Реферат: Эффективное управление кредиторской задолженностью
Зміст
1. Вступ. 1
1.2. Мета та завдання курсовоі роботи. 1
2.Поняттякредиторської заборгованості. 2
2.1 Погашення кредиторської заборгованості вдобровільному порядку. 6
2.2 Склад і показники кредиторської заборгованості. 7
2.3 Планування кредиторської заборгованості. 9
2.4 Системауправління дебіторськоютакредиторською заборгованістю11
3. Бухгалтерський облік кредитних операцій 14
3.1 Облікпоточних зобов'язань 15
3.2 Облікдовгострокових зобов'язань 19
4. Аналіз кредиторської заборгованості. 20
4.1.Кредитоспроможність та ліквідність підприємства. 20
5.Ефективне управління кредиторськоюзаборгованістю. 22
5.1 Стратегічнийпідхід. 22
5.2 Тактичні особливості. 23
5.3 Економічна перевага. 26
5.4 Структурні показники. 27
6. Оптимізація кредиторськоїзаборгованості. 31
Список використаної літератури 36
1. Вступ.
Сучаснаринкова економіка вимагає спеціалістів грунтовних знань не тільки основ економічноїтеорії, а й поглибленного пізнаня окремих спеціальних розділів та іншихекономічних наук.
Підприємство– це самостійний хозяйнуючий суб’єкт,володіючий правами юридичного ліца, виробляючий продукцію, товари. Послуги.Виконуючий роботи. Який займається різними видами економічної діяльності. Цільюякої є забеспечення загальних потреб, вилучення прибутку та рпиріст капіталу.
Впроцесі підприємницької діяльності у підприємств та організацій виникаютьгосподарчі зв’язки зі своїми контрагентами:
Поставникамий покупцями,
партнерамипо суміцній діяльності,
об’єднаннями та асоціаціями,
фінансовойта кредитними системами.
Від організації відносин міжпідприємством та банківською системою в процесі храніння грошей в комерційнихбанках, при організації безготівкових рахунків, отриманні та погашенні позик,плати відсотків за кредити, покупці та продажу валюти, та інших банківськихпослуг залежить фінансовий стан та стабільність придприємства.
1.2. Мета та завдання курсовоі роботи.
Данаробота є підсумком самостійного комплексного дослідження студентом однієї зактуальних проблем підприємницької діяльності та вивчення закономірностейфункціонування економіки.
Метакурсової роботи-систематизація, закріплення та розширення теоретичних іпрактичних навичок з навчальної дисципліни “Фінансова діяльність суб’єктівгосподарювання”, розвиток навичок до самостійної роботи, опанування методики дослідження іаналізу, вивчення та осмислення основних проблем розвидку підприємницькоїдіяльності.
Завдання курсовчої роботи полягає у дослідженні фактичного станупідприємств та розробці різних варіантів впливу на процес розвидку економікивцілому.
2. Поняттякредиторської заборгованості.
