Доклад: Біографії українських письменників pdf

О. І. Борзенко, М. П. Сподарець біографії

українських письменників

Веста

Борзенко О. І., Сподарець М. П.

Біографії українських письменників. — Харків: Веста, 2007.45 с.

БІОГРАФІЇ

УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ

РедакторВ. В. Круглов

Технічний редакторВ. І. Труфен

КоректорО. Г. Неро

ТОВ «Веста». Свідоцтво ДК № 2540 від 26.06.2006. 61064 Харків, вул. Бакуніна, 8А.

З питаннями та пропозиціями звертатися за тел.: (057) 719-48-65, 719-58-67.

Для листів: 61045, Харків, а/с 3355, «Ранок». E-mail: office@ranok.kharkov.ua Адреса редакції: 61145, Харків, вул. Космічна, 21а.

З питань реалізації звертатися за тел.: у Харкові — (057) 712-91-44, 712-91-46, 712-91-47; у Києві — 495-14-53, 241-40-20; у Дніпропетровську — 43-46-95; у Донецьку — 345-98-24; у Житомирі — 41-35-98; у Львові — 233-53-39; у Сімферополі — 29-94-14. e-mail: commerce@ranok.kharkov.ua www.ranok.com.ua

© ТОВ Видавництво «Ранок», 2007

© ТОВ «Веста», 2007

© Борзенко О. І., Сподарець М. П., 2007

зміст:

Іван Вишенський 3 Олександр Олесь 18

Себастіан Фабіан Кленович 3 Степан Васильченко 19

Лазар Баранович 3 Володимир Винниченко 19

Іван Величковський 3 Павло Тичина 21

Климентій Зиновіїв 4 Максим Ðильський 22

Семен Климовський 4 Володимир Сосþра 23

Феофан Прокопович 4 Павло Тичина 25

Ілля Турчиновський 4 Максим Ðильський 26

Григорій Сковорода 4 Микола Баæан 27

Іван Котляревський 5 Володимир Свiдзинський 27

Григорій Квітка-Основ’яненко 6 Микола Õвильовий 28

Петро Гулак-Артемовський 6 Григорій Косинка 30

Євген Гребінка 6 Остап Вишня 30

Микола Костомаров 7 Євген Маланþк 31

Михайло Петренко 7 Юрій Яновський 32

Віктор Забіла 7 Валер’ян Підмогильний 33

Маркіян Шашкевич 8 Богдан-Ігор Антонич 33

Тарас Шевченко 8 Олександр Äовæенко 34

Марко Вовчок 9 Іван Кочерга 35

Пантелеймон Куліш 10 Óлас Самчук 36

Леонід Глібов 10 Іван Багряний 36

Юрій Федькович 11 Тодось Осьмачка 38

Іван Íечуй-Левицький 11 Василь Барка 39

Панас Мирний 11 Андрій Малишко 40

Іван Карпенко-Карий 12 Олесь Гончар 40

Михайло Старицький 13 Василь Симоненко 41

Іван Франко 13 Äмитро Павличко 41

Павло Грабовський 14 Ліна Костенко 42

Михайло Коцþбинський 14 Павло Загребельний 42

Леся Óкраїнка 15 Григір Тþтþнник 43

Василь Стефаник 16 Олексій Коломієць 44

Ольга Кобилянська 17 Юрій Мушкетик 44

Микола Вороний 18

ІВАÍ ВИШЕÍСЬКИЙ

Іван Вишенський народився в 30—40-х роках XVI ст. в м. Судова Вишня на Львівщині. Вірогідно, там здобув початкову освіту. Проæивав у Луцьку та в Острозі. Ó 70—80-х рр. переселився в Греціþ на Афон, де проæив майæе сорок років. Помер у 20-х рр. XVII ст., усамітнившись у печері-келії над Егейським морем.

Іван Вишенський — видатний український письменник-полеміст, автор багатьох трактатів і послань. Його діяльність була пов’язана з полемічним протистоянням міæ католицькоþ та православноþ церквами в Польській дерæаві. Полеміка загострилася після Берестейської церковної унії, яку ухвалив православний церковний собор 1596 р. Тоді частина православних єпископів визнала þридичну зверхність католицької церкви. Прихильників унії почали називати уніатами, або греко-католиками. Äеякі православні єпископи не визнали унії. Спираþчись на підтримку православних братств, вони виступили за збереæення попереднього статусу церкви. Церковний розкол і пов’язане з ним протистояння зумовили поæвавлення полемічного руху, де коæна сторона обґрунтовувала виправданість власної позиції. Полеміка мала значний суспільний резонанс, що нерідко виходив за меæі релігійної та церковної проблематики.

Творчість Івана Вишенського тісно пов’язана з церковним æиттям. Ó церковній полеміці він виступив як послідовний прихильник збереæення давніх традицій українського православ’я. Серед його послань і трактатів особливоþ силоþ викривального пафосу відзначається «Послання до єпископів», де автор засудæує церковних владик, які виступили ініціаторами Берестейської унії. Полеміст звинувачує їх у нехтуванні євангельських заповідей та церковних традицій. Óнія для Івана Вишенського — логічний наслідок моральної деградації церковних ієрархів, що поставили користолþбство вище за скарби духовного вдосконалення. Полеміст дає церковним владикам надзвичайно гострі негативні характеристики, застерігає їх від подальших непродуманих вчинків, закликає до покаяння й виправлення.

Óсі полемічні твори Івана Вишенського враæаþть силоþ духу, енергієþ слова та емоційноþ напругоþ.

Їх стиль образний і яскравий, позначений виразноþ печаткоþ авторської індивідуальності.

СЕБАСТІАÍ ФАБІАÍ КЛЕÍОВИЧ (1545—1602)

Себастіан Фабінович Кленович народився близько 1545 р. у м. Каліші. Íавчався у Кракові. Писав польськоþ та латинськоþ мовами. Відомий як автор латиномовної поеми «Ðоксоланія», в якій оспівав природні багатства, міста та лþдність українських земель.

ЛАЗАÐ БАÐАÍОВИЧ (1620—1693)

Лазар (світське ім’я — Лука) Баранович народився 1620 р. (за іншими даними — 1615 р.). Íавчався в Київській братській школі, у школах Вільна й Каліша. Викладав поетику, риторику, філософіþ в КиєвоМогилянській колегії, був її ректором. Пізніше слуæив єпископом та архієпископом чернігівським. Помер 1693 р., похований у Чернігові.

Лазар Баранович був центральноþ постаттþ Києво-Чернігівського культурного осередку, активно сприяв розвиткові українського книгодрукування. В історіþ української літератури увійшов як автор богословських трактатів, проповідей, барокових поезій. Більшу частину творчої спадщини Лазаря Барановича складаþть польськомовні вірші.

ІВАÍ ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ (р. н. невід. — 1701)

Іван Величковський народився в 40-х — 50-х рр. на Чернігівщині. Íавчався в Києво-Могилянській колегії. Óпродовæ певного часу налеæав до Києво-Чернігівського культурного осередку. Слуæив священиком у Полтаві, де й помер у 1701 р.

В історіþ української літератури Величковський увійшов як поет, теоретик і практик фігурного віршування.

КЛИМЕÍТІЙ ЗИÍОВІЇВ

Климентій Зиновіїв народився в середині XVII ст. Ðано осиротів. Одерæавши освіту, став священиком. Овдовівши ще молодоþ лþдиноþ, вступив до монастиря як ієромонах. Багато мандрував. Íа схилі æиття уклав книгу своїх поезій, відобразивши в них багаторічні спостереæення над æиттям різних верств українського народу. Помер Климентій Зиновіїв не раніше 1712 р.

СЕМЕÍ КЛИМОВСЬКИЙ

Біографічних даних про Семена Климовського майæе не збереглося. Він був козацького роду, походив з Õарківщини. Помер близько 1730 р.

Климовський увійшов в історіþ української літератури як поет. Його вваæаþть автором тексту популярної в народі пісні «Їхав козак за Äунай», що є яскравим зразком лþбовної лірики.

ФЕОФАÍ ПÐОКОПОВИЧ (1681—1736)

Феофан (світське ім’я — Єлеазар) Прокопович народився 1681 р. у Києві. Íавчався в КиєвоМогилянській колегії. Óдосконалþвав освіту в європейських школах. Викладав у Києво-Могилянській академії поетику, риторику, філософіþ. Був ректором академії. 1816 р. переїхав до Петербурга. Пізніше слуæив єпископом псковським та архієпископом новгородським. Помер у 1736 р. в Íовгороді.

В історіþ української літератури Феофан Прокопович увійшов як талановитий поет і драматург.

ІЛЛЯ ТÓÐЧИÍОВСЬКИЙ (1695 — р. н. невід.)

Ілля Турчиновський народився 1695 р. у містечку Березані в сім’ї сотника. Здобувши початкову освіту, навчався в Києво-Могилянській академії. Через родинні обставини був змушений залишити навчання. Близько семи років вів мандрівне æиття, сповнене різноманітних пригод і митарств. Потім повернувся до рідної Березані, став священнослуæителем. Помер у похилому віці парафіяльним священиком. Історіþ свого æиття письменник виклав у автобіографічній повісті «Моє æиття і страæдання…». Ó читача викликає захоплення яскрава індивідуальність автора й водночас складається уявлення про досить поширений у XVIII ст. соціальний тип мандрівного студента. Такі студенти називалися ще мандрівними дяками, бурсаками, спудеями, іноді — пиворізами. Під час шкільних канікул або більшої перерви в навчанні вони мандрували по селах і містечках, шукаþчи випадкових заробітків. Заробляли на æиття, розваæаþчи лþдей виконанням віршів, співів, театральних вистав. Äехто з таких студентів так і не повертався до школи, влаштувавшись на посаду сільського дяка або писаря. Ó своєму творі Турчиновський розповідає про власне мандрівне æиття. Автор створþє колоритний портрет «маленької лþдини», яка поринула у сповнений небезпек, але водночас такий цікавий для її допитливого розуму світ. Історія æиття мандрівного студента розповідається просто й водночас майстерно. Значну роль в оповідній манері відіграє елемент авторської самоіронії, завдяки якому досягається ефект невимушеного спілкування автора з читачем.

ГÐИГОÐІЙ СКОВОÐОÄА (1722—1794)

Григорій Савич Сковорода народився 3 грудня 1722 р. в с. Чорнухах на Полтавщині. Походив з козацького роду. Здобувши початкову освіту, вступив до Київської академії. Повного академічного курсу не закінчив, залишивши навчання «студентом богословських наук». Був співаком придворної капели в Петербурзі, входив до складу російської місії в Óгорщині. Працþвав домашнім учителем, викладав у Õарківському колегіумі. Через конфлікт з керівництвом колегіуму був змушений залишити посаду. Останні двадцять п’ять років æиття, не маþчи власної домівки, провів у мандрах. Помер Сковорода 29 æовтня 1794 р. в с. Іванівці, що на Õарківщині.

Сковорода — автор літературних і філософських творів. Їх ідейний зміст підпорядкований пошуку смислу æиття лþдини та визначеннþ шляхів до щастя. Ðозуміþчи філософіþ як науку æиття, письменник, аби найточніше виразити свої погляди, поступово переходив від літературних до філософських æанрів — діалогів, трактатів, притч. Своþ поетичну діяльність Сковорода розпочав ще в 50-х рр., а в 70—80-х об’єднав раніше створені поезії у збірку «Сад боæественних пісень». Це духовно-філософська лірика, навіяна переваæно релігійними переæиваннями автора. Íайбільшої популярності набула десята пісня збірника «Всякому місту — звичай і права», де вічні лþдські чесноти — чисте сумління й мудрість — протиставляþться марноті щоденних спокус. Ó вісімнадцятій пісні «Гей ти, пташко æовтобоко» письменник виявив високу майстерність у філософському осмисленні фольклорного матеріалу. Ó пісні двадцятій «Чистий моæеш буть собоþ» автор підносить душевну чистоту як найбільший лþдський скарб, що не боїться злих наклепів і вороæих підступів. Значна частина поезій Сковороди залишилася поза збірником. Серед них становить інтерес вірш «De libertate» («Про свободу»), у якому автор визначає особисту свободу лþдини як одну з найбільших æиттєвих цінностей.

Сковорода увійшов в українську літературу як талановитий байкар, автор збірки «Байки харківські». Частину творів він написав ще наприкінці 60-х рр., частину — 1774 р. Ó своїх байках письменник звертається переваæно до морально-філософських аспектів æиття лþдини й суспільства. Ó збірці байок однієþ з найголовніших є проблема індивідуального самопізнання та визначення лþдиноþ свого природного шляху. Ó байках «Бдæола та Шершень», «Зозуля та Äрізд» автор обґрунтовує ідеþ «сродної праці», засудæуþчи лþдей, які легковаæать своїми природними нахилами. Ó байці «Собака і Вовк» письменник звертається до з’ясування тих чинників, які сприяþть утвердæеннþ душевної спорідненості й друæніх стосунків міæ лþдьми.

Серед філософських праць Сковороди складноþ побудовоþ та смисловоþ глибиноþ відзначається діалог «Алфавіт, чи Буквар світу». Автор звертається до ваæливих питань самопізнання, визначення лþдиноþ своїх природних нахилів, розглядає проблеми «сродної праці» та лþдського щастя.

Філософський досвід Сковороди відчутно вплинув на розвиток нової української літератури. Його ідеї стали ваæливим духовним орієнтиром, що визначив особливу увагу українських письменників до морально-філософської проблематики.

ІВАÍ КОТЛЯÐЕВСЬКИЙ (1769—1838)

Іван Петрович Котляревський народився 29 серпня 1769 р. в Полтаві в сім’ї канцеляриста. Íавчався в духовній семінарії, працþвав канцеляристом, домашнім учителем. Майæе дванадцять років перебував на військовій слуæбі. Повернувшись до Полтави, працþвав наглядачем (завідувачем) Будинку виховання дітей бідних дворян. Брав участь у діяльності масонської лоæі «Лþбов до істини». Ó 1818–1821 рр. виконував обов’язки директора Полтавського театру. Óпродовæ тривалого часу обіймав посаду попечителя полтавських богоугодних закладів. Помер письменник 29 æовтня 1838 р., похований у Полтаві.

Котляревський вваæається першим представником нової української літератури. Він відомий як автор «Енеїди», «Íаталки Полтавки» й «Москаля-чарівника». Íад «Енеїдоþ» письменник працþвав понад чверть століття. Поема є бурлескно-травестійноþ переробкоþ твору давньоримського автора Вергілія, у якому розповідається про пригоди мандрівної ватаги троянців на чолі з Енеєм. Згідно з вимогами бурлескно-травестійного æанру, український автор змінив національне тло першодæерела. Персонаæі давньоримського твору набули виразних українських рис — троянців з поеми Котляревського цілком правомірно ототоæнþþть з українським козацтвом. Óкраїнське æиття представлене автором переваæно в побутово-етнографічному вимірі. Котляревський прагнув якнайповніше змалþвати традиційний народний побут. Íедарма його «Енеїду» називаþть енциклопедієþ української староæитності.

Яскравим явищем в історії української драматургії є п’єси Котляревського. Вони були створені 1819 р. і тоді æ уперше виставлені на сцені Полтавського театру. Серед них особливої популярності набула «Íаталка Полтавка». Майстерність у змалþванні персонаæів, їхня простота і природність, м’який гумор, вдало дібрані пісні — усе це зумовило високі сценічні якості твору.

Õудоæні здобутки Котляревського помітно вплинули на розвиток української літератури ÕІÕ ст. Поезія і драматургія після Котляревського надовго зберегли риси його стилþ. Äосвід письменника в зобраæенні народу, у відтворенні його мовного багатства став ваæливим чинником творчого становлення цілої низки українських літераторів.

ГÐИГОÐІЙ КВІТКА-ОСÍОВ’ЯÍЕÍКО (1778—1843)

Григорій Федорович Квітка народився 18 листопада 1778 р. у слободі Основа, що під Õарковом. Походив з дворянської сім’ї, яка мала давнє козацьке коріння. Íавчався у приватних учителів та в монастирській школі. Äеякий час провів у монастирі як послушник. Залишивши монастир, працþвав на різних дерæавних та виборних посадах. Кілька разів обирався предводителем дворян Õарківського повіту, був совісним суддеþ, головоþ Õарківської палати кримінального суду. Виступив ініціатором заснування Õарківського інституту шляхетних панн. Виконував обов’язки директора Õарківського театру, входив до складу редакції æурналу «Óкраинский вестник». Помер Квітка 8 серпня 1843 р., похований у Õаркові.

Перші літературні спроби Квітки припали на 1816 рік. Óкраїнськоþ мовоþ Квітка почав писати на початку 30-х рр., уæе немолодоþ лþдиноþ. Свої твори частіше підписував псевдонімом Грицько Основ’яненко. Перша публікація української прози письменника з’явилася на сторінках харківського альманаху «Óтренняя звезда» (1834, кн. 2).

Проза Квітки-Основ’яненка була для свого часу явищем новаторським. Представників простого народу автор наділив такими рисами, як релігійність і патріархальність, розсудливість і доброчесність, щирість і безпосередність у вияві почуттів. Ó повісті «Маруся» письменник змалþвав зворушливу історіþ кохання, у якій розкривається душевне багатство, незіпсованість і краса почуттів простих лþдей. Ó повісті «Конотопська відьма» автор майстерно переосмислив народні демонологічні вірування. Марновірству й забобонам письменник протиставив християнську моральність та раціонально зумовлені правила лþдського співæиття. Яскравий гумор, добре збудована оповідь, колоритні образи персонаæів — усе це визначило високі худоæні якості твору.

Квітка є такоæ автором цілої низки драматургічних творів. Íайбільшу популярність завоþвали його п’єси «Шельменко-денщик» та «Сватання на Гончарівці». Ó драматургії Квітка виступив продовæувачем традицій, започаткованих І. Котляревським.

ПЕТÐО ГÓЛАК-АÐТЕМОВСЬКИЙ (1790—1865)

Петро Петрович Гулак-Артемовський народився 27 січня 1790 р. в містечку Городище на Київщині. Походив з родини священнослуæителя. Здобув початкову освіту, навчався в Київській академії. Óчителþвав на Волині. 1817 р. переїхав до Õаркова, закінчив словесне відділення університету. Íевдовзі став професором цього навчального закладу. Був деканом і ректором університету. Помер ГулакАртемовський 13 æовтня 1865 р., похований у Õаркові.

Ó своїй творчості Гулак-Артемовський зазнав помітного впливу польської культури. В історіþ літератури увійшов як автор байок, балад, поетичних послань. Відомий як перекладач із давньоримської, польської та німецької літератур. Перекладав такоæ біблійні псалми. З діяльністþ Гулака-Артемовського пов’язане зародæення романтичного напряму. Його твори «Пан Твардовський» і «Ðибалка» стали першими спробами засвоєння æанру романтичної балади в українській літературі.

ЄВГЕÍ ГÐЕБІÍКА

(1812—1848)

Євген Павлович Гребінка народився 21 січня 1812 р. на хуторі Óбіæище поблизу Пирятина на Полтавщині. Походив з дворянської сім’ї. Íавчався в Íіæинській гімназії вищих наук. Після нетривалого перебування на військовій слуæбі æив у батьківському маєтку. 1834 р. переїхав до Петербурга, працþвав чиновником, викладав у різних навчальних закладах. Óпорядкував і видав літературний альманах «Ластівка» (1841). Помер Гребінка 3 грудня 1848 р.

Гребінка увійшов в історіþ літератури як поет і прозаїк. Значну популярність здобули його байки. Великий інтерес становлять його романтичні поезії, побудовані на основі майстерного переосмислення народнопоетичних мотивів («Човен», «Óкраїнська мелодія»). Перу Гребінки налеæать численні російськомовні прозові твори, кращі з яких тематично пов’язані з українськоþ історієþ.

МИКОЛА КОСТОМАÐОВ (1817–1885)

Микола Іванович Костомаров народився 4 травня 1817 р. в с. Юрасівка на Воронеæчині. Закінчив Воронезьку гімназіþ, історико-філологічний факультет Õарківського університету. Працþвав у гімназіях Ðівного та Києва, викладав історіþ в Київському університеті. Був одним із засновників КирилоМефодіївського товариства — української політичної організації. Створив програмний документ товариства — «Книги буття українського народу». Був репресований і на кілька років потрапив на заслання. Звільнившись, æив у Петербурзі. Брав активну участь у виданні українського æурналу «Основа». Помер Костомаров 7 квітня 1885 р., похований в Петербурзі.

Своþ літературну діяльність Костомаров розпочав як один з активних учасників харківської школи романтиків. Ó харківський період видав дві поетичні збірки — «Óкраинские баллады» та «Ветка», написав п’єси «Сава Чалий», «Переяславська ніч». Ó наступні періоди свого æиття виступав як поет, прозаїк, драматург. Віддавав перевагу науковій праці та публіцистиці.

МИÕАЙЛО ПЕТÐЕÍКО (1817–1862)

Михайло Миколайович Петренко народився в м. Слов’янську на Õарківщині. Закінчив Õарківський університет. Íалеæав до харківської школи поетів-романтиків. Працþвав дрібним чиновником. Помер 1862 р. (за іншими даними — в 1864 р.).

Літературна діяльність Петренка припала на кінець 30-х — 40-ві рр. Перші твори поета побачили світ на сторінках харківських альманахів «Сніп» і «Молодик». Більша частина творів Петренка була опублікована як окрема добірка «Äуми та співи» в «Юæном русском сборнике». В його поезії переваæає психологічно-особистісна тематика. Íайбільшої популярності здобув вірш Петренка «Íебо» («Äивлþся на небо та й думку гадаþ»). Образ неба осмислþється автором як символ поетичного світу краси й гармонії.

ВІКТОÐ ЗАБІЛА

(1808—1869)

Віктор Миколайович Забіла народився 1808 р. на Чернігівщині у дворянській сім’ї. Íавчався в Íіæинській гімназії вищих наук. Кілька років перебував на військовій слуæбі. Вийшов у відставку, æив у власному маєтку. Помер Забіла в 1869 р. в містечку Борзні на Чернігівщині.

Творча діяльність Забіли припала на другу половину 30-х — 40-ві рр. Íещасливе кохання автора визначило провідну тему його поезій. Творам Забіли властиві емоційна простота і щирість. Вірші поета «Íе щебечи, соловейку» та «Гуде вітер вельми в полі», покладені на музику М. Глінкоþ, здобули широке визнання.

МАÐКІЯÍ ШАШКЕВИЧ (1811—1843)

Маркіян Семенович Шашкевич народився 6 листопада 1811 р. в с. Підлисся на Львівщині у сім’ї священика. Íавчався у Львівській та Береæанській гімназіях, а згодом —у Львівській духовній семінарії. Очолþвав гурток семінаристів під назвоþ «Ðуська трійця». Брав участь у підготовці збірок «Син Ðусі», «Зоря», «Ðусалка Äністровая». Після закінчення семінарії став священиком, слуæив у селах на Львівщині. Помер Шашкевич 7 червня 1843 р.

Літературна спадщина Шашкевича вельми скромна. Більша частина творчого доробку письменника побачила світ після його смерті. Шашкевичу налеæить авторство низки україномовних і польськомовних поезій та одного оповідання. Ó його творах переваæає історико-героїчна та патріотична тематика. Íетривала літературна діяльність Шашкевича — найбільш талановитого учасника «Ðуської трійці» — стала початком нового етапу українського письменства в Галичині, визначивши для нього чіткі естетичні та національні орієнтири.

ТАÐАС ШЕВЧЕÍКО (1814—1861)

Тарас Григорович Шевченко народився 25 лþтого 1814 р. в с. Моринці Звенигородського повіту на Київщині у сім’ї селян-кріпаків. Ðано втратив батьків, наймитував. Був зарахований до складу панських слуæників і 1829 р. відправлений до Вільна. З початку 30-х рр. æив у Петербурзі. Íавесні 1838 р. за сприяння К. Брþллова, В. Жуковського та ін. Шевченко був звільнений з кріпацтва. Óпродовæ 1838—1845 рр. навчався в академії худоæеств у Петербурзі. Пізніше переїхав в Óкраїну, працþвав співробітником Археографічної комісії в Києві. Íавесні 1847 р. Шевченко був заарештований за причетність до Кирило-Мефодіївського товариства й відправлений рядовим до війська. Пробув на засланні більше десяти років. Звільнившись, æив у Петербурзі. Лише раз після заслання у 1859 р. відвідав Óкраїну. Помер Шевченко 26 лþтого 1861 р. у Петербурзі. Ó травні того æ року відбулося перепоховання поета на Чернечій горі поблизу Канева.

Перші літературні спроби Шевченка припали на 1837 р. 1840 р. побачила світ його дебþтна збірка під назвоþ «Кобзар». Íазва збірки (кобзар — народний співець, частіше сліпий виконавець пісень та дум під акомпанемент кобзи або бандури) є знаком романтичного самовизначення поета. Тематично ранні ліричні твори Шевченка пов’язані з переæиванням самотності («Тече вода в синє море…», «Тяæковаæко в світі æити…»), туги за батьківщиноþ («Äуми мої, думи мої»). Ó ранніх баладах «Причинна», «Тополя», «Óтоплена» автор поєднує мотиви розлуки, нещасливого кохання, родинного злочину з міфологічним мотивом метаморфози: доведена до відчаþ лþдина знаходить спосіб альтернативного існування, зливаþчись з природоþ, перетворþþчись на русалку або рослину. Історична тема у творчості раннього Шевченка обмеæена XVII—XVIII ст.— драматичним етапом української минувшини, що пов’язаний з боротьбоþ проти зовнішньої експансії, національними та соціальними рухами. Ó поемах «Тарасова ніч», «Іван Підкова», «Гамалія» Шевченко звертається до різних епізодів козацької історії. Ó поемі «Гайдамаки» автор осмислþє причини й наслідки Коліївщини — повстання українського народу проти національного та релігійного гноблення. Окреме місце у творчості Шевченка посідає тема æіночої недолі, до якої він уперше звернувся в поемі «Катерина». Ó ранній творчості Шевченка майстерно поєднується літературна та фольклорна образність. Поет звертається до української міфології, широко використовує у своїх творах народну символіку.

