Реферат: Гриби

Гриби

У житті лісугриби відіграють виняткову роль. Розмножуються вони дрібними часточками — спорами. На грибниці (міцелій) розвиваються плодові тіла — гриби, якіставляться до не зелених рослин. Вони позбавлені хлорофілу, не виробляютьорганічних речовин з неорганічних, а харчуються за рахунок готових речовин. Поспособі харчування гриби підрозділяють на три групи: сапрофіти, паразити ймікоризні.

Сапрофіти — гриби, що харчуються залишками живих організмів, в основному рослин. До нихставляться дощовики й печериці. Паразити — гриби, що розвиваються за рахунокживих організмів — рослин і тварин. Це численні трутовики, що утворять надеревах великі плодові тіла й зухвале гниття деревини. Мікоризні грибиприсвячені до певних видів дерев. Грибниця, обплітаючи коріння дерев, одержуєвід них вітаміни й вуглеводні речовини. У свою чергу гриби сприяють розвиткулісу, беруть участь у створенні ґрунтового покриву. Разом з мікроорганізмамивони розкладають лісову підстилку, переробляє мінеральні речовини й іншіпродукти розкладання в легко доступні форми для засвоєння.

Приуроченістьгрибів до однієї якої-небудь породи дерев знайшла відбиття в їхній назві — красноголовець, підберезник, дубовик. Деякі гриби перебувають у симбіозі зодним деревом, інші — з декількома, окремі взаємовигідно живуть з багатьмадеревами. Мікоризні гриби й ліс не можуть існувати друг без друга. Для вирощуваннялісу на новому місці необхідно вносити в ґрунт гриби.

Взаємовигіднеспівжиття утворюють гриби з деревними породами вищих рослин. Міцелій грибаобплітає корінь зовні, а також проникає в тканину дерева. Утвориться так званамікориза, тобто з'єднання кореневої системи дерева з гіфами гриба. У результатізначно збільшується усмоктувальна поверхня кореневої системи дерева. Грибсвоїми сильно розгалуженими гіфами всмоктує із ґрунту воду й передає її вкорінь дерева, які в такий спосіб одержують додаткову вологу.

Наукові досвідипоказали, що дерева в симбіозі із грибами ростуть набагато швидше, ніж ті, укоріннях яких відсутня грибна мікориза. Дерево одержує від гриба додатковувологу й мінеральні солі, гриб від дерева — готове харчування. Для багатьохгрибів симбіоз необхідний, оскільки їхнє плодове тіло утвориться тільки вконтакті гіфів з коріннями дерева.

Деякі види грибівпов'язані з кореневою системою певних видів листяних або хвойних дерев.Наприклад, білий гриб утворить мікоризу з дубом, грабом, буком, березою,сосною, ялиною.

Грибирозмножуються спорами, які розсипаються в безпосередній близькості відкапелюшка гриба. Пророслі суперечки на наступний рік утворять на корінняхдерева нову мікоризу. Досвідчені грибники знають це й щорічно приходять на те самемісце, зрізуючи гриби ножем, щоб гіфи залишилися в землі. Тоді наступного дняабо незабаром з'являються нові молоді капелюшки грибів.

Грибники,відправляючись на «тихе полювання», залишають не торкнутими багато їстівнихгрибів. Не беруть навіть печериці. А цей гриб по поживності рівноцінний біломуй рижику. Він росте групами із травня до пізньої осені на полях, у садах,городах, лісосмугах, лугах, навіть на тротуарах.

Найчастішегрибники зневажають і дощовиками. Ці смачні й живильні гриби ростуть ряснопісля теплих травневих дощів усюди, досягаючи іноді гігантських розмірів(більше 10 кг).

Ліки із грибівшироко використовують у сучасній медицині. Практика підтвердила їхнійсприятливий вплив на організм людини завдяки антибактеріальним властивостям.

У сироварінніздавна використовували витяжку зі сичуга жуйних тварин, виділяючи сичуговийфермент ренін, необхідний для виготовлення твердих сирів. Фермент руссулін, нів чому не уступає реніну. Кілька років назад ленінградські мікологи виявили, щоодин із грибних ферментів добре сквашує молоко з утворенням щільного згустку.Це відкриття привернуло увагу фахівців. Співробітники Всесоюзногонауково-дослідного інституту молочної промисловості після численних досвідів,дослідивши 150 видів сироїжок, знайшли один вид, фермент якого за 30 хв сквашує 100 л молока з утворенням щільного згустку.

