Реферат: Аналіз продуктивності праці та її оплати в промислових виробництвах
Вступ.
Головною продуктивною силою суспільства є працююча людина. Праця була ізалишається головним джерелом матеріального і духовного достатку, головноюумовою життя і розвитку суспільства. Вся трудова діяльність людеіі здійснюєтьсяза участю трьох елементів: робочої сили, знарядь і предметів праці. Основнароль серед них належить робочій силі, яка використовує знаряддя і предметипраці. Засоби виробництва функціонують тільки в процесі праці.
З розвиткомнауково-технічного прогресу праця трудівників сільського господарства стаєдедалі продуктивнішою забезпечуючи зростання вчробіпщтна продуктів рослннництваі тваринництва для задоволення потреб населення і промисловості. Раціональневикористання трудових ресурсів, підвищення продуктивності праці на основікомплексної механізації, електрифікації та автоматизації виробничих процесів усільськогосподарському виробництві єодним з найважливіших завдань агропромислового комплексу.
Аналіз використання трудовихресурсів і оплати праці передбачає вивчення: забезпеченостісільськогосподарських підприємств робочою силою та використання її в окремихгалузях протягом року і в окремі періоди; складу трудового колективу заосвітою, стажем і кваліфікацією; динаміки продуктивності й оплати праці тарезервів її підвищення; рівня виконання плану оплати праці; відповідностіоплати праці обсягові викопаних робіт, виробленої продукції та рівнюпродуктивності праці; економії чи перевитрати у використанні фонду зарплати(оплати праці), джерел досягнутої економії та причин перевитрат. За данимианалізу розробляють конкретні заходи щодо кращого використання трудовихресурсів, робочого часу, підвищення продуктивності праці.
Так, основною метою курсової роботи євивчення теоретичних питань та практичного досвіду економічного аналізу.
Основними завданнями даної курсовоїробрти є:
1. Визначити рівень забезпеченості госопдарстватрудовими ресурсами з урахуванням потреби в працівниках основних професій, щопотребують спеціальої підготовки, а також у фахівцях-керівниках.
2. Визначити ефективність використання трудовихресурсів на промислових виробництвах та проаналізувати одержані показники.
3. Проаналізувати використання фонду оплати праці вдосліджуваному господарстві.
4. Визначити динаміку продуктивності праці вгосподарстві та зробити висновкі.
Данаробота виконана на матеріалах промислового товариства з обмеженоювідповідальністю “Право”. Основною спеціалізацією товариства є переробка зернана муку та виготовлення макаронних виробів.
1. Загальніпринципи організації економічного аналізу.
Вивчення явищприроди та суспільного життя неможливе без аналізу. Сам термін “аналіз”походить від грецького слова “analizis”, що в перекладі означає “розподіляю”.
В науці тана практиці застосовуються різні види аналізу: фізичний, хімічний,математичний, статичний, економічний та інші. Вони відрізняються об'єктами,цілями та методикою дослідження. Економічний аналіз на відміну від фізичного,хімічного та інших відноситься до абстрактно-логічного методу дослідженняекономічних явищ, де не можливо використати ні мікроскопи ні реактиви, де те йінше повинна займати сила абстракції.
Аналітичніздібності людини виникли і вдосконалювались в зв'язку з об'єктивноюнеобхідністю постійної оцінки своїх дій, вчинків в умовах навколишньогосередовища. Це завжди пробуджувало до пошуку найбільш ефективних способівпраці, використання ресурсів.
Аналіз господарської діяльності виникна базі бухгалтерського обліку як основного джерела його інформації. Першірозробки методики економічного аналізу виникли з бухгалтерського обліку іобмежувались в основному рахунковою перевіркою і аналізом балансу. Вонирозраховувались як вказівки для облікових працівників.
У наш часекономічний аналіз перетворився в одну із важливих функцій управління виробництвом.Він відіграє основну роль і є важливим засобом при виробленні та обгрунтуванніуправлінських рішень.
Спрощеномісце економічного аналізу можна відобразити схемою, що зображено на рисунку 1.1.
Економічнийаналіз – це система способів вивчення за даними обліку, звітності, планів таінших джерел інформації результатів і станугосподарської діяльності,можливих варіантів її поліпшення з метою здійснення і поліпшення виробництва,обгрунтування управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективностіроботи підприємств, їх підрозділів, об'єднань і формувань.