Õарактер Шевченкової поезії відчутно змінþється, коли він 1843 р. відвідує Óкраїну, а в 1845 р. переселяється туди на постійне проæивання. Безпосередні враæення від української дійсності та спілкування з читачами вносять помітні корективи в його поетичний світогляд. Ó творчості Шевченка посилþþться антиколоніальні та антимонархічні мотиви. Автор у поезіях 1843–1845 рр. (цей етап частіше визначаþть як період «трьох літ») еволþціонує від стилізованого народного поета-кобзаря до образу поета-пророка. Ó Шевченкових творах постає образ Óкраїни, що являє собоþ не провінціþ Ðосійської імперії, а окрему спільноту з власноþ героїчноþ історієþ та національноþ самосвідомістþ. Поет визначає характер стосунків Óкраїни з імперієþ, висміþþчи й пародіþþчи російські дерæавні інституції в поемі «Сон». Світ імперії трактується поетом як репресивний, негуманний та в принципі вороæий лþдській природі. Ó поемі «Великий льох» Шевченко надає містеріального значення історичним трагедіям українського народу. Він змальовує російську монархіþ як втілення зла, а найменші прояви співробітництва з неþ — як непростиме потурання цьому злу. Ó поемі «Кавказ» автор, характеризуþчи Ðосіþ як зловісну тþрму народів, наголошує на неприпустимості будь-яких проявів колоніалізму. Програмово звучить Шевченкове послання до українців «І мертвим, і æивим, і ненароæденним землякам моїм в Óкрайні і не в Óкрайні моє друæнєє посланіє». Закликаþчи до національної єдності, автор наводить низку аргументів та саркастичних зауваæень, звернених до збіднілих духом співвітчизників.

Ó 1847 р. Шевченко був заарештований і після нетривалого ув’язнення відправлений на заслання. Згідно з вироком, йому заборонялося писати й малþвати. Перебуваþчи у в’язниці, поет створив ряд переваæно ліричних творів, на основі яких пізніше уклав цикл «В казематі». Більшість творів циклу тематично пов’язана з Óкраїноþ. Ó них знайшов втілення емоційний стан ув’язненого поета.

Перші роки заслання Шевченко провів в Орській фортеці у віддаленому регіоні Ðосійської імперії. Íезваæаþчи на заборону, продовæував писати вірші. Кількість створеного ним за три роки заслання набагато більша, ніæ за всі інші періоди æиття. Ó Шевченковій творчості цього періоду переваæаþть ліричні поезії. Ó них автор прагне по-новому осмислити своє покликання, болісно відгукується на втрату зв’язків зі звичним середовищем, висловлþє тугу за рідним краєм, звертається до дитячих спогадів, із сумом переæиває самотність. Попри непоодинокі вияви сумнівів у доцільності обраного поетичного шляху та певне розчарування в дієвості поетичного слова, у цілому поетичні твори Шевченка представляþть сильну особистість, яка критично переосмислþє своє попереднє æиття, але не впадає у відчай під тиском репресій. Íа засланні увагу поета привертаþть такі персонаæі українського æиття та історії, героїзм яких виявляється у стоїчному сприйнятті ударів долі. Ó поемі «Ірæавець» Шевченко співчутливо відгукується про заручника обставин гетьмана Івана Мазепу та запороæців, що стали æертвами погромів, влаштованих російським військом. Ó поемі «Чернець» зразком патріота постає козацький полковник Семен Палій. Автор поетизує образ гетьмана Äорошенка в поемі «Заступила чорна хмара». Подібні персонаæі змальовані письменником у поемах «Варнак», «Якби тобі довелося», «Меæ скалами, неначе злодій», «Москалева криниця». Автор приходить до нового типу героя — народного праведника, героїзм якого полягає у прощенні ворогів та діяльній проповіді добра. Справæньоþ катастрофоþ став для Шевченка арешт 1850 р., який зумовив наступне майæе семилітнє поетичне мовчання. Його відправили на нове місце заслання — до Íовопетровського укріплення, що на узбереææі Каспійського моря. Лише 1857 р., перед самим звільненням, Шевченко відновив своþ поетичну діяльність.

Твори Шевченка, написані після заслання, загалом розвиваþть традиційні для поета теми. Ó цей період антимонархічний та антиколоніальний мотиви він нерідко розкриває через наслідування біблійних пророків («Ісаія. Глава 35», «Подраæаніє Ієзекіїлþ. Глава 19», «Осія. Глава XIV»). Шевченків вірш відчутно втрачає зв’язок з фольклорноþ поетикоþ й наблиæається до чітких рядків біблійних пророцтв і псалмів. Автор то вибухає ненавистþ до кривавих царів-тиранів, то поетизує страдників і праведників, пророкуþчи оновлення народного æиття. Окреме місце серед творів Шевченка, написаних після заслання, посідає його інтимна лірика. Вона відбиває почуття поета, пов’язані з намірами влаштувати родинне æиття, розкриває його болþче переæивання самотності.

Значення Шевченка в українській історії ваæко переоцінити. Його творча спадщина відіграла клþчову роль у становленні нової української літератури. Вона й досі лишається ваæливим духовним компонентом українського національного æиття.

МАÐКО ВОВЧОК (1833—1907)

Марія Олександрівна Вілінська (у першому шлþбі — Маркович, у другому — Лобач-Жученко; літературний псевдонім — Марко Вовчок) народилася 10 грудня 1833 р. в маєтку Єкатерининське Орловської губернії у дворянській сім’ї. Íавчалась у приватному пансіоні в Õаркові, æила в Орлі у своєї тітки як вихователька її дітей. Óзявши шлþб з українським фольклористом та етнографом О. Марковичем, æила в Чернігові, Києві, Íемирові. Íезабаром виїхала до Франції, оселилась у Париæі. Повернувшись до Ðосії, æила в Петербурзі, співробітничала в æурналі «Отечественные записки». Пізніше разом з другим чоловіком М. Лобачем-Жученком мешкала в різних регіонах Ðосійської імперії. Померла письменниця 28 липня 1907 р. в Íальчику.

Творчість Марка Вовчка розпочалась у другій половині 50-х рр. Свої найкращі оповідання з

10

українського народного æиття письменниця створила під час перебування в Íемирові. Íаписані тоді твори побачили світ як окрема збірка під назвоþ «Íародні оповідання» (1857). Ó них авторка звернулася до теми æіночої недолі, зумовленої соціальним безправ’ям. Вона рішуче виступила проти соціальної дискримінації народних мас. Ó повісті «Інститутка» Марко Вовчок гостро критикує кріпосну систему, що згубно позначається не лише на æитті пригноблених, але й на моральному обличчі самих кріпосників.

Перу письменниці налеæить такоæ чимало творів, написаних російськоþ і французькоþ мовами.

ПАÍТЕЛЕЙМОÍ КÓЛІШ (1819—1897)

Пантелеймон Олександрович Куліш народився 26 липня 1819 р. на хуторі поблизу містечка Вороніæ на Чернігівщині в сім’ї замоæного козака. Íавчався у Íовгород-Сіверській гімназії та в Київському університеті. Óчителþвав переваæно в дворянських училищах та гімназіях. Був заарештований за причетність до справи Кирило-Мефодіївського товариства. Звільнившись після кількарічного адміністративного заслання, æив у Петербурзі, де працþвав дрібним чиновником. Одночасно займався видавничоþ діяльністþ, активно співробітничав в українському æурналі «Основа». Кілька років перебував на дерæавній слуæбі у Варшаві, подороæував країнами Західної Європи. Останні роки æиття провів на власному хуторі Мотронівка на Чернігівщині. Тут і помер 14 лþтого 1897 р.

Літературну діяльність Куліш розпочав у 40-х рр. Виявив себе як талановитий поет, прозаїк, драматург, майстерний перекладач та проникливий літературний критик. Ó прозі Куліша центральне місце посідає історичний роман «Чорна рада. Õроніка 1663 року». Перший варіант роману (1846 р.) не був вчасно опублікований через арешт письменника. Íова редакція «Чорної ради» побачила світ 1857 р. Використавши історичні свідчення з літописів Самовидця та Григорія Грабянки, осмисливши матеріал козацьких записок, письменник на основі українського історичного матеріалу створив роман вальтер-скоттівського типу. В основу сþæетної канви покладено мотив подороæі. Події в романі зобраæено в двох планах — історичному та особистісному. Центральним епізодом твору є Íіæинська рада 1663 р., в ході якої фатальну роль відіграв простолþд. Äля автора чорний колір позначає не лише соціальну приналеæність учасників ради. Він виступає символом руїни та анархії, що зводить нанівець дерæавотворчі задуми козацької еліти.

Куліш є автором поетичних збірок «Äосвітки», «Õуторна поезія», «Äзвін». Значний інтерес становлять його переклади зі світової поезії, що увійшли до посмертної збірки «Позичена кобза».

Велике історико-літературне значення маþть критичні праці Куліша, позначені аналітичноþ глибиноþ та масштабністþ філософських узагальнень.

ЛЕОÍІÄ ГЛІБОВ (1827–1893)

Леонід Іванович Глібов народився 21 лþтого 1827 р. в селі Веселий Поділ Õорольського повіту на Полтавщині в сім’ї управителя поміщицьких маєтків. Освіту здобув у Полтавській гімназії та Íіæинському ліцеї. Óчителþвав на Поділлі, згодом перейшов на роботу до Чернігівської гімназії. Кілька років редагував газету «Черниговский листок». Звільнений з посади за політичні переконання, деякий час не мав постійної роботи. Пізніше влаштувався на посаду завідувача земської друкарні в Чернігові. Помер Глібов 29 æовтня 1893 р., похований у Чернігові.

Літературну творчість Глібов розпочав ще на шкільній лаві. Писав поезії російськоþ та українськоþ мовами. 1863 р. в Києві побачила світ перша збірка його байок. Óвійшов в історіþ української літератури саме як байкар. Письменник спромігся вдихнути нове æиття у загалом традиційні сþæетні схеми й тематику, надавши їм колоритних національних рис та актуальних смислових нþансів. Байки письменника формуþть æиву й динамічну картину українського народного æиття з його колективним досвідом та мораллþ. Глібов — автор низки ліричних творів переваæно в елегійному æанрі. Ó них поет досягає високого рівня майстерності в осмисленні фольклорного матеріалу. Його вірш «Журба» («Стоїть гора високая») навіть став народноþ піснеþ. Сум за молодими роками, щемливе переæивання плину часу як особистої втрати – такими є мотиви цього твору.

11

ЮÐІЙ ФЕÄЬКОВИЧ (1834—1888)

Юрій Федькович (повне ім’я — Осип Äомінік Гординський де Федькович; ім’я Юрій письменник узяв у зрілому віці) народився 8 серпня 1834 р. в с. Сторонець-Путилів на Буковині. Його батьком був небагатий шляхтич, мати походила з родини священика. Íавчався Федькович у приватного вчителя та в реальній школі в Чернівцях. Кілька років вів мандрівне æиття. Слуæив в австрійському війську. Вийшовши у відставку, æив у рідному селі. Пізніше оселився в Чернівцях, редагував газету «Буковина». Помер письменник 11 січня 1888 р.

Літературні твори Федькович почав писати німецькоþ мовоþ у другій половині 40-х рр. Äо української поезії звернувся наприкінці 50-х рр., коли перебував на військовій слуæбі. Військові враæення великоþ міроþ визначили тематику його творчості. Ó 60-х рр. побачили світ дві поетичні збірки — «Поезії Іосифа Федьковича» (1862) та «Поезії Юрія Городенчука-Федьковича» (1867—1868). Федькович — автор низки прозових творів, які друкувалися переваæно в галицькій та буковинській періодиці.

Ó творчості Федьковича велику роль відіграє військова тема. Автор змальовує підневільний стан рядових військових — простих лþдей, яких позбавили звичного æиття та рідної домівки. Його герої прагнуть вирватися з бездушного світу військової муштри, що обмеæує та деформує лþдську особистість. Вони мріþть про мирну селянську працþ, родинний затишок та рідну оселþ. Прагнення маленької лþдини до щастя дістало яскраве худоæнє втілення в повісті Федьковича «Три як рідні брати».

Творчість Федьковича — самобутня сторінка української літератури. Вона знайомить читача з æиттям та прагненнями українського населення Буковини.

ІВАÍ ÍЕЧÓЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ (1838—1918)

Іван Семенович Левицький (літ. псевдоніми — І. Íечуй-Левицький, І. Íечуй) народився 13 листопада 1838 р. в м. Стеблеві на Київщині у сім’ї священика. Íавчався в духовному училищі та в семінарії. Закінчив Київську духовну академіþ. Óчителþвав у Полтавській семінарії, у гімназіях Каліша, Седлеця, Кишинева. Вийшовши у відставку, оселився в Києві, де й провів решту æиття. Помер І. ÍечуйЛевицький 2 квітня 1918 р.

Початок літературної діяльності І. Íечуя-Левицького припав на 60-ті роки. Ó 70-х — 80-х рр. були написані найбільш відомі твори письменника — «Микола Äæеря», «Кайдашева сім’я», «Бурлачка», «Старосвітські батþшки та матушки», «Õмари». Íа тлі худоæніх пошуків кінця ÕІÕ — поч. ÕÕ ст. його творчість відзначалась тематичним і стильовим консерватизмом.

Äля прози І. Íечуя-Левицького характерне реалістичне відобраæення дійсності. Основна тема його творів — селянська. Óвагу автора привертає соціальна проблематика. Він розкриває вплив кріпацтва на долі й мораль селян, показує процеси, що відбувалися в українському селі після скасування кріпосної залеæності. Ó повісті «Микола Äæеря» письменник зобразив селянина-правдошукача, æиття якого було змарноване в постійній боротьбі з різноманітними проявами несправедливості. Ó повісті «Кайдашева сім’я» прозаїк змалþвав широку картину складних процесів, зумовлених селянськоþ реформоþ. Íа думку автора, саме соціально-економічні причини змінили традиційний устрій народного æиття. Вони позначились не лише на майнових відносинах, а й на всьому комплексі народної звичаєвості, моралі та психологічному складі селянина. В окремих творах письменник змалþвав æиття української інтелігенції — найбільш глибоко ця тема розкрита в романі «Õмари». Значний інтерес становлять фольклористичні та літературно-публіцистичні праці І. Íечуя-Левицького.

ПАÍАС МИÐÍИЙ (1849—1920)

Панас Якович Ðудченко (літ. псевдонім — Панас Мирний) народився 1 травня 1849 р. у м. Миргороді на Полтавщині в сім’ї чиновника. Íавчався в Миргородському та Гадяцькому повітовому училищах. Íе маþчи моæливостей продовæувати систематичне навчання, наполегливо займався самоосвітоþ.

12

Слуæив у повітових канцеляріях Гадяча, Прилук, Миргорода. 1871 р. оселився в Полтаві, де провів решту æиття. Працþвав у казначействі та казенній палаті, після 1917 р. — у губфінвідділі. Помер Панас Мирний 28 січня 1920 р., похований у Полтаві.

Літературну діяльність Панас Мирний розпочав наприкінці 60-х рр. Виявив себе як письменникреаліст. Ó творчій спадщині Панаса Мирного переваæає проза. Він є автором ряду нарисів, оповідань, повістей, романів.

Серед творів Панаса Мирного найбільш масштабним і складним є соціально-психологічний роман «Õіба ревуть воли, як ясла повні?», написаний у співавторстві з Іваном Біликом (І.Я. Ðудченком).

Ðобота над романом припала на 1872—1875 рр. Через цензурні перепони він був виданий пізніше — 1880 р. Задум твору був навіяний реальним випадком, що дістав відобраæення спочатку в нарисі Панаса Мирного «Подоріææя од Полтави до Гадячого», а згодом — у повісті «Чіпка». Ó центр повісті автор поставив селянина, який обирає злочинний шлях під впливом соціальних обставин. Äо розвитку попереднього задуму приєднався Іван Білик, за участþ якого з’явилися кілька редакцій роману. Співавторство різних особистостей, а такоæ тривалий час роботи над романом зумовили його багатоплановість. Автори змалþвали широке полотно народного æиття з усім комплексом суспільних процесів, що охоплþє більш як столітній часовий відрізок. При цьому увага зосередæена на образі окремої особистості — представника селянського середовища, який під впливом соціальних обставин став злочинцем. Твір пропонує читачеві худоæній аналіз того æиттєвого вибору, що був зроблений центральним персонаæем. Ðоман «Õіба ревуть воли, як ясла повні?» став ваæливим етапом у розвитку української романістики. Він давав відповіді на складні питання тогочасної дійсності, розкривав причини й зобраæував наслідки руйнування патріархального селянського æиттєвого устроþ. Однак уæе на той час ці відповіді, спроектовані в соціальну площину, сприймалися як дещо спрощені й однобічні. Ðоман Панаса Мирного та Івана Білика став найвищим досягненням української реалістичної прози ÕІÕ ст. Водночас він виявив обмеæеність та однобічність реалістичного трактування й соціального аналізу дійсності.

Õудоæня проза Панаса Мирного налеæить до класичних зразків української літератури. Її характерними рисами є масштабність реалістичних малþнків, точне відтворення народного побуту, соціальність та психологізм.

ІВАÍ КАÐПЕÍКО-КАÐИЙ (1845—1907)

Іван Карпович Тобілевич (літ. псевдонім — Карпенко-Карий) народився 17 вересня 1845 р. у слободі Арсенівці на Õерсонщині в сім’ї управителя поміщицького маєтку. Íавчався в Бобринецькому повітовому училищі, яке закінчив у 1859 р. Відтоді майæе двадцять років слуæив канцеляристом. Із початку 60-х років брав активну участь в українському театральному æитті. Протягом тривалого часу входив до різних театральних труп, на основі яких склався так званий театр корифеїв. Виконував переваæно комедійні акторські ролі. Помер Карпенко-Карий 2 вересня 1907 року.

Карпенко-Карий — автор багатьох п’єс. Справæнþ популярність йому принесли комедійні твори «Мартин Боруля» (1886), «Сто тисяч» (1889), «Õазяїн» (1900). Ó них автор виступив проникливим спостерігачем æиттєвих процесів, що зумовлþвали суттєві зміни в українському суспільстві. Äраматург звернув увагу на викривлення селянської психології, спричинені маніакальноþ æагоþ збагачення. Моральна деградація, руйнування родинних і лþдських взаємин, самодурство й тупе чванство — такі негативні риси побачив Карпенко-Карий в українському селянському середовищі. Ó комедії «Õазяїн» драматург зобразив лþдину, що перейшла меæу, за якоþ втрачається вагомість моральних стримувань. Äля героя — мільйонера в смердþчому коæусі — прагнення наæиви перетворилося на хворобливу психологічну залеæність, що призводить до деградації особистості.

Карпенкові-Карому налеæить кілька п’єс на історичні теми. Серед них певний інтерес становить трагедія «Сава Чалий» — не перша в українському письменстві драматургічна обробка відомої народної пісні. Версія, що її пропонує Карпенко-Карий, відзначається зорієнтованістþ на невибагливий загалом смак містечкового глядача.

Поза сумнівом, на драматургічній практиці Карпенка-Карого суттєво позначився його власний театральний, передусім акторський досвід, що диктував пошук тих сценічних засобів, які б сприяли формуваннþ масового українського глядача.

МИÕАЙЛО СТАÐИЦЬКИЙ (1840—1904)

Михайло Петрович Старицький народився 2 грудня 1840 р. в с. Кліщинцях на Полтавщині у дворянській сім’ї. Ðано осиротів, виховувався в родині дядька — В. Лисенка. Íавчався в Полтавській гімназії, Õарківському та Київському університетах. Здобувши вищу освіту, певний час працþвав у Київському історичному архіві. Після кількох років, проведених у власному маєтку на Поділлі, оселився в Києві. Багато сил віддавав громадській та літературній праці. Брав участь у театральному æитті Києва, разом з М. Лисенком виступив засновником Товариства українських сценічних акторів. Помер М. Старицький 14 квітня 1904 р., похований у Києві.

М. Старицький — талановитий поет, драматург, перекладач. Перші літературні спроби здійснив у 60-х рр. Поезія М. Старицького відзначається громадянським звучанням. Ó творах письменника 1900х рр. відчутно посилились психологічні риси.

Помітними є здобутки М. Старицького-драматурга. Більшість його п’єс постала як відповідь на потребу розширення українського театрального репертуару. Äраматург розпочав з переробок чуæих творів і виявив високу майстерність у посиленні їх сценічності. Ó зв’язку з цим найбільш відомоþ є комедія «За двома зайцями» (переробка п’єси І. Íечуя-Левицького «Íа коæум’яках»). Цікавими є водевілі драматурга «Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка», «По-модному». Певний інтерес становлять його історичні драми «Богдан Õмельницький», «Оборона Буші». Помітними досягненнями М. Старицького є п’єси «Íе судилось» і «Талан». Кращі твори М. Старицького й сьогодні лишаþться в українському театральному репертуарі.

ІВАÍ ФÐАÍКО (1856—1916)

Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 р. в с. Íагуєвичі на Львівщині в родині коваля. Íавчався у початковій (1862—1864) та німецькій нормальній (1864—1867) школах, пізніше — у Äрогобицькій гімназії (1867—1875). 1875 року вступив на філософський факультет Львівського університету, який залишив через арешт у червні 1877 р. Пізніше був заарештований ще двічі (1880; 1889). Майæе постійно співробітничав з різноманітними періодичними виданнями, на сторінках яких виступав як критик, публіцист, науковець. Íаукові інтереси Франка зумовили працþ над докторськоþ дисертацієþ, що була ним захищена 1893 р. у Віденському університеті. Із 1894 р. видавав æурнал «Житє і слово», після закриття якого з 1898 р. був членом редакційного комітету «Літературно-наукового вісника». Взимку 1907—1908 рр. здоров’я письменника значно погіршилось. Матеріальні нестатки й виснаæлива праця призвели до загострення хвороби восени 1915 р. Помер Франко 28 травня 1916 р.; похований у Львові.

Іван Франко — поет, прозаїк, драматург. Початок його літературної діяльності припадає на часи навчання в гімназії. Першими спробами були поезії, що друкувалися в æурналі «Äруг» та сформували збірку «Баляды і росказы» (1876). Кращі твори другої половини 70-х — 80-х рр. склали поетичну збірку «З вершин і низин» (1887), що засвідчила творче зростання митця. Збірка поєднує поезії на різні теми, переваæно громадянські. Íаступна книæка поезій Франка «Зів’яле листя» (1896) цілком відповідає авторському визначеннþ ліричної драми. Біографічно зумовлена, вона водночас є мистецьким шедевром і драматичним лþдським документом. Äо збірки «Мій Ізмарагд» (1898) увійшли переваæно поезії 1897 р. та частина більш ранніх творів. Ó них знайшли відобраæення моральні й громадянські пошуки автора, позначені напруæеним драматизмом та складноþ динамікоþ емоцій. 1900 року побачила світ поетична збірка Франка «Із днів æурби». Ваæливим етапом його поетичної біографії стала наступна книæка «Semper tiro» (1906).

Франкові налеæить авторство ряду творів у æанрі поеми, серед яких на особливу увагу заслуговуþть «Іван Вишенський» та «Мойсей». Останній твір стосується складного комплексу національної, громадянської й особистісної проблематики, осмисленого в узагальнено-філософському клþчі. Поема перейнята суворим усвідомленням неминучості æертв і складних випробувань на шляху лþдини й народу до духовного оновлення.

Франко — автор більш як ста прозових творів. Природно, що не всі з них однорідні за мистецькими вартостями. Прикметноþ особливістþ прози письменника є її вираæена тенденційність, що іноді переходить у публіцистичність, схематичну ілþстраціþ політичних ідей, як, приміром, у повісті «Борислав сміється» (1881—1882).

Серед драматургічних творів Франка безсумнівним здобутком є п’єса «Óкрадене щастя» (1893).

ПАВЛО ГÐАБОВСЬКИЙ (1864—1902)

Павло Арсенович Грабовський народився 30 серпня 1864 р. в с. Пушкарному на Õарківщині в сім’ї церковнослуæителя. Із 1874 р. навчався в Охтирській бурсі, а з 1879 р. у Õарківській духовній семінарії, яку не закінчив через арешт у 1882 р. за участь у нелегальному народницькому русі. Після нетривалого ув’язнення проæивав у рідному селі, недовго працþвав у Õаркові, слуæив у війську, а після арешту в 1886 р. і тривалого слідства був відправлений на заслання до Іркутської губернії. Ó 1889 р. вæе на засланні за політичним звинуваченням був черговий раз заарештований та понад три роки провів у в’язниці. Пізніше перебував на поселенні в Якутську та Тобольську. Помер Павло Грабовський 29 листопада 1902 р.

Õарактер поетичної творчості Грабовського зумовлений непростими обставинами його свідомо обраного æиттєвого шляху. Звернувшись до поезії ще за навчання в семінарії, на засланні він продовæував наполегливу літературну працþ. Перші публікації творів з’явилися на початку 1890-х рр. у галицькій періодиці. Пізніше вийшли друком його поетичні збірки «Пролісок» (1894), «З півночі» (1896), «Кобза» (1898). Серед поезій Грабовського переваæаþть твори на громадянські теми, що ілþструþть його æиттєві переконання. Íепроста доля митця пояснþє, чому його поезія сповнена різноманітними скаргами й наріканнями та закликами до боротьби. Воно й не дивно, що за Грабовським міцно закріпилося означення поета-револþціонера.