А «тихеполювання»! Ми одержуємо заряд бадьорості, знаходимо щиросердечну рівновагу.Але це не таке просте заняття. Воно вимагає надзвичайної обережності, тому щоіснують і отрутні гриби, досить схожі на їстівні. Щоб виключити небезпекаотруєння, необхідно навчитися визначати гриби. Особливо обережно необхіднозбирати пластинчасті гриби, тому що більшість отрутних грибів ставиться до них.

Серед трубчастихгрибів відомий єдиний отрутний гриб — сатанинський. В окрему групу виділяютьумовно їстівні гриби. Незважаючи на те, що вони містять отруйні речовини, післявідповідної обробки вони стають придатними для їжі. Деякі гриби, хоча йзнешкоджуються при попередній обробці, зберігають неприємний смак і запах. Їхвідносять до групи неїстівних і не збирають.

Небезпечнимиможуть бути і їстівні гриби, якщо вони перерослі, старі. У дубових лісахростуть білий гриб, сатанинський, грузді, сироїжки, свинушки, лисички, опеньки,мухомори, дубовик, у соснових — білий гриб, рижики, маслюки, сироїжки,свинушки, козляки, моховики, польський гриб, рядовики, рядка, лисички, опеньки,мухомори, у березових гаях — білий гриб, дубовик, грузді, підберезник,красноголовець, сироїжки, волнушки, лисички, моховики, свинушки, рядка,вешенки, опеньки, мухомори, у ялинниках — білий гриб, рижики, красноголовці,грузді, сироїжки, гриб-парасолька, маслюки, моховики, зморшки, рядки, свинушки,лисички, мухомори, в осичняках — красноголовець, грузді, лисички, ожин жовтий,моховики, свинушки, зморшки, вешенки, опеньки, мухомори.

Гриби з'являютьсяв місцях, де добре розвивається грибниця: на узліссях, галявинах, узбіччяхдоріг, просіках, невеликих височинах (в основному на схилах).

Білий гриб вартошукати в заростях вересу, серед невеликих мохових купин. У густому лісі грибимайже не зустрічаються, оскільки ґрунт тут недостатньо прогрітий, а також насильно задерненних або замшілих ділянках лісу. Строки появи грибів залежать відпогодних умов. Про їхню появу сигналізують фази розвитку рослин: цвіте осика — з'являються зморшки; з осики летить пух — під нею шукайте красноголовець;колоситься жито — пішли білі гриби-колосовики; цвіте липа мелколистяна — появадругого шару білих грибів; у жнива з'являється другий шар підберезників; овес увосковій спілості — пішли осінні опеньки; поява мухоморів — через кілька днівбудуть білі гриби. За волнушками з'являються рижики.

На жаль,необережне втручання людини в життя лісу, забруднення навколишнього середовищаприводять до зменшення грибів. Уже багато хто з них занесені в Червону книгу.

Перебуваючи влісі, варто пам'ятати, що гриби, як і всі корисні рослини, необхідно охороняти,берегти їх для майбутніх поколінь.

Не збирайте (і незрізуйте) переспілі гриби. Вітер рознесе їхні суперечки для утворення новихгрибниць. Не спушуйте, не розкидайте лісову підстилку. Цим ви руйнуєте ниткигрибниць, після чого вони погано плодоносять.

При зборізрізуйте гриби ножем. Не збирайте поганок, мухоморів. Ними годуються звірі йптахи. Помнете, у лісі немає нічого зайвого.

На Землі немаєтакої сфери, у якій би не були виявлені мікроорганізми. Вони скрізь — уповітрі, воді, ґрунті. Роль і участь у нашім житті мікроорганізмів важкопереоцінити. Вони воістину всюдисущі, мають величезну швидкість росту, можутьіснувати й розмножуватися на будь-яких субстратах, у тому числі й неорганічних,здатні давати астрономічне по чисельності потомство, а при несприятливих умовахупадати в анабіоз — стан між життям і смертю. Мікроорганізми — дивнітрансформатори й акумулятори енергії.

