Конвенція
про положення про працю в договорах,
що укладаються державними органами влади
N 94
Статус Конвенції див. ( 993_501 )
Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці та зібралася 8 червня 1949 року на свою тридцять другу
сесію,
ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно положень про працю
в договорах, які укладаються державними органами влади, що є
десятим пунктом порядку денного сесії,
вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,
ухвалює цього двадцять дев'ятого дня червня місяця тисяча
дев'ятсот сорок дев'ятого року нижченаведену Конвенцію, яка
називатиметься Конвенцією 1949 року про положення про працю в
договорах, які укладаються державними органами влади:
1. Ця Конвенція застосовується до договорів, які відповідають
таким умовам:
a) принаймні одна зі сторін договору є державним органом
влади;
b) виконання договору охоплює:
i) витрату коштів державним органом влади;
ii) найняття на роботу працівників іншою стороною
договору;
c) метою договору є:
i) будівництво, переробка, ремонт або знесення громадських
споруд;
ii) виробництво, складання, експлуатація або перевезення
матеріалів, інструментів чи обладнання;
iii) виконання або надання послуг;
d) договір укладається центральним органом влади члена
Міжнародної організації праці, для якого Конвенція є чинною.
2. Компетентний орган влади визначає межі та спосіб, у який
ця Конвенція застосовується до договорів, укладених державними
органами влади, іншими, ніж центральні.
3. Ця Конвенція застосовується до робіт, які виконуються
субпідрядчиками або правонаступниками договору; компетентний орган
влади вживає відповідних заходів для забезпечення такого
застосування Конвенції.
4. Договори, що передбачають витрати державних коштів на
суму, яка не перевищує ліміту, встановленого компетентним органом
влади після консультації з заінтересованими організаціями
роботодавців і працівників, якщо такі організації існують, можуть
бути вилучені зі сфери чинності цієї Конвенції.
5. Компетентний орган влади має право після консультації з
заінтересованими організаціями роботодавців і працівників, якщо
такі організації існують, вилучити зі сфери застосування цієї
Конвенції осіб, котрі займаються діяльністю управлінського,
технічного, професійного або наукового напряму, умови праці яких
не регулюються державним законодавством, колективними угодами або
арбітражними рішеннями, і які, як правило, не виконують фізичну
роботу.
1. Договори, до яких застосовується ця Конвенція, містять
положення, що гарантують відповідним працівникам заробітну плату
(зокрема, й грошову допомогу) і фіксують тривалість робочого часу
та інші умови праці, не менш сприятливі за ті, що встановлено для
роботи такого самого роду у відповідній професії або галузі
промисловості в тих районах, де робота виконується:
a) на підставі колективної угоди та інших визнаних механізмів
переговорів між організаціями роботодавців і працівників, що
репрезентують відповідно значну кількість роботодавців і
працівників в окремих професіях та галузях промисловості;
b) на підставі арбітражного рішення;
c) на підставі державного законодавства.
2. Якщо умови праці, про які йшлося в попередньому параграфі,
не регулюються у вищезазначений спосіб у районах, де виконується
робота, в договір вносяться положення, які гарантують
заінтересованим працівникам заробітну плату (зокрема, й грошову
допомогу), фіксують тривалість робочого часу та інші умови праці,
не менш сприятливі ніж:
a) або ті, що встановлено на підставі колективних угод та
інших визнаних механізмів переговорів, арбітражних рішень або
державного законодавства щодо виконання роботи такого самого роду
в окремій професії чи галузі промисловості у найближчому
відповідному районі;
b) або загальний рівень, якого дотримуються роботодавці, якщо
їхні загальні умови роботи подібні до тих, котрі існують в окремій
професії або галузі промисловості, де діють як ці роботодавці, так
і сторона, з якою укладено договір.
3. Умови положень, що увійшли до договору, та будь-які їхні
зміни визначає компетентний орган влади у спосіб, що найбільш
відповідає умовам, які існують у державі, після консультації із
заінтересованими організаціями роботодавців і працівників, якщо
такі організації є.