МИÕАЙЛО КОЦЮБИÍСЬКИЙ (1864—1913)

Михайло Михайлович Коцþбинський народився 5 вересня 1864 р. в місті Вінниці в родині чиновника. Початкову освіту дістав у Барській школі; протягом 1876—1880 рр. навчався в Шаргородській духовній семінарії. Мріям Коцþбинського про гімназіþ та університет через складні родинні й матеріальні обставини здійснитись не судилося; брак систематичних знань довелось надолуæувати за допомогоþ самоосвіти. Письменник цікавився громадським æиттям, захопився ідеями народовольців, за участь у нелегальному русі потрапив під поліційний нагляд. 1891 року Коцþбинський склав іспит на право працþвати народним учителем. Після досить нетривалого періоду вчителþвання він дістав посаду співробітника Філоксерної комісії, що займалась організацієþ боротьби зі шкідником винограду філоксероþ. Працþþчи в комісії, письменник із 1892 по 1896 рік проæивав у Бессарабії та в Криму. Знайомство з æиттям молдавського та кримсько-татарського народів позначилось на тематиці його творів. Íа початок роботи в комісії припадає зблиæення Коцþбинського з «Братством тарасівців» — організацієþ молодих інтелектуалів, що прагнули в усьому бути послідовними, «свідомими» українцями на противагу старшому поколіннþ так званих українофілів, схильних до співробітництва з колоніальноþ адміністрацієþ. Після перенесеної в 1896 — 1897 рр. хвороби письменник нетривалий час був співробітником Житомирської газети «Волинь», а 1898 року переселився до Чернігова, де працþвав у земській управі. Одночасно він брав активну участь у культурному æитті міста, влаштовував літературні вечори, підтримував письменників-початківців. Ó 1900-х роках стан здоров’я Коцþбинського значно погіршився. Сухоти та хворе серце змушуþть його виїздити на лікування до Італії. Завдяки пенсії, що надало письменникові Товариство прихильників української літератури, науки і штуки, він дістав моæливість залишити обтяæливу роботу в земстві. Проте загострення хвороби не дозволило повністþ переклþчитись на літературну працþ. Помер письменник 12 квітня 1913 р., похований у Чернігові.

Äо перших літературних спроб Коцþбинський вдавався ще в дванадцятилітньому віці, пізніше, навчаþчись у семінарії, писав вірші й прозу. Ó 80-х — 90-х роках письменник пройшов складний шлях удосконалення літературної техніки. Певний час його проза ще лишалась у стильових меæах етнографічного реалізму з його увагоþ до селянських тем та побутописанням, водночас у ній увиразнилась чітка тенденція до посилення психологізму. Ó цей час автор написав цікаві оповідання для дітей: «Õаритя», «Ялинка», «Маленький грішник», звернувся до морально-етичної та соціальної проблематики у творах «Íа віру», «П’ятизлотник», «Õо», «Äля загального добра» та ін.

Логічноþ у творчій еволþції Коцþбинського стала відозва до українських письменників, складена ним разом із М. Чернявським. Автори закликали до оновлення тематики творів і літературного стилþ, вваæаþчи, що українському письменству не варто обмеæуватись лише селянськими темами, орієнтуþчись на смаки інтелігентного читача. Проголошені наміри Коцþбинський прагнув реалізувати у своїй худоæній практиці. Із початку 1900-х у його творчості посилþється імпресіоністична (від фр. іmpression — враæення) манера письма, що передбачає специфічну техніку відтворення безпосередніх враæень, які й становлять те «повідомлення», що несе в собі твір. Яскравим зразком імпресіоністичного стилþ є новела Коцþбинського «Intermezzo». Ó ній пошук внутрішньої рівноваги особистості героя передається через потік складних і мінливих враæень. Окремі твори прозаїка поєднуþть елементи реалістичного стилþ з імпресіоністичним. Це стосується й повісті «Fata morgana», що змальовує українське село перед заворушеннями 1905—1907 рр. і під час цих подій. Перша частина твору, завершена 1903 р., стилістично виписана в реалістичній манері. Äругу частину повісті було завершено 1910 р. Íе дивно, що семилітня часова дистанція та драматичні події в æитті суспільства, що відбулися за цей час, зумовили еволþціþ стилþ в напрямку посилення імпресіоністичної складової. Óзагалі враæення від першої російської револþції стали основоþ цілої низки першокласних творів письменника — «Сміх», «Він іде», «Íевідомий», «Persona grata», «Коні не винні» та ін.

Останній період творчості Коцþбинського характеризується його інтересом до загадкового світу народної міфології. Ðезультатом такої зацікавленості стала поява одного з кращих творів письменника «Тіні забутих предків». Звернувшись до æиття карпатських українців, автор зобразив поетичний світ давніх гуцульських традицій, сильних і нестримних почуттів, органічної єдності з природоþ.

Загалом худоæня практика Коцþбинського свідчить про значний поступ у розвитку української прози. Äля неї характерні тенденції проблемно-тематичного оновлення, цікаві æанрові та стильові пошуки. Письменник по праву вваæається однієþ з найбільш яскравих і оригінальних постатей в українській літературі кінця ÕІÕ — початку ÕÕ століття.

ЛЕСЯ ÓКÐАЇÍКА (1871—1913)

Лариса Петрівна Косач (літературний псевдонім — Леся Óкраїнка) народилася 25 лþтого 1871 р. в м. Звягелі (тепер — Íовоград-Волинський) у дворянській сім’ї. Її батько, Петро Косач, родом з Чернігівщини, по закінченні þридичного факультету Київського університету одерæав слуæбове призначення на Волинь. Він був активним учасником українського культурного руху, входив до редакційної колегії æурналу «Киевская старина». Мати Лариси Косач — Ольга Косач (Äрагоманова), родом із Полтавщини, — рідна сестра відомого українського громадського діяча, історика, публіциста Михайла Äрагоманова. Вона чимало зробила в галузі фольклористики та українського книговидавництва, в літературі виступала переваæно як дитяча письменниця під псевдонімом Олена Пчілка.

Äитинство Лариси Косач пройшло в сільській місцевості на Волині: родина æила спочатку в Звягелі, а згодом переїхала в с. Колодяæне (на зиму Косачі перебиралися до Луцька). Початкову освіту майбутня поетеса здобула в родинному колі під керівництвом матері. Вона захоплþвалась музикоþ, добре малþвала, цікавилась театром і літературоþ. В родині Косачів діти рано перейнялися настроями й æиттям дорослих — з þних літ вони стаþть свідомими членами української громади. Оскільки одним з найваæливіших виявів громадської активності на той час була письменницька праця, то й діти рано пробуþть себе в літературі. Перший вірш Лариса Косач написала ще в дев’ятилітньому віці. Літературні спроби þної поетеси були підтримані матір’þ. Вона надіслала твори дочки до львівського æурналу «Зоря», де вони вийшли друком 1884 р. під псевдонімом Леся Óкраїнка (він такоæ був обраний матір’þ). Сталося так, що Лариса Косач увійшла в історіþ української літератури під своїм раннім, дитячим псевдонімом (Леся — зменшене ім’я, яким звали її в родинному колі; Óкраїнка — територіальна вказівка, цілком доречна в галицькому виданні, що означала просто «Леся з Óкраїни»). Мрії Лариси Косач про музичну кар’єру не здійснилися. Взимку 1881 р. вона застудилась і в неї почався туберкульоз кісток. Понад тридцять років поетесі довелося боротися з виснаæливоþ хворобоþ, що змушувала виїæдæати на лікування в Крим, Італіþ, Єгипет, Грузіþ. Íезваæаþчи на хворобу, Лариса Косач наполегливо займалася самоосвітоþ, відзначалася високим рівнем ерудиції, добре знала іноземні мови. 1907 р. вона одруæилася з музикознавцем і фольклористом Климентом Квіткоþ. Фатальноþ для здоров’я поетеси стала зима 1906—1907 рр., проведена в Києві. Виснаæлива праця й несприятливі кліматичні умови спричинили загострення хвороби. З того часу Лариса Косач могла æити лише в умовах південного клімату. Останні роки æиття вона провела в Грузії. Померла Лариса Косач-Квітка 1 серпня 1913 р. в м. Сурамі, похована в Києві.

Літературне становлення Лесі Óкраїнки припало на кінець 80-х — початок 90-х рр. Íаслідком тривалої творчої праці стали її поетичні збірки «Íа крилах пісень» (1893), «Äуми і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), високо оцінені критикоþ. Чимало поезій Лесі Óкраїнки не були вклþчені до збірок, частина з них побачила світ лише після смерті авторки. Її творам властиві висока культура думки та емоційна стриманість, свіæість образів, продумана синтаксична будова, обереæність в уæиванні лексичних новотворів.

Яскраво й органічно літературний талант Лесі Óкраїнки виявився в драматургії. Її твори позначені тематичноþ новизноþ та орієнтацієþ на освіченого читача (глядача). Такі драматичні поеми і драми, як «Íа полі крові», «Кассандра», «Ó пущі», «Оргія», «Бояриня», «Лісова пісня», «Камінний господар» стали якісно новим явищем української драматургії. Особливоþ мистецькоþ довершеністþ відзначається драма-феєрія «Лісова пісня». Ó символічних образах, з високоþ драматичноþ напруæеністþ авторка пропонує історіþ пошуку лþдиноþ своєї сутності. Природна краса й буденна прагматика підносяться в драмі до рівня символічних узагальнень, що даþть моæливість поновити уявлення про сенс æиття, лþдське призначення та справæні æиттєві цінності.

Інтелектуальне та естетичне багатство творів Лесі Óкраїнки відчутно позначилося на літературному æитті 20-х рр. ÕÕ ст. Її спадщина налеæить до найяскравіших явищ української культури. Вона сприяла модернізації українського письменства, наблиæеннþ його до європейського рівня, виходу української культури за меæі вузьких провінційних рамок.

ВАСИЛЬ СТЕФАÍИК (1871—1936)

Василь Стефаник народився 14 травня 1871 р. в с. Ðусові Снятинського повіту на Станіславщині (нині — Івано-Франківщина) в сім’ї замоæного селянина. Після навчання в школах у с. Ðусові та м. Снятині він 1883 р. вступив до польської гімназії у м. Коломиї. Тут зав’язалася друæба В. Стефаника з Л. Мартовичем. За українську громадсько-політичну діяльність їх обох у 1890 р. виклþчили з гімназії. В. Стефаник переїхав до Äрогобича і вступив до місцевої гімназії, яку закінчив 1892 р. Того æ року він вступив на медичний факультет Краківського університету, де вчився до 1900 р. Ó вересні 1903 р. В. Стефаник відвідав Íаддніпрянську Óкраїну: був присутнім на відкритті пам’ятника І. Котляревському в Полтаві й зустрічався з Лесеþ Óкраїнкоþ, Михайлом Коцþбинським та ін.

З 1903 р. В. Стефаник постійно æив у селі: до 1909 рр. — в Стецеві, а потім до кінця æиття в Ðусові. 1907 року письменник став заступником депутата австрійського парламенту В. Охрімовича. Після того, як 1908 року В. Охрімович зрікся мандату, В. Стефаникові довелося виконувати обов’язки депутата аæ до розпаду Австро-Óгорської імперії 1918 р. Ó період визвольних змагань В. Стефаник брав участь у роботі Óкраїнської національної ради Західноукраїнської народної республіки (ЗÓÍÐ), у складі делегації ЗÓÍÐ відвідав Київ під час проголошення соборності українських земель 22 січня 1919 р.

Перебуваþчи в тій частині Óкраїни, що була під владоþ Польщі, В. Стефаник активно цікавився подіями в ÓÐСÐ, відсилав до радянських æурналів («Вапліте», «Червоний шлях», «Плуг») свої нові твори. Відгуком на літературну дискусіþ 1925—1928 рр. стала новела «Меæа» (1926), яка мала присвяту «М. Õвильовому» і була надрукована у «Літературно-науковому віснику», що його редагував Ä. Äонцов. 1926 року на відзначення 30-річчя літературної діяльності письменникові була призначена пенсія від уряду ÓÐСÐ. Помер В. Стефаник 7 грудня 1936 р.

Літературну діяльність В. Стефаник розпочав поезіями в прозі (1896—1898). Ó æовтні 1897 р. на сторінках чернівецького часопису «Праця» була надрукована новела «Виводили з села», пізніше — новели «Ó корчмі», «Стратився», «Синя книæечка» та «Сама саміська», які одразу зробили його широковідомим українським письменником. Ці твори ввійшли до першої збірки В. Стефаника «Синя книæечка» (1899). Пізніше виходили книги новел «Камінний хрест» (1900), «Äорога» (1901), «Моє слово» (1905), «Земля» (1926).

Äля творчості В. Стефаника характерна експресіоністична (від лат. expression — вираæення) манера письма, що передбачає вираæення глибини та ірраціональності психології навіть звичайної лþдини через зовнішнþ напругу його переæивань та емоцій. В. Стефаник прагнув виразити духовне (приховане) через реальне (зовнішнє), звернути увагу на духовну деградаціþ сучасного світу, зрозуміти сенс страæдання і смерті лþдини. Звідси випливає його увага до оригінальних і незвичних епітетів і порівнянь, майстерне використання діалогів, лаконізм та фрагментарність письма. Так, у новелі «Íовина» виняткова подія в с. Трійці 1898 р. стала приводом порушити проблеми омертвіння лþдської душі. Еміграція українців за океан спричинилася до появи його новели «Камінний хрест», коли проводи селянина нагадали авторові похоронний обряд. Іван Äідух мусить розірвати усі зв’язки, що з’єднували його зі світом, який він протягом усього æиття упорядковував. Показуþчи æорстокість і безглуздя селянського æиття, В. Стефаник такоæ намагався привернути українську інтелігенціþ до співучасті в æитті селянина.

Після десятилітньої перерви світогляд Стефаника дещо змінився: у творах з’явилися патріотичні мотиви, яких не було в його ранній творчості. Якщо раніше його герої страæдали лише через свої власні провини чи провини свого роду, то в пізніших творах вæе моæна побачити мотиви страæдання за свій народ, за своþ Óкраїну. Такими мотивами зокрема позначені новели «Марія» та «Сини».

ОЛЬГА КОБИЛЯÍСЬКА (1863—1942)

Ольга Юліанівна Кобилянська народилася 27 вересня 1863 р. у м. Гура-Гумора на Південній Буковині (нині м. Гура-Гуморулуй у Ðумунії) в родині слуæбовця. Ó 1873—1877 рр. О. Кобилянська вчилася в початковій чотирикласній німецькій школі. Íе маþчи моæливості вчитися далі, дальшу освіту вона здобувала самостійно. З 1889 по 1891 р. О. Кобилянська æила в с. Äимка Серетьського повіту. Пізніше вона разом із родиноþ переїхала на постійне æиття до Чернівців, брала активну участь у æіночому русі, 1894 року виступила одним з організаторів «Товариства руських æінок на Буковині». 1899 року О. Кобилянська побувала на Íаддніпрянській Óкраїні, відвідавши родину Косачів на Волині, Лисенків і Старицьких у Києві, могилу Т. Шевченка в Каневі.

Після Першої світової війни та румунської окупації Північної Буковини письменниці довелося æити в тяæких умовах, зазнаþчи переслідувань з боку румунської влади. З 1927 р. в Óкраїні було розпочато видання 9-томного зібрання творів О. Кобилянської. Того æ року на відзначення 40-річчя літературної діяльності їй була призначена урядом ÓÐСÐ пенсія, що дало письменниці моæливість поліпшити матеріальний стан та придбати власний будинок, у якому письменниця проæила останні роки свого æиття. Ó 1940 р. О. Кобилянська вітала приєднання Північної Буковини до ÓÐСÐ, активно виступала в пресі з публіцистичними статтями та спогадами. Того æ року її було прийнято до Спілки радянських письменників Óкраїни. Померла О. Кобилянська 21 березня 1942 р. у Чернівцях.

Літературну діяльність О. Кобилянська почала в середині 1880-х рр. творами німецькоþ мовоþ. Перший худоæній твір українськоþ мовоþ — повість «Лþдина», був надрукований 1895 р. у æурналі «Зоря». Це була друга редакція написаного раніше німецькоþ мовоþ оповідання «Вона вийшла заміæ». Пізніше з’явилися оповідання й повісті «Він і Вона» (1895), «Царівна» (1896), «Ùо я лþбив» (1896), «Аристократка» (1898), «Valse melancholique» (1898) та інші, позначені впливами поетики символізму, філософії надлþдини Ф. Íіцше та ідей æіночої емансипації.

Ó повісті «Земля» (1902), яка була написана на основі реального братовбивства, що сталося восени 1894 р. у с. Äимка, О. Кобилянська змалþвала широку картину æиття буковинського села з усім комплексом суспільних процесів. Ó цьому творі поєднуþться елементи символічного та реалістичного стилів. Письменниці вдалося відтворити картину селянської психології, взаємин селянства із навколишнім світом, показати злочинну, на її погляд, владу землі над селянином.

Одним з найпоетичніших творів О. Кобилянської вваæається лірично-романтична повість «В неділþ рано зілля копала…» (1909), написана за мотивами відомої народної пісні-балади «Ой не ходи, Грицþ, та й на вечорниці».

Протягом 1915—1923 рр. О. Кобилянська пише низку новел на антивоєнні теми, серед яких моæна виділити такі твори, як «Лісова мати», «Василка», «Юда», «Íазустріч долі», «Сниться» та ін. Óвагоþ до психологічних таємниць лþдської душі позначені новели О. Кобилянської «Огрівай сонце…» (1927), «Але Господь мовчить…» (1927).

Помітним явищем в історії української прози став роман «Апостол черні» (1926), в якому на широкому суспільно-історичному тлі О. Кобилянська порушила проблему інтелігенції та народу, із симпатієþ змалþвавши образи представників духівництва.

МИКОЛА ВОÐОÍИЙ (1871—1938)

Микола Кіндратович Вороний народився 24 листопада 1871 р. на Катеринославщині в сім’ї дрібного торгівця. Через півроку його родина переїхала до Õаркова. Íавчався М. Вороний у Õарківському, пізніше — Ðостовському реальному училищах, згодом у гімназії, звідки був виклþчений за зв’язки з народниками, читання та поширення забороненої літератури. Емігрував, вчився у Віденському та Львівському університетах. Ó Львові зблизився з І. Франком, працþвав бібліотекарем і коректором Íаукового товариства імені Шевченка, був реæисером українського театру товариства «Ðуська бесіда», працþвав в редакціях галицьких часописів. З 1897 р. М. Вороний — актор театральних труп М. Кропивницького, П. Саксаганського, О. Васильєва та ін. 1900 року поет став членом Ðеволþційної української партії (ÐÓП). З 1901 р. він залишив сцену і слуæив по установах Єкатеринодара, Õаркова, Одеси. 1910 року М. Вороний оселився у Києві, де працþвав в театрі М. Садовського та викладав у театральній школі. Поет активно вітав Лþтневу револþціþ 1917 р. та проголошення ÓÍÐ, брав активну участь у створенні Äиректорії, працþвав такоæ і в радянських установах. 1920 р. М. Вороному довелося емігрувати. 1926 року поет повернувся в Óкраїну, де займався педагогічноþ та театрознавчоþ роботоþ. З 1934 р. М. Вороний зазнавав переслідувань і був висланий за меæі ÓÐСÐ. Пізніше він був заарештований і розстріляний 7 червня 1938 р.

Перші поетичні твори М. Вороний почав писати ще учнем харківського реального училища, друкувався з 1903 р. в періодичних виданнях «Зоря», «Літературно-науковий вісник», «Засів», «Äзвін», «Ðада», антологіях і збірниках «Акорди», «Óкраїнська муза» та ін. Творчість М. Вороного знаменує собоþ розрив із попередньоþ народницькоþ традицієþ української літератури. Великого розголосу набув надрукований 1901 р. в «Літературно-науковому віснику» відкритий лист до українських письменників, у якому М. Вороний закликав їх взяти участь в альманасі, де планувалося видавати твори української літератури, що орієнтувалися на модерні течії та напрямки європейських літератур. Перша збірка М. Вороного «Ліричні поезії» вийшла друком у Києві 1911 р., потім були збірки «В сяйві мрій» (1913) та «Поезії» (1920). Серед провідних мотивів лірики поета були теми загальнолþдські, філософські, тема міста, прагнення лþдини до краси і світла, розкриття трагізму духовної самотності. Поезія М. Вороного була орієнтована насамперед на інтелігентного читача. Помітне місце у творчості поета посідаþть і громадсько-патріотичні мотиви («Євшан-зілля», «Ти не моя!», «За Óкраїну!», «Коли ти лþбиш рідний край…» тощо). М. Вороний такоæ є автором численних перекладів з різних мов (зокрема відомий переклад українськоþ мовоþ «Інтернаціоналу») та багатьох театрознавчих і літературознавчих статей та рецензій.

ОЛЕКСАÍÄÐ ОЛЕСЬ (1878—1944)

Олександр Іванович Кандиба (Олександр Олесь — літ. псевдонім) народився 5 грудня 1878 р. у м. Крига (тепер Білопілля) на Сумщині в замоæній селянській родині. Після закінчення сільської школи навчався в Äергачівському училищі. 1903 року він закінчив Õарківський ветеринарний інститут, працþвав статистиком у земстві та ветеринарним лікарем на київських бойнях. 1912 року О. Олесь виїздив за кордон, до Австрії та Італії, де зустрічався з І. Франком та О. Кобилянськоþ. Поет радісно вітав Лþтневу револþціþ 1917 р. Ó лþтому 1919 р. О. Олесь у складі дипломатичної місії ÓÍÐ виїхав до Óгорщини. Пізніше він æив у Відні та Берліні, остаточно оселився в Празі, де й провів решту æиття. Помер О. Олесь 22 липня 1944 р. в Празі. Його син Олег Кандиба (1907—1944) такоæ став відомим українським поетом (писав під псевдонімом Олег Ольæич).

Перша поетична збірка О. Олеся «З æурбоþ радість обнялась» вийшла 1907 р. у Петербурзі. Поет вніс до української літератури нові образи і ритми. Відсутність повчального тону в поезіях О. Олеся сприймалася сучасниками як розрив із попередньоþ народницькоþ традицієþ. Поряд із традиційними романтичними мотивами поет уæивав символічну систему образів, прагнучи за допомогоþ символів та алегорій осягнути приховану сутність æиття («Айстри», «Лебідь» та ін.). Провідне місце у першій збірці поета такоæ посідали твори, пов’язані з револþцієþ 1905 р., що стали яскравим зразком української громадянської поезії («Ой не квітни, весно,— мій народ в кайданах», «Капітану Шмідту», «З військом за волþ боролися ми…» та ін.). Пізніше виходили друком збірки поезій, які автор позначав римськими цифрами: 1909 — ІІ, 1911 — ІІІ, 1914 — ІV, 1917 — V. Óæе в третій збірці домінуþть мотиви страху й розпачу перед завтрашнім днем, æурби та зневіри в моæливостях лþдини, впевненістþ, що лþдське æиття є лише забавоþ в руках певних вищих сил, сліпого фатуму. О. Олесь вваæається одним із зачинателів українського модернізму. Модерністська основа світовідчування поета проявилася у трагічному протиставленні мрій і реальності, минущого й вічного.

Лþтневій револþції присвячені вірші «Воля! Воля? Сниться, моæе?..», «1 Мая», «Лебідь», «О слово рідне! Орле скутий!», сповнені надії на відродæення Óкраїни. В еміграції вийшли збірки «Чуæиноþ» (1919), «Кому повім печаль моþ» (1931), в яких відчутні ностальгічні мотиви туги за батьківщиноþ, та сатирична збірка «Перезва» (1921). Íаписав О. Олесь багато віршованих казок для дітей та книæку «Княæі часи. Минуле Óкраїни в піснях» (1930). Він є такоæ автором драматичних творів («По дорозі в Казку», «Золота нитка», «Танець æиття», «Íад Äніпром», «Íіч на полонині»), прозових творів та перекладів з інших мов. Ùирі та емоційні поезії О. Олеся, покладені на музику, стали популярними українськими романсами.

СТЕПАÍ ВАСИЛЬЧЕÍКО (1878—1932)

Степан Васильович Панасенко (справæнє прізвище письменника) народився 27 грудня 1878 р. у м. Ічні на Чернігівщині в селянській родині. 1895 р. він вступив до Коростишівської семінарії, після закінчення якої вчителþвав на Київщині й Полтавщині. 1904 року С. Васильченко навчався у Глухівському учительському інституті, але змушений був залишити його і переїхати на Äонбас, де за участь у робітничих демонстраціях 1905 р. він був заарештований. По виході 1908 р. з Бахмутської тþрми С. Васильченко повернувся до Ічні і присвятив себе літературній праці. 1910 р. він переїхав до Києва, де протягом чотирьох років працþвав у газеті «Ðада» завідувачем відділу хроніки. Ó роки Першої світової війни перебував на фронті.

Під час визвольних змагань українського народу 1917—1920 рр. письменник активно співпрацþвав із урядом ÓÍÐ. Так, 1919 р. у Кам’янці-Подільському С. Васильченко написав на прохання С. Петлþри задля боротьби з антисемітськими настроями та єврейськими погромами оповідання «Про æидка Марчика, бідного кравчика». Після встановлення радянської влади у 1921 р. С. Васильченко працþвав завідувачем дитячим будинком, а в 1922—1926 рр. — учителем трудової школи в Києві. Помер письменник 11 серпня 1932 р.

С. Васильченко — письменник народницького спрямування, який відстоþвав самобутність українського мистецтва, зв’язок із національноþ традицієþ. Äля творчості С. Васильченка притаманні поетизація національного українського характеру, посилення емоційно-оцінного начала та поглиблений психологічний аналіз. Так, у гуморесці «Муæицька арихметика» (1910) дотепно зобраæено соціальний конфлікт міæ різними верствами українського села початку ÕÕ ст. Трагедія талановитої лþдини з народу показана у повісті «Талант» (1924). Помітне місце у творчості письменника посідає дитяча тематика («Циганка» (1910), «Волошки» (1911), «Äома» (1912), «Олив’яний перстень» (1927) та ін.) Такоæ писав С. Васильченко п’єси («Íа перші гулі» (1911), «Кармелþк» (1927) та ін.), кіносценарії, фейлетони, багато перекладав. В останні роки æиття письменник розпочав працþ над великоþ повістþ про æиття Т. Шевченка «Широкий шлях», але встиг завершити лише першу частину «В бур’янах», у якій розповідається про дитин- ство поета.

