Реферат: Родина Rosaceae у флорі Бистрицької улоговини (Прикарпаття) та перспективи їх використання
Родина Rosaceae уфлорі Бистрицької улоговини та перспективи їх використання
Вступ
Актуальність роботи. На сьогоднішній день надзвичайно важливим завданням постаєзбереження та вивчення біологічної різноманітності на нашій планеті. Проблемазбереження біологічної різноманітності як одного із стратегічних завданьлюдства висвітлена у Міжнародній конвенції збереження біологічноїрізноманітності, яка була прийнята на сесії Генеральної Асамблеї ООН з питаньглобальної екології, що відбулась в червні 1992 року в Бразилії. Особливістьсучасного етапу систематизації та використання біологічної різноманітностіполягає в тому, що ця проблема набула величезного суспільного,соціально-політичного та етичного значення. Головне нині – зберегти біологічнурізноманітність як одну з ключових якостей біосфери, котра забезпечує не тількиїї стійкість та стабільність, але й надійність та виживання людства. Щобзапобігти знищенню біологічної різноманітності, потрібно упорядкувати знанняпро живі організми, їх видовий склад. В зв’язку з цим, вивченняфіторізноманітності окремих територій має не тільки наукове, але йприродоохоронне практичне значення.
Особливо важливими є такі дослідження в регіонах, на якіздійснюється антропогенний тиск, зокрема в межах Бистрицької улоговини, що на Передкарпатті.В таких умовах особливо актуальним завданням є вивчення флори, в тому числіокремих систематичних груп.
Дуже цікавою систематичною групою є родина Розових, яка маєважливе народногосподарське значення. В її складі багато дуже ціннихлікарських, вітамінних, їстівних, медоносних, декоративних рослин.
Метою роботи є вивчення видового різноманіття дикорослих видів родиниRosaceae у флорі Бистрицької улоговини, їх поширення та екологічнихособливостей.
Перед собою ми ставили такі завдання:
– встановити видовий склад видів рослин родиниRosaceae у флорі Бистрицької улоговини;
- вивчити поширення та частотузустрічності представників родини;
- дослідити еколого-ценотичніособливості досліджуваних видів;
- виявити практичне значеннявидів рослин родини Rosaceae.
Спеціальні дослідження поширення видів рослин родиниRosaceae у флорі Бистрицької улоговини не проводились, в науковій літературіподібні відомості відсутні, тому робота відзначається науковою новизною.
Практичне значення роботи полягає у вивченні та узагальненні лікувальних,харчових, декоративних властивостей представників родини Розових та удослідженні запасів деяких видів.
1. Огляд літератури
Дослідження флори та рослинності Бистрицької улоговиниздійснювалось у процесі вивчення рослинного покриву Прикарпаття.
Історію дослідження флори та рослинності Передкарпаттяможна поділити на три періоди. Перший період охоплює кінець ХІХ – поч. ХХстоліть. В цей період дослідженням флори Передкарпаття і Карпат займалисяпольські та німецькі ботаніки: F. Hеrbich, A. Rehman, Zapalowicz, E. Woloszczak,F. Paх, A. Hayek, M. Sokolowski, F. Krzysik, S. Wierdak, M. Koczwara, W. Szafer,W. Gajewski, P. Kontny.
Встановленню таксономічних спектрів рослинного населенняПрикарпаття присвячені роботи багатьох дослідників. Перші відомості про флоруПрикарпаття знаходимо в працях Б. Гаккета, В. Бессера і Н. Вітмана. Протевони дуже скупі і нерідко викликають сумніви, оскільки територія, охоплюванаїхніми дослідженнями, виходить далеко за межі Прикарпаття, а вказівки намісцезнаходження видів відсутні або не конкретні. Тому справедливо вважати, щовивчення флори Прикарпаття започаткував А. Zawadski, який досліджувавфлоронаселення тодішніх Стрийського й Станіславського повітів. Дещо пізніше вінже опублікував список рослин Галичини та Буковини, в якому наведено 1491 вид.На цей же час припадають й дослідження Ф. Гербіха. Йому належать двадцятьнаукових публікацій, у тому числі капітальна праця Флора Буковини», в якійнаведені описи 1146 видів судинних рослин.
Уже першими роботамибула визначена основна мета досліджень: встановлення таксономічних спектрів івиявлення особливостей розповсюдження окремих видів. Дослідження велисяпереважно в напрямі вивчення рослинного населення адміністративних ірегіонально-адміністративних виділів.
Дослідження флори в Станіславському повіті післяА. Завадського Zawadski, 1825) продовжили J. Jachno, Е. Тurczynski і K. Вогоwіczka.
У цей же час інтенсивні дослідження в Коломийському повітівели А. Slendzinski і L. Wajgl. У 1884 році J. Jachno видав узагальнену працю профлоронаселення Станіславського і Коломийського повітів. Варто відзначити, що багатопраць дослідників XIX століття надруковані під заголовками списків видів абофлор околиць тих чи інших міст, які на той час були переважно адміністративнимицентрами: Самбір, Дрогобич, Стрий, Станіслав, Коломия. Але в розуміння околиця вкладенийширокий зміст. Під околицею дослідники цього періоду розуміли усю територіютого чи іншого повіту з однойменним центром. Тому цінність для сучаснихдосліджень мають дише ті праці, в яких є вказівки на конкретні місцезнаходженнявидів. Такою, зокрема, є праця А. Слендзінського, яка містить анотований список432 видів.
Після закінчення другої світової війни лісову рослинністьзахідних областей досліджували Бутейко О.І., та Мякушко В.К., Косець М.І.,Голубець М.А., Стойко С.М., Шеляг-Сосонко Ю.Р., Шеляг-Сосонко Ю.Р.та Байрова Р.С., Шеляг-Сосонко Ю.Р. та Горохова З.Н. В цихпрацях подаються відомості про флору і рослинність лісів, наводяться дані проумови їх зростання в окремих районах Карпат і Прикарпаття, висвітлюєтьсяпоширення їх на території цих районів, залежно від природно-історичних умов,викладаються наслідки вивчення деревостану, чагарникового та трав’янистого ярусів,проводиться класифікація рослинності.
Флору та рослинність листяних лісів Українських Карпат таПередкарпаття досліджували Стойко С.М., Мілкіна Л.І, Голубець М.А.,Малиновський К.А., Шеляг-Сосонко Ю.Р., Шеляг-Сосонко Ю.Р. та Горохова З.Н.
Флору Прикарпаття вивчав В.П. Ткачик. В своїймонографії він детально проаналізував систематичну, еколого-ценотичну,просторову структуру флори Передкарпаття, антропогенні зміни флори.
Раритетні фітоценози західних регіонів України описали тасистематизували Стойко С.М., Мілкіна Л.І., Ященко П.Т. та ін. Проводилосьтакож вивчення поширення рідкісних та зникаючих видів рослин в Передкарпатті,природних умов природно-заповідних територій та об’єктів.
Геоботанічне районування Передкарпаття проведено Ю.Р. Шеляг-Сосонкомта Т.Л. Андрієнко.
Узагальнення відомостей щодо поширення різноманітних видіврослин в Карпатському регіоні, в тому числі і в Передкарпатті, виконаноавторами «Визначника рослин України», «Визначника рослин Українських Карпат» та«Определителя высших растений Украины». В цих джерелах розглядалось такожпоширення, біологічні й екологічні особливості представників родини Розових вПередкарпатті.
Багатьма авторами вивчались біолого-екологічні тафармакологічні особливості представників родини Rosaceae.
Сучасну систему родини Розових запропонував А.Л. Тахтаджян.
Щодо лікарських видів рослин із родини Розових, то вониописані в багатьох як зарубіжних, так і вітчизняних виданнях. Заслуговують наувагу такі наукові роботи, як енциклопедичний словник «Лікарські рослини» підредакцією академіка А.М. Гродзінського, праця Івана Носаля «Від рослини долюдини», наукові праці наших земляків Приходько М.М., Гладун Я.Д.,Мазепа І.В. та ін. «Лікарські рослини Івано-Франківської області» 2002) та «Лікуваннясоками рослин».
2. Фізико-географічна характеристикатериторіЇ дослідження
2.1Географічне положення
Нашідослідження охоплювали територію Бистрицької улоговини, що входить до складуПередкарпаття в межах Івано-Франківської області.
Бистрицька улоговина є природним райономПередкарпаття, який займає розширену частину басейну середньої течії рікиБистриці – правої притоки Дністра. Улоговина добре виражена морфологічно вприроді, природні межі її чіткі. Абсолютні висоти дна улоговини коливаються від250 до 300–350 м. Природними межами улоговини служать долини річокБистриці Солотвинської й Ворони, а на півдні – ізогіпса 400 м над р. м,яка проходить дещо північніше с. Горохолина. Північна межа припадає на місцезлиття Бистриць Солотвинської і Надвірнянської й Ворони у власне Бистрицю.