4. Компетентний орган влади вживає відповідних заходів для
забезпечення, шляхом оприлюднення договору або іншим чином,
поінформованості осіб, які зробили заявку на підряд, щодо умов
положень про працю.
Якщо відповідні положення, що передбачають захист здоров'я,
безпеку та добробут працівників, які беруть участь у виконанні
умов договору, не можуть бути застосовані через особливості
державного законодавства, колективних угод або арбітражних рішень,
компетентний орган влади вживає відповідних заходів щодо
забезпечення справедливих та прийнятних умов для захисту здоров'я
заінтересованих працівників, їхньої безпеки та добробуту.
Закони, постанови або інші акти, які надають чинності
положенням цієї Конвенції:
a) будуть:
i) доводитися до відома всіх заінтересованих осіб;
ii) визначати осіб, які несуть відповідальність за їхнє
виконання;
iii) вимагати розміщення повідомлень на помітних місцях на
підприємствах або в інших місцях роботи з метою інформування
працівників про умови їхньої праці;
b) передбачатимуть, крім випадків, коли ефективне виконання
забезпечується іншими угодами:
i) ведення відповідних записів щодо тривалості
відпрацьованого працівниками робочого часу та виплаченої їм
заробітної плати;
ii) підтримання системи інспекцій, потрібної для
ефективного виконання.
1. За недотримання положень про працю в договорах державного
підряду накладаються відповідні санкції у вигляді тимчасового
припинення дії договорів або будь-яким іншим способом.
2. Для надання заінтересованим працівникам змоги отримувати
заробітну плату, на яку вони мають право, вживають відповідних
заходів у вигляді відрахувань з платежів за договорами або
будь-яким іншим способом.
У щорічних доповідях, які подаються згідно зі статтею 22
Статуту Міжнародної організації праці (
993_154 ), містяться повні
відомості про заходи, за допомогою яких впроваджуються положення
цієї Конвенції.
1. Якщо територія члена Організації охоплює великі райони, де
через розпорошеність населення або рівень розвитку цих районів
компетентний орган влади вважає застосування положень цієї
Конвенції неможливим, цей орган влади може, після консультації з
заінтересованими організаціями роботодавців і працівників, якщо
такі організації є, вилучити такі райони зі сфери застосування
цієї Конвенції як повністю, так і за винятком окремих підприємств
і професій, на свій розсуд.
2. Згідно зі статтею 22 Статуту Міжнародної організації праці
(
993_154 ) кожний член Організації у своїй першій щорічній
доповіді про застосування цієї Конвенції зазначає будь-які свої
райони, щодо яких має намір використати положення цієї статті, та
наводить підстави для цього; жоден член Організації після подання
своєї першої доповіді не може вдаватись до положень цієї статті,
за винятком щодо зазначених районів.
3. Кожний член Організації, що звертається до положень цієї
статті, не менш як через кожні три роки, консультуючись із
заінтересованими організаціями роботодавців і працівників, якщо
такі організації є, переглядає доцільність застосування цієї
Конвенції до районів, вилучених зі сфери її чинності згідно з
положеннями параграфа 1.
4. Кожний член Організації, що вдається до положень цієї
статті, в наступних щорічних доповідях зазначає будь-які райони,
відносно яких він відмовляється від права вдаватись до положень
цієї статті, а також зазначає прогрес у справі розширення
застосування цієї Конвенції щодо таких районів.
За нездоланних або непередбачених обставин, котрі загрожують
національному добробутові та безпеці, компетентний орган влади
після консультації з заінтересованими організаціями роботодавців і
працівників, якщо такі організації існують, може тимчасово
припинити дію положень цієї Конвенції.
1. Ця Конвенція не застосовується до договорів, укладених до
настання її чинності для заінтересованого члена Організації.
2. Денонсація цієї Конвенції ніяким чином не впливає на її
застосування до договорів, укладених за час чинності цієї
Конвенції.
Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції
надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для
реєстрації.
1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Міжнародної
організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував
Генеральний директор.
2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того,
як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію від
двох членів Організації.
