Реферат: Нормативна база, методика та методи перевірки

Контрольнаробота

з дисципліни: «Аудит»

 

Зміст

 

1. Нормативна база,методика та методи перевірки

2. Відповіді на запитання

3. Практичне завдання

Список літератури

1.Нормативна база, методика та методи перевірки

Основоюаудиторської перевірки є зовнішні та внутрішні нормативні документи. Зовнішнянормативна база включає: закони, положення, методичні матеріали щодо обліку ізвітності, оподаткування га аудиторські правила (стандарти). Вони необхідніаудитору для визначення відповідності обліку і бухгалтерської звітності,проведення аналізу та складання аудиторського висновку за встановленимивимогами.

Внутрішнянормативна база включає облікову політику підприємства, різні методичні таінструктивні матеріали щодо організації обліку з урахуванням специфікипідприємства. Остання підлягає аналізу і порівнянню аудитором за діючоюметодологією.

Аудиторськаперевірка – складний і тривалий процес. Постійним завданням аудиторів є пошукнапрямку максимального скорочення часу для перевірки високої якості, безпідвищення аудиторського ризику. Ефективність проведення аудиту забезпечуєрозробка методики перевірки кожного розділу бухгалтерського обліку. На стадіїпланування аудиторської перевірки необхідно визначити склад контрольнихпроцедур, які розробляються напередодні. На основі відповідного наборудокументів та облікових регістрів проводиться аудиторська перевірка за описаноюпроцедурою.

Методикапроведення аудиторської перевірки різних розділів бухгалтерського облікуповинна розроблятися за єдиною схемою, що включає:

-          перелік основних нормативних документів;

-          опис альтернативних облікових рішень, право вибору яких наданопідприємству законодавством з бухгалтерського обліку та звітності і відображенов обліковій політиці підприємства;

-          первинні документи з розділу бухгалтерського обліку;

-          регістри синтетичного й аналітичного обліку та звітність;

-          класифікатор можливих порушень;

-          запитання аудитора для розробки програми аудиторської перевірки;

-          методи збору аудиторських доказів, які використовуються при перевірці;

-          опис контрольних процедур.

Проведенняперевірки традиційним способом включає виконання положень, передбачених уперших чотирьох пунктах методики. Наступні доцільно використовувати у разізалучення до аудиторської перевірки асистентів.

Перелікосновних нормативних документів включає закони, положення з бухгалтерськогообліку, методичні вказівки, інструкції ДПІ, якими повинен керуватися аудитор,перевіряючи відповідні розділи обліку.

Описальтернативних облікових рішень, право вибору яких надано підприємству, включаєрізні варіанти, що дозволяє аудитору порівнювати доцільність вибраного клієнтомваріанта, аналізувати та рекомендувати заходи щодо поліпшення веденнябухгалтерського обліку.

Перелікпервинних документів наводиться з кожного розділу обліку, що дозволяє аудиторузробити висновок про стан відображення у первинному обліку (використаннятипових форм первинних документів, дотримання порядку їх оформлення тощо).

Регістрианалітичного і синтетичного обліку та звітності визначають опис відповідних їмформ обліку (журнально-ордерної, меморіально-ордерної, журнальної форми,журнал-головної, спрощеної тощо).

Перелікрегістрів клієнта дає аудитору можливість визначити їх відповідністьзагальноприйнятим та розробити рекомендації щодо їх удосконалення.

Звітністьповинна включати відповідні форми (баланс ф. 1, звіт про фінансовірезультати – ф. 2 тощо). Класифікатор можливих порушень включає типовіпорушення з відповідних розділів обліку.

Прискладанні програми перевірки запитання аудитора зосереджуються на перелікупроблем, які необхідно включити до плану перевірки. Вони спрямовані навиявлення можливих порушень в організації обліку, оформлення документів,складання звітності, проведення внутрішнього контролю. Запитання оформляютьсяаудитором у вигляді таблиць, які включають відповіді на них та висновки.

Методизбору аудиторських доказів, які використовуються для перевірки, типові.Використовується вісім основних методів: нагляд за інвентаризацією або участь уній; нагляд за виконанням господарських або бухгалтерських операцій; уснеопитування; отримання письмових підтверджень; перевірка документів, одержанихклієнтом від третіх осіб; перевірка документів клієнта; проведення аналізу.

Описконтрольних процедур для виявлення можливих порушень або зловживань проводитьсяпо кожному розділу обліку.

Усіпроцедури проводяться за єдиною схемою і включають:

-          найменування контрольної процедури;

-          мету проведення контрольної процедури;

-          перелік засобів (первинні документи, регістри аналітичного й синтетичногообліку клієнта, норми, нормативи, інша довідкова інформація), необхідних длявиконання процедури;

-          опис техніки виконання процедури;

-          опис форми подання результатів проведеної процедури провідномуаудиторові.

Всіпроцедури мають класифікаційні номери, що спрощує посилання на них у програміаудиторської перевірки підприємства. Класифікаційний номер включає назвурозділу бухгалтерського обліку і три цифрових знаки: перший знак – номерпорушення за класифікацією порушень; другий – номер різновиду порушення; третійзнак – порядковий номер контрольної процедури для виявлення цього порушення.

Розробкапрактичних методик для перевірки кожного об'єкта обліку дуже трудомістка. Заописаною вище схемою представлено лише одну методику – аудит обліку касовихоперацій.

Припроведенні аудиту використовують методи та прийоми, основні з яких наведені втабл. 1.

Наведеніу таблиці методи по-різному використовуються у аудиторській перевірці. Найширшезастосовуються методи суцільної або вибіркової перевірки документів.