Кредиторськазаборгованість — тимчасово залучені суб'єктом у власне користування грошові кошти,які підлягають поверненню юридичнійабофізичній особі. Розрізняють нормальну (законну)іпрострочену К.з. Нормальна виникає у межах діючих термінів її сплати.Заборгованість, не погашена з настанням термінів сплати, є простроченою. Врегульованих ринкових системах з розвинутим господарським законодавствомкредитор у разі невиконання позичальником у передбачені терміни своїхкредитних зобов'язань може подати на нього позові в судовомупорядку вимагати не лише повернення боргу, а й повного відшкодування збитків. Уразі невиконання позичальником рішень суду про сплату заборгованості судоголошує боржника неплатоспроможним і застосовує механізм банкрутства, якийводночас є й механізмом вибору ефективного власника, і механізмом запобіганняможливій ланцюговій реакції поширення неплатежів між господарюючими суб'єктами,що може перетворитися на потужний дестабілізуючий фактор економіки. Проте вперіоди глибоких економічних потрясінь механізм банкрутства належним чином невиконує зазначені функції, і через несприятливі об'єктивні обставини дуже частонеплатоспроможними стають виробники з нормальним і навіть високим рівнемефективності господарювання, які створюють потрібну споживачам продукцію(послуги). Банкрутства і К.з. у такому разі набувають масового характеру,посилюють процес згортання виробництва, зменшення кількості робочих місць,доходів, рівня споживання суспільства. В Україні проблема К.з. була однією знайгост-ріших у першій половині 90-х XX ст. Способи, якими її намагалисявирішувати в 1992-93 (через надання державою господарюючим суб'єктам кредитів,субсидій, допомог, джерелом яких була додаткова емісія грошей), не мали і немогли мати бажаних наслідків, оскільки коріння проблеми — у виробництві,насамперед невідповідності його структури структурі суспільних потреб (високомуступені залежності від імпорту сировини, комплектуючих, енергоносіїв тощо,високій фондо- і матеріаломісткості продукції за низької її якості та відносновисокої ціни тощо), а навпаки, погіршили загальну макроекономічну ситуацію, спричинившибурхливий розвиток інфляційних процесів. Інфляція руйнувала виробництво,фінансово-грошову систему. Криза в державі набула рис глибокої стагфляції. Затаких умов уряд спрямовував значні зусилля на стримування галопуючої інфляції.Вжиті ним упродовж 1994-95 заходи дали змогу суттєво знизити її рівень (з 850%у 1994 до 180% у 1995 на рік). Проте жорстка монетарна політика, за допомогоюякої уряд боровся з інфляцією, посилила кризу неплатежів. Тільки за перші сіммісяців 1995 прострочена К.з. підприємств і організацій в Україні збільшиласяна 571 трлн. крб. і досягла рівня 725 трлн. крб. У наступні роки К.з. ще більшепоглибилася і в 1998 становила 107,7 млрд. грн., що майже вдвічі перевищувалообсяги ВВП. Тотальні неплатежі за зобов'язаннями І стали одним із найголовнішихфакторів, що блоку-івали пожвавлення господарського життя в країні. І 'ценевипадково. Монетарна політика, по суті, є політикою стримування доходів, томупідвищення платоспроможності господарських суб'єктів неможливе, отже, неможливоперебороти спад виробництва, вивести економіку з кризи. Досвід країн ЗахідноїЄвропи, уряди яких у 70-80-ті використовували концепцію монетаризму яккерівництво до дії в боротьбі зі стагфляцією у цих країнах, засвідчує, щомонетарна політика ефективна щодо приборкання інфляції, але супроводжуєтьсяподальшим згортанням виробництва, зростанням безробіття, загостреннямсоціальної напруженості. Логіка й реальна практика, в т.ч. самої України,засвідчують, що розв'язати проблему неплатежів можна тільки в контекстізагального оздоровлення економіки на базі піднесення виробництва через пряме(не опосередковане штучним «накачуванням» в економіку номінальногопопиту)стимулювання його розвитку. Для цього потрібна цілісна програма, в якій, крім заходів щодо стримуванняінфляційних процесів, передбачаються і ретельновиважені, узгоджені між собою, конкретизовані напрями політики держави в галузі інвестицій, амортизації, цін,податків, підготовки кадрів, оплати праці,зовнішньоекономічних відносин тощо, спрямовані на структурну перебудовуекономіки, підвищення її ефективності,розвиток конкурентного середовища, чутливості виробництва до суспільних потреб, на зростання на цій основі реальних доходівгосподарюючих суб'єктів, усього населеннякраїни.
До складу майнапідприємства, як майнового комплексу входять усі види майна, призначені дляйого діяльності, включаючи його борги. В іншій правовій нормі — приперерахуванні об'єктів цивільних прав борги, чи кредиторська заборгованість, неназвані в числі інших видів майна, до яких віднесені речі, включаючи гроші іцінні папери, інше майно, у тому числі майнові права. Це явна непогодженість узаконодавстві. Якщо в числі об'єктів цивільних прав названі майнові права, товарто було б вказати і кореспондуючі їм майнові обов'язки, чи, більш конкретно,кредиторську заборгованість.