/>/>
ПІДЛЕГЛА СИСТЕМА (виробництво та інша діяльність)
Ресурси Роботи,послуги та ін. />
/>/>/>
УПРАВЛІНСЬКА СИСТЕМА
/>/>/>/>
ПЛАНУВАННЯ
ОБЛІК
АНАЛІЗУПРАВЛІНСЬКЕ РІШЕННЯ
/>/>/>/>
/>
/>
Рис. 1.1. Місцеекономічного аналізу в системі управління.
Економічнийаналіз – це система способів вивчення за даними обліку, звітності, планів таінших джерел інформації результатів і стану господарської діяльності, можливихваріантів її поліпшення з метою здійснення і поліпшення виробництва,обгрунтування управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективностіроботи підприємств, їх підрозділів, об'єднань і формувань.
Аналітичнедослідження, його результати та їх використання повинні відповідати певнимвимогам. Ці вимоги проявляються у принципах економічного аналізу, яких потрібнодотримуватися при організації та проведенні самого дослідження і практичномувикористанні його результатів.
1. Аналізповинен носити науковий характер, тобто базуватись на положеннях діалектичноїтеорії пізнання, враховувати вимоги економічних законів розвитку виробництва,використовувати досягнення НТП і передового досвіду, найновіші методиекономічних досліджень.
2. Важливимє принцип системності та комплексності. Коли кожен об'єкт що розглядається якскладна система, яка складається з ряду елементів, певним чином пов'язаних міжсобою та зовнішнім середовищем. Комплексність вимагає від дослідження охопленнявсіх ланок і всіх сторін діяльності та всестороннього вивчення причиннихзалежностей в економіці підприємств.
3. Аналізгосподарської діяльності повинен бути об'єктивним. Він повинен базуватись надостовірній інформації, яка реально відображає об'єктивну дійсність, а йоговисновки повинні обгрунтовуватись точними аналітичними розрахунками.
4. Принципперіодичності – аналіз повинен проводитись за планом, систематично, а не занагодою. З цієї вимоги випливає необхідність планування аналітичної роботи напідприємствах, розподіл обов'язків по її виконанню та контроль за їїпроведенням.
5. Економічнийаналіз має бути оперативним, що означає вміння швидкого та чіткого цогопроведення, прийняття управлінських рішень і перетворення їх в життя.
Такимчином, ці принципи є обов'язковими і ними потрібно керуватись, проводячи аналізгосподарської діяльності на будь-якому рівні. На їх основі повинна базуватисьметодика аналізу, що являє собою сукупність способів вивчення господарськоїдіяльності підприємств шляхом виявлення і визначення взаємозв'язку показників,які вивчаються, розчленування їх на складові частини і порівняння з іншими,вимірювання величини впливу факторів на показники, що вивчаються, як окремихскладових частин (факторів), так і сукупності їх у єдності і взаємозв'язку. Уцьому визначенні виявляється п'ять найбільш загальних послідовних етапівреалізації (елементів) методу аналізу:
1) виявленняі представлення взаємозв'язку явища, яке вивчається;
2) розчленуванняабо деталізація;
3) порівняння;
4) визначеннявеличини впливу факторів – елімінування;
5) узагальнення(синтез).
Виявленняі представлення взаємозв'язку явищ починають із вивчення взаємозв'язку економічнихпоказників. Лише розкриваючи внутрішній зміст окремого явища, взаємозв'язокйого із складовими та іншими явищами, можна пізнати його суть і розвиток. Приекономічному аналізі вивчення взаємозв'язку господарських явищ являє собоюважливий і найбільш складний елемент методу.
Узавдання аналізу економічних взаємозв'язків входить необхідність характеристикикожного розміру і конкретного виду залежності господарського результату відокремих факторів, що на нього впливають. Таку характеристику одержують задопомогою математичного моделювання виробничих процесів. В економічнихдослідженнях найпоширенішим і доцільнішим є зображення економічнихвзаємозв'язків у вигляді математичних формул, які ще називають аналітичнимимоделями. Використання при аналізі моделей дозволяє абстрактно зобразитиосновні взаємозв'язки, що існують в реальній господарській системі.
Деталізація.Вивчення будь-якого взаємозв'язку економічного показника включає взаємозв'язоксебе розчленування його на складові частини або на окремі фактори. Економічніпоказники можна деталізувати за ознаками простору, часу або ж за спеціальнимиознаками, складовими частинами. Слід враховувати, що чим більша і ширшадеталізація показників, які вивчаються, тим глибший і більш якісний аналізпричин, тим точніші аналітичні результати вивчення економіки підприємств.
