Реферат: Аудит основних засобів
Міністерствоосвіти та науки України
Донецькийнаціональний університет
Обліково-фінансовийфакультет
Кафедра„Облік і аудит”
Курсова робота
на тему:
“Аудит основних засобів”
Керівник:
Шапошнікова Н.В.
студентки IV курсу
групи 0106 укр
Мічківської Наталії
Михайлівни
Донецьк
2003 р.
Зміст
Вступ 3
Глава1. Цілі і задачі аудиту основних засобів 4
Глава2. Нормативно-правове регулювання аудиту основних засобів 6
Глава3. Аудит облікової політики підприємства стосовно основних засобів 8
Глава4. Оцінка системи внутрішнього контролю та виявлення зон ризику 10
Глава5. Зміст програми аудиторської перевірки 12
Глава6. Типова кореспонденція стосовно операцій з основними засобами 16
Глава7. Збір аудиторських доказів та формування робочих документів 19
Глава8. Аудиторський висновок по результатам перевірки 24
Висновок 27
Література 28
/>Вступ
Сучаснийетап розвитку вітчизняної економіки пов’язаний з кардинальними змінам вструктурі та формах власності, а також в організації та управліннівиробництвом. Це зумовлює необхідність вдосконалення системи облікової інформації,необхідної для прийняття управлінських рішень.
Реформуваннябухгалтерського обліку в Україні є складовою частиною заходів, орієнтованих навпровадження економічних відносин ринкового спрямування. Трансформація облікуздійснюється в рамках реалізації стратегічного курсу нашої держави наінтеграцію до світового економічного простору, що передбачає адаптаціюзаконодавства України до європейського рівня.
Розвитокринкових відносин в економіці держави об’єктивно веде до полярності інтересівміж виробниками, споживачами та державою. Наприклад, створення відкритихакціонерних товариств призвело до зіткнення інтересів акціонерів та управлінців(менеджерів). У зв’язку з цим виникла потреба у незалежному контролі діяльностігосподарюючих суб’єктів, який би забезпечив підтвердження достовірності їхфінансових звітів. Цей вид діяльності отримав назву „аудит”.
Власники такредитори позбавлені можливості самостійно впевнитись у тому, що всі численніоперації підприємства законні та правильно відображені у звітності, тому вонивідчувають потребу у послугах аудиторів.
Незалежнепідтвердження інформації про результати діяльності підприємств та дотриманняними законодавства необхідне державі для прийняття рішень в області економікита оподаткування, суддям, прокурорам, та слідчим для підтвердженнядостовірності фінансової звітності, яка їх цікавить.
Оскількидіяльність кожного підприємства передбачає наявність засобів виробництва івідповідних матеріальних умов, вони є одним з найважливіших елементівпродуктивних сил, визначають їх рівень. Головною передумовою здійсненнябудь-якого виробничого процесу є наявність відповідних засобів праці. Їх складі структура визначають вид діяльності та виробничу потужність підприємства.
Отже,роль і значення засобів праці у виробничому процесі та значна їх частка взагальній вартості активів і визначають основний зміст категорії “основнізасоби”.
Вагомийвнесок у розвиток теоретичних засад і методичних підходів до вирішення проблемоцінки, обліку, аналізу і аудиту основних засобів внесли вчені-економісти — М.Я.Дем’яненко, Г.Г. Кірейцев, М.Т. Білуха, О.М. Голованов, Л.І. Гомберг, М.В.Кужельний, Л.К. Сук, В.П. Завгородній, В.Ф. Палій, В.В. Сопко, В.Г. Лінник таінші вчені.
Так якроль основних засобів дуже важлива на кожному підприємстві, то і їх аудит єважливим етапом перевірки звітності підприємства. Метою курсової роботирозглянути методологічні основи проведення аудиту основних засобів, правовіоснови його проведення, типові помилки, які можуть бути виявлені при аудитіосновних засобів.
/>Глава 1. Цілі і задачі аудиту основних засобів
Доосновних засобів відносяться матеріальні активи, якими підприємство володіє зметою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів, послуг,надання в оренду іншим особам, або для здійснення адміністративних функцій,строк корисного використання більше одного року.
У процесіексплуатації вони переносять свою вартість на собівартість продукції частинами(нарахуванням амортизації).
Основнізасоби підприємств і організацій незалежно від форм власності відображаються убухгалтерському обліку і звітності за фактичними витратами на їх придбання,перевезення, встановлення, державну реєстрацію, які становлять їх первіснувартість.
До складуосновних засобів відносяться: земельні угіддя, будівлі, споруди, машини іобладнання, транспортні засоби, інструменти, виробничий і господарськийінвентар, робочий та продуктивний скот, багатолітні насадження та інші основнізасоби.
Доосновних засобів відносять також капітальні вкладення для поліпшення земель.
Основнимзавданням і метою аудиту основних засобів є:
1) встановлення правильностідокументального оформлення і своєчасного відображення в обліку операцій зосновними засобами, їх надходження, внутрішнє переміщення і вибуття;
2) перевірка правильностірозрахунку, своєчасного відображення зносу основних засобів;
3) перевірка доцільностіпроведення ремонту основних засобів, контроль за витратами на капітальнийремонт, за правильністю їх відображення;
4) перевірка правильностівідображення в обліку фінансових результатів від вибуття (в т.ч. ліквідації)основних засобів;
5) контроль за збереженнямосновних засобів;
6) перевірка правильностіпроведення індексації основних засобів;
7) підтвердження законності іправильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з основнимизасобами;
8) встановлення своєчасностіі правильності списання недоамортизованої частини основних засобів на фінансовірезультати;
Джереламиінформації для аудиту основних засобів є:
– Баланс (форма № 1);
– Звіт про фінансовірезультати та їх використання (форма № 2);
– Звіт профінансово-матеріальний стан підприємства (форма № 3);
– Синтетичні регістри облікуосновних засобів (головна книга, журнал-ордер № 13);
– Первинні документи зобліку основних засобів: інвентарні картки, акти приймання-передачі, введення вексплуатацію, ліквідації, відомості індексації балансової вартості основнихзасобів.
Приперевірці операцій по обліку основних засобів аудиторам на основі первиннихданих і даних аналітичного і синтетичного обліку основних засобів звертаєтьсяувага на наступні основні питання:
– своєчасність іправильність документального оформлення і відображення в облікових регістрахнадходження, переміщення і вибуття основних засобів
– правильність розрахункуамортизаційних сум і віднесення їх на собівартість продукції, а також відображенняїї на рахунках синтетичного обліку
– своєчасність іправильність списання недоамортизованої частини основних засобів на фінансовірезультати підприємства
– правильність ісвоєчасність нарахування орендної плати за основні засоби і віднесення на собівартістьпродукції
– правильність віднесення доосновних засобів тих, що знаходяться на балансі підприємства
– правомірність списання витратна проведення ремонту основних засобів
– своєчасність іправильність проведення інвентаризації і відображення результатів на рахунках
– достовірність індексаціївартості основних засобів і віднесення сум на рахунки бухгалтерського обліку
– правомірність реалізаціїосновних засобів, а також їх оцінка при реалізації як підприємством, так іприватною особою
Щобреалізувати всі ці задачі необхідно переконатися в правильності організаціїаналітичного обліку; вияснити чи всі основні засоби закріплені за матеріальновідповідальними особами; правильність проведення останньої інвентаризації, якіїї результати і чи відображені вони в обліку; проконтролювати достовірністьоблікових даних про наявність і рух основних засобів.
