосування однієї або декількохіз зазначених нижче процедур: перевірки, спостереження, опитування іпідтвердження, підрахунку та аналітичних процедур.
Опитування керівництва підприємства-клієнта можеспонукати аудитора до здійснення додаткових аудиторських процедур ізастосуванню інших методів, оскільки може виникнути необхідність отримати даніщодо прогнозних угод, планах продажу нематеріальних активів, наявності заставабо претензій, судових позовів. Для забезпечення повноти отримання інформаціїаудитору необхідно окремим листом повідомити керівництву підприємства-клієнтаперелік питань і документів, які йому потрібно отримати для об’єктивноїперевірки обліку нематеріальних активів за звітний період.
В процесі опитування або документальної перевіркиаудитору важливо з’ясувати облікову політику відносно статутного капіталу; чибули зміни облікової політики; дослідити наявність необхідних пояснень впримітках до звітності.
Перевірка аудитором обліку статутного капіталу вимагає обробки великої кількості інформації, проте аудитор повинен застосовувати суцільне дослідження нематеріальних активів при прийнятномурівні аудиторського ризику.
3.2. Етапи аудиту статутного капіталу
Аудит статутногокапіталу доцільно розпочинати з інвентаризації майна, внесеного засновниками достатутного капіталу підприємства, за участю аудитора. Вона полягає впідтвердженні сальдо по аналітичному обліку за кожним учасником. Тобтоінвентаризацією виявляються по відповідних документах залишки, ретельно вивчаєтьсяобґрунтованість сум, що обліковуються на таких рахунках, встановлюються термінивиникнення зобов’язань підприємства перед власниками, реальність частокзасновників у статутному капіталі.
При цьому можутьбути виявлені факти, коли внеском до статутного капіталу є основні засоби,виробничі запаси, непридатні до використання (несправні, неякісні), і НМА, щоне мають практичної цінності.
При перевірціформування статутного капіталу необхідно враховувати організаційно-правовуформу підприємства, що перевіряється. Тому вивчення операцій з капіталомдоцільно починати з перевірки юридичного статусу та права здійснення статутнихвидів діяльності, складу засновників (учасників), структури і управлінняпідприємства, а також фінансових можливостей для досягнення поставлених цілейдіяльності.
Зокрема, вакціонерних товариствах статутний капітал складається з номінальної вартостіакцій товариства, придбаних акціонерами; в товариствах з обмеженоювідповідальністю — з вартості внесків його учасників.
В ході перевіркиаудитору необхідно вивчити наступні питання.
Перевірказасновницьких документів щодо формування статутного капіталу. Така перевірказдійснюється в наступному порядку:
— перевірка наявності і формиустановчих документів і встановлення відповідності змісту вимогам законодавчихі нормативних актів;
— вивчення повноти і дотриманнястроків внесення статутного капіталу;
— перевірка грошової оцінкивартості майна, що вноситься засновниками в оплату акцій при створенніакціонерного товариства;
— перевірка правильностіоподаткування коштів, переданих до статутного капіталу господарюючого суб’єктайого засновниками;
— встановлення законності видівдіяльності;
— визначення відповідностірозміру статутного капіталу даним установчих документів і чинному законодавству;
— перевірка повноти іправильності формування статутного капіталу;
— встановлення реальностівнесення сум до статутного капіталу;
— встановлення обґрунтованостізмін величини статутного капіталу.
Аудитору слідвстановити наявність відповідних документів і дотримання процедури затвердженнята державної реєстрації господарюючого суб’єкта. Оскільки юридична особавважається створеною не з моменту прийняття засновниками рішення про їїстворення, а з моменту її державної реєстрації, потрібно перевірити наявністьсвідоцтва про державну реєстрацію та перереєстрацію, якщо до засновницькихдокументів вносились зміни.
Під час перевіркизасновницьких документів щодо формування статутного капіталу ВАТ „Житомирпиво” порушень не виявлено.
Вивчення законностізмін у складі засновників підприємства. Аудитору слід вивчити порядок виходуспіввласників з підприємства, що повинен бути передбачений Статутом, а такождокументи, що підтверджують згоду сторін. Зокрема, співвласник повинен податиспівзасновникам нотаріально засвідчену письмову заяву про свій вихід, азагальні збори учасників, у разі прийняття позитивного рішення, — видати копіюпротоколу або виписку з книги протоколів учасникові, який вибув з товариства.Такі документи разом з іншими документами подаються для реєстрації змін взасновницьких документах.
В процесі аудиту з’ясовано, що вихід учасника Степанова А.А. (внесок до статутного капіталу10% або 96,2 тис.грн.) не оформлено протоколом зборів акціонерів, зміни в засновницькі документи не внесені.
Аудитору слідзнати, що учасник має право отримати ту вартість частини майна підприємства,яка відповідає його частці у статутному капіталі. Причому така вартість можебути більшою за вартість його внеску — якщо підприємство прибуткове, а може бутименшою — якщо збиткове. Аудитор повинен приділити належну увагу цим питанням,так як відомі факти отримання засновником від підприємства великих позик зподальшим виходом не тільки зі складу засновників цього підприємства, а і йоголіквідацією.