Таблиця1. Методи проведення аудиту

№

п/п

Назва методу Зміст методу 1. Інспекція Періодична перевірка на місці аудиторами записів, документів чи матеріальних активів та доцільності здійснюваних операцій з метою встановлення фінансового стану підприємства 2. Спостереження Контроль за виконанням процедур іншими способами у безпосередній присутності аудитора для цілеспрямованого та об'єктивного сприйняття інформації 3. Опитування Опитування обізнаних осіб всередині підприємства або за його межами (формально, неформально, письмово) 4. Обчислення Арифметична перевірка точності бухгалтерських записів і самостійне виконання обчислень 5. Аналітична перевірка Вивчення важливих коефіцієнтів, трендів, інших статистичних матеріалів, дослідження будь-яких незвичайних та неочікуваних явищ 6. Запит Оформлення листом з банку дебіторів та кредиторів клієнта, інших його господарських партнерів з проханням надати певну інформацію про об'єкт перевірки 7. Вибіркова перевірка У зарубіжній практиці перевіряється окремий аспект проблеми. В Україні вибірково перевіряється окремий місяць або певна частина кожного місяця 8. Анкетування Отримання від службовців підприємства чи третіх осіб відповідей на попередньо сформульовані запитання 9. Тестування У своїх робочих документах аудитор сам відповідає «так» або «ні» на певний перелік запитань кожного етапу аудиторської перевірки або кожного об'єкта перевірки 10. Зустрічна перевірка Встановлення випадків крадіжок, що завуальовані, виправленням даних в окремих документах, складанням нових підроблених документів і заміною ними дійсних, неправильного відображення на рахунках бухгалтерського обліку господарських операцій або їх невідображення взагалі 11. Взаємний контроль Вивчення та порівняння окремих реквізитів документів, які повторюються в ряді документів і відображають взаємні операції 12. Техніко-економічні розрахунки Проводять при отриманні доказів про правильність окремих показників бізнес-плану, правильність складання кошторисів загальновиробничих та загальногосподарських витрат, капітального ремонту, списання матеріалів на обсяг виробництва продукції або будівельних матеріалів, на обсяг виконаних будівельно-монтажних робіт 13. Нормативні перевірки Застосовуються аудитором для отримання доказів про виконання певного завдання. На підставі цих даних аудитор оцінює дотримання показників і розробляє пропозиції, які дають можливість попередити у подальшому виникнення відхилень негативного характеру 14. Інвентаризація Порівняння фактичних даних за об'єктами контролю з відповідними даними бухгалтерського обліку 15. Контрольний обмір Перевіряється правильність звітних даних про виконані обсяги і вартість будівельно-монтажних та ремонтних робіт, оплачених чи пред'явлених до сплати з метою отримання аудиторського доказу про достовірність відображених в обліку робіт 16. Експертна оцінка Для її здійснення залучаються спеціалісти належної кваліфікації 17. Обстеження на місці Використовується для отримання ряду доказів, безпосереднього ознайомлення з об'єктом перевірки, його вивчення та оцінки 18. Контрольний запуск сировини та основних матеріалів у виробництво Залучаються спеціалісти-технологи. Відбувається контрольний запуск сировини та основних матеріалів у виробництво з метою оцінки його результатів та порівняння з нормативними

Суцільнаперевірка вимагає контролю за всіма документами і записами, які відносяться дооб'єкта перевірки за відповідний період, вибіркова – за частиною документів,відібраних аудитором.

Суцільнаперевірка доцільна при аудиторській перевірці операцій з готівкою (касові ібанківські операції), при перевірці сигналів про крадіжки, а також зловживаньна вимогу слідчих органів, суду і арбітражного суду. Першочерговим завданнямаудитора є встановлення типових порушень (помилок) у роботі підприємства, длячого суцільна перевірка є необов'язковою. Характерна ознака систематичнихпорушень – постійне їх повторення, хоча детальна перевірка документів заодин-два місяці дозволяє встановити їх наявність. Цим обгрунтованаправомірність вибіркової перевірки, яка забезпечує проведення аудиторськоїперевірки з найменшими затратами часу. Вибірковий метод дозволяє отриматидостовірні результати, якщо для перевірки правильно відібрані документи.Останнє забезпечується при врахуванні специфіки діяльності підприємства,матеріалів попередньої перевірки та визначенні господарських операцій, яківимагають особливої уваги. Вибірка документів здійснюється за двома ознаками:хронологічною та систематичною.

Захронологічною ознакою відбираються документи за місяці, протягом яких булопроведено найбільше операцій, що підлягають аудиту. Крім того, перевіряютьсядокументи за останній місяць року, де найчастіше незаконно списуються цінностіпри закритті рахунків.

Засистематичними ознаками відбираються документи, на основі яких складенібухгалтерські проводки з сумнівною кореспонденцією рахунків.

Правильнавибірка документів дає достовірні відомості про наявність порушень. Якщо привибірковій перевірці виявлені порушення, то аудитор може використати суцільнуперевірку щодо окремих господарських операцій для встановлення масштабівпорушень, якщо необхідно визначити суму збитку, завданого підприємству, абоступінь відповідальності посадової особи за допущені нею порушення чизловживання.

Основнийпринцип аудиторської вибірки визначається при плануванні аудиту. Кількістьвідібраних господарських операцій і документів для аудиторської перевіркизалежить від оцінки системи бухгалтерського обліку та ефективності внутрішньогоконтролю. Чим вища оцінка, тим менший обсяг вибірки. Обсяг аудиторськоїперевірки може визначатися двома шляхами:

-          оціночно, на основі попереднього досвіду;

-          залишковим методом, що базується на імовірності виникнення помилок.

Упершому випадку аудитор визначає обсяг вибірки інтуїтивно, виходячи із досвідуі специфіки господарських операцій. У другому – аудитор спочатку встановлюєточність підтвердження інформації, а далі за формулою вибіркового розподілуПуасона визначає коефіцієнт надійності (достовірності) і на його основірозраховує необхідний обсяг вибірки.