Економічна сутність кредиторської заборгованості полягає в тому, що це нетільки частина майна організації, як правило кошти, але і товарно-матеріальніцінності, наприклад у зобов'язаннях по товарному кредиті. Як правова категоріякредиторська заборгованість — особлива частина майна організації, що єпредметом обов'язкових правовідносин між організацією і її кредиторами.Організація володіє і користається кредиторською заборгованістю, але вона зобов'язанаповернути чи виплатити дану частину майна кредиторам, що мають права вимоги нанеї. Дана частина майна суть борги організації, чуже майно, чужі кошти, щознаходяться у володінні організації-боржника. Таким чином, кредиторськазаборгованість має двоїсту юридичну природу: як частина майна вона належитьорганизации на праві володіння, чи навіть праві власності щодо отриманихпозичково грошей чи речей, визначених родовими ознаками; як об'єктзобов'язальних правовідносин — це борги організації перед кредиторами, тобтообличчями, управомоченными на витребування чи стягнення від організаціїзазначеної частини майна.
З урахуванням відзначених ознак кредиторську заборгованість можна було бвизначити як частина майна організації, що є предметом виниклих з різних правовихоснов боргових зобов'язань організації-дебітора (боржника) перед уповноваженимиобличчями кредиторами, що підлягає бухгалтерському обліку і відображенню вбалансі як борги організації — балансоутримувача.
2.1 Погашеннякредиторської заборгованості в добровільному порядку.
Якщо кредитор по настанні термінів виконання зобов'язання не звертається доорганізації-дебітора з вимогою про виплату боргів, кредиторська заборгованістьзалишається в розпорядженні дебітора і він може або повернути кредитору боргиза власною ініціативою, або використовувати незатребувані засоби в складі свогомайна. Неповернення боргу спричиняє застосування до боржника визначенихмайнових санкцій: стягнення неустойки, передбаченої договором; штрафів,установлених законом; відсотків за користування чужими коштами внаслідокїхнього неправомірного утримання, відхилення від їхнього повернення, іншоїпрострочення в їхній сплаті. Кредитори можуть стягнути з дебітора й збитки,заподіяні ним несвоєчасним поверненням чи неповерненням боргів: за загальнимправилом збитки відшкодовуються в частині, не покритою неустойкою чивідсотками, стягуваними за користування чужими коштами. Неповернення боргівможе привести до порушення в арбітражному суді справи про неспроможність(банкрутстві) організації-дебітора.
Незважаючи на розгалужену структуру нормативних і договірних санкцій, їхнійсумарний афект може бути менше тієї економічної вигоди, що розраховує одержатиорганізація-дебітор у наслідок використання чужих коштів. Наприклад, задоговором на виготовлення й постачання складного серійного устаткуваннязамовник перелічує виконавцю аванс по підписанні договору, а потім робитьпопередню оплату двох-трьох перших етапів робіт. Дана схема розрахунків задоговором дозволяє організації-виконавцю тимчасово використовувати отримані відзамовника фінансові ресурси на інші мети, «прокручивать» їхній,наприклад, на ринку цінних паперів. Якщо при цьому терміни виготовлення і здачіоб'єкта зрушаться і виконавцю прийдеться заплатити неустойку, а може бути, і повернутизамовнику отримані від нього аванси, суми санкцій будуть погашенівиконавцем-боржником за рахунок прибули, отриманої від використання чужихфінансових ресурсів.