/>Глава 2. Нормативно-правове регулювання аудиту основних засобів
Аудит якформа інтелектуальної діяльності має деякі особливості організації та методикипроведення. Міжнародні асоціації бухгалтерів та аудиторів узагальнили досвідорганізації та методики обліку й аудиту в країнах з різними формами власностіта господарювання у вигляді міжнародних норм аудиту (МНА), які у визначеніймірі можуть виконувати функції стандартів з обліку та аудиту.
Стандартиаудиту — це загальні керуючі матеріали для допомоги аудиторам у виконанні їхніхобов’язків з аудиту. В них наведено професійні вимоги до якості(компетентність, незалежність, об’єктивність) аудитора та аудиторських висновківі доказів. Метою складання стандартів аудиту є встановлення загальних правилаудиторської діяльності з організації та методики проведення. В практиціаудиторської діяльності в Україні необхідно користуватися міжнародними танаціональними стандартами, нормативними документами з організації та методологіїбухгалтерського обліку та фінансово-господарського контролю, щовикористовуються у вітчизняній практиці.
Доосновних принципів норм аудиту належать:
– цілісність, об’єктивністьта незалежність, конфіденційність, знання та компетентність;
– правила використаннярезультатів роботи інших аудиторів;
– документальне оформлення,планування, отримання доказів аудитором;
– перевірка системвнутрішнього контролю та обліку;
– аналіз висновків аудитората складання ним звіту.
Аудиторськапалата України з метою регламентування правил та порядку проведення аудиту івиконання аудиторських послуг розробляє національні стандарти аудиту. Вонибазуються на законодавстві України про аудиторську діяльність та міжнароднихнормах аудиту, а також професійній термінології, прийнятій у світовій практиці.
Правовіта організаційні основи аудиторської діяльності в Україні регламентуютьсязаконодавством, а також нормативними актами про сертифікацію спеціалістів заудиту та ліцензування їхньої діяльності.
Проводячиаудит основних засобів необхідно користуватися наступними основниминормативними документами, діючими в Україні, і які повинні застосовувати навсіх підприємствах при організації бухгалтерського обліку:
1. Закон України «Пробухгалтерський облік и фінансову звітність» № 996-XIV від 16.07.99 —визначаються загальні принципи ведення бухгалтерського обліку.
2. План рахунківбухгалтерського обліку підприємств, організацій і закладів, затвердженийнаказом Міністерства фінансів України № 291 от 30.11.99.
3. Положення (стандарт)бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженінаказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99.
4. Положення (стандарт)бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затверджений наказом Міністерства фінансівУкраїни №87 від 31.03.99.
5. Положення (стандарт)бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затверджений наказомМіністерства фінансів України № 87 від 31.03.99.
6. Положення (стандарт)бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджений наказом Міністерствафінансів України № 92 від 27.02.2000.
7. Інструкція по інвентаризаціїосновних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей, грошовихкоштів і документів, розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансівУкраїни № 69 овід 11.08.94 р.
8. Положення продокументальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затверджененаказом міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95.
9. Наказ міністерствастатистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку» № 352 от29.12.95.
10.Інструкція «Про порядоквизначення розмірів збитків від крадіжок, недостачі, знищення (пошкодження)матеріальних цінностей», затверджена постановою Кабінету Міністрів України №116 від 22.01.96.
Правові іорганізаційні основи аудиторської діяльності в Україні регламентуютьсязаконодавством, а також нормативними актами про сертифікацію фахівців з аудитуі ліцензування їхньої діяльності. Норми аудиту передбачають основні принципивиконання аудиторських робіт, але не є методиками чи інструкціями дозастосування методичних прийомів та притаманних їм процедур аудиту.
Застосуванняміжнародних і національних норм аудиту (стандартів) сприяє поліпшенню якостіконтролю та активізації діяльності суб’єктів підприємства та достовірностівідображення її в бухгалтерському обліку і звітності.
/>/>/>Глава 3. Аудит облікової політики підприємствастосовно основних засобів
Найперше,що підлягає перевірці при аудиті основних засобів — це облікова політикапідприємства. Тому що, перед тим як перевіряти як здійснюється облік требаперевірити як цей облік на підприємстві організований. В обліковій політиці увідповідності з П(С)БУ № 7 “Основні засоби” повинно бути вказано методи оцінкиосновних засобів, їх класифікація на підприємстві, методи амортизації, ознакивключення об’єктів до складу основних засобів та інше.
Аудиторповинен перевірити відповідність облікової політики чинному законодавству табухгалтерським вимогам у відношенні основних засобів. Аудитор перевіряє,наскільки доцільно застосовувати ту чи іншу форму організації бухгалтерськогообліку, чи відповідає вона конкретним умовам роботи підприємства. Перевірціпідлягає також стан синтетичного обліку і його зв’язки з даними аналітичногообліку.
Бухгалтерськийоблік основних засобів організується у відповідності з типовими класифікаціямиосновних засобів. Ці типові класифікації призначені для встановлення єдиного їхгрупування в обліку. У відповідності до існуючої системи обліку в Україні діє наступнийпорядок класифікації:
1) за галузевою ознакою;
2) за характером участі в процесі виробництва — виробничі і невиробничі;
3) за видами — земельні ділянки, будівлі і споруди, транспортні засоби,машини і обладнання, продуктивний і робочий скот, багаторічні насадження та ін.
4) по належності — власні та орендовані;
5) за ознакою використання — ті, що знаходяться в експлуатації, нареконструкції, в запасі, на консервації;
Основні засоби в бухгалтерському обліку обліковуються по первіснійвартості, яка визначається на основі таких фактичних витрат:
– сум, сплачених увідповідності з договором;
– сум, сплаченихорганізаціям за здійснення робіт по договорам, за інформаційні таконсультативні послуги;
– сплачення податків, мита, реєстраційнихзборів, державного мита та інших платежів, пов’язаних з придбанням основнихзасобів;
– витрат на страхування ризиків,пов’язаних з доставкою;
– витрат на установку,монтаж, налагодження основних засобів.
Історичнодля обліку основних засобів завжди використовувались три види оцінки:
1) первісна вартість —використовується в обліку на протязі всього строку служби об’єкта на даномупідприємстві;
2) переоцінена вартість —переоцінена первісна вартість;
3) залишкова вартість —первісна вартість за мінусом зносу;
Безкоштовноотриманні основні засоби оцінюються за справедливою вартістю на дату отримання.
Первіснавартість основних засобів отриманих в обмін на придбаний об’єкт, прирівнюєтьсядо залишкової вартості переданого об'єкта основних засобів.
Справедливавартість — це сума, по якій можуть бути здійснені обмін активу або оплата обов'язківв результаті операцій між зацікавленими та незалежними сторонами.
Різницяміж справедливою і залишковою вартістю переданого об’єкта включається до складувитрат звітного періоду.
Первіснавартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних з покращеннямоб’єкта (модернізація, реконструкція, та ін.), які приводять до збільшеннямайбутніх економічних вигод.
Аналітичнийоблік ведеться по кожному інвентарному об’єкту. Окремим інвентарним об’єктом єзавершений механізм з усіма приладами і пристроями, який призначений длявиконання визначених самостійних функцій.
Вобліковій політиці повинен бути вказаний конкретний метод амортизації дляконкретного виду основних засобів. Ним може бути один з методів:
– прямолінійний;
– зменшення залишковоївартості;
– прискорене зменшеннязалишкової вартості;
– кумулятивний;
– виробничий;
– податковий.
Глава 4. Оцінка системи внутрішнього контролю тавиявлення зон ризику
Увідповідності з вимогами аудитор повинен мати достатню уяву про структурувнутрішнього контролю клієнта перед складанням плану аудиторської перевірки.Достатня уява про структуру контролю дозволяє аудитору визначити типи можливихвідхилень, степені ризику і розробити методику проведення перевірки для їхвиявлення. Аудитор отримує уяву про клієнта, визначаючи особливості заходів іпроцедур стосовно до кожного елементу структури контролю, і, виясняючи, чипрацюють вони в дійсності, тобто чи використовуються вони на підприємстві. Уявапро структуру контролю, необхідного при складанні плану проведення аудиторськоїперевірки (тобто для встановлення і прийняття відповідних дій при визначенніможливості відхилення матеріалів) формується на основі раніше накопиченого напідприємстві досвіду використання результатів аудиторської перевірки за минулийрік, на основі анкетування персоналу фірми-клієнта, спостерігання за виконаннямперсоналом своїх обов’язків і аналізу підготовленого напередодні клієнтом описузаходів і процедур, а також іншої документації. Для отримання свідчення проправильне використання заходів і процедур аудитор аналізує записи, документи,звіти.
Одним зетапів процесу планування — оцінка системи внутрішнього контролю, основна метаякої — створення основи для планування аудиторської перевірки, а такожвизначення виду, часу проведення, об’єму аудиторських процедур, які знаходятьсвоє відображення в аудиторській програмі. Тому характер і якість перевіркибагато в чому будуть залежати від того, наскільки грамотно та достовірноаудитор вивчить систему внутрішнього контролю.
Системавнутрішнього контролю може рахуватися ефективною, якщо вона своєчаснопопереджає про виникнення недостовірної інформації, та виявляє її. Оцінюючиефективність системи внутрішнього контролю, аудиторська організація повинназібрати достатню кількість аудиторських доказів. Якщо аудиторська організаціявирішує покластися на систему внутрішнього контролю і систему бухгалтерськогообліку для отримання достатнього степеню впевненості в достовірностібухгалтерської звітності, вона повинна відповідним шляхом скорегувати об’єм аудиторськоїперевірки.
Аудиторськийризик — це ризик того, що аудитор може висловити неадекватну думку у тихвипадках, коли в документах бухгалтерської звітності існують суттєві перекручення,інакше кажучи, за невірно підготовленою звітністю буде представленоаудиторський висновок без зауважень. Тому аудитор повинен проаналізуватистепінь ризику перед проведенням перевірки.
Для тогощоб запобігти аудиторському ризику або зробити його мінімальним, аудитор маєвизначити оптимальний обсяг інформації для дослідження, щоб він міг взяти насебе професійну відповідальність. При цьому вартість доказів (свідоцтв) маєбути мінімальною.
Аудиторськийризик пов’язаний з внутрішньогосподарським ризиком. Щоб оцінити на початкуризик аудитор має вивчити фактори, які створюють ризик, а саме: характербізнесу клієнту, чесність адміністрації, результати попереднього аудиту,первинний і вторинний аудит, професіоналізм бухгалтерських кадрів, вірогідністьпривласнення коштів, достовірність сальдо на рахунках бухгалтерського обліку.Аудитор повинен оцінити перелічені фактори і вирішити, який із них найбільшважливий для наступного врахування при визначенні аудиторського ризику.
В додатку1 Національний норматив аудиту № 12 “Листок оцінки власного ризику і ризикуневідповідності внутрішнього контролю” наведений перелік питань, відповіді наякі дозволяють оцінити свій ризик. Для основних засобів це, наприклад, такіпитання: чи проводиться періодична інвентаризація рухомих основних засобів, чидотримуються метод нарахування амортизації та параметри основних засобів,проведена чи ні класифікація основних засобів, чи списані з балансу залишковавартість основних засобів 2 і 3 групи проданих (ліквідованих) та ін.
Післязавершення аналізу ризику та перевірки системи внутрішнього контролю аудитори,основуючись на попередніх даних про економічного суб’єкта та результатахпроведених аналітичних процедур, можуть приступити до розробки загального плануі програми аудиторської перевірки. Створений безпосередньо перед проведеннямперевірки план визначає послідовність дій аудитора, тобто в яких напрямках і зякою інтенсивністю буде проводитися перевірка. Для кращого огляду іраціональної постановки задач можуть використовуватися графіки, діаграми і комп’ютернісистеми.
/>Глава 5. Зміст програми аудиторської перевірки
Аудиторськаперевірка повинна відповідати деяким вимогам і складатися з визначених етапів.Умовно можна виділити три етапи:
1) планування;
2) збір аудиторських доказів;
3) завершення аудиту.
Напершому етапі аудитор:
– насамперед знайомиться зклієнтом (це означає розуміння діяльності клієнта, знайомство з системамибухгалтерського обліку та внутрішнього контролю);
– оформлює свої відносини зклієнтом контрактом та (або) листом — зобов’язанням;
– розраховує рівеньсуттєвості майбутньої перевірки;
– вивчає та оцінює системибухгалтерського обліку та внутрішнього контролю організації клієнта;
– оцінює аудиторські ризики;
– готує загальний план тапрограму аудиту.
Увідповідності з вимогами правил (стандарту) аудиторської діяльності “Плануванняаудиту” нижче наведений примірний зміст і форма програми аудиту основних засобів.