Понад тристароків тому (1663 р.) завдяки допитливості сукнороба з голландського містаДельфта Антони ван Левенгука людство довідалося про існування мікроорганізмів.Він описав свої спостереження в 112 листах Лондонському Королівськомутовариству. Пізніше була видана книга «Таємниці природи». І лише через 100років у результаті геніальних відкриттів Луї Пастера стала прояснятися рольмікроорганізмів як діючого початку багатьох харчових виробництв, історія якихіде в глибоку стародавність. Початок мікробіології — науки про мікроорганізми — прийнято відраховувати із часу Луї Пастера.

Однак ще задовгодо Пастера людство використовувало мікроорганізми.

Винороби йсировари стародавності навіть не підозрювали про існування мікробів, але це незаважало їм варити сири й робити провина. Процес скисання молока, випічки хлібабув також відомий нашим предкам, але мікробіологічна сутність його буланепояснена. Тільки на основі знання хімічних законів Луї Пастер дав поясненняпроцесам, використовуваним у виноробстві, при одержанні сирів, пива й в іншихвиробництвах.

Породженадосвідом усього людства й генієм Луї Пастера мікробіологія переживає заразперіод бурхливого розквіту.

Неможливо назватиобласть людських знань, прямо або побічно не пов'язану з мікробіологією.Недосвідчена людина знайома, як правило, лише з негативною стороною діяльностімікроорганізмів. Мікроби викликають хвороби рослин, тварин, людини. Люди більшезнаючі знають, що кисляк, кефір, ряжанку, масло й сметану одержують із молоказа допомогою різних мікроорганізмів.

Мікроорганізмамвластива й разюча здатність пристосовуватися до нових умов існування, щопоявились у результаті діяльності людини. Вони не гинуть навіть в умовахглибокого вакууму й при наднизьких температурах. При недоліку їжі або іншихнесприятливих умов чимало мікроорганізмів упадають у сплячку, спочиваючі формиу вигляді спор або цист. У такому стані вони можуть перебувати десятки, сотніроків чекаючи гарних умов.

Бактерії здатніпротистояти високим температурам, тиску й радіоактивному випромінюванню,залишають далеко позаду інші форми життя.

Мікроорганізмиздатні жити у внутрішнім середовищі інших живих організмів. Тут вони виступаютьу двох ролях: як паразити і як організми, що виконують корисні функції.Наприклад, величезний обсяг роботи з переварювання рослинної їжі в шлункужуйних тварин проводять мікроби.

Безліч бактерійвступають у симбіотичні відношення з рослинами. Деякі з них, поселяючись накоріннях бобових рослин, допомагають їм засвоювати азот з повітря. На 1 г сухих корінь доводиться до 10 млрд. бактерій-азотфиксаторів.

Та й у внутрішніхорганах людини живе величезна кількість бактерій, тільки в шлунку їхніх 500видів. І не дивно, що мікроорганізми всюдисущі.

У цей час у світіналічується близько 2,5 млн. органічних і неорганічних з'єднань. Щоднястворюються всі нові речовини й матеріали, що синтезуються в лабораторіяхусього миру. І, незважаючи на виробництво в астрономічних цифрах, різнихпродуктів, наша планета не перетворилася в склад виключених із кругообігуречовин. Основна заслуга в цьому належить всеїдним мікроорганізмам. Вонивикористовують не тільки органіку, але й неорганікові. Є й такі, які харчуютьсяаміаком, нітратами, сірководнем, залізом, воднем, вуглекислим газом і іншимихімічними елементами.

Безмікроорганізмів життя на Землі неможлива. Тому будь-яка дія, втручання людини вприроду повинне бути попередньо обдумане з погляду впливу на навколишні насмікроорганізми.

Специфічний шляхрозвитку грибів, тенденція до спрощення полового апарата, особливі формизахисту генеративних органів, якими є плодові тіла, що не мають аналогів урослинному світі, існування поряд зі спільністю також і розходжень убіосинтезі, здійснюваному рослинами й тваринами, будова таллома, відсутністьгормонів і інші особливості грибів дали підстава біологам, поряд ізпрокаріотами, рослинами й тваринами, виділити цю якісно своєрідну групу всамостійне царство.