Майже посередині з півдня на північ улоговину перетинає прямолінійнадолина Бистриці Надвірнянської, яка ділить дно улоговини на два плоскихмежиріччя – Бистрицьке і Вороно-Бистрицьке. Тут переважають лучні ландшафти, яквикористовуються як пасовища і сінокоси. Лісів збереглось мало. Природнийрослинний покрив Бистрицької улоговини зазнав великих змін під впливомдіяльності людини. Територія улоговини густо заселена і характеризуєтьсявисоким рівнем розораності земель.
2.2Геоморфологія
Абсолютні висотидна Бистрицької улоговини коливаються в межах від 250 до 300–350 м. Основаулоговини складена породами міоцену, які перекриті потужною товщею алювіальнихвідкладів, що утворюють майже плоску рівнину.
ДляБистрицької улоговини характерний флювіально-акумулятивний тип рельєфу,ускладнений долинно-балковими ерозійними формами. Річки Бистриця Солотвинська іБистриця Надвірнянська винесли з Карпат в кінці міоцену, пліоцену іплейстоцену, тобто в період континентального розвитку Передкарпаття, величезнукількість уламкового матеріалу, які відклали передусім у карпатськихпередгір’ях.
Бистрицькаулоговина утворена третьою терасою Дністра та його приток, вона добре виявлена,широка і досягає ширини декількох десятків кілометрів. Вона відзначаєтьсясправжнім акумулятивним характером, оскільки складена потужною товщею галечників,перекритих малопотужними нелесовими суглинками. Утворення цієї тераси пов’язанеіз невеликою швидкістю течії в ріках на цьому відрізку русла, меандруваннямрусел по заплаві, підмивом берегів і розширенням долин та накопиченнямгалечникового алювію, який виносився з Карпат.
2.3Геологічна будова
Простірміж Карпатами і південно-західним краєм Руської платформи, зайнятий тектонічноюзоною – Передкарпатським передгірним прогином, заповненим потужною товщеюміоценових молас. Породи, що складають територію Передкарпаття, за вікомналежать до різноманітних геологічних епох.
Крейдовівідклади на території Передкарпаття представлені морськими платформеннимифаціями. Зокрема, у різних місцях долини Дністра і його приток відслонюютьсяверхньоальбські відклади, представлені кварцево-глауконітовими пісками.
Третиннівідклади, що поширені на у Прикарпатті, представлені переважно осадочнимитовщами міоцену.
Міоценовівідклади представлені головним чином крихкими, здебільшого горизонтальнозалягаючи породами: пісками, глинами, вапняками. На Прикарпатті переважаютьтовщі порід флішу від нижнього міоцену до нижнього сармату, які складаються зуламкового матеріалу: пісків, гравію, конгломерату, глин і т.п.
Породисереднього міоцену утворюють численні виходи на денну поверхню. Нижні шарискладені з глинясто-піщаних солених порід, товщі яких містять в собі покладиколійних солей.
В межахБистрицької улоговини в складі четвертних відкладів виділяються чотири горизонти,представлені алювіальними накопиченнями різноманітного за розміром уламковогоматеріалу – галькою, гравієм, пісками, а також глинами і суглинками.
2.4 ВодніресурсиДосліджуванатериторія належить до басейну р. Бистриці – правої притоки Дністра. РікаБистриця має найбільший за площею басейн в Івано-Франківській області. Загальнаводозбірна площа басейну Бистриці – 2520 км². Власне Бистрицяневелика за довжиною ріка, але вона утворюється в результаті злиття двохБистриць – Солотвинської та Надвірнянської, що починаються в горах, і Ворони.Обидві Бистриці своїми сильно розгалуженими верхів’ями починаються на північнихсхилах Карпат на абсолютній висоті 700–1800 м, де річна сума атмосфернихопадів становить 900–1500 мм. Середні й нижні їх течії протікають поПередкарпаттю, де також випадає багато атмосферних опадів. Долини у гірськійчастині течії річок вузькі й глибокі. Русла кам’янисті, звичайно порожисті,вкриті галькою і величезних розмірів валунами. Загальна густота річковоїсистеми з врахуванням річок довжиною до 10 км становить 0,31 км/км²,а всіх малих річок – 1,3 км/км². Швидкість течії рік зумовленанахилом поверхні. У верхів’ях рік вона досягає 1–2 м/сек, а під чассильних паводків навіть і більше.
Навиході з Карпат на Передкарпатську височину схил рік різко зменшується,швидкість течії також сповільнюється від 0,7 м/сек біля виходу з гір до0,1 м/сек біля гирла. Долини рік стають широкими, дно і русло покритігалечниками, пісками та іншими крихкими наносами. Ближче до гирла рік розміригальки і потужність галечника зменшуються, уступаючи місце піску і річковомунамулу.
ОбидвіБистриці одержують живлення, головним чином, дощове і снігове, ґрунтовеживлення є додатковим. Снігові води живлять ріки з березня по травень, колитанення снігу поступово охоплює всю територію Передкарпаття і Карпат. В межахПередкарпаття частка снігового живлення невелика, оскільки сніговий покриввзимку надто нестійкий. У теплий період року, коли випадає близько 80% річноїсуми опадів, ріки одержують дощове живлення.
Гідрологічнийрежим Бистриць дуже складний. Річний хід стоку й рівнів характеризуєтьсярізкими коливаннями, частими паводками, які спостерігаються у всі пори року:навесні – від танення снігу, влітку і восени – від випадання сильних дощів,взимку – внаслідок раптових відлиг, які супроводжуються дощами і таненням снігув Передкарпатті. Обидві Бистриці належать до рік з паводним режимом, тобтохарактеризуються систематичними і частими паводками в усі пори року.
РікаВорона – третя велика притока р. Бистриці протікає лише в Передкарпатті. Вонамає спокійну течію, широку долину. Схили правого її берега круті і високі,порізані численними ярами і невеликими долинами. Лівий берег – низький іпологий. Ворона має довжину 72 км і площу водозбірного басейну 679 км2.
2.5Ґрунти
Основнийфон у межах Бистрицької улоговини створюють дерново-підзолисто-глеєві ґрунти. Особливовони поширені на середніх і високих терасах. Вони пов’язані з плакорними іполого схиловими місцевостями, на яких утруднений або зовсім відсутній поверхневийстік вод, внаслідок чого ці ґрунти повністю або поверхнево оглеєні.
Ґрунтотворнимипородами для дерново-підзолисто-глеєвих ґрунтів були давньо-алювіальніпереважно безкарбонатні суглинки та легкі глини, принесені сюди карпатськимиріками. Характерна риса цих ґрунтів – чітка диференціація на горизонти запідзолистим типом. Гумусово-елювіальний горизонт у них безструктурний,світло-сірого кольору і має різну глибину. Елювіальний горизонт бідний намулувату фракцію, містить велику кількість SiO2, має світло-попелястий колір ітеж безструктурний. Чітко виражений ілювіальний горизонт характеризуєтьсятемно-бурим забарвленням, великою щільністю, в’язкістю, призматичноюструктурою. Глибина цього горизонту може змінюватись від 20–30 до 70–80 см.За ілювіальним горизонтом йде неглибокий перехідний горизонт, під яким залягаєматеринська порода.
Верхнігоризонти бідні на гумус та мінеральні колоїди. У більшості випадків рНсольової витяжки коливається у межах 4,0–5,0 залежно від ступеня опідзоленняґрунтів.
Лучні ґрунтиутворились під лучною трав’янистою рослинністю на алювіальних відкладахрічкових заплав в умовах високого стояння рівня ґрунтових вод. Поширені вони взаплавах річок. Лучні ґрунти потрапляють під вплив тривалого затопленняповеневими та паводковими водами. Лучні ґрунти мають добре розвинений, алепогано диференційований профіль. Гумусовий горизонт сягає глибини 20–40 см.Він темно-сірого кольору, дрібнозернистої структури, ущільнений. До глибини 60–100 смпростягається перехідний горизонт, що має темно-сірий колір з буруватимвідтінком, горіхоподібну структуру. Нижче залягає оглеєна материнська порода –алювіальні відклади різного механічного складу, часто шаруваті.
Влучних ґрунтах міститься в середньому 3,1% перегною. Реакція ґрунтового розчинусередньо – або слабокисла.