Програма аудиту операцій з основними засобами включає такий перелік питань,які необхідно перевірити, і процедур:
№ п/п
Перелік питань
Процедури
1. Чи назначені матеріально-відповідальні особи за збереження основних засобів? перевірка документів 2. Чи укладені договори про матеріальну відповідальність з особами, які відповідають за збереження основних засобів? перевірка документів 3. Оснащені чи ні приміщення пожежно-охоронною сигналізацією? перевірка документів, усне опитування персоналу 4. Чи організований порядок вивозу матеріальних засобів з території організації? перевірка документів, усне опитування персоналу 5. Чи проводилася інвентаризація основних засобів, як оформлені її результати? перевірка документів 6. Правильність віднесення предметів до основних засобів перевірка документів 7. Правильність нарахування амортизації по основним засобам, в тому числі прискореної перевірка документів та арифметичні розрахунки 8. Правильність проведення переоцінки основних засобів і оформлення її результатів перевірка документів 9. Правильність розділення основних засобів по призначенню ( виробничі, невиробничі) перевірка документів, усне опитування персоналу, інвентаризація 10. Правильність оцінки основних засобів перевірка документів і дотримання правил обліку 11. Правильність оформлення первинних документів, по надходженню та вибутті основних засобів перевірка документів і дотримання правил обліку 12. Правильність нарахування ПДВ при безкоштовній передачі основних засобів перевірка документів 13. Правильність нарахування податку на прибуток при реалізації основних засобів перевірка документів 14. Чи застосовується індекс інфляції для цілей оподаткування прибутку при реалізації основних засобів, правильність його застосування? перевірка документів 15. Правильність відображення в обліку операцій, пов’язаних з орендою основних засобів перевірка документів і дотримання правил обліку 16. Правильність відображення в обліку лізингових операцій перевірка документів і дотримання правил обліку 17. Правильність відображення в обліку витрат на ремонт основних засобів перевірка документів і дотримання правил обліку 18. Правильність кореспонденції рахунків з обліку основних засобів відсліджування 19. Відповідність записів аналітичного та синтетичного обліку записам в формах бухгалтерської звітності по рахунку 10 “Основні засоби” відсліджуванняМетодика проведення аудиту основних засобів включає наступні етапи перевірки.
I. Перевірка рухуосновних засобів
1.1. Надходження основнихзасобів — перевіряється правильність відображення в обліку надходження основнихзасобів; правильність бухгалтерського обліку оприбуткування їх незалежно відформи власності підприємства.
Аудиторунеобхідно перевірити чи створена комісія приймання основних засобів таоформлення її результатів, як оформлені договори купівлі-продажу основнихзасобів, протоколи договірних цін, правильність вказання первинної вартості вактах приймання-передачі основних засобів. Важливою умовою збереження основнихзасобів є проведення їх інвентаризації, тому в процесі контролю необхідноперевірити повноту та своєчасність її проведення, і правильність відображеннярезультатів. Це потрібно, щоб переконатися наскільки можна довіряти результатамінвентаризації та зменшити аудиторський ризик. Аудитор має перевірити чиправильно виділено ПДВ при придбанні основних засобів. Аудитору також необхіднозосередити увагу на порядку формування первісної вартості окремих об’єктівосновних засобів у випадках, коли в документах, що супроводжують купівлю,зазначено вартість не кожного об’єкта окремо, а кількох об’єктів разом. Первіснувартість придбаних об’єктів встановлюють пропорційно до справедливої вартості,виходячи з фактичних витрат на придбання.
1.2. Вибуття основних засобів —перевірка дозволу та порядку ліквідації основних засобів, а такожбухгалтерських записів, які відображають ліквідацію, реалізацію, безоплатнепередання основних засобів тощо незалежно від форми власності підприємства.
Приперевірці ліквідації основних засобів у зв’язку із зносом або пошкодженнямрозглядаються акти на ліквідацію основних засобів. Слід перевірити чизатверджений відповідний акт керівником підприємства, та чи зроблена відміткабухгалтерії про фіксацію вибуття інвентарного об’єкта в інвентарній картці.
II. Перевірка нарахуваннязносу(амортизації) на основні засоби — перевіряється застосування підприємствомнорм зносу основних засобів відповідно до чинного законодавства; порядкунарахування підприємством зносу(амортизації) основних засобів, застосуванняприскорених норм амортизації; правильність відображення в обліку зносу основнихзасобів залежно від форм власності.
III. Перевірка проведенняіндексації основних засобів — перевіряється наявність проведення індексаціїбалансової вартості основних засобів; правильність застосування коефіцієнтівіндексації; використання понижуючих коефіцієнтів амортизації основних засобів;порядку відображення в обліку результатів індексації основних засобів.
Необхідноперевірити відображення у відповідних підтверджуючих документах результатипереоцінки (актах переоцінки, довідках або розрахунках бухгалтерії, експертнихвисновках), а також в інвентарних картках обліку основних засобів.
IV. Перевірка порядкувідображення ремонту основних засобів — перевірка правильності відображення вобліку витрат на ремонт основних засобів. Аудитору необхідно з’ясувати, чивключено витрати з поліпшення об’єкту, що призводять до збільшення майбутніхекономічних вигод, до первісної вартості об’єкта основних засобів(модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо). Іншівитрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані, повинні бутивіднесені підприємством до складу витрат. При цьому слід пам’ятати продокументальне оформлення: повинен бути складений кошторис на проведенняремонтних робіт, і здійснений запис про проведений ремонт в інвентарній картці.
V. Перевірка відповідності,повноти та достовірності обліку основних засобів.
Наостанньому етапі аудиту основних засобів перевіряють відповідність первиннихдокументів синтетичним регістрам обліку. Для цього звіряються дані інвентарнихкарток обліку основних засобів з даними, актів приймання-передачі основнихзасобів, акти ліквідації, дозволи на реалізацію, журналу-ордеру № 13, Головноїкниги та фінансової звітності підприємства, балансу-форми № 1.
При перевірціаудитор орієнтується на можливі відхилення в облікових даних, які можутьвплинути на достовірність звітних показників. До типових помилок і відхиленьналежать:
1) аналітичний облік основнихзасобів не ведеться в інвентарних картках (ОЗ-6);
2) матеріальнавідповідальність організується тільки стосовно власних основних засобів;
3) оприбуткування основнихзасобів не по ціні їх придбання;
4) невідповідність інформаціїпро наявність основних засобів по даним Головної книги інформації про їх залишкипо даним ОЗ-6, що нерідко веде до неправильного нарахування амортизації;
5) до складу первісноївартості включені витрати по оплаті процентів за кредит;
6) при купівлі основних засобіву фізичних осіб не завжди стягується податок;
7) нарахування зносу основнихзасобів відбувається один раз в квартал;
8) підприємство продовжуєнараховувати знос на об’єкти з закінченим строком експлуатації;
9) неправомірне прискорененарахування зносу основних засобів;
10) при передачі основних засобівяк внесок до статутного капіталу іншого підприємства сума перевищення їхдоговірної вартості над балансовою нерідко включається до складу витрат майбутніхперіодів, а по мірі нарахування дивідендів приєднується до балансовогоприбутку.
/>Глава 6. Типовакореспонденція стосовно операцій з основними засобами
Увідповідності з Планом рахунків облік основних засобів ведеться на рахунку 10«Основні засоби». На цьому рахунку здійснюється облік та узагальненняінформації про наявність, рух власних або отриманих на умовах фінансовоголізингу об’єктів та орендованих майнових комплексів, які віднесені до складуосновних засобів.
По дебету10 рахунку відображається записи по надходженню основних засобів на баланспідприємства, які обліковуються по первісній вартості, витрати пов’язані зполіпшенням об’єкта.
Покредиту відображаються вибуття основних засобів внаслідок продажу, безкоштовноїпередачі, ліквідації, а також суми уцінки основних засобів.
Облікосновних засобів ведеться в таких розрізах: надходження, амортизація, ремонт,переоцінка, а також облік орендованих основних засобів.