Якістьаудиторської перевірки залежить від одержаної аудитором інформації і доказів.Аудиторська інформація – це вся інформація, підготовлена і зібрана аудитором доі в процесі аудиторської перевірки, а також надані аудитору документи та їхкопії.

Аудиторськідокази – це інформація, зібрана аудиторами у процесі перевірки, висновкиаудитора. Аудиторські докази повинні бути релевантними і достовірними.

Аудиторськідокази поділяються на внутрішні, зовнішні і змішані. Внутрішні докази – інформація,одержана від клієнта; зовнішні – інформація, одержана від третіх осіб таорганізацій; змішані – інформація, одержана від клієнта і підтвердженазовнішніми джерелами. Найціннішими і найдостовірнішими є зовнішні докази, далі –змішані і після них – внутрішні.

Якістьаудиторських доказів залежить від джерел надходження. Використання доказів зрізних джерел знижує аудиторський ризик. Про відсутність достатніх доказіваудитор обов'язково повідомляє у аудиторському висновку.

Доказипідбираються з використанням таких процедур:

-          перевірки арифметичних розрахунків клієнта (залежно від плану перевірки,оцінки системи внутрішнього контролю і аудиторського ризику);

-          нагляду або участі в інвентаризації активів клієнта, що забезпечуєодержання цінних і достовірних доказів про реальність статей активу балансу іфактів проведення господарських операцій. Це дозволяє правильно оцінитиорганізацію бухгалтерського обліку і систему внутрішнього контролю на підприємстві;

-          нагляду за здійсненням окремих господарських і бухгалтерськихоперацій. Ця процедура важлива для оцінки організації бухгалтерського обліку ісистеми внутрішнього контролю;

-          перевірки достовірності окремих статей звітності, залишків на рахункахі реальності господарських операцій шляхом отримання письмових підтверджень відтретіх сторін.

Перевіркадокументів, одержаних підприємством від третіх осіб, супроводжується контролемза правильністю складання і оформлення документів, за точністю і своєчасністюїх відображення у бухгалтерському обліку. Перевірка документів, підготовленихна підприємстві, дає можливість встановити їх достовірність і оцінитиефективність системи внутрішнього контролю.

Системаметодичних прийомів проведення аудиту передбачає: інвентаризацію, обстеження,спостереження, лабораторні аналізи, експертизи (експертні оцінки), контрольніобміри виконаних робіт, контрольний запуск сировини та матеріалів увиробництво; документальних прийомів – аналогію, моделювання, зустрічнуперевірку документів, логічне осмислення операцій, зворотний рахунок,коефіцієнтний спосіб непрямого розподілення витрачених матеріалів, прийомспеціальних розрахунків, експертизи (експертні оцінки) документів, балансовийметод, статистичні методи (групування абсолютних, відносних та середніхвеличин, дисперсія, середньоквадратичне відхилення, коефіцієнт варіації,амплітуда коливань, індексний метод, кореляція), економіко-математичні методи(математичні моделі), евристичні методи, оцінка реальності балансу, логічна перевіркадостовірності машинограм, прийоми економічного аналізу, програмного контролювведеної в ПЕОМ інформації тощо.

Основнимиметодичними прийомами аудиторської перевірки є: фактична перевірка,підтвердження, документальна і арифметична перевірки, нагляд, опитування,аналітичні тести, сканування, обстеження, спеціальна перевірка, зустрічнаперевірка тощо.

Фактичнаперевірка – огляд чи підсумок (підрахунок) аудитором матеріальних активів, утому числі інвентаризація.

Підтвердження– одержання письмових відповідей від клієнта або третіх осіб для уточненняінформації.

Документальнаперевірка – перевірка документів і записів. У практичній діяльності аудиторівзастосовується як метод документальної перевірки, так і формальна перевіркадокументів.

Арифметичнаперевірка – правильність підрахунків у документах.

Нагляд– одержання загального уявлення про можливості клієнта на основі візуальногонагляду.

Опитування– одержання письмової або усної інформації від підприємства-клієнта.

Аналітичнітести – метод порівнянь, індексів, коефіцієнтів.

Сканування– безперервний поелементний перегляд інформації з метою виявлення чогосьнетипового.

Обстеження– особисте ознайомлення аудитора з об'єктом контролю. Обстеження тазастосування нагляду для вивчення використання основних виробничих фондів, умовзберігання товарно-матеріальних цінностей, стану матеріально-технічної базипідприємства тощо.

Спеціальнаперевірка – перевірка з участю запрошених спеціалістів вузької спеціалізації(товарознавців) для підтвердження якості товару тощо.

Зустрічнаперевірка – одночасна перевірка двох підприємств, пов'язаних між собоюздійсненням господарських операцій.

Застосуванняметодичних прийомів визначається завданнями аудиторської перевіркипідприємства. Вони обумовлюють послідовність аудиторської перевірки, її етапи.

Чітковизначеного алгоритму аудиторської перевірки не існує. Залежно від конкретнихумов аудитор проводить ті чи інші дії. На методику та послідовність проведенняаудиту впливають: форма власності підприємства; галузь економіки, до якоївідноситься об'єкт аудиту (промисловість, торгівля та ін.); нормативні актиУкраїни; умови договору з економічним суб'єктом чи зміст доручення на перевіркупрокурора, суду або арбітражного суду; рівень інфляції за період, в якомупроводиться аудит тощо.

Інформаційнубазу аудиту становлять форми річної звітності, облікові регістри (Головнакнига, журнали-ордери або меморіальні ордери, оборотні відомості засинтетичними рахунками, звіти касира, накопичувальні, групувальні,розрахунково-платіжні відомості, картки аналітичного обліку, особисті рахункитощо) та первинні документи.