Лучно-болотніґрунти залягають в днищах балок і заплавах річок та потоків. Їх формуваннявідбувається в умовах постійного надмірного зволоження ґрунтовими іповерхневими водами. Ґрунтові води залягають на глибині 0,5–1,5 м, в зв’язкуз чим у них повністю оглеєний перехідний горизонт. За будовою профілю вонинагадують лучні ґрунти. Лучно-болотні ґрунти у верхньому горизонті містять усередньому 5,3% гумусу, часто до 8%. Реакція ґрунтового розчину слабокисла.
2.6Клімат
КліматБистрицької улоговини, як і, в цілому, Передкарпаття помірно-континентальний.Переважають повітряні маси з Атлантичного океану.
Вітровийрежим певною мірою відбиває умови циркуляції повітряних мас над місцевістю.Тому частково з напрямком вітру пов’язані температура і вологість повітря.Проте, напрямок вітру залежить від розподілу атмосферного тиску і сильно спотворюєтьсярельєфом місцевості.
Всередньому протягом року переважають північно-західний та південно-східнийнапрямки вітру.
Улоговинавідзначається своєрідними місцевими кліматичними умовами – відносно високимилітніми і низькими зимовими температурами, а також найменшою в усьомуПередкарпатті кількістю опадів.
Улипні – найтеплішому місяці року – середня температура повітря становить 19–19,5º,у найхолоднішому вона знижується до мінус 4–5,5º.
Нарежим зволоження найбільше впливають Карпати. Середньорічна кількість опадівстановить 620–680 мм.
Теплийперіод триває приблизно 260 днів, коли температура повітря вище нуля. Періодвегетації становить 210 днів, а період активної вегетації – 160 днів. Теплийперіод включає в себе три пори року – весну, літо та осінь, які докорінновідрізняються за метеорологічним режимом.
Загальнатривалість періоду зі сніговим покривом становить близько 115–120 днів, алестійкий сніговий покрив відсутній у 25% зим. Навіть у січні, найхолоднішомумісяці року, майже половина днів буває з відлигою.
2.7Рослинний покрив
Вісторичні часи пануючим типом рослинності на території Передкарпаття були ліси,тепер ліси майже не збереглись. Природна лісова рослинність представлена лісамиз дуба звичайного, грабово-дубові лісами, звичайно дубово-буковими лісами.
Грабово-дубові ліси є двоярусними насадженнями.Перший ярус менш розвинений. Основу його становлять дуб звичайний, ясензвичайний, клен гостролистий, липа серцелиста. У другому ярусі панує граб. Місцямитрапляються чисті грабові насадження. Через дуже густий другий ярус, утворенийграбом, чагарниковий ярус практично відсутній. У трав’яному покриві переважаютькілька видів осоки, анемона дібровна, яглиця звичайна, бугила лісова), фіалкалісова, маренка запашна, підлісник європейський.
В лісах з дуба звичайного деревний ярус складаєтьсяз дуба звичайного з домішкою граба, ясена, осики, клена звичайного. Підлісокдобре розвинений. В його основі – ліщина, клен татарський, крушина ламка,свидина Opiz), терен, глід Липського. У трав’яному покриві переважає осокатрясучковидна. З інших видів найбільш типові – анемона дібровна, яглицязвичайна, маренка запашна, підлісник європейський.
Звичайнодубово-букові ліси утворюють одно – або двоярусні деревостани. У першому ярусідомінують бук лісовий, дуб звичайний, домішані ясен, клен звичайний, явір,черешня Moench.), липа серцелиста. Другий ярус є там, де значну участь вутворенні деревостанів бере граб. У слаборозвиненому підліску переважаютьліщина, калина, свидина, бузина чорна, бузина червона, глід. Трав’янистий яруснесуцільний і добре розвинений лише на галявинах та узліссях. Його основустановлять осока волосиста, маренка запашна, зеленчук жовтий, щитник чоловічий Schott.),підлісник європейський, шавлія клейка, веcнівка дволиста F.W. Schmidt.),копитняк європейський.
Лучна рослинність на території Бистрицькоїулоговини поширена по заплавах рік та по верхніх терасах і вододілах. Заплавнілуки зустрічаються в долинах Бистриць Солотвинської та Надвірнянської, Ворони.Основу травостою цих лук складають мітлиця тонка, щучник дернистий Beauv.)костриця лучна, різнотрав’я.
Суходільні луки займають міжрічкові простори іділянки сучасних річкових заплав, що розміщені вище від паводкової межі. Цілуки утворені кострицею лучною та червоною, мітлицею тонкою, гребінникомзвичайним, бобовими та різнотрав’ям. Проте внаслідок випасання худоби лучнарослинність на більшості територій значно видозмінена.
Позаплавах Бистриць та інших річок трапляються невеликі болота з болотною рослинністю.Особливо поширені осокові, злаково-осокові болота.
3. Методика та матеріали досліджень
Об’єктами дослідження були лучні й лісові фітоценози,долини річок, околиці населених пунктів та агроценози в умовах Бистрицькоїулоговини. Предметом дослідження були дикорослі представники родини Rosaceae уфлорі Бистрицької улоговини. Дослідження проводили протягом вегетаційнихперіодів 2005–2007 років.
Матеріалами досліджень були літературні джерела, матеріалигербарію кафедри біології та екології Прикарпатського національногоуніверситету, власні гербарні збори та результати спостережень у польовихумовах. Польові дослідження проводились у Тисменицькому районі – околиці смт.Тисмениця, м. Івано-Франківськ, с. Микитинці, Угорники, Марківці, Черніїв.
При дослідженні дикорослої флори родини Rosaceae мивикористовували маршрутний метод та метод пробних ділянок.
На першому етапі дослідження ми прокладалирекогнисцирувальні маршрути, в ході яких відмічали особливості рельєфу, типирослинності, флористичне багатство в цілому тощо.
Пізніше ми використовували детально-маршрутний метод. Підчас детальних маршрутів ми проводили геоботанічні описи, складали перелік видіврослин, збирали гербарій.
Для вивчення рясності, екологічних особливостей видів мизакладали пробні ділянки. В лісових фітоценозах ми закладали пробні ділянкиплощею 10х10 м², а в трав’янистих фітоценозах – 2х2 м².
Рясність видів визначали окомірно.
Якщо зустрічалася невідома рослина, то її вносили до спискуза номером, а пізніше встановлювали її назву за визначником.
Визначення зібраних гербарних зразків проводилось за «Определителемвысших растений Украины» та «Визначником рослин Українських Карпат».
Віднесення видів рослин до певного флороценотипуздійснювали за класифікацією Б.В. Заверухи.
При вивченні екологічних особливостей видів родини Розовихвраховували відношення рослин до зволоженості та узагальненого сольового вмістуґрунтів і до освітленості.
Життєві форми рослин вивчали за класифікацією Е. Раункієра.
Класифікацію представників родини Розових за їх практичнимзначенням та лікувальними властивостями здійснювали за відомостями улітературних джерелах.
4. Результати досліджень таїх обговорення
4.1. Систематичне положення та ареал родиниRosaceae
Родина Розові належить до відділу Магнолієподібні абоПокритонасінні, класу Дводольні або Магнолієвидні, підкласу Розиди. До підкласуналежать дерева, чагарники та трави з цілісними або різним чином розчленованимилистками. Квітки в більшості Розид маточково-тичинкові, з подвійною оцвітиноюабо безпелюсткові. Андроцей, коли він складається з багатьох тичинок,розвивається в доцентровій послідовності. Гінецей складається з однієї або багатоїматочок. Розиди походять, ймовірно, від найближчих предків Ділленеїд. Допідкласу входять порядки Розоцвіті, Бобоцвіті, Геранієцвіті, Селероцвіті таінші.
Порядок Розоцвіті представлений деревами, чагарниками ітравами з черговими або рідше супротивними, простими чи складними листками зприлистками або рідше без них. Квітки зібрані в різноманітні суцвіття, рідшепоодинокі, маточково-тичинкові або рідше маточкові та тичинкові, актиноморфніабо більш чи менш зигоморфні, циклічні, п’ятичленні, звичайно з подвійноюоцвітиною, рідше безпелюсткові. Чашолистків і пелюсток 3–5, часто зрослих уквіткову трубку. Тичинки численні, рідше їх буває 5–10, або 1–3. Тичинковінитки вільні або більш-менш зрослі з квітковою трубкою чи між собою. Гінецейапокарпний, рідше синкарпний. Зав’язь верхня або нижня. Насінних зачатків вгнізді зав’язі декілька або 1–2. Плоди різних типів. Характерною рисою порядкує будова квітколожа, яке може бути опуклим, ввігнутим або плескуватим.