Кореспонденціярахунків по обліку надходження основних засобів наведена в таблиці 6.1
Таблиця 6.1
/>/>/>/>Зміст господарських операцій
Дебет
Кредит
Оприбутковані основні засоби, внесені засновниками згідно з угодою 10, 11 46 На суму, яку потрібно виплатити постачальникам за куплені основні засоби 15 63 На суму послуг, пов’язаних з придбанням основних засобів 15 685 Одночасно нараховано суму ПДВ на послуги, пов’язані з придбанням основних засобів 641 685 Сума витрат, понесених при виконанні проектних та інших робіт 15 63 Сума витрат на спорудження та виготовлення основних засобів 15 23,65,66, 20 Погашення заборгованості за основні засоби 63 30,31 Безкоштовне надходження основних засобів 10, 11 424 Отримання основних засобів в обмін на готову продукцію товарів, робіт послуг 15 701,702 703 Оприбуткування основних засобів 10, 11 15 Оприбуткування основних засобів раніше не включених до балансу підприємства 10, 11 746 Переведення до складу основних засобів МШП 10, 13 113 Одночасно на суму зносу МШП 132 131 Переміщення основних засобів від одного матеріально відповідальної особи до іншої 10, 11 10,11Всі основні засоби в процесі експлуатації зношуються і підлягають амортизації.Основні операції нарахування амортизації наведені в таблиці 6.2
Таблиця 6.2
Бухгалтерський облік амортизації основних засобів
/>/>/>/>Зміст господарських операцій
Дебет
Кредит
Нарахування амортизації основних засобів використаних на виробництво конкретного виду продукції 23 131 Нарахування амортизації інших основних засобів цеху 91 131 Нарахування амортизації основних засобів господарського призначення 92 131 Нарахування амортизації основних засобів використаних для збуту продукції 93 131 Нарахування амортизації основних засобів соціальної сфери 94 131
Ремонт основних засобів проводиться з метою ліквідації виниклих дефектіву зв’язку з їх експлуатацією. В бухгалтерському обліку ремонті діляться напоточні та капітальні. Облік витрат на ремонтні роботи, які не приводять до покращенняоб’єкта, є витратами даного періоду і обліковуються на рахунках класу 9.
Таблиця 6.3
Кореспонденція рахунків обліку витрат наполіпшення і утримання
основних засобів
/>/>/>/>Зміст господарських операцій
Дебет
Кредит
Відображені витрати ремонтного цеху для ремонту основних засобів виконаного господарським способом 23/р.ц 20, 661, 65 Списані витрати ремонтного цеху на цехові витрати 91 23/рц Відображені витрати основного цеху пов’язані з поточним ремонтом обладнання 91/осн.ц. 66,65, 207 Акцептований рахунок підрядної організації, яка виконала ремонт основних засобів, які експлуатуються в заводоуправлінні 92 63 Сума ПДВ 641 63 Оплачений рахунок підрядної організації з поточного рахунка 63 311У зв’язку з різними економічними процесами основні засоби повинніпереоцінюватися, щоб відображатися по справедливій вартості на час складаннярізних звітів. Куди повинні відноситися суми уцінки і дооцінки показано в таблиці6.4.
Таблиця 6.4
Кореспонденція рахунків обліку дооцінкиосновних засобів
/>/>/>/>Зміст господарських операцій
Дебет
Кредит
Сума дооцінки основних засобів 10 423 Одночасно на суму зносу 423 131 Сума уцінки основних засобів 975 10 Одночасно на суму зносу 131 10 Сума втрат від зменшення корисності основних засобів, оцінених за первісною вартістю 975 131, 10 Одночасно на суму зносу 131 10
Основні засоби списуються з балансу в результаті їх ліквідації, безкоштовноїпередачі, ліквідації і як недостача, виявлена в результаті інвентаризації.
Таблиця 6.5
Кореспонденція рахунків ліквідації,безкоштовної передачі та реалізації
основних засобів
Зміст господарських операцій
Дебет
Кредит
Передача основних засобів як внесок до статутного капіталу іншого підприємства 14 10 Одночасно знос переданих основних засобів 131 10 Одночасно сума різниці між залишковою вартістю переданих основних засобів і справедливою вартістю інвестицій 14 746 Списання залишкової вартості основних засобів, списаних по причині застарілості та зносу 976 10 Одночасно на суму зносу основних засобів 131 10 Оприбутковані виробничі запаси від ліквідації основних засобів 20,22 746 Одночасно відображення суми ПДВ 976 64 Безкоштовна передача основних засобів по залишковій вартості 976 10 Одночасно на суму зносу основних засобів 131 10 Одночасно відображення суми ПДВ 976 64 Списання реалізованих основних засобів по залишковій вартості 972 10 Одночасно на суму зносу реалізованих основних засобів 131 10 Доход отриманий від реалізації основних засобів 30,31,37 742 Витрати по демонтажу, розборці та реалізації основних засобів 976 30,31,37,20,66 Одночасно при реалізації основних засобів сума ПДВ 742 64Таблиця 6.6
Кореспонденція рахунків обліку результатівінвентаризації основних засобів
Зміст господарських операцій
Дебет
Кредит
Виявлені та оприбутковані надлишки основних засобів 10 746 На суму виявленої недостачі основних засобів, списаних по залишковій вартості 976 10 Одночасно на суму зносу списаних основних засобів 131 10 На суму недостачі при виявлені винних осіб 375 746 На суму різниці між обліковими цінами і цінами, розрахованими для стягнення з винних осіб, яка перераховується до бюджету 746 642 Відшкодування сум недостачі основних засобів винуватими особами 30, 31 375 Стягнення недостачі основних засобів із заробітної плати 661 375 Переведення МШП до основних засобів 10 112 Одночасно на суму зносу МШП 132 131 Переведення основних засобів до складу МШП 112 10 Одночасно на суму зносу основних засобів 131 132/>Глава 7. Збір аудиторських доказів та формування робочих документів
Найважливішамета аудиту — пізнання об’єктивної істини про господарські явища, щовивчаються. Під істиною розуміють ті знання про предмет, які правильновідображають цей предмет, відповідають йому. Оскільки істина відображає об’єктивноіснуючий світ, її зміст не залежить від свідомості людини. Тобто істина об’єктивна,її зміст характеризується тими об’єктивними процесами, які вона відображає.Аудитор, в першу чергу, направляє свої зусилля на встановлення об’єктивноїістини щодо дій і подій господарюючого суб’єкта.
Нормативом14 „Аудиторські докази” зазначено, що аудитор повинен одержати таку кількістьаудиторських доказів, яка б забезпечила спроможність зробити необхіднівисновки, при використання яких буде підготовлено аудиторський висновок.
Аудиторськідокази одержуються в результаті належного поєднання тестів системи контролю тапроцедур перевірки на суттєвість. За деяких обставин докази можуть бути одержанітільки в результаті процедур перевірки на суттєвість.
Аудиторськідокази — інформація, одержана аудитором для вироблення думок, на якихґрунтується підготовка аудиторського висновку та звіту. Аудиторські доказискладаються з первинних документів та облікових записів, що кладуться в основуфінансової звітності, а також підтверджувальної інформації з інших джерел.
ЗакономУкраїни “Про аудиторську діяльність” та національним нормативом України заудиту № 26 “Аудиторський висновок” передбачено, що аудитор повиненпроаналізувати й оцінити інформацію, отриману на підставі аудиторських доказів,для формування висновку.