Насампередвивчаються установчі документи. Основна увага приділяється перевірці звітностіпідприємства: балансу підприємства – форма №1; звіту про фінансові результатита їх використання – форма №2; звіту про фінансово-майновий стан підприємства –форма №3.

Середзвітності найважливішим документом є бухгалтерський баланс. Він дозволяєоцінити розміри підприємства, структуру господарських коштів та їх джерел,ступінь зносу основних засобів, фінансовий стан, результатифінансово-господарської діяльності за звітний період тощо. Послідовність дійпри перевірці стану бухгалтерського обліку та достовірності звітностівизначається залежно від поставленого завдання. Спочатку перевіряється станбухгалтерського обліку та реальність статей балансу, далі – достовірністьзвітності. Якщо ж об'єктом перевірки є достовірність звітності, то перевіркуслід починати з уточнення реальності балансу та правильності оцінки йогостатей. Перевірка реальності балансу передбачає насамперед підтвердження усіхстатей балансу записами у регістрах синтетичного та аналітичного обліку тадокументів інвентаризації, проведеної напередодні складання річного звіту.

Статтібалансу порівнюються із залишками на рахунках Головної книги. Вони повинніспівпадати. Після перевірки Головної книги перевіряються облікові регістри –журнали-ордери, меморіальні ордери, накопичувальні та групувальні відомості.

Предметомперевірки облікових регістрів є:

-          повнота обліку. Перевіряється формування і облік окремих показників.Наприклад, при перевірці формування валових витрат з'ясовується повнота таправомірність занесення до їх складу робіт чи послуг, тобто витрат навиробництво продукції відповідно до переліку, передбаченого новим законодавствомпро оподаткування прибутку;

-          точність запису. Перевіряється правильність запису господарськихоперацій на рахунках бухгалтерського звіту, від чого залежить точністьформування показників балансу, фінансової звітності тощо;

-          правильність вартісних оцінок, що впливає на розмір активів і пасивівпідприємства. Враховуються вимоги щодо визначення вартісної оцінки активів іпасивів балансу відповідно до чинного законодавства з питань веденнябухгалтерського обліку;

-          об'єктивність, тобто впевненість аудитора в тому, що наведені у балансістатті відображають наявність господарських запасів, реальний стан дебіторськоїзаборгованості тощо;

-          дотримання межі облікового періоду, розмежування видатків і доходівпідприємства між обліково-звітними періодами. Перевіряються, наприклад,видатки, які відображені у звітному періоді, хоча вони відносяться до майбутніхперіодів, а також доходи, одержані (обчислені) у звітному періоді, хоча вонивідносяться до майбутніх звітних періодів;

-          дотримання прав і обов'язків. З'ясовується відображення на рахункахбухгалтерського обліку і в балансі усіх юридично оформлених у звітному періодіфінансових і розрахункових взаємовідносин підприємства;

-          відкритість відомостей. Аудитор не повинен сумніватися в тому, щоокремі господарські операції не відображені на бухгалтерських рахунках іоблікових регістрах;

-          забезпеченість обліковими регістрами повного відображення
господарських операцій підприємства, ступінь охоплення обліковими регістрамиінформації, придатність їх для складання необхідної звітності та використання векономічному аналізі;

-          пов'язаність регістрів між собою та з Головною книгою, щозабезпечує контроль повноти та правильності облікових записів.

Післяперевірки обґрунтованості балансових статей даними синтетичного обліку, а унеобхідних випадках і аналітичного обліку дані балансу звіряються звідповідними позиціями у формах №2 і №3. З формою №2 «Звіт про фінансовірезультати та їх використання» звіряються дані балансу про прибуток та йогорозподіл, з формою №3 – дані балансу про залишки на рахунках основних засобів,фондів на початок та кінець звітного періоду, про залишки на рахункахнематеріальних активів на кінець року, про банківські кредити, дебіторську такредиторську заборгованість тощо. При необхідності перевіряється Головна книгата інші регістри бухгалтерського обліку.

Наступнийетап – перевірка балансових статей. При перевірці основних засобів в першучергу необхідно встановити правильність їх оцінки з урахуванням темпівінфляції. Від цього залежить розмір нарахованого зносу, який включається довиробничих витрат підприємства.

Аналогічнимспособом перевіряють матеріальні і виробничі запаси. Важливе значення длязабезпечення ефективності роботи підприємства має структура цих запасів, якуможна встановити на основі Головної книги та інших облікових регістрів.

Детальноперевіряється правильність формування та обліку валових витрат підприємствазгідно з новим законодавством, яке набуло чинності з 01.07.1997 року. Валовівитрати вирішальним чином впливають на розмір прибутку підприємства і залежатьвід обсягу реалізації, ринкових цін, які складаються під впливом попиту тапропозиції, ступеня монополізації ринку. У ринкових умовах, коли відсутнямонополія і незалежні товаровиробники конкурують між собою, успіх залежить відякості товарів та доступності їх для покупця. Тому аудит валових витратпочинається з перевірки їх правомірності та обґрунтованості їх розмірів.

Завданняаудитора – вчасно попередити клієнта про неправильне відображення в облікувитрат для того, щоб організувати такий аналітичний облік витрат виробництва,який забезпечив би правильне визначення кінцевих фінансових результатів кожногопідрозділу.

Перевіркаприбутку зводиться до встановлення дотримання чинного порядку формування ірозподілу балансового прибутку, правильності і своєчасності платежів з прибуткув бюджет, відрахувань у фонди і резерви, а також обґрунтованості розподілуприбутку між засновниками і акціонерами.