До порядку Розоцвітих відносять три родини: Rosaceae,Chrysobalanaceae та Neuradaceae та ряд підродин, які включають 120 родів іблизько 3800 видів. Родини відрізняються за зовнішнім виглядом та за будовоювегетативних органів.
У природній флорі України поширені представники однієїродини з порядку Розоцвітих – родини Розових. Це дерева, чагарники й трави зпростими або складними, здебільшого черговими, дуже рідко супротивнимилистками, часто з прилистками, зрощеними з основою листка, іноді раноопадаючими. Квітки актиноморфні, здебільшого маточково-тичинкові, поодинокі абозібрані в китицеподібні, волотоподібні, щиткоподібні та іншого типу суцвіття.Оцвітина подвійна, рідко чашечкоподібна. Чашолистків і пелюсток здебільшого по5, рідше – 3–4, 6–8 або багато. Інколи чашечка доповнена під чашею, утвореноюзовнішнім колом листочків чашечки. Кількість тичинок невизначена або в 2–4 разибільша за кількість чашолистків, або редукована до 1–5. Чашолистки, пелюстки ітичинки прикріплені по краю розширеного опуклого, плоского, чашо – абокелихоподібного квітколожа – гіпантія. Плодолистиків один або багато, вонивільні або зрослися; зав’язь верхня, нижня або середня. Плоди різноманітні:листянка, сім’янка, кістянка. Горішок, часто плоди збірні. Більшість рослинзапилюються комахами, лише деякі вітрозапильні. В межах родини налічуєтьсяблизько 100 родів і 3–3,5 видів, поширених на всіх материках, крім Антарктиди,переважно в помірних зонах. В Україні зустрічаються представники 42 родів і 228видів, що складає біля 6,8% від чисельності родини. За типом квіток, характеромквітколожа і морфологією плодів родину поділяють на 7 підродин, з яких вУкраїні є представники чотирьох – Таволгові, Розові, Яблуневі та Сливові.
До підродини Таволгові належать 20 примітивних родів іприблизно 180 видів, серед яких найбільш представлений рід таволога – близько100 видів. Квітки у представників підродини підматочкові, навколоматочкові зплоским або блюдцеподібним квітколожем. Чашолистків та пелюсток – по 5, тичинокбагато, маточок переважно 5, але буває 3–8. Плід – збірна листянка, рідшекоробочка. Найбільш поширен у флорі України роди таволога, горобинник ітаволжник.
Підродина Розові об’єднує чагарникові і трав’янистірослини, які відносяться до 50 родів і близько 1700 видів. Загальні ознакипідродини – наявність прилистків і не розкривних однонасінних плодиків. Квіткипідматочкові, навколоматочкові і надматочкові. Квітколоже ввігнуте, опукле абоплескувате, часто зростається з основою чашечки, м’ясисте або соковите. Чашечкачасто з підчашею. Зав’язь верхня або напівнижня. Плоди – багатокістянки ібагатогорішки. Часто в утворенні несправжнього плоду бере участь гіпантій, тодіутворюються соковиті несправжні плоди.
Найбільшим за чисельністю родом підродини є шипшина. Це –чагарники із стеблами. Звичайно вкритими шипами та шипиками. Листки чергові,непарно перистоскладні, з трав’янистими прилистками. Листочків у складномулистку переважно 7 або 5. Квітки у малоквіткових щитковидних суцвіттях, рідшепоодинокі, оточені приквітками; чашолистків та пелюсток по 5. Тичинки чисельні.Плодолистків багато, вони вільно сидять на дні увігнутого квітколожа Плоди –однонасінні листянки, які містяться на внутрішній стінці гіпантія – увігнутогоквітколожа. Рід об’єднує близько 200 видів, з яких в Україні відомо понад 80.Існує також ряд природних гібридів, які важко визначити.
Важливе місце у системі підродини займає також рід Rubus,представлений чагарниками та напівчагарниками. Найбільш поширенимипредставниками цього роду у флорі України є малина, ожина сиза та інші. Середтрав’янистих представників слід назвати роди перстач, суниця, приворотень, родовик,гравілат тощо.
Підродина Яблуневі включає 22–23 роди і близько 600 видів,представлених деревами і чагарниками. Характеризується наявністю надматочковихквіток, нижньої зав’язі. Плодолистків 2–5, вони зростаються між собою і ізстінками увігнутого квітколожа. Плід ягодоподібний, несправжній – яблуко. Наверхівці плодів зберігаються залишки чашечки. Найбільш поширеними є роди яблуня,груша, глід, горобина тощо. Представники цієї підродини мають дуже важливезначення для людини як плодові, лікарські та вітамінні рослини.
Підродина Сливові включає 5–11 родів і понад 400 видів. Цедерева й чагарники з простими листками і рано опадаючими прилитками. Начерешках та біля основи листкових пластинок, на кінцях зубчиків листків часторозташовані залозки, різні за величиною та формою. Квітки надматочкові,поодинокі або в китицях. Щитках та зонтиках. Для квіток сливових характернийтрубчастий або дзвоникоподібний гіпантій Оцвітина правильна. Чашолистків п’ять,зрослих між собою, пелюсток також 5, але вони вільні. Тичинок багато, маточкаутворена одним плодолистком Зав’язь верхня. Плід – соковита або суха кістянка.
Найбільш поширеними є роди слива, вишня, абрикос, персик,що є дуже популярними плодовими та декоративними деревами.
4.2 Видове різноманіття родини Rosaceae у флоріБистрицької улоговини
Для вивчення флоридикорослих представників родиниRosaceae у флорі Бистрицької улоговини ми використовували літературні дані,матеріли гербарію кафедри біології та екології Прикарпатського національногоуніверситету імені Василя Стефаника та матеріали власних досліджень, якіпроводились нами протягом вегетаційних періодів 2005–2007 років. Результатидосліджень представлені у таблиці 1.
Таблиця 1. Конспект флори дикорослих представників родиниRosaceae у флорі Бистрицької улоговини
№ пп
Вид
Місця зростання
Частота зустрічності
1.Суниці мускусні
Fragaria moschata Duch.
У світлих лісах, по чагарниках, на узліссях Досить часто 2.Суниці зелені, полуниці
F.viridis Duch.
У лісах, на узліссях, трав’янистих схилах Зрідка 3.Суниці лісові
F.vesca L.
У світлих лісах, на лісових галявинах, порубах, у чагарниках, трав’янистих схилах Досить часто 4.Вовче тіло звичайне
Comarum palustre L.
На болотах Дуже рідко 5.Перстач гусячий
Potentilla anserina L.
На вологих місцях, луках, по берегах річок, на пасовищах Дуже часто 6.Перстач повзучий
P.reptans L.
На заплавних луках, по чагарниках, на вогких місцях Часто 7.Перстач прямостоячий
P.erecta Hampe
На вогких луках, у лісах, по краях боліт Звичайно 8.Перстач вейсенбурзький
P.leucopolitana P.G. Műll.
На відкритих місцях на пісках. Зрідка 9.Перстач сірий
P.canescens Bess.
На полях, по чагарниках Зрідка 10.Перстач сріблястий
P.argentea L.
Бур’ян біля доріг, жител, на пасовищах, на пісках Часто 11.Перстач неблискучий
P.impolita Wahlenb.
На сухих скелях, схилах, пісках, як бур’ян Рідко 12.Перстач норвезький
P.norvegica L.
По берегах річок, на городах і засмічених місцях Часто 13.Вальдштейнія гравілатоподібна
Waldsteinia geoides Willd.
У світлих лісах, серед чагарників Зрідка 14.Гравілат річковий
Geum rivale L.
На вологих луках, болотистих місцях Розсіяно 15.Гравілат міський
G.urbanum L.
На засмічених місцях біля жител, у світлих місцях по чагарниках Часто 16.Гравілат алепський
G.allepicum Jacq.
На засмічених місцях, у світлих лісах, по чагарниках Розсіяно 17.Гадючник звичайний
Filipendula vulgaris Moench
По лісових галявинах, чагарниках, на сухих схилах Зрідка 18.Гадючник в’язолистий
F.ulmaria Mixim.
На вологих луках, по берегах річок, чагарниках, у вологих лісах Звичайно 19.Приворотень гірський
Alchimilla monticola Opiz
На луках, узліссях Звичайно 20.Приворотень стрункий
A.gracilis Opiz
На луках, галявинах узліссях Розсіяно 21.Приворотень гостролопатевий
A.acutiloba Opiz
На луках, узліссях, схилах Розсіяно 22.Приворотень зарубчастий
A.subrenata Bus.
На лісових галявинах Рідко 23.Парило звичайне
Agrimonia eupatoria L.