У більшостігрибів вегетативне тіло складається зі сплетення гіф — міцелію, що представляєсобою багатоядерну цитоплазму, найчастіше розділену перегородками й оточенуклітинною стінкою. У деяких грибів вегетативне тіло складається з однієїклітини.

Процеси, щоодночасно протікають у клітині, об'єднані в загальну збалансовану систему,тобто втримуються в ній органоїди й мікромолекулярні комплекси діють неізольовано, а в тісній взаємодії один з одним, тому що тільки при цих умовахможлива нормальна життєдіяльність клітини.

Головна роль ужитті належить ядру, ДНК якого контролює синтез білків-ферментів, що здійснюютьтісний зв'язок між всіма компонентами клітини. Загальне число білків-ферментіву клітинах досягає 10 000, у той час, як кількість не ферментних білків неперевищує 100. Значні зміни в змісті білків, необхідних для регуляціїсинтетичних процесів у клітинах грибів, наступають протягом декількох хвилин,тобто значно швидше, ніж у вищих рослин. Існує регуляція механізму індукціїферментів або прискореного його синтезу при адаптації гриба до відповідногосубстрату (індуктору), а також до репресії (процесу, протилежному індукції). Урепрессуїмой системі репрессор блокує синтез ферменту, а в індукційний фермент інактивується,у результаті чого з певної ділянки ДНК як би знімається гальмо, починається синтезвідповідної матричної РНК, і відбувається синтез ферменту. Іншими словами,наступають прискорена координація й регулювання обмінних процесів, реакційсинтезу й розпаду органічних речовин, що входять до складу грибних клітин.

Клітини грибівсинтезують власні білки, нуклеїнові кислоти, полісахариди, ліпіди й іншіречовини, використовуючи при цьому порівняно деякі метаболіти: пировинограднукислоту, ацетил-коа, сукцинил-Коа, рибозу, гліцин і ін. Ці вихідні продуктимають невелику молекулярну масу. Їхнє утворення супроводжується виділеннямдоступної для засвоєння енергії. Отже, у живій клітині постійно йдуть процесирозпаду складових частин цитоплазми й органоїдів і відновлення їх за рахунокречовин, що надходять із навколишнього середовища.

Харчуваннягрибів

Поглинанняживильних речовин організмами являє собою складний і багатобічний процес, уякому беруть активну участь поверхневі мембрани — плазмалемма й тонопласт.Речовини, необхідні організму й вступники в клітину, здатні вступати зповерхневими ділянками цитоплазми в різноманітні зв'язки. Природа цих зв'язківвизначена особливостями харчування й загальним станом цитоплазми, здатністю їїдо руху й швидко, що протікають процесами, самовідновлення.

Подиху належитьнайважливіша роль в активуванні поверхні цитоплазми й насиченні її акцепторамиз'єднань, що поглинаються з навколишнього середовища, зокрема мінеральнихречовин. Енергія, необхідна для фіксації мінеральних з'єднань, що поглинаютьсяцитоплазмою з навколишнього середовища, доставляється макроергичними зв'язкамиАТФ, що утворяться в ході подиху. Кожному мінеральному елементу властиве специфічниймеханізм взаємозв'язку з подихом, тобто єдиний механізм взаємозв'язку міжподихом і поглинанням речовин відсутній. Таким чином, тільки в процесі подихустворюються умови для безперервного активного зв'язування на поверхніцитоплазми мінеральних і органічних сполук. У грибів проникнення мінеральних іінших речовин відбувається в результаті дії Н+-насоса, дифузії й пиноцитоза.

Засвоєння вуглеводів.Головна роль у харчуванні грибів — бесхлорофилльних гетеротрофов — належитьорганічним джерелам вуглецю, оскільки інші форми вуглецю для них недоступні.Більшість грибів належить до полифаг, тобто пристосовано до використаннярізноманітних органічних речовин. Частина їх ставиться до монофагам зхарактерною вузькою спеціалізацією (спеціалізовані паразити, а також деякісапрофіти, наприклад, різні дріжджові гриби).