Вумовах неплатежів ретельно перевіряється своєчасність та правильність розрахунківз підприємствами-постачальниками, бюджетом, пенсійно-страховим та іншимифондами. Встановлюється час виникнення дебіторської або кредиторськоїзаборгованості; реальність погашення заборгованості, досвід «згортання сальдо здебіторської та кредиторської заборгованості», факти неправильного занесеннязалишків дебіторсько-кредиторської заборгованості на інші статті.

Аудиторськаперевірка може бути глибшою, включаючи аналіз фінансового стану та визначенняфінансової стратегії підприємства.

2.Відповіді на запитання

1.Внутрішній контроль – особлива форма контролю. Він є основою при плануванніобсягу незалежного зовнішнього аудиту, а також – обумовлений внутрішнімипроблемами підприємства.

2. Дооб`єктів внутрішнього контролю відносяться: ведення бух обліку; достовірністьзвітності; фінансова стійкість; платоспроможність; система управлінняпідприємством; якість роботи економічних та технічних служб; оподаткування;планування; нормування; організація та технологія виробництва; процесигосподарської діяльності; проектно-кошторисна документація.

Найпоширенішимиоб'єктами (ділянками) контролю вважаються такі (табл. 2):

Таблиця2. Об'єкти внутрішнього контролю

Об'єкт контролю Основне контрольне питання Реалізація, боржники та грошові надходження

Чи є факти відпуску товару з підприємства без виписування рахунків-фактур?

Чи помічені факти відпуску товару з підприємства при умові значного ризику платежу?

Чи допускаються помилки при оформленні розрахунків-фактур?

Чи відомі випадки відфактурованого продажу товарів без відображення на бухгалтерських рахунках?

Чи є факти неправильних записів за кредитом рахунку дебіторів?

Чи видавалася готівка, не внесена в банк?

Чи допускалося зниження або завищення обсягу продажу?

Закупки, кредитори та платежі

Чи мала місце поява заборгованості за неотримані товари або за товари, відпуск яких не санкціонований?

Чи допускалося неправильне обчислення заборгованості? Чи є факти незареєстрованої заборгованості?

Чи допускалася фальсифікація заборгованості сплати платежів без достатніх обґрунтувань?

Чи є неправильні записи за дебетом рахунків кредиторів? Чи реалізовувалися основні фонди без оформлення необхідної документації?

Оплата праці

Чи сплачувався заробіток за невиконану роботу?

Чи є факти необґрунтованої виплати премій та інших винагород?

Чи порушувалося законодавство через неправильні записи про утримання і сплату податків із заробітної плати, а також обов'язкові нарахування на заробітну плату?

Чи завищувалися суми заробітної плати у платіжних відомостях? Інші помилки.

Запаси, незавершене виробництво

Чи є факти витрати або розкрадання виробничих запасів?

Чи є випадки видатків виробничих запасів без оформлення документів?

Чи мала місце фальсифікація обсягу незавершеного виробництва?

Чи надає система бухобліку достатню інформацію про виробничі витрати для їх контролю?

Управління та облік

Чи є неправильні записи в журналах-ордерах?

Чи помічені помилки в інших бухгалтерських регістрах? Чи спостерігається загальна невизначеність управлінських та облікових функцій при здійсненні внутрішнього аудиту?

Чи помічене періодичне застосування процедур, що мають значний вплив на внутрішній контроль?

/> /> />

Наведенізапитання з додатковими доповненнями аудитора – це вища форма документування,ніж опис анкети. Наочно представити логічно-хронологічну послідовність обліку іконтролю на підприємстві неможливо при використанні блок-схем, які відображаютьпроведення контрольних і облікових процедур за допомогою спеціальних символів.У кожному випадку блок-схема будується за умовами підприємства, що застосовує цюформу документування з метою вивчення системи внутрішнього контролю.

3.Оцінка ефективності внутрішнього контролю здійснюється аудитором напопередньому етапі. Після оцінки системи внутрішнього контролю і обліку аудиторприймає рішення щодо доцільності стратегії аудиту та необхідності проведеннятестів контролю.

4.Перевіряючи систему внутрішнього контролю, аудитор повинен встановити:

-          реальність операцій (відображення у бухгалтерських записахоперацій, які дійсно мали місце);

-          санкціонування (наявність дозволу на проведення господарськихоперацій уповноваженою на це особою);

-          повноту записів у бухгалтерських документах (всі проведенігосподарські операції необхідно відображати в обліку);

-          правильність визначення вартісної оцінки майна;

-          правильність класифікації господарських операцій;

-          дотримання періодичності господарських операцій (вони повинні бутивіднесені до періоду, в якому були проведені);

-          правильність підсумків та перенесення їх у регістрибухгалтерського обліку даних.

5.Ефективність системи внутрішнього контролю в значній мірі залежить від розмірупідприємства. На малих підприємствах ризик неефективності системи внутрішньогоконтролю значно вищий, ніж на великих. Вивчення системи внутрішнього контролюпід час перевірок великих підприємств обов'язкове, тому що можливостітестування операцій з боку аудитора обмежуються значним їх обсягом, а цепотребує багато часу. Менший контрольний ризик аудитора на великихпідприємствах забезпечується достатньо розвинутою тут системою внутрішнього контролю.

Вивчаючиорганізацію системи внутрішнього контролю клієнта,
аудитор накопичує інформацію про недоліки з метою їх усунення, а також длявизначення методики та обсягу зовнішнього аудиту. Система внутрішнього контролювважається ефективною, якщо, по-перше, вона дає можливість вчасно попередитивиникнення недостовірної інформації, а по-друге, своєчасно виправити виявленунедостовірну інформацію.

6.Для оцінки ефективності системи внутрішнього контролю може використовуватисятак званий кумулятивний ефект його позитивних та негативних сторін. Протенавіть при оцінці системи внутрішнього контролю в цілому як ефективної,аудитори встановлюють можливості ризику зловживань на конкретній ділянці:перевірка за допомогою процедур контролю.