В цілому,процес аудиту слід розглядати як встановлення істини, одержання доказів,донесення істини до користувачів інформації шляхом видачі об’єктивних висновківаудитора.
Жоднагосподарська операція, що здійснюється на підприємстві, не зникає безслідно, аобов’язково, в тій чи іншій мірі, відображається в певних документах. Тут чіткопроявляється дія закону всебічного взаємозв’язку явищ і загального відображенняматеріального світу. Це дозволяє аудитору через деякий час встановитизаконність, достовірність і доцільність здійсненої операції.
Процесаудиторської перевірки та її результати повинні бути документально оформлені.
Робочідокументи аудитора — це записи, зроблені ним під час планування, підготовки,проведення перевірки, узагальнення її даних, також документальна інформація,отримана в процесі аудиту від третіх осіб, підприємства-клієнта, або уснівідомості, задокументовані аудитором за допомогою тестування.
Склад такількість аудиторських документів визначаються аудитором у кожному конкретномувипадку. При цьому вирішальне значення відіграє мета складання робочихдокументів, а саме:
– планування аудиторськоїперевірки;
– документальне підтвердженнявиконаних аудитором процедур, робіт;
– збір матеріалів дляперевірки фінансової звітності з їх подальшим узагальненням;
– складання аудиторськогозвіту і підготовлення висновку про фінансову звітність;
– забезпечення юридичноїобґрунтованості проведення аудиту, законності;
– контроль робочого часуаудитора та обґрунтування оплати його праці (гонорару);
– контроль за якістюпроведеної перевірки;
– отримання у випадкунеобхідності інформації про перевірку конкретного підприємства, що відбуваласядекілька років тому, наприклад, у випадках судової справи, виникненні спорів,претензій та ін.;
– забезпечення можливостіотримання відповідей на так названі зворотні питання (від клієнта, акціонерівта інших зацікавлених осіб), тобто довести правоту аудитора або доповнити деякіпитання;
– обґрунтований вибірметодики, методів та способів проведення аудиту, напрямів та підходів перевірки;
– документальне оформленнявстановленого або визначеного самим аудитором аудиторського ризику з наведеннямйого величини;
– формування уявлення пропрофесіоналізм, кваліфікацію аудитора, його компетентність та можливості їхпідвищення;
– отримання матеріалів длянаступних аудиторських перевірок.
На вибіркількості, складу, змісту та форми подання аудиторських документів впливаютьтакож фактори: кваліфікація аудитора, його попередній досвід роботи (якзагальний, так і на конкретному підприємстві); умови угоди про проведенняаудиту; нормативи, правила та внутрішні стандарти, що встановлюються тавикористовуються аудиторською фірмою або приватним аудитором. Але при цьомуаудиторські робочі документи повинні відповідати наступним вимогам:
– містити достатньо повну ідетальну інформацію, щоб інший аудитор, який не приймав участі у перевірці, мавзмогу скласти чітке уявлення про виконану роботу і підтвердити висновки цієїперевірки;
– документи повинні бутискладені в процесі перевірки, їх складання після закінчення перевірки і підготовленнявисновків не дозволяється;
– при складанні робочихдокументів аудитор повинен враховувати не лише інформацію, що стосуєтьсязвітного періоду, а й дані минулих періодів (наприклад, сальдо по рахункам накінець попереднього періоду), а також інформацію, отриману після складаннябухгалтерської звітності, про події, що сталися після завершення звітногоперіоду і можуть істотно вплинути на діяльність або фінансовий станпідприємства;
– документи повиннівідображати найбільш істотні моменти, стосовно яких аудитор повиненвисловлювати свою думку, охоплювати найбільш важливі напрями перевірки тазавдання, поставлені та вирішені аудитором;
– дозволяти оцінитифінансову звітність згідно зі встановленими критеріями;
– містити інформацію,необхідну або корисну для наступних аудиторських перевірок;
– відображати стан та оцінкусистеми внутрішнього контролю на підприємстві та ступінь довіри до неї;
– фіксувати проведеніаудиторські процедури з перевірки та оцінки системи бухгалтерського облікуклієнта, дотримання прийнятої (встановленої) облікової політики тавідповідність бухгалтерського обліку на підприємстві встановленим принципам,стандартам, вимогам та законам;
– повинні бути складенічітко та розбірливо;
– скорочення та умовніпозначення повинні бути пояснені на початку папки робочих документів;
– необхідно обов’язкововказувати місце та дату складання документу, прізвище аудитора та його підпис,номер документу, порядковий номер сторінки в робочій документації;
– повинні бути вказаніджерела інформації та дані про походження наведених документів, що фіксуютьгосподарсько-фінансову діяльність підприємства, а також про виконаніаудиторські процедури.
Робочі документиаудитора тісно пов’язані з отриманням та відображенням аудиторських доказів,оскільки перші документально фіксують останні. Виходячи з цього, маючи уявленняпро способи та джерела отримання аудиторських доказів, робочі документи можнакласифікувати наступним чином: отримані від третіх незацікавлених осіб(відповіді на запити аудитора до банку), отримані від підприємства-клієнта(оригінали та копії первинних документів, облікових регістрів, звітів),складені самим аудитором (зафіксовані документально особисті спостереження,результати тестів, аналітичного огляду).
В процесіаудиторської перевірки аудитор виконує велику кількість різноманітнихаудиторських процедур, що допомагають вирішити поставленні перед ним завдання.Виходячи з цього, робочі документи за їх призначенням, тобто метою складання,можна класифікувати таким чином:
– оглядові, в яких наведеназагальна характеристика підприємства-клієнта або загальний огляд фінансовоїзвітності;
– інформативні, що надаютьточну інформацію про здійснені господарські операції, події та стан справ;
– перевірочні — свідчать проперевірку стану відображених у звітності активів та пасивів, їх повноти,фактичної наявності, належності за всіма критеріями оцінки звітності;
– підтверджувальні —відповіді на запити від третіх осіб, які підтверджують або не підтверджуютьінформацію, надану підприємством-клієнтом, або висновки аудитора;
– розрахункові, що містятьдеякі розрахунки аудитора і підтверджують дані фінансової звітності (власнірозрахунки аудитора для перевірки правильності визначення бухгалтерськихпідсумків, сальдо);
– порівнювальні, щоскладаються аудитором з метою порівняння, наприклад, показників звітного тапопереднього періодів з метою виявлення тенденцій розвитку підприємства абопорівняння результатів діяльності підприємства-клієнта та інших підприємствцієї галузі;
– аналітичні, що складаютьсяв результаті використання аудитором методу аналітичного огляду.
За формоюнадання робочі документи можуть бути табличними (зміст представлено у формітаблиці), текстовими (описова форма), графічними (у вигляді графіків, діаграмта схем) та комбінованими (поєднання табличного, текстового та графічногоматеріалу).
Відповіднодо способу складання робочі документи аудитора поділяються на ручні тавиготовлені на машинних носіях.
Вибіртехніки складання робочих документів в основному залежить від того, якимспособом ведеться бухгалтерський облік на підприємстві, а також особистогодосвіду та компетентності аудитора.