Перевіркаправильності розрахунків із засновниками. Перевірка операцій по розрахунках іззасновниками передбачає вивчення наступних питань:
— чисвоєчасно і в якому розмірі засновники внесли свою частку до статутногокапіталу підприємства;
— в якомувигляді внесено частки учасників до статутного капіталу і чи правильнооформлено документи на ці операції;
— чиправильно проводиться нарахування доходів від участі в капіталі підприємства;
— чидотримується відповідність записів в первинних документах записам у журналі 7по рахунку 46 „Несплачений капітал” і Головній книзі (при журнальній форміобліку).
Перевірканаявності та правильності оформлення документів, що підтверджують фактирозрахунків із засновниками. Реальність внесків до статутного капіталу аудитор встановлюєшляхом дослідження наявності і правильності оформлення документів, щопідтверджують факти розрахунків із засновниками. В підтверджувальних документахповинно бути посилання на формування статутного капіталу, що важливо не тількидля цілей бухгалтерського обліку, але і для цілей оподаткування — обґрунтуванняправильності застосування пільг по податках.
При перевірцінадходження основних засобів і нематеріальних активів як внеску до статутногокапіталу слід обов’язково проаналізувати договори про внесення необоротнихактивів, впевнитись у тому, що вартість, відображена по необоротних активах,відповідає вартості, зазначеній у договорі.
За деякими видаминеоборотних засобів, що вносяться в рахунок внесків до статутного капіталу,необхідна наявність документів, що підтверджують право власності на таке майно(нерухомість, земельні ділянки, транспортні засоби, інтелектуальну власністьтощо).
Статутний капіталможе поновлюватися з прибутку від господарської діяльності, а при необхідностідодатковими внесками його учасників. Формування статутного капіталуздійснюється по різному, залежно від форм власності та організаційно-правовоїформи економічного суб’єкта: в акціонерних товариствах — за рахунок підписки наакції акціонерів; в товариствах з обмеженою відповідальністю — за рахуноквнесків кожного учасника; на державних підприємствах — за рахунок майнадержави, закріпленого за ними.
В процесі аудиту операцій з формування статутного капіталу ВАТ „Житомирпиво” порушень не виявлено.
Перевірка дотриманнястроків оплати статутного капіталу. Фактичне надходження внесків засновниківперевіряється на підставі первинних документів і записів в регістрах по рахунку46. Дебетове сальдо по цьому рахунку показує заборгованість, яка обліковуєтьсяза акціонерами (учасниками) з оплати підписки на акції (внесків до статутногокапіталу). При цьому слід перевірити своєчасність погашення заборгованості повнесках до статутного капіталу і реальність дебетового сальдо.
Аудитору слідпроаналізувати, чи дотримані встановлені законодавством терміни погашеннязаборгованості по внесках до статутного капіталу, та чи дотримано порядокздійснення внесків, що визначений у Статуті.
Моментомфактичного надходження внесків до статутного капіталу є:
– для грошовихкоштів — дата зарахування суми на поточний (валютний) рахунок або внесення вкасу;
– для основнихзасобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів — датаскладання акту приймання-передачі ОЗ, інших необоротних матеріальних активівабо інших документів, що свідчать про надходження зазначених об’єктів.
Результати перевірки погашення заборгованості по внесках до статутного капіталупоказали дотримання встановлених законодавством термінів погашеннязаборгованості по внесках до статутного капіталу ВАТ „Житомирпиво”.
Перевіркаобґрунтованості змін величини статутного капіталу. Якщо протягом звітногоперіоду у господарюючого суб’єкта мали місце зміни у величині статутногокапіталу, то такі операції підлягають детальному вивченню. Всі зміни статутногокапіталу повинні бути документально оформлені (табл. 3.1).
Таблиця3.1
Документуванняоперацій з руху статутного капіталу
Рух статутного капіталу Документи, що підтверджують рух Створення статутного капіталу Інвентаризаційні описи, накладні, ПКО, акти приймання-передачі та оцінки Збільшення статутного капіталу Рішення власника, розрахунок бухгалтерії Збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових внесків учасників Статут підприємства, накладні, акти передачі та оцінки, ПКО Повернення часток учасників у випадку їх виходу зі складу товариства Рішення власника, накладні, акти передачі, ВКО Покриття збитків за рішенням власників за рахунок статутного капіталу Рішення власника, розрахунок бухгалтерії Повернення часток учасникам при ліквідації товариства Рішення ліквідаційної комісії, накладні, акти передачі, ВКОАудитору слідвстановити правомірність таких змін, а також правильність та своєчасністьзаписів в бухгалтерському обліку. Слід також враховувати, що зміни можуть проводитисьв добровільному і в примусовому порядку. Збільшення статутного капіталуздійснюється, як правило, на добровільній основі з метою додаткового залученнякапіталу або інших активів.
Під час перевіркивиявляються джерела збільшення статутного капіталу, яке можливе тільки зарахунок:
— коштів,отриманих акціонерним товариством від продажу своїх акцій понад їх номінальнувартість (емісійний дохід);
— нерозподіленогоприбутку за результатами попереднього року;
— дивідендів.