Уміжнародній практиці аудиту використовуються два рівні оцінки системивнутрішнього контролю:

-          узагальнюючий рівень, де оцінка ключових моментів внутрішнього контролюпроводиться без обстеження (оцінка файлового, операційного контролю,використання опитувань і діагностики);

-          рівень розширеної оцінки, що досягається на основі детальноговивчення доказовості системи внутрішнього аудиту.

Упершому випадку ставиться завдання вивчення внутрішнього аудиту за допомогоютестів, підтвердження через недовіру до системи внутрішнього контролю, вдругому – проводиться тестування ефективності процедур внутрішнього контролю іобмежується обсяг тестів підтвердження.

7.Послідовність вивчення системи внутрішнього контролю та документування йогорезультатів представлена на схемі 1.

Уміжнародній практиці аудиту для вивчення і оцінки системи внутрішнього контролювикористовують два види тестів: наскрізні тести та тести узгодженості(відповідності).

Наскрізнітести використовуються у випадках, коли необхідно простежити за наявністюконтролю від моменту появи первинного документа про проведену господарськуоперацію до відображення її в облікових регістрах і звітності.

/>/>/>

Схема1. Методика вивчення і документування системи внутрішнього контролю

Задопомогою тестів узгодженості перевіряється ефективність системи внутрішньогоконтролю, її здатність вчасно попередити, виявити і виправити можливі помилки.

Проведеннятестів, їх результати впливають на зміст програми аудиту, що розробляється аудиторому період проведення підготовчих робіт.

8. Найпростішоюформою результатів досліджень системи внутрішнього контролю є описи, щозастосовуються для перевірки малих підприємств, а за ними – анкети. Анкетипередбачають перелік традиційних питань про суб'єкти і прийоми контролю звідповіддю «так» чи «ні».

9.Анкети розробляються за трьома напрямками: анкета вивчення середовища контролю;анкета вивчення системи бухгалтерського обліку; анкета процедур внутрішньогоконтролю.

10. Основнізапитання анкети «Вивчення середовища контролю» такі:

Таблиця3. Анкета «Вивчення середовища контролю»

Запитання Відповідь Примітка Філософія і стиль управління

Чи є одноосібними прийняття рішень і оперативне управління?

Чи оцінюється підприємницький ризик і чи вдається керівництво до адекватного управління ним?

Чи є у керівництва підстави для перекручення фінансової звітності?

Чи діє на підприємстві система внутрішнього контролю?

Організаційна структура підприємства

Чи узгоджений розподіл прав, обов'язків і відповідальності з організаційною структурою підприємства?

Чи вдається керівництво відповідного рівня до санкціонування господарських операцій?

Чи проводиться контроль з боку вищих керівників за виконанням делегованих прав і обов'язків?

Чи відповідає організаційна структура розмірові підприємства?

Органи управління

Чи регулярно проводяться збори засновників, наради?

Чи оформлені рішення зборів /нарад/ протоколами?

Чи існує спеціальний орган /посада/ внутрішнього контролю?

Методи делегування прав і обов'язків

Чи враховує існуючий розподіл прав і обов'язків особливості господарської діяльності?

Чи можливі конфлікти інтересів підрозділів (осіб)?

Чи встановлені: а) показники оцінки результатів діяльності підрозділів (осіб)? б) заходи заохочення (стягнення)?

Чи укладені договори про матеріальну відповідальність: а) індивідуальні (повна, часткова); б) колективні?

Чи розроблені на підприємстві: а) положення про структурні підрозділи; б) посадові інструкції?

Методи управління контролем

Чи застосовується система оперативного планування і звітності підрозділів?

Чи встановлюються причини і винуватці відхилень від встановлених показників?

Чи здійснюється аналіз господарської діяльності: а) оперативний; б) періодичний?

Чи передбачені процедури попередження і виявлення несанкціонованих операцій, помилок у документах?

Чи здійснюється інвентаризація у всіх випадках, передбачених законодавством?

Внутрішній контроль (аудит)

Чи здійснюються на підприємстві функції внутрішнього контролю (аудиту)?

Яка підпорядкованість органу внутрішнього контролю (аудиту)?

Чи застосовується письмова звітність про роботу органу внутрішнього контролю (аудиту)?

Кадрова політика

Чи має персонал підприємства відповідний професійний рівень?

Чи виконує персонал покладені на нього обов'язки?

Чи висока плинність кадрів на підприємстві?

Зовнішній вплив

Чи підпорядковане підприємство міністерству, об'єднанню?

Чи здійснюється контроль вищестоящою організацією?

11.Основні запитання анкети «Вивчення системи бухгалтерського обліку'' такі:

Таблиця4. Анкета «Вивчення системи бухгалтерського обліку''

Запитання Відповідь Примітка

1. Чи достатня кваліфікація облікового персоналу?

2. Чи здійснюється спеціалізація облікових робіт?

3. Чи контролюється виконання старшим за посадою?

4. Чи висока плинність облікових працівників?

5. Чи визначена облікова політика на звітний період?

6. Чи змінилася облікова політика порівняно з попереднім періодом?

7. Чи виконуються встановлені процедури контролю достовірності облікової інформації: арифметична перевірка; перевірка за змістом; оборотні відомості аналітичного обліку до синтетичних рахунків; оборотні відомості синтетичних рахунків; інвентаризація та інше? 8. Чи були встановлені суттєві недоліки у системі обліку попередньою перевіркою: перевіркою податкових органів; іншими уповноваженими органами?

9. Чи застосовується графік документообороту?

10. Чи розроблений робочий план рахунків?

11. Чи застосовується адекватна форма бухгалтерського обліку?