Сукупністьробочих документів, складених аудитором до початку і в процесі перевірки,уявляє собою аудиторське досьє (папку), що має свій номер, відмітки про датипочатку та закінчення перевірки.
Вимоги доробочих документів аудитора визначають їх обов’язкові реквізити та складові, асаме: найменування документу, назва клієнта, порядковий номер документу тасторінка його розміщення в досьє, період перевірки, зміст (зазначення процедур,методів, отриманих результатів, висновки аудитора стосовно конкретних фактівперевірки), зазначення осіб, що склали та перевірили документ, їх підписи, датаскладання документу та інші спеціальні реквізити.
Робочідокументи аудитора повинні знаходитися в досьє у визначеній послідовності:організаційні, адміністративні, документи аудиторських процедур за окремимистаттями річного звіту та інші аудиторські дані, висновки та рекомендації(пропозиції).
Якправило, аудитор самостійно вирішує питання про склад робочих документів таформу їх надання (за винятком стандартних робочих документів — тестів, листівперевірки, встановлених форм запитів) в кожному конкретному випадку.
Кожнійстадії аудиторської перевірки характерне складання деяких робочих документіваудитора, послідовність яких в основному дозволяє дотримуватися визначеноїпослідовності документів у досьє.
Аудиторобов’язково повинен зафіксувати мету і завдання майбутньої аудиторськоїперевірки, для чого складається відповідний робочий документ. Важливимиробочими документами аудитора є документи з планування аудиту (план і програмааудиторської перевірки).
Нанаступній стадії аудиторської перевірки аудитор повинен скласти робочідокументи з перевірки внутрішнього контролю, дотримання принципів бухгалтерськогообліку, попереднього аналітичного огляду стану справ на підприємстві.
На стадіїфізичної перевірки окремих статей балансу основним методом є інвентаризація, наякій присутній аудитор. Після інвентаризації аудитор складає звіт, в якомувідображає результати інвентаризації та необхідні коригування у фінансовійзвітності.
Найбільшакількість робочих документів складається на стадії оцінки звітності, тобто прибезпосередній перевірці показників фінансової звітності. Це документи здетального аналітичного огляду, перевірки та підтвердження окремих показників,документів. З цією метою широко використовуються тести, запити, а також докази,надані підприємством-клієнтом (первинні документи, дані аналітичного тасинтетичного обліку та інше), та документи, що складаються особисто аудитором.
Значнучастину робочих документів стадії оцінки звітності складають копії регістрівсинтетичного та аналітичного обліку, на яких аудитор робить свої відмітки,записи про перевірку, підтвердження сум, залишків та інших даних, використовуючипри цьому спеціальні позначення. На таких копіях, як і на інших робочихдокументах, проставляються відомості про те, хто і коли виконав та перевірив.Поряд з цифрами, що цікавлять аудитора, робляться відмітки про результатиїхньої перевірки і про те, на підставі чого (головної книги, журналів-ордерів,відомостей, документів, отриманих на запити від третіх осіб та інших) проведенаця перевірка.
Післязавершення оцінки окремих статей звітності та узагальнення отриманихрезультатів на останній стадії аудиту складають звіт про перевірку, що міститьвисновок аудитора про фінансову звітність клієнта.
Протягомвсього періоду ведення досьє, а також після завершення аудиторської перевіркита подання звіту клієнту аудитор повинен забезпечувати належні умови зберіганнядокументів.
Робочідокументи повинні зберігатися в поточному архіві аудитора протягом року, апотім передаватися до постійного архіву аудиторської фірми на довгостроковезберігання.
Особливоїуваги потребує проблема конфіденційності інформації (змісту) робочихдокументів. Це одна з головних вимог та принципів роботи аудитора та правилаудиторської етики. Документи аудиторської перевірки є власністю аудитора, їхзміст є конфіденційним і не підлягає розголосу. Аудитор повинен зберігатикомерційну таємницю підприємства-клієнта і без згоди останнього не передаватибудь-кому робочі документи про проведену перевірку, за винятком окремих випадків(наприклад, за вимогою правоохоронних органів; у випадку контролю роботиаудитора та її якості з боку інших аудиторів або адміністрації аудиторськоїфірми).
/>Глава 8. Аудиторський висновокпо результатам перевірки
Відповіднодо Національного нормативу аудиту № 26 „Аудиторський висновок”, результатиаудиту оформлюються у вигляді аудиторського висновку, який повинен містити всобі чітке і ясне уявлення аудитора про перевірену фінансову звітність.
Метоюскладання аудиторського висновку є надання висновку аудитором (аудиторськоюфірмою) про повноту, достовірність і неупередженість інформації щодо статутногокапіталу, що розкривається у звітності господарюючого суб’єкта.
Аудиторськийвисновок складається на українській мові, вартісні показники виражаються увалюті України. Виправлення в аудиторському висновку не допускаються.
Доаудиторського висновку додається бухгалтерська звітність господарюючогосуб’єкта, відносно якого проводився аудит. З метою ідентифікації на формізвітності повинен бути підпис аудитора або спеціальний штамп аудиторськоїфірми.
Висновокможе бути позитивним, умовно-позитивним, негативним, а також можлива відмовавід надання висновку про фінансову звітність підприємства.
Позитивнийвисновок надається клієнту у випадках, коли, на думку аудитора, виконанонаступні умови:
– аудитор одержав всюінформацію і пояснення, необхідні для досягнення мети аудиту;
– надана інформаціядостатньою мірою відображає реальний стан справ на підприємстві;
– наявні адекватні тадостовірні дані з усіх суттєвих питань;
– фінансова документаціяпідготовлена у відповідності з прийнятою на підприємстві обліковою політикою,яка відповідає вимогам П(С)БО;
– фінансова звітністьскладена на основі дійсних облікових даних й не містить суттєвих протиріч;
– фінансова звітність складенаналежним чином за формою, затвердженою у встановленому порядку.
Якщоаудитор не знайшов порушень або виявив порушення, що не впливають на законністьфункціонування, не спричиняють збитків державі, засновникам або акціонерам, товін фіксує це в аналітичній частині аудиторського висновку. При цьому аудитормає право надати позитивний висновок.
Будь-якареальна невпевненість або незгода є підставою для відмови від наданняпозитивного висновку. Подальший вибір виду висновку залежить від рівня непевностіабо незгоди.
У випадкунепевності і незгоди аудитор видає умовно-позитивний висновок.
У всіхвипадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від позитивного,він повинен дати описання усіх суттєвих причин його невпевненості і незгоди.Такі причини коротко наводяться в окремому розділі висновку з посиланням нарозділ, де висловлюється негативний висновок або дається відмова від висновку.
Якщоаудитор виявив порушення, які впливають на законність функціонування абоспричиняють збитки державі, засновникам або акціонерам, то він фіксує це ваналітичній частині аудиторського висновку. В цьому випадку аудитор надає часдля усунення викритих порушень. Якщо порушення не виправлені, аудитор не маєправа надати позитивного висновку.
Якщоаудитор не має можливості на підставі наведених аргументів сформулювативисновок про фінансову звітність підприємства, він дає відмову від надання аудиторськоговисновку.