Для харчуваннягрибів як джерело вуглецю найбільше значення мають вуглеводи, органічнікислоти, жири й жирні кислоти, амінокислоти й деякі інші вуглеводні з'єднання. Вуглеводи.У природних умовах більшість грибів для харчування звичайно використовуютьвисокомолекулярні полісахариди, які гидролизуються відповідними ферментами допростих цукрів. Придатність для харчування тих або інших джерел вуглецювизначається по швидкості росту міцелію, інтенсивності утворення спор,кількості певного метаболіту, що накопичується в середовищі. Тим часом поступені засвоєння моносахариди істотно різняться. Всі гриби краще засвоюютьглюкозу. Цей цукор широко використовується для готування живильних у з якостіджерела вуглецю. Фруктоза менш універсальна, хоча більшість грибів насередовищі, що містить фруктозу, росте так само добре, як і на середовищі ізглюкозою. Галактоза, що також ставиться до гексоз, засвоюється погано. Трохигірше організмами грибів використовуються пентози, із числа яких найбільшеохоче сприймається ксилоза, що втримується в здеревілих клітинах у виглядіксилана. Тому деякі дереворазрушающие гриби, наприклад Serpula lacrymans,Stereum frustulosurn і інші, ксилозу воліють всім іншим джерелам вуглецю. Зінших пентоз вони досить добре усмоктують арабинозу, значно гірше — рибозу.Дуже добре засвоюють багато грибів багатоатомні спирти, що дають приокислюванні відповідні цукри. Особливо придатний для них маннит, хоча деякігриби-дермафити маннит не використовують. Ця властивість є їхньою систематичноюознакою. Сорбіт і продукти його окислювання засвоюються всіма грибами.Передбачається, що маннит відіграє роль осмотического агента, що забезпечуєтургур плодових тел. Одноатомні спирти (етиловий, метиловий і ін.) малопридатні для їхнього харчування.

Дисахариди такожвикористовуються для харчування, однак на середовищах, що містять ці з'єднання,міцелій у ряді випадків розвивається гірше. Так, засвоєння сахарози стримуєтьсятим, що в багатьох грибів инвертаза є тільки внутрішньоклітинним ферментом,тому цей дисахарид у живильному не середовищі розщеплюється. Однак насередовищі із сахарозою добре ростуть і плодоносять багато руйнуючих дерева,мікоризні й деякі інші гриби, засвоюючи її без попереднього гідролізу. Фактичновсі гриби використовують мальтозу — продукт розщеплення крохмалю, а такожцеллобиозу, що складається як і мальтоза із двох глюкозних залишків, але з'єднанихр-глюкозидной зв'язком. Деякі гриби (Tricholoma fulvum) нездатні розщеплюватицей дисахарид до глюкози.

Багато грибівдобре засвоюють трегалозу (грибний цукор), що втримується у великій кількості вріжках ріжків і дріжджах. Менш придатна для їхнього харчування лактоза,оскільки вхідна в її склад галактоза засвоюється погано.

Трисахаридрафиноза використовується грибами як джерело вуглецю. Добре ростуть насередовищі з рафинозой деякі види з пологів Polyporus й Chaethocladium.

З полісахаридівнайкраще джерело харчування — крохмаль. Причому для багатьох афиллофорових,агарикових і інших грибів, внаслідок більше повільного гідролізу йнагромадження кислот, крохмаль як джерело харчування перевершив навіть глюкозу.Разом з тим деякі гриби, що не містять амілазу, наприклад, більшість дріжджів,крохмаль не використовують.

Целюлоза, щоскладається з молекул глюкози, у природних умовах гидрозується головним чином дереворуйнівними грибами з пологів Serpula, Poria, Fomes і ін. У розкладанні целюлозилісової підстилки діяльну участь приймають багато цвілевих грибів — різні видиPenicillium, Fu-sarium, Aspergillus, Trichoderma, однак мукоровые гриби неможуть використовувати цей полісахарид.

Декстрини — продукти неповного розщеплення крохмалю,- як правило, гарні джерела вуглецю. Насередовищах з декстринами деякі гриби ростуть навіть краще, ніж на середовищахз іншими вуглеводами, однак види Tricholoma використовують декстрини значногірше, ніж крохмаль.

Пектиновіречовини — полісахариди, що дають при гідролізі галактуронову кислоту йутримуються у великій кількості у фруктових соках і слизах,- використовують дляхарчування лише деякі гриби. Це пов'язане з тим, що галактуронова кислота, щоутвориться при окислюванні первинної спиртової групи галактози, засвоюєтьсягрибами, як і сама галактоза, досить слабко. Однак для деяких грибів (видиTricholoma, Agaricus, Coriolus versicolor) пектин гарний, а часом і найкращеджерело харчування, що пов'язане з наявністю в них високоактивної пектинази.