Порівняння.Зміст економічного аналізу не вичерпується деталізацією показників, їхрозчленуванням. Важливим засобом аналізу є порівняння показників, щовивчаються, а також їх складових частин з іншими аналогічними показниками,прийнятими за базові… Без порівняння взагалі не може бути аналізу
Залежновід мети вивчення того чи іншого показника способом порівняння відрізняютьсянасамперед тим, які показники приймають базовими для порівняння з нимипоказників, що аналізуються. За базові показники приймають такі:
· плановіпо господарству в цілому і по внутрігосподарських підрозділах, або договірні поорендарях;
· показникиза минулі роки і за ряд років;
· показникиінших окремих господарств і середні дані по об'єднанню, району або групіоднотипних за спеціалізацією підприємств;
· нормативніабо розрахункові показники, визначені з урахуванням досягнень передовогодосвіду, науки і техніки тощо.
Показники,що аналізуються, найчастіше є фактично досягнуті, облікові або звітні.
Елімінування– це виключення впливу окремих факторів з метою визначення впливу інших, воновикористовується для виміру впливу окремих факторів на результатигосподарських процесів, а також дає можливість при економічному аналізівизначити величину позитивного або негативного впливу окремих факторів напоказники, що вивчаються. Цей вплив можна розглядати як алгебраїчну сумуфакторів або їх добуток чи частку від ділення одних на інші.
Важливиметапом аналізу є узагальнення його аналітичних результатів з метою використанняекономічної інформації в управлінні господарством. Узагальнення дозволяєсинтезувати дані аналізу, розібратися в вкладному комплексі факторів економікигосподарств, з'ясувати найважливіші з них. При цьому вирішуються такі основніпитання аналізу, як всебічна і об'єктивна оцінка господарських результатів,визначення раціонального поєднання факторів, що впливають на них.
В своючергу методика узагальнення має свої технічні прийоми та способи. Розглянемодеякі з них.
Підсумковий спосібвикористовується для підрахунку однорідних показників по відповідній сукупностіїх, що відображають окремі сторони або об'єкт діяльності підприємства.
Факторнийпідрахунок резервів застосовується для визначення можливого рівня показника,що аналізується. Зміст цього способу полягає у тому, що виходячи з пофакторнихвідхилень визначають можливий рівень показника при умові закріпленняпозитивного і запобігання негативного впливу факторів. Для цього підсумовуютьнегативні величини факторів і на цю суму корегують фактично досягнутийрезультатний показник.
Конструктивно-варіантнийспосіб застосовується для розробки різних варіантів господарських процесів івибору з них оптимальних.
Важливимзасобом сучасних методів управління виробництвом є математичне моделюваннягосподарської діяльності і знаходження такої структури зв'язків, при якійдосягаються високі економічні показники.
Воснові багатьох економіко-математичних методів визначення оптимальнихваріантів господарювання лежить математичне програмування. Найбільшогозастосування в галузі економіки і управління виробництвом в окремихгосподарствах набуло так зване лінійне програмування, яке успішновикористовується при визначенні раціонального співвідношення різних галузей угосподарстві, ефективної структури посівних площ, оптимальних раціонів годівліхудоби, раціональної структури стада, оптимальних складу і структуримашинно-тракторного парку, при розподілі виконання окремих робіт за маркамитракторів тощо.
Доекономіко-математичних методів узагальнення належать також способи множинноїкореляції, які дають можливість, наприклад, програмувати урожайністьсільськогосподарських культур, обгрунтовувати у планах інші показники зурахуванням намічених заходів поліпшення діяльності підприємства.
Розглянутіспособи та прийоми економічного аналізу, не вичерпують усіх можливих длязастосування. При вивченні економіки підприємств і об'єднань широковикористовують також індекси і групування, середні величини, графіки ідіаграми, аналітичні таблиці та інше.
Засвоїм змістом та задачами аналіз господарської діяльності в АПК майже невідрізняється від аналізу в інших галузях народного господарства, але він маєдеякі особливості в методиці його проведення, що є закономірні, оскільки єспецифічною галуззю виробництва.
I. Результатигосподарської діяльності сільськогосподарських підприємств багато в чомузалежить від природно-кліматичних умов. Оскільки останні можуть значно зменшитиурожайність, продуктивність праці та інші показники. Тому це необхідновраховувати – умови кожного року та кожного господарства. Для отриманнямаксимально можливих правильних висновків про результати господарськоїдіяльності, показники звітного року повинні порівнюватися не з минулорічними,як це робиться в промисловості, із середніми даними за 3-5 років.
II. Напротязі року в сільськогосподарських підприємствах неритмічно використовуютьсятрудові ресурси, техніка, матеріали, нерівномірно реалізується продукція,надходить виручка, що є наслідком сезонності даного виду виробництва.