На відкритих місцях, сухих схилах, узліссях Звичайно 24.Родовик лікарський
Sanguisorba officinalis L.
На заплавних луках, по берегах річок, на узліссях Розсіяно 25.Чорноголовник родовиковий
Poterium sanguisorba L.
На сухих, кам’янистих, переважно вапнякових місцях, схилах, заростях Розсіяно 26.Таволжник звичайний
Aruncus vulgaris Raf.
У лісах, по чагарниках, порубах Зрідка 27.Груша звичайна
Pyrus communis L.
У світлих листяних лісах, по чагарниках, на узліссях Зрідка 28.Яблуня лісова
Malus sylvestris Mill.
У світлих широколистяних і мішаних лісах, на узліссях Зрідка 29.Горобина звичайна
Sorbus aucuparia L.
У лісах, по чагарниках, на схилах Розсіяно 30.Берека
Sorbus torminalis Crantz
У світлих широколистяних, переважно букових та дубових лісах, по чагарниках Зрідка 31.Глід чашечковий
Crataegus calycina Peterm.
У широколистяних і мішаних лісах, по кручах, на берегах річок Зрідка 32.Глід зглажений
Crataegus levigata DC
В рівнинних лісах Зрідка 33.Малина
Rubus idaeus L.
У лісах, на порубах, лісових галявинах, по чагарниках Часто 34.Ожина сиза
Rubus caesius L.
У лісах, по берегах річок, по чагарниках Звичайно 35.Ожина шорстка
Rubus hirtus Waldst et Kit.
У лісах Звичайно 36.Шипшина зарубчаста
Rosa crenatula Chrshan.
По галявинах лісових схилів, чагарниках, на старих перелогах Розсіяно 37.Шипшина польова
Rosa agrestis Savi
Серед чагарників біля підніжжя схилів, на узліссях, вздовж доріг Розсіяно 38.Шипшина дрібноквіткова
Rosa micrantha Smith
По чагарниках, у долинах, на сухих горбах, відслоненнях – переважно вапнякових Зрідка 39.Шипшина щитконосна
Rosa corymbifera Borkh.
По схилах, узліссях, вздовж доріг Розсіяно 40.Шипшина повстиста
Rosa tomentosa Smith.
У рідколіссі, на узліссях, серед чагарників, по ярах, на пустирях, біля доріг Розсіяно 41.Шипшина чагарникова
Rosa dumalis Bechst.
Серед чагарників, на схилах гір, ярів, на луках Розсіяно 42.Шипшина собача
Rosa canina L.
По схилах, узліссях, вздовж доріг, на пустирях, як бур’ян Звичайно 43.Терен колючий
Prunus spinosa L.
На узліссях, по чагарниках, рідше в лісах Звичайно 44.Черешня дика
Cerasus avium Moench.
По широколистяних і мішаних лісах Розсіяно 45.Черемха звичайна
Padus avium Mill.
У лісах, по чагарниках. Частіше на вологих місцях РозсіяноДикорослі представники родини Rosaceae належать до 19родів. Найбільшим за кількістю видів є рід перстач – 8 видів. На другому місціу родовому спектрі розташований рід шипшина – 7 видів; на третьому місці – рідприворотень – 4 види; – 3 роди – суниця, ожина та гравілат – по 3 види. Подва види налічують роди гадючник, горобина і глід. Решта 10 родів представленіодним видом.
/>
Роди: 1 – Potentilla; 2 – Rosa; 3 – Alchimilla; 4 –Fragaria; 5 – Rubus; 6 – Geum; 7 – інші види
Мал. 1. Родовий спектр трав’янистих представників родиниRosaceae у флорі Бистрицької улоговини.
4.3 Біоморфологічні та еколого-ценотичніособливості представників родини Rosaceaeу флорі Бистрицької улоговини
Трав’янисті види родини Розових відзначаютьсярізноманітними еколого-ценотичними особливостями. Як показав аналіз, у лісах,по чагарниках, на узліссях зустрічаються 5 видів, на трв’янистих схилах, луках– 5 видів, на вологих луках, у сирих місцях – також 5 видів. Ще 2 видиприурочені до боліт. П’ять видів з родини Розових зустрічаються на сухих схилахта пісках, по берегах річок. Чотири види частіше трапляються на полях,засмічених місцях, біля доріг.
Таблиця 2. Біоморфологічні та ценотичні особливості видівдикорослих рослин родини Rosaceae флори Бистрицької улоговини
№
пп
Вид
Життєва форма
Флороценотип
1.Суниці мускусні
Fragaria moschata Duch.
Гемікриптофіт Неморальний 2.Суниці зелені, полуниці
F.viridis Duch.
Гемікриптофіт Неморальний 3.Суниці лісові
F.vesca L.
Гемікриптофіт Неморальний 4.Вовче тіло звичайне
Comarum palustre L.
Гемікриптофіт Болотний 5.Перстач гусячий
Potentilla anserina L.
Гемікриптофіт Лучно-болотний 6.Перстач повзучий
P.reptans L.
Гемікриптофіт Лучно-болотний 7.Перстач прямостоячий
P.erecta Hampe
Геліофіт Лучний 8.Перстач вейсенбурзький
P.leucopolitana P.G. Műll.
Гемікриптофіт Лучно-степовий 9.Перстач сірий
P.canescens Bess.
Гемікриптофіт Рудерально-сегетальний 10.Перстач сріблястий
P.argentea L.
Гемікриптофіт Рудерально-сегетальний 11.Перстач неблискучий
P.impolita Wahlenb.
Гемікриптофіт Рудерально-сегетальний 12.Перстач норвезький
P.norvegica L.
Терофіт Рудерально-сегетальний 13.Вальдштейнія гравілатоподібна
Waldsteinia geoides Willd.
Гемікриптофіт Неморальний 14.Гравілат річковий
Geum rivale L.
Гемікриптофіт Лучно-болотний 15.Гравілат міський
G.urbanum L.
Гемікриптофіт Рудерально-сегетальний 16.Гравілат алепський
G.allepicum Jacq.
Гемікриптофіт Рудерально-сегетальний 17.Гадючник звичайний
Filipendula vulgaris Moench
Гемікриптофіт Лучно-степовий 18.Гадючник в’язолистий
F.ulmaria Mixim.
Гемікриптофіт Лучно-болотний 19.Приворотень гірський
Alchimilla monticola Opiz
Гемікриптофіт Лучний 20.Приворотень стрункий
A.gracilis Opiz
Гемікриптофіт Лучний 21.Приворотень гостролопатевий
A.acutiloba Opiz
Гемікриптофіт Лучний 22.Приворотень зарубчастий
A.subrenata Bus.
Гемікриптофіт Неморальний 23.Парило звичайне
Agrimonia eupatoria L.
Гемікриптофіт Лучно-степовий 24.Родовик лікарський
Sanguisorba officinalis L.
Гемікриптофіт Лучно-болотний 25.Чорноголовник родовиковий
Poterium sanguisorba L.
Гемікриптофіт Лучно-степовий 26.Таволжник звичайний
Aruncus vulgaris Raf.
Хамефіт Неморальний 27.Груша звичайна
Pyrus communis L.
Фанерофіт Неморальний 28.Яблуня лісова
Malus sylvestris Mill.
Фанерофіт Неморальний 29.Горобина звичайна
Sorbus aucuparia L.
Фанерофіт Бореальний 30.Берека
Sorbus torminalis Crantz
Фанерофіт Неморальний 31.Глід чашечковий
Crataegus calycina Peterm.
Фанерофіт Неморальний 32.Глід зглажений
Crataegus levigata DC
Фанерофіт Неморальний 33.Малина
Rubus idaeus L.
Фанерофіт Неморальний 34.Ожина сиза
Rubus caesius L.
Хамефіт Бореальний 35.Ожина шорстка
Rubus hirtus Waldst et Kit.
Хамефіт Бореальний 36.Шипшина зарубчаста
Rosa crenatula Chrshan.
Фанерофіт Неморальний 37.Шипшина польова
Rosa agrestis Savi
Фанерофіт Рудеральний 38.Шипшина дрібноквіткова
Rosa micrantha Smith
Фанерофіт Рудеральний 39.Шипшина щитконосна
Rosa corymbifera Borkh.
Фанерофіт Рудеральний 40.Шипшина повстиста
Rosa tomentosa Smith.
Фанерофіт Рудеральний 41.Шипшина чагарникова
Rosa dumalis Bechst.
Фанерофіт Неморальний 42.Шипшина собача
Rosa canina L.
Фанерофіт Рудеральний 43.Терен колючий
Prunus spinosa L.