Протягом 2007року ВАТ „Житомирпиво” додаткової емiсiї не здiйснювало. Торгiвля цiннимипаперами емiтента на внутрiшнiх та зовнiшнiх ринках не вiдбувається.
Якщо товариство взвітному періоді зменшило статутний капітал, необхідно вияснити причинуприйняття такого рішення. В будь-якому випадку слід перевірити наявністьфактів, які вимагають згідно з Законом України „Про господарські товариства”зменшення статутного капіталу. При цьому необхідно пам’ятати, що загальні збориакціонерів не можуть приймати рішення про зменшення статутного капіталу, якщойого величина менша від встановленої законодавством.
Вивчення рівностісум та узгодженості показників. Здійснюючи перевірку, аудитору слід перевірититотожність величини капіталу, що відображена господарюючим суб’єктом в формізвітності № 1 „Баланс” по статті „Статутний капітал” (рядок 300), розмірукапіталу, зафіксованому в Статуті. Така відповідність є контрольною, а їїнеобхідність випливає з діючого порядку обліку.
Відповідно доданого порядку після державної реєстрації статутний капітал в сумі,зафіксованій в Статуті, відображається по кредиту рахунку 40 в кореспонденції зрахунком 46. Порівняння даних відбувається за схемою (рис. 3.1).
/>Баланс стаття«Статутний капітал»
/>Статут розмірстатутного капіталу
/>Головна книга кредитовесальдо по рахунку 40
/>Регістр синтетичного облікупо рах. 40 Кредитове сальдо по рах. 40
/>Регістр аналітичного облікупо рах.40 Кредитове сальдо по рах. 40
Рис.3.1. Порядок порівнянняпоказників статутного капіталу.
Слід такожперевірити дотримання інших тотожностей. Так, повинна бути забезпеченаузгодженість показників в наданих формах звітності. Розмір статутного капіталуна початок і кінець року, що відображається в Балансі, повинен відповідати суміпо статті „Статутний капітал” Звіту про власний капітал. Оскільки підприємстваскладають звіт на підставі даних бухгалтерського обліку, то суми за зазначенимирядками повинні співпадати з кредитовим сальдо по рахунку 40 за станом навідповідні дати, інформація щодо яких міститься в журналі 7.
Аналітичний облікдо рахунку 40 «Статутний капітал» не ведеться. Реєстр власниківцінних паперів ведеться реєстратором Закритим акціонерним товариством“Трансфет” ( код ЄДРПОУ 22048102, ліцензія АА № 558173). У зв’язку з цим, записи про зміни прав власності не відображаються в аналітичному обліку.
Заявлений розмірстатутного капіталу ВАТ „Житомирпиво” - 962 тис.грн. Сплачений на 31.12.2007р. - 962 тис.грн.
Статутний капіталподілено на 3848000 простих іменних акцій, номінальною вартістю 25 копійоккожна.
Таким чином,порядок оцінки вкладів учасників ВАТ „Житомирпиво” у статутний фондвідповідає засновницьким документам. Зміни статутного капіталу у досліджуваному періоді не проводились.
3.3.Формування робочих документів аудитора
Процесаудиторської перевірки та її результати повинні бути документально оформлені.
Робочі документиаудитора — це записи, зроблені ним під час планування, підготовки, проведенняперевірки, узагальнення її даних, також документальна інформація, отримана впроцесі аудиту від третіх осіб, підприємства-клієнта, або усні відомості,задокументовані аудитором за допомогою тестування.
Склад такількість аудиторських документів визначаються аудитором у кожному конкретномувипадку. При цьому вирішальне значення відіграє мета складання робочихдокументів, а саме:
– плануванняаудиторської перевірки;
– документальнепідтвердження виконаних аудитором процедур, робіт;
– збір матеріалівдля перевірки фінансової звітності з їх подальшим узагальненням;
– складанняаудиторського звіту і підготовлення висновку про фінансову звітність;
– забезпеченняюридичної обґрунтованості проведення аудиту, законності;
– контроль робочогочасу аудитора та обґрунтування оплати його праці (гонорару);
– контроль заякістю проведеної перевірки;
– отримання увипадку необхідності інформації про перевірку конкретного підприємства, щовідбувалася декілька років тому, наприклад, у випадках судової справи,виникненні спорів, претензій та ін.;
– забезпеченняможливості отримання відповідей на так названі зворотні питання (від клієнта,акціонерів та інших зацікавлених осіб), тобто довести правоту аудитора абодоповнити деякі питання;
– обґрунтованийвибір методики, методів та способів проведення аудиту, напрямів та підходівперевірки;
– документальнеоформлення встановленого або визначеного самим аудитором аудиторського ризику знаведенням його величини;
– формуванняуявлення про професіоналізм, кваліфікацію аудитора, його компетентність таможливості їх підвищення;
– отриманняматеріалів для наступних аудиторських перевірок.