Одним з головнихджерел вуглецю для багатьох підстилкових грибів є лігнін — високомолекулярнаречовина, що перебуває в деревині рослин. Варто підкреслити, що при вирощуваннікультур на середовищах із чистим лігніном далеко не всі гриби мають задовільнийріст. Але загальний вихід міцелію на середовищі, що містить лігнін і глюкозу,більше високий, чим на середовищі, що містить лише одну глюкозу  (видиHirschioporus, Poria, Coriolus і ін.).

Органічнікислоти, що утворяться при подиху В результаті неповного окислювання Цукрів, атакож у ході метаболічних процесів відрізняються високою поживністю, добрезасвоюються багатьма грибами. Як правило, зі збільшенням довжини аліфатичноголанцюга до шести атомів вуглецю засвоюваність органічних кислот підвищується.Дуже слабко поглинаються щавлева, мурашина й оцтова кислоти, хоча деякі грибивикористовують їх дуже активно. Наприклад, оцтова кислота — краще джереловуглецевого харчування для дріжджів Mycoderma aceti. Дикарбонові кислоти йоксикислота більше живильні, чим прості одноосновні кислоти. Вуглець, щовтримується в карбоксильной групі, відрізняє найбільша легкість поглинання.Добре засвоюються грибами й деякі інші органічні кислоти (винна, лимонна). Прицьому важливе значення має просторова ізомерія органічних кислот. Так, соліL-Винної кислоти багато грибів засвоюють краще, ніж солі D-Винної кислоти.

Жири й жирнікислоти. Звеликого числа триглицеридов жирних кислот з парним числом вуглецевих атомівкращі джерела вуглецю для грибів — стеаринова СН3(СН2) 16СООН,пальмітинова СН3(СН2)14СООН і олеїнова СН3(СН2)7СН- СН(СН2)7СООН кислоти. Засвоєння їх відбувається післяферментативного розщеплення на жирні кислоти й гліцерин. Переважна більшістьрослинних масел складається із сумішей гліцеридів різних кислот. З них добрезасвоюються пальмитинодиолеин і стеаринодиолеин. Для деяких грибів, зокрема,сапролегниевых (Leptoporus lacteus), жирні кислоти є в порівнянні із цукромкращим джерелом харчування. Відомо, що на середовищі з жирними кислотами,особливо ненасиченими, добре виростають пеницилловые гриби. Гліцерин, щоутвориться при гідролізі жирів, відрізняється більше високою поживністю йзасвоюється багатьма грибами. Стосовні до жироподібних речовин фосфатиди,воску, стериди — також гарні джерела вуглецевого харчування.

Амінокислоти — одночасно джерела вуглецю й азоту, причому їхні живильні властивості в значніймірі залежать від складу й конфігурації молекул. Гриби можуть засвоювати тількиприродні ізомери L-Амінокислот. Більшість їх має більше високий рівень росту насередовищі, що містить суміш декількох амінокислот, хоча деякі краще ростуть насередовищі з одною амінокислотою. Ступінь засвоєння амінокислот у мірузбільшення віку міцелію поступово знижується й залежить від концентраціїамінокислот іншого середовища. Не всі амінокислоти можуть служити джереламивуглецевого харчування; наприклад, для деяких видів (Penicillium і Fusarium)такими є амінокислоти з нерозгалуженим ланцюгом — норлейцин і лізин іамінокислоти — цистеїн і метіонін. Деякі види дріжджових грибів істотнорізняться між собою по здатності засвоювати вуглець, що втримується вамінокислотах.


Література

1.Гарибова Л. В., Сидорова И. И. Грибы. Энциклопедия природы России. —М., 1999

2.Гарибова Л. В., Лекомцева С. Н. Основы микологии: Морфологияи систематика грибов и грибоподобных организмов. — М., 2007

3.Дяків Ю., Шнирьова А., Сергєєв А. Введення вгенетику грибів.- К., 2005

4.Федоров Ф. В., Гриби — К., 2005

еще рефераты
Еще работы по биологии