Фанерофіт Неморальний 44.Черешня дика
Cerasus avium Moench.
Фанерофіт Неморальний 45.Черемха звичайна
Padus avium Mill.
Фанерофіт НеморальнийПідсумовуючи дані проведеного аналізу за флороценотипами,ми виявили, що переважають флороценотипи лісових місцезростань, а саме –неморальний – 17 видів і бореальний – 3 види. До лучно-болотного належить 6видів, лучного і лучностепового по 4 види. До видів синантропної флори, тобторудерально-сегетального флороценотипу належить 9 видів. Види неморальногофлороценотипу зустрічаються переважно в широколистяних лісових ценозах, почагарниках та на узліссі, лучні види – на луках, сінокосах, пасовищах. Видисинантропної флори найчастіше трапляються вздовж доріг, біля стежок, на берегахрічок, біля осель, на засмічених місцях, пустирях, на полях та городах.
/>
Мал. 2. Співвідношення флороценотипів серед дикорослихпредставників родини Rosaceae у флорі Бистрицької улоговини
За класифікацією життєвих форм Раункієра, 24 досліджуванихвиди рослин належать до гемікриптофітів. Це рослини, у яких бруньки відновленнязимою розташовані на рівні ґрунту і їх захищають рештки відмерлих вегетативнихорганів та сніг. Це багаторічні, переважно розеткові або напіврозетковірослини. Деякі з них мають підземні кореневища. Сімнадцять видів – єфанерофітами. Це – види, у яких бруньки відновлення в зимовий періодперебувають високо над землею Сюди відносять дерева й високі чагарники. Тривиди є хамефітами, тобто видами, бруньки відновлення яких взимку знаходятьсяневисоко над землею. Один вид – перстач норвезький належить до терофітів. Це одно– або дворічна рослина, у якої після плодоношення відмирають всі вегетативніоргани – наземні та підземні.
/>
1 –гемікриптофіти; 2 – фанерофіти; 3 – хамефіти
Мал.3. Розподіл дикорослих видів рослин родини Rosaceae у флорі Бистрицькоїулоговини за життєвими формами
Таблиця 3. Екологічні особливості видів дикорослих рослинродини Rosaceae флори Бистрицької улоговини
№
пп
Вид
Відношення до світлового режиму
Вимоги до вмісту солей у ґрунті
Відношення до зволоження ґрунту
1.Суниці мускусні
Fragaria moschata Duch.
Факультативний геліофіт Евмезотроф Мезофіт 2.Суниці зелені, полуниці
F.viridis Duch.
Факультативний геліофіт Евмезотроф Мезофіт 3.Суниці лісові
F.vesca L.
Факультативний геліофіт Евмезотроф Мезофіт 4.Вовче тіло звичайне
Comarum palustre L.
Геліофіт Евтроф Гігрофіт 5.Перстач гусячий
Potentilla anserina L.
Геліофіт Мезотроф Мезогігрофіт 6.Перстач повзучий
P.reptans L.
Геліофіт Мезотроф Мезогігрофіт 7.Перстач прямостоячий
P.erecta Hampe
Геліофіт Мезотроф Мезофіт 8.Перстач вейсенбурзький
P.leucopolitana P.G. Műll.
Геліофіт Евмезотроф Мезоксерофіт 9.Перстач сірий
P.canescens Bess.
Геліофіт Мезотроф Мезоксерофіт 10.Перстач сріблястий
P.argentea L.
Геліофіт Мезотроф Мезоксерофіт 11.Перстач неблискучий
P.impolita Wahlenb.
Геліофіт Мезотроф Мезоксерофіт 12.Перстач норвезький
P.norvegica L.
Геліофіт Мезотроф Мезоксерофіт 13.Вальдштейнія гравілатоподібна
Waldsteinia geoides Willd.
Сціофіт Евмезотроф Мезофіт 14.Гравілат річковий
Geum rivale L.
Факультативний геліофіт Мезотроф Мезогігрофіт 15.Гравілат міський
G.urbanum L.
Факультативний геліофіт Мезотроф Мезофіт 16.Гравілат алепський
G.allepicum Jacq.
Факультативний геліофіт Мезотроф Мезофіт 17.Гадючник звичайний
Filipendula vulgaris Moench
Геліофіт Евмезотроф Мезоксерофіт 18.Гадючник в’язолистий
F.ulmaria Mixim.
Факультативний геліофіт Евмезотроф Гігрофіт 19.Приворотень гірський
Alchimilla monticola Opiz
Геліофіт Мезотроф Мезофіт 20.Приворотень стрункий
A.gracilis Opiz
Геліофіт Мезотроф Мезофіт 21.Приворотень гостролопатевий
A.acutiloba Opiz
Геліофіт Мезотроф Мезофіт 22.Приворотень зарубчастий
A.subrenata Bus.
Геліофіт Мезотроф Мезофіт 23.Парило звичайне
Agrimonia eupatoria L.
Геліофіт Мезотроф Мезоксерофіт 24.Родовик лікарський
Sanguisorba officinalis L.
Геліофіт Мезотроф Мезогігрофіт 25.Чорноголовник родовиковий
Poterium sanguisorba L.
Геліофіт Мезотроф Мезоксерофіт 26.Таволжник звичайний
Aruncus vulgaris Raf.
Сціофіт Мезотроф Мезофіт 27.Груша звичайна
Pyrus communis L.
Факультативний геліофіт Мезотроф Мезофіт 28.Яблуня лісова
Malus sylvestris Mill.
Факультативний геліофіт Мезотроф Мезофіт 29.Горобина звичайна
Sorbus aucuparia L.
Сціофіт Олігомезотроф Мезофіт 30.Берека
Sorbus torminalis Crantz
Сціофіт Мезотроф Мезофіт 31.Глід чашечковий
Crataegus calycina Peterm.
Факультативний геліофіт Мезотроф Мезофіт 32.Глід зглажений
Crataegus levigata DC
Факультативний геліофіт Мезотроф Мезофіт 33.Малина
Rubus idaeus L.
Факультативний геліофіт Мезотроф Мезофіт 34.Ожина сиза
Rubus caesius L.
Сціофіт Мезотроф Мезофіт 35.Ожина шорстка
Rubus hirtus Waldst et Kit.
Сціофіт Мезотроф Мезофіт 36.Шипшина зарубчаста
Rosa crenatula Chrshan.
Факультативний геліофіт Мезотроф Мезофіт 37.Шипшина польова
Rosa agrestis Savi
Геліофіт Мезотроф Мезоксерофіт 38.Шипшина дрібноквіткова
Rosa micrantha Smith
Геліофіт Мезотроф Мезоксерофіт 39.Шипшина щитконосна
Rosa corymbifera Borkh.
Геліофіт Мезотроф Мезоксерофіт 40.Шипшина повстиста
Rosa tomentosa Smith.
Геліофіт Мезотроф Мезоксерофіт 41.Шипшина чагарникова
Rosa dumalis Bechst.
Факультативний геліофіт Мезотроф Мезофіт 42.Шипшина собача
Rosa canina L.
Геліофіт Мезотроф Мезоксерофіт 43.Терен колючий
Prunus spinosa L.
Факультативний геліофіт Мезотроф Мезофіт 44.Черешня дика
Cerasus avium Moench.
Сціофіт Мезотроф Мезофіт 45.Черемха звичайна
Padus avium Mill.
Сціофіт Мезотроф МезофітЗа відношенням до зволоження ґрунту серед трав’янистихпредставників родини Розових переважають мезофіти, тобто види рослин, щозустрічаються на помірно зволожених ґрунтах – 26 видів, або 57,8%, і мезоксерофіти,тобто види рослин, що зустрічаються як на помірно зволожених, так і на сухихґрунтах – 13 видів. До мезогігрофітів належать 4 види. Ці рослини найчастішезустрічаються у вологих та заболочених місцезростаннях. Два види є гігрофітами.Це вологолюбні рослини, приурочені до боліт.
/>
1 – мезофіти; 2 – мезоксерофіти; 3 – мезогігрофіти; 4 – гігрофіти
Мал. 4. Розподіл дикорослих видів рослин родини Rosaceae уфлорі Бистрицької улоговини за відношенням до вологості ґрунту
За відношенням до режиму освітленості більшістьдосліджуваних видів рослин належать до геліофітів, тобто світлолюбних рослинвідкритих місцезростань – 22 види, 15 видів є факультативними геліофітами,тобто зустрічаються і на відкритих місцях і на узліссях чи по чагарниках. Вісімвидів є сціофітами, тобто рослинами затінених лісових місцезростань.