ВОЛОÄИМИÐ ВИÍÍИЧЕÍКО (1880—1951)

Володимир Кирилович Винниченко народився 16 липня 1880 р. в м. Єлисаветграді (нині Кіровоград) у небагатій родині. Íавчався у народній школі, потім у Єлисаветградській гімназії, з якої був виклþчений

20 за захист прав гімназистів і постійні конфлікти з керівництвом. Майæе рік В. Винниченко мандрував Óкраїноþ, заробляþчи на æиття тимчасовими підробітками. Ó 1900 р. він склав екстерном екзамен у Златопільській гімназії і вступив на þридичний факультет Київського університету. Íавчаþчись в університеті, майбутній письменник вів активну револþційну діяльність як член Ðеволþційної української партії (ÐÓП), що була заснована 1900 р. харківськими студентами і вперше проголосила гасло боротьби за незалеæну українську дерæаву.

4 лþтого 1902 р. В. Винниченко був вперше заарештований і виклþчений з університету. Восени його забрали на військову слуæбу, де він такоæ продовæив нелегальну револþційну діяльність. Íе чекаþчи арешту, в лþтому 1903 р. В. Винниченко дезертирував і втік до Галичини, де налагодив зв’язки з галицькими партіями, співробітничав із часописами, писав брошури й прокламації. Під час перевезення нелегальної літератури до Óкраїни в 1903 р. В. Винниченка заарештовуþть і як дезертира та револþціонера садæаþть до військової в’язниці — Київської фортеці. По виході із в’язниці за амністієþ 1905 р. В. Винниченко продовæує проводити активну револþційну роботу, входить до Центрального комітету Óкраїнської соціал-демократичної робітничої партії (ÓСÄÐП), на яку трансформувалася ÐÓП. Восени 1906 р. В. Винниченка знову заарештовуþть і садæаþть до Лук’янівської в’язниці в Києві. Ó 1907 р. письменника випустили під заставу в 500 золотих карбованців, яку вніс відомий український меценат Є. Чикаленко. В. Винниченко одразу æ втік за кордон. З 1907 по 1914 р. письменник перебував у еміграції (Львів, Відень, Женева, Париæ, о. Капрі, Берлін…) та кілька разів нелегально приїздив на Óкраїну. 1911 р. В. Винниченко одруæився зі студенткоþ Сорбонського університету Ðозалієþ Яківноþ Ліфшиць. 1914 р. він нелегально повернувся до Ðосійської імперії, æив у Москві та Санкт-Петербурзі, з 1916 р. працþвав редактором московського æурналу «Промінь».

Після Лþтневої револþції 1917 р. В. Винниченко повернувся до Києва і став заступником Голови Центральної Ðади, був автором І-го Óніверсалу, пізніше його призначаþть Головоþ Генерального Секретаріату Центральної Ðади (прем’єр-міністром). Ó трагічні дні першої українсько-більшовицької війни 1917 — 1918 рр. В. Винниченко вийшов зі складу уряду ÓÍÐ. Ó листопаді 1918 р. він очолив разом із С. Петлþроþ Äиректоріþ, яка підняла повстання проти гетьмана П. Скоропадського, але вæе в лþтому 1919 р. знову складав свої повноваæення і поїхав до Австрії, Óгорщини та Чехії. Ó квітні 1920 р. В. Винниченко зробив спробу порозумітися із комуністичноþ владоþ і поїхав до Москви, а потім до Õаркова на переговори з радянським урядом. Політика більшовиків виявилася цілком неприйнятноþ для письменника, і він у червні 1920 р. назавæди залишив меæі Óкраїни.

Оселилася родина Винниченків у Берліні, де вони æили до листопада 1924 р., а потім переїхали до Париæа. В еміграції В. Винниченко присвятив себе повністþ літературній діяльності та писаннþ мемуарів, видавав æурнал «Íова Óкраїна» (1923—1925), активно підтримував зв’язки із письменниками в ÓÐСÐ, де у 1924—1928 рр. видавництво «Ðух» випустило зібрання його творів у 23 томах, а в 1930— 1932 рр. у видавництві «Книгоспілка» вийшло 28 томів. Ó 1934 р. письменник купив садибу на півдні Франції біля Канн у м. Муæен, де разом із друæиноþ й проæив останні роки.

Помер В. Винниченко 6 березня 1951 р. у Франції.

Перший літературний твір В. Винниченка — оповідання «Сила і краса» (згодом автор змінив назву на «Краса і сила») з’явився восени 1902 р. на сторінках æурналу «Киевская старина». Íаступні твори склали першу збірку «Краса і сила» (1906), до якої увійшли оповідання «Заручини», «Контрасти», «Антрепренер Гаркун-Задунайський», «Голота», «Біля машини», «Мнімий господін». Ðання проза В. Винниченка суттєво розширила тематику української літератури, показавши різні верстви суспільства та гострі соціальні контрасти. Ці та інші твори викликали схвальні відгуки І. Франка, Лесі Óкраїнки, С. Єфремова, М. Коцþбинського та ін. Загалом В. Винниченко написав близько ста творів малої прози, зокрема такі новели як «Суд», «Боротьба», «Честь», «Студент», «Солдатики», «Федько-халамидник», «Кумедія з Костем», «Õто ворог?», «Ðаб краси», «Глум», «“Óміркований” та “щирий”», «Таємна пригода», «Талісман» тощо. Äля новелістики В. Винниченка характерний æанр соціально-психологічного оповідання з динамічноþ фабулоþ, в основі якої леæить якась пригода, часто сповнена таємниць. Ваæливу роль у структурі сþæету відіграє випадок, який забезпечує динаміку дії. Зазвичай письменник ставить героя в екстремальну ситуаціþ вибору, показуþчи парадоксальність та непередбачуваність лþдської поведінки, коли протягом невеличкого епізоду персонаæі зазнаþть несподіваних метаморфоз.

З 1907 р. у творчості В. Винниченка починається новий етап. Письменник створþє новели, романи та п’єси, у яких дослідæує питання моралі й таємниці лþдської психіки. Період 1907—1912 рр. став зоряним часом драматургії В. Винниченка, коли з’явилися такі п’єси, як «Äизгармонія» (1906), «Ùаблі æиття» (1907), «Великий Молох» (1907), «Memento» (1909), «Чуæі лþди» (1909), «Базар» (1910), «Брехня» 21 (1910), «Чорна Пантера і Білий Ведмідь» (1911), «Гріх» (1919) та ін. Гострота п’єс В. Винниченка знаходила щирий відгук серед широкого кола глядачів, які шукали відповіді на актуальні питання часу. П’єси «Брехня», та «Чорна Пантера і Білий Ведмідь» з успіхом ішли майæе в усіх кращих столичних театрах Європи.

Творам В. Винниченка цього періоду властиві увага до проблем кохання, шлþбу та біологічних чинників у лþдській поведінці. В результаті творчих експериментів письменник приходить до висновків про багатовимірність істини і немоæливість повного осягнення її лþдиноþ. Критикуþчи лицемірство і брехнþ «старої» моралі, В. Винниченко запропонував критерій «чесності з собоþ», тобто пізнання свого «Я», гармоніþ із собоþ як ґрунт для оцінки й виправдання будь-яких вчинків.

Вплив філософів Ф. Íіцше й А. Бергсона, австрійського психіатра Вагнера фон Яурега, письменників Ф. Äостоєвського та С. Пшибишевського позначився на романах В. Винниченка «Чесність з собоþ» (1911), «Ðівновага» («Íа весах æизни») (1912), «Заповіти батьків» (1913), які спочатку вийшли російськоþ мовоþ, оскільки редакція львівського «Літературно-наукового вісника», наприклад, відмовилася друкувати роман «Чесність з собоþ» як аморальний. Ðомани «По-свій!» (1913), «Боæки» (1914), «Õочу!» (1916) та «Записки Кирпатого Мефістофеля» (1916) засвідчили провідне місце письменника в літературному процесі цього періоду. Ідея національно-дерæавного відродæення Óкраїни лягла в основу драми «Міæ двох сил» (1918) і повісті «Íа той бік» (1919—1923).

Творчість В. Винниченка розвивалася переваæно в річищі реалізму, який на початку ÕÕ ст. набув нових рис під впливом модернізму. Цей стиль дістав назву «неореалізм». Íеореалізму властива більша увага до глибин психології пересічної лþдини, коли письменника більше цікавлять внутрішні конфлікти персонаæів, ніæ боротьба із зовнішніми обставинами. Суттєвим чинником розкриття характеру став детальний самоаналіз персонаæа, тому ваæлива роль в структурі неореалістичного твору відводиться внутрішньому мовленнþ героїв.

Ó Берліні в 1922—1923 рр. В. Винниченко написав «Сонячну машину», яка стала першим в українській літературі утопічним і фантастичним романом. Попри усі численні недоліки (наївність і примітивізм наукової гіпотези та прогнозів соціально-політичного розвитку суспільства, вигаданість і необґрунтованість наслідків експерименту, відсутність більш менш реальної альтернативи «капіталістичній моралі» окрім анархічних ідей зникнення дерæави, грошової економіки та суспільних інститутів тощо), у свій час роман мав нечуваний успіх серед читачів і витримав в Óкраїні з 1928 по 1930 рр. три перевидання. «Сонячну машину» такоæ загалом прихильно зустріла тогочасна українська критика (О. Білецький, М. Зеров та ін.), відзначивши такі позитивні сторони твору, як гостроту сþæету, динамізм розповіді, широту охоплення суспільних тенденцій æиття, елементи кінематографічності тощо.

Окрім «Сонячної машини» В. Винниченко в еміграції такоæ написав тритомну працþ «Відродæення нації» (1920), цикл психологічних оповідань зі свого дитинства «Íамисто» (1921 — 1923), романи «Поклади золота» (1927), «Лепрозорій» (1938), «Слово за тобоþ, Сталіне!» (1950), п’єсу «Пророк» (1929) та інші твори. Ó цей період посилилась тенденційність та ідеологічність творів письменника, коли вони стали ілþстрацієþ певних авторських ідей («Сонячна машина», «Слово за тобоþ, Сталіне!»).

В. Винниченко вваæається однієþ з найяскравіших постатей в українському літературному процесі ÕÕ ст. Творчість письменника суттєво розширила ідейно-тематичні та æанрово-стильові обрії нашої літератури, вплинувши на подальший розвиток прози та драматургії, ввела українську літературу до світового контексту як її реальну діþчу складову.

ПАВЛО ТИЧИÍА (1891—1967)

Павло Григорович Тичина народився 27 січня 1891 р. в с. Пісках Козелецького повіту на Чернігівщині в сім’ї дяка. Íавчався в бурсі, згодом — Чернігівській семінарії. Будучи музично обдарованоþ лþдиноþ, П. Тичина співав спочатку у семінарському, а пізніше — міському хорі. 1913 року він переїхав до Києва і вступив до Київського комерційного інституту, підробляв у редакціях æурналу «Світло» і газети «Ðада», а такоæ помічником хормейстера в театрі М. Садовського. 1918 року П. Тичина став членом редколегії газети «Íова рада». Того æ року в Києві вийшла перша збірка поета «Сонячні кларнети». 1923 року П. Тичина переїхав до Õаркова і став членом редколегії æурналу «Червоний шлях». Íалеæав до «Гарту», потім до ВАПЛІТЕ. Ó цей період поет був неодноразово критикований за націоналістичні 22 ухили. Аби уникнути фізичного знищення, йому довелося поступово пристосовуватись до ідеологічних вимог партії.

З 1934 р. П. Тичина був визнаний офіційним класиком української радянської літератури, шанований партієþ та урядом, удостоєний чи не всіх нагород і почесних звань: 1929 року він став академіком АÍ ÓÐСÐ, членом-кореспондентом Білоруської АÍ, пізніше був лауреатом Сталінської премії (1941) та Äерæавної премії Óкраїни ім. Т. Г. Шевченка (1962), міністром освіти ÓÐСÐ, депутатом Верховних Ðад СÐСÐ та ÓÐСÐ, Головоþ Президії Верховної Ðади ÓÐСÐ (1953—1959). Остання збірка поета «Осінні зорі» вийшла друком 1964 року. Помер П. Тичина 16 вересня 1967 р. в Києві.

П. Тичина — один з найобдарованіших та найконтроверсійніших українських митців ÕÕ ст. Перші поезії П. Тичини з’являþться у 1906—1907 рр. Íа зацікавлення þнака літературоþ мав вплив М. Коцþбинський. Äрукуватися П. Тичина почав 1912 р. в київському æурналі «Óкраїнська хата». Від перших поетичних спроб, позначених впливом Т. Шевченка, О. Олеся, М. Вороного, Г. Чупринки та ін., поет швидко еволþціонував, і вæе дебþтна збірка «Сонячні кларнети» (1918) стала подієþ в українській літературі. П. Тичина зміг синтезувати принципи імпресіоністичної та символістської манери творення образу, музичність вірша, поєднати найкращі здобутки українського та світового модернізму.

«Сонячні кларнети», особливо друга частина збірки, просякнуті почуттям молодості й оптимізму, світлими та радісними образами, породæеними надієþ на відродæення української нації до дерæавного æиття після кількох століть колоніального рабства. Ставлення поета до національної револþції розкриваþть поема «Золотий гомін» і твори, друковані в періодиці: «Гей, вдарте в струни кобзарі…», «Ой що в Софійському заграли дзвони…»

Але вæе у грудні 1917 р. більшовики розв’язали війну з Центральноþ Ðадоþ. Ó пам’ять про загиблих під Крутами þнаків П. Тичина написав поезіþ «Пам’яті тридцяти». Жорстокість більшовицького терору вæахнула поета, тому й у поезіях збірки, позначених 1918 р., відчутне засудæення æорстокості братовбивчої війни і тривога за майбутнє Óкраїни, за майбутнє лþдської душі («Одчиняйте двері…», «Війна», «По блакитному степу…», поема «Скорбна мати» та «Äума про трьох вітрів»).

Ðозпач і страх назавæди полонили душу поета. Філософські роздуми з цього приводу лягли в основу збірки «Замість сонетів і октав» (1920). П. Тичина зрозумів неминучість нової доби і схилився перед неþ. Íаступні збірки «Плуг» (1920) та «Вітер з Óкраїни» (1924) мали засвідчити упокорення поета перед нелþдськоþ, непоборноþ силоþ револþції. Однак поряд із вітанням нової влади у збірці багато творів, які відбиваþть тодішній стан душі поета, його розгубленість і страх.: «І Бєлий, і Блок…», «26-ІІ (11-ІІІ) (на день Шевченка)». Ùиро прагнучи бути на боці нової влади, П. Тичина протягом 1920-х рр. все æ таки пише такі поезії, як «Голод», «Загупало в двері прикладом», «Õто æ це так із тебе насміятись смів?», уривки з поеми «Чистила мати картоплþ…», в яких змальовує духовну деградаціþ та здичавіння лþдини, за що й був неодноразово критикований.

1930 року вийшла друком збірка «Чернігів», у якій, з одного боку, було пряме оспівування колективізації, Леніна, політичних статей Сталіна тощо. З іншого боку, ця збірка була позначена крайньоþ формальноþ ускладненістþ, використанням бурлескних і простонародних форм, багатством авторських поетичних новотворів, гроþ різними змістовими площинами тощо. Внаслідок взаємодії «високої» ідеологічної тематики та «низької» бурлескної форми текст набув відверто іронічного забарвлення, що, імовірно, відбивало справæнє ставлення поета до відтворþваних подій. 1934 року П. Тичина видав збірку «Партія веде», яка стала етапноþ на шляху до офіційного визнання його класиком соцреалізму та водночас творчої деградації. З того часу і до 1964 р. П. Тичина видав багато книæок — проте митецька вартість переваæної більшості з них не є високоþ. Виняток становить хіба що написана під час Великої Вітчизняної війни поема «Похорон друга» (1942), в який поет зумів щиро й талановито передати почуття, які виникаþть у лþдини під час смерті близьких лþдей.

МАКСИМ ÐИЛЬСЬКИЙ (1895—1964)

Максим Тадейович Ðильський народився 19 березня 1895 р. в Києві у дворянській родині. Äитинство провів переваæно в с. Ðоманівка на Житомирщині. 1908 р. він вступив до приватної Київської гімназії В. Íауменка і здобув там глибоку гуманітарну освіту. З 1915 р. М. Ðильський навчався в Київському університеті — спочатку на медичному, а потім на історико-філологічному факультеті. Ðеволþція та громадянська війна не дали змоги закінчити освіту, і М. Ðильський змушений був переїхати на село, де

вчителþвав до осені 1923 р. Після повернення до Києва він ще шість років викладав мову та літературу в середній школі та на робітфаці, доки повністþ не присвятив себе літературній діяльності. Ó 1920-і роки М. Ðильський налеæав до літературної групи «неокласиків» (М. Зеров, П. Филипович, М. ÄрайÕмара, Юрій Клен), яких об’єднувала не лише лþбов до своєї батьківщини та української літератури. ¥рунтовна освіта, інтелігентність, наявність мистецького смаку, обізнаність у світовій культурі та відсутність ірраціональної віри у світле майбутнє були причиноþ органічного несприйняття невігластва і безкультур’я представників нового пролетарського мистецтва. «Íеокласики» у своїй творчості були схильними до іронії, скептицизму та своєрідного фаталізму, що породæувалися знанням про відносність явищ æиття.

Ó 1930—1932 рр. міняється доля поета: у країні розгорталися масові репресії проти національної інтелігенції, партієþ був проголошений курс на масову колективізаціþ, що призвело до голоду 1932—1933 рр. Íе обминула доба і М. Ðильського: з березня до серпня 1931 р. він пробув «під слідством» у в’язниці. Після виходу на свободу поет, щоб засвідчити своþ лояльність радянській владі, друкує у серпні 1932 р. «Äеклараціþ обов’язків поета й громадянина» та збірку «Знак терезів» (1932). Подальша творчість М. Ðильського, який мусив відтепер обслуговувати панівну ідеологіþ, була позначена певним зниæенням рівня худоæності. Íетривалий період відносної творчої свободи поет переæив у роки Вітчизняної війни. Ó повоєнний період М. Ðильський зазнав несправедливої критики та ідеологічних гонінь. Íове духовне піднесення він відчув лише після смерті Сталіна, коли з середини 1950-х рр. був послаблений ідеологічний тиск. Цей час поет назвав періодом «третього цвітіння». Творчість М. Ðильського була відзначена Сталінськими (1943; 1950) та Ленінськоþ (1960) літературними преміями СÐСÐ.

Ó 1943 р. М. Ðильський був обраний дійсним членом Академії наук ÓÐСÐ, а у 1958 р. — академіком АÍ СÐСÐ, очолþвав Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії АÍ ÓÐСÐ, залишивши критичні та наукові праці з мовознавства, літературознавства і фольклористики. Він такоæ багато перекладав, зокрема з англійської (Шекспір), білоруської (Я. Купала, Я. Колос та ін.), польської (А. Міцкевич, Ю. Словацький), російської (О. Пушкін, М. Лермонтов, В. Брþсов та ін.), французької (Ж.-Б. Мольєр, Вольтер, П. Верлен, В. Гþго) та інших мов.

Помер Максим Ðильський 24 липня 1964 р., похований на Байковому кладовищі в Києві.

Äо перших літературних спроб М. Ðильський вдався ще в дитинстві, а вæе у п’ятнадцять років видав своþ першу поетичну збірку «Íа білих островах», яка, попри учнівський характер віршів, була прихильно зустрінута критикоþ. Подальша літературна творчість засвідчила швидке зростання худоæньої майстерності поета. 1918 р. вийшла наступна збірка — «Під осінніми зорями», де, як і в попередній, превалþвали романтика þнацької мрії, поривання у далекі незнані світи, поетизація кохання, краси і лþдини.

Íайвищого творчого розвитку М. Ðильський досяг у 1920-х рр., у так званий неокласичний період. Збірки «Синя далечінь» (1922), «Крізь бурþ й сніг» (1925), «Тринадцята весна» (1926), «Äе сходяться дороги» (1929), «Гомін і відгомін» (1929) засвідчили розквіт самобутнього таланту поета, що виявився насамперед у худоæній довершеності вірша, філігранній обробці коæної строфи, вишуканій досконалості образів. Ó поезіях М. Ðильського цього періоду відтворено ідеї культури, краси, мистецтва, пошуки гармонії природи і лþдської душі.

Ó роки Великої Вітчизняної війни М. Ðильський створив такі твори, як «Слово про рідну матір», поеми «Жага» і «Мандрівка в молодість» (останнþ поетові пізніше довелося кілька разів переробляти, аби уникнути звинувачень у націоналізмі). Тема патріотизму постала у спогадах про дитинство, зобраæенні митцем краси пейзаæів рідної землі, героїки національної історії, найкращих рис українського народу.

Творче відродæення М. Ðильського припало на період «відлиги» в æитті суспільства. Поетичні збірки «Троянди й виноград» (1957), «Äалекі небосхили» (1959), «Голосіївська осінь» (1959) синтезували в собі здобутки попередніх етапів. Провідними для поета стали філософські роздуми про вічні цінності буття: працþ, красу, добро і гуманізм.

ВОЛОÄИМИÐ СОСЮÐА (1898—1965)

Володимир Миколайович Сосþра народився 6 січня 1898 р. на станції Äебальцеве (нині Äонецької обл.) в сім’ї шахтаря. Äитинство майбутній поет провів у с. Третя рота (нині м. Верхнє, що входить 2 до складу Лисичанська). Óчився в двокласній сільській школі, в ремісничому училищі, потім — в агрономічній школі. Працþвав з 12 років на шахті, пізніше — на содовому заводі. Громадянська війна суттєво вплинула на долþ В. Сосþри: 1917 р. він почав бійцем Äонецької червоної гвардії, у 1918 р. був козаком гетьманських охоронних сотень, у 1919 — гайдамакоþ 3-го Гайдамацького полку, курсантом Спільної þнацької старшинської школи армії ÓÍÐ, після поразки української армії став þнкером Äобровольчої білогвардійської армії, у 1920 р. В. Сосþра — стрілець Чорноморського полку Червоної української галицької армії (ЧÓГА), а закінчив війну знову бійцем Червоної армії. 1920 р. він став членом більшовицької партії, наступного року демобілізувався і переїхав до Õаркова, де працþвав у агітпропі.

В. Сосþра був одним із фундаторів української радянської літератури, написавши разом із М. Õвильовим та М. Йогансеном у листопаді 1921 р. передмову до збірника «Жовтень», що мала назву »Íаш універсал до робітництва і пролетарських мистців українських». 1922 р. він вступив до Õарківського університету, де, на свій подив, мусив вивчати власну поему «Червона зима», яка вæе вваæалася класикоþ української радянської літератури. 1925 р. поет кидає університет і повністþ віддається літературній праці. В. Сосþра в 1920-ті рр. був членом багатьох літературних організацій (Пролеткульту, «Плугу», «Гарту», ВАПЛІТЕ, ВÓСППу та ін.), керуþчись при цьому не стільки ідейноестетичними програмами, як особистими симпатіями. Ó цей час поета піддавали гострій критиці за націоналізм, розчарування радянськоþ дійсністþ, оспівування кохання та краси. Під тиском керівництва ВÓСППу в 1929—1930 рр. В. Сосþра навіть змушений був «перевиховуватись», працþþчи слþсарем на заводі. Але це не захистило його від переслідувань та несправедливої критики, що позначилося на психічному стані поета, до цього додалися такоæ моторошні картини голоду 1932—1933 рр. Тому вæе 1934 р. В. Сосþра був виклþчений з Комуністичної партії і потрапив до психіатричної лікарні. Проте перебування в ній, моæливо, допомогло поетові уникнути репресій.

1936 р. В. Сосþру прийняли до Спілки радянських письменників Óкраїни, і він отримав моæливість видавати свої твори. 1937 р. поет був нагородæений орденом «Знак пошани». Того æ року він переїхав до Києва. 1940 р. В. Сосþра написав особистого листа Й. Сталіну, і його було відновлено в партії. Під час війни він працþвав у Москві в українському радіокомітеті та українському партизанському штабі, був кореспондентом фронтової газети. 1944 р. поет повернувся до Києва. 2 липня 1951 р. в московській газеті «Правда» з’явилася стаття «Проти ідеологічних перекручень в літературі», у якій В. Сосþру було звинувачено в націоналізмі за вірш 1944 р. «Лþбіть Óкраїну!». Поета перестали друкувати, він æив під безпосередньоþ загрозоþ арешту. Лише смерть Й. Сталіна 1953 р. дозволила митцеві повернутися в літературу. Помер В. Сосþра 8 січня 1965 р. в Києві.

Перші поетичні спроби російськоþ мовоþ В. Сосþра відносить до 1914 р., пізніше він писав поезії українськоþ та російськоþ мовами. 1921 р. вийшла збірка В. Сосþри «Поезії». Того æ року з’явилася його поема «Червона зима», яка мала певний успіх й одразу ввела В. Сосþру до рангу провідних радянських поетів. Ó збірках «Червона зима» (1922), «Осінні зорі» (1924), «Сьогодні» (1925), «Золоті шуліки» (1927), «Коли зацвітуть акації» (1928) та ін. яскраво виявився ліричний талант митця. Ó мелодійності вірша В. Сосþри, глибині та щирості сердечного переæивання відчуваþться впливи імпресіонізму та імаæинізму, російської та української романсової традиції (О. Апухтін, І. Сєвєрянін, О. Олесь, Олена Журлива, С. Черкасенко). Ствердæуþчи через почуття кохання неповторність особистості, В. Сосþра тим самим протиставляв його колективізмові радянської ідеології. Поряд із ліричними творами у цей час були написані й такі «ідеологічно витримані» поеми, як «Відповідь», «ÄПÓ» тощо. Психічний розлад поета, розчарування радянськоþ дійсністþ яскраво відбилися у збірках «Місто» (1924) та «Серце» (1931), де в поезії «Äва Володьки» автор відверто говорить про своþ внутрішнþ боротьбу міæ комуністичним та національним.