12.Основні запитання анкети «Процедури внутрішнього контролю» такі:

Таблиця5. Анкета «Процедури внутрішнього контролю»

Запитання Відповідь Примітка Санкціонування

1. Хто дає дозвіл на видачу готівки з каси?

2. Чи усі видаткові касові ордери або документи, що їх замінюють, підписані керівником?

Розподіл обов'язків

1. Чи розподілені обов'язки щодо виписування касових ордерів та їх виконання (видачі, отримання готівки)?

2. Чи розподілені обов'язки в обліку касових ордерів та обліку реалізації, розрахунків із підзвітними особами тощо?

Документування і запис

1. Чи нумеруються прибуткові і видаткові ордери у встановленому порядку?

2. Чи своєчасно заповнюється касова книга і подається звіт касира?

3. Чи додаються до звіту касира усі необхідні документи?

Контрольні процедури

1. Чи дотримується встановлений порядок перевірки звітів касира?

2. Чи перевіряє бухгалтер суму встановленого ліміту залишку готівки у касі?

3. Чи здійснюється раптова щоквартальна інвентаризація коштів у касі?

4. Чи перевіряється своєчасність оприбуткування коштів у касі, їх внесення на розрахунковий рахунок на підставі записів у касовій книзі, чеків і витягів банку?

3.Практичне завдання

Виходячиз умов та змісту задачі необхідно скласти й обґрунтувати її розв`язок,послідовно виклавши його у формі текстового або табличного звіту.

Задача№1.

Утравні 2000 р. підприємство, щоб розрахуватися за контрактом, придбало наміжбанківській валютній біржі 15000 дол. США за комерційним курсом 4,95 грн. за1 дол. (курс НБУ – 4,50 грн. за 1 дол.) Протягом 5 днів розрахунки зконтрагентом не відбулися, тому валюту було продано за курсом НБУ 4,89 грн. за1 долю Ці операції були відображені в обліку записами, грн.:

Д‑т 334 – К‑т 311 – 74250 Д‑т 312 – К‑т 334 – 67500 Д‑т 945 – К‑т 334 – 6750 Д‑т 334 – К‑т 312 – 67500 Д‑т 311 – К‑т 711 – 73350 Д‑т 942 – К‑т 334 – 67500 Д‑т 711 – К‑т 791 – 73350 Д‑т 791 – К‑т 942 – 67500

Рішення:

№ опер Зміст операції Дт Кт Сума, грн. Сума, дол. 1 Перераховано КБ кошти для придбання інвалюти за курсом 4,95 грн. за 1 дол. 333 311 74250 Надходження інвалюти: 2 Відображено надходження інвалюти за офіц. курсом НБУ 4,50 грн. за 1 дол. 312 333 67500 15000 3 Зараховано до валових витрат курсову різницю (4,50 – 4,95) х 15000 949 333 6750 Продаж інвалюти: 4 Перераховано банку інвалюту для продажу по офіц. курсу НБУ 4,50 грн. за 1 дол. 334 312 67500 15000 5 Надходження виручки від реалізації інвалюти по офіц. курсу НБУ 4,89 грн. за 1 дол. 311 711 73350 6 Списана собівартість реалізованої інвалюти до валових витрат 942 334 67500 Відносимо здійснені операції на фінансовий результат діяльності 7 Закривається рахунок 945 791 945 6750 8 Закривається рахунок 711 711 791 73350 9 Закривається рахунок 942 791 942 67500

Збитоквід здійснених операцій придбання та продажу інвалюти становить 900 грн.

Задача№2.

Підприємствувстановлений ліміт каси на 50 грн. Кошти на суму 180 грн. Видані нагосподарські потреби 9 серпня 2000 р. Підтверджувальні документи надані:11 серпня 2000 р.на суму 100 грн., 18 серпня 2000 р. на суму 50 грн.,19 вересня 2000 р. на суму 30 грн.

Зкаси 15 листопада 2000 р. Видані також кошти на господарські потреби – 200грн. Підтверджувальні документи надані: 18 листопада – 100 грн., 1 грудня – 20грн., 12 грудня – 80 грн.

Рішення:

Дата Зміст касової операції Сума, грн. 9 серпня 2000 р. Видані на господарські потреби 180 11 серпня Підтверджувальні документи надані 100 18 серпня Підтверджувальні документи надані 50 19 вересня Підтверджувальні документи надані 30 15 листопада 2000 р. Видані на господарські потреби 200 18 листопада Підтверджувальні документи надані 100 1 грудня Підтверджувальні документи надані 20 12 грудня Підтверджувальні документи надані 80

Перевіркарозрахунків з працівниками підприємства за видані кошти на господарські потребипроводяться з використанням аудиторської процедури «Каса.2.2.2» – перевіркасвоєчасності розрахунків працівників за видані кошти на господарські потреби.

Привиконанні аудиторської процедури враховуються положення щодо видачі готівки підзвіт, які передбачені Положенням про ведення касових операцій у національнійвалюті в Україні, затвердженим постановою НБУ від 19.02.2001 №72, Інструкцієюпро організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, затвердженоюпостановою НБУ від 19.02.2001 №69, Указом Президента України «Про застосуванняштрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 №436/95(із змінами і доповненнями). (Далі – Положення, Інструкція, Указ). Цимидокументами визначені правові норми щодо ліміту залишку в касі підприємства.

Влітературі [2, стор. 115] вказано, що готівка, яка видана під звіт нагосподарські потреби, але не витрачена, повинна бути повернена до касипідприємства не пізніше 10 робочих днів з дня видачі і здана до каси банку непізніше наступного дня. Але статтею 2.15 Положення встановлюється – на строк небільше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.Враховуючи, що Положення і Інструкція почали діяти в 2001 році, для розрахунківбудемо використовувати термін 10 робочих днів.