III. Всільському господарстві процес виробництва дуже довгий і не співпадає з робочимперіодом. Багато показників можна розраховувати тільки в кінці року. В зв'язкуз цим найбільш повний аналіз можна зробити за результатами року. На протязіроку аналізується виконання плану агротехнічних заходів по періодамсільськогосподарських робіт.
IV. Сільськогосподарськевиробництво має справу з живими організмами. Тому на рівень його розвиткускладають великий вплив не тільки економічні, а й біологічні, хімічні і фізичнізакони, що ускладнює вимірювання впливу факторів на результати господарськоїдіяльності.
V. Основнимзасобом виробництва є земля, природні особливості якої нерозривно пов'язані зкліматичними умовами. На відміну від інших основних фондів продуктивність земліне піддається точному обліку, причому земля, як основний засіб виробництва нетільки зношується, а навпаки, покращується, якщо її правильно використовувати.Тому економічний аналіз повинен дати допомогу керівництву високоефективновикористовувати цей засіб.
VI. Сільськегосподарство відрізняється від інших галузей виробництва тим, що в ньомучастина продукції використовується для власних потреб, як засобів виробництва:насіння, корми, тварини. Через це товарна продукція, як правило, набагато меншавалової у співставних цінах.
VII. Оскількисільськогосподарське виробництво є специфічним, то для його оцінкивикористовується багато специфічних показників (урожайність, продуктивністьтварин, жирність молока та інші). Через це загальні показники, щозастосовуються в інших галузях народного господарства (собівартість продукції,прибуток, рентабельність, оборотність засобів та інші), відображають специфікусільськогосподарського виробництва, що, в свою чергу обумовлює деякіособливості аналізу.
VIII. Слідзауважити, що в сільському господарстві набагато більше, ніж в промисловості,однотипних підприємств, які здійснюють виробництво приблизно в однаковихприродно-кліматичних умовах. Тому це дозволяє більш широко застосовуватиміжгосподарський порівняльний аналіз, що дозволяє більш точно оцінюватирезультати господарської діяльності, виявляти передовий досвід іншихпідприємств.
IX. Наявність широкоїбази для порівняння як в рамках окремого господарства, так і в масштабахрайону, області дозволяє частіше використовувати в економічному аналізі такіприйоми: співставлення паралельних та динамічних рядів, аналітичне групування,кореляційний аналіз, багатовимірний порівняльний аналіз та інші.
Длярізних цілей управління аналіз проводиться на різні відрізки часу, з різнимступенем деталізації і глибокого вивчення показників. З урахуванням факторучасу економічний аналіз можна підрозділити на такі види: попередній та поточний(ретроспективний), який ділиться на оперативний і заключний.
Попереднім вважаєтьсяаналіз, при якому вивчають господарську діяльність з метою прогнозуваннямайбутніх господарських процесів і явищ. Він проводиться до початку здійсненнягосподарських процесів для вибору та обгрунтування кращих їх варіантів,попередження небажаних результатів.
Поточнийаналіз проводиться після господарських актів. Він використовується дляконтролю за виконанням плану, виявлення невикористаних резервів, об'єктивноїоцінки результатів діяльності. Якщо планові показники недостатньо реальні, топоточний аналіз взагалі втрачає зміст.
Як ізазначалося, залежно від використовуваних даних, часу, швидкості та метипроведення, поточний аналіз поділяється на:
ü Оперативний (ситуаційний) аналіз проводиться відразу після завершеннягосподарської операції або змін ситуації за короткий проміжок часу (зміну,добу, декаду). Його ціль – оперативно виявляти і діяти на господарські процеси.
ü Заключний аналіз проводиться за звітний період часу (місяць, квартал,рік). Його цінність в тому, що діяльність підприємства вивчається комплексно тавсесторонньо по звітним даним за відповідний період.
Оперативнийта заключний аналіз взаємопов'язані та доповнюють один одного.
Вищимдосягненням у розвитку аналізу господарської діяльності для потреб управління єфункціонально-вартісний та системний аналіз.
Функціонально-вартіснийаналіз, або, як його ще називають аналіз витрат на основі споживчої вартості –це метод вивчення можливостей скорочення витрат на виробництво продукції,робіт чи послуг, обов'язково при незмінних або поліпшених якісних властивостях.
Системнийаналіз – це таки й аналіз, при якому вивчають складні управлінські проблемишляхом уявлення об'єктів, що вивчаються, у вигляді систем. Тобто як комплексивзаємозв'язаних елементів, що знаходяться у відповідному русі. У свою чергукожна така система є підсистемою іншої, більш великої системи.