Дана практика підтверджена численними судовими суперечками про стягненнякредиторської заборгованості. Одним із стимулів до добровільного поверненняборгів служить плата за користування чужими коштами. Тим часом законодавець,дорівнюючи розміри плати до дисконтної ставки банківського відсотка на деньпред'явлення позову, значно послабив стимулююче вплив цієї санкції. Варто булоб установити розмір плати за користування чужими коштами рівним дворазовійдисконтній ставці банківського відсотка. Тоді вплив санкції на несправнихдебіторів було б більш відчутним і стимулювало б їх до добровільного погашенняборгів.
Будь-які боргові зобов'язання організація-дебітор може виконати вдобровільному порядку. Самий елементарний і найбільш розповсюджений шлях дляцього — перерахування суми боргу на банківський рахунок кредитора. Якщореквізити банківського рахунка кредитора невідомі і довідатися їхній неможливо,боржник, вправі внести належні з його гроші чи цінні папери в депозитнотаріуса, а у випадках, передбачених законом, у депозит суду. Внесеннягрошової чи суми цінних паперів у депозит чи нотаріуса суду стане виконаннямзобов'язання і, отже, погашенням кредиторської заборгованості.
2.2 Склад іпоказники кредиторської заборгованості.
У тих випадках, коли організація-дебітор не приймає ніяких заходівщодо добровільного повернення боргів, укредиторів залишається можливість примусового стягнення, що у залежності відхарактеру кредиторської заборгованості здійснюється одним із двох способів: 1)у судовому чи 2) у позасудовому порядку.
Поняттям кредиторської заборгованості охоплюються боргові зобов'язання організації-дебітора,що мають різне походження, а отже, різні юридичну природу і правовий режим, що,власне кажучи, обумовлює практичну необхідність використання погодженого нарівні закону понятійного апарата. Оскільки кредиторська заборгованість служитьодним із джерел засобів, що знаходяться в розпорядженні організації-дебітора,неї показують у пасиві балансу. Облік кредиторської заборгованості ведеться,природно, по кожнім кредиторі окремо («розрахунки з кредиторами» чипросто «кредитори»), а в узагальнюючих показниках відбивають загальнусуму кредиторської заборгованості і дають її, розбиваючи на вісьмох груп.
За діючими правилами в поясненнях до бухгалтерського балансу і звіту профінансові результати в числі інших додаткових даних указують зведення «пронаявність на початок і кінець звітного періоду окремих видів кредиторськоїзаборгованості». До складу кредиторської заборгованості входять показникипо наступним позиціях:
— постачальники і підрядчики;
— векселя досплати;
— заборгованість перед дочірніми і залежними суспільствами;
— заборгованість перед персоналом організації;
— заборгованість перед бюджетом і соціальними фондами;
— заборгованість учасникам (засновникам) по виплаті доходів;
— авансиотримані;
— іншікредитори.
У залежності від юридичної природи і правового режиму зазначені позиціїможуть бути зведені до трьох груп.
Перша — цезаборгованість організації перед бюджетом і соціальними фондами. Заборгованістьперед бюджетом — це, недоїмки, тобто не сплачені своєчасно податки; нарахованіподатковими органами фінансові санкції; заборгованість по платежах прирівнянимз погляду їхньої обов'язковості до податків, наприклад, по платежах у дорожніфонди, митним зборам і іншим видам платежів, що надходять безпосередньо наказначейські рахунки у федеральний, регіональний чи місцевий бюджет (наприклад,платежі по державному зборі зараховують у федеральний бюджет на рахункифедерального казначейства). До цієї ж групи відноситься заборгованість пообов'язкових платежах у позабюджетні фінансові фонди.
Друга група — заборгованість організації перед її персоналом: борги по виплатах працівникамзаробітної плати, компенсаціям, платежам у порядку відшкодування шкоди,заподіяного здоров'ю чи працівників унаслідок смерті працівника на виробництві.