/>
1 – геліофіти; 2 – факультативні геліофіти; 3 – сціофіти
Мал. 5. Розподіл дикорослих видів рослин родини Rosaceae уфлорі Бистрицької улоговини за відношенням до освітленості
За вимогами до узагальненого сольового вмісту у ґрунтісеред представників родини Розових у флорі Бистрицької улоговини переважаютьмезофіти, частка яких складає 80%. На другому місці стоїть група евмезотрофів –15,6%. По одному виду належить до олігомезотрофів і евтрофів.
5. Фармакологічні властивості лікарських видів із родини rosaceae,їх використання та охорона
5.1Охорона та використання дикорослих видів рослин родини Rosaceae у флоріБистрицької улоговини
Серед трав’янистих видів родини Rosaceae у флоріБистрицької улоговини відсутні види, занесені до Червоної книги України. Проте,серед них є чотири види, занесені до регіонального червоного списку. Це – вовчетіло звичайне, перстач білий, гадючник звичайний та гадючник в’язолистий. Цецінні лікарські рослини, запаси яких у місцевій флорі незначні, тому їхнеобхідно берегти та контролювати їх чисельність. Пропонуємо також ввести цівиди лікарських рослин в культуру і використовувати для лікувальних цілейкультивовані рослини.
Переважна більшість досліджуваних видів є ціннимилікарськими рослинами, які використовуються науковою та народною медициною.Серед Розових є також їстівні види рослин, вітамінні, медоносні, фарбувальні тадекоративні види.
Таблиця 4. Практичне значення представників родини Rosaceaeу флорі Бистрицької улоговини
№
пп
Вид Лікарські рослинВітамінні
рослини
Їстівні рослини Декора-тивні рослини 1.Суниці мускусні
Fragaria moschata Duch.
+ + + 2.Суниці зелені, полуниці
F.viridis Duch.
+ + + 3.Суниці лісові
F.vesca L.
+ + + 4.Вовче тіло звичайне
Comarum palustre L.
+ + 5.Перстач гусячий
Potentilla anserina L.
+ + + 6.Перстач повзучий
P.reptans L.
+
7.
Перстач прямостоячий
P.erecta Hampe
+ +
8.
Перстач вейсенбурзький
P.leucopolitana P.G. Műll.
+
9.
Перстач сірий
P.canescens Bess.
+
10.
Перстач сріблястий
P.argentea L.
+
11.
Перстач неблискучий
P.impolita Wahlenb.
+ +
12.
Перстач норвезький
P.norvegica L.
+ +
13.
Вальдштейнія гравілатоподібна
Waldsteinia geoides Willd.
+ + + 14.Гравілат річковий
Geum rivale L.
+ ++ 15.
Гравілат міський
G.urbanum L.
+ + +16.
Гравілат алепський
G.allepicum Jacq.
+ +
17.
Гадючник звичайний
Filipendula vulgaris Moench
+
18.
Гадючник в’язолистий
F.ulmaria Mixim.
+
19.
Приворотень гірський
Alchimilla monticola Opiz
+ +
20.
Приворотень стрункий
A.gracilis Opiz
+
21.
Приворотень гостролопатевий
A.acutiloba Opiz
+
22.
Приворотень зарубчастий
A.subrenata Bus.
+
23.
Парило звичайне
Agrimonia eupatoria L.
+ +
24.
Родовик лікарський
Sanguisorba officinalis L.
+
25.
Чорноголовник родовиковий
Poterium sanguisorba L.
+
26.
Таволжник звичайний
Aruncus vulgaris Raf.
+
+ 27.
Груша звичайна
Pyrus communis L.
+ + + 28.
Яблуня лісова
Malus sylvestris Mill.
+ + + + 29.Горобина звичайна
Sorbus aucuparia L.
+ + + + 30.Берека
Sorbus torminalis Crantz
+ + + + 31.Глід чашечковий
Crataegus calycina Peterm.
+ + + + 32.Глід зглажений
Crataegus levigata DC
+ + + + 33.Малина
Rubus idaeus L.
+ + +34.
Ожина сиза
Rubus caesius L.
+ + +35.
Ожина шорстка
Rubus hirtus Waldst et Kit.
+ + +36.
Шипшина зарубчаста
Rosa crenatula Chrshan.
+ ++ 37.
Шипшина польова
Rosa agrestis Savi
+ ++ 38.
Шипшина дрібноквіткова
Rosa micrantha Smith
+ ++ 39.
Шипшина щитконосна
Rosa corymbifera Borkh.
+ ++ 40.
Шипшина повстиста
Rosa tomentosa Smith.
+ ++ 41.
Шипшина чагарникова
Rosa dumalis Bechst.
+ ++ 42.
Шипшина собача
Rosa canina L.
+ ++ 43.
Терен колючий
Prunus spinosa L.
+ +
44.
Черешня дика
Cerasus avium Moench.
+ + + + 45.Черемха звичайна
Padus avium Mill.
+ + + +
Як видно з таблиці 4, родина Розових має дуже важливегосподарське значення, зокрема 44 види цієї родини мають лікувальнівластивості, 32 види – вітамінні, 15 видів є їстівними і 19 видів –декоративними.
5.2 Ботаніко-фармакологічні властивості найбільшпоширених видів та їх застосування
Більшість видів лікарських рослин широко розповсюджені і їхможна використовувати як лікувальну сировину.
Особливо цінними лікарськими рослинами є наступні види.
Перстачпрямостоячий, калган – Potentilla erecta Hampe
Багаторічнатрав’яниста рослина 15–50 см заввишки з товстим, коротким потовщенимкореневищем. Квітконосні стебла виходять з пазух прикореневих, зібраних у пучоклистків. Стебла висхідні або прямостоячі, у верхній частині вил часто розгалужені,коротко опушені, листорозміщення чергове. Стеблові листки зелені, трійчасті, звеликими парними прилистками, сидячі, з клиноподібно-видовжениминадрізано-пилчастими догори листочками. Прикореневі листки 3–5-пальчасті,черешкові. Квітки на довгих квітконіжках, поодинокі, правильні, з подвійною вільнопелюстковою оцвітиною. Чашечка з чотирма вузькими частками і під чашею,волосиста. Пелюсток чотири. Вони блідо-жовті, обернено-яйцеподібні, виїмчасті,трохи довші від чашечки. Тичинок 15–20, маточок багато, зав’язь верхня. Плідскладається з багатьох горішко подібних сім’янок.
Калганзростає в соснових та мішаних лісах, на лісових полянах і суходільних луках, наокраїнах боліт. Це світлолюбна рослина. Цвіте у червні-вересні. В кореневищахперстачу прямостоячого є дубильні речовини, флобафени, кристалічний ефірторментол, тритерпенові сапоніни, хінна і елагова кислоти, крохмаль, віск,смолисті речовини й сліди ефірної олії та мінеральні речовини.
Кореневищаперстачу прямостоячого використовують у науковій та народній медицині, якв’яжучий, кровоспинний і бактерицидний засіб, при запальних процесахшлунково-кишкового тракту, при дизентерії, кровотечах різного характеру,зовнішньо – при опіках, екземах та інших нашкірних хворобах. Використовуютькореневище перстачу також і в гомеопатії.
Перстачпрямостоячий має також харчове, форбувальне та косметичне застосування.
Гравілатміський – Geum urbanum L.
Багаторічнатрав’яниста рослина 40–60 см заввишки з прямостоячими, м’яковолосистимистеблами. Прикореневі листки ліроподібно-перистороздільні, з великоюниркоподібною верхівковою часткою і меншими округло-яйцеподібними бічнимисегментами. Стеблові листки чергові, трироздільні, як і прикореневі,притиснутоволосисті. Прилистки великі. Листочки по краю надрізано-зубчасті, звеликим верхнім сегментом. Квітки прямостоячі, дрібні, правильні, розміщені наверхівках стебел, з подвійною вільнопелюстковою оцвітиною. Чашолистків талисточків підчаші по п’ять. Пелюсток п’ять. Вони жовті, обернено яйцеподібні.Тичинок і маточок багато, стовпчики верхівкові, зчленовані у верхній частині.Зав’язі верхні. Плід – збірний, складається з численних горішкоподібнихсім’янок з довгим, на верхівці загнутим носиком.
Зустрічаєтьсяв листяних, рідше мішаних лісах, іноді серед чагарників, по засмічених місцях,вздовж доріг. Це тіньовитривала рослина. Цвіте в травні-червні.
Усічастини рослини містять дубильні речовини, ефірну олію і смоли. Крім того, вкоренях виявлено глікозид геїн, а в траві – гіркі речовини, слиз та іншісполуки.