Прицьому кожна з проблем, що вивчаються, розглядається системно з урахуваннямбагатьох аспектів управління і в зв'язку з іншими взаємозв'язаними проблемами.
Усамому процесі системного аналізу можна виділити кілька послідовних етапів:
1. постановкапроблеми;
2. визначеннямети і критеріїв, аналіз стану і розвитку об'єктів;
3. аналізсамої проблеми з вивченням можливих варіантів рішень;
4. синтезрезультатів аналізу;
5. вибіроптимального варіанту рішення.
Припроведення комплексного аналізу господарської діяльності виділяють наступніетапи:
Ø Напершому етапі уточнюються об'єкти, ціль та задачі аналізу, складається плананалітичної роботи.
Ø Надругому розробляється система синтетичних і аналітичних показників за допомогоюяких характеризується об'єкт аналізу.
Ø Натретьому етапі збирається і підготовлюється до аналізу необхідна інформація(перевіряють її точність, приводиться в співставний вигляд і т. д.).
Ø Начетвертому проводиться порівняння фактичних результатів господарювання зпоказниками плану звітного року, фактичними даними минулих років, здосягненнями провідних підприємств і т. ін.
Ø Нап'ятому етапі виконується факторний аналіз: виділяються фактори і визначаєтьсяїх вплив на результат.
Ø Нашостому виявляються невикористані і перспективні резерви підвищенняефективності виробництва.
Ø Насьомому етапі проходить оцінка результатів господарювання з врахуванням діїрізних факторів та виявлення невикористаних резервів, розробляються заходи поїх використанню.
Якфункція управління економічний аналіз має ту особливість, що він використовуєтьсядля виконання його інших функцій при прийнятті будь-яких управлінських рішень вобласті планування, регулювання, організації, стимулювання, контролю завиконанням планів, зобов'язань, збереження власності, дотримання технологічноїдисципліни, договірних зобов'язань.
2. Аналіз використання трудових ресурсів на промислових виробництвахсільського господарства.
Дотрудових ресурсів відноситься та частина населення, яка відповідає необхіднимифізичними даними, знаннями і трудовими навичками у відповідній галузі.Формування трудових ресурсів і їх використання в різних галузях економіки маютьсвої особливості. В сільському господарстві, з розвитком продуктивних сил,науково-технічного прогресу, скорочується чисельність робітників, найнятихбезпосередньо виробництвом продукції, В їх використанні, спостерігаєтьсясезонність і тісний зв’язок з природнокліматичними умовами.
Достатнязабезпеченість сільськогосподарських підприємств необхідними трудовимиресурсами, їх раціональне використання, високий рівень продуктивності працімають велике значення для збільшення об’єму виробництва продукції, а відпідвищення ефективності їх використання залежить об’єм і своєчасність виконаннясільськогосподарських робіт, ефективність використання техніки і як результат –об’єм виробництва продукції, її собівартість, прибуток і інші економічніпоказники.
Узв’язку з тим, що сільському господарстві, з причини сезонності характерувиробництва, потреба в трудових ресурсах в різні періоди різко коливається. Прибільш глибокому аналізі потрібно з’ясувати забезпеченість господарстватрудовими ресурсами в періоди найбільш напружених робіт.
Обсягвиробництва сільськогосподарської продукції великою мірою залежить відкількості працюючих і продуктивності їхньої праці. Аналізуючи виконання планупо праці, насамперед визначають кількість працюючих за категоріями (трудовихресурсів), їх структура та використання.
Відповіднодо положення “Про соціалістичне державне виробниче підприємство” чисельністьпрацюючих і штати інженерно-технічних працівників, службовців і молодшогообслуговуючого персоналу визначає саме підприємство за типовими штатами,штатними нормативами, фондом зарплати і лімітом граничних асигнувань наутримання апарату управління, які визначають вищестоящі організації.Чисельність робітників з категоріями працюючих у рослинництві, тваринництві, напідсобних та обслуговуючих виробництвах визначають залежно від виробничоїпрограми (на основі технологічних карт), обслугу робіт і норм виробітку.
Дляаналізу використання трудових ресурсів фактичну наявність працівниківпорівнюють з плановою, типовими штатами та діючими нормами. Слід мати на увазі,що загальне зменшення кількості працюючих ще не свідчить про економію праці.Для цього визначають відносне відхилення, розраховуючи планову потребу вробітниках на фактичний обсяг валової продукції.
Порівнюючифактичну чисельність працюючих із запланованою, можна проаналізуватизабезпеченість господарства робітниками та інженерно-технічним персоналом, атакож зміни середньорічної кожної категорії працюючих порівняно з минулимроком.