Третя група — заборгованістьперед партнерами і контрагентами по договірних і корпоративних зобов'язаннях:борги по платежах постачальникам за поставлені товари, підрядчикам — завиконані роботи з повернення отриманих, але невідпрацьованих авансів, оплатавекселів. Тут же заборгованість організації перед учасниками (засновниками) повиплаті їм доходів (дивідендів) і заборгованість чи холдингу фірми-засновникаперед дочірніми суспільствами по оплаті внесків у статутний капітал, покомпенсації збитків, заподіяних дочірньому суспільству з вини основногосуспільства. Борги третьої групи досить різноманітні, тому далеко не всі їхвиди зазначені в Положенні по бухгалтерському обліку (вони охоплені однимвідверненим терміном — "Інші кредитори").
2.3 Плануваннякредиторської заборгованості.
Планування погашень по зобов'язаннях здійснюється фінансовими чименеджерами безпосередньо центрами фінансової відповідальності по статтяхбюджету, установлених регламентом. У рамках своєї компетенції і доцільностіфахівці можуть визначати можливі варіанти планування заборгованості,використовуючи як прогнози «Розрахунки з постачальниками», визначаючивідстрочки платежів по конкретних контрактах і «Кредиторськазаборгованість минулих періодів», установлюючи графіка погашеннязаборгованості по клієнтах, так і на основі бізнес-прогноз «Графікфінансування», що є спрощеною формою формування кредиторськоїзаборгованості.
Прогноз призначений для планування величини кредиторської заборгованості ікількості днів її рівномірного погашення, суми авансів і відстрочки поточнихплатежів по статтях і елементам бюджету.
Основою для складання видаткової частини бюджету руху коштів повинні бутиопераційні бюджети всіх напрямків діяльності компанії і графік погашеннязаборгованості, що визначають наступні групи платежів, встановлені в прогнозі«Графік фінансування»:
* планові платежі по усіх видахподатків і зборів перед бюджетом і позабюджетними фондами;
* обслуговування кредитів, щомістять план виплат по основному боргу і відсоткам;
* витрати по оплаті праці;
* зобов'язання передпостачальниками за матеріали, що поставляються, забезпечення енергоресурсами;
* зобов'язання перед замовниками завиконані роботи;
* фінансування управлінських ікомерційних витрат;
* графік інвестиційних виплат за придбанняі модернізацію основних засобів;
* інші витрати.
По визначенню, кредиторська заборгованість — це тимчасово притягнутіпідприємством і підмети поверненню фізичним і юридичним особам кошти.Кредиторська заборгованість відбиває вартісну оцінку фінансових зобов'язаньпідприємства перед різними суб'єктами економічних відносин і визначається, як:
Кз = РАС x Оп/ Р, де
РАС — матеріальні витрати + величина відкладених виплатстороннім організаціям;
Оп — відстрочка платежів у днях,
P — тривалість періоду в днях.
Для планування кредиторської заборгованості на короткостроковий періодможна умовно приймати, що погашення заборгованості виробляється рівнимичастками протягом запланованої кількості днів додатково до поточного платежам,з урахуванням суми виданих авансів. При розрахунку витрати коштів сума платежуподіляється на кількість днів місяця і зміщається щодо місяця в обсязі, щоприходиться на період відстрочки.
Прогнозний розрахунок кредиторської заборгованості є одним з основнихетапів формування бюджету руху коштів і прогнозного балансу, а також длявиконання фінансового аналізу.
Для аналізу стану кредиторської заборгованості використовуються коефіцієнтиоборотності кредиторської заборгованості, що відносяться до групи показниківділової активності.
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, що виражається в числіоборотів за період, можна розрахувати:
Кокз = Рп / Кз, де
Рп — вартість реалізованої продукції (собівартість);
Кз — середньорічна кредиторська заборгованість.
Період обороту (погашення) кредиторської заборгованості, розраховується вднях:
Покз= 360/ Кокз
Важливість аналізу і керування кредиторською заборгованістю обумовлюєтьсяїї значною часткою в поточних пасивах підприємства, її зміни помітнопозначаються на динаміку показників його платоспроможності і ліквідності.
Поточне фінансове благополуччя підприємства значною мірою залежить відтого, наскільки вчасно воно відповідає по своїх фінансових зобов'язаннях.