Окрімосновних видів аудиторських висновків про перевірену фінансову звітністьіснують висновки спеціального призначення. Такі висновки складаються зарезультатами виконання спеціальних аудиторських завдань за ініціативою самогогосподарюючого суб’єкта або за дорученням правоохоронних органів.
Згідно зНаціональним нормативом №26, аудиторський висновок складається у вільній формі,але обов’язково в ньому мають бути наступні розділи:
1) заголовок аудиторського висновку — говориться про те, що аудиторськаперевірка проводилась незалежним аудитором. Дається назва аудитора абоаудиторської фірми. Також наводиться повна назва підприємства, яке перевірялося,та час перевірки;
2) вступ — міститься інформація про склад фінансової звітності та дату їїпідготовки. Говориться також про те, що відповідальність за правильністьпідготовки звітності покладається на керівництво підприємства, про відповідальністьаудитора за аудиторський висновок;
3) масштаб перевірки — цей розділ дає впевненість користувача у тому, щоаудиторська перевірка здійснена у відповідності з вимогами діючого законодавствата нормами, що регулюють аудиторську практику. Говориться, що перевірка буласпланована і підготовлена з достатнім рівнем впевненості про те, що фінансовазвітність не має суттєвих помилок. Під час перевірки аудитор повинен робитиоцінку помилок у системах обліку та внутрішнього контролю підприємства напредмет їх суттєвого впливу на фінансову звітність. При оцінці суттєвостіпомилок аудитор повинен керуватися положеннями Національного нормативу №11„Суттєвість та її взаємозв’язок з ризиком аудиторської перевірки”. Такожговориться про те, що аудитор під час перевірки брав до уваги лише суттєвіпомилки, керуючись принципом вибіркової перевірки. Також дається інформація пропринципи бухгалтерського обліку, які використовувалися на підприємствах уперіод перевірки;
4) висновок аудитора про перевірену фінансову звітність — у цьому розділідається висновок аудитора про фінансову звітність, про її правильність в усіхсуттєвих аспектах;
5) дата аудиторського висновку — аудитор повинен проставляти датуаудиторського висновку на день завершення аудиторської перевірки. Дата на аудиторськомувисновку проставляється в той самий день, коли керівництво підприємствапідписує акт прийому-передачі аудиторського висновку;
6) підпис аудиторського висновку — аудиторський висновок підписуєтьсядиректором аудиторської фірми або уповноваженою на це особою, яка маєвідповідну серію сертифікату аудитора України на вид проведеного аудиту;
7) адреса аудиторської фірми — в аудиторському висновку вказується адресамісцезнаходження аудиторської фірми та номер ліцензії на аудиторську діяльність.Ця інформація може розміщуватися як при кінці аудиторського висновку, післяпідпису аудитора, так і в матриці бланку аудиторської фірми.
/>Висновок
В умовахнових форм організації праці, діяльності суб’єктів господарювання з різноюформою власності значно зросла роль контролю використання основних засобів тазбереження власності.
З оглядуна те, що основні засоби займають значну частину в загальному фонді майна набільшості підприємств, на сучасному етапі розвитку важливого значення набуваютьпитання їх ефективного використання та збереження. Цьому значною мірою сприяєздійснення дієвого контролю за станом та використанням цих об’єктів.
Дослідженнятеоретичних положень та діючої практики організації обліку основних засобів вумовах трансформації бухгалтерського обліку до міжнародних стандартівдозволяють визначити коло проблем, що гальмують процес управління виробництвомта знижують ефективність використання основних засобів. До таких проблемналежать різні підходи до визначення сутності основних засобів та методики їхвідображення в бухгалтерському і податковому обліку, відсутності сталої визначеностіскладу основних засобів та інші. Поряд з розкриттям сутності та методики облікуосновних засобів особливої актуальності набувають дослідження проблеми нарахуванняамортизації, розвитку та вдосконалення в цілому системи амортизації, уточненняїї ролі в процесі відтворення, а також фінансового контролю ефективності використанняосновних засобів у виробничому процесі.
Необхідністьаудиторської перевірки зумовлюється тим, що найбільш достовірним джереломінформації про господарську діяльність підприємства є дані бухгалтерськогообліку і звітності. Аудит основних засобів є частиною загального аудиту підприємства.
Такимчином, перед аудитом стоять наступні задачі:
– зміцнення законності таправопорядку, державної та фінансової дисципліни;
– забезпечення збереженнявласності, яка належить підприємству;
– досягнення цільового,економного та раціонального використання всіх засобів, які знаходяться урозпорядженні підприємства;
– виявлення та використаннярезервів росту та підвищення ефективності виробництва;
– виявлення шляхівудосконалення роботи суб’єктів господарювання,
та інші.
Аудитфінансово-господарської діяльності активно впливає на виявлення негативних явищу діяльності підприємств, встановлення їх причинних взаємозв’язків, сприяютьпрофілактиці збитків, нестач, втрат у господарській діяльності. Аудит основнихзасобів дозволяє встановити стан основних засобів на підприємстві, їхправильний облік, нарахування амортизації.
Можназробити висновок, що аудит основних засобів дуже складний процес, а з огляду напостійні зміни в нормативних актах стосовно їх амортизації, класифікації тощоце ще й дуже важлива частина в загальному аудиті підприємства, так як можезначно впливати на його кінцеві результати.
/>Література
1. Аудит: учеб. для вузов /В.И. Подольский, Г.Б. Поляк, и др. —2-е изд., перер. и доп .— М.: ЮНИТИ-ДАНА,2002.— 655с.
2. Баришников Н.П.Организания и методика проведения общего аудита: Изд.5-е, перер. и доп.— М.: Изд.дом “Филинь”, Рилант, 2000.— 656с.
3. Бутинець Ф.Ф. Аудит:Підр.для студ.— 2-е вид. Перер. і доп. –Жит.: ПП., “РУТА”, 2002,— 672с.
4. Давидов Г.М. Аудит: Навч.посіб.— 3-те вид., стер.— К.: Т-во “Знання”, КОО, 2002, — 363с.
5. Дорош Н.І. Аудит:методичне і орг-ція, — К.: Т-во ”Знання”, КОО, 2001.—402 с.
6. Зубілевіч С.Я, Голов С.Ф.Основи аудиту. — К.: Либідь, 1996.— 267с.
7. Кулаковсько Л.П., ПічаЮ.В. Основи аудиту: навч. посіб. для студ.— Львів: Піча Ю.В; К.: ”Каравелла”,Львів: ”Новий-Світ-2000”, 2002. — 504с.
8. Облік і аудит основнихзасобів: Бондар М.І. автореф.К 2001.
9. Пупко Г.М. Аудит и ревизия:Учеб. пособ.— Мн.: Мисанта, 2002. — 429с
10. Рудницкий В.С. Методологіяі організация аудиту.— Т. “Світ”,1998.— 267с.
11. Скобара В.В. Аудит:методология и организация.— М. “Дело и сервис”, 1998г.— 576с.
12. Усач Б.Ф. Аудит: Навч.посіб.— К.: Знання-Прес, 2002.— 233 с.
13. В. Шилин “Сравнениенациональных и международных методологических иорганизационних принципов аудита” // Бухгалтерский учет и аудит, №2, 2002.— ст.40