Заданими облікового складу працюючих слід також установити, наскільки постійним єсклад виробничих бригад, механізованих ланок, оскільки переведення з однієїланки або бригади в іншу протягом року знижує зацікавленість робітників укінцевих результатах своєї праці та їх відповідальність.
Увиробничо-фінансових планах господарств наводяться розрахунки в потребі робочоїсили по галузях і за спеціальностями, що дає змогу аналізувати забезпеченість їхтрудовими ресурсами.
Зацими даними можна визначити в яку галузь треба додатково залучити робітників,за рахунок власних ресурсів (переведення з іншої галузі), чи потрібно залучитипрацівників зі сторони.
Напругав забезпеченні підприємства трудовими ресурсами може бути частково знята зарахунок більш повного використання існуючої робочої сили, росту продуктивностіпраці робітників, інтенсифікації виробництва, комплексної механізації іавтоматизації виробничих процесів, введення нової, більш продуктивної техніки,удосконалення технологій і організації виробництва. В процесі аналізу повиннібути виявлені резерви скорочення потреб в трудових ресурсах в результатіпроведення вище зазначених заходів.
Якщопідприємство розширює свою діяльність, збільшує свої виробничі можливості,утворюють нові робочі місця, необхідно з’ясувати потребу в трудових ресурсах покатегоріям і професіям і джерелам їх присвоєння.
Аналіззабезпечення підприємства трудовими ресурсами слід проводити в тісному зв’язкуз вивченням виконання плану соціального розвитку підприємства слідуючим групампоказників:
- підвищення кваліфікації робітників
- покращення умов праці і захисту здоров’я робітників
- покращення соціально-культурних і житлово-побутових умов
- соціальна захищеність членів трудового колективу
Виконаннята перевиконання плану по підвищенню кваліфікації робітників сприяє зростаннюпродуктивності праці і позитивно характеризує роботу підприємства.
Дляоцінки заходів з покращення умов праці та збереженню здоров’я працівниківвикористовують слідуючи показники:
- забезпечення робочих санітарно-гігієнічними приміщеннями
- рівень санітарно-гігієнічних умов праці
- рівень частоти травмувань (на 100 чоловік)
- відсоток працівників які мають професійні травми(захворювання)
- кількість днів тимчасової непрацездатності на 100 чоловік
- відсоток робітників, покращивших своє самопочуття всанаторіях, профілакторіях, будинках відпочинку, по туристичним путівкам таінші.
Аналізуєтьсятакож виконання заходів по охороні праці та техніці безпеки.
Великуувагу приділяють питанням соціальної захищеності членів трудового колективу,рішення яких, з розвитком ринкових відносин, все в більшій мірі лягає напідприємство.
Впроцесі аналізу вимагають колективного договору по всім його направленням, атакож в розрахунку на одного робітника. Для більш повної оцінки проводятьміжгосподарський порівняльний аналіз. В кінці аналізу розробляють конкретний план заходів, направлених на підвищення рівня соціальної захищеності робітниківпідприємства, покращення умов їх праці, соціально-культурних іжитлово-побутових умов, які враховуються розробці плану соціального розвитку нанаступний рік.
Прианалізі забезпечення трудовими ресурсами і рівнем їх використання враховуютьфондоозброєність і енергоозброєність праці. Чим вищий рівень озброєностіробочої сили основними засобами виробництва і енергетичними потужностями, тимбільші потенціальні можливості підвищення продуктивності праці, тим меншакількість праці, необхідна для виробництва одного і того самого обсягупродукції.
Загальнийпоказник фондоозброєності праці визначається вартістю основних виробничихфондів на одного працівника. Енергоозброєність відображається сумарноюпотужністю енергоресурсів у кінських силах на одного середньорічногопрацівника.
Рівеньвикористання трудових ресурсів відображається в показниках продуктивностіпраці. Зростання продуктивності праці вважають вирішальною умовою збільшеннявиробництва продукції. Продуктивність праці вимірюється співвідношенням міжкількістю виробленої продукції та затратами живої праці. Підвищенняпродуктивності праці можливе за умови випереджаючого зменшення продуктивностіможливе за умови випереджаючого зменшення потрібної на виробництво кількостіживої праці, порівняно з кількістю уречевленої праці: таким чином досягаєтьсяекономія всієї суми праці, яка відображається в собівартості продукції.
Зменшенняпродукції та зниження собівартості її виробництва за рахунок зростанняпродуктивності праці – вважається головним напрямком підвищення економічноїефективності виробництва. Це положення дуже актуальне зараз в нових умовахгосподарювання. Від продуктивності праці залежить також рівень її оплати і,отже матеріальна зацікавленість працівників у підвищенні результативностівиробництва.