Фінансове планування бюджету, організація керування фінансовими потоками єпідставою для складання платіжного календаря підприємства, що є інструментомоперативного планування і складається на невеликий проміжок часу з детальноможливою точністю.
2.4 Система управліннядебіторськоютакредиторською заборгованістю
Метою розробкисистеми управління дебіторською та кредиторською заборгованістю є підвищеннядоходності виробництва внаслідок збільшення обсягів реалізації (продаж) і прискорення обертання заборгованості.
Необхідною умовою нормальної діяльностікожного підприємства є встановлення нимгосподарських відносин із постачальниками, покупцями, іншими організаціями,працівниками та іншими особами. Ці зв’язкизабезпечують безперебійне постачання виробництва, ритмічність відвантаження(реалізацію) продукції покупцям. Установлення господарських відносин суб’єкта підприємницької діяльності з іншимиособами передбачає виникнення між нимипевних прав і зобов’язань.
Під зобов’язаннями сторін в цивільномузаконодавстві підрозуміваються всі дії, які кожна зі сторін договору повинна здійснити накористь іншої сторони і які обумовлені договором, адміністративними актами таіншими обгрунтуваннями, що не суперечатьдіючому законодавству.
На відміну відцього, в бухгалтерському обліку підприємства зобов’язаннявиникають не в момент заключення договору, а післяздійснення однією із сторін передбачених у ньому дій (чи неприйняття дій), в результаті яких виникаєзаборгованість однієїсторониперед іншою.
Виникненнязаборгованості пов’язано зтим, що одночасне виконання обома сторонами зустрічних зобов’язань по договору здійснюється дуже рідко.Якправило, свої зобов’язання виконує одна зі сторін, в результаті чого внеї виникає право вимоги компенсації повиниклій заборгованості в формі, обумовленій у договорі, а у іншої сторони –зобов’язання сплатити (погасити) цюзаборгованість. Тобто, в бухгалтерському обліку першої сторони у складігосподарських засобів виникає актив у виді заборгованості дебітора (доотримання), що називається дебіторською, а в іншої сторони виникає зобов’язання перед кредитором погасити цю заборгованість,що називається кредиторською заборгованістю.
Упровадження системи управліннязаборгованістю дасть можливість підприємству:
-<span Times New Roman"">
отримувативсебічний аналіз про склад заборгованості, який зверне увагукерівництвана покращення або погіршення повернення та погашеннязаборгованості;-<span Times New Roman"">
контролюватистан заборгованості, отримувати своєчасні попередження про недостатнєнадходження грошових коштів від дебіторів, проводити погашеннякредиторської заборгованості в установленістроки;-<span Times New Roman"">
надаватиінформацію керівникам відповідних про стан заборгованості для висновку про ступінь ризику й необхідністьприйняття оперативних рішень і відповідних дій;- формувати кредитну політику;
- оперативно застосувати методи реструктуризаціїзаборгованості.
Для успішноговпровадження і ефективного використання системи управління дебіторською йкредиторською заборгованістю на підприємстві доцільно створити спеціалізованийвідділ кредитного контролю, основною функцією якого буде зменшення обсягівдебіторської заборгованості. Створюючи відділ кредитного контролю, потрібнодотримуватися принципу незалежності. Працівники відділу будуть одними зосновних контактних осіб при співробітництві з клієнтами. Тому важливо, щобперсонал, задіяний у цьому процесі, проявляв одночасно непоступливість іввічливість при роботі з клієнтами, які не повернули борг. Також важливо, щобвідділ мав можливість діяти незалежно і під керівництвом заступника керівникапідприємства,який очолюєекономічну й фінансову служби. У роботі відділу важливо поєднати бажанняпідтримувати комерційні відносини з клієнтами із зусиллями, направленими наповернення боргів.