На вибіркількості, складу, змісту та форми подання аудиторських документів впливаютьтакож фактори: кваліфікація аудитора, його попередній досвід роботи (якзагальний, так і на конкретному підприємстві); умови угоди про проведенняаудиту; нормативи, правила та внутрішні стандарти, що встановлюються тавикористовуються аудиторською фірмою або приватним аудитором. Але при цьомуаудиторські робочі документи повинні відповідати наступним вимогам:
— містити достатньо повну ідетальну інформацію, щоб інший аудитор, який не приймав участі у перевірці, мавзмогу скласти чітке уявлення про виконану роботу і підтвердити висновки цієїперевірки;
— при складанні робочихдокументів аудитор повинен враховувати не лише інформацію, що стосуєтьсязвітного періоду, а й дані минулих періодів (наприклад, сальдо по рахункам накінець попереднього періоду), а також інформацію, отриману після складаннябухгалтерської звітності, про події, що сталися після завершення звітногоперіоду і можуть істотно вплинути на діяльність або фінансовий станпідприємства;
— документи повинні відображатинайбільш істотні моменти, стосовно яких аудитор повинен висловлювати своюдумку, охоплювати найбільш важливі напрями перевірки та завдання, поставлені тавирішені аудитором;
— дозволяти оцінити фінансовузвітність згідно зі встановленими критеріями;
— містити інформацію, необхіднуабо корисну для наступних аудиторських перевірок;
— відображати стан та оцінкусистеми внутрішнього контролю на підприємстві та ступінь довіри до неї;
— фіксувати проведеніаудиторські процедури з перевірки та оцінки системи бухгалтерського облікуклієнта, дотримання прийнятої (встановленої) облікової політики тавідповідність бухгалтерського обліку на підприємстві встановленим принципам,стандартам, вимогам та законам;
— повинні бути складені чіткота розбірливо;
— скорочення та умовніпозначення повинні бути пояснені на початку папки робочих документів;
— необхідно обов’язкововказувати місце та дату складання документу, прізвище аудитора та його підпис,номер документу, порядковий номер сторінки в робочій документації;
— повинні бути вказані джерелаінформації та дані про походження наведених документів, що фіксуютьгосподарсько-фінансову діяльність підприємства, а також про виконаніаудиторські процедури.
В процесіаудиторської перевірки аудитор виконує велику кількість різноманітнихаудиторських процедур, що допомагають вирішити поставленні перед ним завдання.Виходячи з цього, робочі документи за їх призначенням, тобто метою складання,можна класифікувати таким чином:
— оглядові, в яких наведеназагальна характеристика підприємства-клієнта або загальний огляд фінансової звітності;
— інформативні, що надаютьточну інформацію про здійснені господарські операції, події та стан справ;
— перевірочні — свідчать проперевірку стану відображених у звітності активів та пасивів, їх повноти,фактичної наявності, належності за всіма критеріями оцінки звітності;
— підтверджувальні — відповідіна запити від третіх осіб, які підтверджують або не підтверджують інформацію,надану підприємством-клієнтом, або висновки аудитора;
— розрахункові, що містятьдеякі розрахунки аудитора і підтверджують дані фінансової звітності (власнірозрахунки аудитора для перевірки правильності визначення бухгалтерськихпідсумків, сальдо);
— порівнювальні, що складаютьсяаудитором з метою порівняння, наприклад, показників звітного та попередньогоперіодів з метою виявлення тенденцій розвитку підприємства або порівняннярезультатів діяльності підприємства-клієнта та інших підприємств цієї галузі;
— аналітичні, що складаються врезультаті використання аудитором методу аналітичного огляду.
Сукупністьробочих документів, складених аудитором до початку і в процесі перевірки,уявляє собою аудиторське досьє (папку), що має свій номер, відмітки про датипочатку та закінчення перевірки.
Вимоги до робочихдокументів аудитора визначають їх обов’язкові реквізити та складові, а саме:найменування документу, назва клієнта, порядковий номер документу та сторінкайого розміщення в досьє, період перевірки, зміст (зазначення процедур, методів,отриманих результатів, висновки аудитора стосовно конкретних фактів перевірки),зазначення осіб, що склали та перевірили документ, їх підписи, дата складаннядокументу та інші спеціальні реквізити.
Робочі документиаудитора повинні знаходитися в досьє у визначеній послідовності: організаційні,адміністративні, документи аудиторських процедур за окремими статтями річногозвіту та інші аудиторські дані, висновки та рекомендації (пропозиції).
Як правило,аудитор самостійно вирішує питання про склад робочих документів та форму їхнадання (за винятком стандартних робочих документів — тестів, листів перевірки,встановлених форм запитів) в кожному конкретному випадку.
Кожній стадіїаудиторської перевірки характерне складання деяких робочих документів аудитора,послідовність яких в основному дозволяє дотримуватися визначеної послідовностідокументів у досьє.
Аудиторобов’язково повинен зафіксувати мету і завдання майбутньої аудиторськоїперевірки, для чого складається відповідний робочий документ. Важливимиробочими документами аудитора є документи з планування аудиту (план і програмааудиторської перевірки).
На наступнійстадії аудиторської перевірки аудитор повинен скласти робочі документи зперевірки внутрішнього контролю, дотримання принципів бухгалтерського обліку,попереднього аналітичного огляду стану справ на підприємстві.
На стадії фізичноїперевірки окремих статей балансу основним методом є інвентаризація, на якійприсутній аудитор. Після інвентаризації аудитор складає звіт, в якомувідображає результати інвентаризації та необхідні коригування у фінансовійзвітності.