Такимчином, аналіз продуктивності праці відіграє важливу роль у пошуку резервівзміцнення економіки господарства і підвищення добробуту зайнятих у ньомупрацівників.
Усільському господарстві, на відміну від багатьох галузей промисловості,працівник, як правило, не перетворює безпосередню сировину в кінцеві продукти.Він просто виконує необхідні операції, що сприяють виробництву продукції врезультаті дії природних процесів. Тому інтенсифікація праці в цій галузі незавжди супроводжується підвищенням її продуктивності.
Усільському господарстві рівень продуктивності праці знаходиться під впливом нелише організаційно-технологічних факторів, але й великою мірою природних умов.Тому при аналізі важливо підвищення продуктивності праці на вироблені окремоговиду продукції вважати як результат раціонального співвідношення, з одногобоку, збільшення виробництва продукції на одиницю розміру цієї галузі.
Прианалізі вирішуються такі завдання, як проведення оцінки загального рівняпродуктивності праці, використання запасу робочого часу, виявлення і визначеннярозміру впливу окремих факторів і шляхів підвищення ефективності використанняпраці та коштів на її оплату.
Узагальнюючимпоказником рівня продуктивності в цілому по господарству є річний видобутоквартості валової продукції у порівняльних цінах на одного середньорічногопрацівника. Річний видобуток одного працівника залежить від ступенявикористання запасу робочого часу, середньої тривалості праці. Цю залежністьможна відобразити формулою:
/>;
деy – річний видобуток продукції на одного працівника;
x1– річний запас робочих днів працівника;
x2– коефіцієнт використання запасу робочого часу;
x3– середня тривалість відпрацьованого людино-дня в годинах;
x4– виробіток продукції в розвитку на 1 людино-годину, в грн..
Виходячи з цього взаємозв’язку, при аналізі необхідно дати оцінкузагальному рівню продуктивності праці і факторам, що його зумовили, тавизначити вплив продуктивності праці на обсяг виробництва продукції (табл.2.1).
1)рівнявикористання запасу робочого часу
305*0,003*6,7*3,54=21,7
305*(-0,007)*5,9*3,49=-43,96
2) тривалістьробочого дня
305*0,852*(-0,5)*3,54=-451
305*0,852*0,3*3,49= 272
3) годинноговиробітку
305*0,852*6,2*0,02=32,2
305*0,852*6,2*0,13= 241,7
Дані показують, що у порівнянніз середніми даними за попередні чотири роки річний виробіток одного працівниказменшився за рахунок негативного впливу другого фактору (тривалість робочогодня). Отже, тривалість робочого дня повністю не використовувалась, а цезначить, що при повному використанні робочого дня, робочий виробіток збільшивсяб на 326 грн ю
Порівнявши дані звіньогоперіоду з планом показують, що річний виробіток на одного працівника збільшивсяза рахунок позитивного впливу “тривалості трудового дня” і годинного виробіткупрацівника і негативо вплинув рівень використання запасу робочого часу. Отже,господарство має резерв збільшення річного виробітку продукції за рахунокпідвищеннярівня використання запасу робочого часу на 255,2 грн.
Виходячи зцього взаємозв”язку можна визначити зміни в продуктивності праці тасередньорічної чисельності працівників.
Однак головна увага прианалізі повинне спрямовуватись на вивення найважливішого показника годинноїпродуктивності праці, який в середньому по господарству складається ізпоказників продуктивності праці в галузях рослинництва і тваринництва таокремих виробничих підрозділах.
3. Аналіз продуктивності праці в промислових виробництвах сільськогогосподарства .
Колективкожного підприємства повинен добиватися підвищення продуктивності праці длязростання виробництва без збільшення чисельності працюючих.
Основнимзавданням аналізу продуктивності парці:
- визначення виконання плану і динаміку продуктивності праціодного працівника чинним, що вливають на формування її рівня;
- проаналізувати завдання праці на виробництво одиниціосновних видів продукції рослинництва, тваринництва, допоміжних виробництв івиявити резерви подальшого їх зниження
Продуктивністьпраці визначають за кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу,або за затрати неробочого часу на виробництво одиниці продукції.
Продуктивністьпраці залежить від ряду чинників. Аналітичні групування й аналіз комерційноїзалежності в економічних дослідженнях показують наявність тісного зв’язкупродуктивності праці з фондоозброєністю працюючих, фондозабезпечиністю,вартістю оборотних виробничих фондів, що припадають на одного працівника;рівнем спеціалізації, виробництва та ін.