Галеновіпрепарати гравілату міського мають протизапальні, відхаркувальні, жовчогінні,знеболюючі, седативні, кровоспинні і ранозагоювальні властивості.
Гравілатміський – лікарська, харчова, фарбувальна рослина. У народній медицинівикористовують кореневища і корені гравілату, як протизапальний й антисептичнийзасіб. Листя гравілату містять вітамін С і придатні для приготування салатів,зелених борщів, супів.
Гадючникзвичайний – Filipendula vulgaris Moench.
Багаторічнатрав’яниста рослина 30–80 см заввишки з тонким кореневищем, зверетеноподібними або майже кулястими бульбами. Стебло одне або кілька,прямостояче, нерозгалужене, слабооблистнене. Прикореневі листки зібрані врозетку, переривчасто-перисторозсічені, мають до 20 пар видовжених,глибоконадрізаних або перистозубчастих бокових часток. Стеблові листкинечисленні, з великими прилистками, що зрослися черешками. Квітки дрібні,двостатеві, правильні, зібрані в кінцеву багатоквіткову волоть. Оцвітинаподвійна, шестипелюсткова, чашечка вільна. Віночок з вільних, зовні рожевихпелюсток. Тичинок багато, маточок 5–15, зав’язь верхня. Плід – складналистянка.
Гадючникзвичайний зустрічається у мішаних лісах на галявинах, узліссях, у чагарниках.Це тіньовитривала рослина. Цвіте у червні-липні.
Усічастини рослини містять дубильні речовини і глікозид гаультерин. В коренях,крім цього, є крохмаль, а в траві – аскорбінова кислота, ефірна олія іфлавонова сполука гіперин.
Гадючникзвичайний відноситься до лікарських, харчових, медоносних, дубильних,фарбувальних рослин.
Рослинавикористовується у науковій та народній медицині як в’яжучий, потогінний тасечогінний засіб. Використовують при подаграх, ревматизмах, при болях у шлунку.
Кореневібульби гадючника шестипелюсткового, що містять багато крохмалю, вживають у їжу.Гадючник – добрий літній медонос та пилконос.
Парилозвичайне – Agrimonia eupatoria L.
Багаторічнатрав’яниста рослина. Стебло прямостояче, заввишки до 80 см, опушене.Листки переривчасто пірчасті, переважно зібрані в прикореневу розетку. Квіткизолотаво-жовті, зібрані в довгу колосовидну китицю. Плоди – горішки звиростами-причіпками, завдяки чому рослина отримала народну назву «реп’яшок».Цвіте у червні-серпні, плодоносить в кінці липня-серпні. Рослина є доситьпоширеною на пасовищах, на схилах горбів, у чагарниках.
Травапарила звичайного містить до 5% дубильних речовин, ефірну олію, стероїднісапоніни, кумарини, гіркоти, органічні кислоти, холін, вітамін С, нікотиновукислоту, вітаміни групи В, сліди алкалоїдів та значну кількість кремнезему.
Длявиготовлення ліків використовують траву парила звичайного, яку збирають під часцвітіння.
Галеновіпрепарати парила звичайного мають в’яжучі й сечогінні властивості. Збуджуютьапетит і рефлекторно посилюють секрецію травних залоз, сприяють нормалізаціїобміну речовин, виявляють кровоспинні й слабкі жовчогінні властивості.Експериментально підтверджено й глистогінні властивості речовини. Зовнішньонастій парила вживають при запальних процесах порожнини рота і верхніхдихальних шляхів, для лікування ран, пролежнів і виразок, при фурункулах ідерматитах, для спинення паренхіматозних кровотеч, при геморої. Використовуютьпарило звичайне і в гомеопатії.
Висновки
У флорі Бистрицької улоговини виявлено 45 видів дикорослихрослин з родини Rosaceae, що належать до 19 родів. Найбільшим за кількістювидів є рід перстач – 8 видів. На другому місці у родовому спектрі розташованийрід шипшина – 7 видів, на третьому – рід приворотень – 4 види.
Дикорослі види родини Розових відзначаються різноманітнимиеколого-ценотичними особливостями. Переважають рослини лісових фітоценозів. Донеморального флороценотипу належать 17 видів. В лучно-болотних ценозахзустрічається 6 видів, в лучних – 4 види і лучно-степових – 4 види. До видівсинантропної флори, тобто рудерально-сегетального флороценотипу належить 9видів.
За відношенням до зволоження ґрунту переважають мезофіти –26 видів, або 57,8%, і мезоксерофіти – 13 видів. До мезогігрофітів належать 4види. Два види є гігрофітами.
За відношенням до режиму освітленості більшістьдосліджуваних видів рослин належать до геліофітів – 22 види, 15 видів єфакультативними геліофітами. Вісім видів є сціофітами.
За класифікацією життєвих форм Раункієра, переважнабільшість досліджуваних рослин належать до гемікриптофітів; 17 видів, або 37,8%– до фанерофітів; 3 види – до хамефітів Один вид – перстач норвезький належитьдо терофітів.
Більшість трав’янистих видів рослин з родини Rosaceae маютьважливе практичне значення як лікарські, харчові, вітамінні, декоративні,медоносні рослини. Переважна більшість видів у флорі Бистрицької улоговини єдосить поширеними рослинами, тому їх можна використовувати при дотриманнізагальноприйнятих вимог щодо їх заготівлі.
Серед досліджуваних видів виявлено три види, занесені дорегіонального червоного списку. Це – вовче тіло звичайне, перстач білий,гадючник звичайний та гадючник в’язолистий Maxim.). Це цінні лікарські рослини,запаси яких у місцевій флорі незначні, тому їх необхідно берегти таконтролювати їх чисельність.
Література
1. Береговий П.М.Геоботаніка. – Київ: Радянська школа, 1966. – 208 с.
2. Визначник рослин України. Київ:Урожай, 1965. – 875 с.
3. Визначник рослин УкраїнськихКарпат. – Київ: Наукова думка, 1977. – 434 с.
4. Вісюліна О.Д. Дикоростучілікарські рослини. – Київ: Здоров’я, 1953. – 20 с.
5. Воїнственський М.А. Природно-заповіднийфонд України. – Київ: Урожай, 1986. – 356 с.
6. Геоботанічне районуванняУкраїнської РСР. – К.: Наукова думка, 1977. – 304 с.
7. Голубець М.А., Малиновський К.А.Рослинність // Природа Українських Карпат. – Львів: Вид-во Львів.ун-ту,1968. – С. 125–159.
8. Жизнь растений – том 1 – 6,Москва: Просвещение, 1980–1982.
9. Заверуха Б.В. Бережітьрідкісні рослини.-К.: Урожай, 1971. – 96 с.
10. Заверуха Б.В. ФлораВолыно-Подолии и ее генезис. – Київ: Наукова думка, 1985. – 192 с.
11. Кархут В.В. Ліки навколонас. – Київ: Здоров’я, 1973. – 447 с.
12. Клеопов Ю.Д. Анализфлоры широколиственных лесов европейской части СССР. – Київ: Науковадумка, 1990. – 352 с.
13. Кожухов Г.М. Культивованіі дикорослі лікарські рослини. – Київ: Наукова думка, 1971. – 248 с.
14. Кононенко В.І. Мій ріднийкрай – Прикарпаття. – Івано-Франківськ: Плай, 2000. – 376 с.
15. Малиновський К.А. Охоронаприроди західних областей УРСР. – Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1966. – 274 с.
16. Мельник В.И. Редкиевиды флоры равнинных лесов Украины. – Киев: Фитосоциоцентр, 2000. – 212 с.
17. Мілкіна Л.І. Ботанічнірезервати і пам’ятки природи Івано-Франківської області // Охорона природиУкраїнських Карпат та прилеглих території. – К.: Наукова думка, 1980. –С. 142–193.
18. Мілкіна Л.І. Асоціації листянихлісів Українських Карпат // Укр. ботан. журн. – 1987. – 44, №6. –С. 36–38.
19. Морозюк С.С., Протопова В.В.Трав’янисті рослини. – Київ: Урожай, 1986. – 182 с.
20. Носаль І. Від рослини долюдини. – Київ: Наукова думка, 1992. – 482 с.
21. Определитель высших растенийУкраины. – Киев: Наук.думка, 1987. – 548 с.
22. Охорона природи УкраїнськихКарпат та прилелих територій. – Київ: Наукова думка, 1980. – 264 с.
23. Природа Івано – Франківськоїобласті / Під ред. Геренчука К.І. – Львів: Вища школа, 1973. – 160 с.
24. Природно – заповідні територіїта об’єкти Івано-Франківщини. – Брошнів: Таля, 2000. – 418 с.