Після прийняття поета до Спілки письменників з’явилися збірки «Íові поезії» (1937), «Осінь» (1938), «Лþблþ» (1939) та великий роман у віршах «Червоногвардієць» (1940). Ó період війни В. Сосþра написав перейняті патріотичними мотивами і закликами до боротьби з поневолþвачами Óкраїни збірки «В годину гніву (1942), «Під гул кривавий» (1942) та поему «Мій син» (1942—1944). Після смерті Й. Сталіна 1953 р. вийшли поетичні збірки «За мир» (1953), «Íа струнах серця» (1955), «Солов’їні далі» (1957), «Близька далина» (1960), «Осінні мелодії» (1964) та ін. Закінчив він такоæ розпочату ще в 1926—1929 рр. поему «Мазепа» (1959—1960) і написав поему «Ðозстріляне безсмертя» (1960), присвячену українським митцям 1920-х рр. Загалом В. Сосþра залишив близько 60 поетичних збірок, десятки поем, а такоæ автобіографічний прозовий твір «Третя рота». Творчість поета була відзначена Сталінськоþ премієþ 1948 р. та Äерæавноþ премієþ Óкраїни ім. Т. Шевченка 1963 р.

Популярність серед масового українського читача В. Сосþра здобув переваæно своєþ талановитоþ інтимноþ лірикоþ. Íабагато слабшими були його епічні твори, в яких він намагався поєднати щирість національного почуття та догмати комуністичної ідеології. Так, історичний роман у віршах «Тарас Трясило» (1926), у якому автор намагався дотримуватися соціологічної моделі української історії, швидше нагадує погано зроблену пародіþ. Таку само соціологічну модель В. Сосþра поклав в основу поеми «Мазепа», поєднавши її з поширеним в європейській романтичній традиції ÕІÕ ст. міфом про І. Мазепу як «українського Äон-Жуана» (Байрон, В. ¥þґо, Ю. Словацький та ін.).

ПАВЛО ТИЧИÍА (1891–1967)

Павло Григорович Тичина народився 27 січня 1891 р. в с. Пісках Козелецького повіту на Чернігівщині в сім’ї дяка. Íавчався в бурсі, згодом — Чернігівській семінарії. Будучи музично обдарованоþ лþдиноþ, П. Тичина співав спочатку у семінарському, а пізніше — міському хорі. 1913 року він переїхав до Києва і вступив до Київського комерційного інституту, підробляв у редакціях æурналу «Світло» і газети «Ðада», а такоæ помічником хормейстера в театрі М. Садовського. 1918 року П. Тичина став членом редколегії газети «Íова рада». Того æ року в Києві вийшла перша збірка поета «Сонячні кларнети». 1923 року П. Тичина переїхав до Õаркова і став членом редколегії æурналу «Червоний шлях». Íалеæав до «Гарту», потім до ВАПЛІТЕ. Ó цей період поет був неодноразово критикований за націоналістичні ухили. Аби уникнути фізичного знищення, йому довелося поступово пристосовуватись до ідеологічних вимог партії.

З 1934 р. П. Тичина був визнаний офіційним класиком української радянської літератури, шанований партієþ та урядом, удостоєний чи не всіх нагород і почесних звань: 1929 року він став академіком АÍ ÓÐСÐ, членом-кореспондентом Білоруської АÍ, пізніше був лауреатом Сталінської премії (1941) та Äерæавної премії Óкраїни ім. Т. Г. Шевченка (1962), міністром освіти ÓÐСÐ, депутатом Верховних Ðад СÐСÐ та ÓÐСÐ, Головоþ Президії Верховної Ðади ÓÐСÐ (1953–1959). Остання збірка поета «Осінні зорі» вийшла друком 1964 року. Помер П. Тичина 16 вересня 1967 р. в Києві.

П. Тичина — один з найобдарованіших та найконтроверсійніших українських митців ÕÕ ст. Перші поезії П. Тичини з’являþться у 1906—1907 рр. Íа зацікавлення þнака літературоþ мав вплив М. Коцþбинський. Äрукуватися П. Тичина почав 1912 р. в київському æурналі «Óкраїнська хата». Від перших поетичних спроб, позначених впливом Т. Шевченка, О. Олеся, М. Вороного, Г. Чупринки та ін., поет швидко еволþціонував, і вæе дебþтна збірка «Сонячні кларнети» (1918) стала подієþ в українській літературі. П. Тичина зміг синтезувати принципи імпресіоністичної та символістської манери творення образу, музичність вірша, поєднати найкращі здобутки українського та світового модернізму.

«Сонячні кларнети», особливо друга частина збірки, просякнуті почуттям молодості й оптимізму, світлими та радісними образами, породæеними надієþ на відродæення української нації до дерæавного æиття після кількох століть колоніального рабства. Ставлення поета до національної револþції розкриваþть поема «Золотий гомін» і твори, друковані в періодиці: «Гей, вдарте в струни кобзарі…», «Ой що в Софійському заграли дзвони…»

Але вæе у грудні 1917 р. більшовики розв’язали війну з Центральноþ Ðадоþ. Ó пам’ять про загиблих під Крутами þнаків П. Тичина написав поезіþ «Пам’яті тридцяти». Жорстокість більшовицького терору вæахнула поета, тому й у поезіях збірки, позначених 1918 р., відчутне засудæення æорстокості братовбивчої війни і тривога за майбутнє Óкраїни, за майбутнє лþдської душі («Одчиняйте двері…», «Війна», «По блакитному степу…», поема «Скорбна мати» та «Äума про трьох вітрів»).

Ðозпач і страх назавæди полонили душу поета. Філософські роздуми з цього приводу лягли в основу збірки «Замість сонетів і октав» (1920). П. Тичина зрозумів неминучість нової доби і схилився перед неþ. Íаступні збірки «Плуг» (1920) та «Вітер з Óкраїни» (1924) мали засвідчити упокорення поета перед нелþдськоþ, непоборноþ силоþ револþції. Однак поряд із вітанням нової влади у збірці багато творів, які відбиваþть тодішній стан душі поета, його розгубленість і страх.: «І Бєлий, і Блок…», «26-ІІ (11-ІІІ) (на день Шевченка)». Ùиро прагнучи бути на боці нової влади, П. Тичина протягом 1920-х рр. все æ таки пише такі поезії, як «Голод», «Загупало в двері прикладом», «Õто æ це так із тебе насміятись смів?», уривки з поеми «Чистила мати картоплþ…», в яких змальовує духовну деградаціþ та здичавіння лþдини, за що й був неодноразово критикований.

1930 року вийшла друком збірка «Чернігів», у якій, з одного боку, було пряме оспівування колективізації,

2

Леніна, політичних статей Сталіна тощо. З іншого боку, ця збірка була позначена крайньоþ формальноþ ускладненістþ, використанням бурлескних і простонародних форм, багатством авторських поетичних новотворів, гроþ різними змістовими площинами тощо. Внаслідок взаємодії «високої» ідеологічної тематики та «низької» бурлескної форми текст набув відверто іронічного забарвлення, що, імовірно, відбивало справæнє ставлення поета до відтворþваних подій. 1934 року П. Тичина видав збірку «Партія веде», яка стала етапноþ на шляху до офіційного визнання його класиком соцреалізму та водночас творчої деградації. З того часу і до 1964 р. П. Тичина видав багато книæок — проте митецька вартість переваæної більшості з них не є високоþ. Виняток становить хіба що написана під час Великої Вітчизняної війни поема «Похорон друга» (1942), в який поет зумів щиро й талановито передати почуття, які виникаþть у лþдини під час смерті близьких лþдей.

МАКСИМ ÐИЛЬСЬКИЙ (1895–1964)

Максим Тадейович Ðильський народився 19 березня 1895 р. в Києві у дворянській родині. Äитинство провів переваæно в с. Ðоманівка на Житомирщині. 1908 р. він вступив до приватної Київської гімназії В. Íауменка і здобув там глибоку гуманітарну освіту. З 1915 р. М. Ðильський навчався в Київському університеті — спочатку на медичному, а потім на історико-філологічному факультеті. Ðеволþція та громадянська війна не дали змоги закінчити освіту, і М. Ðильський змушений був переїхати на село, де вчителþвав до осені 1923 р. Після повернення до Києва він ще шість років викладав мову та літературу в середній школі та на робітфаці, доки повністþ не присвятив себе літературній діяльності. Ó 1920-і роки М. Ðильський налеæав до літературної групи «неокласиків» (М. Зеров, П. Филипович, М. ÄрайÕмара, Юрій Клен), яких об’єднувала не лише лþбов до своєї батьківщини та української літератури. ¥рунтовна освіта, інтелігентність, наявність мистецького смаку, обізнаність у світовій культурі та відсутність ірраціональної віри у світле майбутнє були причиноþ органічного несприйняття невігластва і безкультур’я представників нового пролетарського мистецтва. «Íеокласики» у своїй творчості були схильними до іронії, скептицизму та своєрідного фаталізму, що породæувалися знанням про відносність явищ æиття.

Ó 1930–1932 рр. міняється доля поета: у країні розгорталися масові репресії проти національної інтелігенції, партієþ був проголошений курс на масову колективізаціþ, що призвело до голоду 1932–1933 рр. Íе обминула доба і М. Ðильського: з березня до серпня 1931 р. він пробув «під слідством» у в’язниці. Після виходу на свободу поет, щоб засвідчити своþ лояльність радянській владі, друкує у серпні 1932 р. «Äеклараціþ обов’язків поета й громадянина» та збірку «Знак терезів» (1932). Подальша творчість М. Ðильського, який мусив відтепер обслуговувати панівну ідеологіþ, була позначена певним зниæенням рівня худоæності. Íетривалий період відносної творчої свободи поет переæив у роки Вітчизняної війни. Ó повоєнний період М. Ðильський зазнав несправедливої критики та ідеологічних гонінь. Íове духовне піднесення він відчув лише після смерті Сталіна, коли з середини 1950-х рр. був послаблений ідеологічний тиск. Цей час поет назвав періодом «третього цвітіння». Творчість М. Ðильського була відзначена Сталінськими (1943; 1950) та Ленінськоþ (1960) літературними преміями СÐСÐ.

Ó 1943 р. М. Ðильський був обраний дійсним членом Академії наук ÓÐСÐ, а у 1958 р. — академіком АÍ СÐСÐ, очолþвав Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії АÍ ÓÐСÐ, залишивши критичні та наукові праці з мовознавства, літературознавства і фольклористики. Він такоæ багато перекладав, зокрема з англійської (Шекспір), білоруської (Я. Купала, Я. Колос та ін.), польської (А. Міцкевич, Ю. Словацький, ), російської (О. Пушкін, М. Лермонтов, В. Брþсов та ін.), французької (Ж.-Б. Мольєр, Вольтер, П. Верлен, В. Гþго) та інших мов.

Помер Максим Ðильський 24 липня 1964 р., похований на Байковому кладовищі в Києві.

Äо перших літературних спроб М. Ðильський вдався ще в дитинстві, а вæе у п’ятнадцять років видав своþ першу поетичну збірку «Íа білих островах», яка, попри учнівський характер віршів, була прихильно зустрінута критикоþ. Подальша літературна творчість засвідчила швидке зростання худоæньої майстерності поета. 1918 р. вийшла наступна збірка — «Під осінніми зорями», де, як і в попередній, превалþвали романтика þнацької мрії, поривання у далекі незнані світи, поетизація кохання, краси і лþдини.

Íайвищого творчого розвитку М. Ðильський досяг у 1920-х рр., у так званий неокласичний період. Збірки «Синя далечінь» (1922), «Крізь бурþ й сніг» (1925), «Тринадцята весна» (1926), «Äе сходяться дороги» (1929), «Гомін і відгомін» (1929) засвідчили розквіт самобутнього таланту поета, що виявився насамперед у худоæній довершеності вірша, філігранній обробці коæної строфи, вишуканій досконалості образів. Ó поезіях М. Ðильського цього періоду відтворено ідеї культури, краси, мистецтва, пошуки гармонії природи і лþдської душі.

Ó роки Великої Вітчизняної війни М. Ðильський створив такі твори, як «Слово про рідну матір», поеми «Жага» і «Мандрівка в молодість» (останнþ поетові пізніше довелося кілька разів переробляти, аби уникнути звинувачень у націоналізмі). Тема патріотизму постала у спогадах про дитинство, зобраæенні митцем краси пейзаæів рідної землі, героїки національної історії, найкращих рис українського народу.

Творче відродæення М. Ðильського припало на період «відлиги» в æитті суспільства. Поетичні збірки «Троянди й виноград» (1957), «Äалекі небосхили» (1959), «Голосіївська осінь» (1959) синтезували в собі здобутки попередніх етапів. Провідними для поета стали філософські роздуми про вічні цінності буття: працþ, красу, добро і гуманізм.

МИКОЛА БАЖАÍ (1904—1983)

Микола Платонович Баæан народився 9 æовтня 1904 р. в м. Кам’янці-Подільському в родинi вiйськового топографа. Íавчався в Óманськiй гiмназiї, згодом — Ó Київському Кооперативному iнститутi та Інститутi зовнiшнiх зносин. Äрукуватися почав у київській пресi з 1923 р. Був близький до об’єднання українських футуристiв на чолi з М. Семенком (Аспанфут). З 1927 р. — член ВАПЛІТЕ, яке очолþвав М. Õвильовий. Пiд час Äругої свiтової вiйни редагував фронтову газету «За радянську Óкраїну», писав поезiї та публiцистичнi статтi. З 1943 р. М. Баæан працþвав на керiвних посадах дерæавних органiв: заступником голови Ðади Мiнiстрiв ÓÐСÐ (1943—1948), головоþ республіканської Спiлки письменникiв (1953—1959), головоþ редакцiї Óкраїнської Ðадянської Енциклопедiї (1958-1983). Помер М. Баæан 23 листопада 1983 р.

Ó своїй творчостi М. Баæан пройшов помiтну еволþцiþ. Ðаннi поезiї 1920-х рр. («Ðура-марш», «Про æито й кров», «Протигаз» та iн.) позначенi впливом футуристiв як на формальному, так i на iдейнотематичному рiвнях. Íаприкiнцi 1920-х — поч. 1930-х рр. у творах М. Баæана вiдчувається вплив iдей М. Õвильового: «романтика вiтаїзму», теорiя «азiатського ренесансу», орiєнтацiя на європейську культуру. Яскравим прикладом цього слугуþть поеми «Ðозмова сердець», «Гофманова нiч», «Слiпцi», «¥ето в Óманi». Ó триптиху будiвлi», що складається з поезiй «Собор», Брама», «Будинок», поет протиставляє застиглiй та застарілій красi готичного собору та барокової брами iндустрiальний пафос нового будiвництва. Засудæення «роздвоєностi» iнтелiгенцiї як негативного явища, котре слiд подолати, стає провiдноþ темоþ поем «Гофманова нiч» та поезiї «Смерть Гамлета». З середини 1930-х рр. М. Баæан стає «офiцiйним» поетом (поеми «Безсмертя» (1935—1937), «Батьки й сини» (1939) тощо.). Пiд час вiйни поет пише патрiотичнi твори( поезiя «Клятва» (1941), «Äанило Галицький» (1942), цикл «Сталiнградський зошит» (1943). Антисталiнськими мотивами позначена поема «Полiт крiзь бурþ» (1964). Ó творчостi М. Баæана 1960-1970-х рр. (збiрки «Мiцкевич в Одесi», 1957; «Óманськi спогади», 1972; «Íiчнi роздуми старого майстра», 1976; «Карби», 1978) превалþþть фiлософськi роздуми поета над власним æиттям, сутнiстþ мистецтва тощо. Ваæливу частину поетичної спадщини поета становлять переклади на українську мову творiв А. Íавої, Ä. Гурамiшвiлi, О. Пушкiна, В. Маяковського, Й. В. Гете, Ð.-М. Ðiльке, А. Мiцкевича, Ю. Словацького та iн. Його переклад поеми Ш. Ðуставелi «Витязь у тигровiй шкурi» небезпiдставно вваæається найкращим слов’янськоþ мовоþ.

ВОЛОÄИМИÐ СВIÄЗИÍСЬКИЙ (1885—1941)

Володимир Євтимович Свiдзинський народився 8 æовтня 1885 р. в с. Маянiв на Вінниччині в родинi священика. Íавчався майбутнiй поет у Тиврiвськiй бурсi та Кам’янець-Подiльськiй духовнiй семiнарiї, яку кинув у 1904 р. 1907 р. переїхав до Києва i вступив на економiчний факультет Комерцiйного iнституту, пiсля закiнчення якого працþвав у Вiнницькому земстві економiстом. Пiд час Першої свiтової вiйни був на фронті. З 1920 р. В. Свiдзинський працþвав редактором видавничого вiддiлу народної управи в Кам’янцi-Подiльському. Ó цьому мiстi поет одруæився з народноþ вчителькоþ Зiнаїдоþ Сулковськоþ.

1921 р. у них народилася донька Мирослава. 1925 р. разом iз дружиною та дочкою В. Свiдзинський переїхав до Харкова, де до кiнця життя пропрацював в редакцiї журналу «Червоний шлях (з 1936 р.

— «Лiтературний журнал»). На початку 1930-х рр. поет пережив глибоку драму, що суттєво позначилася на його творчостi: дружина з дочкою залишила Харкiв i переїхала жити до сестри до Вiнницi, де померла від черевного тифу в липні 1933 р. В. Свідзинський залишився з дванадцятирічною Мирославою на руках. З початком Другої свiтової вiйни поет був заарештований органами НКВС, а напередоднi вступу нiмецьких вiйськ до Харкова 18 жовтня 1941 р. був спалений живцем пiд м. Куп’янськом у сараї разом з iншими в’язнями.

Перший вiрш В. Свiдзинський надрукував 1912 р. в альманасi українських модернiстiв «Українська хата». Перша збiрка поета «Лiричнi поезiї» з’явилася 1922 р., наступна — «Вересень» вийшла 1927 р. на власний кошт автора. Останньою прижиттєвою стала збiрка «Поезiї» 1940 р. В. Свiдзинський все життя цурався галасливого бiлялітературного середовища, тому бiльшiсть своїх поезiй писав у шухляду, на самотi висловлюючи в них свої найпотаємнiшi думки. Вже пiсля його смертi на емiграцiї була упорядкована збiрка недрукованих поезiй «Медобiр». Значну частину творчого доробку В. Свiдзинського складають поетичнi переклади Гесiода, Овiдiя, Арiстофана, Лопе де Вега, О. Пушкiна, М. Лермонтова, Янки Купали та ін. Йому належить поетичний переклад «Слова о полку Ігоревiм».

Поезiї В. Свiдзинського є одними з найдовершеніших зразкiв української фiлософсько-медитативної лiрики. Небезпiдставною є думка дослiдникiв, що поезiя «Холодна тиша…», написана античним розмiром сенарiєм, належить до перлин не лише української, а й свiтової лiрики. У своїх творах В. Свiдзинський поєднував традицiї народної поезiї iз поетичними здобутками модерної української поезiї ХХ ст., передусiм М. Зерова, М. Рильського, П. Тичини, Є. Плужника.

Свiдзинський споглядає свiт як людина, ще нiби не обтяжена сучасним досвiдом i знанням: все це ще належить набути. Оце безпосереднє свiтопiзнання «вiд азiв» являє в його творчостi свiй колосальний поетичний та морально-фiлософський потенцiал. Завдяки цьому мислительне i фольклорно-мiфологiчне начала постають у нього в дивовижному злиттi: вони, по сутi, тотожнi. I в такому ж спiввiдношеннi, максимально близькому до тотожностi, перебувають його iндивiдуально-особистiсна свiдомiсть i свiдомiсть народнопоетична — з тим суттєвим уточненням, що остання нiби витворюється наново, постає «неготовою» i в процесi цього нового становлення виявляє, вивiльняє колосальнi експресивнi ресурси i не меншу поетично-пiзнавальну результативнiсть…

Суґестивний лiризм Свiдзинського — особливий: вiн тяжiє до фiлософської медитацiї, поєднує в собi i емоцiйнiсть, i предметно-зорову пластичну конкретику, i напружену духовну роботу. Гранична невловнiсть суґестивного образу вступає у складнi взаємини з багатоплановим, але в цiй багатоплановостi все ж визначеним сенсом його символiв.

МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ (1893–1933)

Микола Григорович Фітільов (справжнє прізвище письменника) народився 1 (13) грудня 1893 року в селі Тростянець Охтирського повіту на Харківщині (нині місто Сумської області) в родині сільських вчителів. Приблизно 1904 чи 1905 року мати майбутнього письменника Єлизавета Іванівна, забравши дітей, переїхала тимчасово на хутір Зубівка до сестри, яка була одружена з дрібним поміщиком М. Смаковським. Незабаром, діставши посаду, вона вчителювала в селі Чернеччині на Богодухівщині, а згодом — на хуторі Дем’янівка поблизу Диканьки.

Так з 11 чи 12 років Микола виростав без батька. Крім матері, ним опікувалися М. Смаковський та збіднілий ліберальний поміщик Савич. У великій бібліотеці, якою міг користуватися хлопець, були «Кобзар» Т. Шевченка та ще деякі українські книжки. Микола закінчив Краснокутську вищепочаткову школу та вступив до Богодухівської гімназії, з якої за розповсюдження нелегальної соціалістичної літератури й зухвалу поведінку був виключений з п’ятого класу. З 1911 року він працював писарем у Рублівській волосній управі, активно займаючись самоосвітою. 1916 року Микола успішно склав екстерном іспити за курс гімназії і отримав диплом. Того ж року він добровільно пішов в армію. Восени 1917 року Микола повернувся до Дем’янівки. На початку 1918 року М. Хвильовий оселився в Богодухові, де працював у волосній управі. Наприкінці літа 1918 року він брав участь в організації повстанського загону (за деякими свідченнями очолював його), який в листопаді 1918 року захопив

Богодухів. З початком наступу армії генерала Äенікіна М. Õвильовий відступив на північ, де цей загін влився до лав Червоної армії. 1919 року М. Õвильовий став членом КП(б)Ó.

Äесь наприкінці 1918 чи на початку 1919 року М. Õвильовий одруæився з молодоþ вчителькоþ Катериноþ Гащенко. Ó них народилась донька Іраїда. Проте шлþб цей не був тривалим. Весноþ 1921 року М. Õвильовий переїхав до столичного Õаркова, де 1922 або 1923 року він одруæився з Юлієþ Óманцевоþ.

Микола Õвильовий одразу увійшов у харківське українське культурне коло, яке формувалося навколо редагованої Василем Елланом-Блакитним газети «Вісті ВÓЦВК». Влітку 1921 року вийшла окремим виданням його поема «В електричний вік», а в листопаді того æ року — збірник «Жовтень», в якому замість передмови був надрукований «Íаш універсал до робітництва і пролетарських митців українських», підписаний Миколоþ Õвильовим, Володимиром Сосþроþ та Майком Йогансеном, що став маніфестом нової української радянської літератури. Саме в цей час авторитет і талант М. Õвильового в літературі зростав блискавично. Майæе в усій тогочасній періодичній пресі друкуþться його твори, окремим виданням виходять збірки поезій «Молодість» (1921) та «Äосвітні симфонії» (1922). З кінця 1922 року починаþть з’являтися новели М. Õвильового, а збірка «Сині етþди» (1923) стала подієþ в історії української пореволþційної прози. Íа думку майбутнього академіка О. Білецького, який назвав М. Õвильового «основополоæником справæньої нової української прози», фактично його збірки новел «Сині етþди» та «Осінь» «визначили все коло тем нашої револþційної белетристики».

Íовий етап творчості М. Õвильового почався з 1925 року, коли він 20 листопада заснував літературно- мистецьке угруповання ВАПЛІТЕ (Вільна Академія Пролетарської Літератури) та почав видавати æурнал «Вапліте». ВАПЛІТЕ об’єднала багатьох кращих українських літераторів, які мешкали в Õаркові (П. Тичина, Ю. Яновський, М. Куліш, А. Лþбченко, М. Баæан, О. Äовæенко, М. Йогансен, О. Слісаренко, Ю. Смолич, П. Панч та ін.). Проза М. Õвильового цього періоду («Мати», «Арабески», «Повість про санаторійну зону», «Сентиментальна історія», «Із Вариної біографії», «Іван Іванович», незакінчений роман «Вальдшнепи» та ін.) свідчила про те, що письменник вступив у пору творчої зрілості, стильового утвердæення та філософського осмислення æиття.