3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена
Організації через дванадцять місяців після дати реєстрації його
документа про ратифікацію.
1. У заявах, надісланих Генеральному директорові Міжнародного
бюро праці згідно з параграфом 2 статті 35 Статуту Міжнародної
організації праці (
993_154 ), зазначаються:
a) території, до яких заінтересований член Організації
гарантує застосування положень Конвенції без змін;
b) території, до яких він гарантує застосування положень
Конвенції зі змінами, а також докладні відомості про ці зміни;
c) території, до яких Конвенція не застосовується; в такому
разі зазначаються підстави її незастосування;
d) території, до яких він відкладає рішення до подальшого
розгляду своєї позиції.
2. Зобов'язання, які член Організації бере на себе відповідно
до a) і b) параграфа 1 цієї статті, вважаються невід'ємною
частиною документа про ратифікацію і мають силу документа про
ратифікацію.
3. Кожний член Організації може в будь-який час наступною
заявою анулювати всі або деякі застереження, зроблені в початковій
заяві згідно з b), c) або d) параграфа 1 цієї статті.
4. Будь-який член Організації може в будь-який час, коли
Конвенція підлягає денонсації згідно з положеннями статті 14,
надіслати Генеральному директорові заяву, що змінює будь-які інші
положення будь-якої попередньої заяви та констатує поточну позицію
щодо визначених у заяві територій.
1. У заявах, надісланих Генеральному директорові
Адміністративної ради Міжнародного бюро праці згідно з параграфом
4 або 5 статті 35 Статуту Міжнародної організації праці
(
993_154 ), зазначається, чи будуть положення Конвенції
застосовуватись до заінтересованих територій без змін або з
урахуванням змін; якщо в заяві зазначається, що положення
Конвенції будуть застосовуватись з урахуванням змін, то в ній
наводяться детальні відомості про такі зміни.
2. Зацікавлені член або члени Організації чи міжнародний
орган можуть у будь-який час наступною заявою відмовитися повністю
або частково від права застосування будь-яких змін, зазначених у
будь-якій попередній заяві.
3. Заінтересовані член або члени Організації чи міжнародний
орган можуть у будь-який час, коли Конвенція підлягає денонсації
згідно з положеннями статті 14, надіслати Генеральному директорові
заяву, що змінює будь-які інші умови будь-якої попередньої заяви
та констатує поточну позицію щодо застосування цієї Конвенції.
1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію,
може після закінчення десятирічного періоду і моменту, коли вона
початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію,
надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та
зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після
дати реєстрації акта про денонсацію.
2. Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, який
протягом року після закінчення згаданого в попередньому параграфі
десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію,
передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період
тривалістю десять років і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію
після закінчення кожного десятирічного періоду в порядку,
встановленому в цій статті.
1. Генеральний директор Міжнародного бюро сповіщає всіх
членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх
документів про ратифікацію та актів про денонсацію, отриманих ним
від членів Організації.
2. Сповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого
ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор
звертає їхню увагу на дату настання чинності цієї Конвенції.
Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає
Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для
реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних
Націй (
995_010 ) повні дані щодо всіх документів про ратифікацію
та актів про денонсацію, зареєстрованих ним згідно з положеннями
попередніх статей.
Через кожні десять років з моменту настання чинності цієї
Конвенції Адміністративна рада Міжнародного бюро праці подає
Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і
вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання
про її повний або частковий перегляд.
1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка повністю або
частково переглядає цю Конвенцію, і якщо нова конвенція не
передбачає іншого, то:
a) ратифікація будь-яким членом Організації нової,
переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від
положень статті 14, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що
нова, переглянута конвенція набула чинності;
b) починаючи від дати настання чинності нової, переглянутої
конвенції, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами
Організації.
2. Ця Конвенція залишається в усякому разі чинною за формою
та змістом щодо тих членів Організації, які її ратифікували, але
не ратифікували нової, переглянутої конвенції.
Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають
однакову силу.
Дата набуття чинності: 20 вересня 1952 року.
Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1919-1964, Том I
Міжнародне бюро праці, Женева