<span Times New Roman",«serif»">3. Бухгалтерський облік кредитнихоперацій
<span Times New Roman",«serif»">
<span Times New Roman",«serif»">Засвоєю економічною природою кредит є зобов'язанням підприємства, тобтозаборгованістю, яка виникла в результаті минулих подій і погашення якої вмайбутньому призведе до зменшення ресурсів підприємства, що містято у собіекономічні вигоди.
<span Times New Roman",«serif»">Відображенняінформації про отримані банківські кредити на рахунках бухгалтерського облікузалежить від того, до якого виду зобов'язань підприємства може бути віднесенозаборгованість щодо таких кредитів.
<span Times New Roman",«serif»">Зобов'язанняпідприємства відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11«Зобов'язання» (далі — П(С)БО 11), поділяються, зокрема, на:
<span Times New Roman",«serif»">-довгострокові,наведені в розділі ПІ пасиву Балансу;
<span Times New Roman",«serif»">-поточні, наведені в розділі IV пасиву Балансу.
<span Times New Roman",«serif»">Поточнимизгідно з П(С)БО 2 «Баланс» слід вважати зобов'язання, які будутьпогашені протягом операційного циклу підприємства (протягом відрізку часу міжкупівлею запасів для здійснення діяльності та одержанням коштів від реалізаціївиготовленої з них продукції, товарів або послуг) або мають бути погашеніпротягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. Зобов'язання, які не єпоточними, належать до довгострокових.
<span Times New Roman",«serif»">Звідсивипливає, що кредити банку, отримані підприємством, термін повернення якихперевищує 12 календарних місяців або один операційний цикл підприємства, якщоостанній більше 12 місяців (такі кредити можуть залучатися підприємством дляпридбання обладнання, оплати поточних витрат, фінансування капітальнихвкладень), відносяться до його довгострокових зобов'язань.
<span Times New Roman",«serif»">Якщотермін повернення кредиту менше 12 місяців або одного операційного циклу, якщоостанній перевищує 12 місяців (такі кредити надаються для подоланняпідприємством тимчасових фінансових складнощів, що виникають у зв'язку з бракомкоштів для покриття витрат виробництва і обігу), то заборгованість за такимкредитом відноситься де поточних зобов'язань.
<span Times New Roman",«serif»">Принциповарізниця між відображенням в обліку довгострокових і поточних зобов'язаньполягає в такому.
<span Times New Roman",«serif»">Згідноз п. 10 П(С)БО 11 довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки,відображаються е балансі за їх теперішньою вартістю. Поточні ж зобов'язаннявідображаються в балансі за сумою погашення.
<span Times New Roman",«serif»">
<span Times New Roman",«serif»">3.1 Облік поточних зобов'язань
<span Times New Roman",«serif»">Уновому Плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань ігосподарських операцій підприємств і організацій (далі — новий План рахунків)та Інструкції про його застосування (далі — Інструкція № 291), затвердженихнаказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291, Інформація пропоточні зобов'язання підприємства відображається на рахунках класу 6«Поточні зобов'язання».
<span Times New Roman",«serif»">Насбудуть цікавити рахунки 60, 61, 68.
<span Times New Roman",«serif»">Нарахунку 60 «Короткострокові позики» ведеться облік розрахунків унаціональній та іноземній валюті щодо кредитів банків, термін повернення якихне перевищує 12 місяців, починаючи з дати балансу, і щодо позичок, термінпогашення яких минув. У підприємств, на яких звичайний операційний цикл більшероку, на рахунку 60 також будуть відображатися кредити банків, термінповернення яких перевищуватиме 12 місяців, починаючи з дати балансу, але приНЬОМУ такі коедити мають бути погашені ПРОТЯГОМ одного опеоаиійного циклупідприємства.