Ізумов задачі видно, що має місце стаття 5.8.10. Положення: Факти подання авансовогозвіту до бухгалтерії в установлені строки без одночасного повернення до касипідприємства невикористаних підзвітних сум є порушенням порядку видачі готівкипід звіт і її використання. Тому застосовуються штрафні санкції – штраф.

Згідноз статтею 2.17. Положення: До підприємств (підприємців) застосовуються штрафнісанкції згідно з чинним законодавством України за:

-          перевищення встановлених лімітів каси;

-          неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) у касахготівки;

-          перевищення встановлених строків використання виданої під звітготівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітуваннящодо раніше виданих коштів;

-          витрачання готівки з виручки на виплати, що пов'язані з оплатоюпраці, за наявності податкового боргу;

-          використання одержаних в установі банку готівкових коштів не зацільовим призначенням;

-          проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштівплатіжного документа, який підтверджував би сплату покупцем готівкових коштів.

Проце йдеться також в вище зазначеному Указі Президента.

Попершому випадку видачі коштів під звіт термін здачі у банк невикористанихкоштів на господарські потреби наступив 19 серпня, тому на протязі місяця маємісце факт перевищення встановлених строків використання виданої під звітготівки з 19 серпня по 19 вересня 2000 року. В той же час сума неповернутихкоштів складає 30 грн., що менше встановленого ліміту залишку каси в 50 грн. Томузастосовується штраф в розмірі 25% від одержаної під звіт суми. З урахуваннямстатті 5.8.9. Положення штраф розраховується із суми не повернених до касипідзвітних коштів і становить 30 х 0,25 = 7,50 грн.

Подругому випадку видачі коштів під звіт додалося ще одне порушення – перевищеннязалишку ліміту каси.

Проведеморозрахунки.

Термінздачі у банк невикористаних коштів на господарські потреби наступив 25листопада, тому має місце факт перевищення встановлених строків використання виданоїпід звіт готівки з 25 листопада по 12 грудня 2000 року. Тому застосовуєтьсяштраф в розмірі 25% від одержаної під звіт суми. З урахуванням статті 5.8.9.Положення штраф розраховується із суми не повернених до каси підзвітних коштіві становить (20 + 80) х 0,25 = 25,00 грн.

Згідностатті 5.4.3. Положення розрахунково визначимо понадлімітні залишки в касі. З25 листопада по 30 листопада за 6 днів понадлімітні залишки за кожний день 200– 100 – 50 = 50 грн. З 1 грудня по 11 грудня за 11 днів понадлімітні залишки закожний день 100 – 20 – 50 = 30 грн. Усього за 17 днів понадлімітні залишки становили50 х 6 + 30 х 11 = 300 + 330 = 630 грн. Згідно з Указом Президента штраф заперевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі встановлюється удвократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день істановить 630 х 2 = 1260 грн.

Списоквикористаної літератури

1.    Білик М.Д.,Полятикіна Л.І. Основи аудиту. – Суми: Видавництво «Слобожанщина», 2006. – 296 с.

2.    Бухгалтерський облік.Конспект лекцій. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладівспеціальності 7.050106 «Облік і аудит» / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир:ЖІТІ, 2001. – 288 с

3.    Бычкова СМ.Доказательства, используемые при аудиторськой проверке // Бух. учет. -2003. – №7.

4.   Ватуля,І. Д. Аудит [Текст]: практикум / І. Д. Ватуля, Н.А. Канцедал, О.Г. Пономаренко;Мін-во освіти і науки України, Полтавська держ. аграрна академія. – К.: ЦУЛ,2007. – 304 с.

5.    Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерськийоблік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі. Практичнийпосібник.-К.: Лібра, 2001. – 840 с.

6.    Гончарук, Я.А. Аудит[Текст]: навчальний посібник / Я.А. Гончарук, В.С. Рудницький. – 3‑тевид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 443 с.

7.    Дорош, Н.І. Аудит: теоріяі практика [Текст]: навчальний посібник / Н. І. Дорош. – К.: Знання, 2006. – 495 с.

8.   Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: Навчальнийпосібник для студентів вищих закладів освіти. – Львів: Піча Ю.В.; К.: «Каравела»;Львів: «Новий Світ – 2000», 2002. – 504 с.

9.   Національні нормативи аудиту. Кодекс професійоної етики аудиторівУкраїни. – К.: Аудиторська палата України, Укркомункваліфонд; Основа, 1999. – 274 с

10. Немченко, В.В. Практичний курсвнутрішнього аудиту [Текст]: підручник / В.В. Немченко, В.П. Хомутенко, А.В. Хомутенко;Одеська нац. академія харчових технологій, Одеський держ. економ. ун‑т. –К.: ЦУЛ, 2008. – 240 с.

11. Організаціябухгалтерського обліку. Навчальний посібник для студентів вузів спеціальності7.050106 «Облік і аудит» / Ф.Ф. Бутинець, О.В. Олійник, М.М. Шигун, С.М. Шулепова;2-е вид., доп. і перероб. –Житомир: ЖІТІ, 2001. – 576 с.

12. Про внесення змін до Закону України «Проаудиторську діяльність» [Текст]: закон України / Україна. Закон. – [Б. м.: б.и.], 2006. – Б. ц.

13. Пшенична, А.Ж. Аудит [Текст]:навчальний посібник / А.Ж. Пшенична; Мін-во освіти і науки України,Полтавський ун‑т споживчої кооперації України. – К.: ЦУЛ, 2008. – 320 с.

14. Савченко, В.Я. Аудит [Текст]:навчальний посібник / В.Я. Савченко; Мін-во освіти і науки України, КНЕУ. –К.: КНЕУ, 2005. – 322 с.