Ó цей æе час М. Õвильовий своїми Статтями в пресі фактично розпочав Літературну дискусіþ 1925–1928 років. Óпродовæ 1925–1926 років з’явився ряд памфлетів, об’єднаних у цикли: «Камо грядеши?», «Äумки проти течії», «Апологети писаризму» та «Óкраїна чи Малоросія?» (останній так і не побачив друку). Ó цих памфлетах М. Õвильовий виступив проти примітивізму та епігонізму нової радянської літератури і закликав митців орієнтуватися на найкращі зразки світового та, насамперед, західноєвропейського мистецтва. Від обговорення шляхів розвитку української літератури дискусія поступово перейшла у політичну площину, коли М. Õвильовий проголосив кінець російській гегемонії на Óкраїні, бо Óкраїна має своþ месіанську ідеþ, яку він окреслив метафороþ «Азіатський ренесанс». Ó дискусіþ втрутилася партія та особисто Й. Сталін, написавши листа «Тов. Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК КП(б)Ó» від 26.04.1926 р., в якому піддав критиці погляди комуніста М. Õвильового. Ó червні 1926 року пленум ЦК КП(б)Ó засудив позиціþ М. Õвильового. Критика письменника тривала й у пресі: був конфіскований шостий номер æурналу «Вапліте», з надрукованоþ там другоþ частиноþ роману «Вальдшнепи» (рукопис М. Õвильовому пізніше довелося знищити), а відтак припинила існування і сама організація. Від письменника вимагали каяття та самообпльовування. М. Õвильовий змушений був піти на поступки, і вæе 4 грудня 1926 року він написав першого свого покаянного листа, в якому визнав «помилки» та засудив свої погляди. Але звинувачення в «хвильовизмі» супроводæували його до кінця æиття.

Взимку 1928 року М. Õвильовий здійснив поїздку за кордон. Впродовæ 1929 року фактично під його керівництвом виходив позагруповий æурнал «Літературний ярмарок», який згодом такоæ мусив припинити своє існування. Íаприкінці 1929 року за активноþ участþ М. Õвильового створþється організація «Пролітфронт», але й вона на початку 1931 року була розпущена. Постановоþ ЦК ВКП(б) з 23 квітня 1932 року всі письменники були загнані до однієї офіційної спілки письменників. Ðозгром керівництва Óкраїнської комуністичної партії завершився призначенням росіянина Павла Постишева на посаду диктатора країни. Він приїхав в Óкраїну з новим шефом ÄПÓ та зграєþ поплічників. Саме йому партія доручила організувати винищення селян. Почався голодомор 1932—1933 років. Ó квітні 1933 року М. Õвильовий побував на Полтавщині і на власні очі побачив це. Арешти, що раніше знищили стару українську інтелігенціþ (сумнозвісний процес «СВÓ»), розпочалися й серед комуністів. 12 травня заарештували найблиæчого приятеля М. Õвильового — Михайла Ялового. Íаступним, імовірно, мав бути він.

13 травня 1933 року письменник запросив до себе друзів — М. Куліша, О. Äосвітнього, Г. Епіка, М. Йогансена, І. Äніпровського, І. Сенченка… За якийсь час у робочому кабінеті письменника пролунав постріл. Залишилися передсмертні записки до друзів-письменників, до дочки…

ГÐИГОÐІЙ КОСИÍКА (1899—1934)

Г. Косинка — один з найкращих українських новелiстiв ÕÕ ст. Григорiй Михайлович Стрiлець (справæнє прiзвище письменника) народився 29 листопада 1899 р. в с. Ùербанiвцi на Київщинi в бiднiй селянськiй родинi. 1913 р. закiнчив початкову школу в с. Красному i працþвав писарем. 1914 р. Григорiй переїхав до Києва, де доводилося працþвати i вчитися на вечiрнiх гiмназiйних курсах. Пiд час визвольних змагань брав участь у бойових дiях у лавах армiї ÓÍÐ, за що певний час довелося вiдсидiти у в’язницi. Пiзнiше примкнув до лiвих есерiв («боротьбистів»), якi симпатизували бiльшовикам. 4 травня 1919 р. в газетi «Боротьба» було надруковано автобiографiчний етþд «Íа буряки», за пiдписом Г. Косинка, що став псевдонімом письменника.

1920 р. вступив до Київського iнституту народної освiти (КІÍО), який згодом довелося залишити через матерiальну скруту. Його новели з’являлися на сторiнках багатьох часописiв, а 1922 р. вийшла його перша збiрка «Íа золотих богiв». Г. Косинка часто виступав на лiтературних вечiрках з читанням своїх творiв, що, за свідченнями багатьох сучасникiв, вiн робив iз неперевершеноþ майстернiстþ. Г. Косинка був членом київського лiтературного об’єднання письменникiв-попутникiв «Ланка» (з 1926 р. — МАÐС — Майстерня Ðеволþцiйного Слова), до якого входили В. Пiдмогильний, Б. Антоненко-Äавидович, Є. Плуæник, Т. Осьмачка та iн. Ó 1920—1930-ті рр. виходило багато збiрок письменника: «В æитах» (1926), «Полiтика» (1927), «Вибранi оповiдання» (1929), «Серце» (1933) тощо. Писав він і публiцистичнi твори, перекладав росiйських письменникiв. 5 листопада 1934 р. Г. Косинка був заарештований i 18 грудня того æ року розстрiляний.

Ó своїй творчостi Г. Косинка розвиває найкращi традиції української новелiстики початку ÕÕ ст., зокрема М. Коцþбинського, С. Васильченка i передусiм В. Стефаника. Письменник прагне на обмеæеному часi i просторi худоæнього твору зобразити трагiчну розiрванiсть сучасного йому свiту, в якому персонаæi не моæуть уæитися. Äля змалþвання iндивiдуальних характерiв Г. Косинка майстерно використовує такi засоби психологiчного аналiзу, як iндивiдуалiзацiя мовлення, точна й лаконiчна худоæня деталь, символiчний пейзаæ, показ найдрiбнiших нþансiв психологiчного стану персонаæiв. Суспiльнi проблеми у творах Г. Косинки зазвичай проходять крiзь iндивiдуалiзоване сприйняття героїв, що виклþчає однобiчнi оцiнки, наголошуþчи на перевазi загальнолþдських цiнностей над класово-iдеологiчними.

ОСТАП ВИШÍЯ (1889—1956)

Остап Вишня — видатний український письменник-сатирик і гуморист. Павло Михайлович Губенко (справæнє ім’я письменника) народився 13 листопада 1889 р. на хуторі Чечва Охтирського району Сумської області в багатодітній родині управителя пансько- го маєтку. 1907 року закінчив Київську військово-фельдшерську школу. З 1917 року навчався в Київському університеті, який через події револþції 1917 р. та громадянської війни так і не закінчив.

Äрукуватися почав у Кам’янці-Подільському, який у 1919–1920 рр. був тимчасовоþ столицеþ Óкраїнської Íародної Ðеспубліки. З перших публікацій (більшість яких не збереглася) відомі фейлетони «Äемократичні реформи Äенікіна» в газеті «Трудова громада» за підписом «П. Грунський» та «Казка (про красногвардєйця)» у сатиричному æурналі «Ðеп’яхи», підписана «П. Михайлович». Ó цьому фейлетоні розповідається про те, як не придатний ні до якого діла бовдур, пристає до погромників і бандитів, а коли набирається там «досвіду», то сам Ленін благословляє його до лав червоногвардійців.

Після поразки ÓÍÐ Остап Вишня був заарештований ЧК і спровадæений до Õаркова на слідство. Із в’язниці його визволив у квітні 1921 р. В. Еллан-Блакитний і запропонував роботу перекладача в газеті «Вісті ВÓЦВК». З того æ року письменник почав друкуватися в «Селянській правді» під псевдонімом

1

Остап Вишня. Ó 1920 — 1930-х рр. видав збірки «Äіли небесні» (1923), «Вишневі усмішки (сільські)» (1923), «Кому веселе, а кому й сумне» (1924), «Вишневі усмішки кримські» (1925), «Óкраїнізуємось» (1926), «Вишневі усмішки кооперативні» (1927), «Вишневі усмішки літературні» (1927), «Вишневі усмішки театральні» (1927), «Вишневі усмішки закордонні» (1930) та інші.

26 грудня 1933 р. Остап Вишня за звинуваченнями в політичному тероризмі був заарештований і засудæений до розстрілу. Вирок було замінено десятирічним ув’язненням у північних таборах. Відповідно до наказу Головліту ÓÐСÐ за ¹ 228 від 25 вересня 1938 року, всі твори Остапа Вишні підлягали вилученнþ з книготорговельної мереæі та бібліотек загального користування. Ó Гадячі на Полтавщині навіть відбувся процес над учителями та учнями за читання творів опального гумориста й сатирика.

Після несподіваного звільнення 3 грудня 1943 року Остап Вишня був змушений писати памфлети, спрямовані проти збройної боротьби ÓПА на Західній Óкраїні («Óкраїнсько-німецька націоналістична самостійна дірка», «Самостійний смітник» тощо). Письменника навіть змусили заперечити факт власного ув’язнення у творі «Великомученик Остап Вишня».

Ó повоєнний період виходили книæки «Весна-красна» (1949), «Вишневі усмішки» (1950), «Мудрість колгоспна» (1950), «Отак і пишу» (1954), «Великі ростіть!» (1955). Помер Остап Вишня 28 вересня 1956 у Киеві, похований на Байковому кладовищі. Вæе після смерті письменника було упорядковано та видано цикл «Мисливські усмішки» (1958) та щоденникові записи «Äуми мої, думи мої…».

Íе всі твори Остапа Вишні є однаковими за своїм худоæнім рівнем. Йому доводилося віддавати данину часові і використовувати свій талант на розв’язання численних, часом химерних, вигаданих «проблем», як того вимагали партія та радянське керівництво. Проте, незваæаþчи на певні недоліки, Остап Вишня залишився в літературі своїми найкращими творами, які завæди викликали щирий, безпосередній сміх. Гумор Остапа Вишні дуæе близький до народного анекдоту. Ó творах часто присутній мудрий оповідач, завæди іронічно-усміхнений, який вæиває «соковиту» народну лексику, вдається до лаконічних народних æартів і фразеологізмів, несподіваного поєднання «високого» та «низького» стилів. Äотепні й худоæньо неповторні діалоги стаþть одним із основних засобів характеристики й оцінки персонаæів. Чималу роль відіграþть такоæ пейзаæ і худоæня деталь, створþþчи неповторну атмосферу «вишневих» усмішок.

ЄВГЕÍ МАЛАÍЮК (1897–1968)

Євген Филимонович Маланþк народився 2 лþтого 1897 року в Íовоархангельську на Кіровоградщині. Батько походив із козацько-чумацького роду, а мати, Гликерія, була дочкоþ чорногорця Якова Стоянова.

1914 року Є. Маланþк закінчив земське реальне училище в Єлисаветграді і вступив до Петербурзького політехнічного інституту. Але з початку світової війни став слухачем військової школи в Києві. Ó січні 1916 року Є. Маланþк потрапив на Південно-

Західний фронт, де до пізньої осені 1917 року очолþвав кулеметну роту. Íевдовзі він став старшиноþ української армії, брав активну участь у визвольних змаганнях 1917–1920 рр. Є. Маланþк був ад’þтантом генерала В. Тþтþнника, слуæив сотником у 5-й Õерсонській дивізії. Однак після падіння ÓÍÐ разом з іншими потрапив до Польщі, де в таборі інтернованих у Каліші почав писати перші вірші. Тут æе в Каліші Є. Маланþк взяв участь у збірці «Озимина» (1923).

З 1923 року він студент гідротехнічного відділу інæенерного факультету Господарської академії у чеському місті Подєбрадах, яку закінчив 1928 року. 1925 року Є. Маланþк побрався з молодоþ студенткоþ медицини Зоєþ Ðавич із Полтавщини, але 1929 року вони розлучилися.

1925 року в Подєбрадах виходить перша збірка Є. Маланþка «Стилет і стилос», а 1926 року в Гамбурзі — друга — «Гербарій». Пізніші збірки поета — «Земля й залізо» (1930), «Земна Мадонна» (1934), «Перстень Полікрата» (1939). Ó грудні 1926 року в «Літературно-науковому віснику» з’явилося довге «Посланіє» Є. Маланþка до Максима Ðильського, в якому він докоряв поетові, що той байдуæе ставиться до подій в Óкраїні. Íі П. Тичина, ні М. Ðильський на це «Посланіє» не зреагували, а відповідь написав В. Сосþра.

3 1929 року Є. Маланþк переїхав до Варшави, де працþвав інæенером і брав найактивнішу участь у літературному процесі (був одним з фундаторів літературної групи «Танк»). 1930 року він одруæився з чешкоþ Богумилоþ Савицькоþ, яка померла 1963 року. Ó них є син Богдан.

1944 року Є. Маланþк емігрував до Західної Íімеччини, де працþвав учителем математики, брав

2 участь у літературному процесі, зокрема був членом «МÓÐу». 1949 року він виїхав до США, де працþвав інæенером. Ó післявоєнний період Є. Маланþк видав кілька збірок поезій («Влада», 1951, «Проща», 1954, «Остання весна», 1959, «Серпень», 1964) та літературно-критичних статей («Книга спостереæень», 1962, 1966; «Íариси з історії нашої культури», 1954) тощо.

16 лþтого 1968 року Євген Маланþк помер від серцевого нападу в Íьþ-Йорку. Вæе посмертно вийшла збірка поезій «Перстень і посох» (1972).

Головними мотивами творчості Є. Маланþка є втрачена батьківщина і розбите особисте æиття. Мотив «втраченої батьківщини» поет розвиває у багатьох своїх віршах, аналізуþчи причини та наслідки цієї втрати. Äругий мотив, переплітаþчись із першим, ґрунтується на особистісних почуттях поета, що випливаþть із мотивів розлуки з рідним краєм. Äля стилþ Є. Маланþка характерне протиставлення протилеæних властивостей якогось явища задля досягнення більшої точності й виразності провідного мотиву.

ЮÐІЙ ЯÍОВСЬКИЙ (1902–1954)

Відомий український прозаїк, поет і драматург Юрій Іванович Яновський народився 27 серпня 1902 року на хуторі Майєрове на Єлисаветградщині (нині село Íечаївка Кіровоградської області) в замоæній селянській родині. Ó 1911–1919 роках Ю. Яновський навчався в Єлисаветградському реальному училищі, яке закінчив із золотоþ медаллþ. Äо 1921року він працþвав у різних установах Елисаветграда. 1922 року Ю. Яновський вступив на електромеханічний факультет Київського політехнічного інституту, звідки через два роки навчання його виклþчили за приховування соціального походæення. Äрукуватися Ю. Яновський почав з 1922 року, дебþтувавши віршами російськоþ мовоþ. 1924 року був надрукований перший вірш українськоþ мовоþ «Äзвін».

1925 року молодий поет переїхав до Õаркова, де працþвав у редакції æурналу «Кіно», очолþваного М. Семенком. Того æ року вийшла перша книæка новел Ю. Яновського «Мамутові бивні». 1926 року він став редактором ВФÓКÓ (Всеукраїнського фотокіноуправління) і переїхав до Одеси, де обіймав посаду головного редактора кінофабрики. Після звільнення 1927 року Ю. Яновський повернувся до Õаркова, де активно вклþчився до літературного æиття, ставши членом ВАПЛІТЕ з першого дня її заснування. Після ліквідації ВАПЛІТЕ він і далі налеæав до позагрупового середовища М. Õвильового. 1929 року разом з усіма колишніми ваплітянами письменник брав активну участь у творенні місячника «Літературний ярмарок». Íаприкінці 1929 року Ю. Яновський стає членом і засновником нової літературної організації ПÐОЛІТФÐОÍТ. Ðазом з цієþ організацієþ він переæив її ліквідаціþ за наказом партії 1931 року та перейшов до офіційної спілки письменників.

Íа цей період припадає період розквіту таланту Ю. Яновського. 1927 року з’являється збірка новел «Кров землі», а наступного — книæка поезій «Прекрасна ÓТ». Ðоман «Майстер корабля» (1928), написаний автором на основі досвіду роботи редактором Одеської кінофабрики, одразу був сприйнятий критикоþ як новаторське явище в українській літературі. Íаступний роман «Чотири шаблі» (1930), який по праву вваæається одним із найкращих творів української літератури, викликав гостру негативну реакціþ офіційної критики і понад п’ятдесят років не видавався в ÓÐСÐ. Письменник потрапив в опалу до офіційної влади. Ðоман у новелах «Вершники» (1935), в якому Ю. Яновський спробував виправити «ідеологічні помилки» попереднього твору, зміг з’явитися друком лише в російському перекладі в Москві, де після офіційного обговорення було дано дозвіл на друк твору в Óкраїні.

Íевдовзі Ю. Яновський написав п’єсу «Äума про Британку» (1937) до 20-річчя Жовтневої револþції, яка мала успіх на радянській сцені. 1939 року письменник переїхав до Києва і очолив редакціþ æурналу «Óкраїнська література» (з 1946 року — «Вітчизна»). Під час війни æурнал видавався в Óфі, і Ю. Яновський фактично став координатором тогочасного українського літературного процесу. За роки війни письменник написав драму «Син династії» (1942) та видав збірку оповідань «Земля батьків» (1944).

Однак по війні на нього чекали нові неприємності. 1946 року «за пропаганду бурæуазно-націоналістичної ідеології» на сторінках редагованого ним æурналу «Вітчизна» Ю. Яновського звільнили з посади головного редактора, а наступного року ідеологічного розгрому зазнав його новий роман «Жива вода», який вæе після смерті автора вийшов у спотвореному вигляді під назвоþ «Мир» (1956). Полегшення прийшло лише 1949 року, коли письменникові було присудæено Сталінську преміþ за збірку «Київські оповідання». 1953 року Ю. Яновський видав драму «Äочка прокурора», яка користувалася успіхом у

глядачів.

Помер Ю. Яновський 25 лþтого 1954 року в Києві.

ВАЛЕÐ’ЯÍ ПІÄМОГИЛЬÍИЙ (1901—1937)

Валер’ян Петрович Пiдмогильний народився 2 лþтого 1901 р. в с. Чаплi пiд Катеринославом (нинi увiйшло до складу Äнiпропетровська) в селянськiй родинi. 1910 р. Валер’ян пiсля початкової сiльської школи вступив до Катеринославського реального училища, яке закiнчив у червнi 1918 р. Восени того æ року вступив до Катеринославського унiверситету. 1919 р. вiн залишив навчання i працþвав учителем у Павлоградi та Катеринославi. 1921 р. письменник переїхав до Києва. З 1923 р. В. Підмогильний працþвав редактором видавництва «Книгоспiлка», пiзнiше редактором æурналу «Життя i револþцiя», був одним iз засновникiв лiтературної групи «Ланка» (з 1926 р. — МАÐС (Майстерня Ðеволþцiйного Слова)), до якої входили київськi письменники попутники (тобто письменники, котрi не пропагували у творах комунiстичну iдеологiþ, але й не виступали проти). 1929 р. В. Пiдмогильний переїхав до Õаркова, де працþвав консультантом з iноземної лiтератури в кооперативному видавництвi «Ðух». Ó груднi 1934 р. письменник був заарештований i засудæений на десять рокiв ув’язнення в концентрацiйному таборi на Соловецьких островах. 3 листопада 1937 р. В. Пiдмогильний був розстрiляний в урочище Сандормох у Карелiї.

Першi оповiдання В. Підмогильний почав писати, ще навчаþчись в реальному училищi. 1920 р. вийшла збiрка, яка мала назву «Твори. Том І». 1921 р. друкуþться оповiдання «В епiдемiчному барацi», повiсть «Остап Шаптала». 1922 р. в еміграційному æурналi «Íова Óкраїна», який видавав В. Винниченко, був надрукований цикл оповiдань «Повстанцi» та оповiдання «Іван Босий». 1924 р. вийшла книæка оповiдань «Вiйськовий лiтун», 1925 р. — повiсть «Третя револþцiя». Популярнiсть i визнання принiс В. Пiдмогильному роман «Мiсто» (1928), який викликав широку дискусiþ. Офiцiйна критика засудила твiр, визнавши його «наскрiзь несучасним», «песимістичним», «класово вороæим», у якому «соцiальнi чинники» підмінені «психологiчними» тощо. 1930 р. на сторiнках æурналу «Життя i револþцiя» було надруковано роман «Íевеличка драма», який такоæ брутально засудили критики. В останнi роки æиття письменник змiг видати новелу «З æиття будинку», незавершена «Повiсть без назви» була надрукована лише 1988 р. В. Підмогильний багато перекладав, зокрема твори Вольтера, Ä. Äiдро, О. де Бальзака, А. Франса, Г. де Мопассана, Г. Флобера та iн. Активно займався письменник і проблемами функцiонування української мови, уклавши разом iз Є. Плуæником словник «Фразеологiя дiлової мови», який видавався 1926 та 1927 рр.

Прозу В. Підмогильного моæна назвати iнтелектуально-психологiчноþ. Свiтогляд письменника сформований пiд впливом зарубiæної класичної лiтератури ÕÕ ст. та найяскравiших представникiв західноєвропейської фiлософiї поч. ÕÕ ст.: З. Фрейда, Ф. Íіцше, А. Шопенгауера. З-помiæ попередникiв В. Підмогильного слiд згадати кращих представникiв української оповiдної прози: М. Коцþбинського, В. Винниченка, В. Стефаника. Як i його попередникiв, письменника цiкавила насамперед лþдина у проявах лþдського, її внутрiшнiй та емоцiйно-духовний свiт. Íайкращий роман В. Підмогильного «Мiсто» написано за моделлþ французького реалiстичного роману, передусiм «Милого друга» Гi де Мопассана. Письменник у романi «Мiсто» вдало поєднує реалiстичну манеру письма з поглибленим психологiзмом, увагоþ до взаємодiї свiдомостi та пiдсвiдомостi в лþдськiй поведiнцi, духовного та бiологiчного начал. Самотнiсть та вiдчуæенiсть головних персонаæiв прози В. Пiдмогильного в неприродному й абсурдному свiтi, поро- дæенi несвободоþ лþдини, яскраво свiдчать про превалþвання у фiлософсько-естетичнiй концепцiї письменника екзистенцiальних мотивiв.

БОГÄАÍ-ІГОÐ АÍТОÍИЧ (1909–1937)

Богдан-Ігор Антонич народився 5 æовтня 1909 року в селі Íовиця Горлицького повіту на Лемківщині (територія міæ Східними Бескидами, річками Сяном і Попрадом та на захід від Óæа). Його батько — сільський священик Василь Кіт, що змінив прізвище незадовго перед народæенням єдиного сина.

Äитячі роки Антонича припали на час Першої світової війни, коли його батьки були змушені 1914 року переселитися до Відня, а 1919 року — на Пряшівщину, до Чехословаччини. Õлопець спочатку навчався вдома, а з 1920 року — у Сяноцькій гімназії, яку він закінчив 1928 року. Після закінчення гімназії Богдан-Ігор поступив на гуманітарний факультет Львівського університету за спеціальністþ «слов’янська філологія». Паралельно із загальними філологічними студіями і поетичноþ творчістþ Антонич багато уваги приділяв оволодіннþ українськоþ літературноþ мовоþ, чому сприяло уваæне читання та опрацьовування творів українських письменників — від класиків до сучасників (П. Тичини, М. Ðильського, Є. Плуæника). Óперше прилþдно з читанням власних творів Антонич виступив 20річним þнаком 1929 року як член товариства студентів-україністів у «Живій літературній газеті».

Після закінчення університету Б.-І. Антонич здобув ступінь магістра філософії та магістра польської філології. Íа дерæавну слуæбу Б.-І. Антонич не пішов, бо за часів польського панування українцеві дістати її було дуæе ваæко. Він почав співпрацþвати у львівських українських æурналах, збірниках, виступав з поезіями і статтями на літературні та мистецькі теми. Поет друкував свої твори у æурналах різних політичних спрямувань («Вогні», «Äзвони», «Вісник», «Íазустріч», «Íаша культура», «Ми» тощо). Íе баæаþчи обмеæувати своþ поетичну творчість якоþсь певноþ ідеологієþ, Б.-І. Антонич з 1934 року припинив публікуватися у «Віснику», що його редагував Ä. Äонцов, та релігійному часописі «Äзвони», віддаþчи перевагу позапартійному часописові «Íазустріч». Якийсь час він редагував молодіæний часопис «Äаæбог».

Перша збірка поезій Б.-І. Антонича «Привітання æиття» вийшла 1931 року, коли авторові було 22 роки. Згодом з’явилися ще дві: «Три перстені» (1934) та «Книга Лева» (1936). Óæе після смерті поета побачили світ «Зелена євангелія» (1938) та незакінчена збірка «Ðотації» (1938).

Б.-І. Антонич добре грав на скрипці, малþвав. Ó приватному æитті він був малоговірким задумливим самітником, так і не встиг одруæитися. Смерть настигла його нагло, наче якесь непорозуміння. Богдан захворів на апендицит. Після операції розпочалося запалення легенів. Він довгий час перебував у лікарні. Його стан поліпшувався: він навіть став працþвати над переробкоþ лібрето опери «Äовбуш». Та раптом все змінилося: не витримало змалку слабке серце, до того æ перевтомлене високоþ температуроþ. 6 липня 1937 року Богдан-Ігор Антонич помер. Похований у Львові.

ОЛЕКСАÍÄÐ ÄОВЖЕÍКО (1894–1956)

Олександр Петрович Äовæенко народився 10 вересня 1894 р. в місті Сосниця на Чернігівщині в селянській родині. Íавчався в Сосницькій початковій школі, пізніше — в Глухівському вчительському інституті.

Ó серпні 1917 р. прибув до Києва на посаду вчителя Київської вищепочаткової школи та водночас подав документи на право бути вільним слухачем економічного відділу київського комерційного інституту. Тим часом почалася громадянська війна, у якій О. Äовæенко брав найактивнішу участь на боці Центральної Ðади та ÓÍÐ.

Від кінця 1917 року до повернення О. Äовæенка з-за кордону до Õаркова 1923 року — багато темних місць у біографії митця. Є свідчення, що О. Äовæенко в складі куреня чорних гайдамаків під проводом С. Петлþри брав участь у штурмі київського заводу «Арсенал» у січні 1918 року. Відступивши до Кам’янця-Подільського, після поразки військ ÓÍÐ О. Äовæенко потрапив до концентраційного табору, і наприкінці 1919 року його справу розглядала ЧК. Відомо, що він вступив до партії есерів-боротьбістів, яка згодом влилася до лав КП(б)Ó. 1920 року О. Äовæенко вæе перебуває на посаді комісара з питань освіти й культури. Потім майбутній кінодраматург перебував на дипломатичній роботі у Варшаві та Берліні, де відвідував лекції в Берлінській Академічній вищій школі образотворчого мистецтва.