Аналізуючидіяльність підприємства за звітній період, фактичну продуктивність праціпорівнюють з плановою і визначають, як вона змінилася порівняно з минулим рокомі на скільки відрізняється від її рівня в кращому господарстві району. Якщоперший показник вищій за другий, то це свідчить про підвищення продуктивностіпраці робітників господарства. Далі визначають вплив окремих чинників навідхилення фактичного рівня продуктивності праці від планового, або йоготорічного значення.
Річнийвиробіток на одного працюючого залежить від співвідношення чисельностіадміністративно-управлінського персоналу і працюючих, зайнятих безпосередньо насільскогосподарчих роботах. Математично цю залежність можна визначити якздобуток від множення виробітку одного працівника на частину управлінськихпрацівників у загальній чисельності персоналу, зайнятого всільськогосподарському виробництві.
Продуктивністьпраці на виробництві сільськогосподарської продукції відображається кількістювиробленої продукції на одиницю затрат робочого часу у людино-годинах. У річнихзвітах і планах сільськогосподарських підприємств по окремих галузях і видахпродукції відображаються обернені показники – затрати праці на одиницюпродукції в людино-годинах. Чим нижча трудомісткість виробництва продукції, тимвища продуктивність праці.
Продуктивністьпраці залежить від багатьох факторів: організації технології виробництва,механізації робіт, структури посівних площ, природних умов та ін… при аналізіпродуктивності праці на виробництві окремих видів сільськогосподарськоїпродукції прийнято вважати за результат впливу на неї насамперед двох факторів:
- рівняння продуктивності одиниці розміру галузі
- трудомісткість виробництва на одиницю розміру галузі.
Дляаналізу впливу на продуктивність праці окремих факторів користуються умовнимпоказником затрат праці на одиницю продукції при базисній (плановій)трудомісткості одиниці розміру галузі і при аналізованими (фактичними) рівніпродуктивності. З цією метою розрахунки можна проводити, користуючись способомабсолютних різниць. Вихідні дані для такого аналізу наведені у таблиці 3.1.
в) вплив зміни обсягу валової продукції
30,75-28,07=+2,68
30,51-30,51=0
г) вплив зміни середньорічної чисельностіпрацівників
30,75-30,75=0
30,75-30,51=+0,24
Проаналізувавши дані табл.3.1 можназробити висновок, що продуктивність праці порівняно з 1998р збільшилась за рахунокзбільшення обсягу валової продукції. У порівнянні з 1997р продуктивність праціпо господарству зменшилась за рахунок обсягу валової продукції .
4. Аналізвикористання фонду оплати праці в промислових сільскогосподарчих виробництвах.
Вкладенав процесі виробництва праця кожного працюючого оплачується відповідно докількості та якості за принципом: за кращу працю і вищі результати – вищаоплата. В умовах розширеного відтворення зростання оплати праці здійснюється наоснові випереджаючого росту її продуктивності. Результати господарськоїдіяльності та ефективність виробництва значною мірою залежить від удосконаленняоплати праці. Фонд заробітної плати для господарств встановлює вищестоящаорганізація. Економічне використання його є однією з основних умов зниженнясобівартості продукції й підвищення рентабельності виробництва. Порівняннямфактичного використання фонду зарплати з плановим виявляють рівень виконанняплану і суму економії чи перевитрат.
Основнимизавданнями аналізу використання фонду заробітної плати (оплати праці) усільскогосподарчих підприємствах є такі:
- визначення суми абсолютної і відносної перевитрати(економії) фонду заробітної плати та виявлення причин, що їх зумовили;
- вивчення структури фонду заробітної плати (оплати праці),застосування в господарстві матеріальних стимулів за високі результати праці;
- порівняння розміру оплати праці робітників, зайнятих урізних галузях виробництва.
Під часвикористання фонду заробітної плати розрізняють абсолютну і відноснуперевитрату (економію). Абсолютну перевитрату визначають порівнянням фактичногофонду заробітної плати з плановим як абсолютну суму його перевищення. Длярозрахунку відносної перевитрати фактичний
достатнє підвищеннязаробітків, цим самим оплата, праці стає важливим засобом підвищення їїпродуктивності. Другою необхідною умовою раціональної оплати праці є неаби-яке збільаен-ня заробітків, а таке, при якому темпи зростанняпродуктивності —праці випереджали б підвищення рівня оплати. Лише за таких умовзменшуються витрати на оплату праці в собівартості продукції, опда-а праці стаєефективним засобом ведення господарства.