Найбільшакількість робочих документів складається на стадії оцінки звітності, тобто прибезпосередній перевірці показників фінансової звітності. Це документи здетального аналітичного огляду, перевірки та підтвердження окремих показників,документів. З цією метою широко використовуються тести, запити, а також докази,надані підприємством-клієнтом (первинні документи, дані аналітичного тасинтетичного обліку та інше), та документи, що складаються особисто аудитором.
Значну частинуробочих документів стадії оцінки звітності складають копії регістрівсинтетичного та аналітичного обліку, на яких аудитор робить свої відмітки,записи про перевірку, підтвердження сум, залишків та інших даних,використовуючи при цьому спеціальні позначення. На таких копіях, як і на іншихробочих документах, проставляються відомості про те, хто і коли виконав таперевірив. Поряд з цифрами, що цікавлять аудитора, робляться відмітки прорезультати їхньої перевірки і про те, на підставі чого (головної книги,журналів-ордерів, відомостей, документів, отриманих на запити від третіх осібта інших) проведена ця перевірка.
Після завершенняоцінки окремих статей звітності та узагальнення отриманих результатів наостанній стадії аудиту складають звіт про перевірку, що містить висновокаудитора про фінансову звітність клієнта.
Протягом всьогоперіоду ведення досьє, а також після завершення аудиторської перевірки таподання звіту клієнту аудитор повинен забезпечувати належні умови зберіганнядокументів.
Робочі документиповинні зберігатися в поточному архіві аудитора протягом року, а потімпередаватися до постійного архіву аудиторської фірми на довгостроковезберігання.
Особливої увагипотребує проблема конфіденційності інформації (змісту) робочих документів. Цеодна з головних вимог та принципів роботи аудитора та правил аудиторськоїетики. Документи аудиторської перевірки є власністю аудитора, їх зміст єконфіденційним і не підлягає розголосу. Аудитор повинен зберігати комерційнутаємницю підприємства-клієнта і без згоди останнього не передавати будь-кому робочідокументи про проведену перевірку, за винятком окремих випадків (наприклад, завимогою правоохоронних органів; у випадку контролю роботи аудитора та її якостіз боку інших аудиторів або адміністрації аудиторської фірми).
3.4.Підготовка підсумкової документації з аудиту статутного
капіталу
Відповідно доНаціонального нормативу аудиту № 26 „Аудиторський висновок”, результати аудитуоформлюються у вигляді аудиторського висновку, який повинен містити в собічітке і ясне уявлення аудитора про перевірену фінансову звітність.
Метою складанняаудиторського висновку є надання висновку аудитором (аудиторською фірмою) проповноту, достовірність і неупередженість інформації щодо статутного капіталу,що розкривається у звітності господарюючого суб’єкта.
Аудиторськийвисновок складається на українській мові, вартісні показники виражаються увалюті України. Виправлення в аудиторському висновку не допускаються.
До аудиторськоговисновку додається бухгалтерська звітність господарюючого суб’єкта, відносноякого проводився аудит. З метою ідентифікації на формі звітності повинен бутипідпис аудитора або спеціальний штамп аудиторської фірми.
Висновок можебути позитивним, умовно-позитивним, негативним, а також можлива відмова віднадання висновку про фінансову звітність підприємства.
Позитивнийвисновок надається клієнту у випадках, коли, на думку аудитора, виконанонаступні умови:
– аудитор одержаввсю інформацію і пояснення, необхідні для досягнення мети аудиту;
– наданаінформація достатньою мірою відображає реальний стан справ на підприємстві;
– наявніадекватні та достовірні дані з усіх суттєвих питань;
– фінансовадокументація підготовлена у відповідності з прийнятою на підприємстві обліковоюполітикою, яка відповідає вимогам П(С)БО;
– фінансовазвітність складена на основі дійсних облікових даних й не містить суттєвихпротиріч;
– фінансовазвітність складена належним чином за формою, затвердженою у встановленомупорядку.
Якщо аудитор незнайшов порушень або виявив порушення, що не впливають на законністьфункціонування, не спричиняють збитків державі, засновникам або акціонерам, товін фіксує це в аналітичній частині аудиторського висновку. При цьому аудитормає право надати позитивний висновок.
Будь-яка реальнаневпевненість або незгода є підставою для відмови від надання позитивноговисновку. Подальший вибір виду висновку залежить від рівня непевності абонезгоди.
Через непевностіі незгоди в деяких ділянках обліку статутного капіталу аудитор АФ„Аудит-Консалтинг” видає ВАТ „Житомирпиво” умовно-позитивний висновок.
У всіх випадках,коли аудитор складає висновок, який відрізняється від позитивного, він повинендати описання усіх суттєвих причин його невпевненості і незгоди. Такі причиникоротко наводяться в окремому розділі висновку з посиланням на розділ, девисловлюється негативний висновок або дається відмова від висновку.
Якщо аудиторвиявив порушення, які впливають на законність функціонування або спричиняютьзбитки державі, засновникам або акціонерам, то він фіксує це в аналітичнійчастині аудиторського висновку. В цьому випадку аудитор надає час для усуненнявикритих порушень. Якщо порушення не виправлені, аудитор не має права надатипозитивного висновку.