1923 року О. Äовæенко повернувся до Õаркова і почав працþвати худоæником-ілþстратором газети «Вісті». 1926 р. переїздить до Одеси, де разом з Юрієм Яновським працþє на Одеській кіностудії ВÓФКÓ. Там виходять перші фільми О. Äовæенка — сатиричні комедії «Вася-реформатор» (1926) та «Ягідка кохання» (1926). За сценарієм М. Йогансена та Ю. Тþтþнника він зняв фільм «Звенигора» (1927), який навічно уславив ім’я молодого реæисера як органічно українського митця

Коæний наступний фільм О. Äовæенка ставав подієþ — «Арсенал» (1929), «Земля» (1930), «Іван» (1932). Коæний фільм викликав пристрасті. Íаприклад, відомий револþційний поет Äем’ян Бєдний відгукнувся на появу «Землі» фейлетоном «Філософи» у газеті «Известия», в якому висміяв твір як просякнутий куркульськоþ ідеологієþ. А 1958 року на Всесвітній виставці в Брþсселі 117 відомих кінознавців і кінокритиків із 20 країн назвали «Землþ» в числі 12 найкращих фільмів усіх часів і народів. Після критичних нападок фільм «Іван» було знято з прокату, а О. Äовæенко з друæиноþ Ю. Солнцевоþ їде на Äалекий Схід, де знімає фільм «Аероград». Епізод авіаційного параду з цього фільму по кілька разів полþбляли переглядати як Сталін, так і Гітлер.

Пізніше О. Äовæенко поставив такі фільми, як «Ùорс» (1939; Сталінська премія 1941), «Мічурин» (1948; Сталінська премія 1949), що вивели його на перші місця серед радянських кіномитців. З початком війни О. Äовæенко створив кілька оповідань, два документальних фільми і «Óкраїну в огні», яку розкритикував та заборонив особисто Сталін, звинувативши автора в українському націоналізмі.

Майæе до кінця æиття худоæник був позбавлений права вільно творити та права повернутися в Óкраїну. Як страæдав від цього О. Äовæенко, моæна побачити, переглянувши його «Ùоденники».

В історіþ української культури О. Äовæенко увійшов не лише як визначний кінореæисер, а такоæ як творець нового літературного æанру — кіноповісті. «Земля», «Óкраїна в огні», «Зачарована Äесна» стали шедеврами української літератури.

Помер О. Äовæенко 25 листопада 1956 року.

ІВАÍ КОЧЕÐГА (1881–1952)

Іван Антонович Кочерга народився 6 æовтня 1881 року в містечку Íосівка на Чернігівщині в сім’ї слуæбовця залізничного транспорту. Óчився в Чернігівській гімназії. Закінчив 1903 року þридичний факультет Київського університету. Творчу діяльність розпочав 1904 року як театральний критик. Перший худоæній твір — драматична казка «Пісня в келиху» (1910, рос. мовоþ), в якій зобраæено епізод з історії німецького середньовічного міста. П’єса «Äівчина з мишкоþ» у 1914 — 1915 роках з успіхом йшла в театрах Петербурга, Москви, Києва, Житомира, була екранізована.

Першоþ п’єсоþ, написаноþ українськоþ мовоþ, стала комедія «Фея гіркого мигдалþ» (1926), дія якої пов’язана з минулим славного Íіæинського ліцеþ. Історичній тематиці присвячені такоæ п’єси І. Кочерги «Алмазне æорно» (1927) та «Свіччине весілля» («Пісня про Свічку», 1930).

Популярність драматургові принесла п’єса «Майстри часу» (1933). Спершу І. Кочерга подав її на розгляд українського репеткому, але п’єсу було відхилено. Äраматург переклав її російськоþ мовоþ і під назвоþ «Часовщик и курица» надіслав на Всесоþзний конкурс до Москви, де вона і була відзначена третьоþ премієþ. Після цього і в Спілці радянських письменників Óкраїни наперебій заговорили про небуденний талант І. Кочерги та визнали за ним першорядне місце в українській радянській драматургії.

Пізніше І. Кочерга писав п’єси на сучасну тематику, але вони ваæко давалися драматургу й не мали великого успіху.

З початком війни І. Кочерга æиве в Óфі в евакуації, де редагує газету «Література і мистецтво» та працþє в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка АÍ ÓÐСÐ.

Справæнім творчим досягненням І. Кочерги стала драматична поема «Ярослав Мудрий» (уперше опублікована в æурналі «Óкраїнська література», 1944, ¹ 12; 2-а редакція — 1946). Ó цій п’єсі універсальні, загальнолþдські проблеми осмислþþться в контексті проблем, які постали перед нашим народом у період завершення Великої Вітчизняної війни й відродæення країни. Вперше п’єса була поставлена 1946 року на сцені Õарківського українського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка. «Ярослав Мудрий» був відзначений Сталінськоþ премієþ 1947 року. Останній визначний твір І. Кочерги — поема «Пророк» (1948, опублікована 1961) присвячена Т. Шевченку. І. Кочерга був такоæ автором наукових статей із теорії драматургії («Äраматичний елемент у творчості Т. Г. Шевченка», «Тема патріотизму і боротьба за свободу Вітчизни в драматургії» та ін.).

Помер І. Кочерга 22 грудня 1952 року.

Як митець І. Кочерга сформувався під впливом символізму, тому в коæній його п’єсі обігруþться певні символи. Основним конструктивним принципом п’єс І. Кочерги є взаємодія закладених в тексті певних символічних кодів із центральним символом твору (світло — «Свіччине весілля», закон — «Ярослав Мудрий»).

ÓЛАС САМЧÓК (1905–1987)

Óлас Олексійович Самчук (справæнє прізвище — Äанильчук) народився 20 лþтого 1905 року в селі Äермань на Ðівненщині. Батьки — Олексій (1869–1936) та Анастасія (1877–1933) — були замоæними селянами. Із п’ятьох дітей виæив лише він.

Ó. Самчук закінчив спочатку сільську школу в селі Тилявці, потім Äерманську двокласну школу при семінарії та Крем’янецьку гімназіþ ім. Стешенка. 7 березня 1927 року він був мобілізований до польської армії, слуæив у Західній Польщі, звідки 23 серпня 1927 року дезертирував до Íімеччини. Ó. Самчук опинився у місті Бойтен, три місяці працþвав бендþæником, учителþвав у родині директора місцевої гімназії, пізніше переїхав до міста Бреслау (нині — Вроцлав), де почав відвідувати лекції в місцевому університеті. 1929 року Ó. Самчук залишив Íімеччину і переїхав до столиці Чехословаччини Праги, де завершив своє навчання в українському вільному університеті (1929–1931).

З 1929 року Ó. Самчук плідно співпрацþє зі львівським «Літературно-науковим вісником», часописами «Самостійна думка» (Чернівці), «Ðозбудова нації» (Берлін) та іншими. Ó цей час письменник розпочинає працþ над епопеєþ «Волинь». Перша книга під назвоþ «Куди тече та річка» з’явилася 1934 року, два наступні томи: «Війна і револþція» та «Батько і син» були написані упродовæ 1935–1937 років. Паралельно з працеþ над «Волиннþ» Ó. Самчук написав ще два романи, присвячені українському селу: «Кулак» (1932) і «Марія» (1934).

Восени 1938 — весноþ 1939 року Ó. Самчук як кореспондент брав безпосереднþ участь у проголошенні Закарпатської Óкраїни під проводом Августина Волошина. Після поразки цієї відчайдушної спроби самостійного дерæавного будівництва письменник потрапив до угорської тþрми, звідки йому майæе чудом вдалося вислизнути. Íаслідком цих враæень став роман «Гори говорять».

З початком агресії фашистської Íімеччини проти Ðадянського Соþзу Ó. Самчук, не полишаþчи надії на розбудову Óкраїнської Самостійної Äерæави, нелеґально перетнув кордон у липні 1941 року і прийшов до Львова. Пізніше він став головним редактором рівненської газети «Волинь». За публікаціþ 23 березня 1942 року статті «Так було і так буде» Ó. Самчука заарештували. Внаслідок втручання колишніх приятелів (ще з часів перебування його в Íімеччині) письменника через місяць звільнили. Після виходу з тþрми він продовæує друкуватися в різних, переваæно українських, виданнях.

З 1943 року Ó. Самчук перебирається на захід: Львів, Польща, Íімеччина. Після закінчення війни письменник опинився в таборах «Äі-Пі», де був обраний головоþ Мистецького українського руху (МÓÐ) — організації українських митців-еміґрантів, до якого серед інших входили Василь Барка, Іван Багряний, Євген Маланþк, Тодось Осьмачка, Юрій Шевельов. Там æе вийшов друком автобіографічний роман «Юність Василя Шеремети» (1947) та перша частина нового роману-епопеї «Ost» під назвоþ «Морозів хутір» (1948). (Äругий том епопеї — «Темнота», виданий в Америці 1957 року, а третій — «Втеча від себе» — 1982 року в Канаді).

23 вересня 1947 року Ó. Самчук виїхав до Канади, де в Торонто провів останні сорок років æиття. Ó цей час він став одним із засновників Об’єднання українських письменників «Слово» 1954 року. З-під пера письменника вийшли романи: «Чого не гоїть вогонь» (1959) про боротьбу ÓПА на Волині, «Íа твердій землі» (1967), «Слідами піонерів» (1980) про æиття українських переселенців у Канаді та США. Ó. Самчук пише такоæ спогади, присвячені передусім рокам Äругої світової війни: «П’ять по дванадцятій», «Íа білому коні», «Íа коні вороному», «Планета Äі-Пі» тощо.

Помер Óлас Самчук 9 липня 1987 р. в Торонто, похований на цвинтарі церкви св. Володимира канадського містечка Київ.

Твори Ó. Самчука написані в кращих традиціях європейської реалістичної прози, для яких характерні масштабність і багатоаспектність охоплення дійсності, глибоке розкриття психології персонаæів. Письменнику вдається поєднати публіцистичність оповіді з поетизацієþ селянського æиття.

ІВАÍ БАГÐЯÍИЙ (1906–1963)

Іван Павлович Лозов’ягін (справæнє прізвище письменника, що походить від зрусифікованого —

Лозов’яга) народився 2 æовтня (за старим стилем 19 вересня) 1906 року в місті Охтирка в родині робітникамуляра. Початкову освіту він здобув у рідному місті, 1922 року закінчив Краснопільську худоæньокерамічну школу. З 1922 по 1926 рік майбутній письменник, поет і драматург працþвав на різних посадах: від секретаря комсомолу Тростянецького цукрового заводу до окруæного інспектора міліції, викладав малþ- вання тощо. Ó 1926—1930 роках учився в Київському худоæньому інституті.

Літературну творчість І. Багряний розпочав ще під час навчання в Охтирській вищепочатковій школі, редагуþчи учнівський рукописний æурнал «Íадія». З 1924 року він входив до охтирської філії літературного угрупування «Плуг», де 1925 року під псевдонімом «Іван Полярний» видав збірку новел «Чорні силуети». Перший твір, підписаний ім’ям «Іван Багряний», був надрукований у київському æурналі «Глобус» за 1926 рік. Ó наступних роках його поетичні та прозові твори періодично з’являþться на сторінках українських æурналів. 1929 року вийшла перша збірка поезій І. Багряного «Äо меæ заказаних», що мала підзаголовок «Поезії. Кн. 2».

Сенсацієþ в українському літературному середовищі стала поема «Ave Maria» (1929), яку молодий поет видав в Охтирці власним коштом. Твір одразу æ був заборонений, але 90% тираæу вæе встигло розійтися. Гнів цензури викликав не так зміст поеми, як передмова, написана у формі листа до редактора, де автор виступив проти свавілля радянської цензури.

1930 року І. Багряний видав великий історичний роман у віршах «Скелька». Але ситуація в країні вæе докорінно змінþвалася. 1931 року в æурналі «Критика» була надрукована велика стаття-донос О. Правдþка «Куркульським шляхом», в якій автора «Скельки» було названо «співцем куркульської ідеології» та відвертим ворогом радянської влади. Була заборонена поетична збірка «В поті чола». І. Багряний ще встиг видати книæку нарисів «Крокви над табором», але 16 квітня 1932 року його було заарештовано і за звинуваченням у контрреволþційній пропаганді засудæено до заслання на Äалекий Схід. Там він оселився серед українців т. зв. Зеленого Клину, æиття і побут яких він пізніше змалþвав у романі «Тигролови».

Звільнившись, І. Багряний виїхав до Охтирки. І року не пробувши на волі, 16 червня 1938 року він знову потрапив за ґрати. Письменник вæе мав досвід і попереднього слідства, і табору, тому, визнаþчи звинувачення у контрреволþційній агітації (за що вæе відсидів), він не підписав «зізнання» у терористичній діяльності, якого всіма засобами намагалися вибити з нього слідчі. Після падіння наркома ÍКВС М. Єæова частину в’язнів, які не визнали себе винними, було звільнено. 1 квітня 1940 року справу І. Багряного було припинено за відсутністþ доказів, і він вийшов із неволі. Äва роки допитів у харківських тþрмах лягли в основу роману «Сад Гетсиманський».

Під час окупації Óкраїни фашистами І. Багряний працþвав худоæником в Охтирському театрі, друкувався в газетах «Голос Охтирщини», «Íова Óкраїна», «Íаші дні». Íаписав комедіþ-сатиру «Генерал», яку запропонував до постановки Охтирському театру. 1942 року, коли почалися репресії фашистів проти українського самостійницького руху, письменника засудили до страти, і він був змушений переховуватися. І. Багряний перебрався на Галичину, де на нелегальній схованці ÓПА за два тиæні написав роман «Тигролови», який у дуæе скороченому вигляді вийшов 1944 року у видавництві «Вечірня година» під назвоþ «Звіролови». Тоді æ була написана поема «Гуляй-поле».

Íаблиæення кінця війни змусило І. Багряного емігрувати: спочатку до Словаччини, потім до Австрії та Íімеччини, де він опинився в американській зоні окупації у таборах «Äі-Пі» («D. P.» — від англійського «Displaced person» — переміщена особа, утікач). Виступаþчи проти примусового повернення до СÐСÐ, якого вимагала радянська адміністрація, І. Багряний написав памфлет «Чому я не хочу вертатися до СÐСÐ?», в якому пояснþвав західним соþзникам, що5 змусило тисячі лþдей тікати зі своєї батьківщини.

В еміграції І. Багряний займався громадсько-політичноþ та æурналістськоþ діяльністþ: заснував газету «Óкраїнські вісті», разом з І. Майстренком став ініціатором створення ÓÐÄП (Óкраїнської Ðеволþційно-Äемократичної партії), обирався заступником і головоþ Óкраїнської Íаціональної Ðади, був організатором і засновником українського молодіæного руху ОÄÓМ.

Ðазом з громадсько-політичноþ діяльністþ І. Багряний брав активну участь у літературно-мистецькому æитті української еміграції. Íаприкінці вересня 1945 року І. Багряний разом з В. Äомонтовичем, Ю. Косачем, І. Костецьким, І. Майстренком, Л. Полтавоþ та Ю. Шерехом заснували об’єднання українських митців на еміграції під назвоþ «Мистецький український рух» (МÓÐ). Письменник брав найактивнішу участь у роботі МÓÐу, виступаþчи не лише з худоæніми творами та теоретико-літературними статтями, але й створивши книæку æартів, пародій та епіграм «Буря в Мурі» (1947). Після 1948—1949 років через від’їзд багатьох членів діяльність цього об’єднання припинилася.

Плідно працþвав І. Багряний як письменник. 1946 року вийшла збірка поезій «Золотий бумеранг», що мала підзаголовок «Ðештки загубленого, конфіскованого та знищеного». Того æ року в двох томах, повністþ, вийшов роман «Тигролови», 1947 року — драматична повість «Морітурі» та «повість-вертеп» «Ðозгром». Íаступного року письменник видав комедіþ-сатиру «Генерал», а в 1950 — роман «Сад Гетсиманський». 1953 року вийшла повість «Огненне коло» про розгром дивізії «Галичина». І. Багряний замислив написати роман-епопеþ у чотирьох книгах (тетралогіþ) про долі української молоді 1940-х років. Із цього задуму 1957 року побачила світ лише перша частина — роман «Маруся Богуславка». Твори письменника перекладалися багатьма мовами. Так, лише перекладів роману «Тигролови» було розпродано понад мільйон примірників.

Проте підірване в молодості здоров’я давалося взнаки: до набутого в тþрмі туберкульозу долучився діабет, потім — серцева хвороба. В останні роки письменникові доводилось все частіше перебувати в лікарнях та санаторіях.

Помер Іван Багряний у західнонімецькому санаторії Сент-Блазієн 25 серпня 1963 року. Похований у Íовому Óльмі. Вæе після смерті письменника друзі видали роман «Лþдина біæить над прірвоþ», який був написаний ще в 1948–1949 роках. З 1990 року твори письменника почали друкувати і на батьківщині, а 1991 року І. Багряний був нагородæений Äерæавноþ премієþ Óкраїни ім. Т. Г. Шевченка (посмертно).

ТОÄОСЬ ОСЬМАЧКА (1895—1962)

Феодосiй Степанович Осьмачка народився 16 травня 1895 р. в с. Куцiвцi тодішнього Черкаського повiту Київської губернiї в родинi селянина. Після закiнчення мiсцевої школи працþвав писарем, 1915 р. екстерном склав iспит при Київський 1-й гiмназiї на звання земського вчителя. 1916 р. Т. Осьмачка був мобiлiзований до армiї, але захворiв i невдовзi пiсля Лþтневої револþцiї був звiльнений, повернувся додому, де вчителþвав, брав активну участь у дiяльностi мiсцевої «Просвiти» та певний час слуæив у куренi «Чорних запороæцiв» армiї ÓÍÐ.

Восени 1921 р. Т. Осьмачка вступив до Київського iнституту народної освiти. Через рiк вiн одруæився зi студенткоþ медiнституту Лесеþ Трохименко, але сiмейне æиття у нього не склалося через складний характер поета та матерiальну скруту. Т. Осьмачцi довелося залишити навчання i влаштуватися вчителем у Києвi. Як поет Т. Осьмачка налеæав до лiтературної групи «Ланка» (з 1926 р. — МАÐС (Майстерня Ðеволþцiйного Слова), до якої з-помiæ iнших входили В. Пiдмогильний, Є. Плуæник, Б. Антоненко-Äавидович i Г. Косинка, з яким у Т. Осьмачки склалися особливо друæнi сто- сунки.

Íа початку 1930-х рр. поет виїхав працþвати на Кубань. Потiм працþвав у селi бiля тодiшнього прикордоння, прагнучи виїхати з СÐСÐ. Пiзнiше Т. Осьмачка зробив небачений у Ðадянському Соþзi крок — вiн 1932 р. прибув до Õаркова, де подав офiцiйну заяву на дозвіл виїхати за кордон, що пояснþвав своєþ незгодоþ iз нацiональноþ полiтикоþ радянської влади та немоæливiстþ вiльно творити. 5 лþтого 1933 р. поета заарештували, але, зваæаþчи на нервову хворобу, вiдпустили. Ó квiтнi цього æ року в Києвi вiн подав ще одну заяву до нiмецького консульства з проханням допомогти виїхати до Íімеччини. Його знову заарештували i запроторили до психіатричної лiкарнi, але згодом випустили. Вiн ще кiлька разiв потрапляв до психіатричної лiкарнi протягом 1930-х рр., æив деякий час у Ленiнградi, де знову зробив невдалу спробу сісти на пароплав, що йшов до Фiнляндiї. Ймовiрно, що вiд арешту та знищення Т. Осьмачку рятував паспорт, виданий ленiнградськоþ психіатричноþ лiкарнеþ, який дозволяв йому час вiд часу бувати на волi.

Початок вiйни та окупацiþ нiмцями Києва поет застав у Кирилiвськiй психіатричнiй лiкарнi. Проæивши зиму 1941—1942 рр. у рiднi на Черкащині, вiн у квiтнi 1942 р. переїхав до Львова. Пiд кiнець 1944 р. Т. Осьмачка був змушений емiгрувати на Захiд. Спочатку були табори для перемiщених осіб («Äi-Пi») в повоєннiй Íiмеччинi, де вiн брав доволi активну участь у дiяльностi МÓÐу (Мистецького Óкраїнського Ðуху).

Перебування по в’язницях та психіатричних лiкарнях далося взнаки, бо Т. Осьмачцi скрiзь увиæалися агенти КÄБ, вiн був хворий на манiþ переслiдування, тому раптово мiняв мiсце проæивання, цураþчись знайомств i лþдських контактiв. 1948 р. Т. Осьмачка переїхав до США, пiзнiше æив у Канадi та знову в США. Ó лþтому 1961 р. поет несподiвано вилетiв до Іспанiї, вiдвiдав Париæ i Мþнхен, де пiсля iнсульту знов опинився в лiкарнi. Як громадянина США його спецiальним вiйськовим лiтаком вiдправили до Америки. Помер Т. Осьмачка 7 вересня 1962 р. в психіатричній лiкарнi пiд Íьþ-Йорком.

Творчість Осьмачки позначена впливом поетики символiзму та експресiонiзму. Перша друкована збiрка Т. Осьмачки «Круча» вийшла 1922 р. Ó нiй поет спробував творчо осмислити нещодавнi подiї громадянської вiйни та голоду 1921 р. Äруга збiрка «Скiфськi вогнi» побачила свiт 1925 р., провiдними мотивами її стали пошук правди та палкий бiль за долþ народу, вiра в його незнищенність; в основу лягли мiфологiчнi мотиви та поетика символiзму. 1929 р. вийшла третя збiрка поета — «Клекiт», де помiæ хаотичних образiв домiнували апокаліптичні вiзiї передчуття поетом майбутньої трагедiї українського села. Поетичний доробок Т. Осьмачки 1920-х рр. критика вваæає найяскравiшим виявом в українськiй лiтературi експресiонiзму.

Пiсля поневiрянь 1930-х рр. наступна збiрка поезiй «Сучасникам» побачила свiт лише у Львовi 1943 р. Символiка в пiзнiх поезiях Т. Осьмачки стає спокiйнiшоþ, набуває рис неоромантизму, в них вiдчувається нерозривна єднiсть поета з українськоþ традицiєþ, народноþ поезiєþ та мiфотворчiстþ. Вæе в США 1953 р. вийшла поетична збiрка «Китицi часу», а наступного року з’явилася велика книга вибраних поезiй «Із-пiд свiту» (1954).

Ó рамках Óкраїнського Мистецького Ðуху Т. Осьмачка видав вiршований роман «Поет» (1947) та прозову повiсть «Старший боярин» (1946). Ó цьому творi особливо вiдчутний вплив М. Гоголя: романтичне свiтосприйняття, казковi видiння, переплетiння реального i фантастичного, елементи етнографiчно-фольклорної оповiдi, лiричнi вiдступи тощо. Поетичний талант Т. Осьмачки проявився у наявностi в худоæнiй структурi повiстi яскравих епiтетiв, несподiваних метафор та образiв-символiв. Письменник створив власну вiзiþ iдеальної Óкраїни напередоднi катастрофи 1917 року, показавши реальнiсть альтернативного шляху.

Пiзнiше з’явилися прозовi твори «План до двору» (1951) i «Ðотонда душогубцiв» (1956), де основоþ сþæету стали подiї колективiзацiї та голоду в Óкраїнi поч. 1930-х рр. Провiдним мотивом, на думку дослiдникiв, стали показ свавiлля влади та неприхована iдея помсти. Íа худоæностi цих двох творiв негативно позначилися публiцистична загостренiсть та чiтка нацiональна позицiя автора. Але, незваæаþчи на це, твори Т. Осьмачки прихильно поцiнованi критиками та лiтературознавцями, посiдаþть налеæне мiсце в антиколонiальному дискурсi української лiтератури.

ВАСИЛЬ БАÐКА (1908—2003)

Василь Костянтинович Барка (справæнє прізвище — Очерет) народився у селі Солониця біля міста Лубни на Полтавщині 16 липня 1908 року. Батько після поранення на фронті Першої світової війни змушений був продати ділянку землі й переїхати до Лубен. Василь почав вчитися в духовному училищі («бурсі»), котре після револþції було реорганізоване на «трудову школу». 1927 року він закінчив педагогічний технікум за спеціальністþ учитель фізики і математики і виїхав на роботу до шахтарського селища Сьома Ðота (нині м. Íиæнє). 1928 року В. Барка виїхав з Óкраїни на Північний Кавказ і вступив на українське відділення філологічного факультету Краснодарського педагогічного інституту, який і закінчив 1931 року.

1930 року в Äерæавному видавництві в Õаркові вийшла перша збірка поезій «Шляхи», а 1932 — друга збірка «Цехи». Після згортання «українізації» Кубані В. Барка викладав зарубіæну літературу в Краснодарському педагогічному інституті, працþвав співробітником худоæнього музеþ. 1940 року в Москві захистив кандидатську дисертаціþ на тему: ««Боæественна комедія» Äанте: (Політична теорія, гуманізм, риси стилþ)». З початком війни вступив до «народного ополчення». Ó серпні 1942 року він був поранений і потрапив в оточення. Працþвав коректором у газеті «Кубань», а потім як «остарбайтер» був вивезений до Íімеччини. Після закінчення війни потрапив до таборів «Äі-Пі», залишився в еміграції. З 1950 року мешкає у США: до 1970 р.— у Íьþ-Йорку, з 1970 — у містечку ¥лен Спей. Помер В. Барка 11 квітня 2003 р. у містечку Ліберті (США).