<span Times New Roman",«serif»">Рахунок61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями»призначений для узагальнення інформації про стан розрахунків за поточнимизобов'язаннями, переведеними зі складу довгострокових, при настанні
<span Times New Roman",«serif»">терміну погашення протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Іншими словами, на даному рахунку будє відображатися та частина сумидовгострокового кредиту, яка згідно з кредитним договором підлягатиме погашенню протягом 12 місяців з датибалансу. Це новий бухгалтерський рахунок — у старому Плані рахунків йогоаналогу не існувало {раніше поточну заборгованість у складідовгострокової заборгованості не виділяли, в результаті чого необгрунтовано завищувався показникліквідності).
<span Times New Roman",«serif»">Насубрахунку 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками» рахунка 68«Розрахунки за іншими операціями» ведеться облік нарахованихвідсотків, зокрема, за використання коштів, отриманих у кредит.
<span Times New Roman",«serif»">Кредитовіобороти по рахунку 60 в розрізі кореспондуючих рахунків знаходять своєвідображенню у Журналі-ордері № 4, який ведеться по кредиту рахунків 50«Довгострокові позики» і 60 «Короткострокові позики»(зразкова форма журналу-ордера № 4 і механізм її заповнення докладно розглянутів статті «Облікові регістри згідно з П(С)БО», «Податки табухгалтерський облік», 2000, № 24).
<span Times New Roman",«serif»">Записив журналі-ордері здійснюються в міру надходження виписок банку, причомукредитові обороти записуються загальними підсумками з усіх виписок банку задень без поділу за видами позичок.
<span Times New Roman",«serif»">Наприкінцімісяця по журналу-ордеру підраховуються суми кредитових оборотів, які післязвіряння в цілому і по кореспондуючих рахунках записуються до Головної книги.
<span Times New Roman",«serif»">Імовірністьвиникнення будь-яких проблем при відображенні в обліку поточної заборгованостіщодо короткострокового кредиту могла б бути мінімальною, якби не поява новогопоняття «сума погашення» (як уже зазначалося раніше, поточнізобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення).
<span Times New Roman",«serif»">Підсумою погашення згідно з П(С)БО 11 слід розуміти недисконтовану суму грошових коштів або їх еквівалентів, котру, як очікується, буде сплачено для погашення зобов'язання у процесі звичайної діяльності підприємства.
<span Times New Roman",«serif»">Недисконтованаозначає без урахування впливу факторів, дія яких змінює вартість позиковихкоштів у пепіоді між датою їх одержання і повернення і в свою чергу визначаєрозмір плати за їх використання.
<span Times New Roman",«serif»">Зформулювання однозначно випливає, що йдеться про майбутній платіж. Шляхомдисконтування майбутнього зобов'язання ми визначимо його вартість на поточниймомент, чого стосовно поточних зобов'язань згідно з П(С)БО 11 робити непотрібно.
<span Times New Roman",«serif»">Такимчином, під недисконтованою сумою, що підлягає сплаті при поверненні кредиту, вданому випадку слід розуміти загальну суму кредиту (основна сума плюсвідсотки).
<span Times New Roman",«serif»">Уцьому випадку виникає певна невідповідність, суть якої полягає в такому.Припустимо, що підприємство прийняло на себе зобов'язання щодо поверненняосновної суми боргу в розмірі 100 грн. і сплати відсотків за цим кредитом урозмірі 50 грн. З одного боку, виплачувані в майбутньому відсотки за кредитомне підлягають завчасному відображенню у складі активу Балансу. Звідси валютабалансу при одержанні кредиту має збільшуватися тільки на суму отриманогокредиту (в активі будуть відображені грошових кошти в сумі 100 грн., отриманіза кредитом, у пасиві -заборгованість за кредитом у сумі 100 грн.). З іншогобоку, дотримуючись вимог П(С)БО 11, ми повинні у пасиві відобразити загальнусуму заборгованості за кредитом, що складається з основної суми і належних досплати відсотків, тобто 150 грн.
<span Times New Roman",«serif»">Урівнятивалюту балансу, на наш погляд, можна тільки шляхом відображення сумизаборгованості щодо сплативідсотків у розділі III «Вит