Згідно зНаціональним нормативом № 26, аудиторський висновок складається у вільній формі,але обов’язково в ньому мають бути наступні розділи:
– заголовокаудиторського висновку — говориться про те, що аудиторська перевіркапроводилась незалежним аудитором. Дається назва аудитора або аудиторськоїфірми. Також наводиться повна назва підприємства, яке перевірялося, та часперевірки;
– вступ —міститься інформація про склад фінансової звітності та дату її підготовки.Говориться також про те, що відповідальність за правильність підготовкизвітності покладається на керівництво підприємства, про відповідальністьаудитора за аудиторський висновок;
– масштабперевірки — цей розділ дає впевненість користувача у тому, що аудиторськаперевірка здійснена у відповідності з вимогами діючого законодавства танормами, що регулюють аудиторську практику. Говориться, що перевірка буласпланована і підготовлена з достатнім рівнем впевненості про те, що фінансовазвітність не має суттєвих помилок. Під час перевірки аудитор повинен робитиоцінку помилок у системах обліку та внутрішнього контролю підприємства напредмет їх суттєвого впливу на фінансову звітність. При оцінці суттєвостіпомилок аудитор повинен керуватися положеннями Національного нормативу № 11„Суттєвість та її взаємозв’язок з ризиком аудиторської перевірки”. Такожговориться про те, що аудитор під час перевірки брав до уваги лише суттєвіпомилки, керуючись принципом вибіркової перевірки. Також дається інформація пропринципи бухгалтерського обліку, які використовувалися на підприємствах уперіод перевірки;
– висновокаудитора про перевірену фінансову звітність — у цьому розділі дається висновокаудитора про фінансову звітність, про її правильність в усіх суттєвих аспектах;
– датааудиторського висновку — аудитор повинен проставляти дату аудиторськоговисновку на день завершення аудиторської перевірки. Дата на аудиторськомувисновку проставляється в той самий день, коли керівництво підприємствапідписує акт прийому-передачі аудиторського висновку;
– підписаудиторського висновку — аудиторський висновок підписується директоромаудиторської фірми або уповноваженою на це особою, яка має відповідну серіюсертифікату аудитора України на вид проведеного аудиту;
– адресааудиторської фірми — в аудиторському висновку вказується адресамісцезнаходження аудиторської фірми та номер ліцензії на аудиторську діяльність.Ця інформація може розміщуватися як при кінці аудиторського висновку, післяпідпису аудитора, так і в матриці бланку аудиторської фірми.
Виходячи зрезультатів аудиту статутного капіталу, аудитор може видати об’єктивнийаудиторський висновок по підтвердженню достовірності статті балансу«Статутний капітал» ВАТ „Житомирпиво” (Додаток 8).
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
Статутний капіталвиступає невід’ємною складовою частиною будь-якого товариства або підприємства.
При проведенніперевірки аудитор повинен дотримуватися вимог діючого законодавства (закони,положення, нормативи та ін.). При перевірці формування статутного капіталунеобхідно враховувати організаційно-правову форму підприємства, щоперевіряється. Тому вивчення операцій з капіталом доцільно починати з перевіркиюридичного статусу та права здійснення статутних видів діяльності, складузасновників (учасників), структури і управління підприємства, а такожфінансових можливостей для досягнення поставлених цілей діяльності.
В ході перевіркиаудитору необхідно вивчити наступні питання:
перевірказасновницьких документів щодо формування статутного капіталу;
вивченнязаконності змін у складі засновників підприємства;
перевіркаправильності розрахунків із засновниками;
перевірка наявностіта правильності оформлення документів, що підтверджують факти розрахунків іззасновниками;
перевіркадотримання строків оплати статутного капіталу;
перевіркаобґрунтованості змін величини статутного капіталу;
вивчення рівностісум та узгодженості показників.
Процесаудиторської перевірки та її результати повинні бути документально оформлені.Після завершення перевірки аудитор повинен висловити свою думку у виглядіаудиторського висновку.
Статутний капіталВАТ „Житомирпиво” поділено на 3848000 простих іменних акцій, номінальноювартістю 25 копійок кожна.
Порядок оцінкивкладів учасників ВАТ „Житомирпиво” у статутний фонд відповідає засновницькимдокументам. Зміни статутного капіталу у досліджуваному періоді непроводились.
В результатіперевірки обліку операцій з статутним капіталом в ВАТ „Житомирпиво” аудитор видав об’єктивний умовно-позитивний аудиторський висновок по підтвердженнюдостовірності статті балансу «Статутний капітал» ВАТ „Житомирпиво”.