В. Барка є автором збірок поезій «Апостоли» (1946), «Білий світ» (1947), «Псалом голубиного поля» (1958), «Океан І» (1959), «Лірник» (1968), «Океан ІІ» (1979), «Океан ІІІ» (1992), роману у віршах «Свідок для сонця шестикрилих» (1981), прозових романів «Ðай» (1953) та «Жовтий князь» (1963), епічної поеми «Судний степ» (1992), драматичної поеми «Кавказ» (1993), збірок есеїв та ін. Переклав «Короля Ліра» Шекспіра, «Боæественну комедіþ» Äанте, «Апокаліпсис».

Äля творчості В. Барки характерне поєднання широкої ерудиції та християнського духовно-містичного

0 світосприйняття. Ó романі «Жовтий князь» автор виділяє три плани зобраæення. 1. Ðеалістичне змалþвання трагедії родини Катранників і масової загибелі українських селян у 1932—1933 роках. 2. Психологічний: показ змін, які відбуваþться в душі лþдини під впливом голоду. 3. Метафізичний або символічний план боротьби світлих християнських начал із темними (інфернальними) силами зла, яких у романі уособлþþть образи «Жовтого князя» (Сатани) та його слуг — Сталіна, Отроходіна, Шікрятова та ін.

АÍÄÐІЙ МАЛИШКО (1912–1970)

Андрій Самійлович Малишко народився 2 (15) листопада 1912 року в селі Обухові Київської області в родині шевця. 1932 року закінчив Київський інститут народної освіти. Äеякий час вчителþвав, працþвав у газетах «Комсомолець Óкраїни», «Літературній газеті», æурналі «Молодий більшовик». Äрукуватися почав з 1930 року. Ó другій половині 30-х — на початку 40-х років вийшли друком збірки А. Малишка «Батьківщина» (1936), «Лірика» (1938), «З книги æиття» (1938), «Íародæення синів» (1939), «Жайворонки» (1940), «Листи червоноармійця Опанаса Байди» (1940). Пізніше ним були створені поеми «Ярина» (1938), «Кармалþк» (1940), «Äума про козака Äанила» (1940). Під час Великої

Вітчизняної війни А. Малишко був кореспондентом газет «Красная армия», «За Ðадянську Óкраїну!», «За честь Батьківщини». Ó 1944–1947 роках — відповідальним редактором æурналу «Äніпро». Окрім нарисів, репортаæів, відозв у пресі, поет видав збірки «Óкраїно моя!» (1942), «Слово о полку» (1943), «Битва» (1943), «Полонянка» (1944), «Ярославна» (1946). За поему «Прометей» (1946) та збірку «Лірика» (1947) А. Малишко був удостоєний Сталінської премії (1947).

Íаступний етап літературної творчості А. Малишка — це півтора повоєнних десятиліття, коли вийшли збірки «Весняна книга» (1949), «За синім морем» (1950; Сталінська премія, 1951), «Äарунки воæдþ» (1952), «Книга братів» (1954), «Ùо записано мноþ» (1956), «Серце моєї матері» (1959). Їхня худоæньоестетична вартість нерівнозначна. Маæорно-радісна тональність багатьох віршів поета (особливо у збірці «Весняна книга»), романтична піднесеність стилþ не відповідали реальній атмосфері повоєнної дійсності — ваæкого періоду в æитті народу, особливо селянства, якому поет присвятив чимало поезій.

Певна заданість ідейно-змістової основи творів спричинила й до збіднення засобів худоæньої виразності. І лише наприкінці 50-х років творчість А. Малишка звільняється від поверховості, загальників, псевдопатетики.

Ó 60-ті роки поетичний талант А. Малишка реалізувався більш повно і різнобічно. Він опублікував книæки «Полудень віку» (1960), «Листи на світанні» (1961), «Прозорість» (1962), «Äалекі орбіти» (1962; Äерæавна премія Óкраїни ім. Т. Г. Шевченка, 1964), «Äорога під яворами» (1964; Äерæавна премія СÐСÐ, 1969), «Ðута» (1966), «Серпень душі моєї» (1970) та ін. Íа слова А. Малишка композиторами П. Майбородоþ, Л. Ðевуцьким, О. Білашем та іншими створено багато пісень («Київський вальс», «Пісня про рушник», «Стеæина», «Вчителька» та ін.). Попри надмірну заідеологізованість, характерними рисами лірики А. Малишка є народні етико-естетичні уявлення, народні форми вираæення їх і принципи творення цих форм.

Помер А. Малишко 17 лþтого 1970 року в місті Києві. Похований на Байковому цвинтарі.

ОЛЕСЬ ГОÍЧАÐ (1918–1985)

Олесь (Олександр) Терентійович Гончар народився 3 квітня 1918 року в селі Суха, тепер Кобеляцького району Полтавської області. Після закінчення школи вступив до Õарківського технікуму æурналістики. З 1937 року О. Гончар почав друкуватися в українській пресі. 1938 року він вступив на філологічний факультет Õарківського університету.

Ó перші дні війни пішов добровольцем на фронт у складі студентського батальйону. Брав участь у багатьох боях. Був двічі поранений. Óлітку 1942 року в районі Бєлгорода, будучи контуæеним, потрапив у полон — Õарківський, потім Полтавський табір військовополонених. Звідти з партієþ військовополонених був незабаром направлений німцями на сільгоспроботи до радгоспу «Передовик» Кишеньківського району Полтавської області. Тут, працþþчи на збиранні хліба, цегельному заводі, 1 тваринницькій фермі, брав активну участь у діяльності підпільної антифашистської організації, створеної при радгоспі з робітників та військовополонених. Ó вересні 1943 року з приходом Червоної Армії знову пішов на фронт. Íа фронті писав вірші, які публікувалися в дивізійній газеті.

Після війни закінчив 1946 року Äніпропетровський університет, навчався в аспірантурі Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АÍ ÓÐСÐ. Вæе перший роман молодого тоді Олеся Гончара «Прапороносці» увійшов в історіþ української літератури одразу æ після його публікації в æурналі «Вітчизна» (1946— 1948 роки). Твір двічі відзначений Сталінськоþ премієþ (за «Альпи» та «Голубий Äунай» — 1948 року; за «Злату Прагу» — 1949 року).

Протягом 50-х років О. Гончар виступає з оповіданнями (збірки «Південь» (1951), «Íовели» (1954), «Чарикомиші» (1958), «Маша з Верховини» (1959)), повістями «Микита Братусь» (1951), «Ùоб світився вогник» (1955) та романами «Таврія» (1952) і «Перекоп» (1957).

Íовим кроком у творчій еволþції письменника став роман «Лþдина і зброя» (1960; Äерæавна премія ÓÐСÐ ім. Т. Г. Шевченка, 1962) про студентський батальйон у кровопролитних боях 1941 року. Ленінськоþ премієþ СÐСÐ був відзначений роман у новелах «Тронка» (1963).

Етапним для О. Гончара став роман «Собор» (1968), в якому письменник одним із перших у радянській літературі порушив питання про розуміння історії народу, береæливе сприймання багатств його духовної культури, гостро виступив проти споæивацько-браконьєрського ставлення до природи і пам’яток минулого. Після перших позитивних відгуків у пресі вæе з квітня 1968 року за ініціативоþ першого секретаря Äніпропетровського обкому КПÐС О. Ватченка, підтриманоþ українським партійним керівництвом, роман «Собор» та його автора було піддано різкій та бездоказовій критиці. Íа письменника посипалися не лише худоæні, а й політичні звинувачення у наклепах на радянську дійсність, у нетиповості характерів та показаних недоліків. Твір з’явився удруге тільки через двадцять років.

Пізніше виходили романи «Циклон» (1970), «Берег лþбові» (1976), «Твоя зоря» (1980; Äерæавна премія СÐСÐ за 1982 рік), повість «Бригантина» (1973), новели «Íа косі», «Кресафт», «За мить щастя», «Геній в обмотках», «Íіч муæності», «Íародний артист», «Corrida», «Чорний Яр» (1986), а такоæ — літературно-критичні та публіцистичні статті, нариси, зібрані в книæках «Про наше письменство» (1972) і «Письменницькі роздуми» (1980), «Чим æивемо» (1991).

ВАСИЛЬ СИМОÍЕÍКО (1935–1963)

Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 року в селянській сім’ї в селі Біївцях Лубенського району на Полтавщині. Äитинство, що припало на роки війни, було трудним і голодним. Батько кинув сім’þ, і Василя виростила мати Ганна Федорівна. Писати вірші він почав ще у шкільні роки, вміщуþчи їх у шкільній стіннівці. 1952 року В. Симоненко вступив на факультет æурналістики Київського університету. Під час навчання майбутній поет активно працþвав у вузівській літературній студії. Після закінчення університету В. Симоненко працþвав у газеті «Черкаська правда», потім — у газеті «Молодь Черкащини», власним кореспондентом «Ðобітничої газети». Ó цей час він і починає друкувати свої твори.

Перша збірка «Тиша і грім» побачила світ 1962 року. Подієþ в æитті В. Симоненка стало обговорення його поезій на творчому вечорі в республіканському будинку літераторів, де прозвучали зокрема ті твори поета, які не могли на той час бути надрукованими. Äруга збірка поезій В. Симоненка «Земне тяæіння» вийшла 1964 року, але поетові, на æаль, вæе не судилося її побачити. 14 грудня 1963 року, на 29-му році æиття, В. Симоненко помер після звірячого та безкарного побиття його міліцієþ.

Íе всі твори поета могли бути надрукованими за тодішніх умов, тому частина з них довгий час лишалася невідомоþ широкому загалові. Після смерті В. Симоненка його твори кілька разів перевидавалися: «Поезії» (1966), «Лебеді материнства» (1981), «Поезії» (1985), «Íарод мій завæди буде» (1990). Варто згадати такоæ збірку новел «Вино з троянд» (1965) та поеми і казки для дітей («Подороæ у країну Íавпаки», «Цар Плаксій та Лоскотон» тощо).

2

ÄМИТÐО ПАВЛИЧКО (нар. 1929 р.)

Äмитро Васильович Павличко народився 28 вересня 1929 р. в селі Стопчатові на Івано-Франківщині в багатодітній селянській родині. Початкову освіту майбутній поет здобув у польській школі села Яблунів. Вчився у Коломийській гімназії та радянській десятирічці, а 1948 року вступив до Львівського університету. Студентом він очолþвав літературну частину Львівського театру þного глядача. 1953 року Ä. Павличко вступив до аспірантури, дослідæував сонети І. Франка, але невдовзі залишив наукову роботу. Того æ року вийшла його перша збірка поезій «Лþбов і ненависть». З 1954 р. Ä. Павличко — член Спілки письменників СÐСÐ. Ó 1957–1959 рр. завідував відділом поезії æурналу «Жовтень». Тоді æ вийшли друком поетичні збірки «Моя земля» (1955) і «Чорна нитка» (1958). Збірка «Правда кличе» (1958) була визнана «ідеологічно вороæоþ», а весь її тираæ був повністþ знищений.

1964 року Ä. Павличко переїхав до Києва і очолив сценарну майстернþ кіностудії ім. О. Äовæенка. Íим були написані сценарії кінофільмів «Сон» (1965) і «Захар Беркут» (1970). З 1966 по 1968 рр. Ä. Павличко працþвав у секретаріаті Спілки письменників Óкраїни. Етапноþ для поета стала збірка «Гранослов» (1968), у якій він осмислþвав ідеї, багато в чому спільні для покоління шістдесятників: проблема лþдини, її взаємин з природоþ і навколишнім світом, проблема історичної пам’яті народу тощо. Протягом 1971–1978 рр. Ä. Павличко редагував æурнал «Всесвіт». Серед багатьох поетичних книæок, що виходили у 1970–1980-ті роки, моæна виділити збірки «Сонети подільської осені» (1973) і «Таємниця твого обличчя» (1979). Поезіям Ä. Павличка властиві філософізм, глибина роздумів над сутністþ лþдського буття, звернення до канонічних строф (сонет, терцина, рубаї) та творче використання фольклорних образів і мотивів.

Ä. Павличко — лауреат Äерæавної премії Óкраїни ім. Т. Шевченка 1977 р., автор багатьох літературнокритичних статей, один із засновників Íародного руху Óкраїни, Äемократичної партії Óкраїни, в 1990–1994 рр.— депутат Верховної Ðади, певний час був послом Óкраїни в Канаді. Ó своїй останній збірці «Покаянні псалми» (1994) поет прагне переосмислити власне æиття, розмірковує над історієþ та майбутнім Óкраїни.

ЛІÍА КОСТЕÍКО (нар. 1930 р.)

Ліна Василівна Костенко — українська поетеса. Íародилася 19 березня 1930 року в містечку Ðæищеві на Київщині у родині вчителів. З 1936 року æила в Києві. Там закінчила середнþ школу і наприкінці 40-х років стала студенткоþ Київського педагогічного інституту. Пізніше вступила до Московського літературного інституту, який закінчила 1956 року. 1957 року появилася її перша збірка поезій «Проміння землі», незабаром вийшли збірки «Вітрила» (1958) і «Мандрівка серця» (1961). Потім Ліна Костенко зазнала гострої критики, і в її творчості почалася тривала перерва. Готова на початок 1963 року до друку книæка «Зоряний інтеграл» підпала під чергову хвилþ ресталінізації і була заборонена владоþ. Íаступну поетичну книгу «Íад берегами вічної ріки» читачі побачили лише 1977 року після шістнадцятирічної перерви. Подієþ в українській літературі став роман у віршах «Маруся Чурай» (1979). За цей роман Ліна Костенко стала лауреатом Äерæавної премії Óкраїни ім. Т. Г. Шевченка (1987). Перу поетеси налеæать такоæ збірки поезій «Íеповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), збірка віршів для дітей «Бузиновий цар» (1987). Останній твір поетеси — історичний роман у віршах «Берестечко», який вона почала писати ще в 1966—1967 роках, вийшов друком тільки 1999 року.

Äля творчості Ліни Костенко, яка розвинулась на тлі найкращих надбань світової поезії ÕÕ століття, характерні потуæна інтелектуальна напруга, тяæіння до влучності вислову, поєднання рельєфності в описі деталей і підкресленої суб’єктивності в оцінці явищ.

ПАВЛО ЗАГÐЕБЕЛЬÍИЙ (нар. 1924 р.)

Павло Архипович Загребельний народився 25 серпня 1924 р. у приднiпрянському селi Солошиному на Полтавщинi. 1941 р., закінчивши школу, майбутнiй письменник пiшов добровольцем на фронт: став курсантом 2-го Київського артучилища, брав участь в оборонi Києва, був двiчi поранений. Пiсля другого поранення 1942 р. потрапив у полон i до лþтого 1945 р. поневiрявся по нацистських концтаборах. Пiсля звiльнення працþвав у радянськiй воєннiй мiсiї в Захiднiй Íiмеччинi. 1946 р. П. Загребельний вступив на філологічний факультет Äнiпропетровського унiверситету, пiсля закiнчення якого з 1951 року працþвав на æурналiстськiй роботi (обласнi газети, æурнал «Вiтчизна»). Помiтноþ для українського лiтературного процесу став перiод, коли П. Загребельний у 1961—1963 роках був головним редактором газети «Лiтературна Óкраїна», де вiн уславився пiдтримкоþ молодих поетiв-шiстдесятникiв. Ó 1979— 1986 рр. очолþвав Спiлку письменників Óкраїни, був головоþ комiтету по Äерæавних премiях iм. Т. Г. Шевченка, обирався депутатом Верховних Ðад СÐСÐ та Óкраїни. Ó 90-тi рр. ÕÕ ст. письменник вiдiйшов вiд активного громадсько-полiтичного æиття, водночас, незваæаþчи на вiк, плiдно працþþчи на сучаснiй літературній нивi.

Письменницьку дiяльнiсть визнаний майстер-романiст П. Загребельний розпочав із новел та повiстей, збiрки яких виходили у другiй половинi 1950-х рр. Серед них привертає увагу повiсть «Äума про невмирущого» (1957). Спираþчись на власний гiркий досвiд, письменник показав подвиг молодого солдата Андрiя Коваленка, який загинув у концтаборi, але не скорився нацистам. Пiзнiше почали виходити й романи: типовий виробничий «Спека» (1960) та цiкавий за композицiйним задумом «Äень для прийдешнього» (1964).

Помiтним явищем в українськiй лiтературi став iсторично-психологiчний роман «Äиво» (1968). Письменник зробив спробу розширити меæi росiйської історичної мiфологiї i розвинути дерæавницьку iдеþ, запропонувавши авантþрно-гiпотетичне прочитання iсторiї. Це поєднувалося з глибоким розкриттям психологiї персонаæiв, фiлософськоþ аналiтичнiстþ, оригiнальноþ композицiйноþ побудовоþ. Образ собору в романi подано як втілення народного духу. Íаголос зроблено на безперервності народної традиції. Ó трактуванні автора, Софія — не тільки християнська пам’ятка: вона увібрала в себе увесь комплекс культурних здобутків попередніх часів. Íеоднозначним є образ князя Ярослава Мудрого. Вiн — антипод Сивоока, але й заручник свого становища — звiдси трагiчна роздвоєнiсть його душi. Ðоман «Äиво» поклав початок цiлiй серiї творiв, присвячених українському середньовiччþ: «Первоміст» (1972), «Смерть у Києвi» (1973), «Євпраксія» (1975), «Ðоксолана» (1980), «Я, Богдан» (1983).

Зразком «монументального епiчного стилþ» в українськiй прозi цього перiоду став роман П. Загребельного «Ðозгін», 1976 р. (Äерæавна премiя СÐСÐ 1980 р.), у якому змальовувалася радянська епоха доби науково-технiчної револþцiї. Завдяки iдейнiй єдностi героїчної бiографiї академiка-кiбернетика Петра Карналя з iсторiєþ радянського суспільства особисте i дерæавне у творi ототоæнþвалося, а відсутність соцiального аналiзу замiнялася морально-етичноþ проблематикоþ.

Близькими до т. зв. «химерної прози» були романи «Левине серце» (1978) та «Вигнання з раþ» (1985). Гострому викриттþ соцiальних i морально-етичних проблем були присвяченi роман «Пiвденний комфорт» (1984) та повiстi «В-ван» (1988) i «Гола душа» (1992). Активна творча дiяльнiсть П. Загребельного не припиняється i в наш час. Свiдченням цього стали його твори останнiх рокiв: «Тисячолiтнiй Миколай», «Юлiя», «Брухт».

ГÐИГІÐ ТЮТЮÍÍИК (1931–1980)

Григір Тþтþнник (за паспортом — Григорій Михайлович, але за літературне ім’я взяв собі «Григір», щоб хоч якось розрізнитися зі своїм старшим братом по батькові, відомим письменником, автором роману «Вир», Григорієм Тþтþнником, який за паспортом — Єгор) народився 5 грудня 1931 року в селянській родині у селі Шилівці на Полтавщині. 1937 року, коли Григору було шість років, його батька заарештували органи ÍКВС, із заслання він не повернувся. Малого Григора забрав до себе на Äонбас дядько Філімон. Під час війни Григір, рятуþчись від голоду, повернувся пішки до матері на Полтавщину.

Íавчався майбутній письменник у Зіньківському ремісничому училищі. Після закінчення працþвав на Õарківському заводі ім. Малишева слþсарем, але захворів, повернувся в Шилівку і став колгоспником. За «втечу» із заводу (бо æ мусив відпрацþвати три роки) за тодішніми законами відсидів 4 місяці в колонії. Григір вертається до родичів на Äонбас. Звідти пішов в арміþ, слуæив у морфлоті на Äалекому Сході. Там æе почав писати. Після демобілізації закінчив вечірнþ школу і 1957 року вступив на філологічний факультет Õарківського університету.

1961 року æурнал «Крестьянка» надрукував перше оповідання Григора Тþтþнника «В сумерки», написане російськоþ мовоþ. Тоді æ він переклав його українськоþ і відтоді писав лише рідноþ мовоþ.

1962 року він закінчив навчання і разом із друæиноþ виїхав на Äонбас, де працþвав учителем у вечірній школі. З 1963 року Г. Тþтþнник переїздить до Києва, працþє в редакції газети «Літературна Óкраїна», згодом у сценарній майстерні кіностудії ім. О. Äовæенка, у видавництвах «Ðадянський письменник», «Молодь», «Äніпро», «Веселка».

1966 року вийшла перша книæка його оповідань «Зав’язь». 1968 року «Літературна газета» оголосила всесоþзний конкурс на краще оповідання. Григорові Тþтþннику було присудæено преміþ за оповідання «Äеревій». Ó 1970-ті роки вийшли друком його збірки новел «Батьківські пороги» (1972), «Крайнебо» (1975), «Коріння» (1978), збірки для дітей «Ласочка» (1970), «Степова казка» (1973), повісті «Климко» (1976) та «Вогник далеко в степу» (1978).

За книæки «Климко» і «Вогник далеко в степу» Григорові Тþтþннику присудæено літературну преміþ ім. Лесі Óкраїнки 1980 року в галузі дитячої літератури, яку вæе немолодий письменник сприйняв як образу. Чиновницький диктат над літературоþ, немоæливість реалізувати себе, особисті проблеми — все це й стало причиноþ його самогубства 7 березня 1980 року. Творчість Григора Тþтþнника була посмертно відзначена Äерæавноþ премієþ ім. Т. Г. Шевченка в березні 1989 року.

ОЛЕКСІЙ КОЛОМІЄЦЬ (1919–1994)

Äраматург Олексій Федотович Коломієць народився 17 березня 1919 року в селі Õарківцях Лохвицького району на Полтавщині в селянській родині.

Íавчався на робітфаці при Õарківському інституті радянської торгівлі, а з 1938 по 1941 рік — у Õарківському університеті. Фронтовик. З 1950 по 1953 рік працþвав головним редактором газети «Молодь Óкраїни», з 1953 по 1960 — завідуþчим відділом æурналу «Зміна». Перша книæка — збірка оповідань «Біла криниця» — вийшла друком 1960 року. Однак популярність О. Коломієць здобув як драматург.

Перша п’єса О. Коломійця «Фараони» (1961), яка спиралася на українські традиції травестійної драми, на тлі одноманітних «колгоспних комедій» 50 —60-х років одразу почала сприйматися як твір новаторський, засвідчивши небуденний талант драматурга. Íевдовзі з’явилися п’єси «Чебрець пахне сонцем» (1963), «Планета Сперанта» («Планета Сподівань») (1966), «Келих вина для адвоката» (1969), «Горлиця» (1970), «Перший гріх» (1971), «За дев’ятим порогом» (1972), «Срібна павутина» (1977), «Камінь русина» (1982), «Санітарний день» (1983), «Злива» (1985), «Святі грішниці» (1989) та інші. За романтичну дилогіþ «Голубі олені» (1973) і «Кравцов» (1975) О. Коломієць був удостоєний Äерæавної премії Óкраїни ім. Т. Г. Шевченка (1977). Íоваторськоþ у розкритті теми праці стала п’єса «Äикий Ангел» (1979), у якій драматург звертався до конкретних потреб лþдини, вдаþчись до поглибленого психологічного аналізу складної особистості.

Помер О. Коломієць 23 листопада 1994 року. Похований у селі Õарківцях.

ЮÐІЙ МÓШКЕТИК (нар. 1929 р.)

Юрій Михайлович Мушкетик народився 21 березня 1929 року в селі Вертіївці на Чернігівщині в родині вчителя. 1953 року Ю. Мушкетик закінчив Київський університет. З 1956 по 1972 рік Ю. Мушкетик працþвав у æурналі «Äніпро», з 1958 року — головним редактором. З 1986 року — перший секретар правління Спілки письменників Óкраїни, а з 1989 року — голова ради СПÓ.

Літературну творчість Ю. Мушкетик розпочав оповіданням «Перед грозоþ» (1952). Перший успіх молодому прозаїкові принесла історична повість «Семен Палій» (1954). Ðоман «Гайдамаки» (1957) утвердив Ю. Мушкетика в літературі як письменника історичної теми. Íаступні твори були присвячені воєнній (повісті «Вогні серед ночі» (1959), «Біль» (1978); романи «Жорстоке милосердя» (1973), «Віхола» (1983)) та сільській темам (повість «Чорний хліб» (1960); романи «Позиція» (1979; Äерæавна премія Óкраїни ім. Т. Г. Шевченка, 1980), «Ðубіæ» (1984; Äерæавна премія СÐСÐ, 1987)), інтелігенції (повісті

«Äень пролітає над нами» (1967), «Старий у задумі» (1978); романи «Крапля крові» (1964), «Біла тінь» (1977)) тощо. Повторно звернувшись до історичної теми, Ю. Мушкетик створив оригінальний і цікавий за концепцієþ цикл, що складається зі збірок новел: «Зеленеє æито» (1965), «Смерть Сократа» (1971) та «Селена» (1989). Äо цих збірок увійшли новели, серед яких є справæні перлини æанру, присвячені трагічним, драматичним колізіям лþдського æиття: «Смерть Сократа», «Суд», «Солодке æиття Оникія Зайця» та ін.

Талант Ю. Мушкетика як історичного романіста найповніше розкрився в романах «Яса» (1987), у центрі якого — образ кошового війська Запорозького Івана Сірка; та «Гетьманський скарб» (1993), присвячений наказному гетьманові Павлу Полуботкові, що загинув за волþ Óкраїни в катівні Петра І. 1994 року вийшов друком новий історичний роман письменника «Íа брата брат» (1993), у якому змальовано початок фактично громадянської війни на Óкраїні (яка пізніше дістала назву «Ðуїни») після смерті Богдана Õмельницького, коли гетьман Іван Виговський зробив відчайдушну спробу повернути Óкраїні втрачену незалеæність. Але, незваæаþчи на блискучу перемогу над Московським військом під Конотопом у червні 1859 року, йому не вдалося зупинити хвилі братовбивства, яке роздмухувалось зовнішніми силами.

Ю. Мушкетик æиве і працþє в Києві, активно виступаþчи в пресі з публіцистичними та літературнокритичними статтями.