Визначено, щовнутрішній аудит в управлінні ВАТ „Житомирпиво” відсутній або віннесистематизований, що обумовлено відсутністю відповідного забезпечення. Длявирішення цієї проблеми запропоновано:
визначеннявнутрішнього аудиту як відокремленого підрозділу (або посадової особи) всистемі управління, і його мети. Відповідно до визначення та мети окресленозавдання з внутрішнього аудиту формування та інших операцій зі статутнимкапіталом, до яких віднесено: а) правове поле; б) корпоративне поле; в)економічне поле; г) облікове поле;
методичне забезпеченнявнутрішнього аудиту шляхом: розробки параметричної моделі статутного капіталуяк предмету внутрішнього аудиту; структуризації наслідків невиявленнявнутрішнім аудитом невідповідностей по операціям зі статутним капіталом;розробки системи попереджуючих тестів внутрішнього аудиту, що дозволяє знизитиризик отримання негативних економічних та правових наслідків для відкритогоакціонерного товариства.
За результатамидослідження сучасних програмних продуктів з точки зору оцінки їх придатностідля цілей внутрішнього контролю за операціями зі статутним капіталом, визначенонеобхідні елементи АРМ Головного аудитора ВАТ: 1) структура та змістнормативно-довідкової бази; 2) склад функціональних задач; 3) класифікатори тасистема кодування; 4) систему тестів; 5) перелік вихідних форм.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник длястудентів спеціальності „Облік і аудит” вищих навчальних закладів. — 2-ге вид.,перероб. і доп. — Житомир: ПП „Рута”, 2002. -672с.
2. Данилевский Ю.А., Шапигузов С.М.,Ремизов Н.А., Старовойтова Е.В. Аудит: Учебное пособие. — 2-е изд., перераб. идоп. — М.: ИД ФБК — ПРЕСС, 2002.-544с.
3. Пупко Г.М. Аудит и ревизия:Учебное пособие. — Мн.: Мисанта, 2002. — 429 с.
4. Аудит і ревізія підприємницькоїдіяльності. Навчальний посібник/ Ф.Ф. Бутинець, та ін.; За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця. — Житомир: ПП „Рута”, 2001. — 416 с.
5. Завгородний В.П. Бухгалтерскийучёт в Украине (с использованием Национальных стандартов): Учебное пособие длястудентов вузов. — 5-е изд., доп. и перераб. — К.: А.С.К., 2001. — 848 с.
6. Белуха Н.Т. Аудит: Учебник. — К.:«Знання», КОО, 2000. — 769 с.
7. Суйц В.П., Ахметбеков А.Н.,Дубровина Т.А. Аудит: общий, банковский, страховой: Учебник. — М.: ИНФРА-М,2000. — 556 с.
8. Аудит: Учебник для вузов/В.И.Подольский, Г.Б.Поляк, А.А.Савин, Л.В.Сотникова; Под ред. проф. В.И.Подольского. — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1999. — 432 с.
9. Національні нормативи аудиту.Кодекс професійної етики аудиторів України. — Аудиторська палата України,К.,1999 — 275с.
10. Аудит: Практическое пособие/ А.Кузьминский, Н. Кужельный, Е. Петрик, В.Савченко и др.; Под ред. А.Кузьминского. — К.: «Учётинформ», 1996. — 283 с.
ДОДАТКИ
Додаток 1
ДОГОВІР №25
від 20 березня 2008 р.
на виконання аудиторських робіт, надання аудиторських
послуг, консультування з питаньобліку, економіко-правового
забезпечення господарськоїдіяльності
Аудиторська фірма “Аудит Консалтинг”, ліцензія нааудиторську діяльність видана Аудиторською Палатою України 28.04.07 р. № 205654, надалі - “Виконавець” з однієї сторони, в особі директора Шепеля Леоніда Павловича, діючого на підставі Статуту, тасуб’єкт підприємництва ВАТ „Житомирпиво” в особі Генерального директора Ходаковського Валентина Вікторовича, діючого на підставі Статуту надалі- “Замовник”, виходячи з Закону України про аудиторську діяльність, уклали цей договір про наступне :
1. ПРЕДМЕТ УГОДИ:
1.1. Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов’язання по виконанню аудиту нематеріальних активів підприємства, аудиторських та облікових консультацій з питань господарювання Замовника.
1.2. Аудиторські роботи, консультування здійснюються в період з 25 березня 2008 р. по 16 квітня 2008 р.
1.3. Аудиторська перевірка охоплює господарську діяльність Замовника за період з 01.01.2007 р. по 01.01.2008 р.
2. ВАРТІСТЬ ПОСЛУГ І ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ:
2.1. За виконання аудиторських робіт (за погодженням сторін) Замовник сплачує виконавцю 1000 грн (тисячу грн.00 коп.) та податок на додану вартість (ПДВ) у сумі 200 грн (двісті грн. 00 коп.).
2.2. Загальна сума договору складає 1200 грн.00коп (тисячу двісті грн. 00 коп.) з урахуванням ПДВ.
2.3. Оплата здійснюється виключно у безготівковій формі з авансуванням у розмірі 50% загальної вартості договору, що відповідно складає 600 грн.(шістсот грн. 00 коп.).
Остаточна оплата договору здійснюється Замовником по закінченню робіт згідно умов цього договору за фактом підписання сторонами Акту прийому-здачі робіт.
2.4. Замовник авансує Виконавця в перші 3 дні після підписання договору, та протягом 2-х днів після підпису Акту прийому-здачі робіт сплачує залишок заборгованості по договору
2.5. Оплата робіт Виконавця здійснюється Замовником незалежно від характеру звіту аудитора по наслідках перевірки його звітності або діяльності замовника.
3. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, ПРАВА ТАОБОВ”ЯЗКИ СТОРІН:
3.1. Відповідальність Виконавця регламентуються статями 22, 23, 24, 25 та 26, а відповідальність Замовника - статями 28, 29 та 30 Закону України про аудиторську діяльність.
3.2. Якщо звітність Замовника, організація та методологія обліку, господарська діяльність не відповідають встановленим правилам, чинному законодавству або Статуту, а порушення тягнуть за собою кримінальну відповідальність, Виконавець має право в односторонньому порядку відмовитись від виконання цієї угоди, про що він письмово попереджає Замовника.
3.3. Замовник зобов’язаний по першій вимозі Виконавця надати останньому будь-яку інформацію незалежно від рівня її конфіденціальності на протязі 2 днів з моменту запиту у письмовій формі.
3.4. Виконавець при проведенні аудиту зобов’язаний: утримуватися від прилюдної оцінки діяльності окремих осіб керівництва або персоналу, зберігати незалежність та нейтральність до Замовника та його персоналу; не вступати у комерційні відносини з персоналом або клієнтами Замовника; зберігати конфіденційність та комерційну таємницю наслідків аудиту та діяльність Замовника; не використовувати ім’я Замовника та закриті за його рішенням дії в відкритій пресі.
У разі порушення умов цього пункту Виконавцем, Замовник має право на судове переслідування та стягнення з останнього збитків, розмір яких визначає суд.
3.5. Організація аудиторських робіт та послуг є виключною прерогативою Виконавця і регламентується тільки ним.
3.6. В разі односторонньої відмови Замовника в ході аудиту від послуг Виконавця, Замовник сплачує Виконавцю 75% від суми договору. В цьому випадку Замовник повинен попередити Виконавця про своє рішення за 12 днів до денонсації договору.
3.8. За невиконання або неякісне виконання взятих на себе зобов’язань Виконавець та Замовник несуть майнову відповідальність згідно чинного законодавства, а суперечки між ними вирішуються судом або арбітражем.
4. ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ І РЕКВІЗИТИ СТОРІН :
4.1. Виконавець – АФ “Аудит Консалтинг”, реєстарійне свідоцтво №5481, ліцензія на аудиторську діяльність видана 28.04.2007 р.№ 205654, адреса: Україна, м.Житомир, вул.Лятошинського,50.
Розрахунковий рахунок № 26005263456841 у АКБ„Укрсоцбанк” в м.Житомирі , МФО №311045.
4.2. Замовник – ВАТ „Житомирпиво” , адреса: Україна,м.Житомир, вул.Якіра, 15.
Розрахунковий рахунок № 26004567895602 у ГВ ПІБ вм.Житомирі, МФО №311045.
Цей договір укладений “20 березня 2008 р. в м.Житомирі у двох примірниках, які залишаються по одному у кожній з сторін.
Виконавець: Від Замовника:
АФ “Аудит Консалтинг” ВАТ„Житомирпиво”
Посада : директор Посада : генеральний директор
П.І.Б.: Шепель Л.П. П.І.Б.: Ходаківський В.В.
Керівник робіт: Головний бухгалтер:
РодіоновО.Д. Тернова О.П.
М.П. М.П.
Додаток 2
АФ “Аудит Консалтинг”
Замовник : ВАТ „Житомирпиво”
Складено: Родіонов О.Д. Перевірено : Шепель Л.П.
ЗАГАЛЬНИЙ ПЛАН АУДИТУСТАТУТНОГО КАПІТАЛУ
№ Види робіт Приблизні строки виконанняДата
виконання
Виконавець 1. Укладання договору, розрахунок попереднього бюджету часу, підготовка програми аудиторських процедур 26.03 26.03Тищенко
Родіонов
2. Ознайомлення з особливостями діяльності клієнта та станом галузі 28.03. 28.03. Родіонов 3. Вивчення системи внутрішнього контролю та бухгалтерського обліку 29.03. 29.03.Тищенко
Родіонов
5. Оцінка достовірності результатів проведеної інвентаризації активів. Проведення інвентаризації 30.03. 30.03. Родіонов 6. Перевірка дотримання положень облікової політики в частині обліку статутного капіталу 01.04. 01.04. Родіонов 7. Інвентаризація майна, внесеного засновниками до статутного капіталу підприємства 02.04. 02.04. Родіонов 8. Перевірка засновницьких документів щодо формування статутного капіталу 03.04. 03.04. Родіонов 9. Перевірка законності змін у складі засновників підприємства 04.04. 04.04. Родіонов 10 Перевірка правильності розрахунків із засновниками 05.04. 05.04. Родіонов 11 Перевірка дотримання строків оплати статутного капіталу 06.04. 06.04. Родіонов 12 Перевірка обґрунтованості змін величини статутного капіталу 07.04. 07.04. Родіонов 13 Перевірка правильності використовуваних форм первинних документов 08.04. 08.04. Родіонов 14 Вивчення рівності сум та узгодженості показників статутного капіталу 09.04. 09.04. Родіонов 15 Узагальнення результатів перевірки. 10.04. 10.04. Родіонов